Реферат: Науково-методичний супровід інноваційної діяльності педагогів в закладах освіти Орджонікідзевського району м. Харкова

Науково-методичний супровід інноваційної діяльності педагогів в закладах освіти Орджонікідзевського району м.Харкова


Початок ХХІ століття – час історичних підсумків і народження нових ідей. На зламі століть відбувається осмислення минулого знання, досвіду та формування нового розуміння сенсу життя, створення якісно нової моделі суспільства. Це період активного розвитку та оновлення соціально-економічної, суспільно-політичної сфер життя, вироблення і впровадження нових технологій. Інноваційність – ознака сучасного суспільства, об’єктивна реальність, яку потрібно усвідомити та прийняти.

Закономірним є факт прийняття на рівні держави Законів "Про інноваційну діяльність" та "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні", які орієнтують суспільство на інноваційний розвиток і визначають механізм реалізації інноваційної діяльності.

У нормативно-правових актах чітко визначено мету державної інноваційної політики: створення економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, відродження духовного та інтелектуального потенціалу нації. Формування інноваційної культури населення розглядається як стратегічний пріоритетний напрям інноваційної діяльності та державної інноваційної політики в Україні . Безперечно, визначальне значення в цьому має освіта як процес і результат засвоєння знань, розвитку, формування життєвих компетенцій.

Ключова роль у системі освіти належить учителю. Саме за допомогою діяльності педагогічних працівників реалізується державна політика. В сучасних умовах змінюються і погляди на вчителя як носія культурно-історичної спадщини, загальнолюдських і національних цінностей. Педагог сьогодні перестає бути для учнів єдиним джерелом знань, тому сучасний учитель має постійно здобувати й узагальнювати нові знання з різноманітних джерел і володіти технологіями їх передачі у такій послідовності (або в такий спосіб), щоб в учнів формувалися вміння відшуковувати інформацію, виробляти (продукувати) нові знання, співставляти, систематизувати, використовувати їх у житті. У такого вчителя сформована інноваційна культура, а отже - він здатен сформувати її у своїх вихованців.

Логічним є висновок про те, що впровадження інновацій в освіту є і необхідністю, і вимогою, і завданням, і об’єктивною реальністю.

Проте аналіз інноваційної діяльності закладів освіти Орджонікідзевського району м.Харкова як відкритих соціально-педагогічних систем дозволив виявити протиріччя між:

формуванням якісно нової моделі суспільства з новою філософією життя, потребою держави в освічених спеціалістах з високим рівнем культури, мобільності, творчості, адаптивності до соціально-економічних змін і недостатнім рівнем усвідомлення функцій інновацій в освіті;

необхідністю впроваджувати нові знання та використовувати сучасні способи передачі інформації, застосовувати інноваційні освітні технології й низьким рівнем як психолого-педагогічної підготовленості вчителів, так і недостатніми економічними можливостями впровадження інновацій;

широким поширенням інновацій у всіх галузях господарства та недостатньою розробленістю організаційного механізму їх поширення в освітній діяльності.

Таку низку протиріч можна продовжувати. Особливо, якщо розглядати регіональні освітні системи, які, окрім загальних, мають свої особливості функціонування.

Аналіз понять "інновація", "освіта", "простір", "інноваційна діяльність" дозволяє нам розглядати поняття " освітній простір" у двох площинах: як середовище, територію, в межах якої діють узгоджені єдині правила інноваційної діяльності, та як цілісну систему, результатом функціонування якої є новітні ідеї та оригінальні технології.

Складовими такої системи, на нашу думку, можуть бути:

1)     інноваційна інфраструктура – сукупність закладів, організацій, установ, об’єднань, що займаються інноваційною діяльністю та надають послуги в її проведенні. До районної інноваційної освітньої інфраструктури відносимо заклади освіти, шкільні методичні кабінети, бібліотеки, та інформаційно-методичний центр управління освіти району;

2)     інноваційний потенціал – сукупність науково-методичних, матеріально-технічних, кадрових можливостей закладів.

До внутрішніх належать такі можливості закладу освіти:

науково-методичні – наявність у закладі освіти бібліотечного фонду, інформаційно-ресурсного банку даних про ефективний педагогічний досвід школи, району (міста), області, України, досягнення науки, нормативно-правову базу функціонування освітньої системи та інноваційної діяльності й ін.;

матеріально-технічні – функціональна спроможність приміщень і території закладу освіти (наявність ігрового та спортивного майданчиків, дослідних ділянок, спортивної зали, музею, приміщень для проведення додаткової роботи з учнями, вчителями тощо); технічне оснащення закладу освіти (наявність організаційної техніки, комп’ютерної бази, підключення до мережі Інтернет, електронної пошти, аудіо-, відеоапаратури тощо);

