Реферат: Львівський державний університет внутрішніх справ затверджую

Львівський державний університет внутрішніх справ


ЗАТВЕРДЖУЮ

Голова приймальної комісії

Львівського державного університету

внутрішніх справ

полковник міліції

________________________ О.К.Марін

«___» ______________ 2011р.


ПРОГРАМА

комплексного екзамену з фахових дисциплін «Психологія особистості», «Психодіагностика», «Психологічне консультування» і «Психокорекція» при проведенні випробувань для вступу до магістратури факультету психології Львівського державного університету внутрішніх справ

за спеціальностями

8.03010301– «Практична психологія» та 8.03010201– «Психологія»


Розглянута та схвалена на засіданні

Вченої ради факультету психології

протокол № 11 від 23 червня 2011 р.


Голова фахової атестаційної комісії з психології

декан факультету психології

доктор психологічних наук, професор М.Й. Варій


Львів- 2011


Рекомендовано до друку

Вченою радою факультету психології

Львівського державного університету внутрішніх справ.

протокол № 11 від 23 червня 2011 р.


Рецензенти:

Жигайло Н.І., докт. психол. наук,

доц. кафедри менеджменту економічного факультету ЛНУ імені Івана Франка.

^ Галян І.М., канд. психол. наук,

доц. кафедри психології Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка.


Варій М.Й., Ковальчук З.Я., Калька Н.М., Савка І.М., Басюк О.Б.

Програма Вступного комплексного екзамену з навчальних дисциплін: «Психологія особистості», «Психокорекція», «Психологічне консультування», «Психодіагностика»,. -Львів: ТзОВ «Ліга-Прес», 2011. - 35 с.


У виданні висвітлено програму Вступного комплексного екзамену для визначення рівня теоретичної і методичної підготовленості абітурієнтів для вступу до магістратури факультету психології Львівського державного університету внутрішніх справ.


© Факультет психології , 2011 © Ліга-Прес, 2011


ЗМІСТ

I.ЦІЛЬОВА НАСТАНОВА……………………………………..4


^ II.ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ 9

Критерії оцінювання…………………………..………………. 9


III.ЗМІСТОВА ЧАСТИНА………………………..……………10

3.1. Психологія особистості……………………………..………10

Перелік рекомендованих підручників……………….………….14


3.2. Психодіагностика……………………………………………15

Перелік рекомендованих підручників……………..……………18

3.3. Психокорекція……………………………………………….19

Перелік рекомендованих підручників……………..……………24

З.4. Психологічне консультування…………………………….25

Перелік рекомендованих підручників……………. 26


^ IV. ПИТАННЯ ДО ВСТУПНОГО КОМПЛЕКСНОГО

ЕКЗАМЕНУ …………………………………………..………….28


І. ЦІЛЬОВА НАСТАНОВА

Вступний комплексний екзамен проводиться з метою визначення рівня теоретичної та методичної підготовленості абітурієнтів для вступу на факультет психології для навчання за спеціальностями «Практична психологія» та «Психологія» за освітьо-кваліфікаційним рівнем «магістр».

Завданнями екзамену є:

перевірка та оцінка теоретичних знань;

перевірка та оцінка практичних навичок і вмінь;

перевірка та оцінка професійних якостей абітурієнтів;


У результаті проведення вступного комплексного екзамену комісія повинна виявити знання абітурієнтів :

а) на ознайомчо-орієнтованому рівні:

1. Основних напрямів, шкіл і концепцій сучасної психології, сучасної психокорекції.

Сучасного стану, напрямку розвитку та проблем сучасної психодіагностики, психокорекції, психологічного консультування, основ психологічної практики.

Історичних аспектів розвитку основних напрямків психодіагностики.

Нормативних вимог до психодіагностичних методик та до психодіагноста.

Методів психодіагностики, психологічного консультування, психокорекції.

Психометричних основ психодіагностики.

Характерних особливостей психодіагностики окремих психологічних характеристик.

Специфіки психодіагностики в різних сферах суспільної практики.

9. Етичних норм психокорекційної діяльності та відповідальність психолога.

10. Ненормативного і ненормального ходу процесу психокорекції.

11. Загальних проблем та мету психологічного консультування.

12. Теорії особистості та практики консультування.

13. Структури процесу консультування.

14. Понять, особливостей та функційпереносу та конрпереносу.

15. Особливостей сеттінгу.

