Реферат: Загальна характеристика роботи актуальність теми

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Становлення України як повноправної європейської держави неможливе без ефективного розвитку національної економіки. Одним із пріоритетних напрямів такого розвитку є інноваційний, який передбачає використання високих технологій для створення принципово нової продукції. У період світової економічної кризи високі технології можуть кардинально вплинути на підвищення продуктивності праці, забезпечити розвиток та конкурентні переваги будь-якого підприємства. Проте проблема не стільки в наявності чи в створенні таких технологій, скільки в їх комерціалізації. Сучасна концепція механізму комерціалізації високих технологій полягає в тому, що їх впровадження безпосередньо на підприємствах може відбуватися ефективно тільки через активне співробітництво між науково-дослідними установами, виробництвом, державною владою, споживачами та повну реалізацію розробниками та винахідниками права інтелектуальної власності. Однією з форм реалізації цього права є інноваційне підприємництво, наукоєм­ний бізнес. Світова практика свідчить, що одним із найкращих варіантів підтрим­ки інноваційного підприємництва, наукоємного бізнесу є технопарки, серед яких найбільш відомими у світі – “Mісrоsоft”, “Hewlett Расkаrd” та “Роlаrоіd”.

В умовах сучасного розвитку ринкових відносин і посилення конкуренції, господарюючим суб'єктам необхідно швидко реагувати на зміни, що відбуваються у зовнішньому середовищі, та оперативно трансформувати власну економіку до постійно мінливого зовнішнього середовища. Значною мірою цьому сприятимуть інвестиції, вкладені в інноваційну сферу. Водночас інвестиційні вкладення є найбільш ризикованими. Підвищення конкуренто­спроможності продукції, зміцнення позицій на існуючих ринках і відкриття нових не можливо без розробки й впровадження інвестицій в інноваційні процеси. Нині інновації стали найважливішим фактором економічного зростання, умовою виживання і довгострокового функціонування підприємств.

Проте для забезпечення ефективного функціонування інноваційних підприємств необхідна адекватна система бухгалтерського обліку та аналізу.

Розвиток теорії й практики обліку інноваційної діяльності досліджено зарубіжними вченими, серед яких: П.Н. Завлін, Н. Мончев, В.М. Нестеров, І. Перлакі, В.О. Проскуріна, Б. Твісс, В.І. Ткач, А.Є. Тухтарова, П. Уайт, Р. Фостер, В. Хартман, В.Е. Шукшунов, Й.А. Шумпетер та ін.

Облікові аспекти інноваційної діяльності в Україні висвітлено у працях таких науковців: І. Бланка, О. Бородкіна, В. Бачинського, Ф. Бутинця, В. Василенка, О. Контаєвої Н. Краснокут­ської, Я. Крупки, Н. Малюги, Л. Нападовської, М. Пушкаря, В. Шевчука, В. Шматька та ін. Однак системному дослідженню обліку інноваційної діяльності в їх роботах не приділено належної уваги.

Проблеми обліку інноваційної діяльності у вітчизняній науці й практиці залишаються донині найменш вивченими. Так, відсутність чіткого уявлення про інновації як про специфічний об'єкт обліку та не визначена їх облікова характеристика унеможливлює отримання достовірної оцінки рентабельності, нематеріальних активів підприємства та доцільність здійснення платежів і призводить до зниження прибутку.

Таким чином, необхідність проведення досліджень на основі систематизації вже існуючих наукових і практичних напрацювань з обліку й аналізу інноваційної діяльності та розробки сучасних моделей управлінського обліку з урахуванням специфіки діяльності інноваційних підприємств є досить актуаль­ними на шляху реформування вітчизняної системи бухгалтерського обліку й зумовили вибір теми цієї дисертації.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри бухгалтерського обліку Київського національного торго­вельно-економічного університету на тему: “Розробка концепції управлінського облі­ку в системі управління підприємницькою діяльністю” (державний реєстра­ційний номер 0105U000764). У межах наукової програми автором проведено дослідження теоретичних і прикладних проблем управлінського обліку й аналізу інноваційної діяльності підприємств машино­будування.

