Реферат: В. Ф. Глушков не просто механізатор з великим досвідом

Честь і шана — по праці

Організатор


Бригадир тракторної бригади № 2 Василь Федорович Глушков із корінних червонознам’янців. Землю, важку працю на ній, знає і поважає, як кажуть, не по чутках. Невідомо, чи марив він в юності іншими професіями, міським життям, але час, на який припадає довга трудова біографія, не залишив сумнівів, що покликання його — трудитись на землі, хліб ростити.

Хлібороб. Лише цим містким, теплим, мирним словом можна передати людську щирість, завзяття, відданість своїй справі ветерана. Василю Федоровичу пішов сьомий десяток. Відверто кажучи, з якимось смутком усвідомлюєш, що час і літа беруть своє, що доводиться розставатися.

Про таких у народі кажуть: «Він ще тієї «закваски». Тепер таких немає». Не хочу бути настільки категоричним, щоб приписувати зміст подібних думок людським рисам Василя Федоровича, адже й серед молодих є чимало відданих, трудолюбивих механізаторів. Однак є в цих словах і доля правди. Вік примушує багатьох залишати трудову діяльність і коли справа доходить до їх заміни, то з гіркотою усвідомлюєш, що повноцінної заміни й немає.

В. Ф. Глушков не просто механізатор з великим досвідом. Володіє ця людина природним умінням згуртувати людей, націлити на якусь мету, довести задумане до кінця, мати результат. Організатор він не призначений, не кабінетний, без візи на зразок «має задатки керувати», його задатки побачили товариші по роботі, оцінили, довірили очолити колектив тракторної. З часу, коли керує він бригадою, колектив завжди відзначався стабільністю в роботі, високими результатами. його освіта — вісім класів, а екзаменують його щороку колгоспні лани, сільськогосподарська техніка. Свій головний іспит — ростити високі врожаї, Василь Федорович витримував з честю. І хоч в нинішньому році таки потіснили, бригаду № 2 колеги з третьої, проте і тут мають хороші показники. Добрий врожай зернових, кукурудзи — найвищий у колгоспі. По 33,1 центнера зерна кукурудзи зібрали з гектара.

Добрими помічниками у Василя Федоровича є також механізатори з великим досвідом В. М. Червоногрицький, Г. П. Радов, інші. Що найпершим чином їх характеризує, так це хороший життєвий принцип: «Хто хоче щось заробити, шукає засоби, можливості». Скільки не нарікай, що не вистачає запасних частин для техніки, а справі від цього не легше, і механізаторам теж. А тому вони прагнуть виходити із становища своїми силами, продуктивно, з користю використовувати писані агрегати, машини.

Іноді і сам дивуєшся, яким чином полагодити тон чи інший причіпний інвентар, агрегат. Дійсно, що майстри на всі руки. Ось і тепер вся ґрунтообробна та посівна техніка тут відремонтована, поставлена на зберігання. Заслуга в цьому чималою мірою належить кавалере ордена Жовтневої революції, члену партії з 1954 року Василю Федоровичу Глушкову.

Шкода лише, що ветеран праці помишляє залишити свою трудову діяльність. Та як би там не було, а відпочинок він, заслужив гідно, самовідданою працею на рідній землі.

В. Іваницький,

секретар парткому колгоспу «Дружба народів».


Прапор Трудової слави


піднято на честь тваринників колгоспу «Дружба народів», які досягли найвищих добових надоїв молока на корову в районі — 9 кілограмів.


1978 — рік, март


Позивні «Червоної суботи»

В рахунок п’ятирічки


— День Ленінського суботника, — висловився на зборах працівник ремонтної майстерні Я. К. Тесов, — буде своєрідним оглядом резервів колгоспного виробництва. Отже від імені членів нашого колективу я запевняю всіх присутніх, що ознаменуємо свою «червону суботу» високопродуктивною працею, новими трудовими здобутками. А це значить: на 110-120 процентів виконати свою виробничу норму, при цьому досягти відмінної якості.

Необхідно відзначити, що для успішного проведення суботників створено спеціальний штаб, очолюваний головою колгоспу Г. М. Діордіцею. До складу його увійшли головні спеціалісти, кращі виробничники господарства. На своєму засіданні члени штабу вже затвердили заходи, які будуть виконані 22 квітня. Це і підрізання виноградників, і благоустрій території колгоспу, і ударна праця землеробів і тваринників на полях і фермах. Всі зароблені кошти будуть перераховані у фонд п’ятирічки.


