Реферат: Рентабельність сільськогосподарського виробництва(за матеріалами інструментарію)



МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ


ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ І МАРКЕТИНГУ

Спеціальність – 6.050200 – «Менеджмент організацій»


Кафедра економічної теорії та

економіки сільського господарства


КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Рентабельність сільськогосподарського виробництва(за матеріалами інструментарію)


Виконала: ст. гр. МО-2-08

Кондрашенко О.В.

Перевірила:

Карасьова О. С.


Дніпропетровськ 2010

Зміст

Вступ……………………………………………………………………….3

1. Сутність та теоретичні основи рентабельності сільського господарства…………………………………………………………………….4

1.1. Сутність економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції в Україні ……………………………..……4

1.2. Поняття, сутність та показники рентабельності …………………...14

1.3. Фактори резерву підвищення рентабельності ……………………...21

2. Сучасний стан рентабельності продукції господарства…………...…23

2.1. Природно-економічна характеристика підприємства………………23

2.2. Вихід продукції, собівартість та ціни як фактори, які визначають рентабельність …………………………………………………………………..32

3. Резерви підвищення прибутку та рівня рентабельності………………36

Висновки ……………………………………………………………………40

Список використаної літератури ………………………………………….42

ВСТУП

Сільське господарство є однієї з найважливіших галузей народного господарства. Воно виробляє продукти харчування для населення, сировину для переробної промисловості, забезпечує й інші нестатки суспільства. Тому, актуальною проблемою в даний час є проблема подальшого підвищення рівня ефективності цієї галузі.

Ефективність – це складна економічна категорія, у якій виявляється найважливіша сторона діяльності підприємства – його результативність.

Узагальнюючим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є показник рентабельності. Рентабельність означає прибутковість підприємства. Вона розраховується шляхом зіставлення валового доходу або прибутку з витратами чи використовуваними ресурсами.

На основі аналізу середніх рівнів рентабельності можна визначити, які види продукції і які господарські підрозділи забезпечують велику прибутковість. Це стає особливо важливим у сучасних, ринкових умовах, де фінансова стійкість підприємства залежить від спеціалізації і концентрації виробництва.

Мене, як майбутнього фахівця, цікавить у чому полягає сутність рентабельності, як вона розраховується і які шляхи її підвищення. Це коло питань я і хотіла би розглянути в даній темі курсової роботи.

1. СУТНІСТЬ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА.
^ 1.1. Сутність економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції в Україні.
Для характеристики ефективності галузі сільського господарства в цілому відносять валовий дохід та чистий дохід до ресурсів, площі землі, витратам праці, поголів’ю худоби, спожитому основному й оборотному капіталу тощо. Крім оцінки стану галузі в Україні, дані показники в той же час є основою, наприклад, для вибору більш дохідних культур.

Ефективність сільськогосподарського виробництва – результативність фінансово – господарської діяльності суб'єкта, що керує, у сільському господарстві, здатність забезпечувати досягнення високих показників продуктивності, економічності, прибутковості, якості продукції. Критерієм даного виду ефективності є максимальне одержання сільськогосподарської продукції при найменших витратах живої й упредметненої праці. Ефективність сільськогосподарського виробництва, як вже мовилося, виміряється за допомогою системи показників: продуктивність праці, фондовіддача, собівартість, рентабельність, врожайність сільськогосподарських культур і т.д.

Економічну ефективність сільськогосподарського виробництва в Україні можна визначити як відношення між результатом і витратами на цей результат. Економічна ефективність використовується для оцінки результативності всього суспільного виробництва. З погляду всього народного господарства ефективним буде вважатися такий стан, коли найбільш повно задоволені потреби всіх членів суспільства при даних обмежених ресурсах. Точніше це положення може бути сформульоване в такий спосіб:

економічна ефективність господарської системи – це стан, при якому неможливо збільшити ступінь задоволення потреб хоча б однієї людини, не погіршуючи при цьому положення іншого члена суспільства. Такий стан називається Паретто – ефективністю (по імені італійського економіста В. Паретто).

