Реферат: Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 32 Фінансові інструменти: подання

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 32

Фінансові інструменти: подання

Мета

1. [Вилучено]

2. Мета цього Стандарту - встановити принципи подання фінансових інструментів як зобов'язань або власного капіталу і згортання фінансових активів і фінансових зобов'язань. Він застосовується до класифікації фінансових інструментів (з точки зору емітента) на фінансові активи, фінансові зобов'язанні та інструменти власного капіталу; до класифікації пов'язаних з ними відсотків, дивідендів, збитків та прибутків, а також обставин, за яких слід згортати фінансові активи та фінансові зобов'язання.

3. Принципи, подані в цьому Стандарті, доповнюють принципи визнання та оцінки фінансових активів та фінансових зобов'язань, подані в МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», а також принципи розкриття інформації про них, подані в МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття».

Сфера застосування

4. Цей Стандарт слід застосовувати всім суб'єктам господарювання до всіх типів фінансових інструментів, окрім:

а) тих часток у дочірніх, асоційованих та спільних підприємствах, які обліковуються згідно з МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти», МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства» або МСБО 31 «Частки в спільних підприємствах». Проте в деяких випадках МСБО 27, МСБО 28 або МСБО 31 дозволяють суб'єктові господарювання обліковувати частку в дочірньому, асоційованому та спільному підприємстві, застосовуючи МСБО 39; у таких випадках суб'єктам господарювання слід застосовувати вимоги до розкриття інформації МСБО 27, МСБО 28 або МСБО 31 на додаток до вимог, наведених у цьому Стандарті. Суб'єктам господарювання слід застосовувати цей Стандарт до всіх похідних інструментів на частки в дочірніх, асоційованих або спільних підприємствах;

б) прав та зобов'язань працедавців згідно з програмами виплат працівникам1, до яких

застосовується МСБО 19 «Виплати працівникам»;

в) контрактів на непередбачену компенсацію при об'єднанні бізнесу (див. МСФЗ 3 «Об'єднання бізнесу»). Це звільнення від вимог застосовується лише до покупця;

г) страхових контрактів, як визначено в МСФЗ 4 «Страхові контракти». Проте цей Стандарт застосовується до похідних інструментів, убудованих у страхові контракти, якщо МСБО 39 вимагає від суб'єкта господарювання обліковувати їх окремо. Крім того, емітентові слід застосовувати цей Стандарт до контрактів фінансової гарантії, якщо емітент застосовує МСБО 39 під час визнання та оцінки контрактів, але емітентові слід застосовувати МСФЗ 4, якщо він обирає, відповідно до параграфа 4 г) МСФЗ 4, застосування МСФЗ 4 в їх визнанні та оцінці;

ґ) фінансових інструментів, на які поширюється сфера застосування МСФЗ 4, оскільки вони містять умову дискреційної участі. Емітент таких інструментів звільняється від застосування до цих умов параграфів 15-32 та К325-К335 цього Стандарту стосовно розмежування на інструменти фінансових зобов'язань та інструменти власного капіталу. Однак на ці інструменти поширюються всі інші вимоги цього Стандарту. Крім того, цей Стандарт застосовується до похідних інструментів, які вбудовані в ці інструменти (див. МСБО 39);

д) фінансових інструментів, контрактів та зобов'язань за операціями, платіж за якими здійснюється на основі акцій, до яких застосовується МСФЗ 2 «Платіж на основі акцій», за винятком:

і) контрактів у межах сфери застосування параграфів 8-10 цього Стандарту, до яких застосовується цей Стандарт;




1[Новини КТМФЗ (листопад 2005р.): МСБО 32 і Додаткова відпустка працівників за вислугу років. КТМФЗ розглянув, чи поширюється МСБО 19 на зобов'язання щодо додаткової відпустки за вислугу років, чи воно є фінансовим зобов'язанням у межах сфери застосування МСБО 32. КТМФЗ зазначив, що МСБО 19 указує, що програми виплат працівникам охоплюють широке коло офіційних і неофіційних угод. Тому зрозуміло, що виключення програм виплат працівникам із МСБО 32 стосується всіх виплат працівникам, що входять до МСБО 19. КТМФЗ вирішив, що оскільки цей Стандарт є зрозумілим, то навряд чи будуть відмінності на практиці, а тому не включив це питання до свого плану.]

