Реферат: Особистісно зорієнтоване навчання. Методичний збірник / Упоряд. С. А. Рубан. Ірпінь, 2009. 28с

Відділ освіти Ірпінської міської ради

Міський методичний кабінет


Особистісно зорієнтоване

навчання


Ірпінь, 2009


Особистісно зорієнтоване навчання. Методичний збірник / Упоряд. С.А.Рубан.- Ірпінь, 2009.- 28с.


У цій книзі узагальнено досвід впровадження у шкільну практику особистісно зорієнтованих технологій. Упорядник подає технологію використання різних методів інтерактивного навчання, приклади ігор, які сам апробував.

Для керівників системи освіти усіх рівнів, методистів, учителів, а також для тих, хто прагне професійно самовдосконалюватися.


Вступ


Освіта ХХІ століття – це освіта для людини. Тому орієнтація на всебічний розвиток особистості - природний результат змін, які відбуваються в Україні та й у всьому світі:

зростання інформаційних потоків (Internet);

інтеграційні процеси (інтеграція в Євросоюз) ;

погіршення екологічного стану довкілля;

демографічні процеси (низька народжуваність, зростання міграції населення).

Будь-яке навчання за своєю сутністю створює умови для розвитку особистості, є розвивальним. Проблема в тому, як кожен педагог розуміє особистість, де і в чому знаходить джерела її розвитку.

Зрозумілим є те, що поліпшення якості навчання, виховання і розвитку учнів сьогодні можливе за умови систематичного, послідовного удосконалення уроку як основної форми навчально-виховного процесу.

Над розробкою та впровадженням у практику сучасної школи особистісно зорієнтованих технологій у світі працюють вчені-дидакти, передові педагоги, психологи більше як 20 країн Європи, Азії, Америки.

У посібнику в стислій формі розглядається теорія та організація навчального процесу через застосування особистісно зорієнтованих технологій, зокрема приділено увагу пошуку раціональних організаційних форм та методів навчання й виховання особистості учня.

Книга призначена для студентів педагогічних вузів, керівників шкіл, учителів.


4

І. Технології навчання

Ніхто не сумнівається в тому, що сучасний процес навчання та виховання орієнтований на особистість учня, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для вирішення творчих проектів, вміє критично мислити , оцінювати ситуацію, опрацьовує різноманітну інформацію, займає активну громадянську позицію в суспільстві. Тому педагогічні технології сьогодні підпорядковуються вирішенню цієї стратегії розвитку освіти.

Наука ХХ століття запропонувала три найважливіші концептуальні напрямки в науці:

теорія нестаціонарного Всесвіту (А.Ейнштейн, О.Фрідман, Е.Хаббл, О.Шмідт);

синергетика (Г.Хакен, І.Прігожин);



теорія біологічної еволюції і розроблена на її підставі концепція біосфери та ноосфери (В.Вернадський).

Ці напрямки науки знайшли своє відображення і в освіті, сприяли розвитку альтернативних підходів до розуміння методології навчання.

Залежно від світосприйняття і світорозуміння вчителів, виділяють такі освітні парадигми:

- науково-технократичну (раціональну);

- синергетичну;

- езотеричну.

Раціональна парадигма орієнтована на досягнення якнайкращих результатів, логічний розподіл та догматизацію знань, авторитарний тип мислення та відносин, лінійний характер навчання.

5

Синергетична парадигма пропагує цінність співпраці, орієнтується на процес навчання, заснований на довірі. Учитель виступає в ролі лідера, учень – як працівник. Методи оцінювання різноманітні й допускають право їх вибору самою дитиною; батьки – партнери школи, що надають матеріальну й моральну допомогу. Особистісно зорієнтоване навчання має бути побудованим саме в цій парадигмі освіти.

Езотерична парадигма часто розглядається як культова, а не світська. Її називають таємною, прихованою, призначеною для обраних (релігійні обряди, містичні вчення, магічні формули).

Термін «технологія» вченими визначається по-різному. Розглянемо деякі визначення.





6

Ознаки технології:

процесуальний двосторонній характер спільної діяльності вчителя й учня;

сукупність прийомів, методів;

проектування й організація процесу;

наявність комфортних умов.

У поняття «технологія» входять:

- цільова спрямованість;

- наукова ідея, на якій грунтується дана технологія;

- системи взаємодій учителя й учня;

- критерії оцінки результатів;

- результати.

Виділяють три групи освітніх технологій:





^ 7

ІІ. Особистісно зорієнтована система

навчання


Особистісно зорієнтоване навчання – це навчання, яке визначає учня головною діючою фігурою всього освітнього процесу, його самобутність, самоцінність, суб’єктивний досвід якого спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти.

