Реферат: Перелік умовних позначень

З М І С Т

Перелік умовних позначень......................................................................

4

Вступ..........................................................................................................

5

Розділ 1. Поняття іноземного інвестування в позиковій формі..............

13

1.1. Правова сутність іноземного інвестування в позиковій

формі.............................................................................................


13

1.2. Класифікація правовідносин, що складаються при здій-

сненні іноземного інвестування в позиковій формі ..................


37

Висновки до розділу.....................................................................

65

Розділ 2. Правова природа договорів у сфері іноземного інвестування в позиковій формі ....................................................................................


67

2.1. Інвестиційний позиковий/кредитний договір як самостій-
ний вид зовнішньоекономічного договору..................................


67

2.2. Правова природа інвестиційного позикового/кредитного
договору з “іноземним елементом” за участю держав, їхніх

об’єднань та міжнародних фінансових організацій ...................



96

Висновки до розділу......................................................................

118

Розділ 3. Система нормативно-правового регулювання відносин іноземного інвестування в позиковій формі .................................................


121

3.1. Матеріально-правове регулювання відносин іноземного

позикового інвестування за законодавством України..............


121

3.2. Колізійне регулювання відносин іноземного позикового

інвестування за законодавством України ...................................


137

3.3. Роль недержавних механізмів регулювання договірних

відносин іноземного інвестування в позиковій формі ............


143




3.4. Гарантії захисту іноземних інвестицій, здійснюваних на
підставі інвестиційних позикових/кредитних договорів, за за-
конодавством України.................................................................



150

3.5. Тенденції та перспективи розвитку правового регулюван-
ня іноземного інвестування в позиковій формі ........................


157

Висновки до розділу......................................................................

168

Висновки ...................................................................................................

171

Список використаних джерел ................................................................

177














Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


^ ВСТУП


Актуальність теми. Забезпечення стабільності та подальшого розвитку економіки України, її інтеграції у світове економічне співтовариство потребує вдосконалення законодавства щодо відносин в галузі іноземного інвестування. Зацікавленість України в реалізації проектів, що мають сприяти реформуванню ключових галузей національної економіки з метою підтримки її приватного сектору, та існуючі проблеми зменшення державного боргу свідчать про необхідність залучення іноземних кредитів суб’єктами підприємницької діяльності із обмеженням обсягів використання гарантій Уряду як засобу для їхнього повернення.

З огляду на це сьогодні постала потреба в посиленні правового забезпечення діяльності щодо залучення позик на довгостроковій основі з метою кредитування для реалізації інвестиційних проектів на підставі інвестиційних договорів.

Вдосконалення правового забезпечення в сфері інвестування передбачене рядом нормативно-правових актів, а саме: указами Президента України “Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України” від 22 лютого 2001 року, № 108/2001 та “Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні” від 12 липня 2001 року, № 512/2001, Концепцією регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, що була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1995 року № 384 та іншими програмними документами, що визначають стратегічні напрями державної підтримки та розвитку інвестиційної діяльності в Україні.

Зважаючи на широту проблеми правового забезпечення інвестицій-
них процесів в Україні, предметом дисертаційного дослідження обрані де-які аспекти міжнародного приватно-правового регулювання відносин у сфері іноземного інвестування в позиковій формі.

Проблематика правового забезпечення іноземного позикового інвестування до цього часу недостатньо висвітлена у вітчизняній правовій науці. Спроби опрацювати зазначене питання здійснювалися в межах валютно-фінансового регулювання цих відносин, інших напрямів державного регулювання іноземного інвестування, в науці розглядалися у працях з окремих питань цивільного права та в роботах із суміжною тематикою. На сьогодні в Україні практично відсутні узагальнюючі дослідження щодо правової природи договірних відносин іноземного позикового інвестування, та їхнього правового регулювання.