іі) параграфів 33 та 34 цього Стандарту, які слід застосовувати до власних викуплених акцій, придбаних, проданих, випущених або анульованих у зв'язку з програмами опціонів на акції для працівників, програмами придбання акцій працівниками та всіма іншими угодами про платіж на основі акцій.

5-7. [Вилучено]

8. Цей Стандарт слід застосовувати до тих контрактів на придбання чи продаж нефінансової статті, погашення яких можна здійснювати на нетто-основі грошовими коштами чи іншим фінансовим інструментом або шляхом обміну фінансових інструментів, ніби ці контракти є фінансовими інструментами, за винятком контрактів, які були укладені та залишаються утримуваними з метою отримання чи надання нефінансової статті згідно з вимогами суб'єкта господарювання до очікуваного придбання, продажу чи використання.

[Посилання: параграфи К320-К324]

9. Існують різні способи погашення контрактів на придбання чи продаж на нетто-основі грошовими коштами або іншим фінансовим інструментом чи обміном фінансових інструментів. Вони охоплюють випадки, коли:

а) умови контракту дозволяють іншій стороні погашати його на нетто-основі грошовими коштами або іншим фінансовим інструментом чи шляхом обміну фінансових інструментів;

б) в умовах контракту чітко не визначена можливість розраховуватися на нетто-основі грошовими коштами або іншим фінансовим інструментом чи шляхом обміну фінансових інструментів, але суб'єкт господарювання практикує розрахунки за подібними контрактами на нетто-основі грошовими коштами або іншим фінансовим інструментом чи шляхом обміну фінансових інструментів (або з контрагентом, укладаючи контракти про взаємну компенсацію, або продаючи контракт до строку його здійснення чи втрати чинності);

в) суб'єкт господарювання стосовно подібних контрактів практикує отримання основного інструмента та його продаж протягом короткострокового періоду після отримання з метою генерування прибутку від короткострокових коливань ціни або дилерської маржі;

г) нефінансова стаття, яка є предметом контракту, вільно конвертується у грошові кошти.

Контракт, до якого застосовується б) або в), не укладається з метою отримання чи надання нефінансової статті згідно з вимогами суб'єкта господарювання щодо очікуваної купівлі, продажу чи використання і, відповідно, на нього поширюється сфера застосування цього Стандарту. Інші контракти, до яких застосовується параграф 8, оцінюються, щоб визначити, чи були вони укладені та чи залишаються утримуваними з метою отримання або надання нефінансової статті згідно з вимогами суб'єкта господарювання щодо очікуваної купівлі, продажу чи використання і, відповідно, чи поширюється на них сфера застосування цього Стандарту.

10. Проданий опціон на придбання чи продаж нефінансової статті, який можна погасити на нетто-основі грошовими коштами або іншим фінансовим інструментом чи шляхом обміну фінансових інструментів згідно з 9 а) або г) перебуває у сфері застосування цього Стандарту. Такий контракт не можна укладати з метою отримання чи надання нефінансової статті згідно з вимогами суб'єкта господарювання щодо очікуваної купівлі, продажу чи використання.

Визначення (див, також параграфи КЗЗ-К323)

^ 11. Терміни, використовувані в цьому Стандарті, мають такі значення:

Інструмент власного капіталу - це будь-який контракт, який засвідчує залишкову частку в активах суб'єкта господарювання після вирахування всіх його зобов'язань.

[Посилання: параграфи 15,16, К313 і К314;

параграф ОВ6 Основи для висновків]

Справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Фінансовий актив 2- це будь-який актив, що є:

а) грошовими коштами

[Посилання: параграф КЗЗ];

б) інструментом власного капіталу іншого суб'єкта господарювання;




2[Новини КТМФЗ, червень 2005 р.: під час розгляду свого проекту концесійних угод про послуги КТМФЗ дійшов висновку, що «сума, яка підлягає сплаті з активу клієнта», обумовлена застосуванням МСБО 11 «Будівельні контракти», є фінансовим активом у межах сфери застосування МСБО 32.]

в) контрактним правом [Посилання: параграфи 13 і К312]:

і) отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого суб'єкта господарювання

[Посилання: параграфи КЗЗ-К312],

або

іі) обмінювати фінансові інструменти з іншим суб'єктом господарювання за умов, які є потенційно сприятливими

[Посилання: параграфи К37 і К315-К319],

або

г) контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу суб'єкта господарювання та який є:

і) непохідним інструментом, за який суб'єкт господарювання зобов'язаний або може бути зобов'язаний отримати змінну кількість власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання,

або

іі) похідним інструментом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися іншим чином, ніж обміном фіксованої суми грошових коштів або іншого фінансового активу на фіксовану кількість власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання. З цією метою власні інструменти капіталу суб'єкта господарювання не включають інструментів, які самі є контрактами на майбутнє отримання або надання власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання.

