Реферат: Завдання до самостійної роботи Завдання 1

Завдання до самостійної роботи

Завдання 1. Проаналізуйте найбільш поширені засоби стимулювання інноваційних процесів у ряді країн світу (таблиця1). Складіть таблицю стимулювання процесів на різних стадіях інноваційного циклу. Визначте пріоритети різних країн у стимулюванні :

науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

венчурного бізнесу та інших джерела фінансування інноваційної діяльності;

підприємства, які ініціюють та здійснюють інноваційні зміни.


Приклад таблиці

Суб’єкти інноваційного процесу

Країна

Види стимулювання

НДДКР







Венчурний бізнес та інші джерела фінансування







Підприємства, які ініціюють та здійснюють інноваційні зміни









Таблиця 1

^ Найбільш поширені засоби стимулювання інноваційних процесів у ряді країн світу



Види пільг

Величини

США

^ 1. Виключення витрат на НДДКР,

пов’язаних з основною виробничою і торговою діяльністю, із суми доходу, який оподатковується

До 20% витрат

^ 2. Пільгове оподаткування венчурних фірм та фірм, що здійснюють НДДКР

До 20% приросту витрат на НДДКР порівняно з середньорічним рівнем цих витрат за попередні роки.


До 20% витрат компаній на програми фундаментальних наукових досліджень, що виконуються університетами за контрактами з ними Вирахування з доходу, що оподатковується, вартості наукової апаратури та обладнання, яке безкоштовно передається компаніями університетами та науково-дослідними організаціями.

^ 3. Відсутній податок на оренду для венчурних фірм

Відсутній податок

4. Пільговий режим амортизаційних відрахувань

Строк служби обладнання до 3-х років, а для інших фондів – до 5 років

^ 5. Не підлягає оподаткуванню юридична форма ризикованого капіталу

Відсутній податок

6. Інвестиційний податковий кредит

Зменшення податку на прибуток в розмірі від 6 до 10% загальної вартості інвестицій в устаткуванні

^ 7. Зменшення податку на прибуток для організацій з цінними паперами венчурних структур

60% доходу не оподатковується взагалі, а

40%оподатковується звичайними податками

^ 8. Гарантоване повернення приватного капіталу, який вкладається у венчурний бізнес , Адміністрацією у справах малого бізнесу (АМБ)

До 90% приватного капіталу

^ 9. Надання АМБ субсидій венчурному бізнесу:

- на розширення зовнішньоекономічної діяльності;

- на різні види управлінської допомоги.

До 100 тис. доларіd на 8 років


До 1 млн. доларів на 25 років

^ 10. Обов’язкове виділення федеральними відомствами коштів на фінансування венчурного бізнесу із свого бюджету

Не менше ніж 1,25% бюджету відомства

^ 11. обов’язкове залучення венчурних фірм до виконання крупних інноваційних проектів згідно із законодавством США

Вартість проектів більше ніж 100 тис. доларів


ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

^ 1. Зменшення податку на прибуток для венчурних фірм

Звичайний податок на прибуток 35%, а для венчурних фірм – 25%.

^ 2. Система страхування коштів, які надаються венчурним фірмам

Держава гарантує повернення 70% середньострокових позик, які надаються на 2-7 років

^ 3. Списання витрат на НДДКР на собівартість продукції (послуг)

У будь-якій сумі

4. Субсидії на повернення досліджень з розробки нових видів продукції чи технологій

75% витрат фірм , на яких зайнято до 50 чол. (але не більше ніж 50 тис. фунтів стерлінгів)

^ 5. Відшкодування витрат на нововведення згідно з державними програмами по субсидуванню малих інноваційних фірм

До 50% витрат на нововведення


НІМЕЧЧИНА

1. дотації на підвищення кваліфікації науково-дослідного персоналу (не більше ніж 5 співробітників від кожної фірми), а саме : на стажування і візах, наукових інститутах, інших державних та приватних науково-дослідних організаціях

На термін до 3-х років

^ 2. Цільові безоплатні субсидії підприємствам, що освоюють нову технологію

Не більше 54 тис. євро для придбання і монтажу нового технологічного обладнання. До 900 тис. євро впровадження удосконалень на термін до 3-х років

^ 3. Оплата витрат на технічну експертизу проектів, оцінку можливостей патентування результатів проведення НДДКР

До 80% витрат на інженерні та інші консультації

4. Пільгові кредити фірмам, річний продаж яких не перевищує 300 млн. євро, що вкладають кошти в модернізацію підприємства, освоєння випуску нових товарів, а також у заходи щодо раціонального використання енергії.

