Реферат: За матеріалами єек ООН

Процес „Довкілля для Європи”

(за матеріалами ЄЕК ООН)

Процес “Довкілля для Європи” став важливою платформою для діалогу і співробітництва не тільки між урядами, але і з міжнародними структурами, неурядовими організаціями і приватним сектором.

Київська конференція стала п’ятою конференцією “Довкілля для Європи” у рамках процесу, що почався в 1991 році. Цей процес має значний вплив на регіон, охоплений діяльністю Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй, якщо говорити про удосконалення екологічних прав, розширення участі громадськості, заохочення просвіти в інтересах збалансованого сталого розвитку або ж заборону використання етильованого бензину. Ці конференції міністрів принесли великі плоди з погляду зміцнення нормативно-правової бази в області навколишнього середовища, забезпечення дотримання і застосування міжнародних природоохоронних норм і надання першочергової уваги питанням охорони навколишнього середовища на міжнародному рівні. Цей процес також призвів до розгортання широкомасштабного субрегіонального і трансграничного співробітництва не тільки в рамках нових міжнародно-правових документів, але й у контексті партнерських зв’язків і загальних стратегій. Останнім прикладом цього є екологічна стратегія для країн Східної Європи, Кавказу і Центральної Азії.

Скликана в травні 2003 року, Київська конференція мала дуже важливе значення, оскільки вона стала першою регіональною нарадою на високому рівні, яка покликана провести оцінку наступних заходів для виконання рішень Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі сталого розвитку у 2002 році.

З часом внесок різних сторін у цей процес збільшувався і в даний час досить активну участь у роботі конференцій, у підготовці до них і у вживанні заходів з виконання їхніх рішень беруть багато міжнародних організацій і установ, такі, як Європейська економічна комісія Організації Об’єднаних Націй, Європейський союз, Рада Європи, Організація економічного співробітництва і розвитку, Всесвітній банк, Європейський банк реконструкції і розвитку, Програма Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища, Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй, Європейське агентство з навколишнього середовища й інші.

Європейська економічна комісія Організації Об’єднаних Націй пишається тим, що вона робить свій внесок у цей процес і буде й надалі це робити.

Я висловлюю свою вдячність урядові і народові України за організацію Конференції, що стане незабутньою подією, а також за теплий прийом і гостинність.




Пані БРІГІТА ШМЕГНЕРОВА

Виконавчий секретар

Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй

^ ПРОЦЕС “ДОВКІЛЛЯ ДЛЯ ЄВРОПИ”


Вступ


Процес “Довкілля для Європи” являє собою унікальне партнерство держав-членів, що знаходяться в регіоні ЄЕК ООН, організацій системи Організації Об’єднаних Націй, представлених у цьому регіоні, інших міжурядових організацій, регіональних і субрегіональних екологічних центрів, неурядових організацій та інших основних груп. Функції секретаріату цього процесу виконує Європейська економічна комісія Організації Об’єднаних Націй, що із самого початку була тісно зв’язана з процесом “Довкілля для Європи”.

Початок процесу “Довкілля для Європи” було покладено міністром з охорони навколишнього середовища колишньої Чехословаччини п. Йозефом Ваврушеком. Перша конференція міністрів проходила в замку Добржиш біля Праги, 21 23 червня 1991 року. До Київської конференції, що відбулася в 2003 році, було проведено ще три конференції: Люцернська (Швейцарія), 28 30 квітня 1993 року; Софійська (Болгарія), 23 25 жовтня 1995 року; Орхуська (Данія), 23 25 червня 1998 року.


5-та Конференція міністрів “Довкілля для Європи”,

Київ, Україна, 21-23 травня 2003 року


5-та Конференція міністрів “Довкілля для Європи” завершилася в Києві 23 травня прийняттям Декларації міністрів, у якій була підкреслена важливість процесу “Довкілля для Європи” як інструмент, що сприяє охороні навколишнього середовища і стійкому розвиткові в регіоні і цим робить внесок у збереження миру і безпеки в ширшому контексті. Міністри навколишнього середовища і глави делегацій з 51 країни регіону ЄЕК ООН, а також представник Європейської комісії зробили наголос на свої загальні цілі стосовно навколишнього середовища і підкреслили загальну прихильність до співробітництва в досягненні високих стандартів охорони навколишнього середовища.

