Реферат: Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний центр академіі вв мвс україни

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ України

Академія внутрішніх військ

МВС України

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР

АКАДЕМІІ ВВ МВС УКРАЇНИ


„Психологічна безпека особового складу силових структур та персоналу екстремальних професій”


Матеріали міжнародної науково-практичної конференції


Україна (м. Харків)

18 листопада 2009 року


Харків-2009

Психологічна безпека особового складу силових структур та персоналу екстремальних професій: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Україна, м. Харків, 18 листопада 2009 року). – Х.: Академія внутрішніх військ МВС України, 2009. – 276 с.


^ Оргкомітет конференції:

Голова оргкомітету – О.А. Савченко, заступник командувача внутрішніх військ по роботі з особовим складом, генерал-лейтенант.

^ Заступники голови оргкомітету:

В.І. Воробйов, кандидат військових наук, старший науковий співробітник, начальник науково-дослідного центру проблем службово-бойової діяльності внутрішніх військ Академії внутрішніх військ МВС України, генерал-майор;

І.І. Приходько, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник, начальник науково-дослідної лабораторії з проблем будівництва та психології службово-бойової діяльності внутрішніх військ Академії внутрішніх військ МВС України, підполковник.

^ Відповідальний секретар оргкомітету – І.В. Воробйова, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії з проблем будівництва та психології службово-бойової діяльності внутрішніх військ Академії внутрішніх військ МВС України.


У збірнику представлено наукові доповіді та повідомлення, в яких відображено пріоритетні напрямки розвитку психологічної науки з проблем психологічної безпеки особового складу силових структур та персоналу екстремальних професій, шляхів підвищення ефективності наукових досліджень, вдосконалення взаємодії між науковими установами та вищими навчальними закладами різних силових структур у проведенні наукової роботи та результати наукових досліджень у галузі екстремальної психології.

Публікується за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції „Психологічна безпека особового складу силових структур та персоналу екстремальних професій”, що відбулася в Академії внутрішніх військ МВС України 18 листопада 2009 року у м. Харкові.

Матеріали конференції будуть корисними науковцям, викладачам вищих навчальних закладів, психологам-практикам, керівникам і працівникам силових структур.

Доповіді відтворені безпосередньо з авторських оригіналів. За достовірність представлених результатів відповідальність несуть автори.


© АВВ МВС України
^ ВІТАЛЬНЕ СЛОВО


Савченко О.А.,
заступник командувача внутрішніх військ МВС України

по роботі з особовим складом, генерал-лейтенант

^ Актуальні проблеми психологічної роботи у внутрішніх військах МВС України та шляхи їх вирішення

Шановні учасники міжнародної науково-практичної конференції!

Дозвольте щиро привітати Вас від імені командування Головного управління внутрішніх військ МВС України з початком конференції, побажати плідної праці, а також висловити надію, що сьогоднішній форум надасть нового імпульсу нашій спільній роботі щодо вирішення широкого кола науково-теоретичних та прикладних проблем психологічної безпеки особистості в ризиконебезпечних сферах службово-бойової діяльності!

Тема нашої конференції є відображенням нагальних потреб сучасного суспільства у практичній реалізації напрацювань фундаментальної психології у галузі психологічної безпеки особистості. У цьому аспекті психологічна наука і практика має засвідчити свою гуманістичну основу щодо створення умов для задоволення основної потреби людини – самореалізації в творчій професійній діяльності, через підтримку, збереження і відновлення функціонального стану працездатності, психічних і фізичних можливостей організму.

Зважаючи на те, що забезпечення охорони громадського порядку у суспільстві, захисту громадян від протиправних посягань відносять до основних пріоритетних завдань, які покладено на внутрішні війська – військовослужбовці повинні завжди бути готовими виконати ці відповідальні завдання. Загальновідомо, що успіх будь-якої справи значною мірою залежить від рівня підготовки, кваліфікації військових фахівців, їх фахової, фізичної та психологічної підготовки, мотивації до служби та додержання законності в діяльності, відданості справі і розуміння своєї ролі й місця в колективних діях, рівня дисциплінованості.

Актуальність удосконалення психологічної підготовки особового складу до діяльності у екстремальних умовах зумовлено тим, що тільки за роки незалежності при виконанні службових обов’язків загинуло 12 військовослужбовців внутрішніх військ. Ряд військовослужбовців отримали поранення під час виконання миротворчої місії у Косово,
м. Митровиця, де один офіцер від отриманих поранень загинув. За останні п’ять років 363 військовослужбовці внутрішніх військ побували у миротворчих місіях, із них 80 військовослужбовців виконували по 2-3 місії.