До 50% коштів, що вкладає власник фірми

^ 5. Пільгові кредити малим і середнім підприємствам, що вступають у промислову кооперацію з іншими фірмами

До 100 тис. євро

^ 6. Субсидії малим і середнім фірмам для придбання майна з метою досягнення економії витрат енергії

До 7,5% від вартості придбаного майна

^ 7. Дотації малим підприємствам на інвестування в НДДКР під час патентів і рухомого майна, а також на час вкладень у нерухоме майно, що використовується для НДДКР

20% вартості придбаного чи утвореного майна в межах його вартості до 500 тис. євро

^ 8. Дотації малим і середнім фірмам на наукові дослідження або розробку нової технології для виготовлення продукції

30% від договірної чи контрактної суми проекту в межах 120 тис. євро

^ 9. Дотації підприємствам з кількістю зайнятих до 1000 чол. на науково-дослідні роботи, що виконуються за їх замовленням у навчальних і науково-дослідних закладах

До 50% вартості робіт, але не більше ніж 300 тис. євро

^ 11. Прискорення амортизації

10% від витрат виробництва нового обладнання

12. Дотації наукомістким підприємствам, що існують не більше ніж два роки і нараховують не більше ніж 10 зайнятих

75% витрат, пов’язаних з їх створенням чи розвитком , але не більше ніж 750 тис. євро на одне підприємство

^ 13. Дотації комунальній владі, навчальним, науково-дослідним установам, торгово-промисловим палатам на створення технологічних центрів

75% витрат, що виникають на стадії планування і підготовки , але не більше ніж 200 тис. євро, а також на стадії безпосереднього будівництва центру, але не більше ніж 1,5млн. євро

^ 14. Податкова знижка на приватні інвестиції у НДДКР

До 7,5%


ІТАЛІЯ

^ 1. Пільгові кредити на технологічні нововведення (50% суми кредиту видається протягом реалізації програми модернізації до 30% на її завершальній стадії)

До 80% вартості проекту на термін 15 років

^ 2. Зменшення прибуткового податку

До 50% витрат на НДДКР протягом року.До 100% витрат на НДДКР (якщо результати досліджень не можуть знайти застосування на практиці протягом року)

^ 3. Прискорення амортизації під час технічного переоснащення

45% вартості основних фондів (по 15%на рік), протягом 3 років з моменту придбання устаткування (понад звичайних норм амортизаційних відрахувань)

^ 4. Податкові пільги у випадку купівлі передової технології

До 25% від суми інвестицій для підприємств з чисельністю зайнятих до 100 чол.

^ 5. Зниження податкових платежів

До 40-50% витрат на купівлю послуг, що сприяють запровадженню нової технології, залежно від розміру підприємства


ФРАНЦІЯ

^ 1. Державні дотації організаціям, що займаються науково-дослідними роботами за контрактами

До 50% суми витрат на проведення робіт за замовленням малих та середніх підприємств

^ 2. Субсидії малим та середнім підприємствам

До 50% витрат підприємств на наймання наукового персоналу (не більше ніж 175 тис євро на рік)

^ 3. Податковий кредит на приріст витрат на НДДКР

25% приросту витрат компаній на НДДКР порівняно з рівнем минулого року

^ 4. Пільговий податок для нових компаній

25% податку на прибуток протягом 3-х років

5. Не обкладаються податками кошти, що вкладаються у ризиковані проекти

100% податків на інвестовані кошти


Японія

^ 1. Пільговий податок на прибуток венчурних підприємств

Звичайний податок 42%, а у венчурних фірм 30%

2. Податкова знижка на приватні інвестиції в НДДКР

20%

^ 3. Отримання субсидій з державних фондів

До 2 млн. ієн

4. Пільгові кредити венчурним фондам

Процентна ставка 5-6% річних

^ 5. Гарантоване повернення коштів, які були вкладені у венчурний бізнес, Урядовими організаціями

До 80% обсягу коштів


КАНАДА

^ 1. Субсидії на реалізацію проектів промислових досліджень

До 50% витрат на заробітну плату науково-дослідного персоналу

^ 2. Зменшення суми корпоративного податку

На суму, еквівалентну частині приросту власних витрат фірми на НДДКР по відношенню до попереднього рівня

^ 3. Податковий кредит

10-25% капітальних і поточних витрат на НДДКР залежно від масштабу корпорації та її територіального розміщення


БРАЗИЛІЯ

^ 1. Пільгове оподаткування

Скорочення до 50% податку на прибуток для покриття витрат бразильських та іноземних компаній на наукові дослідження і розвиток технологій в галузі мікроелектроніки. Звільнення продукції цієї галузі від 10-15%-го податку на промислові вироби. Скорочення на 1% податку на прибуток компаній, що інвестують капітал у національні фірми, пов'язані з виробництвом засобів інформатики чи розвитком технологій .