Показники народногосподарської економічної ефективності відбивають ефективність проекту з погляду інтересів усього народного господарства в цілому, а також для регіонів України, що беруть участь у здійсненні проекту (суб'єктів ), галузей, організацій і підприємств.

Порівняння різних проектів (варіантів проекту), що передбачають участь держави, вибір кращого з них і обґрунтування розмірів і форм державної підтримки проекту виробляється за найбільшим значенням показника інтегрального народногосподарського економічного ефекту.

При розрахунках показників економічної ефективності на рівні народного господарства України до складу результатів проекту включаються (у вартісному вираженні):

 кінцеві виробничі результати (виторг від реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринку всієї зробленої продукції, крім продукції, споживаної українськими підприємствами - учасниками). Сюди ж відноситься і виторг від продажу майна й інтелектуальної власності (ліцензій на право використання винаходу, ноу-хау, програм для ЕОМ і т.п.), створюваних учасниками в ході здійснення проекту;

соціальні й екологічні результати, розраховані виходячи зі спільного впливу всіх учасників проекту на здоров'я населення, соціальну й екологічну обстановку в регіонах;

прямі фінансові результати;

кредити і позики іноземних держав, банків і фірм, надходження від імпортних мит і т.п.

Необхідно враховувати також непрямі фінансові результати, обумовлені здійсненням проекту зміни доходів сторонніх підприємств і громадян, ринкової вартості земельних ділянок, будинків і іншого майна, а також витрати на обумовлену реалізацією проекту, консервацію чи ліквідацію виробничих потужностей, утрати природних ресурсів і майна від можливих аварій і інших надзвичайних ситуацій.

Соціальні, екологічні, політичні й інші результати, що не піддаються вартісній оцінці, розглядаються як додаткові показники народногосподарської ефективності і враховуються при ухваленні рішення про реалізацію або про державну підтримку проектів.

До складу витрат проекту включаються передбачені в проекті і необхідні для його реалізації поточні й одноразові витрати всіх українських учасників здійснення проекту, обчислені без повторного рахунка тих самих витрат і без обліку витрат одних учасників у складі результатів інших учасників. У цьому зв'язку не включаються в розрахунок:

 витрати підприємств - споживачів деякої продукції на придбання її у виробників - інших учасників проекту;

 амортизаційні відрахування по основних засобах, створеним (побудованим, виготовленим) одними учасниками проекту і використовуваним іншими учасниками;

 усі види платежів українських підприємств - учасників у доход державного бюджету, у тому числі - податкові платежі. Штрафи і санкції за невиконання екологічних нормативів і санітарних норм враховуються в складі народногосподарських витрат тільки в тому випадку, якщо екологічні наслідки порушень зазначених норм не виділені особливо в складі екологічних результатів проекту і не включені до складу результатів проекту у вартісному вираженні;

 відсотки по кредитах Національного банку України та комерційних банків, включених у число учасників реалізації інвестиційного проекту;

 витрати іноземних учасників.

Основні засоби, тимчасово використовувані учасниками в процесі здійснення інвестиційного проекту, враховуються в розрахунку одним з наступних способів:

 залишкова вартість основних засобів на момент початку їхнього використання включається в одноразові витрати; на момент припинення використання одноразові витрати зменшуються на розмір (нової) залишкової вартості цих засобів;

 орендна плата за зазначені основні засоби за час їхнього використання включається до складу поточних витрат.

При розрахунках показників економічної ефективності сільгоспвиробництва в Україні на рівні регіону (галузі) до складу результатів проекту включаються:

 регіональні (галузеві) виробничі результати - виторг від реалізації продукції, зробленої учасниками проекту - підприємствами регіону (галузі), за винятком спожитої цими ж чи іншими учасниками проекту - підприємствами регіону (галузі);

 соціальні й екологічні результати, що досягаються в регіоні (на підприємствах галузі);

 непрямі фінансові результати, одержувані підприємствами і населенням регіону (підприємствами галузі).

