Реферат: Облік фінансових інструментів 13. Облік фінансових інструментів

2.13. ОБЛІК ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ

2.13. ОБЛІК ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ


Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності визначаються ПБО 13 “Фінансові інструменти”, який набув чинності з 1 січня 2002 року.

Норми цього Положення не поширюються на:

1) фінансові інвестиції в асоційовані, спільні та дочірні підприємства;

2) активи і зобов’язання роботодавців щодо програм пенсійного забезпечення;

3) права і зобов’язання за договорами страхування (крім похідних інструментів у страхових контрактах);

4) права і зобов’язання щодо оренди (крім похідних інструментів, передбачених орендною угодою);

5) угоди, що передбачають платежі, виходячи з кліматичних, геологічних та інших фізичних змін навколишнього середовища;

6) угоди про фінансові гарантії, крім угод, які передбачають виплату внаслідок змін відсоткової ставки, курсу цінних паперів, індексу цін, кредитного рейтингу (індексу), валютного курсу або інших змінних, що є базисними;

7) угоди про непередбачене відшкодування при об’єднанні підприємств.

^ Класифікація фінансових інструментів

Відповідно до ПБО 13 фінансові інструменти поділяються на різні види, залежно від умов, зазначених у контракті.
^ Фінансові інструменти






























^ Фінансові активи




Фінансові зобов’язання




Інструменти власного капіталу



























































































^ Первинні інструменти







Похідні інструменти (деривативи)
































































^ Деривативи, придбані з метою хеджування




Деривативи, придбані з метою торгівлі























































Хеджування

грошових потоків




^ Хеджування справедливої вартості





Рис.1. Класифікація фінансових інструментів


У цьому розділі Посібника буде детально розглянуто кожний із видів фінансових інструментів, наведених на рис. 1.

Отже, як видно із класифікації, фінансові інструменти поділяються на фінансові активи, фінансові зобов’язання та інструменти власного капіталу.

Відповідно до ПБО 13 фінансовий інструмент – контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов’язання або інструменту капіталу іншого підприємства.

Інші визначення, що використовуються у Положенні та які пов’язані з визначенням фінансових інструментів, є такими:

Фінансовий актив – це:

а) грошові кошти та їх еквіваленти;

б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства;

в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах;

г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансове зобов’язання – контрактне зобов’язання:

а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству;

б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Інструмент власного капіталу – контракт, який підтверджує право на частину в активах підприємства, що залишається після вирахування всіх його зобов’язань.

Прикладами первинних фінансових інструментів є:

























^ Фінансові активи




Фінансові зобов’язання




Інструменти власного капіталу

























Грошові кошти та їх еквіваленти

Депозити грошових коштів у банку

Дебіторська заборгованість від торговельних операцій

Дебіторська заборгованість, придбана за факторинговою угодою

Векселі одержані

Облігації придбані

Суми, що підлягають отриманню за договором фінансової оренди

Фінансові інвестиції в акції інших підприємств




Кредиторська заборгованість за торговельними операціями

Векселі видані

Позики отримані

Облігації випущені

Зобов’язання з фінансової оренди





Власні прості акції

Варанти

Опціони на придбання акцій

Рис. 2. Приклади первинних фінансових інструментів

За визначенням, наведеним у ПБО 13, похідний фінансовий інструмент – це фінансовий інструмент:

розрахунки за яким провадитимуться у майбутньому;

вартість якого змінюється внаслідок змін відсоткової ставки, курсу цінних паперів, валютного курсу, індексу цін, кредитного рейтингу (індексу) або інших змінних, що є базисними;

який не потребує початкових інвестицій1.

Прикладами похідних фінансових інструментів є:

ф’ючерсні контракти;

форвардні контракти;

опціони;

відсоткові та валютні свопи.

Оцінка фінансових інструментів

Усі фінансові активи та зобов’язання повинні визнаватися у балансі, включаючи всі похідні фінансові інструменти.