У ході Конференції були прийняті і відкриті для підписання три протоколи до конвенцій Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй:

35 країн і Європейське співтовариство підписали новий Протокол зі стратегічної екологічної оцінки до Конвенції ЄЕК ООН з оцінки впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті;

22 країни підписали новий Протокол про цивільну відповідальність і компенсацію за збиток, заподіяний транскордонним впливом промислових аварій на транскордонні води, до Конвенцій ЄЕК ООН про транскордонний вплив промислових аварій і з охорони і використання транскордонних водотоків і міжнародних озер;

36 країн і Європейське співтовариство підписали новий Протокол реєстрів викидів і переносу забруднювачів до Конвенції ЄЕК ООН про доступ до інформації, участі громадськості в процесі прийняття рішень і доступі до правосуддя в питаннях, що стосуються навколишнього середовища (Орхуська конвенція). Міністри і глави делегацій також схвалили Керівні принципи зміцнення дотримання і забезпечення здійснення багатосторонніх екологічних угод (БЕУ) у регіоні ЄЕК ООН.

Уряди семи країн Карпатського регіону прийняли Рамкову конвенцію про захист і сталий розвиток Карпат, що була відкрита для підписання 22 травня і була підписана Угорщиною, Румунією, Сербією і Чорногорією, Словаччиною, Україною і Чеською Республікою.

Київська конференція прийняла новаторську “Природоохоронну стратегію для країн Східної Європи, Кавказу і Центральної Азії і вітала зусилля держав Центральної Азії з розробки Центральноазіатської ініціативи з навколишнього середовища, води та безпеки “Запрошення до партнерства”.

Міністри і глави делегацій підтвердили свою підтримку програми оглядів результативності екологічної діяльності ЄЕК ООН і просили продовжувати здійснення цієї програми.

Вони звернулися до Європейського агентства з навколишнього середовища з проханням підготувати четверту доповідь з оцінки до наступної конференції міністрів, базуючись на новому партнерстві, особливо з ЄЕК ООН і Програмою Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища (ЮНЕП), і заявили про свою підтримку Робочої групи ЄЕК ООН з моніторингу навколишнього середовища і проведеної нею діяльності.

Був прийнятий ряд інших рішень, зв’язаних з енергією для сталого розвитку, водними ресурсами для сталого розвитку, біологічним різноманіттям та освітою.

Що стосується майбутнього процесу “Довкілля для Європи”, то міністри і глави делегацій ухвалили, що конференції міністрів варто проводити на регулярній і передбачуваній основі кожні чотири або п’ять років. Вони призвали ЄЕК ООН, через її Комітет з екологічної політики і при необхідності в процесі консультацій з іншими основними допоміжними органами, а також у співробітництві з іншими відповідними організаціями й інститутами, тримати під контролем здійснення Київської декларації в рамках її програми роботи.

На другий день Конференції була проведена спеціальна сесія за участю міністрів і природоохоронних громадських організацій з питання інтеграції екологічної політики. Були розглянуті три важливі проблеми: створення положення, при якому ринок працював би на інтереси навколишнього середовища; сільське господарство як приклад інтеграції секторальної політики; подолання інституціональних недоліків, що перешкоджають інтеграції.


Історія процесу


На Першій конференції міністрів “Довкілля для Європи”, що проходила в замку Добржиш (червень, 1991), був вироблений комплекс керівних принципів загальноєвропейського співробітництва і розглянутий ряд питань, що мають важливе значення для подальшого розвитку цього процесу. Міністри призвали Комісію Європейських співтовариств, у взаємодії з ЄЕК ООН, підготувати доповідь про стан навколишнього середовища в Європі і підкреслили необхідність розробки екологічної програми для регіону.

Два роки потому, на ^ Другій конференції міністрів, що проходила в Люцерні (квітень, 1993), міністри прийняли декларацію, що визначила політичні рамки процесу “Довкілля для Європи”, спрямованого на упорядкування стану навколишнього середовища й узгодження екологічної політики на континенті, а також забезпечення на ньому миру, стабільності і сталого розвитку. Люцернська конференція схвалила широкомасштабну стратегію, що утримується в Програмі дій в області навколишнього середовища (ПДОС) для Центральної і Східної Європи, заснувала Цільову групу зі здійснення цієї програми й ухвалила заснувати Комітет з підготовки проектів, у центрі уваги якого повинні знаходитися природоохоронні інвестиції в Центральній і Східній Європі.