кадрові – наявність працівників відповідно до штатного розпису закладу освіти (забезпеченість школи педагогічними працівниками, посадами психолога, соціального педагога, педагога-організатора дитячого колективу тощо)

До зовнішніх – науково-методичні, матеріально-технічні, кадрові можливості району (міста), області та їх спрямованість на реалізацію інноваційних проектів кожного закладу освіти;

3)     інноваційна культура – складова інноваційного потенціалу, що характеризує рівень освітньої загальнокультурної, соціальної, психолого-педагогічної підготовленості вчителів до інноваційної діяльності. Інноваційну культуру вчителя розглядаємо як сформованість мотивації до впровадження інновацій регіонального й локального рівнів, володіння знаннями про сучасні наукові досягнення, поінформованість про дослідно-експериментальну роботу та інноваційну діяльність закладів освіти України, області, району (міста), вміння проводити психолого-педагогічні дослідження;

4)     моніторинг інноваційної діяльності – систематичний збір, обробка, аналіз інформації про перебіг інноваційних процесів. Моніторинг інноваційної діяльності розуміємо як наявність на рівні району технологій проведення експертизи інноваційних проектів та результатів їх реалізації.

Лише у своїй єдності описані компоненти створюють цілісну систему, чітке функціонування якої здатне породжувати (продукувати) нову якість у вигляді нових ідей та досвіду.

Головним завданням організаторів інноваційної діяльності на рівні району є створення таких умов, за яких названі компоненти існували б не окремо один від одного, а функціонували в межах єдиної цілісності. Тобто мова йде про створення організаційного механізму, який розглядаємо як системоутворюючу діяльність, спрямовану на збільшення кількості об’єктів інноваційної діяльності у районі та зростання якості інноваційних продуктів.

Розроблений нами організаційний механізм формування інноваційного освітнього простору в районі складається з двох елементів:

1)     визначення етапів організаційної діяльності;

2)    проектування організаційної структури управління інноваційною діяльністю в районі.

До етапів організаційної діяльності відносимо:

І етап – інформаційне забезпечення інноваційної діяльності;

ІІ етап – створення правового поля інноваційної діяльності;

ІІІ етап – координація інноваційної діяльності;

ІV етап – експертиза результатів інноваційної діяльності;

V етап – поширення інноваційних педагогічних пошуків;

VI етап – системно-узагальнююча діяльність.


Якщо організаційний механізм працюватиме чітко, як "годинник", тобто буде дотримано послідовність етапів та реалізовано їх основні завдання, то кількість об’єктів інноваційної діяльності в районі збільшиться.

Розкриємо призначення та основні завдання кожного етапу організаційної діяльності, спрямованої на розгортання інноваційних процесів та формування інноваційного освітнього простору в районі.

I.                   Інформаційне забезпечення інноваційної діяльності

Виділення етапу пов’язане з необхідністю накопичення, аналізу, поширення інформації, створення інформаційно-ресурсного банку даних інноваційних процесів (стан інноваційної інфраструктури, рівень інноваційної культури та інноваційного потенціалу).

Окрім того, на цьому етапі відбувається і формування інноваційного потенціалу, інноваційної культури вчителів та збір, систематизація інформації про перебіг інноваційних процесів у районі. Основними завданнями даного етапу є:

1)     накопичення зовнішньої інформації:

 нормативно-правові акти України;

програми та проекти міжнародного та Всеукраїнського рівнів; дослідно-експериментальна робота областей України;

наукові дослідження з педагогіки, психології та ін.;

2)     накопичення внутрішньої інформації:

проекти та програми, що реалізуються в районі;

результати діяльності закладів освіти та вчителів району (банк педагогічних інновацій)

3)     поширення інформації на:

науково-методичних заходах;

публікаціях, посібниках;

 інформаційно-методичному збірнику (розділ "Інноваційна діяльність");

бібліотеку;

Веб-сторінку.

Уся внутрішня та зовнішня інформація накопичується та аналізується у створеному районному банку даних.


II.                Створення районного правового поля інноваційної діяльності

Основне призначення даного етапу полягає у визначенні правил, алгоритмів, технологій, єдиних підходів до організації і проведення інноваційної діяльності у межах району.

Виділення такого етапу сприяє формуванню інноваційної інфраструктури, інноваційного потенціалу та інноваційної культури.

Завдання, які передбачено реалізувати на даному етапі:

1)     розробка планів, що регламентують інноваційну діяльність в районі;

2)     науково-методичне консультування щодо розробки концепцій, програм інноваційної діяльності в закладах освіти, іншої документації;

3)     укладання угод про співпрацю з науковими, науково-методичними, культурно-освітніми закладами й установами, що надають допомогу у проведенні інноваційної діяльності в межах району.

III.             Координація інноваційної діяльності

Виділення етапу пов’язане з тим, що інноваційний потенціал закладу освіти може бути недостатнім для реалізації інноваційних проектів. У зв’язку з цим виникає необхідність у призначенні консультантів, координаторів, керівників інноваційної діяльності.