^ Мета і завдання. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування та поглиблення теорії і методики обліку й аналізу інноваційних процесів і розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення обліково-аналітич­ного забезпечення управління інноваційною діяльністю підприємств.

Відповідно до поставленої мети сформульовано такі завдання:

уточнити економічну сутність термінів “інновація”, “інноваційна діяль­ність”, “інноваційне підприємство”, “технопарк” і на цій основі сформулювати їх нове трактування в системі бухгалтерського обліку;

узагальнити світовий досвід еволюції інноваційної діяльності підпри­ємств і розробити класифікаційну схему інновацій як методологічну основу інформаційного забезпечення управління ризиками та витратами на впровадження інновацій;

розробити пропозиції щодо узгодження та вдосконалення окремих нормативних актів, які регулюють інноваційну діяльність в Україні та не суперечать МСФЗ;

сформулювати основні критерії вибору програмних продуктів з метою автоматизації обліку інноваційної діяльності та запропонувати для використання найбільш оптимальні з них; розробити практичні пропозиції щодо вдосконалення обліку інноваційної діяльності на основі використання сучасних інформаційних технологій та з урахуванням специфіки діяльності підприємств машинобудування;

розробити та запропонувати для використання робочий план рахунків, регістри та форми внутрішньої звітності в системі управлінського обліку інновацій для прийняття рішень з метою оптимізації витрат;

розробити варіанти вдосконалення обліку інноваційних процесів на основі використання методу моделювання;

розробити аналітичний інструментарій з метою зменшення ризику щодо

прийняття управлінських рішень для вибору оптимального варіанта інноваційних процесів .

^ Об’єктом дослідження є діюча система обліку та аналізу в управлінні інноваційною діяльністю підприємств.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-практичних аспектів організації й методики обліку та аналізу в управлінні інноваційною діяльністю підприємств.

^ Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнонаукові методи пізнання, що базуються на системному підході, які використовувалися для розкриття питань обліку та аналізу інноваційної діяльності на підприємстві.

Методи теоретичного узагальнення, групування, порівняння класифікації та історичний метод застосовано для виявлення сутності понять “інновації”, “інноваційна діяльність”, “інноваційне підприємство”, методи причинно-наслідкового зв’язку та абстрактно-логічний – для удосконалення класифікації витрат, ризиків з інноваційної діяльності, методи спостереження та анкетуван­ня – для розробки пропозицій щодо покращання економічного стану інноваційного підприємства. Застосування методів моделювання та формаліза­ції дозволило розробити моделі обліку інноваційних процесів на прикладі підприємств галузі машинобудування з метою вибору найбільш оптимальних із них. Методи аналізу і синтезу, конкретизація, індукція і дедукція, статичний, динамічний були використані для організації комплекс­ного аналізу на інноваційних підприємствах. Обробку інформаційних матеріалів дослідження здійснено з використанням сучасних інформаційних технологій.

Інформаційною базою дослідження стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем фінансового й управлінського обліку та економічного аналізу, інноваційного менеджменту, а також законодавчі та нормативні акти України, міжнародні стандарти фінансової звітності, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, офіційна бухгалтерська й статистична інформація, науково-методична література, матеріали періодичних видань та науково - практичних конференцій.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає у дослідженні теоретико-методичних підходів та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення обліку й аналізу інновацій в управлінні діяльністю підприємств, удосконаленні існуючих методів обліку та розробці аналітичного інструментарію на основі використання “портфельного підходу”.