16. Типів клієнтів практичного психолога.

27. Особливостей професійної деформації та емоційного вигорання.

б) на понятійно-аналітичному рівні:

1. Особливостей прояву і протікання психічних процесів.

Формування і проявів психічних властивостей людини.

Механізмів розвитку психіки.

Змісту і значення кожної психологічної підструктури особистості в її житті й діяльності людини.

Сутності психічної норми і відхилення від неї.

Психологічних механізмів контролю і планування поведінки особистісті.

Сутності, основ та етапів розвитку конкурентноспроможної особистості в сучасному суспільстві.

Сутності, змісту і причини відмінностей у різних підходах до психічних явищ.

Особливостей у постановці мети психокорекції у відповідності до певної психологічної парадигми.

Особливостей психокорекційного процесу в залежності від позиції психолога.

Вимог до ресурсів, особистої та професійної готовності психолога при застосуванні певного методу.

12. Особливостей у постановці мети психокорекції у відповідності до певної психологічної парадигми.

13. Особливостей психокорекційного процесу в залежності від позиції психолога.

14. Вимог до ресурсів, особистої та професійної готовності психолога при застосуванні певного методу.

15. Понять ролі та місця консультанта в консультуванні.

16. Етичних принципів в психологічному консультуванні.

17. Сутності і змісту надання психологічної допомоги.

18. Особливостей прояву симптоматики.

19. Психічної сутності рівнів розвитку особистості: її особливості та відмінності.

20. Покази та протипокази при наданні психологічної допомоги.

21. Фаз структурного інтерв'ю О.Кернберга


в) на продуктивно-синтетичному рівні:

1. Механізмів психічного відображення.

2. Механізмів емоцій і почуттів, їх вираження.

Засобів розвитку психіки.

Сутності психічного, його трансформацію.

Змісту психічних властивостей людини.

6. Потребнісно-мотиваційної сфери людини.

7. Механізмів і засобів психічної регуляції особистості.

Ознаки психологічного здоров'я особистості.

Базових припущень про механізми впливу, котрі лежать в основі кожного методу в рамках кожного підходу.

Регулятивних, спонукальних, проективних та об'єктивації-розоб'єктивації психічні механізми впроцесі кожної техніки психокорекції.

Механізмів емоцій і почуттів, їх вираження в процесі використання кожного методу.

Механізмів і засобів психічної регуляції особистості та її психічного захисту.

Процедур та техніки консультування.

Ідентифікації альтернатив консультування.

Планування консультування.

16. Терапевтичного клімату та його фізичних компонентів.

17. Структури консультативного простору та часу консультування.

18. Емоційні компоненти терапевтичного клімату.

19. Механізмів складання діагностичних інтерв'ю.

20. Обумовленості діагностичної процедури.

21. Змісту психологічного альянсу.

22. Сутності „терапевтичного розщеплення Его".

23. Доцільність постановки діагнозу.

24. Причин опору та негативних реакцій клієнта в процесі надання психологічної допомоги.


Абітурієнт повинен ВМІТИ:

а) на предметно-практичному рівні:

1. Розрізняти різні психічні явища і факти.

Підбирати відповідні методики й тести для оцінки тих чи інших психічних явищ у житті людини, її властивостей і станів.

Проводити дослідження репрезентативності тестових норм, надійності та валідності психодіагностичної методики.

Самостійно проводити психодіагностику рис особистості, здібностей, мотиваці, міжособистісних стосунків, структури індивідуальної свідомості та самосвідомості, цілісних проявів психіки в єдності свідомого й несвідомого.

Організовувати та проводити психодіагностику в профорієнтаційній роботі, в закладах, у консультаційній роботі.

Оцінювати особливості психічних пізнавальних процесів, психічних властивостей, станів особистості, її здібностей.

Розробляти психічні заходи щодо розвитку в особистості психічних пізнавальних процесів.

Виявляти емоційні властивості та мотивацію людини.

Формувати волю та вольові якості особистості.
10. Визначити конкретні психічні стани людини.

11. Розробляти та застосовувати механізми соціалізації, психічної регуляції і психічного захисту особистості.

12. Здійснювати психологічний аналіз діяльності та психокорекційної діяльності зокрема.

Виявляти девіантну поведінку і різні форми депривації.

Оцінювати ступінь психічного здоров'я й типи кризи особистості, розробляти заходи щодо покращення й подолання кризи.

