Реферат: План реалізації стратегії сталого розвитку Рівненської області «Західна Брама»

ПЛАН РЕАЛІЗАЦІЇ
Стратегії сталого розвитку

Рівненської області «Західна Брама»

на 2011-2014 рр.


“Західна Брама” - стратегія, яка пояснює, ким ми є, що ми робимо, у що ми віримо і чого ми плануємо досягти.

Ця Стратегія, на практиці буде реалізовуватися через нарощування в регіоні широкого спектру соціальних ролей та позиціонування його, як регіону високих стандартів і взірця для інших регіонів України.


Рівне – червень 2011 р.


Рівненська область






ЧАСТИНА 1:

СТРАТЕГІЧНІ РАМКИ

ПЛАНУ РЕАЛІЗАЦІЇ
Стратегії сталого розвитку
Рівненської області «Західна Брама» на 2011-2014 рр.

ПРОЕКТ документу станом на 20 червня 2011 року





Розробники:

Робочі групи обласного комітету з економічних реформ «Сталий економічний розвиток, інвестиції, міжнародна інтеграція і співпраця» та «Регіональний економічний розвиток, технологічна модернізація економіки і розвиток інфраструктури» (склад групи у Додатку 1).

Загальний методологічний та організаційний супровід:
Проект Європейського Союзу «Підтримка сталого регіонального розвитку в Україні» www.ssrd.org.ua
^ Перелік скорочень



КМУ

Кабінет Міністрів України

ЄК

Європейська Комісія

ЄС

Європейський Союз

ФМСУ

Фонд сприяння місцевому самоврядуванню в Україні

ВВП

Валовий внутрішній продукт

Мінекономіки

Міністерство економіки

Мінфін

Міністерство фінансів

МРРБ

Міністерство регіонального розвитку та будівництва

ДСРР

Державна стратегія регіонального розвитку

АРР

Агенція регіонального розвитку

ССРЗБ

Стратегія сталого розвитку «Західна Брама»

ПСРР

Підтримка сталого регіонального розвитку в Україні (проект)

План реалізації
ССРЗБ

План реалізації Стратегії сталого розвитку Рівненської області «Західна Брама» на 2011- 2014 рр



Зміст





ЧАСТИНА 1:

СТРАТЕГІЧНІ РАМКИ

ПЛАНУ РЕАЛІЗАЦІЇ
Стратегії сталого розвитку
Рівненської області «Західна Брама» на 2011-2014 рр. 2

Перелік скорочень 3

Зміст 4

І. Вступ 6

Довідкова інформація та мета розробки Стратегічних рамок 6

Стратегія економічного та соціального розвитку Рівненської області на період до 2015 року (зміст, аналіз, стан впровадження на даний час) 7

Стратегічні рамки Плану реалізації ССРЗБ у 2011-2014 рр. 7

Ключові принципи: 8

Методологія та процес 8

ІІ. Стратегічна мета 10

Наступні кроки щодо операціоналізації СРР 10

Сталість і стратегічна оцінка впливу на навколишнє середовище 10

ІІІ. Аналіз типології області 11

Характеристика Рівненської області та її місце у господарському комплексі країни 11

Питома вага, % 11

Промисловість 11

IV. Аналіз сильних сторін, можливостей розвитку, слабких сторін та загроз розвитку Рівненської області (SWOT аналіз) 15

Результати SWOT-аналізу 15

SWOT-матриця 16

Перелік порівняльних переваг, викликів і ризиків Рівненської області 20

Порівняльні переваги 20

Виклики 20

Ризики 21

V. Напрями, оперативні завдання та заходи 22

НАПРЯМ 1. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК 23

НАПРЯМ 2. ЕКОЛОГІЧНИЙ РОЗВИТОК 31

НАПРЯМ 3. СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК 34

VI. Моніторинг та оцінка впливу 43

VII. Фінансування 44

ЧАСТИНА 2:

ПРОГРАМИ

ПЛАНУ РЕАЛІЗАЦІЇ
Стратегії сталого розвитку
Рівненської області «Західна Брама» на 2011-2014 рр. 46

ЧАСТИНА 3:

КАТАЛОГ ПРОЕКТІВ

ПЛАНУ РЕАЛІЗАЦІЇ
Стратегії сталого розвитку
Рівненської області «Західна Брама» на 2011-2014 рр. 47

