Реферат: Договірне оформлення господарської діяльності (питання – відповіді)

ДОГОВІРНЕ ОФОРМЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


(ПИТАННЯ – ВІДПОВІДІ)


Договірне оформлення господарської діяльності


Що таке договір?

Згідно з ст. 202 ЦК, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ст. 626 “договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків”.

По аналогії із цим визначенням господарським договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення господарських прав та обов'язків.


Які є види господарських договорів?

Теорія господарського права класифікує господарські договори за певними ознаками:

а) за суб’єктним складом:

дво- і багатосторонні договори.

б) за юридичною підставою укладення договору:

господарські договори, які укладаються на підставі державних замовлень, актів планування тощо;

господарські договори, які укладаються на підставі власних господарських намірів сторін.

в) за способом укладання:

консенсуальні;

реальні.

Більшість господарських договорів є консенсуальними. Ці договори вважаються укладеними, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Для укладення реального договору, поряд з згодою сторін, необхідне вчинення фактичних дій (передача грошей в договорі позики відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України).


Яка форма і зміст господарського договору?


Форма договору є способом фіксації результатів узгодження волевиявлення сторін у процесі укладення договору. Форми правочину встановлені у ст. 205 Цивільного кодексу України: правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно з ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ст. 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Нотаріальне посвідчення правочину, згідно з ст. 209 цього ж Кодексу, вимагається лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Згідно з ст. 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Якщо це передбачено законом, то недодержання вимоги про форму правочину спричинює недійсність такого правочину. Згідно ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин (тобто правочин, недійсність якого встановлена законом) або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ст. 654 Цивільного кодексу, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.


Який порядок укладення, зміни та припинення господарських договорів?

Укладення господарського договору – це зустрічні договірно-процедурні дії двох або більше господарюючих суб’єктів щодо вироблення умов договору, які відповідають їх реальним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору (надання цим умовам певної форми) як правового акту.

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно з ст. 647 Цивільного кодексу України, договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Господарський кодекс України детально регулює питання укладання господарських договорів. Зокрема, згідно п. 7 ст. 169 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарський кодекс України встановлює наступні особливості укладання господарських договорів. Зокрема, згідно ст.181 Господарського кодексу, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 183 Господарського кодексу України встановлює особливості укладання господарських договорів за державним замовленням та передбачає, що ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства і тягне за собою відповідальність, передбачену цим кодексом та іншими законами. Спори, пов'язані з укладенням договору за державним замовленням, в тому числі при ухиленні від укладення договору однієї або обох сторін, вирішуються в судовому порядку.


Коротка характеристика окремих видів договорів


^ Договори з відчуження майна.

Договір відчуження майна – господарський договір, направлений на передачу права власності майно від однієї сторони такого договору іншій стороні.

Договір купівлі-продажу. Стаття 655 Цивільного кодексу України зазначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Даний договір є оплатним, двостороннім і консенсуальним.

Окремим видом договорів купівлі-продажу Цивільний кодекс України (ст. 698) виділяє договір роздрібної купівлі-продажу, згідно якого продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих Цивільним кодексом України, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Згідно з ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Також встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України реалізація суб’єктами госпдарювання товарів негосподарюючим суб’єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Господарський кодекс не містить розділу «Договір купівлі-продажу».


^ Договір міни (бартеру). Згідно з ст. 715 Цивільного кодексу України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Згідно з ст. 293 Господарського кодексу України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Не може бути об'єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством.


^ Договір поставки. Стаття 712 Цивільного кодексу України вказує, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 264 Господарського кодексу України зазначає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. В свою чергу, згідно ст. 265 цього кодексу, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього кодексу. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс". Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу.


^ Договори безоплатної передачі майна (робіт, послуг). Згідно з ст. 717 Цивільного кодексу України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. При цьому договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно з ст. 718 цього ж кодексу, дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

У господарському обороті договір такого роду трансформувався у договори безоплатної передачі майна, договір безповоротної фінансової допомоги. Подібні операції оподатковуються податком на додану вартість за звичайними цінами (які досить складно встановити).

Стаття 719 Цивільного кодексу передбачає, що договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно. Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.


^ Договір дарування (безоплатної передачі) в Господарському кодексі України відсутній.


Договори із надання послуг та виконання робіт. Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Послуги - це певна діяльність, що не повязується зі створенням речі, однак яка сама по собі породжує відповідне благо, що має споживну вартість і внаслідок цього стає об’єктом цивільного права. З іншої сторони, внаслідок вчинення робіт річ створюється, змінюється або ліквідується.