За несвоєчасного або непрофесійного надання психологічної допомоги, психологічної реабілітації, негативні наслідки посттравматичних стресових розладів можуть спричиняти професійну деформацію особистості військовослужбовця, деформацію його професійно важливих якостей, розвиток посттравматичних стресів. Виведення військовослужбовців від отримання психологічних травм під час виконання службових обов’язків вимагає від нас міняти напрямки та визначати пріоритети удосконалення психологічної підготовки особового складу, змінювати структуру психологічного супроводу службово-бойової діяльності.

Важливим компонентом удосконалення психологічної роботи у внутрішніх військах є соціальні перетворення щодо впровадження гендерної політики у нашій державі. На рівні внутрішніх військ це завдання повинно бути визначено як перехід від “охоронної політики щодо жінок” до паритетної рівності статей з розробкою і психологічним обґрунтуванням широкого кола проблем, що стосуються особливостей їх становища й досвіду. При цьому, подальший напрям звершень у гендерній політиці позначається перспективою рівності отриманих результатів від службово-бойової діяльності.

На формування якостей військовослужбовців нової формації, перш за все, високого рівня теоретичних знань та практичних навичок, їхнього вміння своєчасно орієнтуватися в обстановці та адаптуватися до реальних умов, повинна бути спрямована система психологічного забезпечення. Тому особливо назрілим сьогодні є питання розробки та систематизації психологічних знань у вигляді спеціальних технологій й впровадження їх у різні види діяльності.

Окремої оцінки та уваги в системі психологічної роботи у внутрішніх військах заслуговує діяльність органів військового управління. Сучасні умови вимагають означення більш чіткої і дієвої позиції з боку всіх суб’єктів виховної та психологічної роботи щодо:

необхідності подальшого удосконалення (упорядкування) нормативно-правової бази з метою чіткого окреслення предметного поля діяльності психолога внутрішніх військ та виконання його функціональних обов’язків;

удосконалювання підготовки кваліфікованих офіцерів-психологів з урахуванням психологічних особливостей службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС України;

врахування психологічних факторів у системі бойової та спеціальної підготовки, вихованні військовослужбовців та атестуванні особового складу ;

розвитку спеціальних психолого-педагогічних компетенцій керівного складу та ефективного керівництва військово-соціальними процесами;

підвищення ефективності психологічної допомоги особовому складу;

ефективної психопрофілактичної роботи.

Визначальним спрямуванням військово-психологічних досліджень у внутрішніх військах є подолання розриву між теоретичною та практичною військовою психологією внутрішніх військ. Науково-дослідна установа має бути центром методичного забезпечення для вирішення проблем психології у військах. На часі реалізація психологічних знань у вигляді наукової обґрунтованості управлінських рішень, розробки спеціальних психологічних технологій, серед яких особлива роль має належати психотренінговим технологіям, інтерактивним методам навчання особового складу, розвитку соціально-психологічної компетенції офіцерського складу.

Серед інших, украй необхідним залишається питанням підготовки офіцерських кадрів для органів виховної та психологічної роботи. Очевидно, це вимагає розробки нових підходів до їх фахової підготовки з урахуванням професійної та військово-прикладної складових. Сподіваюсь що і це питання не залишиться поза увагою учасників конференції.

На моє глибоке переконання психологічне забезпечення повинно охоплювати всі сфери діяльності військової служби – починаючи від професійно-психологічного відбору військовослужбовців на службу у внутрішні війська й закінчуючи психологічним супроводом службово-бойової діяльності, бойової служби, спрямованими на ефективне розв’язання широкого кола службово-бойових завдань та соціальної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас.

Один з перших кроків вирішення проблем психологічної роботи у внутрішніх військах зроблено. У липні 2008 року створено сектор „З проблем психології службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС України” при науково-дослідній лабораторії №2 науково-дослідного центру Академії. У штаті сектору працюють: провідний науковий співробітник – доктор психологічних наук, професор Тімченко Олександр Володимирович, кандидат психологічних наук, професор Ліпатов Іван Іванович, старші наукові співробітники кандидати психологічних наук Воробйова Інна Вікторівна, Мацегора Яніна Володимирівна, кандидат психологічних наук, доцент Пасічник Володимир Іванович, очолює науково-дослідну лабораторію кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник підполковник Приходько Ігор Іванович, які складають основу наукового потенціалу для вирішення проблем психології в процесі службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС України.