Суб’єктивний досвід – це досвід життєдіяльності, який одержала особистість у конкретних умовах сім’ї, у процесі сприйняття і розуміння нею світу людей і речей.

Особистісно зорієнтована педагогіка має вітчизняну історію. С.Русова вважала стрижнем освітнього процесу індивідуальність дитини: «Індивід є головним фактором, який творить соціальний прогрес, який находить шлях до розвитку нових форм життя». Ідеєю виховання особистості пронизана педагогічна діяльність В.Сухомлинського. З точки зору Ш.Амонашвілі, особистісно-гуманний підхід полягає в тому, «…щоб дитина (педагогічне і соціальне) навчальне завдання усвідомлювала як вільно вибране, приймала його на основі бажання». Він сформулював принцип особистісно-гуманного підходу в педагогіці, який полягає в тому, що його послідовна реалізація, врахування психологічних особливостей учнів можуть зробити обставини людяними й дадуть змогу кожній дитині усвідомити себе як людину.

І.Унт, М.К.Акімова, Т.В.Козлова, М.В.Антропова, Г.Г.Манке та інші бачать в особистісно-зорієнтованому навчанні реалізацію індивідуального підходу через організацію і пред’явлення навчального матеріалу різного рівня складності.

Під особистісно зорієнтованим навчанням спеціалісти-дидакти Д.Б.Ельконін, В.В.Давидов, С.І.Подмазін, О.Бондаревська, В.Сєріков, А.В.Фурман, І.С.Якиманська, М.В.Кларін та інші розуміють органічне сполучення навчання ( нормативно відповідного до діяльності суспільства) та учіння як індивідуально значущу діяльність окремого суб’єкта, у якій реалізується досвід його життєдіяльності. ОЗОН вони пов’язують з інноваційними процесами в освіті.


^ Ключові завдання

особистісно зорієнтованої системи навчання

Особистісно зорієнтоване навчання спрямоване на вирішення ключових завдань гуманізації загальної середньої освіти в умовах глобалізації знань (інформаційні потоки, Internet тощо). А саме:

8

подолання труднощів, викликаних генетично та соціально обумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей;

підвищення престижу шкільної освіти, формування у дітей стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння мамостійно навчатися;

виховання в кожної молодої людини звичок неусвідомленої соціально-моральної поведінки, духовної та побутової культури, культури праці, естетично, екологічно та фізично здорового способу життя, тобто тих рис особистості, яких не можна набути тільки на уроках.

Мета ОЗОН: успішне виявлення та максимальний розвиток індивідуально значущих позитивних задатків кожного школяра на підставі надбаного ним до школи і в процесі шкільного навчання досвіду, а також формування інтересу до пізнання, бажання та вміння навчатися. Вони повинні дати можливість підростаючій особистості визначитися та реалізуватися у тій галузі діяльності, яка найбільше відповідає її потенційним здібностям.

^ Сутність методики:

створити оптимальні умови для розвитку особистісних структур учня, формування його життєвих компетентностей та вироблення власної освітньої продукції.




9

Особистісно зорієнтовані технології:

Адаптивна система навчання (автор А.С.Границька) – спирається на самостійну роботу учнів.

Колективний спосіб навчання ( автор Рівін Олександр Григорович) – учні навчаються в динамічних парах, де кожен навчає кожного.

^ Осмислювально-концентроване навчання (Л.Зазуліна) – для учнів 8-11 класів, які мають високу пізнавальну мотивацію, підготовлені до роботи за модульно-блоковою системою, учителі, здатні до діалогічної взаємодії, організації розвивального навчання, спеціально підготовлені до ОКН.

^ Технологія саморозвиваючого навчання (автор Селевко Герман Костянтинович, керівник авторської школи «Домінанти самовдосконалення особистості» - саморозвиток, самовдосконалення, самоактуалізація, самовираження особистості:

1-4 класи Початки етики (саморегуляція поведінки).

5 клас Пізнай себе (психологія особистості).

6 клас Зроби себе сам (самовиховання).

7 клас Учись учитися (самоосвіта).

8 клас Культура спілкування (самоствердження).

9 клас Самовизначення.

10 клас Саморегуляція.

11 клас Самоактуалізація.

- ^ Технологія модульного навчання – урок розглядається як модуль, функціонально закінчений вузол, блок, який є частиною визначеної системи, містить блок інформації (зміст модуля), систему завдань для учнів, поради вчителя учням.