У процесі дослідження отримані такі результати, що містять елементи наукової новизни:

Вперше:

розроблено та запропоновано для застосування метод розподілу непрямих витрат на основі відсотка фактичних витрат виробництва інноваційної продукції в загальній сумі витрат, а також рекомендації щодо розрахунку валових витрат, який на відміну від існуючих є більш точним і об’єктивнішим для достовірного визначення прибутку від здійснення інноваційної діяльності, що розширить інформаційну базу для прийняття управлінських рішень;

розроблено аналітичний інструментарій для оцінки ефективності інноваційних проектів на основі використання портфельного підходу, який на відміну від традиційних методів, що базуються на співвідношенні “витрати – доходи”, додатково забезпечить оптимальне співвідношення “витрати – доходи – ризик”.

Удосконалено:

тлумачення понять “інновації” як об’єкта бухгалтерського обліку та способу поєднання наукової ідеї й виробничих факторів, спрямованих на досягнення основної мети фінансово-господарської діяльності підприємства – одержання прибутку від їх комерціалізації та “інноваційне підприємство” й “технопарк”, що відповідає чинній нормативній базі та не суперечить міжнародному досвіду;

класифікацію інновацій за макро-, і мікроекономічними напрямами інноваційного розвитку, орієнтованих на ринок, що дозволить сформувати методологічну основу інтеграції інноваційного менеджменту та системи управлінського обліку;

класифікацію ризиків за ознаками впливу внутрішніх і зовнішніх факторів для розробки методів управління ризиками проектів, що дає можливість підприємству самостійно сформувати пакет методів управління ризиками залежно від стадії проекту, характеристик ризику, вартості методу, стратегії та забезпечення коштами;

класифікацію витрат на здійснення інновацій за різними ознаками, що сприятиме посиленню ролі облікової інформації для більш ефективного планування, нормування, аналізу, прогнозування в системі управління витратами на здійснення інноваційної діяльності;

облікове забезпечення управління інноваційною діяльністю підприємств на основі використання системи спеціальних субрахунків, регістрів для прийняття рішень з метою оптимізації витрат;

методику розробки моделей обліку інноваційних процесів на прикладі промислових підприємств, що сприятиме вибору найбільш оптимального з них;

методичних рекомендацій щодо адаптації інформаційних систем до потреб практики на прикладі програмних продуктів фірми 1С та ІТ – Підприємство, що забезпечить найбільш ефективне впровадження інформаційних технологій на інноваційних підприємствах.

^ Дістали подальший розвиток:

підходи до використання коштів, накопичених на спеціальних рахунках технопарків та їх учасників, зокрема, для фінансового забезпечення нових розробок і інноваційних проектів;

організаційні аспекти обліку інноваційної діяльності на основі використання сучасних інформаційних технологій, шляхом вибору програмних продуктів з урахуванням розміру підприємства, місця зберігання даних, способу поставки, стандарту, рівня управління, архітектури, що дозволить керівництву приймати ефективні рішення відносно придбання найбільш вигідних програмних продуктів;

аналітичний інструментарій для оцінки інноваційної діяльності підприємств машинобудування, який ґрунтується на основі запропонованої моделі комплексного аналізу інноваційної діяльності підприємств.

^ Практичне значення отриманих результатів визначається пропози­ціями щодо розробки основних напрямів і конкретних рекомендацій з удосконалення практики та теорії обліку й аналізу інноваційної діяльності підприємств, що дозволить сформувати ключову інформацію, необхідну для прийняття оптимальних управлінських рішень щодо здійснення інвестицій в інноваційні проекти.

Одержані результати дисертаційного дослідження прийнятті до впровадження та застосовуються на таких підприємствах: ВАТ “Каховський завод електрозварювального устаткування” (довідка № 20/3495 від 20.10.06 р.)– впроваджено систему спеціальних субрахунків, регістри та форми внутрішньої звітності, методику розрахунку валових витрат інноваційної діяльності, а також моделі управлінського обліку за зовнішніми і внутрішніми сегментами ринку; технологічний парк “Інститут електро­зварювання ім. Є.О. Патона” (довідка № 805 від 24.10.06 р.) – використо­вується аналітичний інструментарій для оцінки ефективності й ризикованості інноваційних процесів і модель комплексного аналізу інноваційної діяльності; НВП “Інформаційні технології” (довідка №142 від 19.10.06 р.) – використано рекомендації щодо адаптації інформаційних систем до потреб практичного обліку інноваційної діяльності підприємств при розробці програмного продукту IT- Підприємство. Результати теоретичних досліджень впроваджено в навчальний процес Київського національного торговельно-економічного університету, Новокаховського політехнічного інституту (довідка № 3 від 14.01.08 р.) при викладанні дисциплін “Управлінський облік” та “Інформацій­ні системи і технології в обліку”.


^ Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним завершеним науковим дослідженням. Теоретичні обґрунтування, практичні розробки, висновки, рекомендації та пропозиції, які містяться в роботі, належать особисто автору і є його науковим доробком.

^ Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися та отримали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях різних рівнів: Міжнародній науково-практичній конференції “Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми” (м. Ірпінь, 2003 р.), V Міжнародній науково-практичній конферен-ції “Теорія і практика сучасної економіки” (м. Черкаси, 2004 р.), Першому міжнародному конгресі “Національна перлина Запоріжжя: впровадження інноваційно-інвестиційних технологій гармонізації біоекосистеми о. Велика Хортиця” (м. Запоріжжя, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конферен­ції “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика еконо­міки та підприємництва” (м. Алушта, 2006 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми економіки та управління” (м. Львів, 2007 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в 11 наукових працях загальним обсягом 2,6 друк. арк., зокрема 5 статей опубліковано у наукових фахових виданнях, 6 – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

^ Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Основний зміст викладено на 195 сторінках друкованого тексту. Робота містить 25 таблиць, 20 рисунків, 12 додатків, розміщених на 41 сторінках. Список використаних джерел налічує 208 наймену­вань і розміщений на 18 сторінках.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, розкрито зв’язок роботи з науковими темами, визначено мету, завдання, предмет, об’єкт і методи дослідження, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено дані про публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методичні аспекти обліку й аналізу інноваційної діяльності в умовах ринкових відносин” розглянуто сутність інновацій та інноваційного процесу як економічної та обліково-аналітичної категорії. Здійснено теоретичне обґрунтування місця та ролі інноваційної діяльності в сучасних умовах ринкових відносин серед інших видів звичайної діяльності підприємства, а також значення обліку інноваційної діяльності в системі фінансового й управлінського обліку.

Незважаючи на те, що спостерігається поступове зростання кількості впроваджень нових прогресивних технологічних процесів з 2003 р. по 2007 р. на 24 відсотки, проте освоєння нових видів продукції суттєво зменшилося – в 9 разів. Найбільшу частку в загальному обсязі реалізованої інноваційної продукції займають підприємства машинобудування: у 2004 р. – 45,7% або 8,2 млрдгрн, у 2005 р. – 37,2% або 4,0 млрдгрн, у 2006 р. – 32,8% або 3,96 млрдгрн, у 2007 р. –  30,1% або 5,15 млрдгрн. Найбільша частка інноваційно активних підприємств також була у машинобудуванні у 2005 р. – 319 шт., у 2006 р. – 338 шт., у 2007 р. – 306 шт. (рис. 1).




1 – добування паливно-енергетичних корисних копалин

2 – добування корисних копалин, крім паливно-енергетичних

3 – виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів

4 – легка промисловість

5 – оброблення деревини виготовлення виробів з деревини, крім меблів


6 – целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність

7 – виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення

8 – хімічна та нафтохімічна промисловість

9 – металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів

10 – машинобудування

11 – виробництво та розподілення електроенергії, газу та води

^ Рис. 1. Кількість підприємств, що здійснювали інновації у

2006 – 2007 рр., за видами економічної діяльності, шт.


У зв’язку з тим, що підприємства галузі машинобудування займають лідируючу позицію щодо виробництва та реалізації інноваційної продукції, тому дослідження проводилось на прикладі підприємств цієї галузі.