За короткий період співробітниками науково-дослідного сектору вирішена низка науково-практичних завдань, а саме: виконується чотири науково-дослідні роботи з проблем вдосконалення системи психологічного забезпечення внутрішніх військ, розробляється автоматизований психодіагностичний комплекс визначення професійної придатності кандидатів на військову службу за контрактом; вдосконалення форм та змісту бойових документів з морально-психологічного забезпечення при виконанні службово-бойових завдань внутрішніми військами. Видано монографію „Професійний психологічний відбір майбутніх офіцерів внутрішніх військ МВС України” (автор – підполковник Приходько І.І.), навчальний посібник „Основи роботи психолога внутрішніх військ”, який має гриф „Рекомендований Міністерством освіти і науки України для вищих навчальних закладів МВС України ІІІ-ІV рівнів акредитації” для використання у навчальному процесі (авторський колектив – І.І. Ліпатов, І.І. Приходько, Ю.Б. Ірхін, В.І. Пасічник, М.І. Товма, М.І. Досяк, І.Й. Ліпатов), підготовлений до видання навчально-методичний посібник „Методика проведення військово-соціологічних і соціально-психологічних досліджень у внутрішніх військах МВС України”.

До вирішення проблем удосконалення психологічного забезпечення військовослужбовців внутрішніх військ спонукає співпраця між вченими Академії внутрішніх військ МВС України та представниками науково-дослідної лабораторії „Екстремальної та кризової психології” Університету цивільного захисту України, науковий колектив цієї лабораторії постійно приймає участь у проведенні спільних науково-практичних конференцій, семінарів, круглих столів з проблем військової психології.

Взаємодія з науковцями наукової лабораторії психологічного супроводження оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ Київського національного університету внутрішніх справ, та особисто її керівником – кандидатом психологічних наук підполковником міліції Ірхіним Юрієм Борисовичем сприяє вирішенню проблем психології під час підготовки фахівців для психологічної служби внутрішніх військ.

Висновки наукових досліджень, що впроваджуються у військах, спонукають нарощуванню ефективності психологічної підготовки особового складу до виконання завдань за призначенням. Так, на їх основі психологом військової частини 4114 Ваврисюком Ю.Б. запропоновано власний досвід психокорекційної роботи з військовослужбовцями, відпрацьовані методики групової та індивідуальної психопрофілактичної роботи (сеанси музично-кольорового супроводження) для підготовки особового складу до бойової служби. Подібні напрацювання здійсненні старшим офіцером-психологом майором Чижевським С.А. у військовій частині 2260, де підготовка до несення служби здійснюється з використанням обладнання кімнати психологічного розвантаження та елементів тренінгових технологій.

Впроваджуючи сучасні наукові здобутки у психологічну роботу, у внутрішніх військах здійснюються два наукові (дисертаційні) дослідження на здобуття ступеню кандидата психологічних наук: старшим офіцером відділу морально-психологічного забезпечення службово-бойової діяльності управління виховної роботи підполковником Досяк М.І. за темою: „Формування професійно-важливих психологічних якостей військовослужбовців внутрішніх військ для діяльності в екстремальних умовах” та офіцером-психологом військової частини 3045 старшим лейтенантом Кузьміним Є.В. за темою: „Формування толерантності до страху та фобій у військовослужбовців внутрішніх військ”. Ще два офіцери внутрішніх військ вступили до ад’юнктури Академії управління МВС та Київського національного університету внутрішніх справ у поточному році. Наукові дослідження, які реалізовуються у внутрішніх військах, розкривають сутність особливостей психологічної підготовки особового складу внутрішніх військ до діяльності в екстремальних умовах та сприятимуть нарощуванню професійності психологічної підготовки особового складу до виконання завдань за призначенням.

Таким чином, психологічна робота у внутрішніх військах і її професійний рівень відповідає сучасним умовам службово-бойової діяльності. Це дає підстави стверджувати, що особовий склад підпорядкованих управлінь територіальних командувань, з’єднань та військових частин має достатній рівень психологічної підготовки до виконання службово-бойових завдань за будь-яких умов обстановки.

^ Шановні товариші!

