Реферат: Вырезано

РОЗДІЛ 1

МАТЕРІАЛЬНІ ПОТОКИ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ



Матеріальні потоки металургійного підприємства


Металургія є важливою галуззю в сучасної промисловості, однією з основних частин фундаменту всього народного господарства країни. Практично немає такого підприємства, яке у тій чи іншій мірі не використовувало б продукцію чорної металургії, адже чорні метали – це основний конструкційний матеріал для виготовлення засобів та знарядь виробництва, від кількості та якості якого в значній мірі залежать рівень розвитку виробничих сил країни, темпи і масштаби технічного прогресу.
Вырезано.
^ Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылкеАналіз звітності великих підприємств показує, що в запасах «заморожене» від 25 до 60% оборотних активів, а витрати на утримання запасів становлять більше 50% у загальній структурі витрат на управління матеріальним потоком [123]. Специфіка управління запасами на металургійних підприємствах полягає в тому, що найбільше гостро встає питання не про зниження запасів основної сировини й вугілля, оскільки їхній життєвий цикл нетривалий, а про запаси другорядної сировини, ГСМ, допоміжних матеріалів, вузлів для ремонту тощо. В зв’язку з чим розглянемо поняття матеріального потоку та сучасні умови господарювання підприємств металургійної галузі.

Поняття матеріального потоку, включаючи його характеристики й методи управління, є найважливішим в економічній теорії й практиці: в сучасній економічній літературі існує багато підходів щодо його оптимізації у рамках промислових підприємств [3, 21, 94, 120, 130, 133, 136, 188, 193]. Воно узагальнює безперервність зміни й руху продуктів праці в сфері обігу й виробництва. В американській енциклопедії менеджменту «матеріальний потік» визначається як «сукупність операцій з переробки матеріалів від джерела сировини, через виробника до первинного розподільного центра» [197, c. 387].

Матеріальний потік у даний, конкретний момент часу являє собою матеріальний запас. Матеріальні запаси є одним з найбільш вагомих активів виробничих підприємств і відволікають значну частину оборотних коштів, тому головна мета управління запасами − підтримка їх мінімально достатньої кількості [4, 5, 7]. На рис. 1.1 представлена загальноприйнята в економічній літературі класифікація матеріальних потоків за декількома ознаками [115].




Велика різноманітність виробничих операцій ускладнює вивчення й управління матеріальними потоками. Вирішуючи конкретне завдання, необхідно чітко визначити, які саме потоки досліджуються. Склад матеріального потоку на металургійних підприємствах змінюється у відповідності зі схемою, представленою на рис. 1.2.




Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволено екстенсивним шляхом (придбанням або виготовленням великої кількості матеріалів й енергії) або інтенсивним (більш економним використанням наявних запасів у процесі виробництва продукції) [9]. Перший шлях веде до зростання питомих матеріальних витрат на одиницю продукції, хоча собівартість її може при цьому й знизитися за рахунок збільшення обсягу виробництва й зменшення частки постійних витрат. Другий шлях забезпечує скорочення питомих матеріальних витрат і зниження собівартості одиниці продукції. Економне використання сировини, матеріалів й енергії рівнозначно збільшенню їхнього виробництва [30, 52, 118, 145].

Управління запасами має життєво важливе значення для будь-якого підприємства, оскільки зберігання готової продукції, матеріалів, незавершеного виробництва коштує чималих грошей. За ступенем впливу на обсяг виробництва витрати на сировину й матеріали, напівфабрикати, а також на паливо й енергію, заробітну плату робітників відносять до змінних, тобто абсолютна величина таких витрат зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції. До постійних належать витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. Вони пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також із забезпеченням господарських потреб виробництва (амортизація, орендна плата, зарплата обслуговуючого персоналу та ін.).

Підприємству більш вигідно, якщо на одиницю продукції доводиться менша сума постійних витрат, що можливо при досягненні максимуму обсягу виробництва продукції при наявних виробничих потужностях. Якщо при спаді виробництва продукції змінні витрати скорочуються пропорційно, то сума постійних витрат не змінюється, що приводить до зростання собівартості одиниці продукції й зменшенню суми прибутку.

