Реферат: Громадянська освіта в школах України

Громадянська освіта в школах України

Концепція громадянської освіти в середній школі України


Дана концепція розроблена групою українських науковців та педагогів в межах широкомасштабного Проекту "Освіта для демократії в Україні", що є частиною Трансатлантичної програми підтримки громадянського суспільства, яку підтримують уряди США та Європейського Союзу.
Метою проекту є сприяння впровадженню освіти для демократії в середніх навчальних закладах України. Документ, що пропонується для розгляду і обговорення освітян та всіх зацікавлених сторін, покликаний окреслити концептуальні рамки системи громадянської освіти в Україні: її мету, завдання, основні принципи, зміст, форми, методи та шляхи впровадження. Концепція громадянської освіти в Україні має стати основою копіткої роботи з розбудови відповідної системи на всіх рівнях освітнього процесу.
^ Актуальність громадянської освіти в Україні
Сучасне суспільство потребує такої форми політичної організації, яка б забезпечувала розкриття творчого потенціалу людини. Це можливо лише за умови вільного, демократичного устрою, де провідною є максима "вільна людина - розвинене громадянське суспільство - сильна держава".
Основою демократичного ладу є людина, для якої демократія та громадянське суспільство є природним середовищем задоволення її особистих та суспільних інтересів. Громадянське суспільство - це сфера самовияву вільних індивідів та добровільно сформованих асоціацій, горизонтальних не санкціонованих державою зв'язків між громадянами. Сучасна демократія вимагає від особи не лише політичної активності, а й усвідомлення нею власної ролі й значення у житті суспільства та відповідальної дії згідно з власними переконаннями та цінностями.
Намагання звільнитися від спадщини тоталітаризму в економіці, політиці та національній самосвідомості не призводять в Україні до бажаного успіху зокрема й через несформованість у суспільстві системи цінностей, моделей та зразків поведінки, характерних для демократичної політичної культури. За цих умов особливого значення набуває громадянська освіта.
Громадянська освіта - спеціалізована, систематична підготовка людей до суспільного життя в умовах демократії.
Громадянська освiта є складною динамiчною системою, що поєднує:
громадянськi знання, на основі яких формуються уявлення про форми і способи функціонування громадянина в політичному, правовому, економічному, соціальному та культурному полі демократичної держави;
громадянськi умiння та досвід участі у соціально-політичному житті суспільства та практичного застосування знань; громадянськi чесноти -- норми, установки, цінності та якості, притаманні громадянину демократичного суспільства.
Як процес розвитку і розповсюдження громадянська освіта є широким комплексом освітніх і виховних зусиль. Багатий досвід громадянської освіти накопичено в країнах зрілих демократій, однак він не може бути автоматично перенесений в українську освітню практику. Українська педагогіка спирається на багату спадщину, кращі традиції у вихованні громадянськості. За останні роки в нашій країні зроблено ряд кроків щодо впровадження системи демократичної громадянської освіти, підготовлено пробні підручники, які нині проходять апробацію. Завдання формування громадянина України ставляться останнім часом в ряді концептуальних і нормативних документів, виховний його аспект розроблений і представлений у проектах концепцій громадянського, національного і патріотичного виховання в Україні. Питання громадянської освіти знайшли відображення в концепції дванадцятирічної освіти, в якій школа визнається осередком формування громадянськості, що має сприяти розвитку демократичної політичної культури, формуванню громадянської компетентності, політико-правових знань, політичних умінь, гідності та відповідальності молодих людей, усвідомленню і прийняттю ними демократичних принципів життя та пріоритету прав людини.
Актуальність побудови системи демократичної громадянської освіти в школі обумовлена такими реаліями політичного життя України:
спонтанністю, неузгодженістю та безсистемністю зусиль, спрямованих на демократизацію суспільного життя;
низьким рівнем суспільного прийняття демократичного ладу та довіри до нього;
недемократичністю відносин між державою та суспільством і державою та особою.
Потреба у розробці даної концепції обумовлена недостатньою спрямованістю навчально-виховного процесу в Україні на формування демократичного світогляду та необхідністю досягти відповідність теоретичного знання повсякденній соціальній практиці.
Мета та завдання громадянської освіти в середній школі України
Мета громадянської освіти - створити умови для формування особистості, громадянина України, якому притаманні демократична громадянська культура, усвідомлення цінності свободи, прав людини, відповідальність, готовність до компетентної участі у громадському житті.
Завдання громадянської освіти:
сприяти становленню активної позиції громадян щодо реалізації ідеалів і цінностей демократії в Україні;
надати основні знання, сформувати мотивацію та вміння, необхідні для відповідальної участі молоді в громадському житті,
створити умови для набуття учнями досвіду громадянської дії, демократичної поведінки та конструктивної взаємодії.
^ Основні принципи громадянської освіти
Громадянська освіта базується на тих же загальнопедагогічних і дидактичних принципах , що й освіта в цілому. Водночас специфічними для неї є такі:

зв'язок з практичною діяльністю передбачає пріоритетність для системи громадянської освіти навчання і виховання умінь і дій, зорієнтованість учнів на навички соціальної взаємодії, вміння самостійно аналізувати різноманітні ситуації, перш за все у своєму життєвому середовищі, вміння самостійно приймати відповідальні рішення і діяти у правовому полі;

зорієнтованість на позитивні соціальні дії означає цілеспрямованість громадянської освіти на соціальні очікування учнів, набуття позитивного досвіду соціальних дій, формування позитивного іміджу компетентної громадянськості і виховання потреби вчитися цьому протягом усього життя;

демократичність означає виховання духу соціальної солідарності, справедливості, вміння конструктивно взаємодіяти з суспільством та брати участь у прийнятті рішень;
передбачає суб'єктно-суб'єктні відносини між педагогами і учнями, атмосферу взаємоповаги та довіри у шкільному колективі, учнівське самоврядування, відкритість і зв'язок школи з іншими учасниками процесу соціалізації (сім'єю, дитячими і молодіжними громадськими організаціями, засобами масової інформації, церквою та ін.), зв'язок шкільного колективу з місцевою громадою, участь у спільних з нею соціальних, культурних, природозахисних акціях;

плюралізм означає виховання поваги до засад політичної, ідеологічної, етнонаціональної, расової багатоманітності;

виховання толерантного ставлення до різних світоглядних, політичних доктрин, релігійних переконань, до діяльності у школі різних молодіжних громадських організацій;
уникання екстремістських поглядів і поведінки у житті шкільного колективу, виховання усвідомлення того, що будь-який політичний екстремізм є неприйнятним;

При формуваннi змiсту громадянської освiти необхiдно дотримуватись: особистiсно зорiєнтованого пiдходу, за якого в центр навчально-виховного процесу ставляться iнтереси особи.
Центральною iдеєю громадянської освіти при цьому стає поняття невiдчуджуваних прав людини, а змiст її спрямовується на виховання громадянина демократичного суспiльства, патріота України, що прагне до вільного вибору власного життєвого шляху у способів його реалізації, будує свою діяльність на основi визнання абсолютної цінності прав людини.
Особистiсно зорiєнтований пiдхiд при формуваннi змiсту громадянської освiти передбачає врахування вiкових особливостей учнів, розробку змiсту кожного конкретного етапу навчання за вiковою вертикаллю у взаємозвязаному контекстi всього навчального змiсту;
дiяльнiсного пiдходу, який визначає спрямування змісту громадянської освіти на розвиток уявлень і вмінь, що забезпечують успішність соцiальної активностi особистості.
Цей підхід реалізується шляхом створення навчальних ситуацій, в яких апробовуються на практицi засвоєні громадянськi цiнностi.
Реалізація цього підходу здійснюється шляхом викладу глобальних проблем через локальні на основі позитивного досвіду участі учнів в окремих громадянських акціях, проектах тощо;
конкретно-iсторичного пiдходу, який вимагає розглядати навчальний змiст в цiлому, як iсторичну категорiю, своєрiдну модель конкретних вимог суспiльства щодо пiдготовки молодi до життя та дiяльностi в даному суспiльствi на певному етапi його розвитку. Конкретно-iсторичний пiдхiд спрямовує змiст громадянської освiти на вирішення завдань, найбільш актуальних для даного етапу розвитку українського суспiльства.
^ Зміст громадянської освіти
Одним із завдань, яке має бути розв'язане системою громадянської освіти, є забезпечення функціональної громадянської освіченості особи. Тому зміст освіти має бути спрямований на здобуття учнями досвіду громадянських дій і переживань, основних громадянських умінь, що забезпечують успішність реалізації інтересів особистості в політико-правовій, соціальній, економічній та культурних сферах суспільного життя, а також на формування емоційно-ціннісного компоненту громадянської культури особистості.
Зміст громадянської освіти забезпечує формування системи уявлень і сприяє становленню свiтоглядних орiєнтацiй особистостi, виробленню власної фiлософiї життєдiяльностi, самоiдентифiкацiї та самореалізації в кожній із сфер суспільного життя.