- ^ Модульно-розвиваюче навчання (автор А.Фурман) – спрямоване на оптимізацію багатоскладових процесів соціально-особистісного росту учасників розвиваючої педагогічної взаємодії. Модуль – це цільова, відкрита і відносно завершена сукупність взаємозалежних циклів навчальної, виховної та освітньої розвиваючої взаємодії вчителя й учнів, що реалізує змістовий модуль через форму-модуль.

- Технологія рівневої диференціації (автор М.П.Гузик) – в основі лежить створення гомогенних груп, які об’єднують учнів, однакових за рівнем розвитку.

- Дальтон-технологія - учень здійснює вільне навчання, самоконтроль, взаємоконтроль. Але остаточний результат оцінює вчитель за кожним вільно виконаним завданням. Свобода сполучається з відповідальністю.

- ^ Технологія проблемного навчання (Т.В.Кудрявцев, М.Н.Скаткін, М.М.Левина,

10

В.Оконь, психологи: П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, Н.Ф.Тализіна) – полягає в

педагогічному керуванні активною пошуковою діяльністю учнів. Проблемне навчання виражається в системі проблемних ситуацій, задач, завдань, які необхідно вирішити учням.

- ^ Продуктивне навчання – результат інтернаціонального співробітництва мережі продуктивних шкіл (INEPS) – спрямованість навчання на завершений, цілісний результат і практичну самореалізацію кожного учня.

Це система альтернативних форм організації освіти. Кожний блок цієї системи – орієнтація навчання не на знання як такі, а на продукт, який створюється учнем; індивідуальні програми, власна ініціатива в груповій роботі, яка постійно осмислюється. Понад 20 країн Європи, Америки, Азії беруть участь у цьому русі.

^ Семестрово-блочно-залікова система навчання (автор І.І.Подмазін) – заснована на апробованих формах освітньої діяльності у школі інноваційною системою організації, у якій якісний характер цілей освітньої діяльності утворює інноваційну технологію. Навчальний рік розподіляється на 5-6 семестрів (кожен не більше як 6 тижнів), канікули – тиждень; уроки - парні.


Вимоги до особистісно зорієнтованого уроку

Забезпечення мотиваційної готовності та позитивного настрою учнів.

Актуалізація суб’єктного досвіду школярів.

Наявність цілей уроку, можливість учнів змінити, доповнити пропонований перелік.

Толерантні стосунки учителя з учнями.

Спілкування на уроці (монолог, діалог, полілог).

Варіативність завдань репродуктивного, частково-пошукового, дослідницького, творчого характеру.

Урахування індивідуальних пізнавальних можливостей, темпу і стилю навчальної діяльності учнів.

Створення ситуації успіху на уроці.

Учитель має відзначити оригінальність суджень, правильність і раціональність шляхів розв’язання проблем.

Аналіз та оцінювання учнями власної діяльності (пояснити, що вони дізналися, що їм сподобалося, а що ні, що хотілося б повторити на наступному уроці тощо).

Рівень диференціації домашніх завдань, можливість вибору.

11

Технологія уроку

Технологія особистісно зорієнтованого уроку складається з таких основних вузлів:

Етап орієнтації.

Мотивація вчителем наступної діяльності, позитивна установка на роботу.

Орієнтація учнів щодо місця заняття, яке проводиться, в цілісному навчальному курсі, розділі, темі (схеми, таблиці, опори, словесна установка тощо).

Опора на особистий досвід учнів з проблеми заняття.

Етап визначення мети.

Етап проектування.

Етап організації виконання плану діяльності.

Етап контрольно-оцінювальний.





Стратегії та методи навчання

Стратегії можна класифікувати на прямі, непрямі (опосередковані), взаємодіючі, засновані на досвіді (індуктивні) та незалежні.

^ Короткий опис кожної стратегії

Пряме навчання (дедуктивне) – ефективна стратегія для подання інформації, поступового розвитку навчальних навичок у школі ІІ-ІІІ ступенів (учнів 7-12 класів).

12


Непряме навчання:

учитель сприяє, допомагає в навчальній роботі;

учні – активні учасники процесу навчання;

«розбуджує» творчість і розвиток взаємоособистісних навичок та умінь.

Навчання, яке грунтується на досвіді (індуктивне):

зосереджується на використанні вже надбаного учнями досвіду;

підкреслюється сам процес навчання;

складається з 5 ступенів:

взаємодія;

учні діляться отриманою інформацією (за результатами досліджень, особистих спостережень, роблять зауваження);

аналіз інформації;

учні роблять висновки;

активне використання вивченого навчального матеріалу (учні

виявляють більше зацікавленості, коли беруть активну участь у навчальному процесі.