Собівартість промислової продукції складається з наступних елементів витрат, розглянутих за економічною ознакою: сировина й основні матеріали, допоміжні матеріали, технологічне паливо, енергетичні витрати, заробітна плата з нарахуваннями, амортизація, інші витрати [114]. Загальна сума витрат може змінюватися через:

обсяг випуску продукції;

рівень змінних витрат на одиницю продукції;

суми постійних витрат на весь випуск продукції;

структуру собівартості.

На відміну від видобувних галузей, де в собівартості найбільш висока питома вага заробітної плати, в обробних галузях промисловості найбільшу питому вагу в собівартості продукції займають сировина й основні матеріали, а в чорній металургії, крім того, витрати на паливо. Так, на ВАТ «АМК», питома вага сировини й основних матеріалів до загальної суми витрат становить 37 − 39% (з них, ЖРЧ шихти − 25,5%, феросплави − 9,5%), паливо становить 40 − 42% (у т.ч. кокс − 36,8%, газ природний − 3,5%), електроенергія 4,8 − 6,0%, зарплата з нарахуваннями 8,1− 9,0%, допоміжні матеріали 3,4 − 3,6%[151].

Отже, необхідною умовою виконання планів по виробництву продукції, зниженню її собівартості, зростання прибутку, рентабельності є повне й своєчасне забезпечення підприємства сировиною й матеріалами.
Вырезано.
^ Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылкеВиходячи з того, що на досліджуваних підприємствах деякі стратегічно важливі для виробництва матеріали постачаються з-за кордону і значна частина готової продукції експортується, виникають серйозні перешкоди в управлінні постачанням і збутом, такі як особливості ринків і конкуренція, митні й фінансові бар'єри, контроль витрат, пов'язаних з рухом матеріального потоку. Бар'єри, обумовлені державним регулюванням економіки, ускладнюють виконання основного завдання системи управління матеріальними потоками – налагодити рівномірний товарно-матеріальний потік, який забезпечує ефективне використання виробничих потужностей; однак гнучкий менеджмент, контроль і дотримання балансу між витратами й вигодами дозволяють одержати очікуваний ефект від зовнішньоекономічної діяльності.

У зв'язку із цим, розглянемо ряд загальних проблем, з якими зіштовхуються металургійні підприємства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, тому що зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) впливає на швидкість і вартість матеріального потоку [26, 67].

Проведене дослідження дозволило виділити ряд загальних факторів, що впливають на господарські відносини вітчизняних металургійних підприємств із закордонними суб’єктами господарювання (рис. 1.3).




Розглянемо докладніше кожен з факторів. До першого фактору відноситься удосконалювання методів регулювання ЗЕД, яке в значній мірі впливає на обсяг, швидкість та якість здійснення зовнішньоекономічних операцій металургійних підприємств.

Різноманітність форм  міжнародного співробітництва держав та їхніх суб'єктів у всіх галузях економіки характеризують зовнішньоекономічні зв'язки, що охоплюють, насамперед,  виробничу, торговельну, інвестиційну й фінансову діяльність. Держава покликана не тільки визначати напрямки розвитку ЗЕД, використовувати різні важелі для її регулювання, але й послідовно просувати й  контролювати хід реалізації програм у рамках ЗЕД. Як справедливо відзначив Ю.В. Макогон «…у сучасному світовому господарстві  зовнішньоекономічні зв'язки виступають як фактор росту національного доходу, розвитку економіки й прискорення науково-технічного прогресу. Через механізм зовнішньоекономічних зв'язків попит на товари й послуги світового ринку переноситься на внутрішній ринок тієї або іншої держави. Це викликає потребу в розвитку виробничих сил, що у свою чергу сприяє розвитку  промисловості, сільського господарства, торгівлі, сфери послуг, фінансових установ. Розвиток внутрішнього ринку веде до перевищення обсягу пропозиції над обсягом попиту й усередині держави, що викликає розширення зовнішньоторговельних операцій,  зниження витрат виробництва» [99, с. 101].
Приведемо тут класифікацію зовнішньоекономічних зв'язків металургійних підприємств (рис. 1.4), що більш повно розкриває їхній зміст і специфічні характеристики, чим класифікація,  пропонована Ю. В. Макогоном в [99], тому що зовнішньоекономічна діяльність містить у собі не тільки торговельні, фінансові, посередницькі й інші форми підприємницької діяльності господарюючих суб'єктів, але й охоплює наукові, освітні, культурні  заходи, і, тим самим, впливає на всі аспекти життєдіяльності суспільства.
Не можна не погодитись з думкою професора В. Клочко [74] про те, що включення металургійних  підприємств України в глобальні економічні системи багато в чому залежить від формування нового механізму ЗЕД, заснованому на принципах забезпечення постійного характеру  економічних зв'язків, поетапному переходу від адміністративної до саморегулюючої системи, демонополізації, дотриманню критеріїв економічного співробітництва.