ДОДАТОК 1. Склад робочої групи із розробки Плану реалізації Стратегії сталого розвитку Рівненської області «Західна Брама» на 2011-2014 рр. 48

ДОДАТОК 2. Міжрегіональні відмінності розвитку регіонів України (картографічний матеріал) 49



^ І. Вступ Довідкова інформація та мета розробки Стратегічних рамок
Стратегія економічного та соціального розвитку Рівненської області на період до 2015 року була розроблена й затверджена 30.10.2006 року (розпорядження голови Рівненської облдержадміністрації № 489). За період від часу її затвердження і до сьогодні середовище для впровадження Стратегії змінилося настільки, що виникла потреба у серйозному перегляді та спрямуванні її реалізації на сприяння розвитку економіки регіону, та відповідно покращення якості життя людей. Новий процес стратегування, який розпочався ще у 2008 році, знайшов своє втілення у розробці в 2010 році стратегічної концепції сталого розвитку Рівненської області «Західна Брама». Ця концепція нині активно використовується органами державної влади та місцевого самоврядування як на обласному так і на районному рівнях.

У березні 2011 року на спільному засіданні тимчасових робочих груп обласного комітету з економічних реформ «Сталий економічний розвиток, інвестиції, міжнародна інтеграція і співпраця» та «Регіональний економічний розвиток, технологічна модернізація економіки і розвиток інфраструктури було прийнято рішення щодо розроблення, як складової Плану реалізації Стратегії сталого розвитку Рівненської області «Західна Брама», нових Стратегічних рамок з метою визначення заходів із реалізації (Плану реалізації ССРЗБ) до 2014 року. Ця задача виконувалася шляхом відпрацювання методології розробки подібних документів в країнах ЄС шляхом проведення семінарів та круглих столів, на яких робочі групи та фокус-групи аналізували основні порівняльні переваги регіону, виклики та ризики для його розвитку, а також визначали напрямки й заходи для досягнення перспективних цілей.

У нинішній загальній ситуації в Україні, схожій на ситуацію в інших країнах Європи та світу, брак фінансових ресурсів та стратегічних інструментів для подолання перешкод на шляху розвитку вимагає зосередження та звуження заходів із забезпечення розвитку, що дозволить стратегічно стабілізувати основу розвитку й забезпечити ефективний розподіл фінансових ресурсів. Отже, не є неочікуваним те, що дискусія представників зацікавлених сторін регіону відобразила їхні інтереси щодо сфер діяльності, які вимагають пріоритетного прикладання зусиль:

Розвиток села

Використання транзитного потенціалу

Перепозиціонування регіону

У цьому сенсі Стратегічні рамки Плану реалізації ССРЗБ повинні визначити, що саме Рівненській області потрібно зробити для покращення результатів своєї діяльності на шляху сталого розвитку. Ця задача ґрунтується як на розбудові сильних сторін області, усуненні її слабких сторін, які стримують розвиток економіки та підвищення якості життя та мінімізації ризиків, які загрожують реалізації визначених цілей розвитку.

У Стратегічних рамках Плану реалізації ССРЗБ, які мають бути ухвалені у 2011 році, буде також зроблено першу спробу погляду після 2015 року – рубежу, що був установлений при розробленні вищезгаданої стратегії. У Плані реалізації ССРЗБ будуть викладені узгоджені дії, необхідні для того, щоб область була визнана конкурентоспроможним регіоном в українському контексті. Разом з тим, у ньому буде окреслено перспективу на майбутнє й визначено, що ще області треба зробити для того, щоб продовжити покращувати результати своєї діяльності.

Водночас, щоб відобразити зміни, що відбуваються в області з часом, важливо переглядати Стратегію через кожні три роки, щоб вона залишалася актуальною та продовжувала пропонувати правильні рішення. На додаток до заходів, спрямованих на вивільнення нереалізованого потенціалу конкретних галузей, КМУ продовжить підтримувати економіку, щоб допомогти у пом’якшенні наслідків економічної рецесії. Цю підтримку треба буде координувати між національним, регіональним і місцевим рівнями.