ІЗРАЇЛЬ

^ 1. Дотації на проведення НДДКР

50% витрат промислових компаній


АВСТРАЛІЯ

^ 1. Податкові пільги на інвестиції у наукомісткі галузі

50% податку, встановленого для інших галузей



Завдання 2. Побудуйте діаграми та графіки залежності різних показників діяльності технологічних парків, як вказано в додатку Завдання 2. Проаналізуйте діяльність технопарків за період 2000-2003 роки.

Додаток


Таблиця 1

Показники діяльності технологічних парків "Напівпровідникові

технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка", "Інститут

монокристалів", "Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона",

"Вуглемаш"



Показники

2000 р.

2001 р.

2002 р.

Кількість інноваційних проектів

16

60

64

Обсяг інвестицій, що передбачений інноваційними та інвестиційними проектами, тис. грн.

-

5990,3

61500,0

Вироблено інноваційної продукції, тис. грн.

1370

18768,9

292813,0

Вироблено видів конкурентоспроможних видів інноваційної продукції

3

47

56

Оплачено платежів до державного та місцевого бюджетів, державних цільових фондів, тис. грн.

113

7251,6

8421,5

Зараховано на спеціальні рахунки технопарків, тис. грн

120

13584,8

11683,1

Використано коштів із спеціальних рахунків техно­парків, тис. грн.

20

11720,3

9822,4

Таблиця 2



^ Показники діяльності Технологічних парків за 2002 р.

тис. грн.

Показники


ТП "ІЕЗ ім.Є.О. Патона”


^ ТП "Інститут монокристалів»


ТП "Напів­провідники"


ТП "Вуглемаш"

Загалом

1. Кількість учасників Технопарку, його спільних та дочірніх підприємств / виконавців проектів

35

61/46

12

12

120

2. Кількість інноваційних та інвестиційних проектів (зареєстровано/виконується)

18/16

46/25

6/3

10/6

80

3. Сума інвестицій, що передбачена інвестиційними проектами

0

200 000,00

0,00




200 000,00

4. Сума одержаних інвестицій

0

0,00

0,00




0,00

у т.ч. іноземних

0,00

0,00

0,00




0,00

5. Сума одержаних кредитів

31 117,80

167 592,40

88 151,00




286 861,20

6. Сума одержаних коштів Держбюджету

0

30,00

0,00




30,00

у т.ч. Державні капітальні вкладення

0

0,00

0,00




0,00

7. Загальна сума витрат на виконання інноваційних та інвестиційних проектів

278 115,00

265 914,20

91 177,90

7 276,60

642 483,70

8. Витрати на НДДКР та виробництво дослідних зразків

3 319,50

7 988,80

1 377,50

418,70

13 104,50

9. Загальний обсяг реалізованої інноваційної продукції

303 173,50

203 558,30

99 927,70

606,00

607 268,50

у т.ч. - реалізовано на внутрішньому ринку

263 384,80

174 895,80

85 760,30

606,00

524 646,90

у т.ч. - реалізовано на зовнішньому ринку

39 791,70

28 662,50

14 167,40




82 621,60

10. Валові доходи від реалізації інноваційного (інвестиційного)

проекту

330 240,40

212 457,50

100 879,87

2 289,80

645 867,57

11. Валові витрати за інноваційними (інвестиційними) проектами

317 192,90

311 064,70

82 766,53

351,00

711 375,13

12 Отримано податкових пільг, у т.ч.

