Реферат: Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності грущинський І. М., Кравчук В. М пограничний Є. П. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності. Науково-практичний посібник. Львів, Престиж-Інформ, 2000. 268 с

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Грущинський І.М., Кравчук В.М Пограничний Є.П. Державна реєстрація

суб'єктів підприємницької діяльності. Науково-практичний посібник.

- Львів, Престиж-Інформ, 2000. - 268 с.


Рекомендовано до друку Вченою Радою Львівського інституту внутрішніх

справ при Національній академії внутрішніх справ України (протокол

№10 від 15 березня 1999 p.)


Рецензенти:

Луць В.В. - доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент

Академії правових наук України, завідувач кафедри цивільного

права і процесу Прикарпатського університету ім. В.Стефаника. Дедекасв

В.А. - доктор економічних наук, професор кафедри спеціальних

економічних дисциплін Львівського інституту внутрішніх справ. Сливка

С.С. - кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри теорії

та історії держави та права Львівського інституту внутрішніх справ.

Редактор Козачук Є.В. Комп'ютерна верстка Єрков С.А.


Науково-практичний посібник містить комплексну систематизовану інформацію

з питань державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності в Україні.

Видання розраховане на підприємців, службовців та працівників органів,

що здійснюють державну реєстрацію, студентів вищих навчальних закладів,

науковців, працівників правоохоронних органів та інших осіб, які

цікавляться проблемами підприємницької діяльності та правовим статусом їх суб'єктів.

Посібник видається за сприянням юридичної фірми лУніверСалюс»

ISBN 966-7646-00-9

й І.М.Грущинський, В.М.Кравчук, Є.П.Пограничний, 2000

ВСТУП

Одним з визначальних соціальних факторів в Україні за останнє десятиріччя

стало визнання за кожною особою права на підприємницьку діяльність.

Не буде перебільшенням визнання цього права одним з найбільш вагомих

серед соціально-економічних прав людини. Не випадково Закон України

"Про підприємництво" був прийнятий одним з перших разом з Законом

України "Про власність". Саме ці нормативні акти, що визначають

відносини власності та право на вільне її використання у підприємництві

і становлять основу будь-якої ринкової економіки.

Право на підприємницьку діяльність знайшло відображення в ст.42

Конституції України. Специфічною ознакою цього права є його безпосередній

зв'язок з іншими правами людини. Для багатьох громадян підприємництво

- єдиний шлях забезпечити собі нормальне існування в сучасних економічних

умовах, єдине джерело доходів. Не маючи доходів, людина не може

належним чином реалізувати право на освіту (зараз вона переважно

платна), право на відпочинок, право на житло тощо. Право на підприємницьку

діяльність пов'язано з правом людини на об'єднання. Останнє у відношенні

до права на підприємницьку діяльність можна вважати "процесуальним"

правом, оскільки підприємництво може здійснюватися як одноосібне,

так і товариством декількох осіб, які об'єдналися для цієї мети.

Основою підприємництва є свобода людини, насамперед економічна,

тобто можливість діяти на власний розсуд під власну відповідальність.

Належне правове забезпечення підприємницької діяльності має велике

значення для формування ринкового середовища. Лише у М.Львові станом

на 01.01.99 p. зареєстровано понад 24 000 суб'єктів підприємницької

діяльності -юридичних осіб і ш,е стільки ж підприємців - фізичних

осіб. Про актуальність проблем, пов'язаних із підприємництвом, свідчить

і увага органів влади, яку приділяють цим питанням останнім часом

(наприклад, Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про

підприємництво" від 23.12.1997р., Указ Президента України "Про усунення

обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності" від

03.02.1998р. тощо).

Передумовою реалізації права на підприємницьку діяльність є її державна

реєстрація. Для багатьох підприємців державна реєстрація стає першим,

так би мовити, знайомством з державним регулюванням підприємництва.

З огляду на це, вдосконалення правового регулювання державної реєстрації

суб'єктів підприємницької діяльності має неабияку актуальність.