Стратегічні рамки Плану реалізації ССРЗБ розроблені з наступними цілями:

окреслити ключові елементи системи планування для регіону, перш за все на період до кінця 2014 року, а також із метою створення основи для впровадження Стратегії сталого розвитку на довгострокову перспективу;

зазначити підхід до реалізації пріоритетних заходів на виконання вимог розвитку згідно з визначеними загальними стратегічними виборами;

викласти сценарії розвитку, зосереджені, головним чином, на диверсифікації секторів економіки з метою уникнення ризику консервації моногалузевої моделі у містах, зокрема шляхом реалізації регіональних порівнянних переваг регіону (його сильних сторін, що мають можливість і потенціал для подальшого розвитку);

з точки зору зайнятості – зосередитися на додатковому розвитку щодо існуючих міст із метою сприяння сталим моделям розвитку;

просувати належні інструменти підвищення рівня соціального добробуту сільського населення й подолати залежність від монокультурного сільськогосподарського виробництва.


Для реалізації Стратегічних рамок на практиці усім зацікавленим сторонам розвитку регіону слід буде розглянути питання про те, як найкращим чином інтегрувати економічні завдання з екологічними й соціальними завданнями, щоб забезпечити сталість розвитку та зростання. Там, де необхідні компроміси між завданнями, їх слід базувати на аналізі витрат і вигод.

^ Стратегія економічного та соціального розвитку Рівненської області на період до 2015 року (зміст, аналіз, стан впровадження на даний час)

Стратегія економічного та соціального розвитку Рівненської області на період до 2015 року була розроблена й затверджена головою обласної державної адміністрації у 2006 році. Елементи Стратегії оцінювались у відповідності до стану їх реалізації на даний момент, здійсненності завдань і заходів та їх відповідності поточній ситуації.

Головний висновок – як головний регіональний документ із планування, Стратегія визначає надто широкий спектр пріоритетних напрямів і побажань. У цьому сенсі в ній також не зазначені фінансові та інші ресурси, необхідні для її реалізації. Тому підхід до підготовки більш цілеспрямованої другої частини впровадження Стратегії був зрозумілим.

^ Стратегічні рамки Плану реалізації ССРЗБ у 2011-2014 рр.

Процес розроблення Стратегічних рамок Плану реалізації Стратегії сталого розвитку Рівненської області «Західна Брама» на період 2011-2014 рр. розпочався навесні 2011 року, включав проведення ряду семінарів і здійснювався за методологію та принципами, які широко визнані у державах-членах ЄС та країнах-кандидатах на вступ до ЄС.
^ Ключові принципи:
Партнерство ­– невід’ємна складова забезпечення сталості та вимог прискореного змінення економічних умов шляхом застосування дуже динамічних інструментів планування. Сутність стратегічного розвитку будується за допомогою низки консультацій, спрямованих на досягнення консенсусу, та обґрунтованих очікувань громади щодо органів влади. З цієї причини усі відповідні зацікавлені сторони, такі як представники влади, освітніх закладів, об’єднань підприємців, торговельних палат, відповідних підприємств, громадянського суспільства тощо, були запрошені до участі у прийнятті рішень і у розробленні стратегічних напрямків.




^ Принцип співпричетності та спільної участі головних дійових осіб із органів влади, громадських організацій та приватного сектора забезпечує широкий суспільний консенсус, а також чітку громадську підтримку стратегій та програм. Усі заходи розроблені у спосіб, який забезпечує захист від сильного впливу окремих суб’єктів процесу та заохочує залучення усіх представників зацікавлених сторін, які приймають рішення: представників влади, експертів, представників неурядових організацій, підприємців тощо.




Сталість. Головне питання щодо сталості стосується розумного балансу та узгодженості елементів планування (завдань, заходів, програм), що підтримується шляхом застосування всіх зазначених тут принципів. Інший важливий елемент, який підтримує сталість, ґрунтується на розвитку порівняльних переваг, посилюваних шляхом застосування стратегії «максі-міні» (вирішення проблем), яка випливає зі SWOT-аналізу (розвиток можливостей, які зменшують слабкі сторони та проблеми). Крім того, використовується матриця слабких сторін і загроз, яка дозволяє визначити синергію цих двох елементів з точки зору високого ризику для сталості відповідної цілі (управління ризиками).

Інтеграція забезпечувалася у двох аспектах:

Інтеграція спільних місцевих потреб на регіональному рівні, у географічному розрізі та за змістом. Зрештою це означає, що будь-яка регіональна мета повинна спричинити вплив на місцевому рівні. Інтеграція досягається шляхом активної участі всіх регіональних зацікавлених сторін.