Базовими для розробки теми стали праці відомих фахівців у галузі міжнародного приватного та міжнародного публічного права А.Б. Альтшулера, А.Г. Богатирьова, М.М. Богуславського, А.С. Довгерта, В.І. Кисіля, Б.І. Кучера, І.І. Лукашука, Л.А. Лунца, О.О. Мережка, І.С. Перетерського, Г.С. Фединяк та інших. Істотний вплив на результати дисертації мали наукові дослідження провідних фахівців у галузі цивільного права М.І. Брагинського, В.В. Витрянського, О.Р. Кібенко, В.М. Коссака, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, В.Л.Мусіяки, В.А. Ойгензихта, С.В. Поленіної, Н.О. Саніахметової, Є.О.Харитонова, Я.М. Шевченко та ін. При написанні дисертації були використані здобутки вітчизняних фахівців в галузі фінансового права І.Б. Заверухи, А.Й. Іванського, С.М. Лісніченка та ін. Використовувалися в процесі дослідження роботи вітчизняних економістів В.Д. Базилевича, О.В. Гаври-люка, Б.В. Губського, Ю.В. Мороза, А.С. Філіпенка та інших.

Результати проведеної розвідки дають підстави стверджувати, що правове забезпечення іноземного позикового інвестування в Україні не є досконалим. Наявність різноманітних законодавчих актів різної юридич-

ної сили, норми яких не завжди узгоджені між собою, породжують колізії та різночитання в правозастосовчій практиці. Недостатня розробленість вітчизняною цивілістичною наукою цих питань також не сприяє розвитку правового регулювання таких суспільних відносин.

З урахуванням вище наведеного актуальним є дослідження теоретичних та практичних проблем, пов’язаних із правовим забезпеченням реалізації договірних відносин, які складаються у сфері іноземного позикового інвестування.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене в рамках науково-дослідних розробок за темою “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (ТЗ НДР № 01БФ 048-01) Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, науково-дослідної роботи кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин, пов’язаної з дослідженням правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності та кодифікації приватного права.

^ Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є теоретичне опрацювання проблем міжнародного приватно-правового регулювання відносин в галузі іноземного позикового інвестування в Україні, аналіз тенденцій його розвитку, особливостей правовідносин у цій сфері, визначення місця їхнього регулювання в системі права України, а також вироблення на цій основі рекомендацій, спрямованих на окреслення шляхів вдосконалення нормативно-правової бази.

Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:

– вивчити особливості іноземного позикового інвестування як самостійної форми інвестування у сфері зовнішньоекономічної діяльності та

сформулювати нове визначення поняття іноземного позикового інвестування;

– встановити правову природу договорів, що укладаються у сфері іноземного інвестування в позиковій формі;

– дослідити зміст інвестиційних позикових/кредитних договорів, їх кваліфікуючі ознаки; розглянути порядок реєстрації таких договорів;

– визначити напрями матеріально-правового регулювання договірних відносин іноземного позикового інвестування за законодавством України;

– проаналізувати питання колізійного регулювання відносин, що складаються на підставі інвестиційних позикових/кредитних договорів з “іноземним елементом”;

– виробити конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення нормативно-правового регулювання відносин у сфері іноземного інвестування, здійснюваного в позиковій формі.

^ Об’єктом дисертаційного дослідження є правові аспекти відносин, що виникають при здійсненні іноземного інвестування в позиковій формі (за винятком інвестування на ринку цінних паперів).

^ Предметом дослідження є нормативно-правові акти України, які регулюють інвестиційні відносини, положення двосторонніх та багатосторонніх міжнародних угод, укладених Україною у сфері іноземного інвестування, окремих договорів з нерезидентами, предметом яких є надання іноземних позик та кредитів з метою реалізації інвестиційних проектів, інші недержавні механізми регулювання цих відносин.

Методи дослідження. Вірогідність наукових результатів та виснов-ків забезпечується використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті і завданням дослідження. У роботі використовуються, зокрема, такі наукові методи, як формально-юридичний, порівняльно-

правовий, системно-функціональний, теоретико-прогностичний. За допомогою формально-юридичного методу було здійснено аналіз норм чинного законодавства України, що регулюють відносини іноземного позикового інвестування, а порівняльно-правового методу – вивчення правового регулювання інвестиційних відносин в законодавстві окремих іноземних країн. В свою чергу використання системно-функціонального методу надало можливість дослідити зміст відносин іноземного позикового інвестування, інвестиційних договорів в цій сфері, а теоретико-прогностичний метод дозволив розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства з метою активізації використання учасниками міжнародного економічного співробітництва цієї форми іноземного інвестування в Україні.