В. Іваницький,

секретар парткому колгоспу «Дружба народів»


Кращі тваринники району

за підсумками трьох місяців 1978 року


Аланжій Н. А. «Дружба народів» 852


Немирська Н. С. «Дружба народів» 918


Койчев С. І. «Дружба народів» 900

Бощак Й. С. «Дружба народів» 900


Ковальова М. М. «Дружба народів» 872

Орловська М. В. «Дружба народів» 865


Казанджій А. А. «Дружба народів» 840

Стацишина А. М. «Дружба народів» 839


Наші славні орденоносці

Глибоке коріння


Десь на степовому обрії з’явилася маленька цяточка, котра, наближаючись, зростала і раптом перетворилася на гусеничний трактор із зчепкою. Ще мить — і вже добре розгледіла обличчя механізатора.

— Ось вам і Анатолій^ Тодоров, — промови
^ Мабуть, найважливіша ділянка роботи в школі — початкові класи. Малюк вперше приходить в школу.

І від того, якою буде його перша вчителька, чи прищепить вона йому любов до знань, чи навчить бути чесним, справедливим, чуйним, залежить його майбутнє життя. Тику відповідальну місію виконує вже багато років Людмила Миколаївна Войникова — вчителька початкових класів Червонознам'янської середньої школи.

Відвідувати її уроки завжди приємно. Протягом усіх сорока п’яти хвилин відчувається нерозривний зв'язок вчителя з класом. Діти активні, всі беруть участь і в закріплення вивченого матеріалу, і в розгляді нового. На уроці Людмили Миколаївни багато ігрових моментів. Вона вважає їх найефективнішими. І головне на уроці — мова вчительки. Яскрава, емоційна розповідь її завжди викликає в дітей інтерес, бажання все більше і більше пізнавати навколишній світ.

Спілкування Людмили Миколаївни з вихованцями не припиняється й після уроків. Вони разом читають книги, висловлюють свої особисті думки про їх героїв. Навесні починаються прогулянки. Все це перетворює клас в дружний колектив.

Свої знання, свій досвідне тримає в секреті Людмила Миколаївна. Її поради завжди цінує молодь. Людмила Миколаївна — керівник методичного об’єднання вчителів початкових класів. Своєю наставницею називають досвідченого педагога, кавалера ордена «Знак пошани» молоді вчителі О. М. Габер, М. І. Арестова, Л. Г. Іваницька, Л. В. Єременко. О. М. Габер і Л. Г. Іваницьку обрано депутатами сільської Ради.

Відрадно, що вони активно запозичують найкраще з досвіду, їх уроки повністю відповідають потребам сьогоднішнього дня.

У Людмили Миколаївни багато випускників. І на традиційних вогниках — зустрічі в школі безліч теплих слів говорять вони своїй першій і незабутній вчительці.


М. Марков, сількор с. Червонознам'янка


На своєму місці


Десятки школярів відвідують кожного дня бібліотеку Червонознам'янської середньої школи. В різних справах забігають.

Хто книжку взяти на дозвіллі почитати, хто журнал, літературу, щоб до доповіді підготуватися. Всім допоможе, порадить бібліотекар Лілія Іванівна Раткова.

Жінка працює в шкільній бібліотеці уже не один рік. Звикли до неї школярі. І вона їм завжди рада.

Вчить їх любити книгу, прагнути до знань. Багато цікавих справ організувала вона із своїм активом. Вони випускають читацьку газету, оформили багато стендів, виставок, альбомів. Дуже цікавими були читацькі конференції по праці Володимира Ілліча Леніна «Завдання Спілок Молоді». Зараз готують конференцію по роману Олександра Фадеєва «Молода гвардія». З нетерпінням чекають в школі зустрічі з письменником І. В. Мавроді.

Поважають Лілію Іванівну і школярі, і вчителі. Чуйна вона людина. Саме про таких, як наш бібліотекар, говорять: людина на своєму місці.


М. Марков,

вчитель с. Червонознам'янка.


Щастя дитячих очей


Зал заповнили батьки. Лунає врочиста музика, входять гарно вбрані діти. На обличчях — щасливі посмішки, кожне маля нишком знаходить очима свою маму, але підкоряється тільки їй, чарівній силі танцю…

Вносять діти прапори всіх п'ятнадцяти республік, кожну націю представляю пара малюків, одягнених у відповідний костюм. Сльози радості на очах у вихователів це ж результат нашої праці!

Дуже тепло зустрічали батьки виступи малят у костюмах Російської Федерації, в українських, молдавських, в одязі народів Прибалтики, Закавказзя. Звучать пісні і вірші про дружбу радянських народів, пор партію, про мир в усьому світі. З великою ретельністю виконуються гопак, бульба, молдаваняска.

Це йде ранок в Червонознам'янському дитячому садку, присвячений Першотравню. В залі підготовча група, яку ведуть Лариса Анатоліївна Стрижено і Людмила Михайлівна Гоцуленко, музичний керівник Людмила Михайлівна Бушлинська. Скільки праці, уваги, ласки в кожного з цих людей! З яким материнським почуттям ставляться вони до кожного дітлаха!

