Реферат: Орієнтовний план написання науково-дослідницької роботи > Розроби план науково-дослідницької роботи, в якому передбач основні структурні компоненти: Вступ

Юний друже!

Долею Тобі судилося жити у цікавий час – час глобальної інтелектуалізації усіх сфер суспільства, невпинного зростання наукового потенціалу і духовних потреб кожної нації. Усе це – запорука розвитку незалежної України, покращення добробуту її громадян, а ще – необхідна умова її визнання світовим співтовариством.

Перед Тобою – багато шляхів професійного самовизначення та зростання. Один з них – шлях наукового дослідження та наукової творчості. Стати ж науковцем – праця нелегка і не одного року, і починати її варто зі шкільної лави.

У цьому Тобі допоможе Рівненська Мала академія наук учнівської молоді, найважливіша мета якої — виявлення, підтримка та розвиток обдарованої особистості, створення необхідних умов для повноцінної реалізації її творчих здібностей і професійного вибору у майбутньому.


Заповіти МАН


Пам’ятай! Будь-яка теорія повинна мати доказ.




Якщо можеш зробити, – зроби зараз; хто знає, чи зможеш зро­бити це потім.




Щоразу роби все краще або по-іншому.




Якщо можеш виправити наслідки своєї помилки, ти ще не помилився.



І. Підготовка, оформлення та захист науково-дослідницької роботи


Наукове дослідження – це процес вироблення нових знань, який характеризується об'єктивністю, доказовістю, точністю й можливістю відтворення.


^ 1. Орієнтовний план написання науково-дослідницької роботи

1. Розроби план науково-дослідницької роботи, в якому передбач основні структурні компоненти:

Вступ.

У вступі автор обґрунтовує обрану тему (її актуальність, предмет та об'єкт дослідження, його практичну значущість тощо), мету та конкретні завдання, які ставляться в роботі, короткий опис існуючих досліджень обраної проблеми, стисло розкриває її науковий інтерес.

І розділ. Мета роботи.

Тут автор розкриває завдання, які слід розв’язати в цій роботі, визначає шляхи їх розв’язання, дає характеристику предмета дослідження.

ІІ розділ. Наукова (теоретична) частина роботи.

Автор дає стислий аналіз прочитаної з даної теми літератури, аналізує теоретичну частину проблеми і методики, за допомогою яких можна її розв’язати.

ІІІ розділ. Методика проведення експериментальної та дослідницької частини роботи.

Детальний опис самої методики, засобів, прийомів, використаних для її здійснення.

ІV розділ. Аналіз результатів дослідження.

Тут автор аналізує дані, отримані в ході експерименту, порівнює їх з існуючими вирішеннями проблеми.

^ V розділ. Висновки.

У цьому розділі автор робить особисті висновки за результатами даних, отриманих у ході експерименту або на підставі порівняння власних результатів з аналогічними дослідженнями в цій галузі, вказує шляхи практичної реалізації зазначеної проблеми, зіставляючи їх з теоретичним матеріалом другого розділу.

Завершує роботу список використаної літератури.

Розподіли на частини згідно з планом усі матеріали, які ти зібрав та опрацював під час роботи.

Напиши чорновий варіант роботи:

- пиши текст на одній сторінці аркуша;

- аркуші нумеруй;

- не відступай від змісту;

- якщо робота виявилась дуже об'ємною, вилучи з неї все, що не розкриває теми.

4. Оформи чистовий варіант роботи:

- віддай готовий чорновий варіант роботи науковому керівникові для редагування;

- підготуй матеріали для чистовика.


^ 2. ЯК написати й оформити роботу в МАН

Організаторами Малої академії наук України є Міністерство освіти і науки України та Академія Наук України (Постанова Колегії Міністерства освіти України від 22.12.93р. №19/3-9 та Президії Ака­демії наук України №351). Основні завдання, покладені на МАН, визначаються Державною науковою програмою «Освіта України XXI століття», затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 896 від 3.11.93 p., зокрема:

- виявляти, розвивати і підтримувати таланти та обдарування уч­нівської молоді;

- сприяти поглибленню освіти учнів через залучення їх до твор­чої діяльності;

- пропагувати наукові дослідження серед молоді;

- створювати умови для творчого самоствердження учнівської молоді та забезпечення підтримки таких науковців.

Оскільки Мала академія наук України є творчим об'єднанням мо­лоді, яке забезпечує її інтелектуальний і духовний розвиток, підго­товку до активної діяльності в галузі науки та сприяє самовизначен­ню в майбутній професії, міністр освіти і науки України щорічно видає наказ про проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту нау­ково-дослідницьких робіт членів Малої академії наук України.