^ Наукова новизна одержаних результатів. Робота є одним з перших комплексних досліджень правового регулювання іноземного позикового інвестування, в якому на основі аналізу положень національного законодавства, міжнародних договорів в галузі іноземного інвестування вносяться пропозиції щодо вдосконалення правового забезпечення інвестиційних процесів.

На підставі проведеного дослідження сформульовані нові або такі, що містять елементи новизни, положення:

1. Визначено поняття іноземного позикового інвестування, яке являє собою регламентовані цивільним законодавством та іншими нормативно-правовими актами і засновані на угодах відносини, інвесторами в яких виступають юридичні особи (в тому числі фінансові установи), держави (їхні об’єднання), міжнародні фінансові організації. Зміст їх полягає у передачі інвестором реципієнту грошей та інших майнових цінностей на засадах зворотності, строковості, платній або на безоплатній основі для реалізації
інвестиційних проектів (програм), повернення яких може бути забезпече-

но цивільно-правовими, а також специфічними майновими засобами у вигляді урядових гарантій; зміст їх також може полягати у відстроченні кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент за передані товари (виконані роботи, надані послуги) в рамках реалізації інвестиційних проектів (програм).

2. Обґрунтовано пропозицію щодо необхідності врегулювання відносин з приводу іноземного інвестування, метою якого є досягнення суто соціального ефекту, нормами законодавства, що регулює договірні відносини у сфері некомерційної діяльності.

3. Визначено ознаки інвестиційного позикового/кредитного договору: 1) стороною договору, яка є інвестором, може виступати як фінансова установа, так і юридична особа, яка за своїм правовим статусом не є такою; 2) предметом договору можуть бути як гроші, так і інше майно; 3) термін користування наданими коштами має становити не менше п’яти років; 4) способами забезпечення виконання договірних зобов’язань, окрім традиційних цивільно-правових, можуть бути і гарантії Кабінету Міністрів України.

4. Внесено пропозицію передбачити в Законі України “Про режим іноземного інвестування” договір інвестиційного кредиту, в якому іноземним інвестором, що передає майнові цінності (повернення яких не забезпечується гарантією Кабінету Міністрів України) для відтворення основних фондів, виступатиме іноземна фінансова установа або інша юридична особа-нерезидент. На підставі таких договорів з метою реалізації інвестиційних проектів можуть залучатися кредити (в тому числі і в товарній формі) терміном не менше ніж на п’ять років. Розмір таких кредитів, який є одним з критеріїв кваліфікації їх як інвестиційних, має визначатися спеціальним підзаконним актом, що діятиме на момент укладення договору.

5. Запропоновано поширити гарантії, що передбачаються інвестиційним законодавством, на відносини, які виникають у зв’язку з наданням кредитів (в тому числі і в товарній формі) іноземними інвесторами підприємствам, до статутного фонду яких ці інвестори зробили внесок, незалежно від обсягу та термінів, на які вони надаються.

6. Обґрунтовано необхідність відміни діючого порядку обов’язкової реєстрації договорів, якими передбачається отримання від нерезидентів кредитів та позик в іноземній валюті, та запровадження процедури, яка б мала на меті виключно статистичну функцію, що забезпечить реалізацію принципу свободи цивільно-правових договорів.

7. Обґрунтовано необхідність передбачити у статті 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” наступну колізійну прив’язку: до інвестиційного договору незалежно застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце своєї діяльності особа-реципієнт.

^ Практичне значення одержаних результатів. Основні наукові положення дисертації та теоретичні висновки автора можуть бути використані при здійсненні законотворчої роботи по вдосконаленню законодавства України, що регулює інвестиційні відносини, та стануть у нагоді в діяльності науковців та підприємців, зайнятих у цій сфері, службовців усіх рівнів управління, фахівців з економічних спеціальностей.

Результати даного дослідження можуть бути використані при викладанні навчальних курсів “Міжнародне приватне право”, “Правове регулювання інвестиційної діяльності”, “Правове регулювання зовнішньоекономічних операцій”, інших дисциплін.

^ Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення даного дослідження оприлюднені на міжнародній науково-практичній кон-

ференції “Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики” (жовтень 1999 р., м. Київ).

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження викладені у восьми публікаціях, з яких чотири статті – у фахових виданнях, одна – тези доповіді на науково-практичній конференції, одна – розділ у довіднику, дві – в журналах.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


ВИСНОВКИ


Як свідчать результати даного дослідження за останній час відбулися певні позитивні зрушення в розвитку інвестування. Однак, ці процеси здебільшого ще не достатньо забезпечені на законодавчому рівні.