Однак, пріоритетність регулювання для розвитку зовнішньої торгівлі металургійних підприємств не можна зводити лише до використання  жорстких інструментів; важливо задіяти весь арсенал засобів, використовуваних у світовій практиці й створити з їхньою допомогою комплексну систему управління ЗЕД [99, с. 43].




В. В. Козик у роботі «Міжнародні економічні відносини» пропонує розрізняти види державного регулювання міжнародної торгівлі по числу  сторін, що впливають на політику в середовищі ЗЕД [79, с. 50]. Так само він пропонує виділяти  економічні й неекономічні методи зовнішньоторговельної політики, ототожнюючи неекономічні й нетарифні методи регулювання [79, с. 52]. Однак, зазначені групи методів мають різну економіко-правову основу й механізм дії, тому варто диференціювати ці методи по різних групах (рис. 1.5).




^


До найбільш ефективних засобів стимулювання зовнішньої торгівлі підприємств металургійної галузі можна віднести наступні: митні інструменти; стимулюючу кредитно-процентну політику; страхування експортних кредитів;
фінансування торговельних представництв за рубежем, підтримка участі підприємницьких структур у виставках в інших країнах;

інформаційна й консультаційна підтримка підприємств;
^ підготовка спеціальних кадрів для зовнішньої торгівлі за рахунок держбюджету;
діяльність у сфері PR.

Другим фактором  успішної реалізації зовнішньоекономічної діяльності металургійних підприємств є практичні умови її здійснення, регульовані законодавчою владою. Так, Ф. Ф. Бутинець у своїй роботі «Облік й аналіз зовнішньоекономічної діяльності» відзначає, що «…вивчення міжнародних і національних нормативних документів  займає важливе місце серед питань організації, порядку проведення й обліку  зовнішньоекономічних операцій» [22, с. 20].

Сучасна система регулювання ЗЕД в Україні має такий вигляд (рис. 1.6).

Головними цілями регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні  є:

створення сприятливих умов для інтеграції національної економіки у  світові ринкові структури;

забезпечення збалансованості й розвитку внутрішнього ринку країни;

захист прав й інтересів суб'єктів ЗЕД;

формування зовнішньоекономічної політики, що сприяє прогресивним  структурним змінам в економіці;

орієнтація на міжнародне економічне співробітництво.

Дані цілі здійснюються за допомогою прийняття законодавчих і нормативних  актів і контролем за їхнім виконанням.




Основним законом, що визначає принципи й порядок здійснення ЗЕД,  є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Деякі його положення й статті майже не можуть охопити важливі аспекти правовідносин суб'єктів ЗЕД. Ряд визначень термінів не відповідає  аналогічним поняттям в інших законах. Наприклад, спільне підприємство, відповідно до  Закону України «Про підприємства» – це підприємство, засноване на базі об'єднання  майна різних власників, а в Законі України «Про зовнішньоекономічну  діяльність» спільне підприємство – це підприємство, «базоване на спільному  капіталі суб'єктів господарської діяльності, спільному управлінні, розподілі результатів і ризиків». Стаття 23 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачає право  суб'єктів ЗЕД на одержання інформації, необхідної для здійснення цієї діяльності, а також законодавчо-нормативної й регулюючої інформації.  Однак, фактично, це право реалізується в досить обмеженій мірі й існує  реальна потреба в консультаційно-інформаційних центрах, основною функцією яких була б організація виставочної діяльності на території України й за  кордоном, установлення ділових зв'язків шляхом створення єдиної інформаційної бази про  вітчизняні й закордонні підприємства й організації, проведення консультацій з  питань практичного здійснення ЗЕД тощо. Розділом 5 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачається захист  прав й інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на території України й  за її межами. Однак катастрофічно високий рівень взаємних неплатежів між  підприємствами України, практично повна безкарність несумлінних підприємців позначається й на відносинах з іноземними суб'єктами  господарської діяльності. Таким чином, стабільна діяльність та зовнішньоекономічні стосунки металургійних підприємств  залежать не тільки від грамотної, єдиної політики в області законодавства, розширення рамок відкритості національної економіки, дотримання демократичних норм міжнародного співробітництва, але й від реального забезпечення правового захисту  українських й іноземних суб'єктів господарювання. Так, ратифікувавши Конвенцію про  визнання й приведення у виконання іноземних арбітражних рішень ще в 1960 році, Україна дотепер не застосовує її на практиці.
Нижче коротко розглянемо основні проблеми, що стоять перед українськими металургійними підприємствами й вимагають першочергового розв'язання.