Основними різновидами договорів про надання послуг є договір перевезення (глава 64 Цивільного кодексу України), транспортне експедитування (глава 65 Цивільного кодексу України), договір зберігання (глава 66 Цивільного кодексу України).


^ Договір про перевезення вантажу. Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник), зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Договір про перевезення вантажу є реальним (вважається укладеним у момент здачі вантажу транспортній організації для перевезення), оплатним і двостороннім. Договір перевезення вантажів регулюється законами України “Про транспорт”, “Про дорожній рух”, Кодексом торговельного мореплавства України та іншими нормативними актами. У Господарському кодексі України правовідносини перевезення регулює глава 32 „Правове регулювання перевезення вантажів”.


^ Договір транспортного експедирування. Стаття 929 Цивільного кодексу України вказує, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.


^ Договір зберігання. Відповідно до 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.


^ Договір довірчого управління. Поняття довірчого управління майном в сучасному українському законодавстві розкривається главою 70 Цивільного кодексу України. Зокрема, згідно з ст. 1029 Цивільного кодексу України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Права управителя чітко визначаються договором, однак зразу ж зауважимо, що управитель може відчужувати майно, передане в управління та укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління (ст. 1037 цього ж Кодесу).

Особливості різних видів довірчого управління майном (управління цінними паперами, активами фондів тощо) встановлюються спеціальними законами.

^ Договір підряду є прикладом договору на виконання робіт. Відносини підряду регулюються Цивільним кодексом Укрїни (глава 61 «Підряд»), законами України “Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах”, “Про захист прав споживачів”.

Згідно з ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Даний договір є консенсуальним, двостороннім та оплатним. Предметом договору підряду з матеріалізовані результати створення, перетворення, поновлення і навіть ліквідації речей виробничого, споживчого та науково-культурного призначення (Дзера О.В.Зобов’язальне право). Істотними у договорі підряду є умови, що стосуються його предмета, ціни та строку виконання. Ціна замовлення визначається згідно з кошторисом, котрий має бути складений згідно з ст. 844 ЦК України.

Різновидами договору підряду є договір побутового замовлення (ст. 865 Цивільного кодексу України), будівельний підряд (ст. 875 Цивільного кодексу України), підряд на проектні та пошукові роботи (ст. 887 Цивільного кодексу України).

Господарський кодекс України детально регулює підрядні відносини у капітальному будівництві (глава 33).


^ Договори про юридичні дії. За договорами про дії юридичного характеру одна сторона зобов’язується виконати на користь іншої сторони юридичні дії, що безпосередньо не породжують матеріальних наслідків. Зокрема, виділяють договори доручення та договори комісії.


^ Договір доручення. За договором доручення одна сторона (довіритель) для здійснення своїх прав та обов’язків доручає другій стороні (повіреному) здійснити для них дії, які тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин. Договір доручення є двостороннім, консенсуальним, може бути оплатним і безоплатним. Предметом договору доручення можуть бути тільки юридичні дії повіреного – підписання документів, укладення угод тощо. Характерною ознакою договору доручення є те, що повірений виступає як представник свого довірителя перед третіми особами. Дії повіреного щодо третіх осіб, здійсненні в межах повноважень, визначених договором, створюють або припиняють права та обов’язки безпосередньо для довірителя. Сам повірений, як представник, ніяких прав та обов’язків з угод не набуває.

Глава 68 Цивільного кодексу України іменується “Доручення”. Згідно ст. 1000 цього кодексу, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Договір доручення має багато спільного з договором комісії, який історично виник як вид договору доручення у торгівельному обороті. Але на відміну від договору доручення, де має місце пряме представництво, тобто повірений виступає від імені довірителя, у договорі комісії комісіонер –сторона, яка виконує договір, виступає в інтересах комітента, але від власного імені, що виключає можливість виникнення представницьких відносин. Стаття 1011 Цивільного кодексу України визначає, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Господарський кодекс України, на відміну від Цивільного кодексу, розкриває договори на юридичні дії в контексті так званого комерційного посередництва. Так, згідно з ст. 295 цього Кодексу, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Основною підставою виникнення комерційного посередництва, згідно з ст. 297 Господарського кодексу України, є агентський договір, згідно якого одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України.

Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

^ Питання комісійних договорів Господарський кодекс України не регулює.


Договори з передачі індивідуально визначеного майна в користування. Згідно договорів з передачі майна у користування одна сторона передає належне їй на праві власності індивідуально визначене майно у користування іншій особі.