Усі фінансові інструменти повинні спочатку обліковуватися за їх фактичною собівартістю, яка складається із:

справедливої вартості активів, зобов’язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент;

витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов’язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

^ Оцінка фінансових активів

Після первісного визнання усі фінансові активи повинні переоцінюватися за їх справедливою вартістю, крім наведених нижче їх категорій, які оцінюються за амортизованою собівартістю:

дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу (амортизована собівартість зменшена на суму резерву сумнівних боргів);

фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення;

фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити.

Дебіторська заборгованість, не призначена для перепродажу – дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт, послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для перепродажу.

^ Оцінка фінансових зобов’язань

На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов’язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов’язань, призначених для перепродажу, і фінансових зобов’язань за похідними фінансовими інструментами.

Фінансове зобов’язання, призначене для перепродажу – фінансове зобов’язання, що виникає внаслідок випуску фінансового інструмента з метою подальшого продажу для отримання прибутку від короткотермінових коливань його ціни та/або винагороди посередника.

Похідні фінансові інструменти та фінансові зобов’язання, призначені для продажу, переоцінюються до справедливої вартості, крім зобов’язання за похідним фінансовим інструментом, яке має бути погашене шляхом передачі пов’язаного з ним інструмента власного капіталу.

Зобов’язання за похідним фінансовим інструментом, яке має бути погашене шляхом передачі пов’язаного з ним інструмента власного капіталу, справедливу вартість якого на кожну наступну після визнання дату балансу не можна достовірно визначити, оцінюється за собівартістю.

^ Збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інструментів, які не є об’єктом хеджування та оцінюються за справедливою вартістю, визнається:

іншими доходами (рахунок 74 “Інші доходи”);

або іншими витратами (рахунок 97 “Інші витрати”).

Фінансовий актив і фінансове зобов’язання згортаються з відображенням у балансі згорнутого сальдо, якщо підприємство має:

юридичне право на залік визнаних сум;

можливість і намір погасити згорнуте зобов’язання або реалізувати активи і погасити зобов’язання одночасно.

Облік традиційних (первинних) фінансових інструментів
^ Дебіторська заборгованість
Одним із видів фінансових активів є дебіторська заборгованість. Дебіторська заборгованість включає:

торгову дебіторську заборгованість – дебіторська заборгованість від продажу готової продукції, товарів, робіт та послуг;

векселі отримані;

заборгованість працівників, акціонерів перед підприємством;

інші види.

Підприємство має змогу змінити час руху грошових коштів від реалізації, використовуючи свою дебіторську заборгованість як заставу для позики, або може продати її.

За умов застави кредитор має обмежені права на перевірку інформації, що відображена на рахунках бухгалтерського обліку позичальника, для того щоб впевнитися, що дебіторська заборгованість дійсно існує. Дебітори, чия заборгованість була заставлена, не обізнані з цією подією і тому їх платежі продовжують надходити до первинного кредитора. Заставлена дебіторська заборгованість просто надає впевненості кредитору відносно того, що позичальник володіє активами, які можуть генерувати грошові потоки, у сумі та за періодом, достатнім для погашення боргу. Єдиним питанням обліку такої дебіторської заборгованості є адекватне розкриття інформації у примітках до фінансової звітності.

Перепризначення є більш сильною формою передачі кредитору права на дебіторську заборгованість. Позичальник у цьому випадку перевіряє дебіторську заборгованість, яка була запропонована як застава, і дає згоду лише в тому випадку, якщо, з його точки зору, вона може бути використана як застава. Дебіторам не повідомляється, що право на їх дебіторську заборгованість було передано іншому кредиторові. У деяких випадках, якщо це передбачено угодою, надходження за дебіторською заборгованістю повинні передаватися позичальником кредитору негайно. Позичальник повинен своєчасно гасити свої зобов’язання за позикою незалежно від того, чи була погашена дебіторська заборгованість, як очікувалось. Така дебіторська заборгованість продовжує залишатись активом позичальника та повинна бути відповідним чином розкрита у примітках до фінансової звітності.

Факторинг – це продаж дебіторської заборгованості третій стороні (фактору).

Факторингова угода передбачає:

повідомлення клієнта про переадресування платежів на адресу покупця (фактора);

передачу дебіторської заборгованості без права регресу (це означає, що покупець не може вимагати від продавця дебіторської заборгованості платежів, якщо деякі з них виявилися безнадійними).