На основі критичного аналізу різноманітних джерел та з урахуванням специфіки діяльності досліджуваних підприємств удосконалено класифікацію інновацій на основі конкретних ознак, що адекватно відображає їх сутність (рис. 2).

Ураховуючи, що інновації – це кінцевий результат інтелектуальної діяль­ності (науково-технологічних досліджень, науково-технологічних відкриттів і винаходів та наукових ідей) у вигляді нового об’єкта (системи, технології,

Макроекономічний напрям інноваційного розвитку




Мікроекономічний напрям інноваційного розвитку













^ За глибиною новизни, конкурентно-спроможності новацій



За ступенем значимості (масштабності)




базисні інновації (принципово нові та

покращуючі)

інновації лідери

інновації послідовники

адаптуючі (інновації реактивні)

стратегічні інновації (активні)

інновації нульового порядку (регенерація первісних властивостей системи)

інновації першого порядку (зміна кількісних властивостей системи)

інновації другого порядку (перегрупування складових частин)

інновації третього порядку (адаптивні зміни елементів системи)

інновації четвертого порядку (новий варіант, найпростіша якісна зміна)

інновації п’ятого порядку (нове покоління; змінюються всі або більшість властивостей системи)

інновації шостого порядку (новий вид, якісна зміна первісних властивостей системи)

інновації сьомого порядку (новий вид, зміна у функціональних властивостях системи)










За предметом




продуктові інновації

ринкові інновації

інновації процеси










За ступенем новизни




інновації, засновані на нових відкриттях

інновації, створені на основі нового

способу (технології) виробництва










За характером




продуктові

технологічні

нетехнологічні













За створенням

За місцем у технологічному ланцюгу




власні

спільні

придбані

інновації “на вході”

інновації “на виході”

інновації структури підприємства як

системи










За роллю у процесі виробництва




основні

допоміжні













За масштабом поширення

За характером цільових змін




інновації, які є основою нової галузі

інновації, які застосовують в усіх галузях

технологічні інновації

виробничі інновації

економічні інновації

торговельні інновації

соціальні інновації

інновації у сфері управління










За сферами застосування




технічні

технологічні

організаційно-управлінські

інформаційні

соціальні










За видами




винаходи

промислові зразки

товарні знаки

корисні моделі










За можливістю комерціалізації сферою використання




призначені для внутрішнього ринку

призначені для зовнішнього ринку


Рис. 2. Класифікація інновацій за макро-, та мікроекономічними напрямами інноваційного розвитку


обладнання, товарів і послуг) або у вигляді об’єкта, що якісно відрізняється від попереднього аналога, обґрунтовано доцільність віднесення інновацій до окремого самостійного об’єкта бухгалтерського обліку.

На основі проведеного в дисертації дослідження запропоновано низку змін до законодавчих нормативних актів (документів). По-перше, викласти визначення інноваційного підприємства у такій редакції: “Інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) – підприємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти та/або продукцію чи послуги завдяки впровадженню технологічно нових або технологічно істотно поліпшених продуктів і процесів”. Як свідчить міжнародний досвід, обмеження щодо обсягу виробництва, як зазначено у законодавстві, на нашу думку, є не доцільним.

По-друге, для забезпечення прозорості діяльності підприємств та дотримання порядку складання декларації про прибуток учасникам технопарку слід відображати прибуток, отриманий від виконання інноваційної діяльності в додатку К5, а також складати спеціальну декларацію з податку на прибуток підприємства. Для цього запропоновано для використання методику розрахунку валових витрат щодо інноваційної діяльності як бази для складання податкових декларацій.

По-третє, з метою уникнення неоднозначності тлумачення поняття “технопарк”, що в подальшому вносить плутанину в роботу бухгалтерських служб, уточнено тлумачення: “технопарк – це юридична особа або об’єднання юридичних осіб створених на підставі договору про організацію та функціонування технопарку...”, виходячи з того, що технопарк не є спільною діяльністю юридичних осіб.

