Реферат: Міністерство освіти та науки україни тернопільський національний економічний університет на правах рукопису кривоус віталій богданович

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


На правах рукопису


КРИВОУС ВІТАЛІЙ БОГДАНОВИЧ


УДК 339.92 (477).001.76


ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ В СВІТОВИЙ РИНОК ІННОВАЦІЙ

08.00.02. — світове господарство і міжнародні економічні відносини


Дисертація
на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук


Науковий керівник
Куриляк Віталіна Євгенівна

кандидат економічних наук, доцент


^ Тернопіль-2008 ЗМІСТ ВСТУП.............................................................................................................................3 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В СУЧАСНІЙ СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ..............................................................................................11
1.1. Економічна сутність інновацій та їх прояв в сучасних інтеграційних процесах..................................................................................................................11

1.2. Національні інноваційні системи у контексті входження у світовий ринок інновацій.................................................................................................................29

1.3. Формування конкурентних переваг НІС в процесі інтеграції у світовий ринок інновацій....………………….................................................................................40

Висновки до розділу 1 ..................................................................................................59

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ СТАНОВЛЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ У РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ СВІТУ ТА УКРАЇНІ..........................62

2.1. Сучасні тенденції розвитку світового ринку інновацій .....................................62

2.2. Становлення НІС розвинених країн світу та Украї­ни...……………………….75

2.3. Вплив економічних важелів на розвиток конкурентного середовища світового ринку інновацій……………………………………………………………….….98

Висновки до розділу 2.................................................................................................119

РОЗДІЛ 3 ОРІЄНТАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ НА ІНТЕГРАЦІЮ У СВІТОВУ ЕКОНОМІКУ……………………...........................…123

3.1. Посилення інноваційної складової в моделі розвитку України та формування системи інтеграційних пріоритетів…………………......................…………..123

3.2. Інституційне забезпечення інноваційної діяльності в контексті економічної інтеграції……………………………………………………………..................142

3.3 Стимулювання розвитку інноваційної інфраструктури для забезпечення інтеграційних орієнтирів України……………………………………………...155

Висновки до розділу 3 ................................................................................................171
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….............175
ДОДАТКИ................................................................................................................... 179

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...........……194

^ ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Випереджаюче економічне зростання країн сучасного світу неможливе без запровадження інновацій та широкої інтеграції. Розвиток світової економіки через переорієнтацію виробництва на експорт високотехнологічної продукції зумовив зростання її обсягів на світовому ринку інновацій до 2 трлн. 500 млн. дол. в рік, з яких 39% належить США, 30% – Японії, 16% – Німеччині, 0,1% – Україні. Обмін науково-технологічними досягненнями за останнє десятиліття зріс більш як у десять разів і став самостійною сферою економічних відносин, здатною впливати на економічне зростання. Сім найбільш розвинутих країн світу, що володіють 46 макротехнологіями з 50, утримують 80% цього ринку. До 80% усіх патентів і ліцензій на техніку, технології та ноу-хау контролюють транснаціональні корпорації. У загальному обсязі світових патентів нашій державі належить менше 1%. Водночас на Україну припадає 2,6% світового ринку зброї, що свідчить про її вагомий високотехнологічний потенціал. Наявність визнаних у світі наукових шкіл та позиціонування нашої держави на найрезонансніших напрямках світового науково-технологічного розвитку створює передумови для активізації інтеграції у світовий ринок інновацій.

Теоретичне підґрунтя залежності економічного зростання від факторів науково-технічного прогресу та інновацій заклали П.Друкер, М.Кондратьєв, Г.Менш, Б.Санто, Р.Солоу, М.Туган-Барановський, Й.Шумпетер та інші вчені.

Теоретичні та практичні підходи до становлення національних інноваційних систем сформували А.Гальчинський, Л.Гурієва, В.Іванов, Н.Іванова, Б.Лундвалл, І.Макаренко, Р.Нельсон, А.Никифоров, Л.Федулова, К.Фрімен. Велику увагу проблемам інноваційного розвитку України приділено у працях В.Александрової, Ю.Бажала, Л.Безчасного, В.Геєця, Я.Жаліло, І.Крючкова, О.Лапко.