По-перше, підприємства чорної металургії оснащені старим, майже зношеним, допотопним обладнанням, металургійні заводі експлуатуються понад нормативні терміни, існує значна технологічна відсталість у порівнянні з розвиненими країнами. Ця проблема вимагає впровадження найновіших досягнень науково-технічного прогресу у виробництві чорних металів, пошуку нових оригінальних шляхів та способів їх виплавки .

По-друге, чорна металургія України надмірно енергозатратна. Щоб подолати цю проблему необхідно реалізувати в чорній металургії програми по значному скороченню витрат усіх видів енергетичних ресурсів – починаючи з видобування й закінчуючи виробництвом готової продукції. Низький вміст металу в сировині вимагає збагачення руд. Звичайно, необхідні також пошуки найефективніших шляхів її збагачення.

Тому галузь потребує проведення модернізації та технічної перебудови виробництва, поліпшення структури металопродукції. Знос основних виробничих фондів складає по металургійним підприємствам 56,4%, коксохімічним − 57,6%, гірничорудним − 58,2%, трубним − 57,2%. На обладнанні з терміном служби вище нормативного виробляється 50% усієї металопродукції. Різко зросли питомі витрати енергоресурсів на виробництво металопродукції. Рівень енергетичних витрат на виробництво кінцевої продукції на підприємствах гірничо-металургійного комплексу в 1,5-1,8 рази вищій за відповідний світовий показник [151]. Тому одним із головних завдань є енергозбереження.

Пріоритетними напрямками державної програми розвитку металургійного комплексу визначено:

реструктуризація галузі з метою приведення потужностей підгалузей, підприємств та агрегатів у відповідність з кон'юнктурою внутрішнього та зовнішнього ринків;

вилучення з експлуатації морально та фізично застарілих агрегатів, нерентабельних виробництв;

організація виробництва на діючих підприємствах високо ліквідної імпортозамінюючої продукції;

завершення будівництва та реконструкції незакінчених об'єктів металургійного комплексу;

прискорення уведенню до експлуатації та досягнення проектних показників нових потужностей, які підвищують експортний потенціал галузі та призначені для виробництва високо ліквідної та імпортозамінюючої продукції;

підвищення конкурентоспроможності продукції шляхом зменшення енерго- та матеріалоємності продукції, трудових витрат та удосконалення інфраструктури, впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

розвиток киснево-конвертерного та електросталеплавильного виробництва з розширенням обсягу безперервного розливу сталі.

Незважаючи на те, що програма розвитку металургійного комплексу вже практично виконується, оцінюючи стан справ у металургії, слід відзначити, що цього явно недостатньо. Галузь потребує більш динамічних змін у техніці, у технології та взагалі – структурної перебудови.

Світовий досвід свідчить, що неможливо досягти успіху в структурній перебудові економіки, не залучаючи власні та іноземні інвестиції, без активного використання кредитних ресурсів [33]. Згідно з пропозицією підприємств можливий потрібний обсяг інвестицій у розвиток металургійного комплексу на термін до 2000 р. складав в металургійній галузі 3,1 млрд. $ США, залізорудній підгалузі − 2,5 млрд. $ США. Загальний обсяг можливих інвестицій у металургійний комплекс до 2010 р. складає 13 млрд. $ США [151].