^ Незалежне навчання «пробуджує» розвиток ініціативи, особистих здібностей учнів. Учні отримують можливість взяти участь у плануванні навчальної діяльності під наглядом учителя. А вчитель дає поради, коли це потрібно.

^ Взаємодіюче навчання:

проводять у формі дискусій і поділу інформації для здійснення навчальної діяльності кожним учнем або групами учнів;

дозволені різні види групування учнів (за рівнем знань, за інтересами тощо);

учні мають право самі або разом із товаришами, які входять до групи, визначати тему для здійснення діяльності.



13

Учитель має дбати про збагачення свого методичного арсеналу такими формами й методами роботи, які забезпечували б перетворення учня на суб’єкт навчальної діяльності, сприяли побудові навчального процесу на діяльнісній основі, сприяли діалогічності. Діалог спонукає до особистісного розвитку, самовизначення, персоналізації, соціального ототожнення, інтеграції. За слушним зауваженням М.Бахтіна, «тільки в спілкуванні, у взаємодії людини з людиною розкривається «людина в людині» як для інших, так і для себе… Бути – значить спілкуватися діалогічно. Коли діалог закінчується, усе закінчується».

Пам'ятка

1. Повноцінне спілкування залежить від обох партнерів.

2. Для повноцінного спілкування ми маємо об'єднати обидві «мови»: мову слів і мову тіла (жести, посмішка).

3. Важливим у спілкуванні є вміння говорити й уміння слухати.

4. Правила активного слухання:

4.1. Використовуйте мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, установіть контакт очима.

4.2. Застосовуйте звуки та жести заохочення: підтримуйте співрозмовника доброзичливою посмішкою, словами «так-так»... тощо, хитанням головою.

4.3. Ставте уточнюючі запитання: вони допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо з того, що вже відомо. Їх треба застосовувати обережно: коли людина схвильована або роздратована, варто утримуватися від будь-яких запитань, давши їй змогу висловитися.

5. Намагайтеся уникати таких дій:

5.1. Переривати співрозмовника.

5.2. Демонструвати позою або виразом обличчя, що ви не готові зараз слухати.

5.3. Давати поради.

5.4. Змінювати тему розмови або переводити розмову на себе.

5.5. Давати оцінку людині, яка говорить.

5.6. Підганяти того, хто говорить.

6. Під час висловлювання своїх думок:

6.1. Чітко формулюйте свою точку зору, добираючи слова, зрозумілі не лише вам, а й співрозмовнику.

6.2. Говоріть від себе: «я так думаю», «я вважаю»,« я відчуваю».

6.3. Будьте конкретними — не говоріть загальних або відомих усім речей.

6.4. Намагайтеся зацікавити партнера по спілкуванню.

14

Не поспішай говорити, поспішай слухати.

Українське прислів'я

^ Хто не вміє говорити, кар'єри не зробить.

Наполеон

Для спілкування важливо встанови­ти контакт зі співрозмовником. Є певні правила, дотримання яких під час спілкування наближує до людини.

І. «Власне ім'я»: звучання власного імені завжди приємне (підсвідомо) людині. Використовуйте в розмові «приємну мелодію імені» співрозмовника.

ІІ. «Дзеркало відносин»: посмішка на обличчі — ознака добрих стосунків. Щоб позитивно налаштувати до себе співрозмовника, стежте за виразом свого обличчя. Не варто весь час «тримати» усмішку, втім гре­ки вважали, що лагідна усмішка здатна притягувати людей: говоріть компліменти, перебільшуючи позитивні риси співрозмовника. Треба пам'ятати: щоб комплімент був «справжнім», він має бути однозначним, без гіпербол (перебільшен­ня позитивного має бути незначним), має враховувати власне ставлення людини до тих якостей, про які говорите, не містити рекомендацій щодо їх поліпшення, не містити «ложки дьогтю».

^ Практична вправа

Завдання учням:

1. Поверніться до свого сусіда чи сусідки і протягом двох хвилин розпо­відайте про себе з теми: «У вільний час мені подобається...». Хай ваш партнер чи партнерка вислухають вас, застосовуючи правила активно­го слухання.

2. Нехай слухачі впродовж хвилини переказують почуте.

3. Поміняйтеся ролями.

4. Обговоріть, які правила активного слухання продемонстрував ваш партнер? Чого бракувало вам, коли ви говорили? Що для вас було легшим: розповідати, слухати, переказувати? А що важче? Зробіть для себе висновки. Що ви вже вмієте? Чого ще треба навчитися?