Ці договори можна розглядати як дії осіб, направлені на реалізацію права власності. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, а саме використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. В теорії цивільного права під користуванням розуміється вилучення з речей їхніх корисних властивостей, які надають можливість задовольнити відповідні потреби індивіда чи колективу. Основними договорами про передачу індивідуально визначеного майна в користування є договори оренди та майнового найму.


^ Договір майнового найму. У Цивільному кодексі України правовідносини найму регулюються Главою 58 „Найм (оренда)”. Згідно ст. 759 за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ст.. 760 цього кодексу, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Також зазначено, що предметом договору найму можуть бути майнові права.

Договір майнового найму є двостороннім (кожна із сторін набуває прав і обов’язків), оплатним та консенсуальним.

Господарський кодекс України використовує поняття договору оренди (параграф 5 Глави 30 “Особливості правового регулювання господарського-торгівельної діяльності”). Згідно ст. 283 кодексу, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).


^ Договір оренди державного та комунального майна. Договірні орендні правовідносини регулюються окремим законом. Відповідно до ст.2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Крім цього, ряд відповідних статей містить Господарський кодекс України.


Договори з передачі в користування (власність) майна, визначеного родовими ознаками.


^ Договір позики. Стаття 1046 Цивільного кодексу України визначає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.


^ Кредитний договір. Відносини, пов’язані з наданням кредитів, регулюються Цивільним Кодексом України (глава 33. «Розрахункові і кредитні відносини»), Законом України “Про банки і банківську діяльність” та іншими нормативними актами. За кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитодавець) зобов’язується надати кошти позичальникові у розмірі та на умовах, що передбачені договором, а позичальник зобов’язується повернути грошову суму та сплатити за неї відсотки. Істотними умовами кредитного договору є забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова спрямованість.

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.


^ Договір про спільну діяльність.

У Цивільному кодексі України питання спільної діяльності регулюються главою 77. Згідно ст. 1130 цього Кодексу, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.


^ Змішані договори


Змішені договори – договори, які послідовно чи паралельно поєднують у собі елементи різних за предметними ознаками договорів.

^ Фінансовий лізинг. Згідно з статтею 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

До змішаних договорів такий договір можна віднести на тій підставі, що він поєднує у собі відносини кредитування, майнового найиму та купівлі-продажу (найчастіше фінансовий лізинг завершується переходом предмета лізингу у власність лізингоодержувача).


^ Оренда з правом викупу. Це договір оренди, істотною умовою якого, поряд із правом користування, є умова про відчуження майна на користь орендаря за умови виконання ним певних вимог такого договору (наприклад, реконструкції об’єкта оренди, належної сплати орендної плати тощо.


Зразки окремих видів договорів


^ ДОГОВІР МІНИ



м. ________________

"___" ______________ 200_ р.


_______________________________________________________________________

(вказати найменування сторони)

(надалі іменується "Сторона 1") в особі ___________________________________________,

(вказати посаду, прізвище, ім'я, по батькові)

що діє на підставі _____________________________________________________________,

(вказати: статуту, довіреності, положення тощо)

з одного боку, та _______________________________________________________________

(вказати найменування сторони)

(надалі іменується "Сторона 2") в особі ___________________________________________

_____________________________________________________________________________,

(вказати посаду, прізвище, ім'я, по батькові)

що діє на підставі ________________________________________________, з другого боку,

(вказати: статуту, довіреності, положення тощо)

(в подальшому разом іменуються "Сторони", а кожна окремо – "Сторона") уклали цей Договір міни (надалі іменується "Договір") про наступне.

^ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. За цим Договором Сторона 1 зобов'язується передати у власність Стороні 2 такий товар ____________ (надалі іменується "товар 1"), а Сторона 2 взамін цього зобов'язується передати у власність Стороні 1 такий товар ______________ (надалі іменується "товар 2").

1.2. Якість товарів, які підлягають обміну за цим Договором, має відповідати:

товару 1______________________________________________________________________;

(вказати найменування стандартів, ТУ, іншої технічної документації або зазначити зразок )

товару 2________________________________________________________________.

(вказати найменування стандартів, ТУ, іншої технічної документації або зазначити зразок )

1.3. Умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

^ 2. ОБОВ'ЯЗКИ СТОРОНИ 1

2.1. Сторона 1 зобов'язується передати Стороні 2 товар 1, а саме:

2.1.1. Найменування товару: ______________________________________________.

2.1.2. Виготовлювач товару: ____________________________ (м. ____________).

2.1.