16 494,40

42 790,35

27 735,80

2 082,50

89 103,05

- за податком на прибуток підприємств;


9 461,70

5 667,25

2 054,60

581,7

17 762,25

- за податком на додану вартість;

3 812,80

16 790,60

13 921,60

77,50

34 602,50

- за податком на додану вартість відповідно до статті 6 ЗУ від 16.07.99 № 991-XIV

2 145,10

14 789,60

11 059,20

1 249,10

29 243,00

- за ввізним митом

1 047,80

5 542,90

700,40

174,20

7 492,30

13. Митна вартість імпортованих товарів

33 440,80

70 775,26

50 120,00

6 071,50

160 407,56

14. Митна вартість використаних товарів, у т. ч.

32 669,60

67 809,20

46 145,30




146 624,10

- на виконання інноваційних та інвестиційних проектів;

32 669,60

65 850,95

46 145,00




144 665,85

- на інші цілі.

0,00

1 958,25

0,00




1 958,25

15. Зараховано на спец. рахунки податків, у т. ч.


7 035,20

20 575,99

13 999,81

56,50

41 667,50

- податок на прибуток підприємств;

6 179,50

4 457,68

797,16

16,60

11 450,94

- податок на додану вартість.

855,70

16 118,31

13 202,65

39,90

30 216,56

16. Зараховано податків на:

- спец. рахунки виконавців проектів;

3 205,00

13 020,35

13 704,20

28,30

29 957,85

У т.ч. – податок на прибуток підприємства;

2 686,40

2 593,59

810,78

8,40

6 099,17

- податок на додану вартість;

518,60

10 426,76

12 893,42

19,90

23 858,68

- на спец рахунок Технопарку

3 830,20

7 555,55

295,60

28,30

11 709,65

17. Використано коштів із спец. рахунку Технопарку

4 750,30

6 802,07

60,48

0,00

11 612,85

У т. ч. на цільове фінансування проектів

4 750,30

768,20

60,48

0,00

5 578,98

18. Використано коштів зі спец. рахунків виконавців проектів

3 958,80

13 063,39

13 628,60

0,00

30 650,79

У т. ч. за рахунок цільового фінансування Технопарку

2 985,50

614,70

0,00

0,00

3 600,20

19. Перераховано платежів до бюджетів та державних цільових фондів

8 527,10

11 725,27

1 227,51

84,60

21 546,48

У т. ч. – платежі до бюджету;

3 122,50

2 454,86

1 221,73

33,70

6 832,79

- платежі до державних цільових фондів.

5 404,60

9 270,41

5,78

50,90

14 731,69

20. Кількість робочих місць

5 889

15 340

9

566

21 804

- з них нових робочих місць

260

190

154

6

610



^ Таблиця 4 (Показники 2003 року)


Показники


ТП "ІЕЗ ім.Є.О. Патона"


^ ТП "Інститут монокристалів»


ТП "Напів­провідники"


ТП "Вуглемаш"

ТП «Інститут технічної теплофізики»

^ ТП «Укрінфотех»

Загалом

1. Кількість учасників Технопарку, його спільних та дочірніх підприємств / виконавців проектів

36/18

56/29

12/9

13/12

13/1

23/1

153/70

2. Кількість інноваційних та інвестиційних проектів (зареєстровано/виконується)

19/17

28/25

6/2

13/9

1/1

3/1

70/55

3. Сума інвестицій, що передбачена інвестиційними проектами

0,00

510 424,00

0,00

0,00

0,00

0,00

510 424

4. Сума одержаних інвестицій

0,00

319 791,80

0,00

0,00

0,00

0,00

319,791

у т.ч. іноземних

0,00

0,00

0,00

0,00

0,00

0,00

0,00

5. Сума одержаних кредитів

150 950,90

205 388,80

0,00

3 061,00

0,00

10 548,20

369 948

6. Сума одержаних коштів Держбюджету

0,00

1 720,00

0,00

0,00




0,00

1 720

у т.ч. Державні капітальні вкладення

0,00

0,00

0,00

0,00

0,00

0,00

0,00

7. Загальна сума витрат на виконання інноваційних та інвестиційних проектів

846 748,90

501 757,94

2 837,1

3 418,90

221,50

10 527,20

1 365 511

8. Витрати на НДДКР та виробництво дослідних зразків

2 962,40

22 323,25

360,00

965,76

0,00

297,50

26 908

9. Загальний обсяг реалізованої інноваційної продукції

831 003,30

433 075,40

3 596,40

11 722,50

224,80

4 861,00

1 284 483

у т.ч. - реалізовано на внутрішньому ринку

747 577,00

374 691,10

2 447,50

11 722,50

224,80

4 861,00

1 141 523

у т.ч. - реалізовано на зовнішньому ринку

83 626,30

58 384,30

1 148,90

0,00

0,00

0,00

143 159

10. Валові доходи від реалізації інноваційного (інвестиційного)

проекту

913 852,60

659 289,98

4 739,10

8 035,00

224,80

6 873,50

1 593 014

11. Валові витрати за інноваційним (інвестиційним) проектом

819 598,10

527 493,41

3 981,80

5 280,74

221,50

7 632,00

1 364 197

12 Отримано податкових пільг, у т.ч.