По-четверте, учасникам технопарку до балансів яких були зараховані спільні активи, здійснювати облік згідно з п.19 П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”, іншим учасникам – як фінансову інвестицію.

На підставі того, що невід’ємною характеристикою діяльності інноваційних підприємств є підвищений ризик, тому першочерговим завданням будь-якого інноваційно-активного підприємства є управління ризиками, а отже і формування для цього необхідного обліково-аналітичного забезпечення.

У дисертаційній роботі розроблено класифікацію ризиків за ознаками впливу внутрішніх і зовнішніх факторів для розробки методів управління ризиками інноваційних проектів, яка дозволяє в рамках реалізації інноваційного проекту сформувати оптимальний пакет методів підготовки інформації щодо впливу на ризик з урахуванням індивідуальних особливостей підприємств.

Методологічні основи аналізу інноваційної діяльності полягають в організації інформаційної системи, яка включає необхідний аналітичний інструментарій, методи і прийоми для проведення аналізу й оцінки інноваційних проектів з метою прийняття ефективних управлінських рішень щодо їх реалізації.

Ураховуючи те, що кожний інноваційний проект може бути представлений у вигляді двох етапів: розробка і впровадження інноваційного продукту, процесу, технології або їх комбінації, запропоновано для вибору найефективнішого інноваційного проекту використовувати “портфельний підхід». Він полягає у визначенні рівня витрат, доходів і ризику за кожним проектом протягом певного проміжку часу й вибору варіанта з максимальним рівнем дохідності та мінімальним ризиком.

Методологічною основою обліку інноваційних процесів є класифікація витрат як база для формування відповідної інформації та прийняття на її основі оптимальних управлінських рішень.

У дисертаційній роботі наведено ознаки такої класифікації витрат, які враховують специфіку інноваційної діяльності та дозволяють розширити інформаційну базу для прийняття управлінських рішень.

У другому розділі дисертаційного дослідження “Сучасний стан обліку інноваційної діяльності та шляхи його вдосконалення в системі управління підприємством” досліджено особливості обліку інноваційної діяльності та розроблено пропозиції щодо його удосконалення. Зокрема, розроблено та запропоновано основні моделі варіантів обліку інноваційних процесів, а також представлені найбільш поширені господарські операції, які можна здійснювати в межах запропонованих моделей на досліджуваних підприємствах. Для інформаційного забезпечення ведення бухгалтерського обліку витрат інноваційної діяльності автором запропоновано запровадити аналітичні рахунки до Плану рахунків і надано методичні рекомендації щодо їх застосування.

У дисертаційній роботі запропоновано удосконалену модель варіантів обліку інноваційних процесів на підприємстві, що орієнтують на ринок (рис. 3) з урахуванням таких чинників:

а) залежно від варіантів створення інновації (чинник С):

власні (чинник С1);

спільні (чинник С2);

придбані (чинник С3);

б) за можливістю комерціалізації інновації (чинник В):

призначені для зовнішнього ринку (чинник В1);

призначені для внутрішнього ринку (чинник В2);

в) за видами вихідного варіанта інновації (чинник Z):

винаходи (чинник Z1);

промислові зразки (чинник Z2);

товарні знаки (чинник Z3);

корисні моделі (чинник Z4);

г) за характером інновації (чинник X):

продуктові (чинник X1);

технологічні (чинник X2);

нетехнологічні (чинник X3);

д) за глибиною новизни, конкурентоспроможності новацій (чинник G):

базисні інновації (принципово нові та покращуючі) (чинник G1);

інновації лідери (чинник G2);

інновації послідовники (чинник G3);

адаптуючі (інновації реактивні) (чинник G4);

стратегічні інновації (активні) (чинник G5).

У результаті послідовного комбінування зазначених на рис. 3 чинників та їх ознак можна отримати варіанти обліку інноваційних процесів на підприємстві. Кожна модель обліку – це комбінація трьох чинників: перший і другий орієнтований на витрати, а третій чинник орієнтований на ринок.