Визначати засоби формування гармонії особистості, її психічної стійкості та високого саногенного потенціалу.

Розробляти заходи щодо здійснення особистістю самоуправління і саморегулювання.

Орієнтуватися в загальних проблемах психологічного консультування та структурі процесу консультування.

Усвідомити мету психологічного консультування.

Вміти поєднувати теорію особистості та практику консультування.

Розрізняти різні типи клієнтів та підбирати адекватні до них стратегії надання психологічної допомоги.

Використовувати механізми грамотної побудови діагностичних інтерв'ю.

Підбирати відповідні техніки в залежності від конкретних завдань.
23. Оцінювати особливості переносу, контрпереносу та інтерпретації.

24. Відслідковувати сигнали клієнта та використовувати ознаки доброго слухача.

б) на предметно-розумовому рівні:

1. Аналізувати психічні явища і процеси, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між ними, виявляти їх тенденції, шляхи розвитку.

Знаходити адекватні засоби впливу на людську психіку з метою зміни тих чи інших психічних явищ та утворень.

Виявляти чинники розвитку психіки.

Встановлювати зв'язки між формами поведінки (реакціями) людини і її емоціями.

Розуміти вольові процеси, особливості розвитку різних здібностей у залежності від умов.

Встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між цілями і мотивами особистості, процесом соціалізації, ступенем розвитку особистості, її конкурентноспроможністю і фактами девіантної поведінки, деприваци та порушеного психічного здоров'я.

Аналізувати різні аспекти соціалізації, психічної регуляції і психічного захисту особистості.

Розуміти механізми регуляції психомоторних дій.

Усвідомити роль, місце та етичні принципи консультанта, визначити його систему цінностей.

Аналізувати умови сеттінгу. її. Знаходити адекватні засоби впливу на людську психіку з метою зміни тих чи інших психічних явищ та утворень.

Розуміти стратегії побудови „Психологічного альянсу".

в) на знаково-практичному рівні:

1. "Читати" психодіагностичні методи, методики і тести.

2. Фіксувати психічні явища і факти за допомогою різних засобів.

Читати" поведінку, свідомі та підсвідомі процеси, які мають місце, та суть психологічної проблеми під час практичної психокорекційної роботи.

Фіксувати психічні явища і факти за допомогою різних засобів.

Знаходити адекватні методи для конкретного клієнта, конкретної проблеми і конкретного психолога.

6. Передбачати та відчувати можливий розвиток подій та небезпеки.

7. Відчувати міру своєї та чужої компетенції, й орієнтуватись до кого переадресувати клієнта при необхідності зміни спеціаліста.

8. Визначати структуру процесу консультування та визначати проблемні моменти у цьому процесі.

9. Визначати цілі психологічного консультування відносно яких будуть сплановані дії в цьому процесі.

10. «Читати" симптоматику клієнта, її. Фіксувати психічні явища і факти за допомогою різних засобів.

в) абітурієнт повинен бути ознайомленим:

1. З новими теоретичними та методичними розробками в психодіагностиці та психокорекції, психологічній практиці.

2. З особливостями дослідження психічних процесів, станів і властивостей особистості, її різних рівнів психіки - свідомого, підсвідомого, свідомого і надсвідомого, а також поведінки й діяльності.

З особливостями діагностування та корекції психічних процесів, станів і властивостей особистості.

3 методами, які використовують представники різних шкіл та напрямків психокорекції.

З перевагами, недоліками і сферою застосування кожного методу та техніки.

З поняттями, принципами, цілями, структурою психологічного консультування.



^ II. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ


Роботу з організації та проведення вступного комплексного екзамену, захисту кваліфікаційних, дипломних робіт організується відповідно, до вимог Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року, Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (Наказ МОН України від 02.06.1993 Р- № 161, державна реєстрація від 23.11.199З Р- № 173).

Вступний комплексний екзамен передбачає перевірку та оцінку теоретичних та методичних знань з основ професійної підготовки.

Вступний комплексний екзамен проводиться за тестовими завданнями.