Переваги від продажу дебіторської заборгованості для продавця:

така угода дозволяє підприємству отримати грошові кошти раніше;

ризик, пов’язаний з безнадійними боргами, передається покупцю.

Разом з тим продавець дебіторської заборгованості отримує меншу суму грошових коштів у порівнянні з номінальною вартістю дебіторської заборгованості. Ця різниця становить комісійні за факторинг. З точки зору продавця – це є його фінансові витрати.

Продаж дебіторської заборгованості відображається такою кореспонденцію рахунків:

Дебет 311 “Поточні рахунки в національній валюті” 190 000

Дебет 952 “Інші фінансові витрати” 10 000

Кредит 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” 200 000
^ Приклад 1. Факторинг дебіторської заборгованості
Компанія “Продавець” заключає угоду на факторинг дебіторської заборгованості з компанією “Покупець” на суму 400 000 без права регресу. Плата становить 2,75% від суми дебіторської заборгованості і додаткові 4% утримуються на можливі коригування.

Згідно з угодою про факторинг, компанія “Продавець” несе відповідальність у випадку повернення товарів, має право надавати знижки з обороту та вирішує суперечки відносно поставок товару. Компанія “Покупець” стягує грошові кошти, визнає торгові знижки, проте такі знижки стягуються з “Продавця”. Збитки за безнадійними боргами покриваються компанією “Покупець”.

Розрахунки за факторинговою угодою відбувались таким чином:

1 серпня

Дебіторська заборгованість передається компанії “Покупець”. За оцінкою компанії “Покупець” дебіторська заборгованість на суму 2 900 грн. є сумнівною

31 серпня

Протягом серпня компанія “Покупець” отримала 234 000 грн. у погашення дебіторської заборгованості. За цей період: надані знижки з обороту склали
9 000 грн., повернення товарів та знижки за дострокову оплату склали 2 400 грн.

20 вересня

“Покупець” списує дебіторську заборгованість на суму 2 000 грн., довідавшись про банкрутство дебітора

30 вересня

Протягом вересня компанія “Покупець” отримала 151 720 грн. Повернення товарів та знижки за цей період склали 880 грн.

10 жовтня

“Продавець” та “Покупець” виконують заключні грошові розрахунки



Таблиця 1
^ Відображення в обліку факторингу дебіторської заборгованості
№ з/п

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

“Продавець”

“Покупець”

Дебет

Кредит

Дебет

Кредит

1

2

3

4

5

6

7

1 серпня. Передача дебіторської заборгованості

1

Перерахування грошових коштів компанією “Покупець”

(400 000 – 400 000 х х (2,75% + 4 %))

311 “Поточні рахунки в національній валюті”

36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”

36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”

311 “Поточні рахунки в національній валюті”

373 000

2

Відображення суми, передбаченої на можливі коригування

(4% х 400 000)

377 “Розрахунки з іншими дебіторами”

36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”

36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”

685 “Розрахунки з іншими кредиторами”

16 000

3

Плата за факторинг

(400 000 х 2,75%)

952 “Інші фінансові витрати”

36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”

36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”

733 “Інші доходи від фінансових операцій”

11 000

4

Нарахування резерву сумнівних боргів

Х

Х

944 “Сумнівні та безнадійні борги”

38 “Резерв сумнівних боргів”

2 900

31 серпня. Відображення погашення частини дебіторської заборгованості, наданих знижок та повернення товарів

5

Отримання коштів у рахунок погашення дебіторської заборгованості

Х

Х

311 “Поточні рахунки в національній валюті”

36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”

234 000

6

Відображення знижок за дострокову оплату та повернення товарів

704 “Вирахування з доходу”

377 “Розрахунки з іншими дебіторами”

685 “Розрахунки з іншими кредиторами”

36 “Розрахунки з покупцями та замовниками

2 400


Продовження табл. 1

№ з/п

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

“Продавець”

“Покупець”

Дебет

Кредит

Дебет

Кредит

1

2

3

4

5

6

7

7

Відображення знижок з обороту

704 “Вирахування з доходу”