Інтеграція як багатовимірний підхід до розвитку пріоритетних секторів і сфер втручання, котрі взаємно підтримують одне одного й рішуче заперечують конфлікти чи негативні впливи. Отже, в цьому сенсі, інтеграція забезпечує концентрацію на сумісності та синергії заходів.

Новаторство застосовується як принцип у процесі визначення завдань, означаючи, головним чином, якнайефективніше використання наявних ресурсів.



^ Методологія та процес
Підхід:

Процес визначення Стратегічних рамок реалізації СРР здійснювався Робочої групою до якої увійшли ключові зацікавлені сторони у розвитку області.

Часові рамки Плану реалізації Стратегії сталого розвитку Рівненської області «Західна Брама» були визначені в рамках уточнення подальшого впровадження Стратегії на 2011-2013 рр. Обрані часові рамки співпадають із потенційним періодом фінансового планування та, ймовірно, створення установ і фінансових механізмів для реалізації СРР.

Відсутність національних рамок для визначення головних державних пріоритетів, інвестицій і правової, організаційної та фінансової підтримки спонукала відповідальних осіб Рівненської області звернутися до пріоритетів на наступні 3 роки, які б підняли регіональну економіку та витягнули область із застою. Тому Основа впровадження спрямована на сталий розвиток на базі порівнянних переваг і розв’язання головних проблем секторів.

У процесі розробки документу використовувалась методологія та принципи, які застосовуються у ЄС.


Процес:

Документ розроблявся у тісній співпраці робочої групи із групою експертів проекту ЄС «Підтримка сталого регіонального розвитку в Україні». Для забезпечення високої якості документу використовувалися наступні засоби:



глобальний підхід до управління (ГПУ) для визначення стратегічних цілей та завдань;

синергія, взаємодоповнюваність і обумовленість (для розбудови до пріоритетних сфер);

сітка взаємозв’язків для кожного елемента стратегії (внутрішнє збалансування та узгодженість).


Проект ЄС «Підтримка сталого регіонального розвитку в Україні» у цьому процесі діяв, головним чином, як надавач технічної допомоги у формі тренінгів і методологічного супроводу процесу. Постійні консультації, що проводилися між членами робочих груп, зміцнили їхню прихильність і забезпечили консенсус щодо головних елементів стратегії, завдань та ключових пріоритетів розвитку.


Процедурні принципи:

На додаток до принципів, визначених для встановлення елементів Основи впровадження (партнерство, співпричетність, інтеграція), у даному процесі застосовувалися також такі принципи:


субсидіарність – визначення стратегічних завдань відбувається знизу – з місцевих потреб (потреб громад), але охоплює регіональні ресурси розвитку;

широке залучення, цей принцип був впроваджений в усіх процесах. Він передбачає зобов’язання діяти задля досягнення спільних цілей, високий рівень взаємної довіри, спільну відповідальність і підзвітність учасників процесу;

поетапний та консультативний підхід – групам стратегічного планування надавалися всі результати, дані аналізу та технічні матеріали попередніх етапів для обговорення наступного етапу.



^ ІІ. Стратегічна мета

Після перегляду Стратегії економічного та соціального розвитку Рівненської області до 2015 року, було рекомендовано відкоригувати її довгострокову мету. Зокрема, необхідно визначити загальну мету, яка б була спрямована на те, що можна досягти до 2015 року і дала основні напрямки для Плану реалізації ССРЗБ на 2011-2014 роки. 
Пропонується наступна стратегічна мета Плану реалізації СРР: 



Підняти рівень економічного та соціального розвитку регіону до середнього по Україні в наслідок використання усіх наявних ресурсів, потенціалу розвитку та інституційної спроможності для забезпечення конкурентоспроможності регіону і покращення якості життя людей.

^ Наступні кроки щодо операціоналізації СРР

Наступним кроком після затвердження Стратегічних рамок Плану реалізації ССРЗБ є мобілізація регіональних проектів, спрямованих на реалізацію конкретних завдань.


Зібрані проекти аналізуються відповідно до визначених критеріїв і групуються у тематичні програми з огляду на потенційну синергію і доповнюваність згрупованих проектів. 


План реалізації ССРЗБ узгоджується із запланованими фінансовими ресурсами та інституційним потенціалом реалізації проектів. Ця робота виконується членами робочої групи та професійною фокус-групою, яка також розробляє стратегічну оцінки екологічного впливу і контролює внутрішню узгодженість дерева стратегічних цілей. Індикатори реалізації проектів узгоджуються з Планом реалізації Державної стратегії регіонального розвитку, а їх моніторинг здійснюється відповідно до встановлених процедур.