^ Що для Вас та Ваших учнів означає Проект Громадянська освіта - Україна?

Виховання добре освічених громадян, свідомих своїх прав і обов'язків, є одним з головних складових успіху і стабільності сучасного відкритого демократичного суспільства. З метою надання базових знань щодо громадянства в багатьох європейських країнах була введена громадянська освіта. Цей проект є продовженням попереднього проекту, фінансованого ЄС "Освіта для демократії в Україні" (2000-2002) і направлений на консолідацію громадянської освіти в новій 12-річній системі шкільної освіти на національному рівні.
Цей проект впроваджується компанією Cambridge Education Limited, членом Mott MacDonald Group, в консорціумі з Всеукраїнським фондом "Крок за кроком", Німецько-російським обміном, Німеччина та Центром громадянської освіти, Польща.
Проект розпочався у березні 2005 р. і закінчиться у березні 2008 р. Міністерство освіти і науки обрало 4 пілотні області для впровадження проекту: м. Київ, Херсонська, Волинська та Вінницька області та 25 шкіл у кожній з них.

Цілі проекту
Метою проекту є включення елементів громадянської освіти в суспільно-гуманітарні предмети, що вивчаються у 10-11 (12) класах: економіку, право, філософію, історію та обов'язковий предмет для 11 (12) класу "Людина і світ". В проектних заходах буде використовуватися інклюзивний підхід з забезпеченням доступу до громадянської освіти всіх учнів та їх вчителів, включаючи учнів професійно-технічних училищ і учнів з особливими потребами.

Завдання проекту
1. Консолідація існуючих програм з громадянської освіти.
2. Запровадження підготовки з громадянської освіти у педагогічних університетах та інститутах післядипломної кваліфікації вчителів.
3. Комплексний підхід до надання громадянської освіти, який охоплюватиме дітей з особливими потребами та їхніх вчителів.
4. Підтримка діяльності асоціацій та спілок вчителів з громадянської освіти.
5. Підтримка позашкільних заходів з поширення демократичних принципів.
[u]
Міжнародний керівник команди проекту „Громадянська освіта – Україна


Утвердження демократії в Україні невіддільно пов’язане з становленням людини-громадянина, людини, яка усвідомлює свою причетність до спільноти вільних і рівноправних громадян, несе відповідальність за своє і спільне благо, бере активну участь у громадських справах, і зрештою просто повноцінно живе у сучасному європейському просторі.

Становлення громадянина неможливе без громадянської освіти, освіти, яка б допомагала кожній окремій людині оволодіти загальнолюдськими та прийнятими у суспільстві нормами індивідуального та суспільного життя, стати особистістю і повноправним учасником демократичної громади, активною особою у європейському життю.

Така освіта передбачає формування знань про права людини, права та обов’язки громадянина, про інституції, проблеми та практику громадянського суспільства і правової держави, про різноманітність проявів людської сутності, про етнічні, релігійні та регіональні відмінності, про історичну спадщину і проблеми сьогодення; вміння і навички критичного мислення, аналізу інформації та проблемних ситуацій, обмірковування актуальних політичних, духовних, моральних, соціальних та культурних питань; уміння вести переговори, брати участь у дискусіях, приймати рішення; усвідомлення особистої відповідальності за розв’язання проблем в ім’я справедливості, солідарності, миру та демократичного суспільства; уміння жити в європейському контексті, виховання поваги до історії та культури інших народів тощо.