Узагальнюючи результати дисертаційного дослідження, вважаємо за доцільне відзначити наступні положення.

На сьогоднішній день у вітчизняній правовій науці не достатньо приділено уваги питанням правового забезпечення та аналізу здійснення іноземного позикового інвестування на території України.

З огляду на сучасний незадовільний стан законодавчої бази в сфері обігу нерухомості, а також на перспективи вдосконалення законодавчого регулювання економічних відносин виникає нагальна потреба, у подальшому розвитку національного законодавства комплексного дослідження цих відносин та визначення шляхів вдосконалення чинного інвестиційного законодавства, що зумовить зменшення обсягів зовнішнього боргу нашої країни як учасника міжнародних економічних відносин. Це стосується, перш за все, вирішення питання щодо можливості поширення деяких гарантій інвестиційного законодавства на відносини, що ускладнені наявністю “іноземного елементу”.

Зволікання з прийняттям нового Цивільного кодексу України, який має розширити сферу застосування цивільно-правових договорів у ринкових відносинах, вирішити значну кількість колізійних питань, що виникають у зв’язку з наявністю у відносинах “іноземного елемента”, викликає необхідність пошуку шляхів більш детального врегулювання окремих договірних форм у спеціальних актах законодавства, що регулюють відносини в різних сферах економічного життя. В той же час заходи, спрямовані на прийняття Господарського кодексу України, як показали результати аналізу його змісту в дослідженні, можуть призвести до додаткових ускладнень та непорозумінь у частині правового забезпечення інвестиційних процесів.

Отже, на сьогодні відсутні належні правові умови для залучення зовнішніх інвестиційних позикових/кредитних ресурсів з приватних джерел.

В дослідженні встановлено, що іноземне позикове інвестування являє собою регламентовані цивільним законодавством та іншими нормативно-правовими актами і засновані на угодах, інвесторами в яких виступають юридичні особи (в тому числі фінансові установи), держави (їхні об’єднання), міжнародні фінансові організації. Зміст їх полягає у передачі інвестором реципієнту грошей та інших майнових цінностей на засадах зворотності, строковості, платній або на безоплатній основі для реалізації інвестиційних проектів (програм), повернення яких може бути забезпечено цивільно-правовими, а також специфічними майновими засобами у вигляді урядових гарантій; зміст їх може полягати також у відстроченні кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент за передані товари (виконані роботи, надані послуги) в рамках реалізації інвестиційних проектів (програм).

В чинному інвестиційному законодавстві України не сформульоване визначення такої мети здійснення інвестування, як досягнення соціального ефекту. Одним із шляхів усунення існуючої прогалини у визначенні змісту такої самостійної мети інвестування, як досягнення соціального ефекту та, відповідно, забезпечення чіткого відмежування різних напрямів інвестування, на нашу думку може бути регламентація його в Законі України “Про режим іноземного інвестування” та доповнення статті 1 цього Закону частиною третьою в такій редакції:

“Відносини, пов’язані із вкладенням іноземного капіталу для досягнення соціального ефекту регулюються Законом України “Про благодійництво та благодійні організації”, Законом України “Про гуманітарну допомогу” та іншими актами законодавства про неприбуткові операції. Чинність цього Закону на зазначені відносини не поширюється”.

Результати дослідження інвестиційного договору, предметом якого є позика або кредит як самостійного, не змішаного договору, дозволяють відзначити наступні його кваліфікуючі ознаки та їх відмінні характеристики, які дають підстави для відокремлення його від інших інвестиційних договорів: суб’єктний склад (інвесторами виступають не тільки фінансові, але і нефінансові установи); предмет договору, яким може бути валюта та інші майнові цінності, які відповідають критеріям, встановленим законодавством для іноземних інвестицій, а також об’єкт інвестування (інвестиції можуть залучатися не лише у вигляді капітальних вкладень, які спрямовуються на створення, розширення, реконструкцію чи модернізацію основних фондів); сума вкладень; довгостроковий термін користування наданими коштами (не менше п’яти років); забезпеченість виконання договірних зобов’язань, крім традиційних цивільно-правових, специфічними засобами у вигляді урядових гарантій; залежність умов субкредитного договору від змісту міжнародного договору (реалізація його умов повністю спрямована на належне виконання останнього); можливість зв’язку з прямим інвестуванням. Даючи характеристику ознак інвестиційного договору, предметом якого є позика/кредит, як самостійної правової форми здійснення зовнішньоекономічної діяльності, можна зазначити, що він є консенсуальним, двостороннім, оплатним (а в разі інвестування з метою досягнення соціального ефекту – безоплатним), носить майновий характер з обов’язковим елементом організаційного. Змішаний характер інвестиційного договору, предметом якого є позика/кредит, може бути в тому разі, якщо ним передбачається відстрочення кінцевого розрахунку за передані товари (виконані роботи, надані послуги) в рамках реалізації інвестиційних проектів.