377 “Розрахунки з іншими дебіторами”

685 “Розрахунки з іншими кредиторами”

36 “Розрахунки з покупцями та замовниками

9 000

20 вересня. Списання безнадійної дебіторської заборгованості

8

Списана безнадійна заборгованість

Х

Х

38 “Резерв сумнівних боргів”

36 “Розрахунки з покупцями та замовниками

2 000

30 вересня. Відображення погашення дебіторської заборгованості, наданих знижок та повернення товарів

9

Отримання коштів у рахунок дебіторської заборгованості

Х

Х

311 “Поточні рахунки в національній валюті”

36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”

151 720

10

Відображення знижок та повернення товарів

704 “Вирахування з доходу”

377 “Розрахунки з іншими дебіторами”

685 “Розрахунки з іншими кредиторами”

36 “Розрахунки з покупцями та замовниками

880

11

Коригування величини резерву сумнівних богів

(2 900 – 2 000)

Х

Х

944 “Сумнівні та безнадійні борги”

38 “Резерв сумнівних боргів”

(900)

10 жовтня. Остаточні розрахунки між “Покупцем” та “Продавцем”




Відображення остаточних розрахунків

(16 000– 9 000 –

– 2 400 – 880)

311 “Поточні рахунки в національній валюті”

377 “Розрахунки з іншими дебіторами”

685 “Розрахунки з іншими кредиторами”

311 “Поточні рахунки в національній валюті”

3 720




^ Чиста виручка компанії “Продавець”:


Дебіторська заборгованість 400 000

Плата за факторинг (11 000)

Знижки з обороту (9 000)

Торгові знижки та повернення

товарів (3 280)

^ Чиста виручка 376 720


Фінансовий результат компанії “Покупець”:

Фінансовий дохід 11 000

Витрати по безнадійних боргах (2 000)

^ Чистий прибуток 9 000


Облік деривативних (похідних) фінансових інструментів

Деривативом називається контракт, вартість якого залежить або походить від активів чи зобов’язань, що лежать в його основі, від базової ставки або індексу.

Деривативи застосовують для передачі ризиків, пов’язаних із зміною ціни, процентної ставки та інших ринкових ризиків, без фактичного отримання або передачі активів чи зобов’язань, які лежать в основі цих інструментів.

Деривативи застосовуються для двох цілей: торгівлі та хеджування.

Прибутки та збитки від торгівлі деривативами визнаються доходами або витратами. Прибутки та збитки від операцій хеджування наводяться у звітності різними способами залежно від типу хеджування.

Етапи обліку:

Визнання – деривативи визнаються як призначені для хеджування або торгівлі;

Оцінка – визначення справедливої вартості;

Облік – відображається вплив облікових подій (операцій підприємства);

Звітність – розкриття у фінансовій звітності та у примітках.
^ Типи деривативів
Як уже згадувалось у цьому розділі, похідні фінансові інструменти (деривативи) можуть бути таких видів:

Форвардні контракти;

Ф’ючерсні контракти;

Опціони;

Процентні та валютні свопи.
^ Форвардні контракти
Форвардний контракт – двостороння угода за стандартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного контракту.

Базовий актив – товари, цінні папери, кошти та їх характеристики, що є предметом виконання зобов’язань за деривативом.

Приклад

2 січня 2001 р. АТ ABC уклало форвардний контракт на придбання 1 000 000 дол. США за обмінним курсом 5 грн./1 дол. США через три місяці (1/04/2002).
^ Ф’ючерсні контракти
Ф’ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент укладення зобов’язань сторонами контракту. Фактично, ф’ючерсний контракт – це є стандартизований форвардний контракт, який вільно обертається на біржі.

Приклад

15 травня 2002 р. компанія СМС купує ф’ючерсні контракти на зерно (кожен контракт на 5 000 тонн зерна класу А) за ціною 120 грн. за тонну з датою виконання
20 вересня 2002 р.
^ Процентні свопи
Процентним свопом називається угода між двома сторонами на обмін процентними платежами. Головним чином він застосовується для того, щоб змінити характер процентних ставок, за якими компанія сплачує або отримує проценти.