75 597,50

99 515,90

3 494,60

2 097,53

613,80

416,50

18 735

- за податком на прибуток підприємств;


25 789,80

10 042,12

261,60

832,93

1,0

0,00

37 287

- за податком на додану вартість;

27 757,9

41 722,35

236,60

1 094,00

5,80

382,10

71 198

- за податком на додану вартість відповідно до статті 6 ЗУ від 16.07.99 № 991-XIV

15 606,70

34 857,69

2 421,60

11730

419,40

25,50

53 448

- за ввізним митом

6 443,10

12 533,74

574,80

53,30

187,60

8,90

19 801

13. Митна вартість імпортованих товарів

81 049,2

192 013,88

11 533,00

533,20

1 909,20

118,70

287 157

14. Митна вартість використаних товарів, у т. ч.

72 972

140 551,85

10 117,90

533,20

1 909,20

36,20

226 120

- на виконання інноваційних та інвестиційних проектів;

72 972

129 221,30

10 117,90

533,20

1 909,20

36,20

214 789

- на інші цілі.

0,00

11 330,55

0,00

0,00

0,00

0,00

11 330

15. Зараховано на спец. рахунки податків, у т. ч.


51 201,20

66 642,72

289,16

2 514,93

6,80

99,20

120 754

- податок на прибуток підприємств;

26 293,50

13 353,12

67,81

1 394,03

1,00

0,00

41 109

- податок на додану вартість.

24 907,70

53 289,60

221,35

1 120,90

5,80

99,20

79 644

16. Зараховано податків на:

- спец. рахунки виконавців проектів;

25 634,80

41 220,99

144,58

1 257,47

3,40

49,60

68 310

У т.ч. – податок на прибуток підприємства;

13 455,80

7 746,33

33,90

697,07

0,50

0,00

21 933

- податок на додану вартість;

12 179

33 474,66

110,68

560,40

2,90

49,60

46 377

- на спец рахунок Технопарку

25 566,40

25 421,73

144,58

1 257,47

0,00

49,60

52 439

17. Використано коштів із спец. рахунку Технопарку

20 902,70

25 952,26

142,72

1 084,05

0,00

0,00

48 081

У т. ч. на цільове фінансування проектів

20 902,70

10 783,47

115,66

934,90

0,00

0,00

32 736

18. Використано коштів зі спец. рахунків виконавців проектів

48 624,50

51 592,26

360,00

1 627,62

0,00

49,30

102 253

У т. ч. за рахунок цільового фінансування Технопарку

22 677,30

10 823,00

160,00

743,80

0,00

0,00

34 404

19. Перераховано платежів до бюджетів та державних цільових фондів

21 123,40

21 809,49

71,70

589,02

10,20

254,90

43 858

У т. ч. – платежі до бюджету;

8 645,70

8 479,86

23,50

223,00

3,50

96,50

17 472

- платежі до державних цільових фондів.

12 477,70

13 329,63

48,28

366,02

6,70

158,40

26 386

20. Кількість робочих місць

6 078

8 195

120

915

13

107

15 428

- з них нових робочих місць

275

272

24

33

3

23

630



Завдання



Побудуйте діаграми зміни кількості інноваційних проектів технопарків в Україні (по роках).

Побудуйте графік зміни виробленої інноваційної продукції по роках (2000-2003 рр.).

Необхідно зобразити на одному полі графіки зміни:

А) сум платежів до державного та місцевого фондів;

Б) сум, зарахованих на спеціальні рахунки технопарків;

В) сум, використаних із спеціальних рахунків технопарків.

4. Порівняти показники різних технопарків за 2003 рік і зобразити у вигляді діаграм:

А) кількість виробленої інноваційної продукції (тис. грн.);

Б) кількість отриманих податкових пільг (тис. грн.);

В) перераховано платежів до бюджету (тис. грн.);

Г) кількість створених нових робочих місць.