Проаналізоване законодавство в частині порядку обов’язкової реєстрації цього виду цивільно-правового договору дозволило обґрунтувати необхідність внесення змін до чинного законодавства як один із шляхів забезпечення принципу свободи договорів та оптимізації договірних відносин в галузі іноземного позикового інвестування.

З часу проголошення незалежності України до цього моменту спостерігається продовження розвитку нормативно-правової бази в сфері регулювання відносин кредитування, які забезпечуються державними гарантіями. В свою чергу чинне інвестиційне законодавство містить прогалини та неузгодженості в частині регламентації договірних форм іноземного інвестування без створення юридичної особи. Таке становище негативно впливає на розвиток міжнародних інвестиційних зв’язків на приватній, не гарантованій державою основі, і, відповідно, значно обмежує обсяги залучення позикових коштів з приватних джерел.

У зв’язку з відсутністю законодавчої регламентації в рамках інвестиційного законодавства такого виду договору, питання визначення права країни, що має бути застосовано, в даний час регламентується Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, який містить недолік в частині визначення права, яке має застосовуватись в цих договірних відносинах. Проте, довгостроковий їх характер та складний правовий зміст – ще один аргумент на користь врегулювання їх в чинному інвестиційному законодавстві з метою забезпечення поширення чинності на ці відносини виключно внутрішнього законодавства України. З огляду на це пропонується закріпити в статті 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” положення, що до інвестиційних договорів незалежно від їх предмету застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності особа-реципієнт.

Значне місце в системі регуляторів цих приватних відносин, ускладнених наявністю “іноземного елемента” посідають недержавні механізми регулювання. В сфері регулювання міжнародних інвестиційних відносин спостерігається тенденція до інтернаціоналізації контрактів та пожвавлення розвитку галузі lex mercatoria.

На сьогодні виникла потреба поступового зменшення обсягів залучення коштів на гарантованій урядом основі. З огляду на це вдосконалення нормативно-правового регулювання цих відносин на нашу думку доцільно проводити шляхом внесення змін до чинного інвестиційного законодавства шляхом нормативного встановлення критеріїв кваліфікації інвестування, яке здійснюється у формі надання позик та кредитів.

Вважаємо за доцільне розглянути питання про внесення доповнень до Закону України “Про режим іноземного інвестування” з метою законодавчого закріплення можливості здійснення іноземного позикового інвестування на підставі інвестиційного договору такого виду наступним чином. Доповнити Закон України “Про режим іноземного інвестування” статтею 25 такого змісту:

“СТАТТЯ 25. Договір інвестиційного кредиту

Договором інвестиційного кредиту, який укладається з метою реалізації інвестиційних проектів та програм на території України, є угода, іноземним інвестором в якій виступає іноземна фінансова установа або інша юридична особа, і предметом якої є інвестиція у відтворення основних фондів, повернення якої не гарантується Кабінетом Міністрів України, у формі:

кредиту (в тому числі і в товарній формі), який надається є метою реалізації довгострокового інвестиційного проекту терміном не менше, ніж на п’ять років. Сума такого кредиту, яка дає підстави кваліфікувати його як інвестиційний, визначається на момент укладення такого інвестиційного договору в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

кредиту (в тому числі і в товарній формі), що надається іноземним інвестором підприємству з іноземними інвестиціями, до статутного фонду якого цей інвестор (кредитор) здійснив прямі інвестиції, незалежно від суми та терміну надання”.