Інтерактивне навчання

Із позицій особистісно зорієнтованої, гуманістичної освітньої формації переосмислюються численні педагогічні поняття, вво­дяться у практичний обіг нові. Сьогодні доволі часто педагогічна практика оперує понят­тям «інтерактивні методи навчання».


15



Інтерактивне навчання – це навчання, занурене в спілкування, в основі якого лежать принципи особистісно зорієнтованого навчання, безпосередньої участі кожного учасника занять як шукача шляхів і засобів розв'язання проблем.

У середині ХХ століття Курт Левін, починаючи розробляти «теорію поля», висунув судження: «Легше змінити індивідів, які зібрані в групу, ніж змінити кожного з них окремо». У цьому полягає особливість інтерактивного навчання: процес навчання відбувається в спільній груповій діяльності.

^ ПРАВИЛА РОБОТИ В ГРУПІ:

• кожен учасник має можливість висловитися, якщо в нього є бажання;

• усі учасники групи поважають цінності і по­гляди кожного, навіть якщо не згодні з ними;

• обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, що їх висловили;

• усі учасники роблять зауваження коротко і по суті;

16

• кожен учасник, навіть захищаючи свою точ­ку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, ду­мок та інтересів інших учасників;

• усі розбіжності, конфлікти, що виникають під час роботи, розв'язуються мирним шляхом з урахуванням інтересів учасників і правил роботи;

• усі учасники прагнуть створити відкриту, ді­лову, дружню атмосферу.

• Підтримка інших людей. Чи підтримують члени групи тих, чия позиція їм близька?

• Готовність слухати. Члени групи говорять більше самі чи при­слухаються до слів інших?

• Конфлікт. Якщо виникає конфлікт думок, чи намагається група уникнути розмови про цей конфлікт? Чи виносяться питання, що ви­кликали розбіжності, на відкрите обговорення?

• Комунікативні навички. Чи дивляться члени групи в очі спів­розмовникові, чи виражають згоду, чи ставлять уточнювальні запи­тання, чи повторюють (перефразовують) формулювання співрозмов­ника, чи дотримуються правил ввічливості?

Найвідоміші форми інтерактивного навчання: «велике коло», «акваріум», «дебати», «мозкова атака», «метод проектів», «ділова гра».

Таким чином, педагогічне спілкування можна визначити як діа­лог (полілог) на полімодульних рівнях (викладач — слухач (студент), учитель — учень, учитель — учитель, викладач — викладач, учи­тель — батьки, учитель — навколишній світ, учень — навколишній світ тощо) у цілісному співбутті суб'єктів освітнього процесу.

У ситуації діалогу учасники створюють насамперед цілісне психолого-педагогічне спільне буття — співбуття («інтерсуб'єктний план»). Водночас діалог є універсальним засобом і принципом орга­нізації людської свідомості («інтрасуб'єктний план»). І врешті-решт, через діалогічну площину здійснюється метасуб'єктна взаємодія (різ­номанітні культуротворчі моделі).

Однак і лекція, яку традиційно вважають «найпасивнішим методом, може зайняти належне місце в системі ОЗОН, якщо її побудувати на основі «сократівського» діалогу учителя з учнем. Активізувати увагу можна й за допомогою прийому «знайди помилку»: учитель свідомо робить у лекції помилку, яку потрібно помітити. Або учні можуть відповідати на оголошені заздалегідь запитання чи формулювати власні, складати план лекції чи відтворювати її зміст у формі таблиці тощо. Інші форми й методи теж мають резерви вдосконалення.

Особистісно зорієнтоване навчання – це непроста система. Пізнавати її потрібно поступово, крок за кроком, урок за уроком. Головне – взаємоповага, творча атмосфера на уроці, співпраця.

17




ІІІ. ФРОНТАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

Ці технології передбачають одночасну спільну роботу всього класу. Різновидом загальногрупового обго­ворення є технологія «Мікрофон».

Мікрофон

Надає можливість кожному сказати щось швидко по черзі, відповідаю­чи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Організація роботи:

1. Повідомте класу проблему.

2. Запропонуйте якийсь предмет (уявний мікрофон).

3. Надавайте учням слово по черзі, передаючи «мікрофон». Говорити має право лише той, у кого знаходиться символічний мікрофон.

4. Повідомлені відповіді не коментуються і не оцінюються.

5. Коли хтось висловлюється, інші не мають права щось говорити.


18

Мозкова атака

До колективних форм належить «мозкова атака». Це спільне ге­нерування нових ідей із наступним прийняттям рішення. «Мозкова атака» складається з таких стадій:

підготовка винесення проблеми, чітке визначення проблеми, відбір учасників, визначення ведучого;

пошук, представлення й аналіз проблем ведучим; висловлення спонтанних пропозицій з боку учасників; розвиток ідей, узагальнен­ня результатів;

оцінювання ідей експертами:

а) позитивна — до виконання;

б) негативна — не підходить;

в) на доопрацювання.