До складу витрат при цьому включаються тільки витрати підприємств - учасників проекту, що відносяться до відповідного регіону (галузі) також без повторного рахунка тих самих витрат і без обліку витрат одних учасників у складі результатів інших учасників.

При розрахунках показників економічної ефективності на рівні підприємства (фірми) до складу результатів проекту включаються:

 виробничі результати - виторг від реалізації зробленої продукції, за винятком витраченої на власні нестатки;

 соціальні результати в частині, що відноситься до працівників підприємства і членам їхніх родин.

До складу витрат при цьому включаються тільки одноразові і поточні витрати підприємства без повторного рахунка (зокрема, не допускається одночасний облік одноразових витрат на створення основних засобів і поточних витрат на їхню амортизацію).

На даному етапі науково – технічного прогресу, посилення ролі економічних методів керування виробництвом велике теоретичне і практичне значення мають питання кількісного виміру реального ефекту, що одержало або очікує одержати сільськогосподарське підприємство. Наприкінці 50-х років вченим-економістом В.С. Немчиновим були сформульовані принципи трьох максимумів, що покладені в основу методів оцінки ефективності розміщення сільського господарства, які діють і в наступні роки XXI століття.

Вони полягають у наступному:

максимальне задоволення різноманітних потреб суспільства;

забезпечення максимальної продуктивності праці при повному використанні запасу робочого часу в різні періоди року;

максимальна продуктивність землі за умови не тільки збереження, але і підвищення родючості ґрунту.

Критерій ефективності виражає народногосподарську мету виробництва, вимоги об'єктивних економічних законів суспільства, пропоновані до сільського господарства. Він містить у собі основні принципи економічної оцінки заходів щодо підвищення ефективності виробництва. Показники ефективності – це засіб найбільш повного опису критерію ефективності. За допомогою конкретних економічних показників кількісно характеризується досягнутий рівень сільськогосподарського виробництва.

Зміст критерію ефективності спеціалізації зв'язане і цілком збігається з критерієм ефективності сільськогосподарського виробництва, що з метою відображення комплексного характеру в економічній літературі називають головним критерієм ефективності.

Ефективність інтенсифікації завжди виражається через зміни ефективності конкретних галузей і їхніх сполучень. У цій єдності самої мети і засобів для досягнення цих цілей закладена єдність змісту головного критерію ефективності сільськогосподарського виробництва і критерію ефективності спеціалізації, а також загальне у принципі правомірний й вихідний початок вивчення ефективності інтенсифікації і спеціалізації сільського господарства з тих самих науково – теоретичних позицій які успішно застосовуються в теперішній час українськими економістами та спеціалістами галузі .

Виходячи з комплексу вимог, у сучасних умовах головний критерій ефективності виробництва в сільськогосподарському підприємстві і його спеціалізації виражає необхідність одержання найбільшої кількості необхідної суспільству сільськогосподарської продукції з одиниці земельної площі при найменших витратах праці і матеріальних засобів на виробництво її одиниці. У зазначеному критерії, наприклад, підкреслюються важливість продуктивного використання землі в силу її особливої ролі в створенні продукції і необхідність підвищення ефективності витрат живого і минулого упредметненої праці. Головний критерій ефективності представляє своєрідне сполучення двох напрямків: одержання максимуму продукції при обмежених ресурсах і мінімізація собівартості одиниці продукції при гарантованих обсягах виробництва.

З погляду структури, у висловлених у різний час пропозиціях і думках помітно тісне переплетення таких економічних категорій, як ефективність виробництва, капітальних вкладень, інтенсифікації сільського господарства, при цьому на рівні інтересів підприємства, суспільства. З погляду методів розрахунку й узагальнення виділяються напрямки обґрунтування саме системи показників, кожний з який дозволяє судити про рівень використання виробничих ресурсів і факторів спеціалізації, потім пошуку синтетичних показників, що дозволяють тією чи іншою мірою однозначно говорити про ефективність заходів.