Радісно стежить за ходом ранку завідуюча Марія Іванівна Шашоріна, бо знає кожен наступний рух, кожну нотку. З почуттям глибокої вдячності ставимось ми до свого керівника, доброго наставника, а, може бути, просто друга.

І нам від всієї душі хочеться, щоб більше було радісних дитячих усмішок, щасливих дитячих очей.


Г. Ковалів,

вихователька дитсадка.


^ Під зорею Жовтня

Щасливе сьогодення Червонознам’янки


«Обов’язок кожного громадянина СРСР — поважати національну гідність інших громадян, зміцнювати дружбу націй і народностей Радянської національної держави».

(Конституція СРСР, стаття 64).

Велике, гарне село Червонознам’янка. Живуть і працюють тут люди восьми національностей — росіяни і українці, болгари і молдавани, білоруси і поляки, греки і гагаузи. Єдина дружна трудова сім’я. Навіть місцевий колгосп носить символічну назву — «Дружба народів». Це — міцне, заможне господарство. Торік, наприклад, державі продано 6,174 тонни зерна, 3,193 тонни молока, 1,041 тонни м’яса. Ще вищі рубежі намічено на нинішній рік.

З кожним днем зростає рівень культури, освіти червонознам’янців, поліпшується їх побут.

Про чудових людей багатонаціонального села і розповідається на цій сторінці.


Сербіни


З родословної

Під кінець 1895-го відгуляли в Катаржиному весілля. Негучне, скромне. Іван Сербін з бідної болгарської родини взяв собі дружиною україночку Марійку. Обоє наймитували, ледь кінці з кінцями зводили. А тут діти пішли. Один за одним — дванадцятеро, всі дрібні, мов горох…

Отак і зустріли Сербіни Велику Жовтневу соціалістичну революцію, а потім — і громадянську війну. Завойовану владу потрібно було відстоювати кров’ю. І записався комуніст Іван Сербін до першого партизанського анан’ївського загону.

В цих місцях безчинствував загін білогвардійця Пукалова. Не зважаючи ні на що, навіть на кров людську, хотіли багатії та їхні синки повернути минуле. Особливо часто наносили «візити» в будинки, де жили сім’ї комуністів, комсомольців. Невинною жертвою одного з бандитських нальотів стала дворічна донечка партизана Івана Миколайовича Сербіна.

Ні, не зламала, не підкосила смерть дівчинки батькову віру в перемогу світлого майбутнього! Навпаки, після закінчення громадянської, хоч і не зовсім ще безпечно було, Іван Сербін став одним з організаторів і керівників комуни імені Леніна в колишньому помісті Малаховського. Потім, коли комуна влилася в колгосп «Гігант», очолив тваринницьку ферму.

Трудився чесно. Самовідданою працею треба було зміцнити завойоване кров’ю.


Щаслива доля

Дев’ятеро синів Івана Миколайовича справою свого життя обрали техніку. Найстарший, Павло, був першим шофером «Гіганта» інші теж — шоферами, трактористами, механіками. Ще невеликими були достатки в сім’ї, щоб вчитися. А один, Георгій, таки став вчителем. В рідному селі в школі працює. Ну, а вже внуки й правнуки, яких не перелічити, позакінчували хто технікум, хто вуз.

Є в родині Сербіних, яка нині нараховує лише кровної рідні 56 чоловік, моряки й хлібороби, вчителі й інженери. Є і школярі, і студенти.

А якою багатонаціональною стала ця родина! Якби дожив до цього часу Іван Миколайович, тільки радів би за своїх дітей, внуків, правнуків. Буває зберуться на свято всі разом в Червонознам’янці, і кожен з гордістю розповідає про свою сім’ю, про улюблену роботу і, говорячи про світле сьогодення, обов’язково згадають батька великої і дружної родини, тих, хто разом з ним подарував їм цю долю — щасливу, всміхнену.

В різних куточках нашої країни живуть члени цієї великої сім’ї. Десятеро з них — в Червонознам’янці.

Вулиця його імені.

Свято бережуть сільчани пам'ять про тих, хто боровся за утвердження Радянської влади. Кожен з них добре знає і те, що був серед них і Іван Миколайович Сербін. Тому й вирішили його ім’я присвоїти одній з вулиць Червонознам’янки.

Живуть на цій вулиці чудові, роботящі люди єдиною багатонаціональною сім’єю. З гордістю називають у колгоспі імена болгарів — бригадира тракторної бригади, кавалера орденів Трудового Червоного Прапора і Жовтневої Революції Василя Федоровича Глушкова, бригадира комплексної бригади Володимира Ілліча Чумакова, українців — пташниці Ольги Катюр, нагородженої торік Грамотою міністерства сільського господарства і профради УРСР, механізаторів Франка Дуди та Уляна Шевченка.

