Реферат: З Національної програми виховання дітей І учнівської молоді в Україні План

Громадянське виховання через учнівське самоврядування

Чигрин Тетяна Володимирівна,

методист РМК відділу освіти Бориспільської РДА


Мета виховання

забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості відповідно до її інтересів та суспільних вимог;

реалізація індивідуального підходу до особистості, відмова від уніфікації в процесі вихо­вання, від орієнтації на "усередненого" вихованця;

сприяння набуттю дітьми та учнівською молоддю соціального досвіду, успадкуванню ними духовних надбань українського народу

( з Національної програми виховання дітей і учнівської молоді в Україні)


План


Соціальна потреба громадянського виховання

Формування ціннісних орієнтацій. Тест

Модель випускника

Особистісно-зорієнтований напрям форм виховної роботи

Учнівське самоврядування – модель суспільного життя

Навчання – гра, гра – навчання і виховання

Ефективні виховні системи і технології


Орієнтація на відродження нації, демократизацію й гуманізацію суспільства, розширення сфер громадянського самоврядування, висунення молоді на керівні посади в різних сферах управління й виробництва зумовлює новий підхід до виховання учнівської молоді. Виникла соціальна потреба у формуванні такої особистості, яка може розв’язувати як щоденні, так і масштабні завдання, що забезпечують прогрес нації, особистий успіх.

Ще Арістотель зазначав, що людина – істота суспільна, і тільки у суспільстві вона може розвивати свою сутність. ^ У спілкуванні людина набуває наукових та життєвих знань, засвоює навички й уміння в різноманітних видах діяльності, навчається розуміти оточуючих її людей і будувати з ними нормальні відносини, відпрацьовує критерії оцінки життєвих явищ, формує в собі систему ціннісних орієнтацій. Тільки в спілкуванні можлива самореалізація людини, коли вона сама вирішує як жити, що робити, тобто сама організовує своє життя.

«Не для школи – для життя» - таке гасло зустрічало учнів древньоримських шкіл. Античні педагоги розуміли безперспективність виховання, відірваного від життя і практики. Формування особистості людини знаходиться у прямій залежності від її діяльності, особистої участі у суспільних і трудових відносинах. Школа життя – краща школа виховання. Сьогодні особливого значення набуває ідея виховання громадян, які здатні побудувати демократичне, громадянське суспільство.

Саме життя вимагає від сучасної школи формування людини (модель випускника), яка б уміла будувати гідне життя у гідному суспільстві через виховання і розвиток таких якостей, як творча ініціатива, вміння ставити мету і досягати її, самостійність у вирішенні особистих та суспільних проблем, відповідальність за себе та інших.

Важливе значення у вихованні цих якостей має участь дитини в системі учнівського самоврядування. В чому наше розуміння учнівського самоврядування? Насамперед у тому, що сенс його полягає не в управлінні одних дітей іншими, а в навчанні всіх дітей основам демократичних відносин у суспільстві, в навчанні їх керувати собою, своїм життям, життям свого колективу. А це можливо лише за умови активізації гурткової роботи, колективної творчої справи, проектів «рівний-рівному», участі учнів, вчителів і батьків у подіях шкільного життя, у житті навколишнього середовища.

Учнівське самоврядування – сумісне і самостійне життя (навчання – гра, гра – виховання і навчання), в якому кожен учень може визначити своє місце і реалізувати свої здібності й можливості. Воно потребує обов’язкової взаємодії дітей і педагогів. Саме вчитель, який має педагогічний досвід і психологічні знання, може своєчасно попередити конфлікт у колективі, спрямувати дитячу діяльність у потрібне русло, допомогти дитині у вирішенні її проблем, бажанні самоствердитися, відчути впевненість у собі.

Внаслідок спільної діяльності переважає педагогіка стосунків, а не заходів, дедалі частіше учні беруть на себе роль помічника вчителя., що поліпшує стиль взаємин, самопочуття дітей, їхня соціальна захищеність, внутрішній комфорт.

Якою б різноманітною не була структура самоврядування та учнівських організацій, насамперед важлива діяльність, на основі якої і утворюються органи самоврядування. Мета, напрям, потреба школи буде визначати стиль діяльності колективу. Хаотичне, штучне чи нав’язане середовище лише, в кращому випадку, буде по сучасному оформлено документацією та створить імітацію діяльності, у якій і вчителі, і учні стануть маріонетками вказівок.

Стратегічна мета громадянського виховання – підготовка до виконання комплексу соціальних ролей, необхідних для суспільного життя: громадянина, працівника, сім’янина, товариша… успішної людини.

Захоплення (зацікавлення) – проектування (як зробити) – впровадження (знаю, зроблю сам, навчу тебе) – результат (оцінка).

Так, це новий підхід у системі виховання. Не виховна година – година спілкування; не захід – колективна творча справа (КТС); не підсумки навчання – оцінювання компетентностей. І справа не в назві, справа у підході до одержання результату соціального замовлення.

Під час навчання використайте хоч один елемент гри і дитина розкриє свої здібності. У процесі виховання застосуйте гру (КТС, тренінг, акція, конкурс, волонтерський рух і т.д.) і одержите особистість.

Тому, якщо хтось вважає нав’язливим чи обтяжливим у педагогічній роботі організацію учнівського самоврядування, результативності громадянського виховання може не досягти.

Використання інтерактивних технологій, педагогічного моніторингу (діагностики) створює соціально-педагогічні умови, сприят­ливі для позитивних змін у знаннях, навичках і вчинках вихованців, їхньому ставленні до соціаль­них явищ, здоровому способі життя.