Інститут державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності

відносно новий в законодавстві України. Його виникнення пов'язується, насамперед, із

виникненням самого підприємництва, із Законом України "Про підприємництво",

що у ст.8 передбачає процедуру державної реєстрації суб'єктів підприємницької

діяльності. Цей правовий інститут, з огляду на суб'єктний склад

учасників правовідносин, що виникають при здійсненні державної реєстрації

(орган влади - заявник), відноситься до предмету адміністративного

права, проте має істотне значення і для регулювання інших правовідносин,

суб'єктами яких є підприємці (цивільно-правові, фінансові тощо)

Незважаючи на важливість та актуальність проблем


!!3

державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, її правова

природа не була предметом спеціального дослідження ні в адміністративному,

ні в цивільному праві. Разом з тим, були окремі публікації, що

торкалися значення та порядку державної реєстрації, і мали суто

практичний характер. Не вирішеними залишаються питання про зміст

та сутність державної реєстрації, систему органів, що повинні її

здійснювати, момент виникнення самого статусу підприємця у зареєстрованих

суб'єктів. Це має принципове значення, в першу чергу, для організацій.

Метою цієї роботи є визначення поняття державної реєстрації суб'еігів

підприємницької діяльності, її правового значення, порядку здійснення,

класифікація основних реєстраційних процедур та визначення рекомендацій,

спрямованих на вдосконалення цього правового інституту в Україні.

Основна увага в цій роботі приділена державній реєстрації юридичних

осіб, насамперед господарських товариств і приватних підприємств.

Саме ці форми, як свідчить практика, є найпопулярнішими в Україні.

Інформаційну базу дослідження складають опубліковані в Україні та

за кордоном наукові праці, присвячені правовим проблемам підприємницької

діяльності, правовому статусу їх суб'єктів, законодавство України

та зарубіжних країн, практика застосування законодавства про підприємницьку

діяльність в Україні.

Посібник складається з двох частин. Перша частина має теоретичний

характер і визначає загальні правові умови державної реєстрації

та проблемні питання, що виникають при цьому. У другій частині наводяться

зразки установчих документів, заяв, протоколів та договорів, що

використовуються при здійсненні реєстраційних процедур, містяться

нормативні акти, що регулюють процес створення суб'єктів підприємницької

діяльності та їх державної реєстрації, наведені адреси реєстраційних

органів України.

Автори висловлюють вдячність за сприяння у написанні цієї книги

п. Навроцькому 0.0. - голові представництва Ліцензійної палати України

у Львівській області.


!!4


^ ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2. УСТАНОВЧІ ДОКУМЕНТИ ПІДПРИЄМСТВ

^ 3. ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

4. РЕЄСТРАЦІЙНІ ПРОЦЕДУРИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Акционерное общество й товарищество с ограниченной ответственностью.

Сборник зарубежного законодательства. М. "БЕК", 1995

2. Брагинский М., К.Ярошенко. Граждане (физические лица). Юридические

лица. // Хозяйство й право, № 2. 1995

3. Гражданский кодекс Украиньї. Научно-практический комментарий.

К., Политиздат, 1981.

4. Дзера О.В. Розвиток права приватної власності в Україні. К., Вентурі, 1997.

5. Жилинский С.3. Правовая основа предпринимательской деятельности.

(Предпринимательское право). Курс лекций. - М.: Норма-Инфра-М, 1998.

6. Зинченко С., Лапач В., ґазарьян Б. Новьій Гражданский кодекс

й предпринимательство: проблемьі регулирования. //Хозяйство й право, № 10, 1995.

7. Ионова А. Правовьіе проблемьі легитимации предпринимательства.

// Государство й право, 1997, № 5.

8. Козлова Н. Учредительньїе договора. Как они должньї заключаться.

// Хозяйство й право. 1992, №.5

9. Кравчук В.М. Визначення сфери застосування інституту юридичної

особи. // Право України, 1998, № 4.

10. Никонов А. Юридические лица по Гражданскому кодексу й в нашей

действительности. // Право й жизнь. 1924, № 7-8.

11. Ноздрачев А. Статус предпринимателя. // Хозяйство й право, № 1, 1994.