[Посилання:

параграфи 21, 22 та К327г);

параграфи ОВ4 та ОВ6-ОВ15 Основи для висновків],

[щодо прикладів статей, які є нефінансовими активами, зверніться до параграфів К39-К312]

Фінансове зобов'язання - це будь-яке зобов'язання, що є:

а) контрактним зобов'язанням [Посилання: параграфи 13 і К312]:

і) надавати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому суб'єктові господарювання,

або

[Посилання:

параграфи К34-К38, К325 і К326;

параграфи ОВ7-ОВ9 Основи для висновків];

[Посилання: параграфи 16 а) і) та 17-20 про інформацію з розмежування на власний капітал і зобов'язання]

її) обмінюватися фінансовими активами або фінансовими зобов'язаннями з іншим суб'єктом господарювання за умов, які є потенційно несприятливими для суб'єкта господарювання,

або

[Посилання: параграфи К37 і К316-К319];

[Посилання: параграфи 16 а) і) та 17-20 про інформацію з розмежування на власний капітал і зобов'язання];

б) контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу суб'єкта господарювання та який є:

і) непохідним інструментом, за яким суб'єкт господарювання зобов'язаний або може бути зобов'язаний надавати змінну кількість власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання,

або

іі) похідним інструментом, розрахунки за яким здійснюватимуся або можуть здійснюватися іншим чином, ніж обмін фіксованої суми грошових коштів або іншого фінансового активу на фіксовану кількість власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання. З цією метою до інструментів власного капіталу суб'єкта господарювання не включають інструменти, які самі є контрактами на майбутнє отримання або надання інструментів власного капіталу суб'єкта господарювання.

[Посилання: параграфи 16 б) і), 21-24 та К327 про інформацію з розмежування на власний капітал і зобов'язання;

параграфи ОВ10-ОВ15 Основи для висновків]

Фінансовий інструмент - це будь-який контракт, який приводить до фінансового активу одного суб'єкта господарювання і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу іншого суб'єкта господарювання.

[Посилання: параграфи К37 і К323]

[Посилання: параграфи 8-10 і К320 для контрактів, що їх обліковують як фінансові інструменти, навіть якщо вони не відповідають визначенню фінансового інструмента]

[Посилання: Керівництво із запровадження МСБО 39, Питання Б.1 стосовно статті, що не відповідає визначенню фінансового інструмента]

12. Наступні терміни визначені в параграфі 9 МСБО 39 і використовуються в цьому Стандарті в значенні, встановленому МСБО 39:

• амортизована собівартість фінансового активу або фінансового зобов'язання;

• доступні для продажу фінансові активи;

• припинення визнання;

• похідний інструмент;

• метод ефективного відсотка;

• фінансовий актив або фінансове зобов'язання за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку;

• контракт фінансової гарантії;

• тверде зобов'язання;

• прогнозована операція;

• ефективність хеджування;

• об'єкт хеджування;

• інструмент хеджування;

• утримувані до погашення інвестиції;

• позики та дебіторська заборгованість;

• придбання або продаж за стандартною процедурою;

• витрати на операції.

13. У цьому Стандарті терміни «контракт» та «контрактний» стосуються угоди між двома або кількома сторонами з чітко визначеними економічними наслідками, яких сторони майже не можуть уникнути, тому що закон, як правило, вимагає здійснення такої угоди. Контракти, а значить і фінансові інструменти, можуть набирати різноманітних форм; вони не обов'язково складаються у письмовій формі.

[Посилання: параграф К312]

14. У цьому Стандарті «суб'єкт господарювання» означає фізичні особи, товариства, корпоративні органи, трасти та урядові агентства.

Подання

Зобов'язання та власний капітал (див. також параграфи К325-К329)

15. Емітентові фінансового інструмента слід класифікувати інструмент чи його складові частини як фінансове зобов'язання, фінансовий актив або інструмент власного капіталу відповідно до сутності контрактної угоди при первісному визнанні та відповідно до визначення фінансового зобов’язання, фінансового активу та інструмента власного капіталу.