Джерелом інвестування перш за все може бути національні інвестори. Сьогодні вони проявляють ініціативу і є приклади інвестування металургійної галузі. Що стосується зовнішніх інвесторів, то прийняття закону України «Про режим іноземного інвестування» тільки теоретично забезпечило вільне входження іноземного інвестора в економіку України. Незважаючи на те, що іноземні інвестиції при перетині кордону України звільняються від сплати мита, іноземному інвестору надаються визначені міжнародним правом державні гарантії захисту інвестиції від будь-яких примусових вилучень, гарантується вільне використання прибутків, економіка України досі вважається «закритою».
Вырезано.
^ Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке Таким чином, підприємства України, що займаються ЗЕД, мають потребу в створенні нових інтегрованих структур, що приведе до істотного зростання швидкості матеріальних і фінансових потоків, зниженню рівня запасів, скороченню числа агентів у ланцюгах постачань, зниженню витрат і підвищенню якості роботи всієї структури.

Загальна логіка робіт з підвищення конкурентноздатності промислового підприємства передбачає застосування різних процедур та оптимізаційних алгоритмів, спрямованих на підтримку прийняття рішень по скороченню транспортних і складських витрат, розрахунку параметрів управління запасами, вибору показників ефективності й формуванню методик їхнього розрахунку тощо. Зниження витрат у сфері постачання, виробництва та збуту сьогодні є для металургів ефективним способом «розширити простір для маневру» в умовах, коли ціни на закупівлю по деяких ключових позиціях диктуються постачальниками, а ціни на готову продукцію − сформовано ринками, у першу чергу експортними [42].

Основною характеристикою матеріального потоку металургійного підприємства є безперервність. Протягом усього технологічного циклу постачання продуктів кожен його учасник повинен забезпечувати споживачів за принципом «точно в термін», але ці дії мають супроводжуватися мінімальними сукупними витратами, пов'язаними з рухом. Також до особливостей матеріального потоку металургійних підприємств відноситься наступне:

Великій обсяг матеріальних потоків.

Великі транспортно-заготівельні та енергетичні витрати.

Замкнутий безперервний виробничий цикл.

Експортна спрямованість вихідних потоків.

Залежність від природної сировини, яка має обмежену кількість.

Досвід розвинутих країн у сфері підвищення ефективності матеріального виробництва свідчить про те, що одним із основних інструментів зміцнення позицій на ринку є використання концепції логістики в організації економічної діяльності підприємства [46, 47, 53, 65, 72]. У сучасному розумінні логістика охоплює як безпосередньо виробництво, так і сферу планування і управління всією діяльністю підприємства в ланцюжку «постачальник - виробник - споживач».

Таким чином, з огляду на особливості матеріальних потоків металургійних підприємств, впровадження концепції логістики на металургійному підприємстві може дати такі істотні результати:

скорочення кількості «втраченого» через відсутність запасів необхідної продукції, завдяки більш точному розміщенню запасів і контролю за ними [17, 124]. Тім самим досягається подвійна ціль: збільшується обсяг продаж і забезпечується більш високий рівень обслуговування споживача;

логістична система, яка спроможна швидко реагувати на ринкові зміни, може забезпечити скорочення «циклу обслуговування споживачів» і, відповідно, скорочення запасів у них. Це дає підприємству-постачальнику переваги перед конкурентами в боротьбі за свою частку ринку [27, 28, 155, 157];

вдало спроектована логістична система сприяє зміцненню зв'язків постачальника зі споживачем. Це може бути досягнуто шляхом інтеграції засобів доставки продукції постачальника і засобів одержання її споживачем –
ефективні методи «фізичного розподілу» дають істотну економію витрат, що можна поширити і на споживача у формі зниження оплати за доставку продукції тощо [75, 103, 104, 140];

впровадження логістичної системи дає можливість підприємству більш успішно і прибуткове конкурувати на окремих ринках. Отже, концепція логістики – це спосіб мислення, що визначає цілі і принципи виробничо-господарської діяльності підприємства, сама ж логістика виступає при цьому засобом дій, засобом реалізації концепції [138].