Простим процентним свопом називається угода на обмін фіксованих процентних ставок на змінні.

Базисний процентний своп означає обмін процентних ставок, які базуються на різних ринкових показниках (наприклад, обмін LIBOR на прайм).

Приклад

2 січня 2002 р. компанія ABC отримала позику у сумi 10 000 грн. за змінною процентною ставкою на чотири роки. Проценти мають сплачуватись щорічно
31 грудня, а основна сума боргу 10 000 грн. повинна бути сплаченою 31 грудня 2005 р. Ринкова процентна ставка кожного 1 січня визначає проценти до сплати наступного 31 грудня.

2 січня 2002 р. ABC укладає простий процентний своп терміном на 4 роки, за яким отримується змінний процент, а сплачується – фіксований. За розрахунками за процентним свопом, що базується на номінальній сумі 10 000 грн., компанії ABC доведеться кожного 31 грудня сплачувати або отримувати грошові кошти.

Розрахунок у грошових коштах дорівнює різниці між сумою до сплати за фіксованою процентною ставкою та за сумою до отримання за змінною процентною ставкою, яка визначається ринком. Таким чином, як і з боргами із змінною процентною ставкою, ринкова процентна ставка, яка склалася на 1 січня визначає змінну частину розрахунку за свопом кожного 31 грудня. Компанія визначає процентний своп як хеджування руху грошових коштів від зміни процентних платежів за боргами за змінною процентною ставкою.
Опціони
Опціон – стандартний документ, що засвідчує право придбати (продати) базовий актив на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Види опціонів:

з поставкою або без поставки базового активу;

опціон на купівлю (“кол”) або опціон на продаж;

з виконанням протягом терміну дії або на день виконання.

Кінцевою датою опціону є кінцева дата періоду опціону.

Утримувачем називається покупець опціонного контракту. Сторона, яка складає контракт, є продавець опціону. Утримувач має право здійснити опціон, тоді як продавець зобов’язаний виконати опціон, якщо того забажає утримувач.

Опціон “пут” дає утримувачу право на продаж активів, які лежать в основі контракту. Опціон “кол” дає утримувачу право на купівлю активів, що лежать в основі контракту.

Ціна виконання опціону є ціною, за якою інструмент або товар, що лежить в його основі, можна придбати або продати при виконанні опціону.

Премія – ціна, що сплачується покупцем опціону його продавцю за набуте право скористатися опціоном.

Приклад

1 серпня 2002 р. компанія ТНТ купує опціон “пут” на 1 000 акцій компанії КЛМ. Термін закінчення опціону – 1 грудня 2002 р.; ціна виконання – 75 грн. за акцію; премія опціону – 2,50 грн. за акцію.
^ Методи обліку деривативів
Контракти на деривативи хеджування укладаються з метою компенсацiї впливу ризиків, що випливають з очікуваних майбутніх операцій. Ці деривативи обліковуються за методом, що носить назву облік хеджування. За цим методом прибутки або збитки від деривативів, які хеджуються, реалізуються разом з прибутками або збитками від активів, які хеджуються.

Хеджування – застосування одного чи декількох інструментів хеджування з метою повної чи часткової компенсації змін справедливої вартості об’єкта хеджування або пов’язаного з ним грошового потоку.

Інструмент хеджування – похідний фінансовий інструмент, фінансовий актив або фінансове зобов’язання, справедлива вартість яких і грошові потоки від яких, як очікується, компенсуватимуть зміни справедливої вартості або потоку грошових коштів об’єкта хеджування.

^ Облік хеджування здійснюється у разі наявності всіх таких умов:

на початку хеджування оформлена документація про відносини хеджування, про цілі управління ризиком, про стратегію цього виду хеджування. Документацією має бути визначено інструмент хеджування, сутність ризику, що хеджується, та спосіб оцінки ефективності інструмента хеджування;

очікується, що значення коефіцієнта ефективності хеджування буде в межах
0,8 – 1,25;

справедливу вартість або грошові потоки від об’єкта хеджування та справедливу вартість інструмента хеджування можна достовірно оцінити;

існує висока імовірність здійснення прогнозованої операції, яка є об’єктом хеджування грошових потоків;

на основі постійної оцінки ефективності хеджування протягом звітного періоду встановлено фактичне значення коефіцієнта ефективності хеджування в межах
0,8 – 1,25.