Громадянська освіта не обмежується набуттям деяких знань, вона передбачає створення певного світогляду і відповідного способу життя, це вміння і навички, які втілюються у активних діях. Громадянська освіта – це не просто набір деяких цінностей, чергова ідеологія, яку пробують поширити серед молодого покоління, це вимога часу – вміння жити у сучасному суспільстві, вміння залишатися особистістю, будучи частинкою громади. Мета громадянської освіти – сформувати особистість, яка усвідомлює взаємозв’язок між індивідуальною свободою та громадянською відповідальністю, між правами людини та її обов’язком, і є готовою до активної компетентної участі у житті суспільства. А також займати активну позицію у формуванні цінностей громадянського суспільства та важливих проблем сьогодення. А особливо актуальною проблематикою громадянської освіти є акцент на вихованні та плеканні культу європейських цінностей та правового захисту.

Права людини належать до основних цінностей сучасних суспільств. 1948 року Організація Об’єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини як ціннісну основу для діяльності і взаємодії народів і держав світу. До установчих документів Європейського союзу належить Хартія основних прав Європейського Союзу. Конституції більшості країн світу починаються з проголошення основних прав своїх громадян.

Права людини сприймаються сьогодні у розвинутих суспільствах як sine qua non (неодмінна умова ) їх існування, як очевидні і самі по собі зрозумілі речі, які не потребують особливого пояснення. Однак загального визнання і втілення в життя права людини отримали лише у другій половині ХХ століття і то далеко не у всіх країнах.

Право людини на гідне життя, що є основною ідеєю прав людини, може різною мірою конкретизуватися у цілій низці прав залежно від країни і актуальності тих чи інших проблем. Так, Загальна декларація прав людини складається з 30 статей, а Хартія основних прав Європейського союзу – з 54. Якщо у одних країнах акцент робиться на забезпеченні політичних і громадянських прав, то у інших більше уваги зосереджено на соціальних і економічних.

Свобода, рівність, братерство (солідарність) – три принципи, відомі ще з часів Французької революції, умовно ділять усю сукупність загальновизнаних прав людини на три групи. Перша група стосується індивідуальних свобод, друга – політичного і громадського життя, третя наголошує на соціальних умовах життя.

До першої групи належать свобода думки, совісті і віросповідання, право на приватне і сімейне життя, свобода вибору місця проживання, свобода вибору професії, право власності, недоторканість житла, таємниця спілкування, заборона дискримінації за расовою, етнічною, релігійною, мовною, статевою чи іншими ознаками, свобода творчої діяльності тощо. Ці права окреслюють простір свободи індивіда, в який ні держава, ні будь-хто інший не мають права втручатися.

До другої групи входять права, які визначають суспільно-політичне життя громадян. Їх ще інколи називають правами громадянина. Ключовою ідеєю тут є рівність усіх перед законом, що є передумовою таких прав, як право висловлення думки та отримання інформації, свобода зборів і об’єднань громадян, право проводити мітинги, походи і демонстрації, право обирати і бути обраним до державних і місцевих органів влади, право брати участь у референдумах та прийнятті суспільно важливих рішень, право рівного доступу до державної служби, право на добре управління, що включає: врахування інтересів усіх громадян, обґрунтування своїх рішень органами влади, доступ громадян до управлінських документів, компенсація шкоди, завданої рішеннями органів влади. Право на незаангажоване суддівство. Рівність перед законом означає рівноправність, тобто можливість усіх громадян рівною мірою брати участь у суспільних справах, рівні шанси на успіх у суспільному житті.

Третя група прав передбачає забезпечення рівня життя, необхідного для здоров’я і добробуту кожної людини, а також солідарну суспільну (державну) відповідальність за це забезпечення. Сюди входять право на здорове харчування, на чисте довкілля, на медичний догляд і лікування, на забезпечену старість, на житло, на працю, на відповідні умови праці, на відпочинок, на соціальний захист у разі хвороби чи безробіття, право на освіту тощо.