Завдання 3. Прочитайте ситуаційну вправу та дайте відповідь на питання :

Назвіть шляхи трансферу технологій. Назвіть ризики і вигоди трансферу технологій на різних етапах інноваційного циклу.

Які країни є основними ліцензіатами України?

Який шлях трансферу технологій найбільш вигідний для України. Наведіть приклади.

Які труднощі існують у сфері трансферу технологій і як їх можна подолати?

^ Шляхи трансферу українських технологій

Досі в державі є ціла низка дрібних фірм, які порівняно дешево збувають серйозні програмні новинки іноземним компаніям. А представники науково-дослідних інститутів і академічних структур нерідка продають іноземцям свої власні інновації та унікальні ідеї за суми від кількох сотень до кількох тисяч доларів. А ті потім заробляють на них мільйони.

Одним з прикладів цього є гучна 1999 року історія із севастопольським Інститутом біології південних морів (ІнБПМ), учених якого фінансували Національне агентство аерокосмічних досліджень США (NASA) та Агентство військово-морських досліджень ВМС Міністерства оборони США (ONR), і, як було визнано, вони продавали інформацію, що не має аналогів, за

неприпустимо низькими цінами. Тоді в ході розслідування, за словами професора океанографії з Вашингтона Карла Бернса, несподівано з'ясувалося, що українські технології з ІнБПМ економлять Сполученим Штатам $15-20 тис.на день. Американці готові купити технологію виробництва скандально відомих «Кольчуг». Україна загалом не проти

Однак спроба держави в цьому конкретному випадку захистити свої інтереси силою привела лише до того, що один з провідних учених цього НДІ виїхав з України. Цей повчальний випадок, який у 90-ті роки був, швидше, типовим, аніж винятковим, примусив українську владу по-новому подивитися на проблеми інноваційної діяльності й поширення технологій.

Спочатку українські експортери озброєнь хотіли створити спеціалізовану агенцію для реалізації всіх технологій. Проте в результаті проблему цього виду торгівлі вирішили іншим способом, розділивши повноваження між кількома структурами з урахуванням специфіки самих технологій. По-перше, 1998 року в складі держкомпанії «Укрспецекспорт» з'явилася нова структура — держпідприємство «Спецтехноекспорт». Демонструючи бажання ввійти до цивілізованого ринку торгівлі технологіями, Україна впродовж кількох останніх років наділила повноваженнями щодо роботи з технологіями низку інших спеціалізованих структур. Так, якщо «Спецтехноекспорт» зайнявся переважно військовим напрямом, то компанія «Інвестиції й технології» взялася за розробки подвійного призначення, «Українські технології» — за суто цивільні ноу-хау. Відповідно питання пошуку новітніх науково-технічних розробок, доведення їх до товарного вигляду й реалізації взяв на себе «Український центр інновацій і технологій». Створити вигідні умови для самих учених покликані були так звані технологічні парки, які з'явилося на базі деяких академічних інститутів та університетів. Технопарки мали відчутні податкові пільги.

^ Проблемі підходу до пошуків покупця. Аби український ринок технологій запрацював, необхідна організація системи збуту, налагоджений механізм взаємодії із замовником. Будь-який винахід може продаватися на одній з трьох стадій освоєння: «ідея» винаходу, запатентований технічно застосовний винахід і впроваджений (промислово освоєний) винахід. Однак нині співвідношення між кількістю «ідей», технічно здійснених рішень на їх базі, патентів і запатентованих винаходів, що впроваджуються у виробництво, становить 540:98:8:1. При цьому від 50% до 80% продукції, що випускається на ринок, не дають очікуваних комерційних результатів. На першій стадії винахід не має особливої цінності, позаяк не оформлений як технічне рішення й не має правового захисту. Укомерційний оборот ці винаходи зазвичай надходять від індивідуальних осіб, в яких немає коштів на подальші

дослідні роботи.

Збиранням таких пропозицій займаються спеціальні відділи «зі скуповування ідей», які організовують великі монополії, або спеціалізовані брокерські агенції, представники яких активно працюють на інтелектуальному ринку України. Тому ціна, яку платять за «ідею», лише зрідка перевищує $100. На другій стадії покупець отримує в своє розпорядження вже запатентований і технічно здійснений винахід. Однак його ще не підготовано до промислового освоєння, й головну цінність має придбання патентних прав. Тому на цій стадії для комерційного обороту характерний продаж патентів, які їхні власники не хочуть чи не можуть впровадити у виробництво, а також патентних ліцензій (без технології) та перехресних ліцензій (компанія отримує ліцензію на використання технології, запатентованої іншою фірмою). На цьому етапі продавці патентів можуть розраховувати приблизно на третину прибутку покупця.