Положення про етапи конкурсів-захистів, спосіб розгляду науко­во-дослідницьких робіт, базові наукові напрями та профілі, відпові­дальні структури і заохочення регламентуються відповідним нака­зом міністра освіти і науки України.

Для підвищення об'єктивності під час аналізу конкурсних робіт і визначення переможців конкурсу необхідна уніфікація вимог і підходів до підготовки, написання і захисту науково-дослідницьких робіт.

Але це не означає, що науково-дослідницька теоретична або екс­периментальна робота, яка представляється на конкурс, обмежуєть­ся рамками певних тематик. Інваріантність спрощує порівняння робіт, а варіативність відтворює концепцію дослідника. В основі ро­боти має лежати певна наукова ідея, а автор повинен відобразити в ній власну позицію дослідника.

Наукова робота в МАН – це перша творча робота, яку самостійно виконує учень на базі знань, умінь і навичок, набутих під час вивчення фізики, математики та інших навчальних пред­метів. У процесі виконання науково-дослідницької роботи учень, мабуть, уперше отримує не лише право, а й обов'язок самостійно вирішувати певне коло питань, пов'язаних з її виконанням.

^ Наукові роботи можна умовно поділити на такі групи:

• експериментальні;

• експериментально-теоретичні;

• теоретичні;

• реферативні.

Роботи, віднесені до однієї з цих чотирьох груп, мають свою спе­цифіку як виконання, так і написання.

Експериментальні – це роботи, в яких представлено результати досліджень, отриманих учнями під час їхньої безпосередньої робо­ти на експериментальних установках з вивчення фізичних власти­востей речовин. Результати досліджень пояснюються на основі по­рівнянь з відомими раніше або на основі відомих теорій чи зако­номірностей.

Термін «експеримент» (від лат. experimentum – спроба, дослід) оз­начає спостереження досліджуваного явища у певних умовах. Екс­перимент первинний відносно теорії і вважається критерієм її істин­ності

Експериментально-теоретичні – це роботи, в яких учні вчаться моделювати результати дослідів з метою їх аналітичного опису (тлу­мачення).

Теоретичні – це роботи, в яких на базі узагальнюючих побудов учні вчаться адекватно відтворювати довколишній світ.

Реферативні — це роботи, в яких аналізуються відомі з літера­турних джерел явища, закони, закономірності, факти і на основі цьо­го робляться власні висновки.


^ 3. Загальні методичні поради

Важливим етапом у підготовці учня до наукової роботи є вибір теми, а одним із вагомих критеріїв вибору теми є її доступність можливостям виконавця, розуміння ним теми на основі вже відомих знань, здобутих у процесі навчання в школі та позашкільних закладах освіти. Необхідно враховувати також наукову і практичну акту­альність теми, наявність необхідних матеріалів, експерименталь­них установок, потрібної літератури.

Аби наукова робота носила дослідницький характер і мала за­вершені зміст і форму, потрібно скласти орієнтовний план роботи, тоб­то перелік основних питань, які будуть висвітлені у дослідженні. Крім того, складання плану допомагає з'ясувати питан­ня, з якими необхідно ознайомитися в додатковій літературі та які екс­периментальні установки вивчити. Бажано також на цьому етапі вста­новити і календарні строки виконання роботи.

Наступний етап – це підготовка до проведення експерименталь­них досліджень, ознайомлення з літературними джерелами, вивчен­ня відповідних фізичних теорій. Цей етап проводиться спільно з на­уковим керівником; це – своєрідна спільна творча праця двох дослід­ників – досвідченого і початківця. Керівник пропонує молодому науковцю необхідну літературу, оригінальні статті зі спеціальних наукових періодичних видань, спрямовує зусилля учня на пошук пра­вильного розв'язання наукової задачі, на вибір ефективної та обґрун­тованої методики досліджень.

Якщо мета роботи в загальному визначає головний напрям роз­в'язування поставленої задачі, то у вирішенні кожного з пунктів пла­ну ця мета поступово конкретизується.

Успіх у написанні реферативної роботи значною мірою визначаєть­ся умінням працювати з літературними джерелами, до яких належать навчальні підручники, монографії та наукові статті у періодичних ви­даннях.

Сьогодні ми ще не маємо можливості повсюдно користуватися послугами бібліотек за допомогою комп'ютерної мережі INTERNET, тому пропонуємо деякі поради початківцям. Бібліографію до обраної наукової теми найкраще складати у вигляді картотеки. Для особистої картотеки найзручнішими є бібліографічні картки розмі­ром 148 х 105 мм.