Проблеми інтеграції України у світовий інноваційний простір досліджують вітчизняні вчені Л.Антонюк, Б.Гриньов, В.Гусєв, В.Куриляк, Г.Литвинов, А.Поручник, Є.Савельєв, В.Соловйов.

Проте в науковій літературі ще недостатньо визначено інтеграційні пріоритети України у світовий ринок інновацій, котрі зумовлюють економічне зростання та підвищення національної конкуренто­спро­можності, забезпечують можливість користування усіма перевагами міжнародного економічного співробітництва. Потребує наукового уза­гальнення й залучення України в процес транснаціоналізації світової економіки.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з виконанням наукових досліджень, передбачених тематикою НДР Тернопіль­ського національного економічного університету, зокрема включеної в коорди­націй­ний план виконання науково-дослідних робіт Міністерства освіти і науки України теми “Теоретичні та практичні основи нової економіки для України (№ державної реєстрації 0103U007683)” (особисто автором виконувався підрозділ “Формування інноваційної моделі економіки України – один із векторів на­ближен­ня до нової економіки”) і теми “Проблеми міжнародної економіки та перспективи входження України в Європейську економічну систему” (№ державної реєстрації 0103U003580), де автору належить розробка розділу “Міжнародні аспекти формування державної інноваційної політики”.

^ Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад посилення інноваційної складової інтеграцій­ного процесу як елемента національної інноваційної системи України та розробка практичних рекомендацій щодо розвитку її інституційних та фінансових механіз­мів в контексті формування адекватного інноваційного середовища.

Реалізація мети роботи зумовила необхідність постановки та розв’язання таких завдань:

здійснити аналіз концептуальних підходів щодо визначення економіч­ної суті інновацій як об’єкта ринку з метою виявлення їх впливу на розвиток глобалізованого та інтернаціоналізованого економічного середовища;

узагальнити і систематизувати зарубіжний досвід формування національних інноваційних систем (США, Японії, Німеччини, Великобританії, Франції) для виявлення пріоритетів інноваційного розвитку та конкурентних переваг на світовому ринку інновацій, прискорення реалізації інноваційної моделі розвитку економіки України в контексті національної інноваційної системи;

вичленити та проаналізувати сучасні тенденції розвитку світового ринку інновацій, його структуру та конкурентне середовище для формування передумов інтеграції нашої країни до нього;

обґрунтувати напрямки посилення інноваційної складової в моделі розвитку України як об’єктивної передумови результа­тивності її інтеграції у світовий ринок інновацій;

визначити особливості використання економічних механізмів інтеграції нашої держави до світового ринку інновацій з метою вироблення інституційно-еконо­міч­­них інструментів стимулюван­ня інноваційної діяльності для отримання системного ефекту активізації інвестиційного процесу;

виокремити проблеми фінансування інноваційної активності в рамках національної інноваційної системи та розробити механізми дивер­сифіка­ції фінансування науки та НДДКР для досягнення високого рівня науково-технічного та інноваційного розвитку України, що сприятиме активізації інтеграційних процесів;

обґрунтувати механізми акумуляції іноземних інвестицій в рамках моделі залучення прямих іноземних інвестицій в Україну та створення Українського банку сприяння розвитку для фінансового стимулювання пріоритетних напрямків розвитку і міжнародного співробітництва.

^ Об’єктом дослідження є процес міжнародної інтеграції суб’єктів на­ціональ­ної інноваційної системи у світовий ринок інновацій.

Предметом дослідження є організаційно-економічні механізми інтег­рації України у світовий ринок інновацій.