Продавці патентних ліцензій отримують частку, близьку до мінімальної. А обмін перехресними ліцензіями почасти відбувається безвідплатно. У сучасних умовах продавцями патентів є переважно середні й дрібні фірми, а покупцями — великі й потужні монополії, що впливає на ціни патентів, тобто на зниження їх ціни. На третій стадії покупець отримує промислово освоєний та юридично захищений винахід. Продаж його здійснюється переважно у вигляді видачі ліцензії, оскільки продавець не хоче втрачати патент, на впровадження якого у виробництво він витрачає приблизно вдесятеро більше, ніж на доведення винаходу до стадії патентування.

Із зрозумілих причин основою експорту технологій має стати продаж запатентованої, і ще краще, впровадженої у виробництво технології. Вважається: найважливішою тенденцією при передачі технологій є не спроба знайти ринок збуту під розробку, що вже є (коли невідомо, чи взагалі потрібна вона комусь), а рішення технологічного завдання, яке ставить ринок. Так, в Україні створювалася танкова керована ракета «Комбат», яка сьогодні продається не лише первинному замовнику.

Ще одним може бути поява серед потенційних покупців українських технологій представників розвинених західних держав. Наприклад, американці висловлювали готовність придбати технологію виробництва станцій пасивної радіоелектронної розвідки «Кольчуга». Українська сторона загалом не проти. Однак, вважають українські торгівці технологіями, має йтися про ціну, що дорівнює виробництву 50 виробів. Тільки така форма торгівлі, зауважують продавці чутливими технологіями, може, з одного боку, дати розвиток окремим напрямам в оборонному комплексі, а з іншого — дасть можливість заробляти за світовими стандартами. Хоча часом українські власники ноу-хау відмовляються їх продавати. Позаяк набагато вигідніше бути власником технологій і, створивши виробництво, продавати кінцеву продукцію.

Так, Шосткинський казенний завод «Імпульс», який володіє замкненим циклом виробництва капсулів, уже кілька разів відмовляв іноземним замовникам передати технології виробництва цієї продукції, мотивуючи це тим, що західні компанії непогано купують різні види боєприпасів, які містять ці технології. Іноді, до речі, провідне конструкторське бюро та науково-дослідні інститути йдуть шляхом створення не надто об'ємного власного виробництва — отже, передача технології серійному заводу не завжди вигідна. Саме так чинить ДКБ «Промінь» — основний розробник українських керованих ракет. Це загалом вигідно й спецекспортерам, оскільки за таких умов контракти організовують через посередника за жорсткого контролю держави вже на етані переговорів. Продаж технологій. За свідченням самих торгівців технологіями, найбільший попит на ринку мають такі з них, які вже випробувані в країні, пройшли сертифікацію і впроваджені в діюче виробництво. Загальні успіхи, відображені в абсолютних цифрах, в Україні вважають далеко не відповідними реальному потенціалу держави, на території якої свого часу розроблялися 17 з 21 критичних технологій Радянського Союзу(критичними технологіями заведено вважати технології, здатні значною мірою впливати на розвиток науки й техніки). Наприклад, 1998 року Україна продала ліцензії в 19 держав світу на загальну суму понад $1,2 млн., 1999 року ліцензії продавалися вже в 23 країни, а загальна сума становила $2 млн. Незважаючи на невисокі обсяги, тенденція до зростання експорту
ліцензій зберігалася й у 2001-2002 роках.

Доволі важливо, що Україна почала активно імпортувати ліцензії. Наприклад, 1999 року в нас діяли угоди щодо 36 куплених ліцензій, а основними ліцензіарами були Росія та Німеччина. Серед найвагоміших прикладів — придбання ліцензії на виробництво вертольота Ка-226 у російської фірми «Камов», що дозволить створити національне вертольотобудування. Найбільшими ліцензіатами України є Росія та Китай, але ліцензії в України сьогодні купують і такі країни, як США, Польща, Південна Корея, Іран і, хоч як дивно, Молдова.