На лицьовому боці зазначається джерело інформації (це може бути монографія, збірник наукових статей, стаття з періодичного видання тощо).

На зворотному боці занотовуються коротка інформація, план чи тези тієї роботи, що вас зацікавила і буде використана в науковій роботі.

Для складання особистої картотеки з теми даного дослідження, крім літератури, запропонованої керівником, необхідно використо­вувати також літературу з каталогів бібліотек.

^ Каталоги поділяються на:

• алфавітні, в яких назви творів розташовано в алфавітному по­рядку від прізвища першого автора чи від назви книги;

• систематичні, в яких назви творів розташовано за галузями знань;

• предметні, що містять назви творів із конкретних галузей знань. Існують також чисельні бібліографічні довідкові видання, списки літератури у підручнику, монографії тощо.

Крім того, в періодичних виданнях в останньому номері кален­дарного року вміщується покажчик статей, опублікованих упродовж року.

Літературу, відсутню у вашій бібліотеці, можна замовити в іншій бібліотеці, де вона є, по міжбібліотечному абонементу (скорочено МБА).

Ефективність наукової роботи значною мірою залежить від вашо­го уміння орієнтуватися в науковій літературі, з якою ви працюєте.

^ Як працювати з науковою літературою?

1. Для отримання максимальної кількості корисної інформації при читанні дотримуйся певних правил:

• з'ясуй назву книги або статті;

• зверни увагу на рік випуску та видавництво, щоб визначити давність та достовірність матеріалу;

• розберись в основному змісті книги та вичлени факти, потрібні для твоєї роботи;

• знайди нові або суперечливі факти, які підлягають перевірці чи критиці.

2. При роботі з літературою послуговуйся деякими порадами психологів, наприклад:

• читай без регресії, тобто переглядаючи очима текст, доки він не буде прочитаний увесь, і перечитуючи його знову після деякого осмислення (такий спосіб опрацювання матеріалу забирає багато часу);

• читай без артикуляції, тобто не роби зайвих рухів губами або язиком під час читання;

• читай не окремими словами, а змістовими блоками;

• під час читання виділяй ключові слова та опорні пункти;

• читаючи займи зручну позу і будь уважним;

• не читай відразу після прийому їжі або коли ти стомлений;

• роби перерви під час роботи з літературою – після кожних 20 хвилин читання зроби паузу хвилин на 5, після кожної прочитаної книги відпочивай 20 хвилин.

^ Пропонуємо кілька порад:

• не слід покладатися лише на пам'ять – цього недостатньо; не­обхідно вести короткі записи;

• бажано виробити для себе певну систему записів, наприклад, найкраще виконувати записи на окремих аркушах певного розміру (стандартний аркуш чи аркуш завбільшки з поштову листівку) і, що важливо, на одному боці;

• конспектуючи праці, точно і коротко передавати їх основні ідеї;

• для власних думок, різних поміток, міркувань тощо радимо за­лишати зліва вільне поле розміром 15–25 мм.

Існують ще коротші форми записів прочитаного, до яких нале­жать складання тез чи плану книги. Тези – це коротко сформульо­вані основні положення праці без фактичного матеріалу та ілюст­рацій. План – це послідовний, близький до тексту перелік питань, які висвітлюються в даній книзі, статті. План краще використовува­ти тоді, коли треба пригадати зміст прочитаного джерела.

Для тих, хто працює над експериментальними, експерименталь­но-теоретичними і теоре-тичними науково-дослідницькими робота­ми, таке попереднє вивчення та узагальнення зібраної інформації допомагає уточнити правильність вихідних положень теорії чи експери­менту.

Для учнів, які виконують наукову роботу реферативного харак­теру, настає останній і найвід- повідальніший етап: критичне узагальнення зібраного матеріалу та його літературне оформлення. Роботи реферативного характеру мають менший рейтинг порівняно з експе­риментальними, експериментально-теоретичними та теоретичними роботами.


^ 4. Поради щодо підготовки та проведення експерименту

1. Обери тему дослідження:

• обирай тему цікаву для тебе та актуальну;

• прислухайся при обранні теми до порад керівника секції або вчителя, який допомагатиме тобі виконувати наукове дослідження.

^ 2. Осмисли обрану тему:

• дай собі час для осмислення суті обраної теми, не поспішай; постійно думай про обрану тему, намагайся визначити шляхи розв'язання цієї проблеми відповідно до вже відомих результатів досліджень та практичного запиту;

• сформулюй тему коротко і так, щоб назва відповідала суті обраної проблеми і вказувала на мету дослідження;

• при формулюванні теми не використовуй складної термінології та слів "дослідження", "питання", "вивчення".