^ Сталість і стратегічна оцінка впливу на навколишнє середовище

Принципи сталого розвитку інтегровані в усі компоненти цієї стратегії. Хоча стратегія спрямована на використання основних економічних можливостей, наявних в області, в ній також розглядається питання про те, як у найкращий спосіб сприяти соціальному включенню та доступності, а також досягти широкого спектру екологічних переваг.


Готуючи цю Стратегічну основу впровадження, робоча група постійно приділяла увагу впливу напрямків і сфер втручання на навколишнє середовище. У цьому відношенні Основа впровадження веде до заходів із впровадження, котрі зберігають природні, культурні та історичні здобутки, забезпечуючи сталий розвиток.


Головна мета Стратегічної основи впровадження Стратегії сталого розвитку Рівненської області – забезпечити, щоб зусилля з прискорення економічного зростання та збільшення капітальних інвестицій в область ішли пліч-о-пліч із зусиллями з пом’якшення негативного впливу зростання на навколишнє середовище і з створення регіону, який дбає про якість життя нинішнього та майбутніх поколінь.


Стратегія призначена для всієї області, але особливий наголос зроблений на тому, щоб показати, як вона працює в сільських районах і підтримує полюси зростання.
^ ІІІ. Аналіз типології області


Характеристика Рівненської області та її місце у господарському комплексі країни
Рівненська область як адміністративно-територіальна одиниця у складі України утворена 4 грудня 1939 року. Область розташована в північно-західній частині України. Регіон межує з Волинською, Житомирською, Хмельницькою, Тернопільською та Львівською областями. На півночі Рівненщини проходить державний кордон з Республікою Білорусь, зокрема з Брестською та Гомельською областями.

Область знаходиться на перетині автомобільних та залізничних шляхів, що сполучають Європу з Азією та Балтійське море з Чорним морем. Відстань від кордону Рівненської області до кордону з ЄС становить лише 100 км (1,5 год. їзди автомобілем). Відстань до Києва, столиці України, - 250 км (3 год. їзди).

Територія області – 20,1 тис.кв. кілометрів (3,3 відс. території України) простягається із заходу на схід на 130 кілометрів, з півночі на південь – на 210 кілометрів.

Область поділена на 16 районів, 11 міст, у тому числі 4 – обласного значення (Рівне, Дубно, Кузнецовськ, Острог), 16 селищ міського типу, 338 сільських рад, 1000 сільських населених пунктів. Станом на 1 січня 2010 року проживало 1151,6 тис., або 2,5% від загальної кількості населення в Україні. На кожний квадратний кілометр території припадало 57 осіб (в Україні – 76).

Населення області станом на 1 січня 2010 року становило
1151,6 тис.осіб (2,5 відс. населення України), у тому числі 47,8 відс. – міського та 52,2 відс. сільського населення. Щільність населення – 57 осіб на 1 кв. кілометр.

Провідне місце в економіці області займають промисловість та сільське господарство. В промисловому комплексі області діє 313 підприємств різних форм власності, з чисельністю працюючих 47,9 тис. чоловік. Частка області в  промисловості України в обсязі реалізованої продукції становить 1,3 відс.

Серед регіонів України промисловість області виділяється виробництвом електроенергії, мінеральних добрив, деревостружкових плит, високоякісної фанери, цементу, будівельних матеріалів, скловиробів, силових вимикачів, нетканих матеріалів, кондитерських виробів, сірників тощо.

На промислових підприємствах в 2010 році порівняно з відповідним періодом 2009 року обсяг випуску продукції збільшився на 29,6 відсотка (по Україні – на 11 відсотка).

 Нарощування обсягів виробництва забезпечено на підприємствах добувної – на 33,8 відсотка, легкої – на 9,8 відсотка, хімічної – на 1,3 раза, деревообробної промисловості – на 13,1 відсотка, металургійного виробництва – на 44,7 відсотка, машинобудування – на 28,6 відсотка,  з виробництва та розподілення електроенергії, газу, води – на 34 відсотки.