Критерії

оцінювання відповідей на тестові завдання для проведення фахової атестації з психології


Тестові завдання включають у себе 5 варіантів по 50 завдань кожен. Кожне завдання включає 3 варіанти відповідей, з яких лише один правильний. Вибір правильної відповіді оцінюється у 2 бали, неправильної – 0 балів. За виконання варіанту завдань можна отримати 100 балів. Переведення в 5 та 12-ти бальну шкалу здійснюється наступним чином:



^ Кількість балів

за 5-бальною шкалою

Кількість балів

за 12-бальною шкалою

Кількість балів

за 100-бальною шкалою

Кількість правильних відповідей на тести

2

незадовільно

0

0-6

0-3

1

8-14

4-7

2

16-22

8-11

3

24-30

12-15

3

задовільно

4

32-38

16-19

5

40-46

20-23

6

48-52

24-26

4

добре

7

54-60

27-30

8

62-68

31-34

9

70-76

35-38

5

відмінно

10

78-86

39-43

11

88-94

44-47

12

96-100

48-50



^ ПІ. ЗМІСТОВА ЧАСТИНА

3.1.Програма навчальної дисципліни «Психологія особистості»

Тема 1. Особистість як психічне явище

Психологія особистості як галузь науки, що вивчає закономірності становлення і розвит . особистості як суб'єкта життєтворчості. Сутність особистості з позицій різних теоретичних у

Особистість у психоаналізі, трансперсональній психології, біхевіоризмі. Осооистість у когнітивній та гуманістичній психології. Жіночі теорії особистості. Факторні теорії особистості. Теорії особистості В. Райха, Дж. Келлі, Г. Саллівана, К. Левіна, Р. Мей, А. Бандури, Дж. Роттера. Особистість у радянській та українській психології.

Особистість як ансамбль несвідомих ірраціональних потягів (3. Фройд). Особистість як функція результату психосоціальних криз (Е. Еріксон). Особистість як певний набір поведінкових реакцій (Б. Скічнер)

Особистість як властивий кожному індивіду унікальний спосіб усвідомлення
досвіду (Д. Келлі).

Особистість як суб'єкт соціальних стосунків і свідомої діяльності, системна
якість індивіда, що формується у спільній діяльності і спілкуванні (Л. Виготськии, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, А. Петровський та ін).

Особистість як конкретна людина, яка належить до певного
суспільства й соціальної групи, усвідомлює своє ставлення до навколишишнього середовищ, народу і до самої себе; займається певною діяльністю, вирізняється своєрідними особливостями
поведінки й діяльності, володіє тільки їй притаманною системою психічних і соціопсихічних властивостей та якостей (Варій М.Й.).

Людина як багатосистемне явище. Особистість у психоенергетичній концепції психіки і психічного Варія М.Й. Біопсихічна, ментально-психічна, інтраіндивідуальна, соцюпсихічна , свідомість-самосвідомість підструктури особистості (Варій М. Й.).

Земний шлях особистості та її буття як сукупність життєвих процесів: функціонування, саморегуляція, самоуправління, розвиток, адаптація. Адекватне функціонування і дисфункціонування особистості. Самоуправління і саморегулювання. Дерегуляція. Вплив розвитку і динаміки осооистості, процесу адаптації і деадаптації на її гармонію. Вплив самореалізації на гармонію особистості.

Виміри людського життя: суспільне, духовне, політичне, професійне, громадське, економічне, особисте або індивідуальне. Основні аспекти буття: фізичний (преометни), вітальний, соціальний, духовний. ... ,

Поняття гармонії особистості. Дисгармонія особистості. Складові гармонії особистості. Інтегрованість особистості. Фізичний (предметний), вітальний (біологічний), соціальний духовний аспект буття особистості. Внутрішній і зовнішній простори особистості. Благополуччя в психологічній площині. Психічна стійкість особистості і гармонія. Гармонія взаємин осооистості, сенс життя, духовність і свобода. Інтеракційні почуття особистості. Духовне буття особистості. життя в контексті внутрішньої свободи. Віра і система цінностей особистості та їх вплив на її гармонію.

Рух особистості в соціальному просторі та часі. Спрямованість особистості як властивість, що становить собою систему взаємопов'язаних внутрішніх спонукань, які спрямовують та орієнтують її життєвий шлях у соціальному просторі й часі. Рух як наслідок психічних чинників - потреб і мотивації. Мотивація, мотивування, полімотивованість мети, зовнішня і внутрішня мотивація. Види, ієрархія і зміна мотивів у соціальному просторі та часі. Психологічні чинники спонукання особистості до активності і руху.

^ Тема 2. Вплив самосвідомості на здійснення особистості

Психологічна сутність самосвідомості. Взаємозв'язок свідомості і самосвідомості, структур самосвідомості: пізнавальний, емоційний, вольовий компоненти. Самосвідомість і здійснення особистості. Механізми самосвідомості: ідентифікація, рефлексія, емпатія, децентрація.