Призначення координаторів, консультантів, керівників, здійснення інформаційно-організаційного, науково-методичного, психолого-педагогічного супроводу інноваційної діяльності є основним завданням даного етапу.

На цьому етапі відбувається формування інноваційної інфраструктури та інноваційного потенціалу, підвищення рівня інноваційної культури вчителів, збір поточної інформації про перебіг інноваційної діяльності у закладах освіти.

IV.              Експертиза результатів інноваційної діяльності

Особливість ІV етапу полягає у проведенні моніторингових досліджень щодо ефективності та доцільності інноваційної діяльності у районі.

На цьому етапі:

1)     аналізується інформація про перебіг інноваційних процесів;

2)     проводиться експертиза освітніх інновацій;

3)     проводиться експертиза творчих продуктів діяльності педагогічних працівників області за напрямами інноваційної діяльності (поточна та остаточна експертиза);

4)     проводиться експертиза результатів інноваційної діяльності роботи (остаточна експертиза);

5)     отримані результати порівнюються з прогнозованими;

6)     вносяться корективи у діяльність закладів освіти.


^ Психологічний супровід

інноваційної діяльності ЗНЗ.


Освітні інновації, що здійснюються на сучасному етапі розвитку у вітчизняній системі загальної середньої освіти, теоретично обґрунтовані психологічною наукою.

Серед психолого-педагогічних інновацій виділяються наступні технології:

Розвивальне навчання. Автори: Д. Ельконін, В. Давидов, О. Дусавицький, В.Паламарчук.

Особистісно-орієнтоване навчання. Автори: С. Подмазін, О. Савченко.

Особистісно-орієнтоване виховання. Автор: І.Бех.

Інтеграційної природничої освіти. Автор: В. Рільченко.

Колективного навчання. Автори: Л. Кочина, Н. Бібік.

Модульно-розвивального навчання. Автор А. Фурман.

Психологічного управління. Автори: Л. Карамушка, Н. Коломінський.

Адаптивного управління. Автор: Г. Єльнікова.


Психологічний супровід інноваційної діяльності загальноосвітнього навчального закладу змістовно полягає

у співробітництві практичних психологів з педагогічним колективом,

психологічній підтримці педагогів-інноваторів,

моніторингу розвитку учнів.

Надаємо перелік видів робіт, які використовують у своїй діяльності працівники психологічної служби у роботі з педагогами загальноосвітніх навчальних закладів (не тільки тих, у яких впроваджуються інноваційні технології)

^ Просвітницька робота, метою якої є підвищення психологічної культури педагогів.

Виступи практичних психологів, соціальних педагогів на педагогічних радах, нарадах ,де вони ознайомлюють вчителів з новинками психологічної та соціально-педагогічної науки.

2. ^ Діагностична робота.

Соціологічні дослідження проводяться з метою аналізу діяльності школи, аналізу досягнень і недоліків системи внутрішньошкільної методичної роботи.

Завдання дослідницької роботи:

вивчення потреб вчителів у підвищенні рівня психолого-педагогічної підготовки;

вивчення методичних потреб вчителів;

визначення рівня задоволеності вчителів власною діяльністю;

визначення зацікавленості педагогів у творчості та інноваціях;

вивчення мотивації вчителів до педагогічної діяльності;

вивчення соціально-психологічного клімату у колективі;

вивчення мотивації навчальної діяльності учнів, ставлення учнів до школи.


3. Просвітницько-розвивальна робота.

Мета: формування позитивної мотивації педагогів до творчої діяльності, вдосконалення загально-педагогічної та методичної підготовки вчителів, розробка єдиної психолого-педагогічної стратегії супроводу дитини в процесі її навчання, а також стратегій розвитку певних учнівських груп і паралелей.

Практичний психолог бере участь у методичних семінарах з вчителями-предметниками, класними керівниками.

Методичні семінари-це творчий процес аналізу різних педагогічних підходів, ідей, технологій роботи з погляду їхнього психологічного змісту, можливих психологічних висновків (і наслідків). Це спільна спроба синтезувати педагогічні знання стосовно конкретного предмета, даної теми, власного стилю викладання і спілкування.

Практичні психологи та соціальні педагоги беруть участь у підготовці та проведені просвітницьких психолого-педагогічних семінарів для педагогічного колективу.

Просвітницькі семінари орієнтовані, насамперед, на вироблення загальної психолого-педагогічної мови, за допомогою якої описується дитина, її особливості і прояви.

Сенс семінарської роботи не тільки в вироблені стратегій щодо створення умов для навчання, виховання і розвитку дитини, а й у взаємному професійному збагаченні педагогів і психологів, побудові корисного і важливого для педагогів процесу самоаналізу і саморозвитку.

Рекомендуємо організувати у школі^ Педагогічний клу