 Структура виробництва за обсягом реалізованої продукції (робіт, послуг) та основними видами промислової діяльності за 2010 рік. в % до загального обсягу:

  

^ Кількість підприємств, що знаходяться на самостійному балансі, одиниць (станом на 01.01.2011 року)

313

Галузева структура промисловості по обсягах реалізованої продукції за видами економічної діяльності
Питома вага, % Промисловість
100

Добувна промисловість

2,9

Переробна промисловість 

62,4

з неї:

 

виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів

17,7

легка промисловість        

0,4

оброблення  деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів

8,0

целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність     

0,5

хімічна і нафтохімічна промисловість     

16,6

виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції (будматеріалів, скловиробів)      

12,2

металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів        

2,1

машинобудування  

4,9

Інші

1,1

Виробництво та розподілення електроенергії, газу, води

33,6

 

 Серед підприємств, що визначають промисловий потенціал області:

Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електростанція" державного підприємства НАЕК "Енергоатом" включає в себе 4 енергоблоки, загальною потужністю 2880 МВт електроенергії. Продукція РАЕС становить 18,9 відсотка загальнообласного обсягу реалізації, річний випуск електроенергії становить понад 16 млрд.кВт.год.

Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" є провідним підприємством -  виробником мінеральних добрив на західній Україні.

Товариство  виробляє мінеральні добрива, аміачну і вапняно-аміачну селітру, аміачну воду та продукцію виробничо-технічного призначення – аміак, азотну кислоту та інше.

Здолбунівське публічне акціонерне товариство "Волинь-Цемент" набуло значного розвитку з приходом на підприємство нового власника – німецької фірми «Дікергофф АГ», яка входить до першої десятки світових виробників цементу та бетону. Наразі ПАТ «Волинь – Цемент» входить до групи компаній «Буцці Унічем – Дікергофф» в Україні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" спеціалізується на виробництві деревостружкових не оброблених та ламінованих плит. Продукція користується підвищеним попитом, займає провідне місце на ринку країн СНД. Питома вага виробництва деревостружкових плит у загальнодержавному обсязі становить понад 20 відсотків. На підприємстві запроваджуються сучасні технології, оновлюється виробництво.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕК" Україна – найбільший виробник сортової, великоформатної, водостійкої, екологічно безпечної фанери в Україні, широкої сфери застосування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЗВА-ЕЛЕКТРИК" – провідне підприємство в галузі машинобудування області і єдиний виробник комплектних трансформаторних підстанцій різних модифікацій, комплектних розподільчих пристроїв для теплових і атомних електростанцій, вугільно-добувних та металургійних підприємств. Товариством  здійснюються заходи з оновлення обладнання і впровадження випуску нових видів продукції.

Закрите акціонерне товариство "Консюмерс-Скло-Зоря" - за сучасною технологією виготовляє майже 100 видів високоякісної склотари для харчової промисловості. Основними споживачами продукції є загальновизнані підприємства України: “Чумак”, “Торчин продукт”, “Союз-Віктан”, “Немирів”, “Хлібний дар”, “Байка”, “Медов”, „Нескафе”.

Відкрите акціонерне товариство „Рокитнівський скляний завод” – входить в п’ятірку кращих склозаводів України. На підприємстві використовується найсучасніше високотехнологічне обладнання і технології, необхідні для високопродуктивного виробництва. Продукція підприємства  відповідає європейським стандартам якості.

Відкрите акціонерне товариство „Рівненська фабрика нетканих матеріалів” – єдине підприємство в Україні, де запроваджені і діють сучасні технології з виробництва нетканих матеріалів різногалузевого призначення: для виготовлення швейних виробів, взуття, м’яких меблів та для потреб автомобілебудування, фільтрувальних матеріалів для підприємств хімічної, металургійної, харчової промисловості, нафтогазового комплексу, гідротехнічних споруд.

Закрите акціонерне товариство „Агроресурс” виготовляє понад 140 найменувань опалювальної техніки для побутових і виробничих приміщень, що користується попитом в Україні та   за її межами.

Продукція відповідає всім вимогам технологічного, екологічного нагляду та пожежної безпеки.

Єдина в Україні Рівненська сірникова фабрика (ТзОВ „Українська сірникова фабрика”) введена в експлуатацію у 1999 році  проектною потужністю 630 млн. коробок на рік. Продукція підприємства поставляється в усі регіони держави та на експорт. Кожен третій споживач України користується вітчизняними сірниками. На підприємстві проведена модернізація газових котелень із переведенням на альтернативний вид палива, з використанням відходів виробництва.

Відкрите акціонерне товариство „Дубномолоко” входить до складу торгової марки „Комо” і є найбільшим підприємством молочної галузі області, проектною потужністю 450 тонн переробки молока за добу.