Деривативи, які не відповідають цим умовам, класифікуються як спекулятивні (торгові). За визначенням, контракти на спекулятивні деривативи укладаються з метою отримання майбутнього доходу від очікуваної зміни ринкової ціни активів або базових процентних ставок чи індексів, які лежать в основі контракту.

Деривативи в обліку оцінюються за справедливою вартістю. Зміни справедливої вартості визнаються іншими доходами або іншими витратами (крiм обліку хеджування грошових потоків, згідно з яким зміни балансової вартості об’єкта хеджування відображаються зміною власного капіталу (у частині переоцінки фінансових інструментів).

Справедливою вартістю деривативів, які обертаються на біржі, буде їх поточна ринкова вартість. Щодо вартості деривативів, які обертаються на позабіржовому ринку (безпосередньо між сторонами контракту), то їх справедлива ціна повинна встановлюватися підприємством.

Справедлива вартість фінансових інструментів відображає ринкову оцінку теперішньої вартості чистих майбутніх грошових потоків втілених в них, для відображення:

як поточних процентних ставок, так і

ринкових оцінок ризиків того, що такі грошові потоки не існуватимуть.

Саме тому найбільш поширеним методом визначення справедливої вартості деривативних інструментів, де відсутні ринкові квоти, є дисконтування очікуваних чистих грошових потоків із застосуванням поточних процентних ставок та факторів ризику.
^ Приклад 2. Облік деривативу, придбаного з метою торгівлі
2 січня 2002 р. компанія ABC придбала опціон “кол” на купівлю 1 000 акцій компанії KLM вартістю 100 гривень. Термін дії опціону закінчується 30 квітня 2002 р. Ринкова ціна акції KLM на дату придбання дорівнює 100 грн. Компанія ABC сплатила 400 гривень премії за опціон “кол”.

^ 2 січня 2002 р. Відображення придбання опціону (перерахування премії):

Дебет 352 “Інші поточні фінансові інвестиції” (Опціон “кол”) 400

Кредит 311 “Поточні рахунки в національній валюті” 400

Сума, сплачена за придбання деривативу, завжди менша, ніж ціна купівлі активу напряму.

Премія опціону складається з двох частин:

Внутрішня вартість.

Часова вартість.

Внутрiшня вартість опціону “кол” є різницею між ринковою ціною та ціною виконання опціону.

Часова вартість є додатковими витратами, пов’язаними з отриманням можливості протягом певного періоду прийняти рішення щодо придбання активу.

Оскільки в нашому прикладі на дату придбання опціону ринкова ціна акцій дорівнювала ціні виконання опціону, то 400 грн., сплачених за опціон “кол”, є часовою вартістю опціону.

^ 31 березня 2002 р. Ринкова ціна акції компанії KLM зросла до 120 грн.

У зв’язку із зміною ринкової ціни акцій справедлива вартість опціону склала
20 000 грн., що є внутрішньою вартістю опціону (20 000 = (120 – 100) х 1 000).

Переоцінка опціону до справедливої вартості:

Дебет 352 “Інші поточні фінансові інвестиції” (Опціон “кол”) 20 000

Кредит 746 “Інші доходи від звичайної діяльності” 20 000


Ринкова оцінка показує, що часова вартість опціону на 31 березня 2002 р. складала 100 грн., тобто відбулось її зменшення на 300 грн. (400 – 100):

Дебет 977 “Інші витрати звичайної діяльності” 300

Кредит 352 “Інші поточні фінансові інвестиції” (Опціон “кол”) 300

Таким чином, 31 березня опціон “кол” показується у балансі в сумі 20 100 грн.

^ 1 квітня 2002 р. Відображення погашення опціону “кол”

Як уже згадувалось в цьому розділі, розрізняють опціони з поставкою або без поставки базового активу. У випадку, якщо угода передбачає, що розрахунки відбуватимуться без поставки базового активу, продавець сплачує покупцю різницю між ринковою оцінкою базового активу та ціною виконання.