^ Методи дослідження. Методологічними засадами дисертаційної роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, які стосуються економічної суті інновацій, формування національної інновацій­ної системи, їх впливу на модернізацію економіки, конкурентоспроможність та ступінь інтегрованості у міжнародний інноваційний простір, роль науково-технічного прогресу та інновацій у формуванні інноваційної моделі економічного зростання. У роботі використано такі методи дослідження: системний аналіз (при аналізі інновації як економічної категорії, інноваційного типу розвитку економік США, Японії, Німеччини, Великобританії, Франції, України); групування та класифікації (для систематизації форм та рівнів міжнародної взаємодії в науково-технічній та інноваційній сферах); компаративний аналіз (для визначення конкурентних переваг суб’єктів світового ринку інновацій); статистичний (для досліджень тенденцій розвитку світового ринку інновацій, науково-технічного та технологічного потенціалу, виявлення конкурентних переваг суб’єктів інтеграційного процесу); графічний (для аналізу обсягу виконаних наукових та науково-технічних робіт).

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретичних положень щодо економічної суті інновацій як елемента ринку, розробці нових концептуальних підходів для формування структури сучасного світового ринку інновацій та вдосконалення механізмів активізації інтеграцій­ного процесу на рівні національної інноваційної системи України з метою формування сприятливого інноваційного середовища.

Конкретні наукові результати, які характеризують новизну вико­наного дослідження, полягають в наступному:

вперше:

доведено необхідність поєднання міжнародних та національних механізмів дифузії і трансферу інновацій через взаємопов’язані компоненти інфраструктури світового ринку інновацій, переплетення/взаємодоповнення науково-технічних потенціалів різних країн, диверсифікації форм міжнарод­ного технологічного партнерства, забезпечення доступу до міжнародних техно­ло­гіч­них мереж, зокрема, шляхом створення національної інформаційної мережі “Україна-Піонер-Джиант”, що сприятиме вирішенню проблем науково-технологічного та економіч­ного розвитку України. При цьому обґрунтовано доцільність трансформації існуючої системи регуляторних інструментів інноваційної активності шляхом встановлення пріритетності використання економічних механізмів інтеграції країни в світовий ринок інновацій, підґрунтям для яких слугують адекватні адміністративні важелі. При цьому процес інтеграції країни у світовий ринок інновацій розглядається автором як частина національного механізму створення і реалізації нововведень;

обґрунтовано формування сучасної структури світового ринку інновацій, яка вклю­чає внутрішні ринки інновацій розвинутих країн світу як первинний ринок, де здійснюється обмін проміжних та кінцевих результатів інтелектуаль­ної (науково-дослідної, науково-технічної, інноваційної) діяльності та світовий ри­нок інновацій як вторинний, здатний забезпечити стійкі взаємовід­носи­ни у лан­цюгу наука-виробництво-споживання інноваційної продукції, вибір альтернатив­­ного розміщення інноваційних ресурсів через інноваційну інфраструктуру;

удосконалено:

визначення економічної суті інновації в контексті міжнародного інтеграційного процесу, при якому відбувається її трансформація в детермінанту і головний пріоритет розвитку національної економіки. Відповідно інновація розглядається як об’єкт ринку, здатний отримати економічні переваги на будь-якому етапі розвитку інноваційного процесу на рівні національної та міжнародної економік і при цьому забезпечувати відповідну міжнародну конкурентоспромож­ність країни;

механізми диверсифікації джерел фінансування науки та НДДКР. Доведено доцільність використання двох організаційних форм фінансового стимулювання: урядової програми розвитку як основної форми і програм міжнародної технічної допомоги в якості доповнюючої. Для підтримки каналів дифузії та трансферу інновацій запропоновано використання прямого інвестування, іноземних інвестицій, залучених за допомогою транснаціональ­них корпорацій, венчурного капіталу. В якості додаткових джерел – використання скороченої податкової заборгованості, рефінансування шляхом створення державного інвестиційного банку другого рівня чи використання варіантів пільгового оподаткування перспективних галузей промисловості;

дістали подальшого розвитку:

напрямки посилення інноваційної складової інтеграційних процесів на світовому ринку інновацій, до яких віднесено: організацію аудиту сфери НДДКР на рівні національної і регіональної економік, вдосконалення механізмів фінансового забезпечення інноваційної діяльності шляхом ранжування напрям­ків, здатних найбільш продуктивно використовувати обмежений бюджет­ний ресурс, розробку інструментів прямої державної підтримки, які застосовують переваги міжнародного наукового співробіт­ництва і забезпечують формування системи адекватних інтересів між всіма учасниками інвестиційного процесу, формування центрів інноваційного росту у вигляді нових територіаль­них форм організації інноваційного підприємниц­тва (технопарки, технополіси, території пріоритетного розвитку) чи спеціаль­них економічних зон, розвиток мережі зв’язків для обміну інформаційними ресурсами суб’єктів національної інновацій­ної системи, формування інфра­структури ринку інновацій, яка повинна забез­печува­ти єдину систему обслуговування інновацій­но­го процесу;

система факторів становлення національних інноваційних систем країн-лідерів, пріоритетних напрямів інноваційного розвитку та формування конку­рент­них переваг на світовому ринку інновацій;

механізми акумуляції іноземних інвестицій в рамках моделі залучення прямих іноземних інвестицій з метою прориву на світовий ринок інновацій та створення Українського банку сприяння розвитку, спроможного взяти на себе частину функцій з мікрокредитування пріоритетних напрямків і співробітниц­тво з міжнародними та іноземними фінансовими організаціями з питань залучення коштів, а також реалізації спільних інноваційних проектів.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати дослідження використані Міністерством економіки України в процесі формування національної інноваційної системи, розширення інтеграційної взаємодії української високотехнологічної індустрії та науково-інноваційного потенціалу в системі міжнародного співробітництва, сприяння та заохочення участі національних виробників високотехнологічної продукції в міжнародному технологічному обміні, розвитку національного кадрового і наукового потенціалу у сфері високих технологій, при підготовці документів з метою реалізації програм мікрокредитування інноваційних проектів (довідка №0756/0220406 від 19.03.2008р. Державного агент­ства України з інвестицій та інновацій). Узагальнення та пропозиції автора щодо створення мереж наукових центрів з технологічними пріоритетними напрямками розвитку були використані в Тернопільській області (довідка №02-1116/27-19 від 17.03.2008 р. Головного управління економіки Тернопільської обласної державної адміністрації). Пропозиції щодо організації аудиту сфери НДДКР, формування центрів інноваційного підприємництва та спеціальних вільних економічних зон в умовах транскордонного співробітництва були використані в Закарпатській області (довідка №06-20/607 від 21.03.2008 р. Головного управління економіки Закарпатської обласної державної адміністрації).

Отримані результати знайшли відображення в Аналітичних записках трьох міжнародних наукових конференцій “Проблеми економічної інтеграції України у Європейський Союз” (акти №126-06/1218 від 26.09.2005 р., №124-06/1484 від 25.09.2006 р., №126-06/1325 від 24.09. 2007 р.)

Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі Тернопіль­ського національного економічного університету при викладанні дисциплін „Міжнародна економіка” та “Теорія міжнародної економіки” (довідка № 124-24/1337 від 27.09.2007).

^ Особистий внесок автора. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення проблеми інтеграції України в світовий ринок інновацій. Усі результати, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертацій­ної роботи доповідались, обговорювались, і отримали позитивну оцінку на шести міжнародних наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: Десятій міжнародній науковій конференції – Літньої школи “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: міжнародні ринки послуг і Україна” (Ялта-Форос, 2005 р.), Одинадцятій міжнародній науковій конференції – Літньої школи “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: пошук новітньої парадигми економічного розвитку постсоціалістичних країн і Україна”, (Ялта-Форос, 2006 р.), Третій Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (Тернопіль, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Економіка країн Євроазіатського та Африканського континентів і Україна” (Тернопіль, 2007 р.), Дванадцятій міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України до Європейського Союзу: світові економічні кризи і Україна”, (Анталія, Туреччина, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Інтеграція України у світовий економічний простір” (Тернопіль, 2008 р.).

Публікації. Основні положення і наукові результати дослідження опублі­ко­ва­ні у 8 наукових фахових статтях обсягом 4,39 д. а. і 4 наукових працях у інших виданнях, обсягом 0,73 д. а. Особистий внесок дисертанта становить 5,12 д. а.

^ Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 14 додатків на 15 сторінках і списку використаної літератури із 188 найменувань на 17 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 210 сторінок, з яких 178 сторінок основного тексту, що містить 32 таблиці та 9 рисунків на 43 сторінках.
РОЗДІЛ 1
^ ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙ В СУЧАСНІЙ СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

1.1. Економічна сутність інновацій та їх прояв в сучасних інтеграційних процесах

На початку ХХІ ст. у світовій економіці прискорились зміни в промисловості, технологіях, структурі, організації та територіальному розміщенні виробництва. В основі цих змін лежать науково-технічний прогрес, інновації та інтеграційні процеси. Фактично можна говорити про реальне включення науки (причому не тільки прикладної, але й фундаментальної) до процесу виробництва, до загального процесу розвитку відтворювальних систем. Це досягається, зокрема, шляхом забезпечення максимального узгодження науково-технічної, інноваційної політики з усіма видами державного економічного регулювання та механізмами підтримки комерційного сектора економіки [115, c.46]. Обов’язковими складовими інноваційних перетворень є новації, нововведення та інновації. Новації (англ. novation) – нові продукти (процеси) інтелектуальної діяльності та організаційного їх впровадження (доринкова стадія). Нововведення – це основа соціально-економічного розвитку підприємств з визначенням темпів, масштабів росту і структурних змін, результат інноваційного процесу, нові способи задоволення потреб споживачів. Наукові підходи до даного поняття відображено в табл.1.1

^ Таблиця 1.1

Наукові підходи до визначення поняття нововведення

Автор

Визначення

Й. Шумпетер

Зміни в технології і управлінні, нові комбінації використання ресурсів

Г. Менш

Перерозподіл ресурсів в інші галузі, базові та модифіковані зміни.

К. Маркс

Оновлення основного капіталу на принципово новій конкурентній основі

Б. Твіст

Це процес, в якому винахід або ідея мають економічний зміст

П. Друкер

Це засоби зв’язку виробництва із соціальним прогресом.

В. Томпсон,

А. Стрікленд

Це генерування, прийняття і впровадження нових ідей, процесів, продуктів і послуг.

М. Кондратьєв

Засоби і способи подолання кризових явищ в економіці.

А. Пригожин

Процес формування якісного нового стану економічної системи.

М. Портер

Засоби формування конкурентних сил.










Продовження табл. 1.1

А. Гриньов

Матеріалізований продукт творчої діяльності людей, який переважає існуючі технічні, організаційні, економічні і соціальні аналоги.

М. Шарко

Основа соціально-економічного розвитку підприємств з визначенням темпів, масштабів зростання і структурних змін.

Примітка. Складено автором на основі [188, 182, 107, 143, 176, 144, 83, 121, 163]

Науково-технічні розробки і нововведення є проміжним результатом науково-виробничого циклу і шляхом практичного застосування перетворюються в інновації – кінцевий результат, який символізує матеріалізацію нових знань [163, c.12]. Інновації (англ. introduced novation) - нові товари (процеси), результат відтворення і комерціалізації новацій (ринкова стадія). Приймаючи в ринковій економіці форму товару, дана категорія отримує споживчу вартість, яка визна­чається затратами абстрактної праці. Таким чином, пропонується під інновацією вважати новий або удосконалений продукт наукової, технічної, соціально-економічної, управлінської діяльності, трансформований в об’єкт інтелектуальної власності, який має ринкову вартість і впроваджується у виробництво з метою отримання прибутку від його використання і досягнення соціального ефекту (науково-технічного прогресу, нових процесів виробництва, нових товарів споживання тощо). Визначення цієї категорії супроводжується різними підходами (табл.1.2).

^ Таблиця 1.2

Наукові підходи до визначення поняття інновації

Автор

Визначення

ОЕСР

Нове застосування наукових та технічних знань, яке забезпечує ринковий успіх.

Е. Роджерс

Будь-який товар, послуга чи ідея, які сприймаються як нові.

Ф. Котлер

Автомат з виробництва принципово нової продукції.

П. Доль

Нова вигода від споживання товарів чи послуг.