І ростуть на вулиці Івана Сербіна щасливі малюки — продовжувачі славних бойових і трудових традицій старшого покоління.


В. Дацюк


* * *

З самого початку функціонування дитсадка колгоспу «Дружба народів» тут працює Римма Григорівна Гладуш. Досвідченого вихователя поважають члени колективу, батьки. Вона — член КПРС з 1960 року.

Поруч з ветераном дошкільного виховання доглядає наймолодших дев’ятнадцятирічна комсомолка Марина Чеботько, яка працює тут після успішного закінчення однорічних курсів. Малюки полюбили Марину за ласкаву усмішку, за цікаві казки, з чуйне серце.

На знімках: вгорі — Р. Г. Гладун, внизу — М. Чеботько з дітьми.

Фото В.Єріна


^ Слово про односельця


Мені завжди приємно розповідати на сторінках районки про своїх односільчан. Тим більше, про таких, які самовідданою працею заслужили авторитет і шану земляків.

Усіх, хто заходить в червонознам’янську чайну, ласкавою посмішкою зустрічає буфетниця Лідія Степанівна Перчеклій. Сільчани звикли до цієї добродушної жінки. Адже тут Лідія Степанівна працює сімнадцять років. Кожний рік її трудової біографії був кроком до нарощування досвіду. Його тепер не позичати. Молодим є чому повчитися у неї.

За культуру обслуговування борються Лідія Степанівна та її напарниця Ганна Григорівна Балакерова. Жінки негайно реагують на критичні зауваження відвідувачів. Хоч таке трапляється нечасто, вони прагнуть врахувати їх в дальшій організації своєї роботи.

Справ у Лідії Степанівни завжди досить і на роботі, і вдома. Дітям слід належну увагу приділити. Двоє їх у Лідії Степанівни — сини. Старшого нещодавно до лав Радянської Армії провела, молодший у другий клас ходить. Хороші сини. З дитинства привчали їх батьки цінувати трудові досягнення, поважати людей праці. Таких, як мати, як батько, що в колгоспі місцевому працює.


А. Славов, сількор


^ Про своїх товаришів

Ветеран


Хто в нашій Червонознам’янці не знає депутата сільської Ради, голову комісії по соціалістичній законності Миколу Прокоповича Кірова! Тут він народився, тут виріс, звідси пішов воювати з фашистами. Сюди ж повернувся після великої Перемоги.

За фахом він — технік-будівельник. Але не тільки з будівництвом доводилося мати справу. Працював і бухгалтером, і секретарем, завідуючим відділом кадрів, і нормувальником. А в 1961 році знайшов заняття за професією. Добросовісному майстру своєї справи довірили завідувати ковальським і деревообробним цехом колгоспу «Дружба народів».

— Руки в нашого Миколи Прокоповича золоті, — шанобливо говорять про ветерана односільчани.

Як депутатові, йому часто доводиться зустрічатися з виборцями, цікавитися їхнім життям і працею, запитами й потребами. До його порад прислухаються, його допомоги потребують.

Микола Прокопович стежить за тим, щоб не порушувалась соціалістична законність, менше було ледарів і хапуг. Веде непримиренну боротьбу з розкрадачами громадської власності.

Кіров — відомий у селі книголюб.

— Для мене стало законом, — говорить він, — вихідні дні, вільний час присвячувати книжкам. Допомагають вони мені і в труді, і в громадській роботі.

Він регулярно поповнює власну бібліотеку. А в ній уже нараховується понад 900 томів. Чимало передплачує ветеран і періодики.


П. Славов, сількор.


^ Працею здружені


У соціалістичному змаганні тваринницьких колективів колгоспу наша ферма утримує першість. При річному зобов’язанні надоїти по 2550 кілограмів молока на 10 червня вже маємо 1460. Причому, 96 процентів продукції від нас надить першим сортом.

Такий результат — вагомий успіх всього дружного колективу тваринників. Пліч-о-пліч працюють на нашій фермі українці, болгари, молдавани. Всіх їх єднає любов і відданість загальній справі.

Очолюють змагання доярки Ганна Михайлівна Стацишина, яка вже має по 1665 кілограмів молока на корову своєї групи, і Ганна Антонівна Казанджій.

А скільки добрих слів можна сказати на адресу нашого ветерана праці телятниці Олександри Георгіївни Карадимової та її дочки — доярки Валентини! Яка чудова, роботяща сім’я у Варвари Миколаївни Каранфіл! Судіть самі: на фермі доять корів її дочка, невістка, зять, скотарем працює син, охоронником — чоловік. Серед тих, про кого я розповідаю, є люди різних національностей.