Тут дуже важливо відзначити, що пошук методів оцінки ефективності спеціалізації, що дозволяють охопити все різноманіття сільськогосподарської практики, починався з того моменту, коли стали очевидними різноманітні рішення по розміщенню і сполученню галузей, і має місце і зараз, коли на перший план висуваються показники ефективності і якості.

^ 1.2. Поняття, сутність та показники рентабельності

В умовах ринкових відносин, що характеризуються своєю динамічністю, суб'єкти господарської діяльності незалежно від форми власності самі планують свою діяльність і перспективи розвитку виходячи з розроблених ними господарських і соціальних задач, попиту та пропозиції товарів і послуг.

Незамінним показником при поточному плануванні виробництва, а також при визначенні фінансового положення підприємства є показник рентабельності.

Рентабельність - це найважливіша економічна категорія, що властива всім підприємствам, котрі працюють на основі господарського розрахунку. Вона означає прибутковість підприємства і визначається шляхом співставлення одержаних результатів (прибутку, валового доходу) з витратами або не використовуваними ресурсами. Будучи узагальнюючим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, рентабельність відображує ефективність використання спожитих виробництвом ресурсів галузі – трудових, земельних і матеріальних, рівень керування й організації виробництва і праці, кількість, якість і результати реалізації продукції, можливості здійснення розширеного відтворення й економічного стимулювання працівників. Таким чином, рентабельність знаходить своє вираження насамперед у наявності прибутку. Прибуток являє собою реалізовану частину чистого доходу і розраховується вирахуванням із грошового виторгу від реалізації продукції (Вг) комерційної (повної) собівартості (Ск) чи витрат виробництва (Вв):

П = Вг – Ск (ВВ) (1)

Прибуток характеризує кінцеві економічні показники не тільки в сфері виробництва сільськогосподарської продукції, але й у сфері обігу, реалізації. Зі зростанням прибутку нерозривно зв'язаний ріст рентабельності виробництва. У свою чергу коли мова йде про те, що те чи інше господарство рентабельне, це означає, що в цьому господарстві не тільки відшкодовують витрати, зв'язані з виробництвом і реалізацією продукції, але й отримують визначений прибуток, що дозволяє господарювати на розширеній основі.

У вітчизняній економічній науці рентабельність визнають двох видів: народногосподарську та госпрозрахункову.

Показник народногосподарської рентабельності необхідний, з одного боку, для всебічного наукового обґрунтування розвитку економіки країни в цілому, з іншого боку – для оцінки підсумків розвитку сільського господарства, аналізу і встановлення найважливіших пропорцій розвитку агропромислового комплексу. При визначенні народногосподарської рентабельності враховується весь прибавочний продукт, створюваний у сільському господарстві.

Госпрозрахункова рентабельність – це рентабельність окремого сільськогосподарського підприємства або окремого виду продукції. Вона залежить від кількості і якості продукції, рівня цін та розміру витрат на виробництво продукції. При обчисленні госпрозрахункової рентабельності беруть до уваги розмір чистого доходу, безпосередньо реалізованого підприємством.

Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі три традиційні показники: рівень рентабельності, норму прибутку і приведену до земельної площі масу прибутку. Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:

(2)

де П — валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг); Вв — виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість). Для повнішої уяви про реальну ефективність певного виду товарної продукції доцільно цей показник обчислювати з врахуванням витрат на її збут, зменшивши при цьому валовий прибуток на величину цих витрат і водночас збільшивши на них знаменник формули.

Оскільки коефіцієнт віддачі за товарною продукцією:

(3)

де ТП — вартість товарної продукції (робіт, послуг) за поточними цінами реалізації, то рівень рентабельності можна також визначити з виразу:

(4)

Даний показник характеризує економічну ефективність поточ­них витрат, ступінь їх окупності.

Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображує ефективності використання всіх авансованих витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів. Тому для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку (Нn):

(5)

де Фос і Фоб — середньорічна вартість відповідно основних вироб­ничих фондів і оборотних фондів.

Для характеристики ступеня ефективності сільськогосподарського виробництва і подальших перспектив його розвитку цей показник надто важливий, оскільки однаковий рівень рентабельності для окремих видів сільськогосподарської продукції не створює ще рівних умов для забезпечення однакових темпів зростання обсягу виробництва цих видів продукції, що пояснюється їх різною фондомісткістю.

З економічної точки зору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищення ефективності виробництва. Важливо також зазначити, що фактично досягнута норма прибутку використовується як критерій для оцінки ефективності інвестицій за простими (недисконтованими) показниками.

Для оцінки ефективності виробництва в аграрних підприємствах важливе значення має і такий показник, як приведена маса прибутку, що визначається діленням одержаного підприємством валового прибутку на площу сільськогосподарських угідь. Як буде розкрито далі, цей показник набуває особливого значення для характеристики ефективності виробництва окремих видів продукції.

Рентабельність аграрних підприємств безпосередньо залежить від досягнутого рівня ефективності окремих видів виробництв. Щоб знати, які саме галузі в підприємстві найбільш рентабельні, а які низько ефективні, й на основі одержаної інформації розробити заходи щодо дальшого вдосконалення галузевої структури і підвищення прибутковості виробництва, визначають показники рентабельності (крім норми прибутку) в цілому по рослинництву і тваринництву, а також по тих галузях, продукція яких набула товарну форму.

По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За окремими культурами доцільно розраховувати три показники: рівень рентабельності, масу прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізований центнер продукції. При цьому слід брати до уваги такі дві обставини. По-перше, при визначенні приведеної маси прибутку в цілому за рослинництвом слід прибуток від рентабельних галузей зменшити на збитки нерентабельних (збиткових) рослинницьких галузей. По-друге, масу прибутку на гектар посіву певної культури (Мк) необхідно визначати з обов’язковим урахуванням її рівня товарності за формулою:

(6)

де Пк — прибуток, одержаний від реалізації певної культури;
S — площа посіву культури; Кт — коефіцієнт товарності.

Значення такого підходу до визначення маси прибутку на гектар посіву культури дуже велике, оскільки дає змогу правильно оцінити доходність галузі.

По тваринництву в цілому визначають рівень рентабельності і приведену масу прибутку на гектар сільськогосподарських угідь. При цьому прибуток від рентабельних тваринницьких галузей зменшується на збитки нерентабельних. По окремих тваринницьких галузях розраховують рівень рентабельності, масу прибутку на середньорічну голову і масу прибутку на центнер реалізованої продукції.

При оцінці ефективності окремих галузей слід брати до уваги всі показники рентабельності, й особливо приведену масу прибут­ку. Якщо користуватися лише показником рівня рентабельності, може скластися неправильна уява про економічну ефективність, а значить, і про ступінь вигідності виробництва тієї чи іншої продукції в умовах господарства. Ця обставина пояснюється тим, що один і той же рівень рентабельності може бути досягнутий за різної маси прибутку на гектар посіву. Адже відомо, що економічний стан підприємства залежить не лише від рівня окупності поточних витрат, а й від маси прибутку в цілому по господарству і на одиницю земельної площі. Чим вищий останній показник, тим більше можливостей має підприємство для нових інвестицій і матеріального стимулювання працівників, тим кращі його шанси в прискоренні темпів розширеного відтворення і зміцнення своїх позицій на ринку.

З переходом до ринкової економіки і зростанням конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначати такий показник, як рентабельність продажу. Він розраховується за формулою:

, тобто (7)

В буквальному трактуванні цей показник показує, яка питома вага прибутку в загальній сумі грошової виручки від реалізації продукції. Зрозуміло, що з підвищенням рівня цього показника зміцнюється, за однакових інших умов, економічний стан підприємства, і навпаки. Проте показник рентабельності продажу має глибший економічний зміст, оскільки характеризує цінову конкурентоспроможність товару.