^ 3. Збери необхідну інформацію:

• збирай інформацію з усіх доступних для тебе джерел – наукових книг, журналів, статей, максимально використовуй можливості комп'ютера, мережі Інтернет;

• інформацію систематизуй і розклади по конвертах, розпиши по картках тощо;

• роби закладки та помітки олівцем;

• проаналізуй зібрану інформацію, тобто з'ясуй, чи існують уже засоби вирішення обраної тобою проблеми, визнач позитивні та негативні сторони цих засобів, оціни їх економічну вартість тощо.

^ 4. Сформулюй проблему дослідження:

на основі проаналізованої та систематизованої інформації сформулюй власну проблему, визнач її цілі і завдання.

Перш ніж почати експериментальні дослідження, треба скласти план цього експерименту, розробити схему експериментальної уста­новки, виготовити необхідне обладнання (за потреби розробити відпо­відний програмний продукт). Після підготовки експериментальної установки слід розробити та обґрунтувати методику експерименту, проаналізувати можливі похибки, розробити методи їх мінімізації. Якщо в експерименті використовується готове обладнання, необхід­но ознайомитися з описом приладів.

Пропонуємо такий порядок дій:

- ознайомся з методикою організації та проведення дослідження;

- визначся, в який період (взимку, влітку, вдень, вночі тощо), при якій температурі, протягом якого терміну, якими засобами, скільки разів тощо потрібно буде проводити дослід або експеримент;

- склади перелік необхідного обладнання;

- ознайомся з паспортами окремих приладів і вивчи поря­док роботи з ними;

- вивчи порядок роботи на установці в цілому;

- ознайомся з правилами безпечної експлуатації даної уста­новки;

- отримай у відповідальної особи допуск для роботи на установці; на основі цього допуску робиться відмітка в окремому журналі;

- підготуй необхідні для проведення досліду або експерименту матеріали;

- проведи дослід або експеримент;

- опрацюй, систематизуй та проаналізуй отримані результати;

- обчисли похибки отриманих результатів;

- порівняй їх з існуючими результатами аналогічних дослідів або експериментів;

- сформулюй висновки;

- оформи письмовий звіт.

Тепер ти готовий до роботи з приладами в науково-дослідній лабо­раторії.

Перед початком експериментальних досліджень на установці проводяться контрольні виміри на еталонному зразку, добре вивченому.

^ Мета таких вимірювань – набуття практичних навичок, пере­вірка окремих вузлів установки, визначення інтервалу похибок для кожної з вимірюваних величин, оцінка впливу похибок вимірювань окремих величин на кінцевий результат.

Для виключення випадкових похибок під час знімання показів при­ладів дослід бажано проводити кілька разів.

Дані експерименту треба відразу заносити у заздалегідь підготов­лену таблицю, без попередньої обробки. Неправильно записані по­кази слід викреслювати, а не виправляти, правильні ж писати поряд. Таблиця може містити таку інформацію: порядковий номер досліду, назва й одиниці вимірювання фізичних величин, особливості прове­дення. Значення однієї величини краще записувати у вертикальну графу. На початку графи вказується символічна назва вимірюваної величини.

Інформативність таблиці залежить від вдалої її побудови. Правиль­ний вибір структури таблиці допомагає краще розкрити сутність умі­щених до неї даних і зв'язків між ними. Кожна таблиця складається з текстової й цифрової частин. До текстової частини належать заголо­вок таблиці й необхідні словесні пояснення. До цифрової – експериментальні дані, числові розрахункові дані тощо.


^ 5. Вибір теми науково-дослідницької роботи

Тема конкурсної роботи повинна відповідати перспективним напря­мам певного розділу науки і мати певну теоретичну і прак­тичну цінність, а також має бути пов'язаною зі шкільним курсом та іншими суміжними навчальними предметами.

Тема науково-дослідницької роботи може бути обрана самостійно конкурсантом або запропо- нована науковим керівником (науковим кон­сультантом).

Щоб успішно вирішити поставлене в темі завдання, треба чітко визначити все те, що було зроблено раніше. Для цього слід ретельно про­аналізувати і вивчити літературні джерела (книги, журнали, наукові збірники тощо).

Результати ознайомлення можуть показати, що:

• проблему вивчено, а отже, подальша робота недоцільна;

• проблему вивчено ще неповністю, деякі питання досліджено по­верхнево і до того ж ти не погоджуєшся з результатами досліджень. Тож до праці...