Рис. 3. Моделювання варіантів обліку інноваційних процесів на підприємстві

Так, модель М1 = K4S4Х2 – придбання за рахунок коштів технопарку інноваційної технології у вигляді обробного центру.

У свою чергу модель М2 = О1S2С1 – виготовлення інноваційної продукції власними силами за раху­нок власних коштів підприємства. Основним ви­конавцем виступає внутрішній підрозділ підприємства.

Кореспонденцію рахунків бухгалтерського об­ліку із застосуванням окремих моделей наведено на рис. 4, де у середині кола вказано коди кореспондуючих рахунків. Стрілки спрямовані від рахунку, що креди­тується,




^ Рис. 4. Варіанти моделей обліку інноваційних процесів


до рахунку, який ставиться у дебет (кредит –> дебет). Господарські операції вказуються над стрілками, а їх економічний зміст такий:

Перерахування зі спеціального рахунку коштів, наданих технопарком учаснику, на придбання обладнання.

Придбання основних засобів з відображенням їх у складі капітальних інвестицій: а) на вартість інноваційної технології; б) на суму ПДВ.

Введення в дію основних засобів.

Нарахування зносу (амортизації) отриманого обладнання.

Визнання доходу на суму використаного цільового фінансування від технопарку.

Витрати підприємства на виготовлення інноваційного продукту власного виробництва в експериментальному цеху, що обліковуються на окремому субрахунку 232: а)матеріальні витрати; б) заробітна плата працівників; в) відрахування на соціальні заходи; г) послуги сторонніх організацій; д) загальновиробничі витрати.

Оприбуткування з виробництва на склад інноваційної продукції власного виробництва.

З метою зниження ризику прийняття неправильних управлінських рішень щодо реалізації того чи іншого проекту необхідно використовувати відповідний інструментарій. Одним із найперспективніших інструментів є система “таргет-костинг”, яку ще називають “цільовим калькулюванням". На відміну від традиційної формули ціноутворення, яка базується на співвідно­шенні: Собівартість + Прибуток –> Ціна, система таргет-костинг дозволяє здійснити трансформа­цію процесів до вигляду: Ціна – Прибуток –> Собівартість. Згідно з цією моделлю продукт підлягає постійному вдосконаленню, у вигляді ланцюга: Собівартість –> Проектування –> Собівартість. Під час світової кризи, скороченні замовлень на виготовлення продукції дуже важливо мати своєчасну інформацію про собівартість продукції для прийняття управлінських рішень у процесі виробництва. Використання системи таргет-костинг дозволить формувати собівартість з урахуванням попиту на продукцію та її планованого рівня прибутку, що дає можливість формування прогнозного плану виробництва. Моделі управлінського обліку розроблені за зовнішніми та внутрішніми сегментами, а також відповідні рекомендації щодо їх застосування, що детально розкрито в дисертаційній роботі, дозволяють сформувати необхідну інформацію для прийняття управлінських рішень як відносно кожного окремого сегмента діяльності, так і всього підприємства в цілому.

У дисертаційній роботі для ефективної організація збору й систематизації облікової інформації з інноваційної діяльності запропоновано додаткові регістри управлінського обліку, зокрема: картки та журналу обліку раціоналізаторських пропозицій працівників підприємства; лист опитування і журналу реєстрації результатів експертних оцінок з питань організації, наявності вузьких місць у процесі виробництва й сфери обігу; журналу обліку щоденної кількості заявок на поточний ремонт технологічного устаткування.

Використання сучасних інформаційних систем (ІС) управління обумовлює інновації в управлінні підприємством, а процес автоматизації на підприємстві є процесом створення інноваційного продукту.