„Я"-концепція як виявлення самосвідомості. Самооцінка і рівень домагань як центральні характеристики самосвідомості. Види самооцінки і рівня домагань. Формула Джеймса.

Самоповага і комплекс меншовартості. Вплив самооцінки особистості на її самоповагу і формування комплексів.

Самореалізація особистості. Розвиток самосвідомості та її вплив на самореалізащю особистості.

Тема 3. Психологічний захист особистості в процесі її соціалізації

Поняття „психологічного захисту". Основні функції „психологічного захисту . різновиди психологічного захисту: витіснення, заперечення реальності, деперсоналізація, раціоналізація, проекція, ідентифікація, компенсація, сублімація і регресія.

Особистість як об'єкт впливу зовнішнього психічного. Використання особистістю психологічного захисту в ході її соціалізації. Психологічний захист і збереження суб’єктом душевної рівноваги.

Психологічний захист і соціалізація особистості як явища. Сутність соціалізації. Соціалізація як процес і результат засвоєння та активного відтворення індивідом соціального досвіду (знань, цінностей, соціальної компетентності). Механізми соціалізації. Соціалізація через стихійний вплив на особистість різних обставин життя в суспільстві та в умовах виховання (цілеспрямованого формування особистості). Соціалізація як культурна трансмісія. Види культурної трансмісії: вертикальна, горизонтальна, непряма. Соціалізація і роль самої людини в освоєнні культурних норм, засвоєнні навичок і вмінь, необхідних для успішної соціальної адаптації. Розуміння соціалізації у різних наукових школах. Особливості та механізми соціалізації особистості. Особливості соціалізації в різні вікові періоди життя. Етапи соціалізації. Соціалізація та депривація.

Вплив процесу соціалізації особистості на формування її психологічного захисту. Чинники формування психологічного захисту особистості в ході її соціалізації

Тема ^ 4. Поведінка особистості

Поведінка особистості як цілісна активність людини, спрямована на задоволення біологічних, фізіологічних, психологічних і соціальних потреб.

Етапи поведінки як цілісного акту: формування потреби, розвиток мотивації, розвиток вегетативних реакцій, ухвалення рішення, формування програми дій, здійснення цієї програми й досягнення результату.

Форми поведінки особистості в суспільстві : конструктивна , деструктивна (девіантна, ризикована, асоціальна, агресивна тощо).

Вплив соціального статусу, соціальної ролі й соціальних норм на поведінку особистості в суспільстві. Регуляція поведінки особистості соціальними нормами. Побудова поведінкового акту особистістю в залежності від її соціального статусу, соціальної ролі й соціальних норм.

Ціннісно-нормативна система особистості. Соціальні норми як засіб орієнтації, поведінки особистості.

Проблема класифікації цінностей. Вплив ціннісно-нормативної системи особистості на поведінку. Групові норми як один з регуляторів поведінки особистості. Установки, стереотипи та імідж особистості як засоби регуляції її поведінки.

Цілеспрямована та залежна поведінка людини. Психологічні механізми цілеспрямованої поведінки.

Теоретичні підходи до аналізу структури регуляції дії. Вплив мети на поведінковий акт і зворотний зв'язок.

Залежна поведінка особистості. Хімічна залежність особистості та її вплив на поведінку. Односпрямована (акцентурована) активність як психічні залежності. Інтеракційна залежність та її характеристика.

Самоуправління і саморегулювання особистості. Людина як система, яка сама себе регулює. Саморегуляція і зворотний зв'язок. Потоки зворотних зв'язків: позитивний, негативний. Діагностичні й оціночно-афективні наслідки позитивного і негативного зворотного зв'язку. Величина саморегулятивних зусиль. Контроль і планування поведінки. Теоретичні підходи до аналізу структури регуляції дії. Теорія функціональної системи. Плани і структура поведінки. Теорія чотирьох стадій дії або модель Рубікона. Теорія мотиваційного контролю Ханленда. Основні структурні блоки контролю дії. Інтенціональні процеси та ефективність дії. Оцінні процеси (зворотний зв'язок) та ефективність наступної дії. Вчинок як результат планування і контролю поведінки. Психологічні особливості планування особистістю своєї поведінки.