[Також Посилання: параграфи 11-14]

16. Якщо емітент застосовує визначення, наведені в параграфі 11, для визначення того, чи є фінансовий інструмент інструментом власного капіталу, а не фінансовим зобов'язанням, інструмент є інструментом власного капіталу, якщо і тільки якщо виконано обидві умови а) та б):

а) інструмент не містить контрактного зобов'язання:

і) надати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому суб'єктові господарювання,

або

[зверніться до параграфів 17-20 і 25],

іі) обміняти фінансові активи чи фінансові зобов'язання з іншим суб'єктом господарювання на умовах, які є потенційно несприятливими для емітента

[Посилання: параграфи К316-К318],

б) якщо інструмент погашатиметься або може бути погашеним власними інструментами капіталу емітента, такий інструмент

[зверніться до параграфів 21-24 і К327],

і) є непохідним інструментом, який не містить контрактного зобов'язання емітента надавати змінну кількість власних інструментів капіталу,

або

іі) є похідним інструментом, який погашатиметься емітентом шляхом обміну фіксованої суми грошових коштів або іншого фінансового активу на фіксовану кількість його власних інструментів капіталу. З цією метою власні інструменти капіталу емітента не містять інструментів, які самі є контрактами на майбутнє отримання чи надання власних інструментів капіталу емітента.

[Посилання також:

параграфи К313 і К314;

параграф ОВ10 Основи для висновків]

Контрактне зобов'язання, включаючи зобов'язання, яке виникає від похідного фінансового інструмента і приведе або може привести до майбутнього отримання або надання власних інструментів капіталу емітента, але не відповідає умовам а) та б) у цьому параграфі, не є інструментом власного капіталу.

[Посилання:

параграф 11 (визначення інструмента власного капіталу);

параграф В6 Вступу;

параграфи ОВ4-ОВ6 Основи для висновків]

Відсутність контрактного зобов'язання надавати грошові кошти або інший фінансовий актив (параграф 16 а))

17. Найважливішою ознакою при встановленні відмінності фінансового зобов'язання від інструмента власного капіталу є існування контрактного зобов'язання [також Посилання: параграфи 25, К325, К326, К327 б) і К328] однієї сторони фінансового інструмента (емітента) надати грошові кошти чи інший фінансовий актив іншій стороні (утримувачеві) або обміняти фінансові активи чи фінансові зобов'язання з утримувачем за умов, які є потенційно несприятливими для емітента. Хоча утримувач інструмента власного капіталу може мати право отримувати пропорційну частку будь-яких дивідендів або інших виплат власного капіталу, емітент не має контрактного зобов'язання робити такі виплати, оскільки від нього не можна вимагати надавати грошові кошти або інший фінансовий актив іншій стороні.

18. Сутність фінансового інструмента, а не його юридична форма визначає його ! класифікацію в балансі суб'єкта господарювання. Сутність та юридична форма, як правило, узгоджуються, але не завжди. Деякі фінансові інструменти набирають юридичної форми власного капіталу, але за суттю є зобов'язаннями, інші можуть поєднувати характеристики, пов'язані з інструментами власного капіталу, та характеристики, пов'язані з фінансовими зобов'язаннями [Посилання:параграф К325]

Наприклад:

а) привілейована акція, яка передбачає обов'язковий викуп емітентом за фіксованою сумою чи сумою, що підлягає визначенню, на фіксовану дату чи майбутню дату, що підлягає визначенню, або надає утримувачеві право вимагати від емітента викупу інструмента на певну дату або після неї за фіксовану суму чи суму, що підлягає визначенню, є фінансовим зобов'язанням;

б) фінансовий інструмент, який надає утримувачеві право повернути його емітентові за грошові кошти чи інший фінансовий актив («інструмент з правом дострокового погашення»), є