У нашому прикладі покупець виконає опціон, оскільки зміна ринкової ціни акцій компанії KLM є вигідною для нього – він може придбати акції за ціною опціону 100 і продати за ринковою ціною 120.

Продавець опціону перераховує покупцю опціону 20 000 грн., що є різницею між ринковою ціною акцій (120 х 1 000) та ціною акцій за опціонною угодою (100 х 1 000):

Дебет 311 “Поточні рахунки в національній валюті” 20 000

Дебет 977 “Інші витрати звичайної діяльності” 100

Кредит 352 “Інші поточні фінансові інвестиції” (Опціон “кол”) 20 100

Фінансовий результат від операції – прибуток в сумі 19 600 грн.

(20 000 – 300 – 100).

Облік хеджування

Розрізняють такі типи відносин хеджування:

хеджування грошових потоків;

хеджування справедливої вартостi.
^ Хеджування грошових потоків
Хеджування грошових потоків застосовується для хеджування ризику грошових потоків, який виникає внаслідок нестабільності в грошових потоках. Допускається особливий облік при хеджуванні грошових потоків. Похідні інструменти, що використовуються в хеджуванні грошових потоків, обліковуються в балансі за справедливою вартістю. Зміни балансової вартості об’єкта хеджування відображаються з одночасною зміною власного капіталу.

^ Приклад 3. Облік хеджування грошових потоків

У вересні 2002 р. компанія АБВ планує придбати 1 000 тонн алюмінію у січні
2003 р. Компанія АБВ стурбована тим, що протягом наступних кількох місяців ціни на алюміній можуть зрости. Для того, щоб мати впевненість, що затрати на виробництво банок не зростуть вище очікуваного рівня, компанія АБВ вирішила захиститись від можливого збільшення ціни на алюмінієву сировину. Для хеджування ризику, пов’язаного з тим, що компанія АБВ буде змушена сплатити вищу ціну за сировину у січні 2003 р., вона заключає на біржі ф’ючерсний контракт на алюміній.

Ф’ючерсний контракт дає його власнику право і обов’язок закупити актив за попередньо обумовленою ціною на визначений період часу.

У даному випадку ф’ючерсний контракт на алюміній дає право і зобов’язання компанії АБВ на придбання 1 000 метричних тонн алюмінію по ціні 1 550 грн. за тонну. Ця контрактна ціна є дійсною доти, доки дія контракту не закінчиться в січні 2003 р. Якщо ціна на алюміній зросте вище 1 550 грн., вартість ф’ючерсного контракту для АБВ зросте, тому що АБВ матиме можливість закупити алюміній за нижчу ціну –
1 550 грн. за тонну (ціна виконання ф’ючерсного контракту).

Припускаючи, що ф’ючерсний контракт був укладений 1 вересня 2002 р. і що ціна, яку потрібно сплатити на цю дату за сировину, яку поставлять у січні – ціна спот – дорівнювала контрактній ціні, ф’ючерсний контракт не має вартості.

^ Вересень 2002 р. Відображення ф’ючерсного контракту у позабалансовому обліку

Прихiд 03 “Контрактні зобов’язання”, субрахунок “Ф’ючерсний контракт” 1 550 000


31 грудня 2002 р. Ціна на січневу поставку алюмінію зросла до 1575 грн. за тонну.

АБВ необхідно відобразити збільшення вартості ф’ючерсного контракту

[(1 575 – 1 550) х 1 000]:

Дебет 352 “Інші поточні фінансові інвестиції” (Ф’ючерсний контракт) 25 000

Кредит 425 “Iнший додатковий капітал” 25 000

Січень 2003 р. Придбання 1 000 тонн алюмінію компанією АБВ

1. Компанія АБВ купує алюміній на ринку за ціною 1 575 грн.:

Дебет 201 “Сировина та матеріли” (Алюміній) 1 575 000

Кредит 311 “Поточні рахунки в національній валюті” 1 575 000

Компанія АБВ отримує розрахунковий платіж за ф’ючерсним контрактом2

[1 000 х (1 575 – 1 550)]:

Дебет 311 “Поточні рахунки в національній валюті”

(Ф’ючерсний контракт) ^ 25 000

Кредит 352 “Інші поточні фінансові інвестиції” 25 000

Використання похідного фiнансового iнструмента – ф’ючерсного контракту – дозволило компанії АБВ зафіксувати ціну сировини. Отримані 25 000 грн. за ф’ючерсним контрактом від третьої сторони компенсують суму, сплачену за придбання сировини за превалюючою ринковою ціною 1 575 000 грн. Чисті витрати грошових коштів становлять 1 550 грн. за тонну, як і було бажано. Таким чином, компанія АБВ здійснила хеджування грошових потоків на придбання сировини.

Прибуток за ф’ючерсним контрактом у сумі 25 000 грн. обліковується на рахунках капіталу до моменту продажу готової продукції, виробленої із придбаної за ф’ючерсним контрактом сировини.

Припустимо, що алюміній перероблено у кінцевий продукт (банки). Загальна собівартість банок (включаючи алюміній, що був закуплений у січні 2003 р.) складає
1 700 000 грн. Компанія АБВ реалізувала ці банки у липні 2003 р. за 2 000 000 грн.

Липень 2003 р. Реалізація готової продукції

Дебет 36 “Розрахунки з вітчизняними покупцями” 2 000 000

Кредит 701 “Виручка вiд реалiзацiї готової продукції” 2 000 000

Дебет 901 “Собівартість реалізованої готової продукції” 1 700 000

Кредит 26 “Готова продукція” 1 700 000

Оскільки результат від продажу впливає на прибуток, компанія АБВ робить такий бухгалтерський запис (методом сторно), пов’язаний з угодою хеджування:

Дебет 901 “Собівартість реалізованої готової продукції” (25 000)

Кредит 425 “Iнший додатковий капітал” (25 000)

Прибуток за ф’ючерсним контрактом, який був відображений як частина капiталу, тепер зменшує собівартість реалізованої готової продукцiї. В результаті вартість алюмінію, включеного до собівартості реалізованої готової продукції, складатиме
1 550 000 грн. Ф’ючерсний контракт спрацював, як і планувалось, для управління коштами, сплаченими за запаси алюмінію, і сумою собівартості проданої готової продукцiї.
^ Хеджування справедливої вартості
Хеджування справедливої вартості обліковується таким чином:

а) прибуток (збиток) від переоцінки інструмента хеджування до його справедливої вартості визнається іншими доходами або іншими витратами;

б) зміни балансової вартості об’єкта хеджування визнаються іншими доходами або іншими витратами.

^ Приклад 4. Опціон “пут” щодо цінних паперів

У перший рік інвестор купує боргові цінні папери за 100 000 грн., які класифікуються як наявні для продажу. Наприкінці першого року справедлива вартість цінних паперів становила 110 000 грн. Збільшення справедливої вартості цінних паперів на суму 10 000 грн. відображається інвестором як дооцінка інвестицій з одночасним збільшенням капіталу. Балансова вартість цінних паперів на кінець першого року – 110 000 грн.

З метою збереження вартості цінних паперів на рівні 110 000 грн. інвестор укладає контракт хеджування шляхом придбання похідного інструмента. Наприкінці другого року прибуток за похідним інструментом складає 5 000 грн. Справедлива вартість боргових цінних паперів зменшується на відповідну величину.

^ Перший рік

1. Відображення придбання інвестором цінних паперів:

Дебет 143 “Інвестиція у боргові цінні папери” 100 000

Кредит 311 “Поточні рахунки в національній валюті” 100 000

2. Переоцінка цінних паперів:

Дебет 143 “Інвестиція у боргові цінні папери” 10 000

Кредит 42 “Додатковий капітал” 10 000

Другий рік

1. Відображення збільшення справедливої вартості похідного інструмента:

Дебет 352 “Інші поточні фінансові інвестиції”

(Похідний інструмент) ^ 5 000

Кредит 746 “Інші доходи звичайної діяльності” 5