Усі права є взаємопов’язаними і поділ на групи є достатньо умовний. Так, право на освіту визначає і міру свободи індивіда, і можливість його участі у громадському житті, і умову забезпечення власного добробуту, і рівність шансів. Окрім того кожне право може додатково конкретизуватися і в різний спосіб тлумачитися. Так, право на працю, наприклад, може означати не тільки заборону дискримінації під час прийняття на роботу, але і зобов’язання створювати робочі місця, надавати необхідну освіту, забезпечення необхідними умовами праці, проведення відповідної економічної чи грошової політики.

Права перераховані вище не є вичерпними. Законодавства окремих країн можуть мати додаткові переліки прав, також міжнародні документи з цього питання постійно поповнюються. 1966 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Міжнародний пакт про громадянські і політичні права і міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. Окрім того було прийнято низку конвенцій: Конвенція про політичні права жінок (1952), Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1965), Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських і тих, що принижують гідність, видів поводження і покарання (1984), Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979), Конвенція про права дитини (1989), Конвенція про права інвалідів (2006) тощо.

Деякі права мають пріоритет залежно від регіону чи країни. Якщо, наприклад, для країн західного світу приватна власність є невід’ємним правом, у посткомуністичних країнах це питання не сприймається настільки однозначно. Якщо розвинуті країни підкреслюють насамперед важливість громадянських прав, то менш розвинуті країни на перше місце ставлять матеріальний добробут. Тобто, ставлення до прав людини є відображенням стану розвитку тої чи тої країни.

І тому вивчення європейської правової бази є важливим чинником формування правової культури та свідомої громадянської позиції, особливо у молодої людини. Чим активніше, ми братимемо участь у міжнародних проектах, європейських літніх школах, тим активніше ми входитиме в Дім великої європейської сім’ї.

^ Виклики для громадянської освіти в Україні В Україні громадянська освіта в тій чи іншій формі існує вже років десять. Однак у школі вона залишається факультативним предметом і викладається через поєднання позакласних заходів, учнівського самоврядування й таких предметних напрямів, як історія, правознавство, етика, філософія, у залежності від спеціалізації конкретної школи
Дискусії з приводу ролі та статусу громадянської освіти не припиняються, а інколи концепція громадянської освіти сприймається просто як синонім патріотизму.

^ Роль громадянської освіти в Україні

Концепція дванадцятирічної загальної середньої освіти, яка має бути запроваджена до 2012 року, чітко підтримує цілі, які ставить перед собою громадянська освіта, а саме: розвиток індивідуальності учня, виходячи з його здібностей, інтересів і потреб; виховання учня як громадянина України - вільної, демократичної, освіченої людини, здатної до незалежних дій; формування вмінь, навичок і потреби в навчанні впродовж усього життя, а також здатності до практичного та творчого використання набутих знань; виховання в молоді духовності, моральної, художньо-естетичної культури та формування її світогляду. Національна доктрина розвитку освіти (2002) також підтримує зазначені цілі. Громадянська освіта (ГО) та виховання вважаються основним компонентом національної системи освіти.

Поряд із тим, що ГО визнано ключовим елементом навчання, значущого місця у шкільному навчальному плані їй не відводиться. Крім того, ГО, звичайно ж, не обмежується рамками шкільного розкладу й охоплює позакласні та позашкільні заходи, а також установлює зв'язки з усіма предметами, що викладаються у школі, та з формами шкільного управління й передбачає активне залучення учнів до організації навчально-виховного процесу.

В Україні, як і в Європі, ГО викладається в різними способами: як окремий предмет; через інші предмети навчального плану (міжпредметна модель); через позакласні та позашкільні заходи; через залучення учнів до шкільного самоврядування. В українських школах використовують всі ці методи або їх певні комбінації.