Люцернська конференція схвалила доповідь ЄЕК ООН “Елементи для довгострокової екологічної програми для Європи” і просила ЄЕК ООН почати здійснення програми оглядів результативності екологічної діяльності в країнах з перехідною економікою.

^ Третя конференція міністрів “Довкілля для Європи”, що проходила в Софії (жовтень, 1995), розглянула хід здійснення Програми дій в області навколишнього середовища для Центральної і Східної Європи й обговорила аспекти, зв’язані з подальшою розробкою екологічної програми для Європи. У своїй Декларації міністри знову підтвердили свою волю здійснювати співробітництво в області охорони навколишнього середовища на основі принципів, погоджених на їхній Другій конференції в Люцерні, і підкреслили невідкладну необхідність подальшого обліку екологічних розумінь у політику у всіх галузях.

Міністри погодилися з тим, що процес “Довкілля для Європи” є невід’ємною частиною політичної основи для співробітництва в справі охорони навколишнього середовища в Європі, і висловились за прийняття ряду конкретних заходів, включаючи розробку регіональної конвенції про участь громадськості.

Стосовно організаційних заходів, необхідних для підготовки до конференцій, міністри рекомендували заснувати на наступній нараді Комітету ЄЕК ООН з екологічної політики спеціальну підготовчу робочу групу старших посадових осіб, функції президії якої виконував би виконавчий комітет.

На ^ Четвертій конференції в Орхусі (червень, 1998) була прийнята і підписана 35 країнами Конвенція про доступ до інформації, участі громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, а два нових Протоколи до Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (один по важким металам, а іншій – по стійким органічним забруднювачам) були прийняті і підписані 33 країнами і Європейським співтовариством.

Європейське агентство з навколишнього середовища підготувало ще одну доповідь про стан навколишнього середовища “Довкілля для Європи: друга оцінка”, який був взятий за основу роботи Конференції. На основі висновків, які містяться в цій доповіді, міністри вирішили розширити підтримку, що робиться в рамках процесу “Довкілля для Європи” новим незалежним державам і тим країнам Центральної і Східної Європи, що не беруть участь у процесі приєднання до Європейського союзу.

Міністри також схвалили Загальноєвропейську стратегію поступового припинення використання етильованого бензину, Заяву про політику в області енергоефективності і Резолюцію про біологічне і ландшафтне різноманіття.


Підготовчий процес


Люцернська конференція міністрів заснувала Робочу групу старших посадових осіб з підготовки до третьої Конференції. Цей підхід був використаний і на наступних конференціях.

Робоча група є міжурядовою групою, створеною спеціально з метою підготовки майбутніх конференцій міністрів „Довкілля для Європи” і координації подальшої діяльності. Кожна Робоча група старших посадових осіб створюється Комітетом ЄЕК ООН з екологічної політики за рекомендацією конференцій міністрів. Функції секретаріату Робочої групи виконує ЄЕК ООН.

Робоча група відкрита для участі всіх держав-членів Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй. Її Голова традиційно обирається з числа представників країни, в якій проводитиметься наступна конференція.

Крім вищезазначених організацій, Робоча група функціонує в тісному співробітництві з Європейським агентством з навколишнього середовища, Радою Європи, Комісією Європейських співтовариств, Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР), Організацією з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Програмою Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища (ЮНЕП), Програмою розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН), Всесвітнім банком, Європейським регіональним бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я (ЄВРО/ВООЗ) і іншими міжнародними організаціями й установами, міжнародними неурядовими та іншими організаціями, що можуть брати участь у підготовці конференції міністрів.

Виконавчий комітет Робочої групи виконує функції її Президії. Відповідно до мандата Робочої групи Виконавчий комітет складається з двох старших посадових осіб із країн Центральної і Східної Європи, двох – з нових незалежних держав і чотирьох – із Західної Європи. Запрошуються також голови Комітету ЄЕК ООН з екологічної політики, Цільової групи із здійснення Програми дій в області навколишнього середовища (ПДОС) для Центральної і Східної Європи, Комітету з підготовки проектів (КПП) і Ради Загальноєвропейської стратегії в області біологічного і ландшафтного різноманіття. У ході підготовки до п’ятої Конференції міністрів було вирішено, що Європейська комісія і неурядова парасолькова організація ЕКО-Форум також будуть запрошені брати участь у роботі Виконавчого комітету як спостерігачі.