Значимість логістичного підходу до управління визначається тим, що частка сировини й матеріалів у собівартості металургійної продукції в останні роки постійно збільшується. Сьогодні більше 50% (усереднено) всіх бюджетних витрат металургійних підприємств пов'язане з витратами в сфері постачання. Для порівняння, на машинобудівних підприємствах частка закупівель і логістики постачань у собівартості продукції (приблизно) − не вище 60%, хоча машинобудівники закуповують вузли та деталі з високою доданою вартістю. При цьому в металургії випереджальними темпами ростуть транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ). У кольоровій металургії, наприклад, ТЗВ становлять сьогодні вже більше 30% від вартості закуповуваних сировини й матеріалів. Приведемо ще одну оцінку, відому фахівцям з логістиці: скорочення логістичних витрат на 1% по економічному ефекту рівнозначно збільшенню реалізації на 5% [123].

Ці цифри говорять про істотний потенціал скорочення витрат, схованих у сфері постачання та системі логістики в цілому, що веде к необхідності розробки й реалізації коротко- і середньострокових заходів щодо зниження витрат у сфері постачання [41, 61]. Ці міри повинні носити не посередній характер (удосконалювання обліково-контрольних процедур, інформатизація, автоматизація тощо), а цілеспрямовано вирішувати ключові проблеми, що стримують розвиток систем постачання.

Дослідження питань, порушених у цьому підрозділі, обумовлює доцільність впровадження концепції логістики в управління матеріальними потоками металургійних підприємств та створення логістичної системи, яка враховує їх особливості. Тому далі розглянемо сутність та особливості логістичного підходу до управління матеріальними потоками.


1.2. Логістичний підхід до управління матеріальними потоками

підприємства


Для того щоб управляти матеріальним потоком, як і будь-яким іншим об'єктом, необхідно сформулювати завдання, прийняти рішення й реалізувати його [37]. У науці управління матеріальними потоками виник новий самостійний напрямок − логістика. Перші згадування про логістику відомі з VIII − IX ст. н.е. (Візантія). Історично термін «логістика» був пов'язаний з мистецтвом управління переміщенням військ, організацією й здійсненням роботи тилу по забезпеченню військ. В XX в. логістика одержала друге народження в сфері економіки. Розвиток ЕОМ і комунікацій з одного боку, зростання обсягу виробництва, постачання і конкуренції з іншого, дозволили виявити величезні втрати, пов'язані з неефективною організацією руху матеріальних потоків. Виникла потреба вдосконалити традиційні схеми управління матеріальними потоками, у першу чергу, за рахунок погодженості й співробітництва в області просування запасів [5, c. 107].

При організації діяльності підприємства поза залежністю від типу виробництва й спеціалізації (промислові, торговельні й т. ін.) необхідно враховувати три ключових фактори: постачання, виробництво й збут. Логістика (від грецького logistic − мислити) повинна забезпечувати гармонізацію й погодженість в організації цих базових функцій підприємства. У цьому укладається її головна мета як одного із самостійних напрямків наукових досліджень.

У 1985 р. Рада логістичного менеджменту США дала наступне визначення логістики: «Логістика є процес ефективного планування, управління й контролю потоків сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, послуг і супутньої інформації від місця виникнення цього потоку до місця його споживання для цілей повного задоволення запитів споживачів». У цьому визначенні чітко зазначені пріоритети організаційно-технологічного процесу, що повинен здійснюватися на сучасному підприємстві: для повного задоволення ринкового попиту необхідна інтеграція елементів постачальницько-виробничо-розподільного ланцюга в макросистему [186, c. 188].

Незважаючи на те, що основним завданням логістики є раціональне управління матеріальними потоками, в сучасній економічній літературі логістика трактується досить у широкому змісті: як управління фінансовими, інформаційними, людськими й іншими потоками й процесами, що мають місце в економічній сфері [98, 100, 101, 133]. Концентрація на матеріальному потоці, як об'єкті дослідження, дозволяє істотно скоротити розмірність проектування логістичних систем і ланцюгів, а вивчення складу й розміру логістичних витрат системи дозволяє підвищити ефективність функціонування всієї системи [66, 88, 93].