Громадянська освіта акцентує увагу на проблемах, щодо яких різні люди мають глибокі й суперечливі переконання. Уже саме питання про те, чи має вона бути обов'язковим навчальним предметом, є спірним. В усіх країнах викладачі ГО часто вагаються, чи варто на уроці звертатись до спірних і «чутливих» питань, адже це може спровокувати бурхливі емоції та висловлення неприйнятних поглядів, образити чиїсь почуття та створити конфлікт. Але, з іншого боку, одним із головних завдань ГО є навчити людину, як поводитись в умовах багатоманітності поглядів і переконань, що притаманна вільному й демократичному суспільству. Дуже важливо навчити молодь самостійно досліджувати питання громадянськості, дискутувати, ініціювати дії, формулювати висновки та висловлювати власну зважену позицію зі спірних питань сьогодення. Освіта має підготувати молоду людину до того, щоб, зустрівшись зі спірним питанням, вона діяла обґрунтовано, делікатно, толерантно та по-людяному.

В Україні на ефективність навчання й виховання, які здійснюються на основі спірних питань, впливає багато негативних чинників. Немає традиції виховання учнів як поінформованих, відповідальних громадян, які, зокрема, здатні до критичного мислення. Окрім проектів на зразок «Громадянська освіта - Україна», ніхто не працює над розробленням навчальних планів і програм спеціально з метою врахування спірних питань або над підготовкою вчителів для їх викладання. Ресурси обмежені, і їх, до того ж, складно отримати. Учителі практично не мають мотивації (з огляду на те, що громадянська освіта не є обов'язковим предметом) опановувати методики викладання або теми, що не передбачені затвердженими методами викладання й навчальними програмами, і напевне їх не вчили цьому в педагогічному інституті.

^ Громадянська освіта в європейському контексті

Незалежне, критичне й поінформоване мислення, готовність до відповідальної дії, зорієнтованість на майбутнє та відкритість до інновацій - ось деякі з компетентностей та вмінь, які потрібні громадянам сучасних європейських суспільств. Необхідні стабільні цінності, що ґрунтуються на повазі та дотриманні принципів демократії, прав людини, миру, свободи та рівності. Вони є прямою протилежністю принципам, на яких були побудовані доктрини колишнього комуністичного режиму. Демократія є основою для ідей, позицій і цінностей, які дають можливість навчитись цьому.

У багатьох європейських країнах основна увага спрямовується на визначення принципів навчальних планів і програм, освітніх стратегій та ключових компетентностей для виховання поінформованих, активних громадян, здатних до критичного мислення, на національному рівні. Європейська складова громадянської освіти не має пріоритетного значення в навчальних програмах таких країн. У багатьох країнах колишнього Радянського Союзу сама ідея «європейських цінностей» сприймається як ілюзія, оскільки люди не бачать історичних або культурних зв'язків, які здатні об'єднати їх з Європою. Але, незважаючи на це, відчувається збільшення потреби в транснаціональному обміні, який дасть змогу віднайти спільний фундамент для навчання громадянських прав та обов'язків у ширшому європейському контексті.

Після Помаранчевої революції та приєднання до ЄС восьми країн колишнього радянського блоку Україна опинилась у контексті закордонної політики ЄС. Зараз вона є одним з основних бенефіціарів нової Європейської політики сусідства. У країні за підтримки ЄС організовано багато проектів, моніторинг яких здійснює Представництво Європейської Комісії в Києві. Українські університети встановили партнерські зв'язки з навчальними закладами за кордоном. У багатьох школах практикується така корисна й цікава для молоді форма діяльності, як євроклуб. Молоді українці беруть участь у роботі Європейського Молодіжного Парламенту, який діє за підтримки ЄС. Одним із прикладів існуючих зв'язків між Україною та ЄС є проект «Громадянська освіта - Україна».

Велика кількість програм, що здійснюються за підтримки ЄС, відкрита для країн, які не є членами Євросоюзу, як Україна. Ці програми не мають жодного відношення до питань громадянства ЄС, вони скоріше спрямовані на підвищення загальної поінформованості про демократичне громадянство. Наприклад, проект «Громадянська освіта - Україна», звичайно ж, не пов'язаний з навчанням громадянству ЄС; він ставить за мету консолідацію та подальший розвиток існуючих в Україні програм громадянської освіти.