фінансовим зобов'язанням. Це так, навіть якщо сума грошових коштів чи інші фінансові активи визначаються на основі індексу або іншої статті, які можуть збільшуватися чи зменшуватися, або якщо юридична форма інструмента з правом дострокового погашення надає утримувачеві права на залишкову частку в активах емітента. Існування опціону для утримувача на повернення інструмента емітентові за грошові кошти чи інший фінансовий актив означає, що інструмент з правом дострокового погашення відповідає визначенню фінансового зобов'язання. Наприклад, «відкриті» взаємні фонди, пайові трасти, товариства і деякі кооперативні суб'єкти господарювання можуть надавати утримувачам своїх паїв чи членам право викупати їх частки у емітента в будь-який час за грошові кошти, що дорівнюють їхній пропорційній частці вартості активів емітента. Проте класифікація як фінансового зобов'язання не виключає використання такого опису, як «чиста вартість активів, що відноситься до утримувачів паїв» та «зміна чистої вартості активів, що відноситься до утримувачів паїв» у фінансових звітах суб'єкта господарювання, який не має внесеного власного капіталу (наприклад, деякі взаємні фонди та пайові трасти, див. ілюстративний приклад 7), або використання розкриття додаткової інформації, щоб показати, що сукупні частки членів складаються зі статей, таких як резерви, які відповідають визначенню власного капіталу, та інструментів з правом дострокового погашення, які не відповідають такому визначенню (див. ілюстративний приклад 8).

[Також Посилання:

параграфи К325 і К326;

параграф В10 Вступу;

параграфи ОВ7, ОВ8, ОВ11 і ОВ12 Основи для висновків;

параграфи ІП32 та ШЗЗ Ілюстративних прикладів КТМФЗ 2]

19. Якщо суб'єкт господарювання не має безумовного права уникнути надання грошових коштів чи іншого фінансового активу для погашення контрактного зобов'язання, то таке зобов'язання відповідає визначенню фінансового зобов'язання [Посилання: параграфи 16 а) і),25 і К328] Наприклад:

а) обмеження спроможності суб'єкта господарювання виконати контрактне зобов'язання (наприклад, відсутність доступу до іноземної валюти або необхідність отримання дозволу на сплату від регулювальної установи) не скасовує контрактного зобов'язання суб'єкта господарювання або контрактного права утримувача за цим інструментом;

б) контрактне зобов'язання, яке залежить від здійснення контрагентом його права викупити фінансове зобов'язання, оскільки суб'єкт господарювання не має безумовного права уникнути

надання грошових коштів чи іншого фінансового активу.

[Посилання: КТМФЗ 2]

20. Фінансовий інструмент, який чітко не створює контрактного зобов'язання надати грошові кошти чи інший фінансовий актив, може створювати зобов'язання непрямо через його строки та умови.

Наприклад:

а) фінансовий інструмент може містити нефінансове зобов'язання, яке слід погасити, якщо і тільки якщо суб'єкт господарювання не зробить виплати або не викупить інструмент. Якщо суб'єкт господарювання може уникнути передачі грошових коштів чи іншого фінансового активу лише шляхом погашення нефінансового зобов'язання, фінансовий інструмент є фінансовим зобов'язанням;

б) фінансовий інструмент є фінансовим зобов'язанням, якщо він передбачає, що при погашенні суб'єкт господарювання надасть:

і) грошові кошти чи інший фінансовий актив,

або

іі) свої власні акції, вартість яких визначається так, що суттєво перевищує вартість грошових коштів чи іншого фінансового активу.

Хоча суб'єкт господарювання не має чітко встановленого контрактного зобов'язання надати грошові кошти чи інший фінансовий актив, вартість альтернативи погашення акціями є такою, що суб'єкт господарювання розраховуватиметься грошовими коштами. У будь-якому випадку утримувачеві, по суті, гарантовано отримання суми, яка принаймні дорівнює опціону на погашення грошовими коштами (див. параграф 21).

[Посилання: параграф ОВ9 Основи для висновків]

Погашення власними інструментами капіталу суб'єкта господарювання (параграф 16 б))

[Також Посилання:

параграф К327;

параграфи ОВ10-ОВ15 Основи для висновків]

21. Контракт не є інструментом власного капіталу виключно, оскільки він може привести до отримання або надання власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання може мати контрактне право або зобов'язання отримувати чи надавати певну кількість власних акцій чи інших інструментів капіталу, яка варіюється так, що справедлива вартість власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання, які треба одержати чи надати, дорівнює сумі контрактного права або зобов'язання. Таке контрактне право або зобов'язання може бути на фіксовану суму або суму, яка коливається частково або повністю відповідно до змін змінного чинника, іншого, ніж ринкова ціна власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання (наприклад, ставки відсотка, ціни товару або ціни фінансового інструмента). Два приклади щодо цього: а) контракт надати таку кількість власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання, яка дорівнює вартості 100 ВО*, та б) контракт надати таку кількість власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання, яка дорівнює вартості 100 унцій золота. Такий контракт є фінансовим зобов'язанням суб'єкта господарювання, навіть якщо суб'єкт господарювання повинен або може погасити його наданням своїх власних інструментів капіталу. Він не є інструментом власного капіталу, оскільки суб'єкт господарювання використовує змінну кількість власних інструментів капіталу як засіб розрахунку за контрактом. Відповідно, контракт не засвідчує залишкову частку в активах суб'єкта господарювання після вирахування всіх його зобов'язань.