Зрозуміло, що серед багатьох проблемних питань, які стосуються психологічного забезпечення життєдіяльності військ і які вимагають першочергового розв’язання, я зупинився тільки на окремих. Сподіваюсь, що учасниками конференції буде продовжено фахову розмову, і наша міжнародна науково-практична конференція сприятиме розширенню позитивного ефекту попередніх напрацювань, налагодженню подальшої плідної співпраці між силовими відомствами інших держав та військовими формуваннями України.

Надіюсь, така перспектива розвитку психологічної роботи знайде своє втілення в професійній діяльності кожного присутнього, і ми будемо робити все можливе для нарощування професійності офіцерів-психологів військ, активно і ефективно використовувати набутий досвід психологічної роботи у профілактиці та недопущенні негативних явищ серед особового складу внутрішніх військ. Тому прошу вас глибоко проаналізувати стан психологічної роботи, ті здобутки, які є на сьогодні у військах, врахувати визначені проблемні питання та завдання, передбачені для внутрішніх військ діючою нормативно-правовою базою з метою надання діяльності з організації та здійснення психологічного супроводу службово-бойової діяльності практичної спрямованості, орієнтованої на успішне вирішення наявних службово-бойових завдань.

Впевнений, що скоординована робота під час проведення науково-практичної конференції, плідний обмін думками та досвідом колег з інших держав буде сприяти позитивним змінам у роботі з військовослужбовцями внутрішніх військ та надасть новий імпульс удосконаленню професійної діяльності.


^ Дякую за увагу! Бажаю Вам плідної роботи!

^ РОЗДІЛ 1 ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА: ФЕНОМЕНОЛОГІЯ, КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ


Бомстарк Г.
Baumstark Guy
Особливості професійної діяльності персоналу ризиконебезпечних професій Франції

Визначено основні фактори (індивідуально-психологічні та ті, що пов’язані з умовами праці), які впливають на ефективність професійної діяльності військовослужбовців Збройних сил, Національної жандармерії, поліцейських та пожежних Франції. Обґрунтовано напрями забезпечення особистої безпеки особового складу ризиконебезпечних професій Франції.


^ Plan de l’intervention pour la conference du 18.11.2009 Academie des troupes de l’interieur a Kharkov

I - introduction:

Dans nos sociétés contemporaines, il est essentiel de reconnaître l’honneur et la grandeur des hommes et des femmes qui servent la Patrie et dont l’exercice de leur métier peut les conduire au sacrifice suprême. Au regard du dévouement et des exploits des serviteurs de la Nation au cours de l’histoire, l’Etat français a toujours reconnu l’état de dangerosité des métiers relatifs à la sécurité nationale spécifiques aux gendarmes, militaires et policiers. Paradoxalement, le corps des Sapeurs Pompiers n’a été reconnu officiellement comme une profession à risque qu’en 2008.

Avec l’évolution des missions, des risques et des cadences d’interventions liées au monde moderne, la France a reconnu dès les années 1990 le phénomène de risque psychologique. Ainsi, il a été développé le concept de préparation et de soutien psychologique au profit des gendarmes et militaires avant et au retour de missions à haut risque. L’évolution de notre société est marquée par des rapports de force intra et extra communautaires agressifs. De plus l’ensemble des administrations en charge de la sécurité intérieure doit lutter contre les activités croissantes d’organisations criminelles de plus en plus violentes. Il convient d’ajouter que depuis une quinzaine d’années, gendarmes, policiers, militaires et pompiers agissent de plus en plus à l’étranger dans le cadre d’accords de coopération et d’organisations internationales, les plaçant souvent dans des situations extrêmes de tension de désastre, de crise et de guerre.

C’est en ce sens que la notion de métier à haut risque psychologique doit être désormais reconnue comme profession spécifique en raison des situations de stress qu’elle comporte.

Reconnaître cet état de fait, c’est finalement reconnaître successivement les facteurs particuliers de risque psychologiques puis les mesures spécifiques à mettre en œuvre pour préserver les capacités humaines et professionnelles de nos personnels.

II - plan de l’intervention:

^ PREMIERE PARTIE: LES FACTEURS PARTICULIERS DE RISQUE PSYCHOLOGIQUE:

Sous partie 1: facteurs liés à la personnalité.

Sous partie 2: facteurs liés aux conditions de travail.

DEUXIEME PARTIE: LES MESURES SPECIFIQUES A METTRE EN ŒUVRE POUR PRESERVER LES CAPACITES HUMAINES ET PROFESSIONNELLES DE NOS PERSONNELS.