З огляду на активну діяльність у галузі громадянознавства та європейських знань у багатьох школах і навчальних закладах країни, Україна має у своєму розпорядженні ефективні інструменти для здійснення інтенсивного міжнародного обміну ідеями та досвідом. Незважаючи на величезну територію України, на Заході про неї знають менше, ніж про інші, значно менші нації. Фундамент для активної участі України в європейському обміні вже підготований, але необхідно ще багато зробити. У цьому процесі громадянська освіта має відіграти провідну роль, адже вона наскрізно проходить через весь навчальний план, об'єднуючи його, включає позакласні й позашкільні заходи та створює можливості для активної участі школярів у організації власного навчального середовища.

^ Основні результати проекту

У рамках проекту за результатами аналізу національних нормативних документів розроблено комплексну таблицю змісту громадянської компетентності, яка охоплює вміння й навички, знання, ставлення та цінності для всіх ступенів шкільної освіти. Розроблено й видано посібник для підготовки вчителів у закладах вищої педагогічної та післядипломної освіти, а також короткострокові й довгострокові навчальні програми та ресурсний посібник для вчителів-практиків, до якого включено таблицю змісту громадянської компетентності та зразки планів уроків з усіх предметних напрямів. Ці посібники містять ґрунтовні рекомендації з позакласної роботи, оцінювання, навчання дітей з особливими освітніми потребами та з питань соціальної рівності, а також глосарії та широкий список посилань і ресурсів. До них додається CD-ROM із текстами обох видань та іншими довідковими матеріалами. Ознайомитися з посібниками можна також на веб-сайті проекту - www.civiced.org.ua.

Отже, напрацьовано низку практичних матеріалів як для вчителів ГО, так і педагогів, які викладають громадянознавчі теми в контексті своїх програм.

На основі результатів діяльності робочих груп, а також різних концептуальних документів та аналізів, виконаних під час реалізації в межах проекту, розроблено рекомендації з подальшого викладання та статусу громадянської освіти. Ці рекомендації викладено у формі документа, адресованого МОНУ та ЄС.