Отже, наявні у друкованих джерелах результати з обраної теми не є перешкодою для проведення наукових досліджень.

Наукова робота має включати такі розділи:

1. Вступ. Загальні положення та обґрунтування вибору теми.

2. Визначення мети дослідження.

3. Теоретичні основи дослідження.

4. Опис експерименту.

5. Методика аналізу експериментальних результатів. Похибка ви­мірювання.

6. Аналіз отриманих результатів. Висновки.

7. Можливість упровадження. Перспективи використання резуль­татів дослідження.

8. Висновки.

9. Список використаної літератури.

Під час написання вступу науково-дослідницької роботи рекомен­дується викласти відомі з літературних джерел і власні міркування щодо обґрунтування вибору теми дослідження, вказати тенденції та загальні положення у дослідженнях даного напряму, тобто показати доцільність запланованого дослідження.

Ця частина включає в себе інформацію, яка визначає мету роботи, а тому для якісного виконання експерименту (дослідження) треба коректно й чітко визначити мету дослідження і сформулювати її в тексті науково-дослідницької роботи. Мета може бути сформульова­на як у вступній частині роботи, так і в результаті аналізу (після ана­лізу) літературних джерел з вибраної тематики.

Як правило, мету дослідження вже закладено в самій назві обра­ної для дослідження теми. Цілі досліджень можуть бути найрізнома­нітнішими і спрямованими, зокрема, на:

• виявлення зв'язків між певними явищами;

• з’ясування залежностей чи закономірностей, які існують між ве­личинами;

• розкриття можливостей удосконалення процесів, технологій тощо.

Після представлення теоретичного обґрунтування експерименту слід перейти до його опису, вказавши експериментальні установки, на яких здійснено дослідження, а також похибки вимі- рювання. Потім описати технологію експерименту, тобто, можливо, процес виготов­лення об'єктів дослідження, складність і особливість процесів, ме­тодику вимірювання та отримані закономірності.

Методика аналізу експериментальних результатів носить тради­ційний характер. Вона включає в себе порівняння змін, що спостерігалися дослідником, з відомими стандартними величинами, ста­нами системи. Дослідник має зафіксувати будь-які відхилення в сис­темі об'єкта і пояснити причини цих відхилень.


^ 6. Основні вимоги до оформлення науково-дослідницьких робіт членів МАН України

Тематика науково-дослідницьких та експериментальних робіт не обмежується.

Робота повинна відповідати правилам оформлення дисертаційного дослідження.

Державний стандарт України. ДСТУ 3008-95 ("Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення", бюлетень ВАК України, Спецвипуск, 2000).

Кожна робота має ґрунтуватись на певній науковій та експериментальній базі і містити посилання на відповідну літературу, її перелік, відображати власну позицію дослідника.

Обсяг науково-дослідницької роботи не повинен перевищувати 30 друкованих сторінок.

Наукова робота обов'язково має містити оцінки, рецензії відповідних фахівців (досвідченого вчителя, науковця, спеціаліста певної галузі).

Робота повинна бути виконана з дотриманням Закону України "Про мови в Українській РСР". Робота з іноземної мови виконується державною мовою.

Роботи, тема і зміст яких не відповідають профілю секції, до участі в конкурсі-захисті не допускаються.

Захист здійснюється на основі другого примірника науково-дослідницької роботи.

Подані учасниками конкурсу-захисту науково-дослідницькі роботи розглядаються як авторські і такі, в яких достовірність наведених результатів та можливість опублікування завірені науковими керівниками.


^ Загальні положення

Назва наукової роботи повинна бути лаконічною, корот­кою, відповідати змісту розв'яза­ної наукової проблеми (завдан­ня), вказувати на мету дослід­ження та його завершеність.

У назві не слід використовувати уск­ладнену термінологію.

При оформленні резуль­татів наукової роботи (звіту) не­обхідно посилатися на джерела, окремі матеріали яких викорис­тано. У випадку використання ма­теріалів, запозичених з наукових праць, досліджень, без посилан­ня на них науково-дослідницька робота знімається з конкурсу-захисту незалежно від стану прохо­дження.

Зміст наукової роботи не­обхідно викладати стисло, аргу­ментовано, уникаючи бездоказових тверджень.

Робота подається на Всеук­раїнський конкурс наукових робіт членів МАН України (І-ІІІ ета­пи) у вигляді спеціально підготовленого рукопису з твердою палі­туркою.