^ Мозковий штурм

Мозковий штурм — це метод вирішення проблеми, коли всі учасники розмірковують над однією проблемою і «йдуть на неї в атаку». Мозковий штурм застосовують, коли треба мати кілька варіантів розв'язання проблеми.

^ Як провести мозковий штурм так, щоб він був максимально продуктивним

• Одразу заявіть, що вітаєте всі ідеї. Один із головних принципів мозкового штурму — «свобода думки». На ранній стадії не має бути ні зауважень, ні критики.

• Дозвольте «пропускати хід». Дуже важливо, щоб кожен учас­ник не почувався так, ніби він випав із процесу, якщо в дану хвилину йому нічого запропонувати.

• Попросіть учасників записувати свої ідеї на аркушах паперу. Потім ці аркуші можна буде прикріпити на дошці (або стіні) у будь-якому порядку і змінювати порядок у міру того, як починає вимальо­вуватися загальний напрям думок.

• Об'єднайте учасників мозкового штурму в групи. Це особливо корисно у випадках, коли ви знаєте, що деякі учасники обізнані в га­лузі, що розглядається, гірше, ніж інші, і їм нічого запропонувати. По­тім усі, хто працює в групах, повинні розмістити ідеї за ступенем важ­ливості.

• Продовжуйте мозковий штурм доти, доки не перестануть з'являтися нові ідеї. Іноді ви можете відчути, що всі корисні дум­ки вже пролунали, проте краще дати змогу висловитися кожному. Завдяки цьому всі учасники відчують, що роблять свій внесок у проведення уроку, і будуть розглядати результат як особисте до­сягнення.

• З'ясуйте, які з висловлених ідей більш-менш важливі з по­гляду учасників. Наприклад, пронумеруйте найбільш істотні ідеї від 1 до 12 і попросіть кожного з учасників назвати

19

шість найваж­ливіших для нього ідей. Потім підрахуйте результати «голосу­вання».

• Вітайте нові ідеї. Після закінчення мозкового штурму учасники можуть запропонувати ще якісь цікаві думки.

• Нехай результати мозкового штурму завжди будуть перед очи­ма. Наприклад, прикріпіть їх до дошки або на стіну. Продемонструй­те, що всі ідеї мають важливе значення — наприклад, періодично по­вертайтеся до них під час уроку. Пам'ятайте, що додати нові ідеї ні­коли не пізно.


^ Як створити творчу атмосферу

Творчий процес передбачає такі основні кроки:

• постановка проблеми;

• збір даних, що стосуються проблеми;

• детальне вивчення даних;

• вироблення можливих рішень;

• перевірка обраного рішення.

На творчі здібності значною мірою впливає та атмосфера, в якій працює людина. Атмосфера всередині має бути такою, щоб кожен учасник мав якомога ширший доступ до інформації. Вільний обмін інформацією й існуючими в даній галузі ідеями має відбуватися як по горизонталі, так і по вертикалі; як між людьми, що займають однако­ве положення, так і між учителем та учнем.

Розумовий процес звичайно приносить макси­мальний результат, коли після періоду концентрації послаблюється контроль над свідомістю.

Важливо правильно сформулювати проблему у вигляді запитання, так, щоб учасники генерували свої пропозиції, відповідаючи на це за­питання.

^ Правила мозкового штурму

• Кожний може вільно висловлювати пропозиції;

• учасники висловлюються по черзі, точно і коротко;

• будь-які пропозиції приймаються і схвалюються учасниками;

• ведучий записує всі пропозиції;

• не можна критикувати і коментувати пропозиції;

• можна розвивати попередні ідеї.


20

Синектика

Синектика є модифікацією технології мозкового штурму. Для ці­єї методики знімається заборона на обговорення в руслі однієї теми, однієї проблеми. Теми можуть вільно «гуляти» в ході обговорення, відходячи час від часу далеко від початкової. Пошук шляхів розв'язання проблеми здійснюється часом за принципом «від зворот­ного». Цьому методові властиві ті самі позитивні й негативні риси, що й мозковому штурмові.

Метод евристичного мислення — метод одинаків. Консуль­тант сідає сам на сам із чистим аркушем паперу і записує на ньо­му всі думки, які тільки приходять у голову. У принципі, метод позбавлений недоліків мозкового штурму — обмірковування ідей може тривати як завгодно довго, не треба збирати разом кілька людей і стимулювати їх до роботи, а місцем обмірковування мо­же бути і ванна, і громадський транспорт. До того ж, метод наба­гато гнучкіший, ніж мозковий штурм — завжди можна від­мовитися від однієї творчої ідеї на користь іншої, що прийшла пізніше.