П. Друкер

Спосіб збереження цін і прибутку на протязі тривалого часу.

М. Портер

Стратегічний пріоритет виробників.

Р. Доул

Стратегічна зброя глобальної конкуренції

Б. Санто

Техніко-економічний цикл, в якому використання результатів досліджень і розробок безпосередньо викликає технічні і економічні зміни

А. Гриньов

Впроваджений у виробництво якісно новий об’єкт.

І. Бузько

І. Труніна

Д. Загірняк

Втілення нової ідеї, практики або продукту, що має чисто комерційну спрямованість.










Продовження табл. 1.2

С. Мочерний

Втілення нових форм організації праці і управління, що охоплює не тільки окреме підприємство, але і їх сукупність, галузь.

С. Ільєнкова

Кінцевий результат інноваційної діяльності, представленого у вигляді нового або удосконаленого продукту.

О. Лапко

Комплексний процес, який передбачає створення, розробку і доведення до комерційної реалізації нового технічного рішення для його поширення.

Закон України “Про інноваційну діяльність”

Новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Примітка. Складено автором на основі [176, 186, 121, 133, 16, 112, 70, 102, 50]

Відповідно до наших міркувань, інновація – це здатність інноваційного продукту до отримання економічних переваг на будь-якому етапі розвитку інноваційного процесу на рівні національної та міжнародної економік і при цьому забезпечувати відповідну міжнародну конкурентоспроможність країни.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com


Продовжуючи цю тезу, до відмінностей можна віднести і те, що кожна із вищезгаданих НІС переслідує різні цілі, починаючи від основи, яка служить уряду для формування і реалізації економічної політики, отримання нових продуктів, технологій і послуг для задоволення потреб особистості і суспільства (США і Великобританія), світового лідерства (США), створення додаткових робочих місць (Франція), розвиток прогресивних технологій (Німеччина), до формування економіки знань (Японія). В основі відмінностей між різними моделями НІС лежить територіальний і часовий фактор, а також політичні, економічні та правові умови. Щодо подібності НІС, то такими слід вважати:

системи представлені як сукупність інститутів чи господарських суб’єктів;

основна функція НІС – створення, збереження, поширення нових знань і технологій, аналіз перспектив на майбутнє з наступним плануванням інновацій та інтеграції у світовий інноваційний простір.

Узагальнюючи закономірності розвитку НІС, В.Іванов виокремлює одну із них – інтеграцію НІС в наднаціональні інноваційні системи. Інтеграція в цьому контексті – одна з умов розвитку національного науково-технічного та технологічного потенціалів. Високий рівень інтернаціоналізації посилює можливості доступу до фінансових і кадрових ресурсів, наукової сфери, сприяє входженню у світовий ринок інновацій.

У світовому економічному просторі сформовано чотири основні типи національних інноваційних систем:

“Ринкова” (США і Великобританія);

“Мезо-корпоратистська” (Японія);

“Соціал-демократична” (Скандинавські країни);

“Інтеграційно-європейська” (Німеччина, Франція, Італія) [73, c.191].

Світовий досвід показує, що перехід до інноваційної економіки може бути здійсненим як з використанням ринкових механізмів, так і на основі системи державного регулювання. Перший шлях реалізується в умовах стабільної економіки, розвинених ринкових відносин, високого рівня наукомісткої промисловості і наукового потенціалу, відпрацьованого законодавства, яке стимулює підприємницьку діяльність. Саме таким чином відбувалось становлення сучасної економіки США та Великобританії.

В основі мезо-корпоратистської моделі – державне регулювання процесів, які забезпечують формування ринкових відносин і побудову інноваційної економіки. За таким принципом розвивається Японія.

Творцями соціал-демократичного типу НІС були Г. і А. Мюрдалі та П.Ханссонс. Це була спроба “третього шляху розвитку”, апробованого у Швеції, в основу якого закладено поєднання кращих рис соціалізму з кращими рисами капіталізму. Поступовий розвал шведської інноваційної моделі вказує, що вибір був невірним. “Не існує такої речі, як змішана економіка – система, яка знаходиться десь між капіталізмом і соціалізмом,” – зазначає Л.Мізес. С.Літторін підтримує вченого: “Неправильно вважати шведську економіку змішаною. Насправді одна третя її – ринкова, а в двох третіх панує планова, командна система” [135, c.69].