На підприємстві проведено технічне переоснащення виробництва шляхом запровадження високопродуктивних ліній з переробки молока, випуску твердого та плавленого сиру. Продукція сертифікована за вимогами забезпечення якості згідно з міжнародним стандартом ISO 9001, основні обсяги якої експортуються до Росії, Молдови, Казахстану.

ДП „Бурштин України” - основними напрямами діяльності є видобуток бурштину, виготовлення ювелірних виробів із застосуванням дорогоцінних металів (срібло, золото), а також сувенірної продукції, картин, ікон із бурштину.

 

Основними напрямами розвитку сільського господарства є виробництво зерна, цукрових буряків, картоплі, продукції тваринництва.

В структурі валової продукції сільського господарства (за всіма категоріями господарств) галузь тваринництва складає 43 відс., рослинництва – 57 відсотків.

Загальна площа сільськогосподарських угідь становить 872,1 тис.га, у тому числі орних земель – 626,6 тис.га.

До складу агропромислового комплексу області входять   784 діючих суб’єктів господарювання, в тому числі функціонує 416 фермерських формувань, 117 господарських товариства,   132 приватних підприємства та 117 підприємство інших форм господарювання.

Усі селяни одержали земельні сертифікати, 98 відсоткам виготовлено державні акти на землю.

Сільське господарство області складає майже четвертину її валового внутрішнього продукту, забезпечує сировиною переробну промисловість, створюючи основу експортного потенціалу.

В агропромисловому комплексі області зайнято понад 40 відсотків сільського населення.

Земельний  фонд Рівненської області станом на  01.01.2011 року складає 2005,1 тис. га, з них 933,1 тис. га   (46,5 %) займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєнності земель.


^ Харчова і переробна  промисловість.

Розвинуті цукрова (2 цукрових заводи), молокопереробна  (11 заводів), м'ясна (96 м’ясо-переробних цехів), консервна, спиртова, пивоварна, та хлібопекарська галузь. Виробляється цукор, хлібобулочні та кондитерські вироби, масло тваринне, сири, продукція із незбираного молока, м'ясо, консерви та ковбасні вироби.


^ Транспортне обслуговування господарського комплексу і населення області здійснюється трьома видами транспорту – залізничним, автомобільним і повітряним.

Вузлові станції Рівне, Здолбунів і Сарни обслуговують численні залізничні магістралі, що перетинають територію області.

У місті Рівному працює аеропорт призначений для прийому, обслуговування та відправки літаків усіх типів. В аеропорту «Рівне» знаходяться постійно діючі митний та прикордонний пости. Нині аеропорт обслуговує чартерні рейси.

Територією Рівненської області проходять чотири міжнародні транспортні коридори: Крітський транспортний коридор № 3 (Краковець – Львів – Рівне – Київ), Крітський транспортний коридор № 5 (Косин – Чоп –Львів –Рівне – Сарни – Мінськ), Європа –Азія (спільно з Крітським транспортним коридором № 3), Балтійське море – Чорне море (Ягодин – Ковель – Луцьк – Тернопіль – порти Чорного моря).

Перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на маршрутах в області здійснюють 16 юридичних та 272 фізичних осіб.

Автобусна маршрутна мережа області нараховує 87 міських, 404 приміських та 100 міжміських маршрутів.

Мережа автостанцій ВАТ “Рівненське підприємство автобусних станцій” включає 17 автостанцій та ДП "Рівнеавтотранссервіс" – 1, а також відкрита нова автостанція в м. Рівне - "Чайка".

За січень – квітень 2011 року всіма видами транспорту перевезено 4185,1 тис. тонн вантажів, що на 43,6 % більше ніж за відповідний період минулого року.

Загальний обсяг перевезення пасажирів становив 35,8 млн. осіб, що на 3,4 % більше ніж за відповідний період 2010 року.


^ У системі освіти області функціонують - 11 вищих навчальних заклади І–ІІ рівнів акредитації та 6 навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації, 24 професійно-технічні навчальні заклади, 711 загальноосвітні навчальні заклади, 360 дитячих дошкільних закладів.


^ У галузі охорони здоров’я діє 75 лікарняних закладів та 216 лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів.


Мережа культурно-освітніх установ складає: 2 обласних театри – академічний український музично-драматичний та ляльковий, обласна філармонія, 605 бібліотек, 68і клуби і будинки культури, 11 державних музеїв і заповідників.