Внесення змін до чинного інвестиційного законодавства у сфері регулювання цих відносин має створити умови для поширення на них ряду закріплених законодавством гарантій та можливості реалізації механізмів захисту прав іноземних інвесторів.

Таким чином, встановлення і розвиток довгострокових зовнішньоекономічних зв’язків у сфері позикового інвестування є підставою для розроблення та реалізації державних заходів, спрямованих на удосконалення норм внутрішнього законодавства України в цьому напряму, і створення належних умов для залучення приватних позикових коштів.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


І. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ


1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996.– № 30.– Ст. 141.

2. Цивільний кодекс Української РСР: затверджено Законом УРСР від 18 липня 1963 року (з наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963.– № 30. – Ст. 463.

3. Господарський процесуальний кодекс України: прийнято 6 листопада 1991 року (з наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1992.– № 6. – Ст. 56.

4. Бюджетний кодекс України: прийнято 21 червня 2001 року № 2542-ІІІ // Голос України.– 24.07.2001. – № 129.

5. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року (з наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991.– № 20.– Ст. 249.

6. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ (з наступними змінами і доповненнями)// Відомості Верховної Ради України. – 1991.– № 29. – Ст. 377.

7. Об иностранных инвестициях: Закон Республики Болгария от 17 мая 1991 г. // Дыржавен вестник.– 14.06.91.– № 47.

8. Об иностранных инвестициях в РСФСР: Закон РСФСР от 4 июля 1991 г. // Международное частное право. Сборник документов. Сост. К.А. Бекяшев, А.Г. Ходаков – М.: Изд–во БЕК, 1997. – С. 646-658.

9. Про захист іноземних інвестицій на Україні: Закон України від 10 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46.–
Ст. 616.

10. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 вересня 1991 року (з наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47.– Ст. 646.

11. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 року (з наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.

12. Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій: Закон України від 3 червня 1992 року № 2402-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 33. – Ст. 474.

13. Про міжнародні договори України: Закон України від 22 грудня 1993 року № 3767-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994.– № 10. – Ст. 45.

14. Рекомендательный законодательный акт “Об общих принципах правового регулирования иностранных инвестиций в государствах – участниках Межпарламентской Ассамблеи”: принят Постановлением Межпарламентской Ассамблеи государств-участников СНГ от 18 марта 1994г. // Межпарламентская Ассамблея государств-участников СНГ. Информационный бюллетень. – 1994. – № 4. – С. 57-61.

15. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28 грудня 1994 року (з наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4. – Ст. 28.

16. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19 березня 1996 року № 93/96-ВР (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.

17. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16 вересня 1997 року № 531/97 // Уряд. кур’єр. – 1997. – 16.10.– № 192-193.

18. Про іноземну інвестиційну діяльність в Республіці Башкортостан: в ред. Закону РБ від 15 грудня 1997 року № 130–з // [www.misufa.ru].

19. Об инвестиционной деятельности в Российской Федерации, осуществляемой в форме капитальных вложений: Федеральный Закон от 25 февраля 1999г. (с изменениями, внесенными ФЗ от 2 января 2000 г. № 22-ФЗ) // Собр. законодательства РФ. – 1999. – № 9. – Ст. 1096; Инвестиции в России. – 2000. – № 2.

20. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року № 679–XIV (із змінами і доповненнями) // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 24.– Ст. 1087.

21. Об иностранных инвестициях в Российской Федерации: Федеральный Закон от 9 июля 1999 г. // Собр. законодательства РФ. – 1999. –
№ 28. – Ст. 3493.

22. Про гуманітарну допомогу: Закон України від 22 жовтня 1999 року № 1192-XIV // Голос України. – 1999. – 16 листоп.

23. Про банки і банківську діяльність: Закон України в редакції від 7 грудня 2000 року (з наступними змінами і доповненнями) // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 1-2. Частина 1. – Ст. 1.

24. Про Державний бюджет України на 2001 рік: Закон України від 7 грудня 2000 року № 2120-ІІІ (з наступними змінами) // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 52. – Ст. 243.

25. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст.

26. О противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем: Федеральный Закон Российской Федерации от 7 августа 2001 г. № 115-ФЗ // Российская газета. – 09.08.2001 г.

27. Про внесення змін до деяких законів України з метою усунення випадків ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів): Закон України від 20 грудня 2001 року № 2899-ІІІ // Уряд. кур’єр. – 9 січня 2002 року.