12. ПилипенкоА.Я., Щербина B.C. Господарське право: Курс лекцій.

К Вентурі, 1996.

13. Попондопуло В.Ф. Правовой режим предпринимательства. СПб.: Изд-во

С.Петербург-ского ун-та, 1994.

14. Пушкін А., Селіванов В. Відносини підприємництва і правовий

статус їх суб'єктів. // Право України, 1994, № 5-6.

15. Развитие советского гражданского права на современном етапе.

/ Отв. ред. В.П.Мозолим. М., 1986.

16. Садиков О.Н. Учредительньїй договор й его правовьіе особености.


// Государство й право, 1994, № 6.

17. Саниахметова Н. Учредительньїй договор. // Бизнес, 14.03.95, № 10.

18. Севрюкова І. Про правовий статус спільних підприємств. // Право

України, 1993, №3.

19. Селіванов В. Концептуальні засади кодексу про підприємництво

України./ / Право України, 1995, N" 2

20. Советское гражданское право: Учебник Том.1 /Отв ред.Грибанов

В.П., Корнеев С.М. - М., Юрид. ли-і., 1979.

21. Советское гражданское право. Под ред. Красавчикова О.А Т.1.

М. "Вьісшая школа", 1985.

22 Удовиченко О.С. Функції установчого договору в господарських

товариствах. //Автореф. дис. к.ю н. Х . 1995.

23. Щербина Е О некоторьіх правовьіх аспектах рег^страции предприятий.

// Бизнес, 13.04.98., № 14.