На 5-ій конференції міністрів (Київ, 2003) міністри ухвалили, що для майбутніх конференцій Комітет ЄЕК ООН з екологічної політики буде засновувати не раніше ніж за два роки до наступної конференції підготовчу групу відкритого складу для координації підготовчих заходів.




Європейська економічна комісія

Організації Об’єднаних Націй (ЄЕК ООН)


Європейська економічна комісія Організації Об’єднаних Націй (ЄЕК ООН) була заснована в 1947 році Економічною і Соціальною Радою Організації Об’єднаних Націй. Вона є однією з п’яти регіональних комісій Організації Об’єднаних Націй.

ЄЕК ООН являє собою форум, де 55 країн Північної Америки, Західної, Центральної і Східної Європи, Кавказу і Центральної Азії спільними зусиллями формують інструменти свого економічного співробітництва.


Держави-члени ЄЕК ООН


Австрія, Азербайджан, Албанія, Андорра, Велика Британія, Вірменія, Бєларусь, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, колишня Югославська Республіка Македонія, Угорщина, Німеччина, Греція, Грузія, Данія, Ізраїль, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Казахстан, Канада, Кіпр, Киргизстан, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Монако, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Республіка Молдова, Російська Федерація, Румунія, Сан-Марино, Сербія і Чорногорія, Словаччина, Словенія, Сполучені Штати Америки, Таджикистан, Туркменістан, Туреччина, Узбекистан, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чеська Республіка, Швейцарія, Швеція й Естонія.

Усі зацікавлені держави-члени Організації Об’єднаних Націй мають статус спостерігача і можуть брати участь у її роботі. У діяльності ЄЕК ООН беруть участь понад 70 міжнародних професійних організацій та інші неурядові організації, що мають консультативний статус при Економічній і Соціальній Раді.

До основних сфер діяльності ЄЕК ООН належать економічний аналіз, навколишнє середовище і населені пункти, статистика, стала енергетика, торгівля, розвиток промисловості і підприємництва, лісопродукти і транспорт.

Реалізації своїх цілей ЄЕК ООН домагається за рахунок аналізу політики, розробки конвенцій, регламентів і стандартів і надання технічної допомоги.




^ ЕКОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В ЄЕК ООН


Широка мета діяльності ЄЕК ООН в області навколишнього середовища полягає в тому, щоб зберігати навколишнє середовище і здоров’я людини та заохочувати сталий розвиток її держав-членів у руслі Порядку денного на XXI століття. Практична ж задача полягає в скороченні забруднення для того, щоб звести до мінімуму негативний вплив на навколишнє середовище і запобігти погіршенню екологічних умов для прийдешніх поколінь.

З цією метою ЄЕК ООН узяла на озброєння багатоланковий підхід:

Її Комітет з екологічної політики мобілізує уряд на формування екологічної політики, розробку міжнародного екологічного права і підтримку міжнародних ініціатив. Він організовує семінари, робочі наради і консультативні місії. Комітет почав переговори з п’яти екологічних договорів, і усі вони зараз набрали чинності. Їхні керівні органи обслуговуються секретаріатом ЄЕК ООН, що також допомагає їм відслідковувати здійснення договорів. До числа цих п’яти договорів належать такі:

• Конвенція про транскордонне забруднення – підписана в 1979 році і набрала чинності в 1983 році;

• Конвенція про оцінку впливу на навколишнє природне середовище в транскордонному контексті – підписана в 1991 році і набрала чинності в 1997 році;

• Конвенція з охорони та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер – підписана в 1992 році і набрала чинності в 1996 році;

• Конвенція про транскордонний вплив промислових аварій – підписана в 1992 році і набрала чинності в 2000 році;

• Конвенція про доступ до інформації, участі громадськості у прийнятті рішень та доступі до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища – підписана в червні 1998 року в Орхусі (Данія) на Конференції міністрів “Довкілля для Європи” і набрала чинності в 2001 році.