Sous partie 1: mesures préventives prises aux niveau du soldat.

Sous partie 2: mesures générales prises au niveau de l’Administration.

^ III – conclusion:

En France, nous considérons les métiers liés à la sécurité militaire et civile comme des professions pouvant comporter de hauts risques psychologiques, en raison des situations opérationnelles extrêmes auxquelles sont confrontés les personnels des Forces Armées, de la Gendarmerie, de la Police Nationale, des Sapeurs Pompiers.

Ces situations difficiles, rencontrées en France comme à l’étranger sont une source de stress important qui peuvent fragiliser le personnel dans sa vie professionnelle, mais aussi dans sa vie privée.

C’est pourquoi la préparation opérationnelle des personnels en charge de la sécurité doit impérativement comporter deux phases distinctes mais complémentaires prenant en compte d’une part l’acclimatation à l’environnement missionnel, et d’autre part le retour au calme post missionnel.

Enfin, le caractère professionnel des personnels exerçant un métier à risque passe avant tout par une prise en charge personnelle de l’individu dans la gestion de sa vie privée qui doit tendre vers l’épanouissement et l’équilibre dans tous les domaines.


^ Ваврисюк Ю.Б. Можливості використання структурно-якісного аналізу при тестуванні анкетою «Прогноз» у психокорекційній роботі з військовослужбовцями, що виявили низький рівень нервово-психічної стійкості (Авторський метод)

^ Постановка проблеми. Двічі на рік в державі здійснюється призов на строкову службу у Збройні Сили, прикордонні та внутрішні війська, інші військові формування.

Власне у Внутрішні війська потрапляє (призивається) понад 12000 юнаків. Службово-бойова діяльність (СБД) військовослужбовців ВВ проходить у складних, а здебільшого в екстремальних умовах, пов’язаних з ризиком для здоров’я та життя, вимагає від призваних на службу високого рівня розвитку певних індивідуально-психологічних якостей, які нададуть змогу сформувати професійні якості, необхідні для успішного виконання службово-бойових завдань (СБЗ). Тому вивчення рівня нервово-психічної стійкості (НПС) допризовників є першочерговим завданням психологів.

^ Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблему визначення нервово-психічної стійкості, ризику дезадаптації до діяльності в екстремальних умовах розглядали: Ю.А. Баранов, В.І. Барко, Ю.Б. Ірхін, М.М. Козяр, С.Ю. Лєбєдєва, І.І. Ліпатов, О.М. Логачов, В.А. Молотай, О.А. Матеюк, О.М. Охременко, І.В. Платонов, В.А. Пономаренко, І.І. Приходько, В.Ю. Рибніков, О.В. Тимченко, А.І. Черняк [1-4] та багато інших науковців. Проте в їхніх дослідженнях є різні підходи до визначення поняття «нервово-психічної стійкості». Деякі автори використовують поняття «нервово-психічна нестійкість», тощо. Тому є необхідність у визначенні змісту терміну, що розглядається, яке надасть можливість практичним психологам шкіл та інших учбових закладів, що працюють з допризовною молоддю, а також військовим психологам, до яких потрапляють призовники, визначати осіб з низьким рівнем НПС, а також оцінювати вірогідність їх розвитку і проявів у поведінці та діяльності людини.

^ Мета статті. На прикладі тесту-анкети «Прогноз-2» запропонувати структурно-якісний аналіз особистості респондента з використанням авторського програмного забезпечення з метою подальшого консультування та психокорекційної роботи.

^ Виклад основного матеріалу дослідження. Аналіз наукових досліджень з зазначеної проблеми свідчить, що окремі науковці по результатам тестувань паралельно використовують терміни «нервово-психічна стійкість» та «нервово-психічна нестійкість». Але існує певна норма. В 1993 році Міністерством освіти та Психологічним інститутом Російської Академії Освіти був виданий посібник «Психологічна діагностика». В ньому визначено, що в якості порівняльного критерію при тестовому дослідженні доцільно використовувати так званий «соціально-психологічний норматив (СПН)».

СПН можна визначити як систему вимог, яку суспільство ставить до кожного з його членів. Відповідно, оцінка результатів тестування повинна проводитись за ступенем наближення до СПН, який диференціюється в освітньо-вікових межах. Таким чином, СПН є тою ідеальною моделлю вимог соціальної спільноти до особистості, це та сама «НОРМА».