Структура наукової роботи

Науково-дослідницька робота повинна мати:

титульний аркуш;

зміст;

перелік умовних позначень або скорочень (у разі необхідності);

словник складних термінів та понять (якщо такі є в тексті роботи);

вступ (обсягом до 5 % загального обсягу основної частини роботи) з оцін­кою сучасного стану проблеми і зазначенням актуальності роботи та підстав для її виконання, мети роботи;

основну частину (обсягом до 90 % загального обсягу основної час­тини роботи) може складатися з 3-ох розділів та кількох підрозділів: 1-й розділ (обсяг до 15 %) містить огляд літератури та методологію; 2-й (до 40 %) містить аналіз отриманих результатів з досліджуваної проблеми; 3-й (до 35 %) містить викладення конкретних заходів щодо перспектив даного питання чи проблеми);

висновки (до 5 % основної частини роботи);

список використаних літературних (взагалі друкованих) джерел;

додаток (якщо у ньому є необхідність).

Титульний аркуш. Титульний аркуш містить назви: Міністерства, територіального відді­лення МАН, відомості про заклад (базовий науковий, вищий, серед­ній (школа), позашкільний), в якому виконано науково-дослідницьку роботу, прізвище, ім'я, по батькові автора (якщо є звання — вказати: кандидат у члени МАН, дійсний член МАН України), назву наукової роботи, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника (консультан­та) та його науковий ступінь, учене звання, категорію, село, місто, рік подання на конкурс. У разі необхідності вказується форма навчання конкурсанта: очна, заочна, змішана.

Назва науково-дослідницької роботи повинна бути лаконічною й ко­роткою, повністю відповідати змісту наукової проблеми (завдання), яка підлягає розв'язанню. Використання ускладненої термінології у назві роботи не надає їй цікавості.

Зміст є другою (третьою) сторінкою, де визначено структуру наукової роботи з послідовною назвою всіх розділів, підрозділів, висновків, використаних джерел, назви додатків та номери сторінок, з яких вони починаються.

^ Перелік умовних позначень, символів, одиниць, будь-яких скорочень, а також словник термінів (за необхідності) складається у разі використання в науково-дослідницькій роботі специфічної (або складної) термі­нології, маловідомих або нових скорочень та символів і розміщується на сторінці після змісту.

^ Вступ. Мета дослідження. Полягає у вивченні певних явищ чи певних об'єктів (заповідника, заказника, водних об'єктів тощо) і формулю­ється досить чітко й зрозуміло. Слід запобігати таким висловлюван­ням: «Досягнення...», «Вивчення...», оскільки це засіб досягнення мети, а не власне мета. Тому варто дотримуватись таких формулювань: «З'я­сувати можливості...», «Довести, що...», «Продемонструвати на при­кладах...», «Показати перспективи...» тощо.

Наукова новизна одержаних результатів повинна бути обґрунтована та аналітично доведена із зазначенням відмінностей порівняно з тими результатами, які були відомі раніше.

Гіпотеза: її важливо виділити, обґрунтувати або спростувати, викорис­товуючи для підкріплення систему необхідних наукових експеримен­тальних даних та логічних міркувань (наприклад, зміна хімічного або механічного складу води у водоймі з глибиною).

Задача дослідження виводиться вже на підставі поставлених мети й гі­потези. Завдяки розв'язанню задач може бути досягнуто й мети. Мета може бути, як правило, одна, а задач – декілька. Вирішення кожної поставленої задачі – це етап дослідження. Сформулювати задачу – означає тісно пов'язати у структурі науково-дослідницької роботи тео­ретичні (огляд літератури з даної проблеми) та практичні (експери­ментальні) частини (види діяльності). Задачі визначають зміст дослі­дження і структуру тексту роботи. Теоретична частина є викладенням того, що проводилось у ході дослідження.

Практичне і теоретичне значення теми науково-дослідницької роботи є надзвичайно важливим й у вступі обов'язково повинне знайти відо­браження. Варто повідомити про участь роботи у конкурсах, зборах, конференціях, де відбулася апробація результатів роботи. Обов'язково вказуються і публікації з даної проблеми у пресі.

^ Основна частина. Огляд літератури з проблеми (робиться на підставіаналізу кількох робіт) передбачає коротку характеристику того, що ві­домо про досліджувані явища, об'єкти, в якому напрямку дане питан­ня розглядалося, з обґрунтуванням доцільності вибору проблеми та визна­чення подальшої роботи над нею. У випадку використання в тексті на­уково-дослідницької роботи матеріалів наукових праць чи досліджень обов'язковим є посилання на них.