Зазначимо також, що даний показник потрібно розраховувати по кожному виду продукції, яка набуває товарної форми. Це дає змогу об’єктивно оцінювати ступінь цінової конкурентоспроможності кожної з галузей, приймати зважені рішення щодо вдосконалення галузевої структури підприємства і своєчасно реагувати на несприятливі зміни зовнішнього середовища. [1]

^ 1.3. Фактори резерву підвищення рентабельності

Визначальним у змісті поняття «рентабельність виробництва» є величина прибутку. У зв'язку з цим установлення факторів рентабельності являє собою насамперед установлення факторів, що впливають на формування прибутку. Фактори прибутку можна умовно розділити на дві групи:

1) фактори внутрішнього порядку, що залежать від виробника продукції і носять суб'єктивний характер;

2) фактори зовнішнього порядку, що не залежать від товаровиробників і є об'єктивними.

До факторів внутрішнього порядку відносять кількість реалізованої продукції, її якість, витрати виробництва.

Кількість реалізованої продукції залежить від обсягу валової продукції і рівня її товарності. При зростанні обсягу валової продукції відбувається збільшення продукції підлягаючої збуту, тому що темпи росту її внутрішнього споживання, як правило, нижче темпів росту валової продукції, що створює умови для підвищення рівня товарності і збільшення на цій основі грошового виторгу. Якість продукції впливає на величину прибутку так само через грошовий виторг, тому що продукція більш високої якості забезпечує більш високу реалізаційну ціну.

Нарешті, величина грошового виторгу сільгоспвиробників залежить від термінів збуту продукції, її структури і ринків збуту. Так, наприклад, ранні овочі, картоплю реалізують по більш високих цінах, чим пізні. За різними цінами збувають продукцію й у залежності від каналів реалізації: при продажі її державі, споживчій кооперації, на колгоспному ринку.

Важливим фактором прибутку є собівартість продукції. Зниження чи підвищення витрат виробництва впливає на розмір прибутку.

До факторів зовнішнього порядку відносяться ринковий попит на продукцію та пропозиція і конкуренція виробників продукції. Високий чи низький попит на ту чи іншу продукцію, а також наявність чи відсутність конкурентів обумовлюють як кількість реалізованої продукції так і рівень цін на те, що в кінцевому підсумку впливає на розмір прибутку.

Фактори рентабельності сільськогосподарського виробництва можуть носити екстенсивний і інтенсивний характер. Екстенсивні фактори – такі, які впливають на рентабельність шляхом зміни кількості реалізованої продукції, а інтенсивні – на ріст реалізаційних цін і зниження собівартості продукції.

Таким чином, визначення резервів підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва зводиться, з одного боку, до визначення резервів збільшення грошового виторгу від реалізації, а з іншого боку – резервів зниження собівартості продукції.

^ 2. Сучасний стан рентабельності продукції господарства.

2.1. Природно-економічна характеристика підприємства

Усі підприємства розрізняються по безлічі показників, тому при вивченні якої-небудь проблеми в окремому господарстві необхідно освітити його з економічної точки зору, щоб показати до якого типу воно відноситься, у якому напрямку спеціалізується і які його особливості. У даній курсовій роботі я проводжу аналіз рентабельності виробництва основних видів продукції за даними інструментарію.

Найважливішою складовою природних ресурсів є земля. В сільському господарстві земля виступає головним засобом виробництва.

Визначимо склад і структуру земельних угідь, виявимо основні тенденції їх продуктивного використання.