Комітет з екологічної політики також відіграє досить активну роль у визначених регіональних і міжсекторальных процесах, наприклад “Довкілля для Європи” і “Довкілля, транспорт та охорона здоров’я”.

ЄЕК ООН забезпечує секретаріат для конференцій міністрів “Довкілля для Європи” і їхніх підготовчих процесів, включаючи, особливо, наради міжурядової Робочої групи старших посадових осіб і Виконавчого комітету. Нарешті, за рахунок своїх оглядів результативності екологічної діяльності Комітет робить оцінку зусиль окремих країн зі зниження рівнів забруднення і розпорядження своїми природними ресурсами, а також виносить рекомендації на предмет підвищення результативності їхньої екологічної діяльності.

Секретаріат ЄЕК ООН стосовно цієї діяльності знаходиться у Відділі з навколишнього середовища та населених пунктів.


^ П’ята Конференція міністрів “Довкілля для Європи”


^ Офіційне відкриття конференції

Конференцію відкрив прем’єр-міністр України і голова національного організаційного комітету Конференції п. Віктор Янукович, що надав слово Президентові України. Президент України п. Леонід Кучма підкреслив важливе значення зусиль, спрямованих на те, щоб зробити Європу безпечною для сталого розвитку, а тим самим безпечною для всіх її жителів, незалежно від їхнього соціального стану і рівня добробуту.

Шляхом об’єднання зусиль країни регіону одержують більше можливостей для подолання екологічних проблем, що являють серйозну загрозу всьому міжнародному співтовариству і гострота яких порівняна, а то й перевершує гостроту військових загроз і загроз тероризму. Він відзначив, що країнам регіону необхідно додавати всіх зусиль для виконання рішень Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі сталого розвитку, а в найближчі місяці і роки – рішень Київської конференції міністрів. П. Кучма побажав учасникам Конференції плідної роботи і приємного перебування в Києві.

З основними доповідями виступили Виконавчий секретар п. Брігіта Шмегнерова (ЄЕК ООН), Комісар ЄС з питань навколишнього середовища п. Маргот Валлстрем і міністр навколишнього середовища, районного планування і суспільних робіт (Греція) п. Вассо Папандреу, що представляла Грецію як країну-голову ЄС, і яка виступила від імені Європейського союзу і країн, що приєднуються до нього. П. Шмегнерова зачитала послання Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй п. Кофі Аннана до Конференції, у якому він відзначив, що процес “Довкілля для Європи” перетворився у важливу платформу для діалогу і співробітництва не тільки між урядами, але і для діалогу з міжнародними організаціями, неурядовими організаціями (НУО) і приватним сектором. Його зусилля протягом багатьох років переконливо свідчать про те, що спільно ми могли б істотно змінити положення і побудувати кращий і екологічно безпечніший світ для майбутніх поколінь.

Виступаючи як Виконавчий секретар ЄЕК ООН, п. Шмегнерова відзначила, що процес “Довкілля для Європи” не має аналогів, оскільки в ньому беруть участь не тільки міністри навколишнього середовища країн регіону, але і також міжнародні організації системи Організації Об’єднаних Націй і ті, які не входять в систему Організації Об’єднаних Націй (2 організації) і багато НУО.

Процес “Довкілля для Європи” перетворився в ефективну програму з посилення охорони навколишнього середовища. Той факт, що серед конференцій міністрів така конференція проводиться вже в п’ятий раз, говорить про її значення. П. Валлстрем виступила з основною доповіддю від імені Європейської комісії, у якій вона відзначила, що “Довкілля для Європи” – це добровільна коаліція країн, міжнародних організацій, фінансових установ і громадянського суспільства, що поєднує всіх учасників у плідний союз.

Процес “Довкілля для Європи” у межах великої Європи допоможе продовжити діалог із проблем навколишнього середовища з країнами Східної Європи, Кавказу і Центральної Азії (СЄКЦА).

П. Папандреу виступила від імені Європейського союзу і країн, що приєднуються до нього; до цієї заяви приєдналися асоційовані з ЄС Румунія і Туреччина. Вона підкреслила, що Київська конференція є першою конференцією міністрів навколишнього середовища у всьому європейському регіоні, що проводиться після Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі, і що вона дає унікальну можливість для розвитку нових і зміцнення діючих форм співробітництва в області охорони навколишнього середовища, сталого розвитку, світу і безпеки в межах великого Європейського регіону.