Стосовно тестів-анкет «Прогноз», які мають на меті початкове, орієнтовне виявлення рівнів НПС і за їх градацією рівні визначають як «високий», «середній» та «низький», саме «високий» рівень НПС, що прогнозує витривалість в стресі, спокійну та урівноважену поведінку та малоймовірність нервово-психічних зривів – все це є нормою, що визначено СПН, а в певній мірі «середній» і в повному обсязі «низький» належать до нервово-психічної нестійкості. Автор тесту «Прогноз» Ю.А. Баранов, що розробив його у 1981 році в лабораторії Військово-медичної академії ім. Кірова у Ленінграді під нервово-психічною нестійкістю розуміє підвищену схильність нервової системи індивіда до зривів в умовах впливу екстремальних факторів.

Автор тесту-анкети «Прогноз-2» В.Ю. Рибніков за мету своєї анкети ставить раннє виявлення осіб з ознаками нервово-психічної нестійкості, визначення рівня нервово-психічної стійкості у військовослужбовців при їх професійно-психологічному відборі. «Прогноз-2» також дозволяє виявляти окремі передхворобливі ознаки особистісних порушень і оцінити вірогідність виникнення нервово-психічних зривів. Методика використовується в якості ре тесту анкети «Прогноз».

Тести-анкети «Прогноз» відомі широкому загалу психологів, мають високу валідність, апробовані у збройних силах та інших військових і силових формуваннях, вони рекомендовані ще свого часу Центральним військово-медичним управлінням міністерства оборони СРСР (1988 рік), посібником «Практическая психодиагностика» під редакцією Д.Я. Райгородського (2002 рік) та виданням Московського інституту психотерапії для спеціалістів, що працюють з персоналом (2003 рік).

Автору статті щорічно під час призовів на строкову службу доводиться досліджувати методиками «Прогноз» понад 300 респондентів. Дослідження 18 —19-ти річних юнаків показують стійку тенденцію, що до групи з низьким рівнем НПС попадає від 1,5% до 6%. Тобто переважна більшість призваних осіб відповідає нормі, чи соціально-психологічному нормативу і їх лише можна градуювати за рівнями нервово-психічної стійкості, а саме як «високий», «середній» та «низький» рівень і не застосовувати термін «нервово-психічної нестійкості».

З характеристик рівнів нервово-психічної стійкості, наданих В.А. Барановим та В.Ю. Рибніковим випливає лише що ВИСОКОМУ рівню НПС притаманні витривалість у стресі, спокійна та урівноважена поведінка, нервово-психічні зриви малоймовірні. СЕРЕДНІЙ рівень НПС вважається достатнім, але існує вірогідність нервово-психічних зривів в екстремальних ситуаціях. НИЗЬКИЙ рівень НПС нестійкий в стресі, відрізняється підвищеною схильністю до зниження якості діяльності в напружених ситуаціях; висока вірогідність нервово-психічних зривів; схильність до конфліктності. Таким особам необхідне поглиблене психофізіологічне обстеження і консультація психоневролога.

При цьому анкети-тести «Прогноз» не передбачили якісних, розгорнутих характеристик респондентів.

Зрозуміло, що найбільший інтерес після первинної психодіагностики викликають особи з низьким рівнем НПС. Вони визначаються за допомогою 3-х «ключів», розроблених авторами-тесту-анкети «Прогноз» Ю.А. Барановим та В.Ю. Рибніковим. Працюючи з ними автор аналізував їх відповіді на запитання тесту-анкети і дійшов висновку, що стимульний матеріал, а відповідно і відповіді можливо згрупувати за наступними показниками-визначеннями:

вольові якості;

адекватність світосприйняття;

наявність чи відсутність твердої життєвої позиції, наявність ознак суїцидальної поведінки;

схильність до нервових зривів та афективної поведінки.

Вийшло, що за винятком 15 питань (стверджень), що виявляють відвертість, вольові якості характеризують 14 стверджень, адекватність світосприйняття – 19 стверджень, життєву позицію та наявність ознак суїцидальної поведінки – 18, схильність до нервових зривів та афективної поведінки – 16 стверджень.

Відповідно до згрупованих показників автором були виготовлені ще 4 «ключі», що виявляють на бланку відповіді перераховані групи.