Але творчих стимулів у цьому методі набагато менше. Незважаю­чи на це, він використовується не рідше, якщо не частіше, ніж колек­тивний мозковий штурм.

^ Метод інтерв'ю

У даному випадку для стимулювання творчої ді­яльності використовується неформальне інтерв'ю будь-якою людиною, що виступає в ролі експер­та. З нею розмовляє консультант чи команда консультантів, викорис­товуючи або метод неформального інтерв'ю, або формалізовані фор­ми інтерв'ю.

^ ЧОМУ ДИСКУСІЇ БУВАЮТЬ НЕКОНСТРУКТИВНИМИ, АБО ЗАЙМИ ПОЗИЦІЮ

Багато дискусій стають неконструктивними через те, що учасники з самого початку не визначили свої позиції з питання, яке обговорю­ється. Метод «займи позицію» допомагає виявити наявні думки, по­бачити прихильників і противників тієї чи іншої позиції, почати аргу­ментоване обговорення питання. Обговорення можна розпочати з дискусійного запитання (тобто запитання, що припускає протилеж­ні відповіді). Усі учасники, обміркувавши запитання, мають зайняти позицію — тобто підійти до однієї з чотирьох табличок, розміщених у різних частинах аудиторії:

Абсолютно за

Скоріше за

Абсолютно проти

Скоріше проти


21

^ Учіть дітей робити висновки!

Спробуйте виконати ці завдання Л.КЕРРОЛЛА

Виведіть (якщо це можливо) висновок з кожної пари посилань.

1. Біль підточує сили людини. Ніякий біль не є бажаним.

2. Лисим гребінець не потрібен. Жодна ящірка не має волосся.

3. Усі неуважні люди роблять помилки.

Жодна уважна людина не забуває своїх обіцянок.

4. Мені Джон не подобається. Декому з моїх друзів Джон подобається.

5. Картопля — не ананас. Усі ананаси приємні на смак.

6. Жодна шпилька не має честолюбних намірів. Жодна голка — не шпилька.

7. Усі мої друзі захворіли. Хворим не можна співати.

8. Усі ці страви чудово приготовлені.

Деякі страви, якщо їх погано приготувати, можуть завдати шко­ди здоров'ю.

9. Усі ліки неприємні на смак. Александрійський листок — ліки.

10. Деякі устриці мовчазні. Мовчазні істоти не дуже привабливі.

11. Усі розумні люди ходять на ногах. Усі нерозумні люди ходять на руках.

12. Займайтеся своєю справою. Ця сварка — не ваша справа.

У ціль — чи мимо?

13. Жоден міст не зроблений з цукру. Деякі мости дуже красиві.

14. Жодна загадка, що має розв'язок, мене не цікавить. Усі ці загадки не мають розв'язку.

15. Джон старанний. Усі старанні люди щасливі.

16. Жодна жаба не пише книг. Деякі люди користуються чорнилом, коли пишуть книги.

17. Жодна кочерга не м'яка. Усі подушки м'які.

18. Усі антилопи стрункі. Стрункі тварини тішать око.

19. Деякі добродії не вирізняються щедрістю. Усі купці щедрі.

20. Жодна нещаслива людина не регоче. Жодна щаслива людина не стогне.

21. Музика, яку чутно, викликає коливання повітря. Музика, якої не чутно, не варта того, щоб за неї платили гроші.

22. Він дав мені п'ять фунтів стерлінгів. Я був у захваті.

23. Жоден із старих євреїв не був товстим мірошником. Усі мої друзі — товсті мірошники.

24. Борошно придатне для їжі. Толокно — сорт борошна.


22


25. Деякі сни жахливі. Жодне ягня не здатне викликати жах.

26. Жодна багата людина не просить милостині.

Усім, хто не багатий, варто узгоджувати свої витрати з доходами.

27. Нема жодного злодія, який би був чесним. Деяких нечесних людей вдається викрити.

28. Усі оси не товариські. Усі щенята товариські.

29. Усі неправдоподібні історії викликають сумнів. Усі ці історії цілком правдоподібні.

30. Він сказав мені, що ви пішли.

Він ніколи не говорить жодного слова правди.

31. Він завжди співає менше години. Слухати спів протягом години втомливо.

32. Жоден весільний пиріг не корисний. Некорисної їжі варто уникати.

33. Жоден старий скнара ніколи не буває веселим.