Таблиця 1

Склад та структура земельних угідь, землезабезпеченість

Показники

2007

2008

2009

2009 у % до

2007

Земельні угіддя

С.-г. угіддя

Земельні угіддя

С.-г. угіддя

Земельні угіддя

С.-г. угіддя

га

%

га

%

га

%

га

%

га

%

га

%

Заг. Зем. площа

4091

100

-

-

4933

100

-

-

4327

100

-

-

105,77

В т.ч. с.-г. угіддя

3733

91,25

3733

100

4553

92,3

4553

100

4019

94,55

4091

100

109,59

з них: рілля

3098

75,73

3098

82,99

3521

71,38

3521

77,33

3198

73,91

3198

78,17

103,23

сінокоси

23

0,56

23

0,62

174

3,53

174

3,82

238

5,5

238

5,82

1034,78

пасовища

517

12,64

517

13,85

763

15,47

763

16,78

517

11,95

517

12,64

100

багат. насад.

95

2,32

95

2,54

95

1,93

95

2,09

66

1,53

66

1,64

69,47

Зрошув. землі

1024

25,03

1024

27,43

1724

34,95

1724

37,87

1724

39,84

1724

42,9

168,36

Коеф-нт

с.-г. освоєння

0,91

-

-

-

0,92

-

-

-

0,93

-

-

-

102,2

Коеф-нт Розор-ті

0,83

-

-

-

0,77

-

-

-

0,80

-

-

-

96,39

Коеф-нт меліор-ті

0,27

-

-

-

0,38

-

-

-

0,43

-

-

-

159,26

Кіл-ть

Роб-ів, осіб

128

-

-

-

164

-

-

-

157

-

-

-

122,66

Прип. на 1 прац-ка:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

с.-г. угідь

29,19

-

-

-

27,8

-

-




25,6

-

-

-

87,70

ріллі

24,2

-

-

-

21,5

-

-

-

20,4

-

-

-

84,30



Таким чином, ми бачимо, що: загальна земельна площа підприємства збільшилась на 5,77%, що становить – 236 га. Це відбулось за рахунок збільшення: ріллі, сінокосів та зрошуваних земель на 100га, 215 га та 700 га відповідно. Коефіцієнт розораності складає 0,80 та за досліджуваний період зменшився на 0,03; коефіцієнт освоєння сільськогосподарських земель дорівнює 0,93, що на 2,2% більший у порівнянні з 2008 роком; коефіцієнт меліорованості за даний період збільшився на 59,26% і складає 0,43. Таблиця 1 показує, що на 1го робітника припадає 25,6 га, тобто менше на 12,3% ніж у 2007 році. Це викликано збільшенням кількості робітників з 128 на 157 осіб. Відповідно і кількість ріллі на 1го робітника зменшилась і становить 20,4, що на 15,7% менше, ніж у базисному періоді.

Перейдемо до розрахунків ефективності використання землі. Для цього складемо додаткову таблицю.

Таблиця 2

Ефективність використання землі

Показники

Всього

На 100 га

2009 у %

до 2007

2007

2008

2009

2007

2008

2009

Натуральні, ц: зерно

57376


73857

75745

1852,03

2097,61

2368,51

132,02

соняшник

3060

3800

2625

98,77

107,92

82,08

85,78

овочі

795

1208

2187,5

25,66

34,31

68,4

275,16

молоко

27107

19854

18230

726,15

436,06

453,6

67,25

приріст живої

маси ВРХ

789

712

561

21,14

15,64

13,96

71,1

приріст живої маси свиней

692

851

623

22,34

24,17

19,48

90,02

Вартісні, тис. грн.: валова продукція (по собів-ті)

13020,35

12288,08

11335,63


348,78

269,89

282,05

87,06

Товарна продукція

12143,97

12472,29

10876,83

325,31

273,94

270,61

89,57

прибуток

-876,38
^ Товарність основних видів сільськогосподарської продукції
Показники

2007

2008

2009

РТ 2009р. у в.п. до РТ 2007р.