^ Громадянська освіта в школах України

Концепція громадянської освіти в середній школі України
Дана концепція розроблена групою українських науковців та педагогів в межах широкомасштабного Проекту "Освіта для демократії в Україні", що є частиною Трансатлантичної програми підтримки громадянського суспільства, яку підтримують уряди США та Європейського Союзу.
Метою проекту є сприяння впровадженню освіти для демократії в середніх навчальних закладах України. Документ, що пропонується для розгляду і обговорення освітян та всіх зацікавлених сторін, покликаний окреслити концептуальні рамки системи громадянської освіти в Україні: її мету, завдання, основні принципи, зміст, форми, методи та шляхи впровадження. Концепція громадянської освіти в Україні має стати основою копіткої роботи з розбудови відповідної системи на всіх рівнях освітнього процесу.
^ Актуальність громадянської освіти в Україні
Сучасне суспільство потребує такої форми політичної організації, яка б забезпечувала розкриття творчого потенціалу людини. Це можливо лише за умови вільного, демократичного устрою, де провідною є максима "вільна людина - розвинене громадянське суспільство - сильна держава".
Основою демократичного ладу є людина, для якої демократія та громадянське суспільство є природним середовищем задоволення її особистих та суспільних інтересів. Громадянське суспільство - це сфера самовияву вільних індивідів та добровільно сформованих асоціацій, горизонтальних не санкціонованих державою зв'язків між громадянами. Сучасна демократія вимагає від особи не лише політичної активності, а й усвідомлення нею власної ролі й значення у житті суспільства та відповідальної дії згідно з власними переконаннями та цінностями.
Намагання звільнитися від спадщини тоталітаризму в економіці, політиці та національній самосвідомості не призводять в Україні до бажаного успіху зокрема й через несформованість у суспільстві системи цінностей, моделей та зразків поведінки, характерних для демократичної політичної культури. За цих умов особливого значення набуває громадянська освіта.
Громадянська освіта - спеціалізована, систематична підготовка людей до суспільного життя в умовах демократії.
Громадянська освiта є складною динамiчною системою, що поєднує:
громадянськi знання, на основі яких формуються уявлення про форми і способи функціонування громадянина в політичному, правовому, економічному, соціальному та культурному полі демократичної держави;
громадянськi умiння та досвід участі у соціально-політичному житті суспільства та практичного застосування знань; громадянськi чесноти -- норми, установки, цінності та якості, притаманні громадянину демократичного суспільства.
Як процес розвитку і розповсюдження громадянська освіта є широким комплексом освітніх і виховних зусиль. Багатий досвід громадянської освіти накопичено в країнах зрілих демократій, однак він не може бути автоматично перенесений в українську освітню практику. Українська педагогіка спирається на багату спадщину, кращі традиції у вихованні громадянськості. За останні роки в нашій країні зроблено ряд кроків щодо впровадження системи демократичної громадянської освіти, підготовлено пробні підручники, які нині проходять апробацію. Завдання формування громадянина України ставляться останнім часом в ряді концептуальних і нормативних документів, виховний його аспект розроблений і представлений у проектах концепцій громадянського, національного і патріотичного виховання в Україні. Питання громадянської освіти знайшли відображення в концепції дванадцятирічної освіти, в якій школа визнається осередком формування громадянськості, що має сприяти розвитку демократичної політичної культури, формуванню громадянської компетентності, політико-правових знань, політичних умінь, гідності та відповідальності молодих людей, усвідомленню і прийняттю ними демократичних принципів життя та пріоритету прав людини.
Актуальність побудови системи демократичної громадянської освіти в школі обумовлена такими реаліями політичного життя України:
спонтанністю, неузгодженістю та безсистемністю зусиль, спрямованих на демократизацію суспільного життя;
низьким рівнем суспільного прийняття демократичного ладу та довіри до нього;
недемократичністю відносин між державою та суспільством і державою та особою.
Потреба у розробці даної концепції обумовлена недостатньою спрямованістю навчально-виховного процесу в Україні на формування демократичного світогляду та необхідністю досягти відповідність теоретичного знання повсякденній соціальній практиці.
Мета та завдання громадянської освіти в середній школі України
Мета громадянської освіти - створити умови для формування особистості, громадянина України, якому притаманні демократична громадянська культура, усвідомлення цінності свободи, прав людини, відповідальність, готовність до компетентної участі у громадському житті.
Завдання громадянської освіти:
сприяти становленню активної позиції громадян щодо реалізації ідеалів і цінностей демократії в Україні;
надати основні знання, сформувати мотивацію та вміння, необхідні для відповідальної участі молоді в громадському житті,
створити умови для набуття учнями досвіду громадянської дії, демократичної поведінки та конструктивної взаємодії.
^ Основні принципи громадянської освіти
Громадянська освіта базується на тих же загальнопедагогічних і дидактичних принципах , що й освіта в цілому. Водночас специфічними для неї є такі:

зв'язок з практичною діяльністю передбачає пріоритетність для системи громадянської освіти навчання і виховання умінь і дій, зорієнтованість учнів на навички соціальної взаємодії, вміння самостійно аналізувати різноманітні ситуації, перш за все у своєму життєвому середовищі, вміння самостійно приймати відповідальні рішення і діяти у правовому полі;

зорієнтованість на позитивні соціальні дії означає цілеспрямованість громадянської освіти на соціальні очікування учнів, набуття позитивного досвіду соціальних дій, формування позитивного іміджу компетентної громадянськості і виховання потреби вчитися цьому протягом усього життя;

демократичність означає виховання духу соціальної солідарності, справедливості, вміння конструктивно взаємодіяти з суспільством та брати участь у прийнятті рішень;
передбачає суб'єктно-суб'єктні відносини між педагогами і учнями, атмосферу взаємоповаги та довіри у шкільному колективі, учнівське самоврядування, відкритість і зв'язок школи з іншими учасниками процесу соціалізації (сім'єю, дитячими і молодіжними громадськими організаціями, засобами масової інформації, церквою та ін.), зв'язок шкільного колективу з місцевою громадою, участь у спільних з нею соціальних, культурних, природозахисних акціях;

плюралізм означає виховання поваги до засад політичної, ідеологічної, етнонаціональної, расової багатоманітності;

виховання толерантного ставлення до різних світоглядних, політичних доктрин, релігійних переконань, до діяльності у школі різних молодіжних громадських організацій;
уникання екстремістських поглядів і поведінки у житті шкільного колективу, виховання усвідомлення того, що будь-який політичний екстре