Термінологічний словник трактує логістику як науку про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням і іншими матеріальними й нематеріальними операціями, чинними в процесі доведення сировини й матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача відповідно до інтересів і вимогами останнього [34, с. 39]. Поняття матеріального потоку є одним із ключових у логістиці: під ним розуміють сукупність товарно-матеріальних цінностей у процесі додатка до них логістичних операцій на всіх етапах логістичного ланцюга.

Концепція логістики являє собою систему поглядів на раціоналізацію господарської діяльності шляхом оптимізації матеріальних потоків. Концепція логістики укладається в реалізації принципу системного підходу: обліку логістичних витрат, калькулюванні собівартості логістичних операцій; підвищенні продуктивності шляхом створення сучасних технологічних умов праці; розміщенні динамічних логістичних систем в умовах невизначеності навколишнього середовища [59, 80, 82, 91, 102].

Специфіка логістичного підходу до управління матеріальними потоками полягає у «виділенні єдиної функції управління колись розрізненими матеріальними потоками; у технічній, технологічній, економічній і методологічній інтеграції окремих ланок матеріалопровідного ланцюга в єдину систему, що забезпечує ефективне управління наскрізними матеріальними потоками» [34, с. 44]. Так, управління матеріальним потоком здійснюється власником кожного підприємства, при цьому завдання управління наскрізним матеріальним потоком не ставиться й не вирішується.
Вырезано.
^ Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылкеУкраїнські металургійні підприємства сьогодні усвідомили необхідність у якісному й ефективному управлінні ланцюжками постачань, що дозволяє істотно знизити витрати та ціни на вироблену продукцію; однак багато хто сьогодні стає перед вибором, яким чином підвищити ефективність управління: за допомогою нових технологій або намагатися впоратися власними можливостями.

З ростом масштабу бізнесу управляти все більшою кількістю операцій стає сутужніше, а часто – неможливо. Бажання підприємств відповідати міжнародним стандартам у сфері управління, якості продукції та обслуговування неможливо реалізувати без знання факторів, які впливають на створення логістичної мережі. У цей час у металургійних заводів при збільшенні обсягу виробництва на 20-30% у рік спостерігається непропорційний ріст витрат, пов'язаних з обслуговуванням матеріального потоку − на 40-60% за той же період. Це говорить про недостатню увагу керівництва компаній до розвитку логістики [151].

Дійсно, головним вважається відновлення технологічного встаткування основного виробничого циклу, а рішенню логістичних завдань надається другорядне значення. Тоді як відомо: організація виробництва відповідно до логістичних принципів здатна привести до скорочення витрат на переміщення до 30% [151]. Також, як відмічалось у попередньому підрозділі, вітчизняні металургійні підприємства являються активними учасниками зовнішньоекономічних відносин, тому створення логістичної системи безпосередньо на підприємстві потребує врахування певних особливостей, тому що така система є елементом глобальної логістичної системи, яка включає як вітчизняні, так і закордонні підприємства.

Тому вирішальну роль в створенні укрупнених металургійних компаній, розміщенні логістичних систем та інтеграції виробничо-логістичних ланцюжків відіграє правило «семи факторів», представлених на рис. 1.7: економічний зріст, логістичний ланцюг (ЛЛ), регіоналізація ринку, інформаційно-технологічний прогрес, дерегулювання економіки, екологія й сировинні ресурси. Дія цих факторів, як окремо, так й у сукупності, неоднозначна в економічній діяльності металургійних підприємств: вона тим ефективніше, чим вище рівень технологічного укладу національної економіки.




Рис. 1.7. Фактори, що сприяють створенню логістичної системи

металургійного підприємства

Поява кожного із семи факторів у системі, зображеної на рис. 1.7, не випадкова − приведемо відповідні аргументи, дотримуючись робіт [8, 176].

До першого фактору відноситься економічний зріст. Металургійні підприємства, що обслуговують внутрішній ринок, обумовлюють свою виробничу стратегію з обліком основних інваріант економіки − це розширення виробництва, зростання прибутку, конкурентноздатність продукції тощо. Внаслідок обмеженості купівельного попиту стимулюючий вплив цих інваріант слабшає, у той час як виробничо-технологічна база, що постійно відновлюється, сприяє зростанню виробництва. Це протиріччя змушує підприємства шукати шляхи освоєння світового ринку з метою ефективного використання надлишкового виробничого потенціалу.