Делегатів також вітав Голова, міністр навколишнього середовища і природних ресурсів України п. Василь Шевчук. Він відзначив, що процес “Довкілля для Європи” має величезне значення для того, щоб забезпечити гармонію між людським суспільством і навколишнім середовищем, і після чотирьох Конференцій і десяти років здійснення він приніс великі результати.

На цій 5-й конференції присутні 1170 делегатів від 51 країни і приблизно 30 найавторитетніших міжнародних організацій і органів. Конференція затвердила Порядок денний, представлений Спеціальною робочою групою старших посадових осіб.
^


Стан навколишнього середовища

На засіданні, присвяченому стану навколишнього середовища, обговорили дві теми: одна стосувалася моніторингу й оцінки, а інша – аналізу результативності екологічної діяльності. На цій сесії головував міністр навколишнього середовища Данії п. Ганс Крістіан Шмидт.

З основними доповідями виступили міністр навколишнього середовища Естонії п. Віллу Реліан, Комісар ЄС з питань навколишнього середовища п. Валлстрем, Голова Робочої групи з екологічного моніторингу ЄЕК ООН п. Юрій Цатуров (Російська Федерація) і радник голови парламенту і прем’єр-міністра України п. Богдан Гаврилишин (Україна).

Тимчасово виконуючий обов’язки Виконавчого директора Європейського агентства з навколишнього середовища (ЕАОС) п. Гордон Макінес і призначений Виконавчий директор ЕАОС п. Жаклін Макглейд представили доповідь “Довкілля Європи: третя оцінка”. П. Брігіта Шмегнерова представила доповідь про екологічну політику в перехідний період: Уроки за десять років проведення оглядів результативності екологічної діяльності ЄЕК ООН.


^ А. Моніторинг і оцінка

Конференція дала високу оцінку доповіді і призвала ЕАОС підготувати Четверту оцінку для наступної конференції міністрів “Довкілля для Європи” на базі встановлення нових партнерських зв’язків, особливо з ЄЕК ООН і ЮНЕП. Учасники Конференції також визнали важливе значення документа про уроки, витягнуті зі збору даних для “Київської доповіді”, і запропонували відповідним організаціям і установам, у тому числі ЄЕК ООН, ЕАОС і ЮНЕП, відповідно до їх мандатів надавати підтримку здійсненню рекомендацій щодо розширення потенціалу моніторингу в регіоні.

Конференція також висловила свою підтримку діяльності Робочої групи ЄЕК ООН з екологічного моніторингу, особливо зі зміцнення системи екологічної інформації і спостережень у 12 країнах Східної Європи, Кавказу і Центральної Азії.

Учасники Конференції підтримали рекомендації з удосконалення національних систем моніторингу й інформації про навколишнє середовище для країн Східної Європи, Кавказу і Центральної Азії і керівні принципи з підготовки державних доповідей про стан і охорону навколишнього середовища в країнах Східної Європи, Кавказу і Центральної Азії.


^ В. Огляди результативності екологічної діяльності (ОРЕД)

Конференція підтвердила, що програма оглядів результативності екологічної діяльності ЄЕК ООН (ОРЕД), що була ініційована на Люцернській конференції міністрів, дозволила оцінити ефективність зусиль країн з перехідною економікою в охороні навколишнього середовища і сформулювати для зацікавлених урядів країн цілеспрямовані рекомендації щодо удосконалювання природоохоронної діяльності з метою скорочення впливу забруднення, більш повного включення природоохоронних заходів у галузеву політику і зміцнення співробітництва з міжнародним співтовариством.

Учасники дали високу оцінку доповіді і підтримали здійснення її рекомендацій. Вони також підтвердили свою підтримку програмі ОРЕД ЄЕК ООН, що є важливим інструментом для країн з перехідною економікою, і ухвалили, що реалізацію цієї програми необхідно продовжити.