Сутність і значення самоуправління і саморегулювання для гармонії особистості.

Особливості, механізми і методи самоуправління і саморегулювання особистості.


^ Тема 5. Психічне здоров'я

Розуміння психічного здоров'я особистості. Складові психічного здоров'я: пізнавальна, емоційно-почуттєва, вольова, мотиваційна, фізична, соціопсихічна (матеріальна, соціальна, духовна). Залежність психічного здоров'я людини від особистісних і суспільних чинників.

Реальне зовнішнє середовище та кола його впливу. Суспільні чинники, які негативно впливають на психічне здоров'я громадян. Напрями, форми і методи підтримування високого рівня психічного здоров'я громадян.

Психічне здоров'я особистості та його критерії.

^ Тема 6. Психічна стійкість особистості

Психічна стійкість, як явище і властивість особистості. Роль і значення психічної стійкості в житті особистості. Психічна стійкість як властивість особистості, окремими аспектами якої є стійкість, урівноваженість, опірність.

Фактори психічної стійкості: фактори соціального середовища, особистісні фактори. Віра, упевненість - невпевненість, активність і опірність та їхній зв'язок з психічною стійкістю особистості. Вплив активності на психологічну стійкість.

Психічна стійкість особистості та чинники її руйнування. Механізми і методи підтримування особистістю своєї психічної стійкості.

Підтримування психічної стійкості засобами саморегуляції. Роль мотивації та емоцій у механізмі забезпечення психічної стійкості. Психічна стійкість особистості в різних умовах. Механізм саморегуляції особистістю своєї психічної стійкості.

^ Тема 7. Саногенний потенціал особистості

Розуміння саногенного потенціалу особистості. Саногенний потенціал особистості, його активізація і саморегулювання.

Благополуччя як позитивний саногенний потенціал особистості. Активізація саногенного потенціалу особистості у важких життєвих ситуаціях. Саногенний потенціал як протидія залежній поведінці особистості. Складові саногенного потенціалу. Використання саногенного потенціалу для подолання психологічних залежностей.

^ Тема 8. Кризи особистості в сучасному суспільстві

Поняття кризи особистості та їх класифікація. Криза як стан і явище. Кризи психічного розвитку особистості. Вікові кризи особистості. Кризи невротичного характеру. Професійні кризи особистості. Критично-смислові кризи особистості. Життєві кризи особистості. Поверхова, поглиблена і глибинна криза. Критичні події в житті особистості. Модальність критичних подій. Нормальні та аномальні (регресивні) кризи. Переживання й думки під час криз. Суїцид як вихід із кризи. Ставлення до кризової ситуації. Стратегії розв'язання життєвої кризи. Конструктивні й деструктивні стратегії. Два типи особистості, які протилежним чином сприймають кризову ситуацію. Психологічні наслідки криз у житті й діяльності особистості. Втрата смислу і розвиток. Кризи особистості в молодому віці та їх особливості. Кризи особистості в зрілому віці та характер їх вираження.


^ Тема 9. Розвиток і формування особистості в сучасному суспільстві

Підходи і теорії розвитку особистості. Проблеми розвитку особистості. Особистість як саморозвивальна система. Розвиток як прогрес і регрес. Розвиток особистості як зміна її психологічної організації та накопичення психоенергетичного потенціалу. Особистість як суб'єкт свого власного розвитку. Розвиток як формування особистості. Значення пізнавальних процесів, емоцій, почуттів, волі та мотивації у розвитку особистості. Розвиток особистості в діяльності та спілкуванні. Формування особистості як виховання і самовиховання. Психологічні передумови деформації особистості. Шляхи і засоби розвитку особистості.

^ Тема 10. Розвиток конкурентноспроможної особистості в сучасному суспільстві

Поняття конкурентноспроможної особистості. Конкурентоспроможність та її психологічна характеристика. Психологічні основи розвитку інтегральних характеристик конкурентноспроможної особистості.

Досвід. Характер. Спрямованість особистості в соціальному просторі й часі. Компетентність особистості. Емоційна гнучкість особистості. Творче мислення та уява. Поведінкова гнучкість. Інтелектуальна гнучкість. Етапи розвитку конкурентноспроможної особистості та їхня характеристика: підготовка, усвідомлення, переоцінка, дії. Шляхи і засоби розвитку конкурентноспроможної особистості.


Перелік реколіендованих підручників

1. Абулъханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М.: Наука, 1980.

Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии.- М.: Фонд „За экон. грамотность", 1995.

Асмолов А.Г. Психология личности. - М.: Просвещение, 1990.

4..Барков В.І., Тютюнников А.М. Як визначити творчі здібності дитини. - К.: Україна, 1991.

Бех І.Д. Від волі до особистості. - К.: Україна-Віта, 1995.

Бодалёв АЛ. Личность и общение. - М., 1995.

Брушлинский А.В. Субъект: мышление, учение, воображение: Избр. психол. тр. - Москва; Воронеж: МОДЭК, 1996.

Бурлаков ЮЛ. Механизмы речи и мышления. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1995.

9. Варій М.Й. Загальна психологія: підручник [lля студ.вищ. навч. закл]., М.Й.Варій [3-тє вид.]- К.:Центр учбової літератури, 2009. – 1007с.

10. Варій М.Й., Психологія особистості:Навчальний посібник.- К.:Центр учбової літератури, 2008. – 592с.

11. ВеккерЛ.М. Психические процессы: В 3 т. - Т.1. - Л.: Изд-во Ленинг. у-та, 1974.

12. Горелова Г.Г. Кризисы личности и педагогическая професія. - М.: Московский психолого-социальный институт, 2004.

13. Грофф С. За пределами мозга. - М.: Изд-во Моск-го Трансперсонального центра, 1993.

Загальна психологія: Навч. посіб. 3-14 / Скрипченко О.В., Долинська Л.В., Огороднійчук З.В. та ін. - К.: А.Г.Н., 2002.

15. Загальна психологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закладів / Під заг. ред. акад. С.Д. Максименка. - К.: Форум, 2000.

16. Занюк С.С. Психологія мотивації та емоцій: Навч. посіб. - Луцьк, Волинський держ. у-т ім. Л.Українки, 1997.

17. Иванников В.Л. Психологические механизмы волевой регуляции. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991.

18. Конопкин ОЛ. Психологические механизмы регуляции деятельности. - М.: Наука, 1980.

19. Психологія: Навч. посіб. / О.В. Винославська, ОА. Бреусенко-Кузнєцов, ВЛ. Зливков та ін.; За наук. ред. О.В. Винославської. - Київ: Фірма „ІНКОС", 2005.

20. Психологія: Підручник / Під ред. Ю.Л.Трофімова, 3-тє видання., стереотипне. - К.: Либідь, 2001.

21. Равен Дж. Компетентность в современном обществе. Выявление, развитие и реализация. - М., 2002.

Франкл В. Человек в поисках смысла. - М., 1990.

Фройд З. Психология бессознательного. - М.: Прогресс, 1990.

Хъелл А., ЗиглерД. Теории личности. - СПб.: Питер Пресс, 1997.


З.2. Програма навчальної дисципліни «Психодіагностика»

Тема 1. Предмет психодіагностики та її зв'язок з іншими науками

Риса особистості як психологічна категорія. Психодіагностика конституційних диспозицій. Вимірювання соціально обумовлених диспозицій. Загальні та спеціальні здібності. Діагностика психомоторних здібностей. Професіоналізовані здібності та їх вимірювання. Батареї тестів для вимірювання здібностей. Оцінка загальних (інтелектуальних) здібностей. Галузі застосування тестів здібностей. Мотивація як психологічна категорія. Операційні критерії у психодіагностиці мотивації. Самосвідомість як психологічна категорія. Психодіагностика загальних та спеціальних здібностей. Психодіагностика мотикації. Психодіагностика міжособистісних стосунків. Психодіагностика індивідуальної свідомості та самосвідомості. Відпрацювання навичок психодіагностики цілісних проявів психіки. Ознайомлення з основами професійної психодіагностики. Психодіагностика аномального психічного розвитку. Психодіагностика в закладах освіти.

^ Тема 2. Історія розвитку психодіагностики

Витоки сучасних психологічних тестів. Тестування в роботах Ф.Гальтона, Дж.Кеттела. Проблеми істинності тестових даних. Сучасний психологічний тест. Проективний метод у психодіагностиці.Тест вербальних асоціацій К.Юнга, тест Роршаха,тематичний аперцепційний тест Г.Мюррея. Принципи проективної психології Л.Френка, Контент-аналіз у психологічних дослідженнях. Психодіагностика в груповій психокорекції. Основні форми групової корекції. Соціометрія Я.Морено.