За наявності значної кількості виборів респондентом певних показників, що характеризують за кількістю низький рівень НПС з’являється можливість їх якісного оформлення у вигляді характеристики за перерахованими показниками. З цією метою стимульний матеріал був переформульований зі стверджень у характеризуючі речення.

Запропонований метод написання психологічної характеристики на підставі особистих відповідей респондента можна використовувати як при обробці за допомогою «ключів», так і за допомоги авторської комп’ютерної програми. Отримана психологічна характеристика дає змогу психологу вести предметну розмову, починаючі з первинного інтерв’ю при консультуванні, так і в подальшій психокорекційній роботі з метою дезавуації негативних рис, самооціночно виявлених респондентом.

Практика показала що в разі необхідності консультування пацієнтів з клінічними проявами у Львівській обласній клінічній психіатричній лікарні разом з іншими психодіагностичними матеріалами лікарями-психіатрами схвально сприймалась характеристика на підставі особистих відповідей респондента на запитання анкети «Прогноз».

Учасники Другої Міжнародної науково-практичної конференції «Психологічні аспекти національної безпеки», що відбулась у Львівському державному університеті внутрішніх справ в березні 2008 року піднімали питання щодо психологічної готовності старшокласників до військової служби (О.М. Хлівна), особливості емоційної саморегуляції важких підлітків (Т.В. Макота) та вікові нормативні кризи у шкільному дитинстві (В.М. Поліщук) [5].

В світлі вимог національної безпеки автор вважає, що психологічне супроводження повинно здійснюватись від всіх дитячих установ, що мають в штаті психологів. І саме запропонована розробка структурно-якісного аналізу особистості допризовників та призовників на підставі тесту-анкети «Прогноз» здатна допомогти психологам у загальноосвітніх, спеціально-професійних, середньо-спеціальних та вищих учбових установах у виявленні емоційно-вольової готовності як структурного компоненту психологічної готовності юнаків до військової служби.

Висновки:

Структурно-якісний аналіз при тестуванні анкетою «Прогноз» розширює інструментальну базу тестів, що крім профілів та кількісних показників характеризують особистість у вигляді словесно-логічного портрету.

Запропонований метод доцільно запровадити у роботу психологів учбових закладів для видачі психологічних характеристик призовної молоді, що забезпечить послідовність психологічного супроводження від навчального закладу до військових частин, де юнакам доведеться виконувати службові обов’язки зі зброєю в руках.

Література.

Козоріз К.І. Соціально-психологічне забезпечення оптимізації формування готовності військовослужбовців до виконання завдань вартової служби / Козоріз К.І. // Вісн. Київськ. Нац. Ун-ту ім. Т. Шевченка. Військово-спеціальні науки. – 2005. – №9. – С. 86-89.

Молотай В.А. Формування психологічної готовності військовослужбовців внутрішніх військ МВС України до діяльності по охороні громадського порядку: Автореф. дис… канд. психол. наук: 19. 00. 19 / Національна академія Державної прикордонної служби України ім.. Б. Хмельницького. – Хмельницький, 2006. – 20 с.

Платонов І.В. Динаміка психологічної готовності майбутніх офіцерів внутрішніх військ до правоохоронної діяльності: Автореф. дис… канд. психол. наук: 20. 02. 02. /Національна академія Прикордонних військ України ім. Б. Хмельницького. – Хмельницький, 2001. – 16 с.

Черняк А.І. Психологічна готовність до діяльності в особливих умовах як предмет психологічного дослідження / Черняк А.І., Молотай В.А. // Вісн. Київськ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Військово-спеціальні науки. – 2006. – Вип. 12-13. – С. 95-98.

Макота Т.В. Особливості емоційної саморегуляції важких підлітків,-- с. 137-139; Поліщук В. М. Вікові нормативні кризи у шкільному дитинстві, -- с. 171-174; Хлівна О. М. Психологічна готовність старшокласників до військової служби, -- с. 230-231 // Психологічні аспекти національної безпеки: Тези Другої Міжнародної науково-практичної конференції. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. – 264 с.



^ Воробьёва И.В., Мацегора Я.В. Реконструкция жизненного опыта как способ диагностики устойчивости к слухам (опыт применения матриц Келли)

Радикальные преобразования украинского общества, происходящие в последнее время в политической, экономической и социальной сферах, в значительной мере способствуют возникновению и распространению разнообразной недостоверной или частично достоверной информации об определенных событиях.

Тем не менее, слухи рассматриваются не только как стихийное коммуникативное явление, но и как технология влияния на общественное сознание, эффективный способ информационно-психологического воздействия.