[Посилання:

параграфи 16 б) ІК327г);

параграфи ОВ10 б), ОВ13-ОВ15 і ОВ21 а) Основи для висновків]

22. Контракт, який погашатиметься суб'єктом господарювання шляхом отримання або надання фіксованої кількості своїх власних інструментів капіталу в обмін на фіксовану суму грошових коштів3,4 чи інший фінансовий актив, є інструментом власного капіталу. Наприклад, випущений опціон на акції, який надає контрагентові право купити фіксовану кількість акцій суб'єкта господарювання за фіксованою ціною або фіксованою встановленою основною сумою облігації, є інструментом власного капіталу. Зміни в справедливій вартості контракту, що виникають унаслідок коливань ринкових ставок відсотка, які не впливають на суму грошових коштів чи фінансових активів, що їх мають сплатити чи надати, або на кількість інструментів власного капіталу, що їх мають отримати чи надати при розрахунку за контрактом, не виключають того, що контракт є інструментом власного капіталу. Будь-яка отримана компенсація (наприклад, премія, отримана за проданим опціоном або варантом на власні акції суб'єкта господарювання) прямо додається до власного капіталу. Будь-яка сплачена компенсація (наприклад премія, сплачена за придбаний опціон) вираховується прямо з власного капіталу. Зміни в справедливій вартості інструмента власного капіталу не визнаються у фінансових звітах.

[Посилання:

параграфи 16 б) і К327 а)

параграфи ІП5, ІП10, ІП15, ІП20, ІП25 та ІП30 Ілюстративних прикладів]

23. Контракт, який містить зобов'язання суб'єкта господарювання придбати свої власні інструменти капіталу за грошові кошти чи за інший фінансовий актив, приводить до фінансового зобов'язання щодо теперішньої вартості суми викупу (наприклад, щодо теперішньої вартості ціни форвардного контракту на продаж з наступним викупом, ціни здійснення опціону або іншої суми викупу). Це так, навіть якщо сам контракт є інструментом власного капіталу. Прикладом може бути зобов'язання суб'єкта господарювання за форвардним контрактом придбати свої власні інструменти капіталу за грошові кошти. Коли фінансове зобов'язання первісно визнається згідно з МСБО 39 [Посилання; параграф 14 МСБО 39], його справедлива вартість (теперішня вартість суми викупу) перекласифікується із власного капіталу. Надалі фінансове зобов'язання оцінюється відповідно до МСБО 39 [Посилання: параграф 47 МСБО 39] Якщо строк контракту закінчується без надання,

балансова вартість фінансового зобов'язання перекласифікується у власний капітал. Контрактне зобов'язання суб'єкта господарювання придбати свої власні інструменти капіталу приводить до фінансового зобов'язання щодо теперішньої вартості суми викупу, навіть якщо зобов'язання придбати залежить від здійснення контрагентом права викупу (наприклад, проданий опціон «пут», який надає контрагентові право продати власні інструменти капіталу суб'єкта господарювання цьому ж суб'єктові господарювання за фіксованою ціною).

[Посилання:

параграфи 16 а) і), 16 Ь) і), К325 і К327 а) та б);

параграф В 7 Вступу;

параграфи ОВ10 а), ОВ11 і ОВ12 Основи для висновків;

параграфи ІП5 та ШЗО Ілюстративних прикладів]




* У цьому Стандарті монетарні грошові суми визначені у «валютних одиницях» (ВО).