Україна останнім часом почала продавати свої технологічні рішення партнерам по військово-технічній співпраці в різних варіаціях. Насамперед це стосується країн Південно-Східної Азії та Близького Сходу — традиційних замовників українських озброєнь. Річ у тім, що країни цих регіонів дедалі частіше висловлюють бажання не просто купувати товар, а й отримувати разом з ним ліцензію на його виробництво. Це стосується й технологій організації виробництва зброї (організація порохового виробництва у В'єтнамі чи готовність передати Малайзії й Туреччині технологію виробництва танків Т-84), і передачі безпосередньо чутливих технологій (наприклад, продаж Китаю технології створення іонно-плазменного двигуна для космічних апаратів). Також можна пригадати й продаж НДІ «Квант» кількох технологій у рамках постачання продукції ППО.

Або передача Китаю технологій виробництва газових турбін для ВМС Миколаївським держпідприємством «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Машпроект». Особливо помітний наймісткіший український проект, пов'язаний з передачею технології виробництва літаків Ан-140 Ірану. У цьому випадку організовано поступовий перехід від постачання вузлів та агрегатів і складання на заводі HESA в Ісфахані до самостійного виробництва іранцями літаків під супроводом українськими фахівцями фірми-розробника. До того ж йдеться не просто про трансфер технології, а про трансфер цілої галузі. Уже на етапі входження України на світовий ринок технологій як орієнтир керівництвом Спецтехноекспорта називалася потенційна цифра щорічних прибутків від торгівлі технологіями у $100 млн. Сьогодні фахівці Спецтехноекспорта не спростовують цих прогнозів. Але при цьому додають, що сьогодні організація процесу реалізації технологій має враховувати чинники, що їх раніше відносили до розряду проблемних.

Наприклад, не налагоджено взаємодію розробників з продавцями критичної продукції. Це дуже важливо, позаяк здебільшого розробник не може сам реально оцінити вартість своєї інтелектуальної продукції, назвати своїх конкурентів та оцінити слабкі й сильні сторони конкуруючих технологій. І вельми часто інформація про конкурентів зводилася до простого порівняння тих чи інших показників.

Більш-менш вирішується проблема доведення ідей з хорошим комерційним потенціалом до рівня товару, який може продаватися за світовими стандартами. Зокрема, для цього проводиться інвентаризація технологій, спецекспортери й наділені повноваженнями компанії створюють власні бази даних, а також визначають

перспективність уже існуючих завершених і не до кінця доведених дослідно-конструкторських робіт. Крім того, систематизуються й бази даних за завданнями, які запитуються на ринку. До того ж уже є достатньо прикладів, коли самі спецекспортери після оцінки запитаних завдань самостійно інвестують деякі найперспективніші розробки — під конкретного замовника. Так, свого часу фахівці Укрспецекспорту помітили перспективи системи оптико-електронної протидії високоточній зброї «Каштан-3». Необхідність проведення детальної інвентаризації вітчизняних технологій ще в 1998-1999 роках називалася торгівцями зброєю серед головних умов виходу на ринок. Сьогодні структури, що займаються технологіями, мають солідні власні напрацювання. Зокрема, у базі даних держпосередника налічується понад 400 технологій, більшість з яких стосується .військової сфери або є технологіями подвійного призначення.

Проблеми секретності. Патентування технологій та сфера захисту авторських прав взагалі належить до найсерйознішої проблеми, коли йдеться про їхній трансфер у просуванні на світовий ринок. Ще трапляються
випадки, коли, намагаючись вийти на ринок самостійно, українські науково-дослідні інститути абоонструкторські бюро пропонують недоведений до товарного вигляду «сирець». Або, ще гірше, просто ідею. Тому й змушені збувати технології задешево. В бізнесі з технологіями найважливіше, хто патентовласник, а не хто автор розробки. Західний світ підходить до цього питання вельми суворо й грає за своїми правилами, й ці правила особливо відчутні в сфері військових технологій, де вони значнішою мірою, ніж сама зброя, є важелем політичного впливу. Наприклад, та сама Швеція свого часу не змогла поставити винищувачі Південно-Африканській Республіці тільки тому, що США, які безпосередньо причетні до створення одного з вузлів літака, виступили проти.

Більшість вітчизняних учасників ринку технологій сходяться на тому, що Україна має грати за правилами, прийнятими в світі. І тут одна з необхідних умов — патентування. Аби запатентувати якусь технологію за міжнародними стандартами, потрібно, на думку українських експертів, у середньому $20-25 тис. Не маючи власних ресурсів для забезпечення захисту своєї інтелектуальної вл