28. Про Державний бюджет України на 2002 рік: Закон України від 20 грудня 2001 року № 2905-ІІІ // Уряд. кур’єр. – 2002. – 09.01. – № 4.

29. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) (справа № 1-7/99) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 // Офіц. вісн. України.– 1999. –
№ 7. – Ст. 255.

30. Про Єдиний митний тариф України: Декрет Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 року № 4-93 (з наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 12. – Ст. 107.

31. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 (з наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України.– 1993. – № 17. – Ст. 184.

32. Про надання державних гарантій щодо іноземних кредитів, які надаються Україні відповідно до міжнародних договорів: Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року № 25-93 // Голос України. – 1993.– № 59.

33. Про режим іноземного інвестування: Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 55-93// Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 28. – Ст. 302.

34. Про введення в дію Закону УРСР “Про зовнішньоекономічну діяльність”: Постанова ВР УРСР від 16 квітня 1991 року № 960-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – Ст. 378.

35. Про ефективність використання іноземних кредитів в Україні: Постанова Верховної Ради України від 12 лютого 1997 року № 63/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 12. – Ст. 109.

36. Питання Палати незалежних експертів з питань іноземних інвестицій: Указ Президента України від 14 травня 1997 року № 432/97 // Офіц. вісн. України. – 1997. – Число 20. – Ст. 22.

37. Про порядок підтвердження згоди України на фінансування Європейським банком реконструкції та розвитку інвестиційних проектів, що не потребує державних гарантій: Указ Президента України від 30 жовтня 1997 року № 1205/97 // Уряд. кур’єр. – 1997. – 6 листоп.

38. Про міжнародну технічну допомогу: Указ Президента України від 1 червня 1999 року № 596/99 // Уряд. кур’єр. – 5.06.99. – № 103.

39. Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства: Указ Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 // Уряд. кур’єр. – 1999.– 1 лип.

40. Про ліквідацію деяких консультативних, дорадчих та інших органів: Указ Президента України від 13 листопада 2001 року № 1071/2001 // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 46. – Ст. 2042.

41. Про заходи щодо запобігання легалізації (“відмиванню”) доходів, одержаних злочинним шляхом: Указ Президента України від 10 грудня 2001 року № 1199/2001 // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 50. – Ст. 2230.

42. Про впорядкування участі міністерств і відомств у діяльності міжнародних організацій, членом яких є Україна: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 1994 року № 474 (із змінами та доповненнями) // Зібр. постанов Уряду України. – 1994. – № 10. – Ст. 264.

43. Про додаткове забезпечення гарантій або інших зобов’язань Уряду України, які надаються іноземним кредиторам щодо погашення кредитів в іноземній валюті, що залучаються українськими юридичними особами: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1995 року № 655 (з наступними змінами і доповненнями) // Зібр. постанов Уряду України – 1996. – № 1. – Ст. 6.

44. Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 грудня 1995 року № 1002 (з наступними змінами) // Зібр. постанов Уряду України. – 1996. – № 4. –
Ст. 125.

45. Про порядок підготовки та реалізації проектів розвитку економіки України, що підтримуються Міжнародним банком реконструкції та розвитку: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 квітня 1996 року
№ 440 // Зібр. постанов Уряду України. – 1996. – № 10. – Ст. 300.

46. Про надання гарантії Кабінету Міністрів України щодо забезпечення погашення кредиту США, що залучається для фінансування закупівлі спільним підприємством – закритим акціонерним товариством “Украгробізнес” зернозбиральної техніки: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 року № 1299 // Комп’ютерна правова система “ЛІГА:
ЗАКОН” 7.

47. Про надання гарантії Кабінету Міністрів України щодо забезпечення погашення кредиту ФРН, який залучається для фінансування закупівлі Державним підприємством по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу “Агротех” зерно- і кормо-збиральної техніки фірми “КЛААС КГаА”: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 1997 року № 101// Комп’ютерна правова система “ЛІГА: ЗАКОН” 7.

48. Положення про порядок залучення іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов’язань юридичних осіб-резидентів щодо їх погашення: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 року № 414 (з наступними змінами) // Офіц. вісн. України. – 1997.– Число 19.– Ст. 32.

49. Про надання гарантії Кабінету Міністрів України щодо забезпечення погашення кр