3[Новини КТМФЗ: червень 2005р. На своєму засіданні в квітні КТМФЗ дійшов висновку, що контракти, які погашатимуться суб'єктом господарювання шляхом надання фіксованої кількості його власних інструментів капіталу в обмін на фіксовану суму іноземної валюти (валюти, іншої ніж функціональна валюта суб'єкта господарювання), є зобов'язаннями. На цьому засіданні КТМФЗ розглядав можливі зміни до МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», які привели б до класифікації таких контрактів як власного капіталу. КТМФЗ вирішив рекомендувати МСБО розглянути зміну МСБО 32 так, щоб тільки з метою класифікації фіксована сума іноземної валюти вважалась фіксованою сумою грошових коштів. КТМФЗ зазначив, що така зміна приведе до класифікації таких інструментів як власного капіталу згідно з МСБО 32. КТМФЗ підкреслив терміновість питання та попросив доробити його якомога швидше.]

4[Новини МСБО: вересень 2005 р. Класифікація контрактів, погашених власним капіталом, деномінованим в іноземній валюті. На цьому засіданні Рада зазначила, що запропонована зміна приведе до характеристик власного капіталу та іноземної валюти, вартість яких є взаємозалежною та визнається у власному капіталі. Рада визначила, що виключення з власного капіталу вартості, що відноситься до характеристик іноземної валюти, потребуватиме довільних правил. Рада також зазначила, що дозвіл класифікувати подвійно індексовані контракти (до курсу акцій та валютних курсів) як власний капітал потребуватиме додаткового та докладного керівництва, щоб усунути можливість структурування, метою чого є отримання потрібного облікового результату. Рада вирішила припинити роботу над зміною.]

24. Контракт, який погашатиметься суб'єктом господарювання шляхом надання чи отримання фіксованої кількості своїх власних інструментів капіталу в обмін на змінну суму грошових коштів чи інший фінансовий актив, є фінансовим активом або фінансовим зобов'язанням. Прикладом може бути контракт на надання суб'єктом господарювання 100 своїх власних інструментів капіталу в обмін на суму грошових коштів, обчислену так, що вона дорівнює вартості 100 унцій золота.

[Посилання:

параграф 16 б);

параграф ОВ10 б) Основи для висновків]

Забезпечення непередбаченого погашення

25. Фінансовий інструмент може вимагати від суб'єкта господарювання надати грошові кошти чи інший фінансовий актив або погасити його іншими чином так, що він стане фінансовим зобов'язанням залежно від того, відбудуться чи не відбудуться невизначені майбутні події (або від результату невизначених обставин), що перебувають поза контролем як емітента, так і утримувача такого інструмента, наприклад, зміна індексу фондового ринку, індексу споживчих цін, ставки відсотка чи вимог з оподаткування, або майбутніх доходів емітента, чистого доходу чи відношення запозичень до власного капіталу. Емітент такого інструмента не має безумовного права уникнути надання грошових коштів чи іншого фінансового активу (або інакше розрахуватися так, що він стане фінансовим зобов'язанням). Отже, це фінансове зобов'язання емітента, якщо:

а) частина забезпечення непередбаченого погашення, яка може вимагати погашення грошовими коштами чи іншим фінансовим активом (чи іншим чином, щоб він став фінансовим

зобов'язанням), не є реальною,

або

б) від емітента не можна вимагати погасити заборгованість грошовими коштами чи іншим фінансовим активом (або інакше розрахуватися так, що він стане фінансовим зобов'язанням) лише у випадку ліквідації емітента.

[Посилання:

параграф К328;

параграф ВИ Вступу;

параграфи ОВ16-ОВ19 Основи для висновків]

Опціони на погашення

26. Якщо похідний фінансовий інструмент надає одній стороні вибір щодо того, як його погашати (наприклад, емітент або утримувач може обирати погашення грошовими коштами на нетто-основі або обміном акцій на грошові кошти), тоді він є фінансовим активом або фінансовим зобов'язання, якщо всі інші альтернативи погашення не приведуть до того, що він стане інструментом власного капіталу.

[Посилання:

параграф В12 Вступу;

параграф ОВ20 Основи для висновків;

параграфи ІП6, ІП11, ІП16, ІП21, ІП26 та ІП31 Ілюстративних прикладів]

27. Приклад похідного фінансового інструмента з опціоном на погашення, який є фінансовим зобов'язанням, - це опціон на акції, що його емітент може вирішити погасити на нетто-основі грошовими коштами або шляхом обміну своїх власних акцій на грошові кошти. Подібним же чином сфера застосування цього Стандарту поширюється на деякі контракти на придбання чи продаж нефінансової статті в обмін на власні інструменти капіталу суб'єкта господарювання, тому що за них можна розрахуватися наданням не фінансової статті або на нетто-основі грошовими коштами чи іншим фінансовим інструментом (див. параграфи 8-10). Такі контракти є фінансовими активами або фінансовими зобов'язаннями, а не інструментами власного капіталу.