Керівні принципи суворішого дотримання і здійснення багатосторонніх екологічних угод у регіоні ЄЕК


На сесії головувала Державний секретар з навколишнього середовища, продовольства і справ сільських районів Великої Британії п. Маргарет Бекет. Державний секретар житлового будівництва, землевпорядкування і навколишнього середовища Нідерландів п. Пітер ван Геел представив Керівні принципи суворішого дотримання і здійснення багатосторонніх екологічних угод (БЕУ).

Виконавчий директор ЮНЕП п. Клаус Топфер зробив основну доповідь. Конференція схвалила Керівні принципи суворішого дотримання і здійснення БЕУ у регіоні ЄЕК ООН. Вона ухвалила належним чином надавати країнам з перехідною економікою допомогу в створенні власного потенціалу з виконання зобов’язань, що випливають з БЕУ.

Конференція підтримала подальший розвиток процедур дотримання в рамках багатьох екологічних документів ЄЕК ООН, а також зусилля різних мереж з практичного застосування положень і забезпечення дотримання угод у межах регіону в плані обміну досвідом і розробки найкращої практики. Вона також схвалила Керівні принципи реформування природоохоронних органів країн з перехідною економікою Східної Європи, Кавказу і Центральної Азії, розроблені Цільовою групою Програми дій з охорони навколишнього середовища для країн Центральної і Східної Європи (Цільова група ПДООС).


Нарада сторін Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в трансграничному контексті


На нараді головував міністр навколишнього середовища Хорватії п. Бозо Кавачевич. Голова Робочої групи по стратегічній екологічній оцінці (СЕО) п. Терье Лінд представив проект протоколу по стратегічній екологічній оцінці до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в трансграничному контексті, підписаної в Эспо, а також проект резолюції про протокол по СЕО.

З основними повідомленнями виступили міністр навколишнього середовища Норвегії п. Бергу Бренде, міністр навколишнього середовища Казахстану п. Аіткул Самакова, Державний секретар по навколишньому середовищу, продовольству і справам сільських районів п. Маргарет Бекет, координатор організації “Еко-право-Львів” Світлана Кравченко і Директор ВОЗ/ЄВРО п. Роберто Бертоліні.

Нарада Сторін одностайно прийняла Протокол по стратегічній екологічній оцінці до підписаної в Эспо Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в трансграничному контексті.

У цьому Протоколі наголос робиться на міждисциплінарний підхід шляхом включення екологічних, у тому числі медико-санітарних факторів у процес підготовки і прийняття планів, програми і, у належній мері, у політику і законодавство, що тим самим сприяє сталому розвитку. Нарада також прийняла резолюцію міністрів про Протокол по стратегічній екологічній оцінці.

У ході Конференції Протокол по стратегічній екологічній оцінці підписали 35 країн і Європейське співтовариство. До цих країн відносяться: Австрія, Албанія, Вірменія, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Республіка Македонія, Угорщина, Німеччина, Греція, Грузія, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Республіка Молдова, Румунія, Сербія і Чорногорія, Словенія, Велика Британія, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чеська Республіка, Швеція й Естонія. Усім зацікавленим державам - членам ЄЕК ООН було запропоновано підписати цей Протокол і активно працювати в напрямку його ратифікації і здійснення.

^ Друга спільна спеціальна сесія наради сторін Конвенції з охорони та використання трансграничних водостоків і міжнародних озер і конференції сторін конвенції про трансграничний вплив промислових аварій

На сесії головував міністр навколишнього середовища, транспорту, енергетики і зв’язку Швейцарії п. Філіп Рош. Юридичний радник міністерства закордонних справ Греції п. Фані Даскалопулу-Ливада представила проект протоколу про цивільну відповідальність і компенсацію за збиток, заподіяний трансграничним впливом промислових аварій трансграничним водам, до Конвенції 1992 року з охорони і використання трансграничних водотоків і міжнародних озер і до Конвенції 1992 року про трансграничний вплив промислових аварій.

Основні доповіді зробили п. Рош, міністр навколишнього середовища Вірменії і заступник Голови п. Вардин Айвазян, міністр навколишнього середовища і водних ресурсів Угорщини і заступник Голови п. Миклош Першані і міністр екології, будівництва і землевпорядження Республіки Молдова п. Георгіо Дука.

Нарада одностайно прийняла Протокол про цивільну відповідальність і компенсацію за збиток, заподіяний трансграничним впливом промислових аварій трансграничним водам, що, як можна сподіватися, стане важливим інструментом у забезпеченні необхідної й оперативної компенсації за збиток, заподіяний трансграничним впливом промислових аварій трансграничним водотокам, і в запобіганні промислових аварій.