Інтеграційно-європейська модель НІС притаманна Франції і Німеччині. Інтегрувавши в ЄС, вони підпорядковуються основним напрямкам науково-технічної політики, прийнятої в ЄС. Світовий досвід підтверджує, що НІС є продуктивною тоді, коли збалансовані всі елементи інноваційного циклу. Фінансування науки, законодавча база у сфері інтелектуальної власності, інструменти реалізації цих законів, сприятливі умови для розвитку МСП – це замало для міжнародного рівня НІС. На нашу думку, НІС країн Західної Європи слабо пов’язані з новою теорією економічного зростання. Основний її постулат – інвестиції в НДДКР та людський капітал є необхідною, але не є достатньою умовою технологічної динаміки, бо вони залежні від процесу циркуляції знань. На цю особливість країн ЄС, названу “європейським парадоксом”, вчені-економісти звернули увагу ще десять років тому. Вона полягає у відірваності фундаментальної науки від потреб виробництва. Західно-європейський механізм управління інноваційним циклом вчені називають “зорієнтованим на технологію” (“technology driven”), маючи на увазі акцент на проведення досліджень і розробок, а не на їх промислове використання. Європейські країни відіграють авангардну роль в прогресі фундаментальних досліджень, але відстають у здатності перетворювати наукові здобутки в конкретні інноваційні технології. Розрив між ними – сьогодні зумовив технологічне відставання За­хідної Європи від лідерів інноваційного процесу, а в майбутньому – незатребу­ваність НДДКР може спричинити відставання у науці. Роздробленість західно­євро­пей­ського ринку продукції високої технічної складності, вузькість на­ціональ­них ринків, недостатня орієнтація регіону на прикладні дослідження і роз­­робки, обмеженість ринку венчурного капіталу (крім Великобританії), орга­нізацій­на жорсткість управлінських і виробничих структур, дотримання багать­ма західноєвропейськи­ми компаніями імітаційної стратегії в розгортанні нових виробництв стримують розвиток НТП, формують кризові явища в інноваційних циклах [89]. Як відомо, одним з факторів економічного прогресу є міжнародна торгівля. Там здійснюється оцінка функціонування НІС, рівень її конкуренто­спро­мож­ності. На відміну від США та Японії, європейська торгівля може бути названа “intra-sector trade”. Сьогодні внутрієвропейська торгівля складає 62%. Така політика послаблює міжнародні зв’язки ЄС, конкуренцію товарів і технологій.

Результативність НІС США – 220,6 зареєстрованих патентів та ефективність – 25,5% капіталізації світового ринку високотехнологічних товарів. Такий результат забезпечений інвестиціями у сфері НДДКР на рівні 28,5 млн. ієн, ступенем розвитку людського потенціалу і співробітництва між бізнесом і наукою та державною підтримкою. Другу позицію в цьому контексті займає НІС Японії. Її сегмент ринку високотехнологічної продукції становить 13,2%, що на 3,2% більше Німеччини і на 4,5% переважає капіталізацію ринку Великобританією. Отже, НІС, які функціонують в умовах ринкових механізмів і спираються на активну державну науково-технічну політику є фундаментом для розвитку наукоємних галузей і секторів промисловості, їх довгостроковій конкурентоспроможності в рамках національних кордонів і на світових ринках.


Таблиця 1.7
Порівняльна характеристика національних інноваційних систем високорозвинених країн світу (за методикою Міністерства освіти, культури, спорту, науки і техніки Японії)

Субіндекси

Показники

Країна

Японія

США

Німеч­чина

Велико­британія

Загальне середнє значен­ня

Інвестиції та нау­ко­вий потенціал

Кількість дослідників

(на 10000 населення)

72,8

111,4

25,5

15,9

48,3

Витрати на НДДКР (млн. ієн.)