Буває, коли зберуться всі разом, далеко чути гарні пісні, які виконуються чотирма мовами — російською, українською, молдавською, болгарською.

Ну, а коли потрібно допомогти комусь — теж всі разом. А як же — однією щасливою трудовою сім’єю живемо.


В Казанджій,

завідуючий четвертою молочнотоварною фермою.

^ Розповіді про товаришів

На передовій


Кожен день приносить у життя, працю і побут сільських трударів щось нове. Здається, ще зовсім недавно мало хто міг пояснити, що це за професія — газозаправник. А тепер про це навіть учні молодших класів розкажуть.

У 1962 році. Коли в колгосп завезли перші двадцять газових плиток, Євгену Степановичу Тодорову — одному з кращих механізаторів, добросовісному, сумлінному, — вирішили доручити контроль над цим господарством. Погодився. Аякже — справа потрібна для людей. Тепер в Червонознам’янці вже 1200 газових плиток. Євгену Степановичу лише встигай заправляти балони. За цей час скарг на його роботу газо заправника не було, і за цей час не відвик він від комбайна.

Дев’ятнадцяті жнива зустрічатимете на комбайні Є. С. Тодоров. Узимку відремонтує, поставить на лінійку готовності свого степового корабля, а коли повновагі достиглі колоски вклоняться хліборобам, запрошуючи завести в загінки комбайни, Євген Степанович завжди там — на передовій боротьби за врожай.

Його комбайнерську майстерність високо оцінюють в господарстві. Інакше як би можна було розуміти те, що молодь працювати штурвальними посилають саме до нього, що йому дали перший «Колос», який прийшов у колгосп.

Свої трудові нагороди — ордени Леніна і «Знак пошани» — Тодоров надягає рідко. Хіба що — на свято. Але кожен в селі, вітаючись із ним, вклоняється. Це вияв найвищої шани.


Г. Карадимов, шофер


Невтомна


Коли я завітала до Малагіних, Ксенія Степанівна тільки-но прийшла від сусідки, котрій допомагала чепурити недавно куплений будинок. Можливо, дехто і здивувався б — у самої п’ятеро дітей, тож потрібно всюди встигнути, а вона ще й сусідам допомагає.

Особисто для мене це не новина. Знаю Ксенію Степанівну вже давно, і завжди невтомною, готовою будь-якої хвилини допомогти товаришам.

Вісім років працює вона ланковою на вирощуванні цукрових буряків. І весь час ланка її — передова. Торік, наприклад, з кожного з 23 гектарів по 413 центнерів солодких коренів зібрали. А ще пам’ятаю, як одна з членів ланки потрапила до лікарні і кілька місяців не виходила на роботу. Малагіна поговорила з подругами і вирішили: норму хворої виконуватимуть разом, а гроші віддаватимуть їй — сім’ю ж бо має.

Поважають сільчани Ксенію Степанівну і за працелюбність, і за щирість душевну. Сама поділиться радощами, в скрутну годину, допоможе, добрим словом заспокоїть. І люди вірять їй, прислухаються до її слів.

Не випадково Ксенію Степанівну Малагіну вже втретє обрали депутатом районної Ради народних депутатів. Таке ж високе довір’я виявили і мені, тому можу говорити про те, що виконує вона свої обов’язки бездоганно.

Ще хочу додати: четверо старших дітей Ксенії Степанівни — школярі, і всі вчаться тільки на «4» і «5». Така вона, наша Малагіна — мати, трудівниця, активістка.


М. Єгорова,

депутат районної Ради.


^ Мовою читацького абонементу


Про високий рівень культури наших односельців свідчить хоча б такий факт: постійними читачами бібліотеки нині є 1559 колгоспників, школярів, сільська інтелігенція. Торік прочитано 30 458 книжок. Це твори радянських і зарубіжних авторів, науково-популярна і політична література.

Відкриймо читацькі абонементи колгоспного шофера Валентина Максимовича Липського, будівельника Михайла Юрійовича Бачинського, доярки Людмили Козик, тракториста Івана Миколайовича Братанова, вчительки Людмили Миколаївни Постоєнко, пасічника Федора Георгійовича Друмова та багатьох інших читачів — і по тому, яку літературу найчастіше люди беруть, можна визначити їхні вподобання, захоплення.

Цікавить наших читачів майже все. З однаковим інтересом беруть вони до рук томики Пушкіна і Межелайтіса, Гончара і Шолохова, Стендаля і Хемінгуея. Все прекрасне високо оцінюється людьми.

Часто у нас проходять читацькі конференції по обговоренню тієї чи іншої книжки. Недавно тематичні вечори «Союз нерушимый республик свободных» і «Наш колгосп носить ім’я «Дружба народів», книжковий огляд «Люби і знай свій край».

Кожний, хто відвідує бібліотеку, із зацікавленням розглядає стенд «Заради миру на землі».