Другим фактором є створення локального (у рамках підприємства) та глобального логістичного ланцюга. Реалізація основних логістичних операцій по постачанню, виробництву й розподілу в рамках окремих металургійних підприємств, що діють на внутрішньому ринку, завжди сполучена з витратами, причому деякі з них обумовлені прагненням підприємств здійснювати тотальний контроль над всіма підрозділами логістичної системи, включаючи утримання транспортного парку, приватних складів, терміналів, інформаційно-технічних служб тощо. Це приводить до росту активів для забезпечення логістичного менеджменту й, природно, знижує їхню рентабельність. Вихід на світовий ринок з елементами інтеграційних зв'язків спонукає підприємства послабити (або навіть повністю усунути) контроль над деякими логістичними функціями. Таким чином, глобальна логістична інфраструктура в інтегрованому інтернаціональному виробництві відособлена від кожного з його суб'єктів й існує як самостійне виробництво.

Третій фактор – це регіоналізація ринку. Як ми раніше відзначали, розглядаючи фактор економічного росту, металургійним підприємствам для реалізації надлишкових виробничих потужностей необхідно освоювати нові ринки, утворювати інтернаціональні корпоративні виробничі структури. Найбільш доцільної в цьому плані є зовнішньоекономічна діяльність за участю фірм із сусідніх регіонів. Внутрішньорегіональні інтереси стійкого економічного зростання й торгівлі сприяють установленню між країнами офіційних міждержавних угод, що представляють собою законодавчу базу регіональних економічних зв'язків. Таким чином, відбувається регіоналізація ринку, захищеного від зовнішньої конкуренції. Найбільш відомі регіональні об'єднання − Європейський Економічний Союз (ЄЕС-92) і Північноамериканська угода про зону вільної торгівлі (НАФТА). Відповідно до ідеї, що належить Кеніши Омае, глобалізація світового ринку сприяє утворенню трьох найбільших торговельних регіонів: Європи, Північної Америки й Азіатсько-Тихоокеанського кільця [194]. Після розпаду світової системи соціалізму країни Східної Європи активно проводять політикові інтеграції із західноєвропейськими країнами. Держави, що колись входили в СРСР, у цей час визначають для себе перспективу регіональних об'єднань. Що стосується України, то вона вже зробила ряд кроків убік європейської інтеграції [32]. Помітимо тут, що регіоналізація ринку не спричиняє взаємних зобов'язань його партнерів по обмеженню зовнішніх торговельних зв'язків, але існуючі внутрішньодержавні обмеження негативно впливають на глобальну логістичну діяльність [1, 60, 84, 95].

Наступний фактор − інформаційно-технологічний прогрес. Це один з найважливіших факторів, що сприяє інтернаціоналізації діяльності металургійних підприємств. Розвиток інформаційного обміну й масових комунікацій прискорює саму процедуру аналізу споживчих потреб і переваг, що ініціює становлення відповідної логістичної діяльності. Споживачі «... хочуть одержувати краще з наявних продуктів за більш низькими цінами» [194].

Реалізація концепції логістики на практиці припускає планування процесу руху товарів, автоматизацію й комп'ютеризацію розрахунків. Бухгалтерські кошториси можуть послужити основою для планування витрат з логістичних операцій. Уніфікація бухгалтерського інструментарію, що використовується в логістичному менеджменті дозволяє спростити процедуру контролю, привести її до єдиних стандартів і тим самим скоротити тривалість циклу виконання замовлення [39]. Впровадження передових інформаційних технологій у світовий господарський механізм забезпечує задоволення споживчого попиту на продукти й послуги світового рівня в режимі реального часу [163]. Це ще раз свідчить про ефективність глобальної логістичної діяльності.

П’ятим фактором створення логістичної мережі стосовно металургійної галузі є дерегулювання. Дерегулювання як фактор створення «світу без кордонів» торкається ключових галузей національних економік − фінанси й транспорт. Розглянемо тут докладно фактор дерегулювання фінансів. Він позначається у скасуванні золотовалютного стандарту як