^ Правильне оформлення посилань:1) [Білокінь, 1975; С. 25]; 2) [Савін, Тунік, 2001; С. 69]; 3) [Магидович, Т. 2, 1983; С. 165]. Це означає, що, згідно зі списком використаної літератури, здійснено посилання на такі джерела: 1) під 1-м номером стоїть Білокінь І. П. Ріст і розвиток рослин. – К.: Вища школа, 1975; 2) так вказано книгу Савін В. В., Тунік А. Г. Основи екології: Навчальний посібник. – За­поріжжя: Прем'єр, 2001; 3) так вказано книгу Магидович И. П., Магидо­вич В. И. Очерки по истории географических открытий. – Москва: Просве­щение, 1983. – Т. 2. Одразу зазначено і правильність запису викорис­таних друкованих джерел у списку літератури, який упорядковується за алфавітом і розміщується у кінці роботи. Можна складати список ви­користаних джерел і відповідно до порядку посилань у тексті.

Методологія (методика та методи дослідження з подачею їх якісних та кількісних характеристик) має на меті опис у роботі того, що й як робив автор дослідження для доведення правильності висунутої гі­потези чи поставленої проблеми.

Зміст наукової роботи повинен викладатися стисло, аргументовано, з уникненням бездоказових тверджень, дотриманням принципів логі­ки, послідовності, науковості та системності. Виклад матеріалу має підпорядковуватися одній провідній ідеї, яку чітко визначив автор. У теоретичній частині науково-дослідницької роботи мають бути розкриті методи розрахунків, а в експериментальній — принципи дії і характеристики приладів, апаратури та форми обробки одержаних результатів. При визначенні порядку слів у реченнях важливим є вра­хування логічного наголосу на певному (найважливішому) слові або словосполученні. Наголос найчастіше припадає на кінець речення. Оптимальний порядок слів у реченні повинен зміцнювати смислові і логічні зв'язки тексту. Узагальнення найкраще зробити шрифтовим виділенням. Це завжди викликає увагу читача (погляд завжди затри­мується на чомусь незвичному в одноманітному середовищі).

Власні дані, отримані у результаті дослідницької діяльності, мають бути не тільки описані, але й зіставлені одні з одними та з даними, на­веденими в огляді літератури з певної проблеми. Після цього виводяться закономірності, виявлені у процесі дослідження. При написанні ро­боти не варто використовувати всю масу отриманих робочих даних. Це призведе до перевантаження змісту самої роботи. Дані повинні служити тільки для ілюстрації отриманих у ході дослідження резуль­татів та зроблених на їх основі висновків, тому робочі матеріали по­трібно опрацювати й узагальнити, показавши тільки найнеобхідніше. А в разі їх важливості – розмістити у додатку.

Додаток, який складається з усіх отриманих до науково-дослідниць­кої роботи матеріалів (проміжні математичні розрахунки, формули та доведення; таблиці допоміжних даних; схеми; карти; ілюстрації допо­міжного характеру; протоколи дослідів; описи алгоритмів і програм), може бути використаний у разі необхідності ознайомлення з первинними матеріалами дослідження. Використовується додаток задля за­побігання перевантаженню основної частини наукової роботи. Най­більш ефективною (раціональною і доступною для сприйняття) фор­мою представлення отриманих даних є графічні зображення. Вони максимально полегшують читачеві сприймання тексту.

Висновки. Робота завершується висновками. У них тезисно, у порядку виконан­ня задач, викладаються найважливіші результати досліджень. Виснов­ки – це короткий (без зайвих слів) виклад розв'язання дослідниць­кої задачі. Сукупність висновків є доведенням повноти досягнення поставленої мети. ЇЇ можна досягнути навіть у тому випадку, коли висунута первинна гіпотеза виявилася безпідставною.

^ Список використаних джерел (містить бібліографічний опис джерел, використаних під час роботи над темою. Кожне джерело починається з нового рядка відповідно до алфавітного порядку авторів та назв праць, спочатку видання українською мовою, потім – іноземними).


^ ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ У СПИСКУ ДЖЕРЕЛ, ЯКИЙ НАВОДЯТЬ У НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКІЙ РОБОТІ МАН

Характеристика джерела

Приклад оформлення

Монографії: один, два або три автори



Сімонок В.П. Семантико-функціональний аналіз іншомовної лексики в сучасній українській мовній картині світу / Нац. юрид. акад. України. - X.: Основа, 2000. -331 с. - Бібліогр.: с. 291-329.

Василенко М.В. Теорія коливань: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 1992. - 430 с.