Н. Друмова,

завідуюча бібліотекою


^ Тваринництво — ударний фронт

Внесок у план


Не так давно в 113 номері районної газети «Степові зорі» було надруковано матеріал під назвою «Дбати про прирости» — це наслідки розмови з керівниками, спеціалістами та рядовими тваринниками за круглим столом редакції.

Недаремно відбулася ця розмова. Адже мова йшла не тільки про те, як виконати свій річний план продажу м’яса державі, а й взяти на контроль ті резерви, використання яких дасть можливість значно підвищити середньодобові прирости на відгодівлі худоби. І забігаючи наперед, зазначу, що в серпні працівники ферми по відгодівлі великої рогатої худоби на кожну голову тварин одержали по 824 грами середньодобового приросту. А тваринники В. М. Карий, М. Ф. Картичак — по 854-850 грамів. Перевершили вісімсотграмовий рубіж і їхні колеги С. Ф. Хахін, Г. Ю. Ковалів та багато інших. Цей приклад ще раз свідчить про те, що у тваринницькому містечку кожен відгодівельник усвідомлює велику відповідальність за доручену справу.

Приємно відзначити і той факт, що за всім місяців господарство здало 238 голів худоби найвищими кондиціями (тобто вагою кожної голови 400 і вище кілограмів). За реалізацію цих тварин одержано 74.969 карбованців додаткової оплати. А всього за продаж високо кондиційних, враховуючи і тварин, що пішли вагою 350-400 кілограмів, було колгоспу нараховано 164.363 карбованці. Навіть і ці дані говорять про те, що відгодівлі великої рогатої худоби приділяється серйозна увага.

Нас поки що частенько критикують за повільне виконання річного плану п продажу м’яса державі. Дійсно, поки що хвалитися нічим. Адже здано тільки 556 тонн з плану 1100. залишилося ще 544 тонни. А часу вже лишилося не так багато — близько трьох з половиною місяців.

Що ж буде зроблено для виконання виробничої програми? По-перше, у нас є 1306 голів худоби, які протягом цього періоду будуть здані. Це, вважайте, вже 531 тонна м’яса. Крім того, в колгоспі є качки, а також кури, яких ми теж реалізуємо. А це теж 22,6 тонни м’яса. Отже, як свідчать ці підрахунки, ми свій план по продажу м’яса державі виконаємо. До того ж, маємо непоганий фундамент і на майбутнє, — понад 700 голів — це близько 200 тонн м’яса.

Незабаром розпочнеться зимово-стійлове утримання худоби. До цього важливого періоду трудового року ми підготувалися добре.

Торік, коли в нашому господарстві проходив районний семінар, ми показали його учасникам кормоцех по приготуванню грубих кормів. І люди впевнилися, що нічого складного немає. Працюватимуть ці об’єкти і в цьогорічну зимівлю. І я думаю, що експлуатація кормокухонь, де подрібнюються і змішуються всі компоненти кормів, обов’язково додається сольовий розчин, мінеральні домішки, не тільки виправдає себе, а й дасть можливість ощадливо й раціонально використовувати кожен грам кормів.


Д. Гладуш,

головний зоотехнік колгоспу «Дружба народів»


Депутат


Вже не один рік я живу в Червонознам’янці. Тому добре знаю сільчан, кожний день з ними спілкуюсь. Але, звичайно, найкраще знаєш людей, з якими працюєш. Моя розповідь — про депутата сільської Ради Володимира Перчеклія.

Знаю його ще хлопчиною. Закінчив місцеву десятирічку. За направленням колгоспу вступив до Петрівського сільськогосподарського технікуму.

Потім, уже з дипломом агронома, повернувся в село. За молодим спеціалістом слідкували уважні очі його колег, наставників, односільчан: яким покаже себе в роботі, які стосунки складуться у нього з колективом?

А Володимир з бажанням взявся до роботи в перші ж дні. З часом прийшов до нього авторитет хорошого спеціаліста, ініціативного організатора. Комуністи третьої комплексної бригади колгоспу «Дружба народів» обрали Володимира своїм ватажком.

Тридцяти шість членів КПРС у бригаді. Тут є люди і з більшим партійним стажем, і з багаторічним досвідом. Але на звітно-виборчих одностайно вирішили: Володимиру ватажком бути. Високе довір’я виявили йому односільчани, обравши депутатом сільської Ради. Володимир — член сільськогосподарської комісії. Всі накази виборців добросовісно виконує.

Ось приклад. Оголосили боротьбу з бур’янами. Володимир відразу активно включився в неї. Тут ще раз виявилися його чудові організаторські здібності. На забур’янені площі Володимир направив косарки, у ліквідації бур’янів взяли участь багато колгоспників, навіть пенсіонери.