Нарада також прийняла рішення Сторін двох відповідних конвенцій.

У ході Конференції Протокол підписали 22 країни. До цих країн відносяться: Вірменія, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Угорщина, Греція, Грузія, Данія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Монако, Норвегія, Португалія, Республіка Молдова, Румунія, Велика Британія, Україна, Фінляндія, Швеція й Естонія.

Держави, що прийняли і підписали Протокол, запропонували всім державам, що мають на це право, стати Сторонами цього нового документа. Вони також запропонували всім зацікавленим державам - членам ЄЕК ООН, що ще не ратифікували конвенції або не приєдналися до них, зробити це в найближчі можливі терміни.


Позачергова нарада сторін Конвенції про доступ до інформації,

участь громадськості в процесі прийняття рішень

і доступі до правосуддя з питань,

що стосуються навколишнього середовища (Орхуська конвенція)


За запрошенням Голови Наради Сторін Орхуської конвенції Іржи Йендронска (Польща) Головою Наради був обраний посол - делегат по навколишньому середовищу п. Дені Гоє (Франція). Голова Робочої групи по регістрах викидів і переносу забруднювачів п. Карел Блаха (Чеська Республіка) представив проект протоколу про регістри викидів і переносу забруднювачів до Орхуської конвенції і проект резолюції Сторін, що підписали цей Протокол. У ході Наради міністр навколишнього середовища і природних ресурсів Грузії п. Ніно Чхобадзе, міністр житлового будівництва, облаштованості територій і охорони навколишнього середовища п. ван Геел і п. Фе Санчес Морено (Європейський ЕКО-Форум) зробили основні доповіді.

Протокол про регістри викидів і переносу забруднювачів був прийнятий шляхом акламації.

Слідом за цим Нарада Сторін затвердила мандат і пріоритети наступної роботи до вступу в силу Протоколу, включаючи створення нової Робочої групи по регістрах викидів і переносу, відповідно до рекомендації, що міститься в резолюції Сторін, що підписали Протокол.

У ході Конференції Протокол підписали 36 держав і Європейське співтовариство: Австрія, Вірменія, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Республіка Македонія, Угорщина, Німеччина, Греція, Грузія, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Республіка Молдова, Сербія і Чорногорія, Словенія, Велика Британія, Таджикистан, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чеська Республіка, Швейцарія, Швеція й Естонія.

Держави, що у ході Конференції прийняли і підписали Протокол, звернулися до всіх зацікавлених держав з першою ж нагодою підписати, ратифікувати і здійснювати Протокол і проводити роботу з його якнайшвидшого вступу в силу.

Вони також відзначили, що активна і конструктивна участь екологічних НУО і промисловості стало важливою особливістю переговорів по Протоколу, і призвали ці групи продовжувати брати участь у його здійсненні і його подальшому удосконалюванні.

Нарада в принципі погодилася з тим, що друга чергова нарада Сторін Орхуської конвенції відбудеться в травні 2005 року в Казахстані, і ухвалила провести ряд змін у складі Президії.


^ Екологічне партнерство в регіоні ЄЕК ООН

Сесія по екологічному партнерству в регіоні ЄЕК ООН була поділена на чотири підсесії: по екологічній стратегії для країн Східної Європи, Кавказу і Центральної Азії; по навколишньому середовищу, водним ресурсам і безпеці в Центральній Азії; по стратегічному партнерству по воді з метою сталого розвитку – компонентів водної ініціативи Європейського союзу для країн Східної Європи, Кавказу і Центральної Азії; і по фінансуванню природоохоронної діяльності.

Помічник Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй і Регіональний директор ПРООН для Європи і Співдружності Незалежних Держав (СНД) п. Кальман Міжеі виступив зі звертанням від імені Адміністратора Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй.

^ А. Екологічна стратегія для країн Східної Європи, Кавказу і Центральної Азії


На нараді головувала п. Чхобадзе, міністр охорони навколишнього середовища і природних ресурсів Грузії. Заступник міністра охорони навколишнього середовища Грузії п. Заал Ломтадзе і п. ван Геел представили с