!!261


ЗМІСТ

file dr00.txt

Вступ й

^ ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ СУБ'ЄКТІВ

ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ . 5


file dr11.txt

1. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності . 6

11 Поняття організаційно-правової форми підприємницької діяльності 6

1.2. Поняття та види підприємств 10

1.2.1. Характеристика організаційно-правових форм підприємств 11

1 2.1.1. Приватне підприємство 11

1.2.1.2. Колективне підприємство 12

1.2.1.3. Господарське товариство 13


file dr12.txt

1.2.1.3.1. Акціонерне товариство 15

1.2.1.3.2. Товариство з обмеженою відповідальністю 19

1.2.1.3.3. Товариство з додатковою відповідальністю 21

1 2.1.3.4. Командитне товариство 22

12.1.35. Повне товариство 23

1.2.1.4. Підприємство, що засноване на власності об'єднання громадян 25

1 2 1.5. Комунальне підприємство, засноване на власності відповідної

територіальної громади 26

1.2.1.6. Державне підприємство, засноване на державній власності 27

1 2.1.6.1. Казенне підприємство 28


file dr21.txt

2. Установчі документи підприємств 30

2.1 Поняття установчих документів ЗО

2.2. Вимоги до установчих документів 32


file dr31.txt

3. Поняття та значення державної реєстрації суб'єктів

підприємницької діяльності 42

3.1. Поняття, ознаки та правове значення державної

реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності 42

3.2. Органи, що здійснюють державну реєстрацію 46


file dr41.txt

4. Реєстраційні процедури 49

4.1. Поняття реєстраційної процедури, порядок та строки

державної реєстрації 49

4.2 Первинна державна реєстрація 52

4.3. Державна реєстрація змін і доповнень до установчих документів 57

4.3.1. Державна реєстрація зміни місцезнаходження 58

4.3.2. Державна реєстрація змін в установчих документах,

пов'язаних із зміною учасників (власника підприємства) 62

4.3.2.1. Відступлення частки в статутному фонді 62


file dr43.txt

4.3.2.2. Вихід учасників з товариства 64

4.3.2.3. Виключення учасників 66

4.3.2.4. Прийняття (вступ) у товариство нових учасників 69

4.3.2.4.1. Прийняття нових учасників у зв'язку з відступленням

на їх користь частки (її частини) у статутному фонді 70

4 3.2.4,2. Прийняття нових учасників без вибуття попередніх 71

4 3.2.4.3. Прийняття в товариство правонаступників (спадкоємців) 73

4.3.2.5. Зміна складу засновників шляхом відчуження акцій 75

4.3.2.6. Звернення стягнення на частку 75


file dr432.txt

4.3.2.7. "Купівля-продаж1' підприємства 80

4.3 2.8. Придбання часток товариством . 84

4.3.3. Зміна розміру статутного фонду 83

4.3.3.1. Збільшення статутного фонду 84

4.3.3.2. Зменшення розміру статутного фонду 87

4.4. Перереєстрація 89

4.5. Видача дублікатів документів 92

4.6. Скасування державної реєстрації 93

Висновки


file dr5.txt

ДОДАТКИ 100

1. Зразки типових документів 101

1.1. Зразки установчих документів 101

1.1.1. Статут приватного підприємства 101

1.1.2. Установчий договір про створення та діяльність

товариства з обмеженою відповідальністю 108

1.1.3. Статут товариства з обмеженою відповідальністю 113

1 2 Зразки заяв, протоколів, договорів 124

1 2.1. Протокол №1 зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю 124

1.2.2. Протокол зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю . 125

1 2.3. Протокол зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю 127

1.2.4. Договір про відступлечня частки в статутному фонді шляхом

купівлі-продажу . 128

1 2.5. Заява про вихід з товариства 129

1.2.6. Договір купівлі-продажу 130


2. Законодавство, що регулює державну реєстрацію

суб'єктів підприємницької діяльності 131

2.1. Закон України "Про підприємництво 131

2.2. Закон України "Про підприємства в Україні 142

2.3. Закон України "Про господарські товариства 162

2.4. Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок

державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності 185

2.5. Положення "Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності 187


3. Реєстраційні органи України . 194

Список використаної літератури 261

!!263


^ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. ПОНЯТТЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 6 Закону України лПро підприємництво» гарантує право на вільний

вибір організаційно-правової форми підприємницької діяльності. Організаційно-пра

вова форма підприємницької діяльності - це передбачений законом

спосіб організації підприємницької діяльності. Оскільки ст.2 Закону

України лПро підприємництво» передбачає два види суб'єктів підприємницької

діяльності: фізичні особи, не обмежені у дієздатності, і юридичні

особи всіх форм власності, можна виділити і дві організаційно-правові

форми підприємницької діяльності:

1) підприємницька діяльність фізичних осіб:

2) підприємницька діяльність юридичних осіб.

Статус суб'єкта підприємницької діяльності виникає з моменту державной

реєстрації. Порядок реєстрації громадян є простим відносно реєстрації

суб'єктів -юридичних осіб. Державній реєстрації підлягають лише

організації створені у певній організаційно-правовій формі.

Що ж таке організаційно-правова форма юридичної особи? Незважаючи

на широке застосування цього поняття в нормативних актах, єдиного

його розуміння немає. Так Севрюкова визначає органі:: зційно-правову

форму як комплекс правових норм, що визначають відносини між учасниками

підприємства і всіх разом з оточуючим світом та рештою юридичних

т"< фізичних осіб [18, с.71. А. Пилипенко дає наступне визначення:

"Організаційно-правова форма - це передбачена або санкціонована

правом організаційна структура, в якій діє юридична особа". Організаційна

форма, на його думку, передбачає класифікацію юридичних осіб залежно

від трьох форм власності, передбачених Законом України "Про власність",

та від способів розмежування в підприємствах окремих форм власності

і управління майном. Юридичне значення цього полягає в урахуванні

в законодавстві особливостей правового становища підприємств різних

видів. З точки зору організаційної форми підприємства визначаються

як державні, колективні, приватні та підприємства двох і більше

форм власності [12, с.41,53]. А.Пушкін, В.Селіванов вважають, що

організаційно-правову форму визначають ознаки структурної побудови,

способи утворення відокремленого майна, майнові права їх засновників

[14, с.13]. С.Жилінський визначає організаційно-правову форму як

концентроване втілення сутнісних організаційних і правових ознак,

що є спільними для юридичних осіб різних видів. Організаційно-правова

форма - це типова модель, яка є основою для побудови та функціонування

як внутрішньої організації підприємства, так і, в певній мірі, його

зовнішніх зв'язків [5, с.95]. В.Попондопуло вважає, що сама юридична

особа є загальною (узагальненою) організаційно-правовою формою підприємства [13, с.96].