16,3

28,5

5,0

2,9

11,1

Ступінь співро­біт­­ництва між бізне­сом та наукою

% співвідношення витрат на університетські дослідження зі сторони промисловості

7,5

7,7

11,3

7,1

6,4

Результативність

Кількість зареєстрованих па­тентів

79,2

220,6

60,5

40,0

85,2

Кількість опублікованих нау­кових статей

74050

242216

66420

68391

99817

Ефективність

Експорт технологічних това­рів (млн. дол. США)

102,3

380,3

28,4

62,3

119,3

Питома вага високотехно­логіч­них товарів на ринку

13,2

25,5

10,0

8,7

12,9

Примітка. За [140, c.333]

НІС не є замкнутою системою, а органічно вливається в економічні процеси. В промислово розвинених країнах спостерігається перехід від експорту капіталів до трансферу технологій, тобто відбувається заміна інтенсивного типу економіки на інноваційний тип, формується нова парадигма економічного зростання на базі використання нових знань та інновацій як найважливіших ресурсів. Підвищується роль держави у сфері співробітництва з наукою, створення сприятливих умов для розвитку підприємництва та забезпечення зв’язку в симбіозі бізнес-наука та у сфері обігу об’єктів інтелектуальної власності як в межах держави, так і в процесі інтеграції у світовий ринок інновацій. Процеси інтеграції України у високотехнологічне конкурентне середовище зумовили необхідність формування інноваційної моделі її розвитку. Основним пріоритетом для держави є побудова НІС і утвердження її економіки як високотехнологічної. В цьому контексті особлива роль відводиться максимальному використанню переваг інтеграції України в міжнародну науково-технічну та інноваційну сферу. Такий підхід вимагає поглиблення міжнародного поділу праці у сфері НДДКР, науково-технічної кооперації через трансфер технологій, купівлі-продажу ліцензій і патентів, лізингу наукоємного обладнання, надання консультаційних, інформаційних та інжинірингових послуг. Це, в свою чергу, зумовить входження українських ТНК в інтернаціональний бізнес та вихід на світовий ринок інновацій, отримання переваг при використанні сегментів або ніш ринку. Все це вимагає залучення фінансових ресурсів, створення відповідних інституційних структур і державного регулювання. Основними напрямками в процесі формування НІС України повинні стати: механізм державно-приватного партнерства в реалізації інноваційних проектів, поглиблення галузевої і міжгалузевої кооперації, підтримка пріоритетних напрямків розвитку економіки України. Упровадження вищезгаданих заходів має орієнтуватися на розвиток науки, освіти, науково-технічного потенціалу і збереження конкурентних переваг тих галузей, де ті переваги уже набуті: літакобудування, ракетобудування, металургійне устаткування та хімічна продукція. Держава повинна підтримувати інноваційний розвиток економіки та поглиблювати інтеграцію у світовий ринок інновацій. Структура, функції та інтеграційні пріоритети НІС України представлено на рис. 1.2

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Науково-технічний потенціал країн Західної Європи зорієнтований на фундаментальні дослідження. Загальна кількість наукових співробітників сьогодні перевищує 700 тис. чол. Країни регіону займають передові позиції у будівництві АЗС, виробництві фармацевтичних препаратів, техніки зв’язку, транспортного машинобудування.

Японська модель науково-технічного розвитку вступила у фазу інтенсифікації в 90-их роках. Тривалий період орієнтації на зарубіжні науково-технічні досягнення стримали розвиток фундаментальної науки. Сьогодні пріоритетними галузями японської економіки стали такі наукоємні виробництва, як випуск промислових роботів, медичної електроніки, інформаційних систем, інтегральних схем, нових металів і кераміки, оптичних волокон, біотехнології. Японія займає ведучі позиції з експорту мікроелектронних компонентів і електронної побутової техніки.

У США, Японії і Німеччині інвестиції в НДДКР сьогодні становлять 2,5-2,8%, у Франції і Великобританії – 2,3-2,4% ВВП. ЄС прийняв рішення до 2010 р. довести витрати н