Деякі старі скнари худі.

34. Усі качки при ходьбі перевалюються з боку на бік.

Усе, що перевалюється з боку на бік, незграбне.

35. Жоден професор не неосвічений. Деякі неосвічені люди марнолюбні.

36. Зубний біль завжди неприємний. Тепло завжди приємне.

37. Нудні люди нестерпні. Ви нудна людина.

38. Деякі гірські кручі не можна подолати. Усі паркани можна подолати.

39. Жоден француз не любить пудинг. Усі англійці люблять пудинг.

40. Жоден ледар не гідний слави. Деякі художники — не ледарі.

41. Жодному омарові не можна відмовити в розумі. Жодна розумна істота не буде сподіватися на неможливе.

42. Жоден добрий вчинок не є незаконним. Усе, що законно, можна робити без остраху.

43. У жодної з викопних тварини не може бути нещасливого ко­хання.

В устриці може бути нещасливе кохання.

44. Це понад моє терпіння!

Зі мною ніколи не траплялося нічого, що було б понад моє тер­піння.

45. Усі неосвічені люди мають поверхові знання. Усі ці студенти освічені.

46. Усі мої кузини несправедливі. Жоден суддя не несправедливий.

47. Жодна дотепер досліджена країна не кишить драконами. Недосліджені країни полонять уяву.


23


48. Жоден скнара не щедрий. Деякі старі не щедрі.

49. Всі обачні люди остерігаються гієн. Жодному банкіру не властива необачність.

50. Деякі вірші оригінальні.

Жодна оригінальна робота не пишеться на замовлення.

51. Усі скнари егоїстичні.

Ніхто, окрім скнар, не збирає яєчної шкарлупи.

52. Усі бліді люди флегматичні.

Тільки бліді мають поетичну зовнішність.

53. Усі павуки снують павутину.

Деякі живі істоти, які не снують павутину, — дикуни.

54. Жодна з моїх кузин не справедлива. Усі судді справедливі.

55. Джон дуже працьовитий.

Жодна працьовита людина не нещаслива.

56. Парасольки бувають дуже корисними у дорозі. Усе, що не потрібно в дорозі, варто залишити вдома.

57. Деякі подушки м'які. Жодна коцюба не м'яка.

58. Я старий і безсилий.

Ніхто про старого купця не може сказати, що він безсилий у кар­тярській грі.

59. Жодну успішну подорож не можна забути.

Подорож, що закінчилася невдало, не заслуговує на те, щоб про неї писали книгу.

60. Цукор солодкий.

Деякі солодкі речі дуже подобаються дітям.

61. Річард не тямить себе від гніву.

Ніхто, крім Річарда, не може їздити верхи на цьому коні.

62. Усі жарти для того й придумані, щоб смішити людей. Жоден з парламентських актів не жарт.

63. Я бачив це в газетах. Усі газети друкують нісенітниці.

64. Жоден кошмар не приємний. Неприємні відчуття не дуже бажані.

65. Передбачливі мандрівники мають при собі гроші на дрібні витрати.

Непередбачливі мандрівники втрачають свій багаж.

66. Усі оси не дружні. Жодне щеня не вороже.

67. Він заходив сюди вчора.

Він не належить до кола моїх друзів.

24

68. Жодне з чотириногих не може свистіти. Деякі кішки — чотириногі.

69. Смажене м'ясо не продається в м'ясних крамницях.

Не смажене м'ясо не подається до обіду.

70. Золото важке.

Ніщо, крім золота, не змусить його замовкнути.

71. Деякі свині дикі.

Немає жодної свині, що не була б гладкою.

72. Жоден імператор не дантист.

Усіх дантистів бояться діти.

73. Усі, хто не старий, люблять піші прогулянки. Ані ви, ані я не старі.

74. Усі секретарі зайняті корисною справою. Деякі птахи — секретарі.

75. Жодна людина, що має диктаторські нахили, не популярна. У неї є диктаторські нахили.

76. Деякі солодкі речі шкідливі для здоров'я. Жодна так звана здобна булочка не солодка.

77. Військові люди не пишуть віршів. Жоден генерал не цивільний.

78. Нудні люди навіюють нудьгу.

Коли нудна людина збирається йти з гостей, її ніколи не просять залишитися.

79. Усі сови приємні. Деякі вибачення неприємні.

80. Усі мої кузини несправедливі. Усі судді справедливі.

81. Деякі баранчики розпускаються на вербі. Усі баранчики кучеряві.

82. Жодні ліки не приємні на смак. Усі пігулки — ліки.

83. Деякі уроки важкі.

Те, що важко, вимагає уваги.

84. Ж