У сучасних умовах автоматизація бізнес-процесів на підприємстві є складовою частиною, яка забезпечує ефективність його діяльності. Враховуючи зазначене, нами пропонується здійснювати вибір програмного забезпечення, представленого на ринку України, на підставі конкретних критеріїв, які наведені у дисертаційній роботі, а саме: розміру підприємства, способу поставки, рівня управління, місця зберігання даних тощо. На прикладі інформаційних систем (1С:Бухгалтерія та ІТ-Підприємство) запропоновано рекомендації щодо процесу адаптації наведених інформаційних систем до потреб ведення обліку інноваційної діяльності за такими етапами (табл. 1).

У третьому розділі дисертаційного дослідження “^ Розробка системи аналізу інноваційної діяльності підприємств машинобудування” розглянуто інформаційну базу, роль аналізу в управлінні інноваційною діяльністю, а також представлено аналітичний інструментарій, за допомогою якого можна здійснити оцінку ефективності інноваційних проектів.

Інвестування інноваційного проекту здійснюється за відносно самостійними етапами: інвестиції в науково-дослідні розробки (НДР), інвестиції на виході новації на ринок, інвестиції у виробництво. За етапами життєвого циклу інновації грошові потоки і ризики також не однакові. З метою підвищення точності розрахунків економічної ефективності доцільно витрати,

ВИСНОВКИ Проведене у дисертаційній роботі дослідження дозволило сформувати теоретичні засади і рекомендації щодо вдосконалення обліку та аналізу в управлінні інноваційною діяльністю підприємств, які знайшли своє практичне відображення в діяльності вітчизняних інноваційних підприємств, зокрема, в галузі машинобудування. Найбільш важливими науковими результатами дослідження є такі:
У дисертаційній роботі уточнено економічний зміст термінів “інновація”, “інноваційна діяльність”, “інноваційне підприємство”, “технопарк” та запропоновано внесення відповідних змін до законодавчих та нормативних актів щодо даних термінів. Обґрунтовано доцільність віднесення інновацій до окремого самостійного об’єкта бухгалтерського обліку, враховуючи що інновації – це кінцевий результат інтелектуальної діяльності (науково-технологічних досліджень, науково-технологічних відкриттів і винаходів та наукових ідей) у вигляді нового об’єкта (системи, технології, обладнання, товарів і послуг) або у вигляді об’єкта, що якісно відрізняється від попереднього аналога.

Методологічна основа обліку інноваційних процесів – це класифікація витрат, яка є базою формування відповідної інформації та прийняття на її основі управлінських рішень. У дисертаційній роботі запропоновано класифікацію витрат за такими ознаками: стадіями відтворювального процесу, характером робіт, джерелами фінансування, центрами формування, методами групування і включення до проекту, періодичністю виникнення і цільовим спрямуванням.

Розробка й застосування в обліку класифікацій витрат відповідно до наведених в дисертації ознак і статей витрат посилить значимість облікової інформації в плануванні, нормуванні, аналізі, прогнозуванні та системі управління витратами інноваційної діяльності.

У результаті запропонованих до використання аналітичних рахун­ків до Плану рахунків, пропозицій щодо обліку витрат за інноваційними проектами, а також представлених моделей варіантів обліку інноваційних процесів (які крім витратного враховують і ринковий підхід) та розглянутих найпоширеніших господарських операції при здійсненні інноваційної діяльності, учасники інноваційної діяльності отримують методичне та інформаційне забезпечення для ведення обліку з інноваційної діяльності.

Ефективний варіант організації збору й систематизації обліково-управлінської інформації для аналізу інноваційної діяльності, на наш погляд, можливий за умови застосування на підприємстві додаткових регістрів управлінського обліку, зокрема: картки і журналу обліку раціоналізаторських пропозицій працівників підприємства; листа опитування і журналу реєстрації


результатів експертних оцінок з питань організації, наявності вузьких місць у процесі виробництва й обігу; журналу обліку щоденної кількості заявок на поточний ремонт технологічного устаткування.

Управлінський облік інноваційної діяльності за сегментами пропонується здійснювати за зовнішніми (типи, категорії покупців, географічні зони реалізації) та внутрішніми сегментами (нові вироби та послуги, центри, доходи, витрати, прибуток, інвестиції).

Викорис