^ Тема 3. Тест як психодіагностичний інструмент

Поняття про тест. Характеристика тестів. Класифікація та види тестів. Тестові методики вимірювання мотивації. Проективні методи діагностики глибинних мотиваційних утворень. Тест гумористичних фраз. Міжособистісні стосунки як психологічна проблема. Систематика методик психодіагностики міжособистісних стосунків. Методики спостереження і експертної оцінки міжособистісних стосунків. Діагностика індивідуальних властивостей, що впливають на міжособистісні стосунки. Методики дослідження суб'єктивного відображення міжособистісних стосунків. Техніка репертуарних решіток Дж.Келлі. Конструкт. Способи визначення репертуару елементів. Способи виявлення конструктів.

^ Тема 4. Психометричні параметри психодіагностики.

Психометричні вимоги до психометричних методик. Емпіричний частотний розподіл. Параметри, що використовуються для характеристики емпіричного розподілу. Нормальний розподіл та його властивості. Перевірка гіпотези про нормальність розподілу. Генеральна сукупність і вибірка. Статистичний висновок щодо параметрів генеральної сукупності. Функційні і кореляційні залежності. Кореляційне відношення. Коефіцієнт кореляції Пірсона. Коефіцієнт рангової кореляції Спірмена. Точковий бісеріальний коефіцієнт кореляції. Перевірка статистичної значимості вибіркових коіефіцієнтів кореляції. Статистичні методи оцінки надійності та валідності тесту. Статистичні методи забезпечення достовірності даних стандартизованого самозвіту.

^ Тема 5. Стандартизовані методи психодіагностики (тести).

Вибірка стандартизації. Тестові норми. Репрезентативність тестових норм. Надійність та валідність тестів. Надійність-стійкість цілого тесту (ретестова надійність). Надійність-узгодженість (одномоментна надійність) тесту. Надійність окремих пунктів тесту. Змістовна валідність тесту. Емпірична (критеріальна) валідність. Прогностична валідність тесту. Конструктна (концептуальна) валідність тесту. Конвергентна і дискримінантна валідність тесту. Аналіз пунктів тесту за критерієм валідності. Валідність процедур стандартизованого самозвіту.

^ Тема 6. Психодіагностика дитячого та молодшого шкільного віку.

Типові труднощі і проблеми дитини дошкільного та молодшого шкільного віку. Психрдіагностограма класифікації станів немовляти. Психрдіагностограма навичок, вмінь та здібностей дитини раннього віку. Психрдіагностограма рівнів специфічного відставання дошкільника з мови. Психрдіагностограма рівнів специфічного відставання дошкільника з математики. Діагностика готовності дошкільника до навчання в школі.

Психодіагностичні таблиці визначення типових труднощів у навчанні молодших школярів. Діагностика адаптації дитини до навчання в школі.

^ Тема 7. Психодіагностика підліткового та старшого шкільного віку

Типові труднощі і проблеми підлітка та учня старших класів. Психодіагностичні таблиці визначення типових труднощів когнітивної сфери особистості підлітка. Діагностика міжособистісної сфери підлітка. Психодіагностичні таблиці визначення типових труднощів дітей юнацького вису. Визначення афективної сфери юнака. Діагностика потребнісно-мотиваційної сфери юнаків. Поняття про профорієнтацію. Діагностика професійної спрямованості учнів старших класів.

^ Тема 8. Психодіагностика дорослого віку

Загальна психологічна характеристика особистості. Діагностика когнітивної сфери особистості дорослого. Діагностика афективної сфери особистості дорослого. Діагностика потребнісно-мотиваційної сфери особистості дорослого. Діагностика соціально-психологічної сфери особистості дорослого.

Психодіагностичні таблиці визначення труднощів психофізіологічної сфери людей похилого віку.

^ Тема 9. Поняття та теоретична основа проективних методик

Передісторія проективних методик в психодіагностиці. Проекція як психологічний феномен і принцип дослідження. Проективна гіпотеза та проективні методики. Роль стимулу в проективних методах. Теоретичне пояснення проективного підходу до діагностики особистості. Несвідоме і проективні методики. Проективні методики або «об'єктивні тести». Створення проективних методик.

^ Тема 10. Проективні методи психодіагностики та їх різновиди

Проективні методики та їх різновиди. Конститутивні проективні методики. Методика плями Роршаха. Конструктивні проективні методики. Поняття про методи