ВП

ТП

РТ

ВП

ТП

РТ

ВП

ТП

РТ

Зерно без кукурудзи:

55012

47860,1

87

69259

58869,8

85

73295

64499,2

88

+1

Кукурудза на зерно

2028

1541,28

76

3938

3071,64

78

1690

1233,7

73

-3

Соняшник

3060

2998,8

98

3800

3610

95

2625

2467,5

94

-4

Цукровий буряк

3178

3178

100

 

 

 

 

 

 

0

Овочі

795

779,1

98

1208

1099,28

91

2187,5

1968,75

90

-8

М’ясо ВРХ

789

773,22

98

712

697,76

98

561

549,78

98

0

М’ясо свиней

692

664,32

96

851

816,96

96

623

598,08

96

0

Молоко

27107

26836

99

19854,00

19655,00

99

18230,00

18048,00

99

0

Таким чино, ми бачимо, що за досліджуваний період рівень товарності продукції коливається та досить нестабільний. У порівнянні результатів 2009року до 2007року ми бачимо, що позитивний результат має тільки рівень товарності зерна без кукурудзи - +1. Вся інша продукція має або той самий результат або від’ємний, що свідчить про не раціональне використання наявних ресурсів.

Кінцевим етапом розрахунків даного підрозділу буде визначення показників рівня інтенсифікації. Таким чином ми визначимо рівень рентабельності підприємства за досліджуваний період.

Таблиця 8

Рівень інтенсифікації

Показники

2007

2008

2009

2009 у % до 2007

1. Припадає на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.:




1.1. основних фондів

593,6

643,2

501,6

84,5

1.2. амортизації основних фондів

66,1

42,2

51,3

77,6

2. Одержано на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.:




2.1. валової продукції

348,8

269,9

282,1

80,9

2.2. товарної продукції

325,3

273,9

270,6

83,2

2.3. валового доходу

11,6

31,2

17,3

149,1

3. Одержано валової продукції, грн.:




3.1. на 1 люд.-год.

63,4

46,5

44,8

70,7

3.2. на 1 робітника

101721,5

74927,3

72201,5

71,0

4. Припадає на 1 га ріллі:




4.1. поточних виробничих витрат, тис. грн.

4,2

3,5

3,5

83,3

4.2. затрат праці, тис. люд.-год.

0,07

0,08

0,08

114,3

4.3. вартість добрив, тис. грн.

0,17

0,39

0,2

117,6

5. Урожайність, ц/га:




5.1. озимі зернові

36,3

39,3

36,3

100

5.2. ярі зернові

21,3

23,3

20,3

95,3

5.3. кукурудза на зерно

33,8

35,8

33,8

100

5.4. соняшник

8,5

9,5

7,5

88,2

5.5. цукровий буряк

158,9

0

0

-

5.6. овочі

79,5

75,5

87,5

110,1

6. Одержано на 1 га ріллі, грн.:




6.1. валової продукції рослинництва

1582,0

1795,1

1873,7

118,4

6.2. товарної продукції рослинництва

2017,1

2236,9

2102,0

104,2

7. Рівень рентабельності, %

-0,07

0,01

-0,03

+0,04в.п.

Підводячи підсумки можна сказати,що за досліджуваний період рівень рентабельності залишився все ще від’ємним, проте на 0,04 в.п. зменшився.

Щодо інших показників, то спостерігається значне збільшення витрат на виробництво, що у свою чергу призводить до збільшення повної собівартості продукцію, а це, у свою чергу, до зменшення прибутку підприємства та рівня рентабельності.

^ 2.2. Вихід продукції, собівартість та ціни як фактори, які визначають рентабельність

Даний підрозділ ми почнемо з визначення динаміки ціни одного центнера основних видів продукції. Це дасть змогу виявити коливання ціни за досліджуваний період.

Для цього складемо відповідну таблицю та проведемо необхідні розрахунки.

Таблиця 9

Динаміка ціни 1 ц основних видів продукції

Вид продукції

2007

2008

2009

2009 у % до 2007

Зерно без кукурудзи:

92,31

95,65

81,83

88,65

в т.ч. озимі зернові
еще рефераты
Еще работы по разное
© РОНЛ.орг 2000-2026 По всем вопросам обращаться на эту почту: admin@ronl.org