!!6


На нашу думку, призначення організаційно-правової форми полягає

у нормативному закріпленні організаційної побудови юридичної особи

з метою визначення основних взаємозв'язків між засновниками, волеутворюючими

та волездійснюючими органами. Організаційно-правова'форма є безвідносною

до форми власності, тим більше, що форма власності є критерієм поділу

підприємств за видами, а не за організаційно-правовою формою. Поділ

підприємств в залежності від форми власності, як такий, не має практичного

значення, адже всі власники е рівноправними.

Вважаємо, що організаційно-правова форма є правовим виразом усіх

істотних ознак юридичної особи певного виду. Ознаки організаційно-правової

форми наступні:

1) вона передбачена законом;

2) вільно обирається засновником (засновниками);

3) містить незмінну для даної організаційно-правової форми сукупність елементів;

4) як правило, може бути змінена в процесі діяльності юридичної

особи. Елементи організаційно-правової форми - це ознаки, котрі

в сукупності дають

уявлення про тип організації, Всі елементи мають правовий характер. Такими

елементами є:

1) мета юридичної особи. За цим елементом, наприклад, розрізняються

організаційно-правові форми комерційних і некомерційних юридичних

осіб. Так, в організаційно-правовій формі акціонерного товариства реалізується комерційна мета, а у формі політичної

партій - некоиерційна.

2) умови створення юридичної особи (одноосібне чи декількома особами)

. Наприклад, дл.л створення громадської організації необхідне спільне

волевиявлення не MeHdJe трьох громадян. Б той самий час, створення

приватного підприємства можливе лише однією фізичною особою.

3) порядок формування майна юридичної особи та його правовий режим

(мінімальний статутний фонд, порядок його формування). Наприклад,

до моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю

його засновники повинні внести не менше 30% своїх внесків. Решту

- на протязі року. Натомість, для приватного підприємства законом

не регламентований ні мінімальний розмір статутного форнду, ні порядок

його формування.

4) система органів управління (структура та компетенція органів

управління, порядок прийняття ними рішень). Наприклад, в окремих

акціонерних товариствах необхідно створювати Раду товариства. В

приватних підприємствах не передбачено створення ревізійної комісії.

5) майнові та організаційні права засновників (право на управління

та отримання прибутку). Наприклад, члени політичної партії не мають

прав щодо її майна, але мають право на участь в управлінні, а вкладники

командитного товариства навпаки - мають право на отримання частини

прибутку, але не можуть брати участі в управлінні справами товариства.

6) умови відповідальності юридичної особи та відповідальність засновників

юридичної особи перед третіми особами у випадку недостатності її майна для


!!7


задоволення законних вимог кредиторів (майно, на яке може бути звернуто

стягнення кредиторів, принципи відповідальності засновників - обмежена

відповідальність, додаткова, необмежена). Наприклад, в акціонерних

товариствах акціонери несуть лише ризик втратити кошти, сплачені

за акції. В повному товаристві всі учасники несуть солідарну відповідальність

за зобов'язання товариства.

Сукупність вищезазначених елементів становить організаційно-правову

форму, що визначає основні засади створення і діяльності юридичної

особи. Організаційно-правовими формами підприємств є, наприклад,

товариство з обмеженою відповідальністю, інші господарські товариства,

приватне підприємство. Називаючи ті чи інші організаційно-правові

форми юридичних осіб, можемо зробити висновок про те, як вони засновуються,

як управляються, яку відповідальність несуть засновники тощо. З

кожним видом організаційно-правової форми ми пов'язуємо комплекс

правових норм, що її визначають. Організаційно-правова форма - певна

модель, якій повинна відповідати організація, щоб визнаватись юридичною особою.