Зараз зранку і до вечора Володимир біля сівалок. Перевіряє якість посівного матеріалу, слідкує за нормою висіву, дбає про відпочинок, організацію харчування сівачів.

Невтомний, він завжди зайнятий справами. І все встигає зробити. Зробити так, як слід гідному сину партії.


С. Друмов,

голова сільської Ради.


Вітаємо з трудовою перемогою!

^ Перехідний Червоний прапор обкому Компартії України, облвиконкому, облпрофради і обкому ЛКСМ України — трудівникам Іванівського району


Розглянувши підсумки соціалістичного змагання районів, колгоспів і радгоспів за збільшення виробництва і заготівель продуктів тваринництва в першому півріччі 1978 року, обком Компартії України, виконком обласної Ради народних депутатів, обласна рада профспілок і обком ЛКСМ України ПОСТАНОВЛЯЮТЬ:

Визнати переможцем у соціалістичному змаганні за збільшення виробництва і заготівель продуктів тваринництві з врученням перехідного Червоного прапора обкому Компартії України, виконкому обласної Ради народних депутатів, обласної ради профспілок і обкому ЛКСМ України, свідоцтва і грошової премії в сумі 1500 карбованців.

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОН (секретар райкому Компартії України тов. Левинський М. Л., голова райвиконкому тов. Морозовський А. М., голова райкому профспілки працівників сільського господарства тов. Синиця М. П., секретар райкому ЛКСМ України тов. Кракович Г. Е.). РАЙОН ВИКОНАВ ПЛАН ПО ВИРОБНИЦТВУ: МОЛОКА — НА 121 ПРОЦЕНТ, М’ЯСА — 144,1, ЯЄЦЬ — 120,9, ПО ПРОДАЖУ: МОЛОКА — НА 137,3 ПРОЦЕНТА, М’ЯСА — 107,3, ЯЄЦЬ — 106,3, ВОВНИ — 113,4.

Відмітити хорошу роботу колгоспу «Правда» та радгоспу «Пам’ять чекіста» Іванівського району.


(З постанови Одеського обкому Компартії України, виконкому обласної Ради народних депутатів, обласної ради профспілок і обкому ЛКСМ України).


Понеділок, 7 серпня. Зал засідання райкому партії. Тут відбулася нарада керівників господарств, передовиків, секретарів первинних і цехових парторганізацій, спеціалістів, бригадирів.

Присутній на нараді перший заступник голови виконкому Одеської обласної Ради народних депутатів, член бюро обкому Компартії України В. А. Коваленко в урочистій обстановці вручив району перехідний Червоний прапор обкому партії, облвиконкому, облпрофради та обкому комсомолу.

Перший секретар райкому Компартії України М. Л. Левинський сердечно подякував за високу відзнаку праці комуністів, керівників і спеціалістів, всіх трудівників району.

У своєму виступі В. А. Коваленко підкреслив, що у районі багато зроблено, щоб зміцнити економіку, збільшити виробництво і продаж продукції ферм. Віктор Антонович звернув увагу на заготівлю максимальної кількості кормів, підвищення урожайності зернових культур. В області повним ходом йде силосування соломи, кукурудзи. У районі не всі господарства приступили до цієї вкрай необхідної справи. Нижче середньообласного показника виготовлено трав’яного борошна.

У колгоспах «Шлях Леніна», імені Леніна слабо дбають про попередники, оптимальні строки сівби. Тому врожай колоскових низький. Пора силосування — пора найвідповідальніша. Це і корми, і добрий попередник під сівбу озимих.

Багато уваги, підкреслив В. А. Коваленко, слід приділити виробництву тваринницької продукції: збільшити щільність поголів’я худоби на 100 гектарів, добиватися значного росту продукції тваринництва, зокрема м’яса й молока у світлі рішень липневого (1978 р.) Пленуму ЦК КПРС.

Віктор Антонович Коваленко побажав всім трудівникам, щоб перехідний Червоний прапор надовго залишився у районі.

Від імені всіх тваринників району перехідний Червоний прапор обкому Компартії України, облвиконкому, облпрофради, обкому комсомолу прийняли передові трудівники колгоспу «Дружба народів» — завідуючий першою фермою Павло Антонович Петров і Катерина Степанівна Юрцаба.

Фото В. Єріна


Районний комітет народного контролю схвалив почин народних дозорців колгоспу «Дружба народів», які першими в районі включилися в республіканський огляд використання резервів економії і бережливості матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів і запропонував усім дозорцям району наслідувати їх приклад.


^ Звернення групи народного контролю колгоспу «Дружба народів» до всіх дозорців району


Товариші! Радянський народ успішно виконує плани десятої п’ятирічки, п’ятирічки ефективності і якості. На виконання історичних рішень XXV з’їзду КПРС і завдань десятої п’ятирічки, в Українській РСР оголошено республіканський огляд використання резервів економії і бережливості матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів на 1978-1980 роки.