Проблема слухов издавна привлекает внимание как зарубежных, так и отечественных исследователей и освещается в роботах таких ученых, как: Р. Кнэпп, Г. Оллпорт, Л. Постман, Г. Бакнер, П. Лайнбарджер, Р. Росноу, П. Бордиа и Н. Дифонзо, Ю.Шерковин, Г. Почепцов, Л. Орбан-Лембрик, А. Караяни, А. Лактионов, Д. Горбатов, М. Клочко, А. Назаретян.

Известный русский историк и социальный философ А.С. Ахиезер, предлагает социокультурную трактовку феномена слухов: „Слухи – постоянно действующая система интерпретации событий массовым сознанием в соответствии с исторически сформированным менталитетом. Слухи – неофициальная форма связи в большом обществе, постоянный процесс освоения событий в дуальной оппозиции: комфортное-дискомфортное состояние, тайный шепот широких масс, формирующий общую духовную атмосферу в обществе, против которой бессильны как система массовой информации, так и самые крайние методы массового террора. Слухи, достигая определенной степени интенсивности, порождают страх, фобии, дискомфортное состояние, могут превратиться в массовые действия, в неповиновение власти, в погромы и т.д.” [1, с 339].

По определению известного социального психолога Т. Шибутани, слухи – это „циркулирующая форма коммуникации, с помощью которой люди, находясь в ситуации неопределенности, объединяются и создают возможную интерпретацию этой ситуации, используя для этого свой интеллектуальный потенциал” [8].

Г. Почепцов отмечает, что слухи принадлежат к категории сообщений, которые самотранслируются. Они циркулируют благодаря действию таких факторов: во-первых, по всей вероятности, слухи отражают определенные коллективные представления, установки и стереотипы; во-вторых, слухам присущий исключительно устный механизм функционирования (попадая в СМИ, они дают повод для опровержения или подтверждения, но при этом перестают быть самостоятельным источником информации); в-третьих, слухам присуща содержательная яркость (с их помощью часто транслируется ожидаемая той или иной аудиторией информация. Это не противоречит тому, что такие сообщения могут содержать как положительные, так и отрицательные новости. Главное здесь другое: эти новости воспринимаются как вероятные) [4].

Таким образом, в определении слухов можно выделить четыре ключевых аспекта, а именно: слухи, во-первых, – это весть, новость, сообщение, информация. Во-вторых, сообщение, которое недостаточно отражает реальное положение дел или искажает их. В-третьих, слухи – это показатель массового сознания, с их помощью создается и передается общественная мысль, насторение, социальные стереотипы и установки аудитории, информационная ситуация в регионе. В-четвертых, они являются способом психологического влияния (изменения мыслей, отношения, настроения, поведения отдельных людей и социальных групп).

Очерчивая функциональное поле слухов в информационно-психологическом пространстве, один из главных специалистов в этой сфере Л. Фараго отмечал, что они могут использоваться для укрепления авторитета их распространителей, инициации недоверия людей друг к другу, порождения сомнения в справедливости собственного дела [2].

Среди причин возникновения слухов, по мнению А.Г. Караяни, не менее значимой является возможность удовлетворения с их помощью актуальных потребностей людей. Известный специалист в области военной психологии и психологии пропаганды Э. Боринг подчеркивал: „Люди повторяют слухи только тогда, когда они способствуют удовлетворению какой-либо их потребности” [2]. К перечню основных потребностей, которые удовлетворяются с помощью слухов, принадлежат [5, с. 179]: утилитарные потребности; потребности в престиже; познавательные потребности; емотивные потребности.

Еще одним важным аспектом, влияющим на интерес к слухам, как отмечает В.В. Латынов, является уровень тревожности индивида: более тревожные люди чаще обсуждают и передают слухи [3].

Учитывая все вышеперечисленное в литературе рекомендуют следующие правила противодействия слухам, а именно: чтобы руководить слухами, нужно или уменьшить их значимость для аудитории, или устранить неопределенность в их содержании.

Целенаправленное использование слухов, как технологии влияния на общественное сознание делает актуальными исследование устойчивости к слухам работников правоохранительных органов. Однако трудности работы в данном контексте возникают не только и не столько в формировании устойчивости к слухам, сколько в диагностике отношения к ним, так как последние имеют выраженную социальную нагрузку.

Таким образом, цель данного исследования – реконструкция личног