У сфері фізкультури і спорту області діють 46 підліткових фізкультурно-спортивних клубів та 53 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, в т. ч. 2 спеціалізовані дитячо-юнацькі школи олімпійського резерву. Крім того, функціонують 28 стадiонiв, 444 спортивних залів, 16 плавальних басейнів, понад 2373 спортивних майданчиків.


Потенціал розвитку Рівненської області можна порівняти із потенціалом розвитку інших областей переглянувши картографічний матеріал у Додатку 2.


^ IV. Аналіз сильних сторін, можливостей розвитку, слабких сторін та загроз розвитку Рівненської області (SWOT аналіз)
(напрацювання засідання тимчасових робочих груп обласного комітету з економічних реформ «Сталий економічний розвиток, інвестиції, міжнародна інтеграція і співпраця» та «Регіональний економічний розвиток, технологічна модернізація економіки і розвиток інфраструктури», 10 березня 2011 року)


^ Результати SWOT-аналізу



Сильні сторони

Слабкі сторони

Географічне розміщення на перетині міжнародних транспортних магістралей, розвинена транспортна, у т.ч. митна інфраструктура, наявність аеропорту міжнародного статусу.

Єдині в Україні розвідані родовища бурштину.

Один з найвищих в Україні показників заліснення – наявні лісові ресурси достатні для розвитку деревообробної та меблевої промисловості, заготівлі лісових ягід, грибів, лікарських рослин, розвитку туристично-рекреаційної галузі.

Водні запаси області достатні для забезпечення функціонування та розвитку промисловості, сільського та житлово-комунального господарства, вирощування риби, туристично-рекреаційних потреб, малої гідроенергетики.

Наявність місцевих енергетичних потужностей (РАЕС).

Достатня забезпеченість трудовими ресурсами технічного профілю.

Наявність понад 3000 пам‘яток історії, культури та архітектури, а також заповідники, природні та ландшафтні парки, збережена автентична історико-культурна спадщина Полісся і Волині.

Мононаціональний склад населення, низький рівень злочинності, що убезпечує область від суспільної нестабільності.

Значні запаси корисних копалин (граніти, базальти, каолінові глини), у т.ч. тих, які можуть використовуватись у сфері енергозбереження (торф, базальт, придатний для виготовлення високоефективних ізоляційних матеріалів), які розташовані в безпосередній близькості від магістральних залізниць та автомобільних шляхів.

Збережені традиції аграрного регіону




Ґрунти, зокрема в північній частині області, малородючі. Значна кількість непродуктивних угідь. Зношені меліоративні системи.

Забруднення радіонуклідами північної частини області.

Низький рівень впровадження сучасних агротехнологій. Тваринництво та птахівництво малопродуктивні.

Негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу.

Низька диверсифікація економіки.

Недостатній рівень рекреаційно-туристичної інфраструктури (готелі, мотелі, санаторно-курортні заклади, бази відпочинку, пункти прокату інвентарю тощо).

Низька якість доріг місцевого значення, зношеність енергетичної інфраструктури.

Значні міжрайонні дисбаланси у розвитку економіки, освіти, культури, охорони здоров‘я.







Можливості

Загрози

Спрощення та прискорення процедури отримання необхідних для проектування та будівництва вихідних даних, погоджень та експертиз.

Реконструкція автомагістралей до Євро 2012 та розвиток відповідної інфраструктури.

Підписання угоди між Україною та ЄС про зону вільної торгівлі стимулюватиме нарощення експортного потенціалу

Податкові пільги для легкої промисловості та сільськогосподарського машинобудування.

Потенційне спрощення механізмів розробки родовищ бурштину.

Прийнятий закон про зелений тариф стимулюватиме розвиток відновлюваної енергетики.

Запровадження ринку землі стимулюватиме розвиток АПК.

Світове зростання цін на продовольство стимулюватиме сільгоспвиробників.

Залучення грантових коштів на реалізацію проектів регіонального розвитку (напр. Програми ЄС: Транскордонне співробітництво, Східне Партнерство).

Зростання популярності сільського, зеленого, культурного, світоглядного туризму серед населення України та Європи.

Відродження будівельної галузі після кризи




Значна „тінізація” малого бізнесу, низький рівень офіційної заробітної плати, велика кількість незареєстрованих працюю