Народні контролери колгоспу «Дружба народів» вирішили зробити свій внесок у цю велику справу. Ми вирішили взяти під свій суворий контроль облік, зберігання і раціональне використання нафтопродуктів.

У кожній тракторній бригаді і автопарку створено додаткові пости народного контролю. Очолили їх М. Дараков, М. Кесов, С. Читаков, І. Дараков. Вони слідкують за тим, щоб повсюдно забезпечувалось правильне зберігання пального і мастил, щоб не було витоків, переливу їх. З нашою допомогою впорядковані і загороджені території складів пального, баки поставлені на фундаменти і пофарбовані. В кожному встановлено дихальні клапани. Ми слідкуємо також за тим, щоб проводилося повне відстоювання дизельного палива (не менше 48 годин).

Встановлено контроль над експлуатацією автомашин, спеціальних приладів, які працюють на рідкому паливі, за правильністю використання всієї паливної апаратури і форсунки, проведено правильне агрегатування з метою ефективного використання техніки. Заведено суворий облік пального, на кожну автомашину є лімітні книжки. Розроблено моральні й матеріальні стимули за економію пального.

Все це дозволило нам щороку заощаджувати значну кількість нафтопродуктів.

В 1977 році, наприклад, механізатори і шофери нашого господарства заощадили пального на суму 2080 карбованців, а за п’ять місяців нинішнього року — на 480 карбованців.

Великої економії щомісяця домагаються трактористи І. Ковалів, С. Ільків, Д. Друмов, В. Перчеклій, М. Ковалів, В. Кесов, Г. Радов, шофери Г. Ловчев, В. Прокопов та інші.

Щомісяця ми підбиваємо підсумки витрат нафтопродуктів по кожному трактору, кожній автомашині. Підсумкам перевірок надаємо широкої гласності.

Включившись у республіканський конкурс за економію і бережливість, ми взяли зобов’язання в нинішньому році заощадити не менше 30 тонн дизельного палива, 8 тонн бензину.

Ми закликаємо всіх дозорців району взяти під суворий контроль облік, зберігання і раціональне використання нафтопродуктів.

Прийнято на зборах народних контролерів

колгоспу «Дружба народів»


^ Як виконуються соцзобов’язання

Кроки поступу


До 25 вересня тваринники нашого господарства обіцяють виконати план по виробництву молока. На сьогодні його вже вироблено 3.100 тонн.

Успішно виконують свої соціалістичні зобов’язання працівники першої молочнотоварної ферми, яку очолює П. Петров. У цьому виробничому підрозділі на корову надоєно по 2.250 кілограмів молока. Не набагато відстали від них і лідери минулорічного змагання — доярки ферми № 4. Саме ці колективи — передові в усьому колгоспі.

А серед доярок першість у змаганні здобула Н. С. Немирська, яка з початку року одержала на кожну корову своєї групи по 2.510 кілограмів молока.

Ретельний аналіз роботи тваринників свідчить ще й про те, що працівники ферм активно включилися у боротьбу за зниження собівартості продукції. Так, виробництво центнера молока нам обійшлося в 14 карбованців, що на карбованець 88 копійок менше, ніж торік, і майже на 3 карбованці нижче запланованого.

Досягнуто цього завдяки ударній праці наших доярок, добре організованому трудовому суперництву, а також використанням резервів виробництва. Перш за все, за рахунок підвищення надоїв. У порівнянні з минулим роком у колгоспі на корову надоєно на 53 кілограми молока більше.

А, в свою чергу, підвищення продуктивності худоби досягнуто завдяки правильному відтворенню молочного стада. За два останні роки ми вибракували чимало низькопродуктивних корів, замінивши їх високопродуктивними первістками. На кожній фермі налагоджена племінна робота. Телички від високопродуктивних корів відбираються і утримуються на посиленому раціоні. Доглядають за ними досвідчені скотарі й телятники.

Не на останньому місці і підготовка кормів до згодовування. На кожній фермі споруджено кормоцех по переробці грубих кормів. Тут подрібнюється січка і силос з додаванням сольового розчину й мінеральних домішок. Цехи діятимуть і взимку.

В перспективі — переведення виробництва молока на промислову основу. На першій фермі споруджено молочний комплекс з доїльним залом. Щоб цей підрозділ працював успішно, зоотехніки розробили ряд заходів. Зокрема, проводитимуться контрольні надої корів, яких готуємо до машинного доїння, розробимо оплату праці всіх тих, що працюватимуть на комплексі, встановимо запасну електростанцію.

Вже підібрані кадри. Крім того, плануємо поїздку доярок-операторів до одного з господарств нашої об