Отраслевые проблемы текстильной промышленности: причины и пути реше­ния: (Монография) / Р. Р. Ларина, О.Е. Ройтман; Донец, гос. акад. упр. - Севас­тополь: Изд. предприятие "Вебер"; Донецк: Б. и., 2002. - 131 с.: ил., табл. - Биб-лиогр. с.: 121-124.

Костіна Н.І. Моделювання фінансів / Н.І. Костіна, А А. Алєксєєв. П. В. Мельник; Держ. податк. адмін. України, Акад. держ. податк. служби України. - Ірпінь: Акад. ДПС України. 2002. -224с.: іл., табл. - Бібліогр.: с. 217-222.

Більше трьох авторів

Оплата праці в сільськогосподарському виробництві / М-во аграр. політики України, Наук.-дослід. центр нормативів праці; Ю.Я. Лузан, В. В. Вітвіцький, О.А. Аврамчук та ін. - К.: Центр "Агропромпраця", 2000. - 462, [1] с.: іл., табл.

Багатотомні видання



История русской литературы: В 4 т. / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин, дом). -М., 1982. - Т.З: Расцвет реализма. -876 с.

Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика: У 4 т. / Акад. прав, наук України, Держ. патент, відомство України, Держ. агентство України з авт. і суміж. прав; За заг. ред. О. Д. Святоцького. - К.: Вид. Дім "Ін Юре", 1999. -Т. 1-4.

Перекладні видання

Гайек Ф.А. Право, законодавство і свобода. Нове визначення ліберальних принципів справедливості і політичної економії / Пер. з англ. В. Дмитрук. - К.: Аквілон-Прес, 2000.

- 447 с.

Довідники

Шишков М.М. США. Марочник сталей и сплавов ведущих промышленных стран мира: [Справочник] / М.М. Шишков, А.М. Шишков. - Донецк: ООО "Юго-Восток", 2002. – 234 с.:ил.,табл.

Словники

Библиотечное дело: Терминол. слов. / Сост.: И.М. Суслова, Л.Н. Уланова. - 2-е изд. - М.: Книга, 1986. - 224 с.

Законодавчі, норматив­ні акти

Господарський процесуальний кодекс України: Офіц. текст із змін. станом на 1 лип. 2002 р. / М-во юстиції України. - К.: Вид. дім "Ін Юре", 2002.-129 с - (Кодекси України)

Стандарти

ГОСТ 7.1-84. СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требо­вания и правила составления. - Взамен ГОСТ 7.1-76; Введ. 01.01.86. - М.: Изд-во стандартов, 1984. - 77 с.

Збірники наукових праць

Обчислювальна і прикладна математика: 36. наук. пр. - К.: Либідь, 1993. -99 с.

Депоновані наукові праці

Меликов А.З., Константинов С.Н. Обзор аналитических методов расчета и оп­тимизации мультиресурсных систем обслуживания / Науч.-произв. корпорация "Киев, ин-т автоматики". - К., 1996. - 44 с. - Рус. - Деп. в ГНТБ Украины 11.11.96, № 2210 - Ук96. - Реф. в: Автоматизация производственных процес­сов. - 1996. - № 2.

Складові частини: книги

Литвин В.М. Акт проголошення незалежності України // Енциклопедія історії України.- К., 2003. - Т. 1: А-В. - С. 57-58.

збірника

Василенко Н.Є. Громадсько-політична та культурно-освітня діяльність І.М. Тру­би // Питання історії України. Історико-культурні аспекти: 36. наук. праць. -Дніпропетровськ, 1993. - С. 72-79.

журналу

Головин Ю.И. Магнитопластичность твердых тел // ФТТ. - 2004.- Т. 46, № 5.-С. 769-8-3.

Perez K. Radiation therapy for cancer of the cervix // Oncology. 1993. – Vol. 7, № 2. – Р. 89-96.

Тези доповідей

Литвин В.М. Втрати України в Другій світовій війні // Українська історична наука на сучасному етапі розвитку: II Міжнар. Наук, конгрес укр. істориків. Кам'янець-Подільський, 17-18 верес. 2003 р. - Кам'янець-Подільський; К.; Нью-Йорк; Ост­рог, 2005. - Т. 1 . - С. 23-36.

Дисертації

Петров П.П. Активність молодих зірок сонячної маси: Дис. ... доктора фіз.-мат. наук: 01.03.02; - Захищена 09.12.2005; Затв. 09.03.2006. - К., 2005. - 276 с.: іл.-Бібліогр.:с.240-276.

Автореферати дисер­тацій

Петров П.П. Активність молодих зірок сонячної маси: Автореф. дис. ... доктора фіз.-мат. наук / Головна астроном, обсерват. НА