[Посилання: параграф ІП21 Ілюстративних прикладів]

Складні фінансові інструменти (див. також параграфи К330-К335 та ілюстративні приклади 9-12)

[Також Посилання:

параграф ВІЗ Вступу;

параграфи ОВ22-ОВ31 Основи для висновків;

параграфи ІП34-ІП50 Ілюстративних прикладів]

28. Емітентові непохідного фінансового інструмента слід оцінювати строки фінансового інструмента, щоб визначити, чи містить він компонент зобов'язання і компонент капіталу. Такі компоненти слід класифікувати окремо як фінансові зобов'язання, фінансові активи або інструменти власного капіталу відповідно до параграфа 15.

[Посилання: параграфи КЗЗО і К331;

параграф ОВ22 Основи для висновків;

параграфи ІП34-ІП50 Ілюстративних прикладів]

29. Суб'єкт господарювання визнає окремо компоненти фінансового інструмента, який: а) створює фінансове зобов'язання суб'єкта господарювання та б) надає утримувачеві інструмента опціон конвертувати його в інструмент власного капіталу суб'єкта господарювання. Прикладом може бути облігація або подібний інструмент, що його утримувач може конвертувати у фіксовану кількість звичайних акцій суб'єкта господарювання і який є складним фінансовим інструментом. З погляду суб'єкта господарювання, такий інструмент містить два компоненти: фінансове зобов'язання (контрактна угода надати грошові кошти або інший фінансовий актив) та інструмент власного капіталу (опціон «кол», який надає утримувачеві право протягом визначеного періоду конвертувати його у фіксовану кількість звичайних акцій суб'єкта господарювання). Економічний ефект від випуску такого інструмента в основному такий самий, як від одночасного випуску боргового інструмента із забезпеченням дострокового погашення та варантами на придбання звичайних акцій або від випуску боргового інструмента з відривними варантами на придбання акцій. Відповідно, у всіх випадках суб'єкт господарювання подає інформацію про компоненти зобов'язань та капіталу окремо у своєму балансі.

[Посилання:

параграф КЗЗІ;

параграф ОВ22 Основи для висновків]

30. Класифікація компонентів зобов'язань та капіталу щодо інструмента, який можна конвертувати, не переглядається в результаті зміни ймовірності того, що опціон конвертування буде здійснений, навіть якщо здійснення опціону може стати, як здається, економічно вигідним деяким утримувачам. Утримувачі не завжди діють так, як можна очікувати, оскільки, наприклад, оподаткування внаслідок конвертування є різним для різних утримувачів. Крім того, ймовірність конвертування змінюється з часом. Контрактне зобов'язання суб'єкта господарювання здійснити майбутні платежі залишається неврегульованим, доки воно не буде погашеним унаслідок конвертування, закінчення строку
Додаток

^ Керівництво із застосування

МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання»

Цей додаток є невід'ємною частиною Стандарту.

КЗ1. Це Керівництво із застосування пояснює застосування певних аспектів Стандарту.

КЗ2. Стандарт не розглядає визнання або оцінку фінансових інструментів. Вимоги щодо визнання та оцінки фінансових активи і фінансових зобов'язань встановлено в МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка».

^ Визначення (параграфи 11-14)

[також Посилання: параграф ОВ4 Основи для висновків]

Фінансові активи та фінансові зобов'язання

КЗ3. Валюта (грошові кошти) є фінансовим активом, оскільки вона являє собою засіб обміну, а отже, є основою, на якій оцінюються та визнаються всі операції у фінансових звітах. Депозит грошових коштів у банку або подібній фінансовій установі є фінансовим активом, оскільки він становить собою контрактне право вкладника отримувати грошові кошти від установи або виписувати чек чи подібний інструмент на залишок на користь кредитора для сплати фінансового зобов'язання.

[Посилання: параграф 11 (частини а) та в) визначення фінансового активу)]

КЗ4. Поширеними прикладами фінансових активів, які являють собою контрактне право отримувати грошові кошти в майбутньому, та відповідних фінансових зобов'язань, які являють собою контрактне зобов'язання сплачувати грошові кошти в майбутньому, є:

а) торговельна дебіторська та кредиторська заборговані