Поділяємо думку тих вчених, які вважають, що юридичні особи повинні

визнаватися суб'єктами лише за умови їх створення в певній організаційно-правові

й формі санкціонованій законом. Перелік цих форм має бути чітко

визначеним. Якщо припустити, що юридичні особи можуть утворюватися

в будь-якій організаційній формі, то тоді необхідно було б визнавати

такими всі утворення, в чиїх установчих документах зафіксований

статус юридичної особи. Таким чином, юридичними особами можуть визнаватися

лише такі утворення, які побудовані на одній з визначених законом

моделей. Організаційно-правові форми підприємств повинні визначатися

в імперативному порядку.

Організаційно-правова форма є найважливішим критерієм класифікації

юридичних осіб. Зміна одного її елементу призводить до створення

зовсім іншого виду юридичної особи. Так, єдиною відмінністю товзсиства

з обмеженою відповідальністю від товариства з додатковою відповідальністю

є об'єм відповідальності засновників. Організаційно-правова форма,

як поняття, застосовується переважно для характеристики юридичних

осіб-суб'єктів підприємницької діяльності (підприємств). Проте,

ця ознака притаманна всім без винятку соціальним утворенням, які

визнаються юридичними особами, у тому числі об'єднанням громадян.

Вирішальним в процесі створення підприємства є кількість осіб, які

беруть участь у його заснуванні, оскільки це визначає порядок формування органів управління (організаційну

побудову). За цією ознакою підприємства поділяються на:

1) створені одним суб'єктом (приватні, державні підприємства):

2) створені декількома суб'єктами (господарські товариства, кооперативи,

колективні підприємства);

3) об'єднання підприємств (асоціації, концерни, корпорації тощо)

. Особливість цієї категорії підприємств в тому, що вони створюються

іншими підприємствами на засадах об'єднання і не можуть створюватися

фізичними особами.

За складом органів управління підприємства поділяються на:

1) підприємства, що мають одноосібний вищий орган (приватне підприємство);

2) підприємства, що мають колегіальний вищий орган (об'єднання підприємств,

господарські товариства)


!!8


Склад органів управління визначається кількістю осіб, які взяли

участь у його заснуванні, оскільки у цих осіб виникає корпоративне

право - право брати участь в управлінні і отриманні частини прибутку.

Вищий орган підприємства складається саме з них, засновників.

За об'ємом відповідальності засновника за зобов'язання підприємства

перед третіми особами підприємства поділяються на ті, в яких засновники несуть:

1) обмежену відповідальність - в межах внесків в статутний фонд

(приватні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю,

акціонерні товариства, державні підприємства, кооперативи тощо);

2) солідарну відповідальність (повні товариства);

3) додаткову відповідальність (товариства з додатковою відповідальністю);

4) комбіновану відповідальність -деякі засновники несуть повну (необмежену)

відповідальність, а деякі - обмежену (командитні товариства).

Якщо визначати головні ознаки, за якими здійснюється розмежування

різних організаційно-правових форм підприємств, то можна виділити наступні:

1) приватне підприємство - засновником є одна фізична особа;

2) комунальне підприємство-засновником є орган, уповноважений управляти

комунальним майном;

3) державне підприємство, засноване на державній власності - засновником

є орган, уповноважений управляти загальнодержавним майном;

4) акціонерне товариство - статутний фонд поділений на акції;

5) товариство з обмеженою відповідальністю - обмежена відповідальність учасників;

6) товариство з додатковою відповідальністю - додаткова відповідальність учасників;

7) командитне товариство - комбінована відповідальність: одна частина

учасників несе повну відповідальність, інша частина - обмежену;

8) повне товариство - всі учасники несуть повну відповідальність

за зобов'язання товариства.

Організаційно-правова форма юридичної особи - це передбачений законом

тип (форма) організації, що визначає порядок її' створення, умови

формування майна, систему органів управління, права засновників

та умови їх відповідальності за зобов'язання юридичної особи. Лише

ті організації, котрі створені у передбаченій законом формі, можуть

визнаватись юридичними особами. В цьому і полягає її' правове значення.

Ст.2 Закону України "Про підприємництво" до суб'єктів підприємницької

діяльності відносить юридичні особи всіх форм власності. Але частина

юридичних осіб створюється для непідприємницької діяльності, наприклад,

об'єднання громадян, благодійні організації тощо. їм закон забороняє

підприємницьку діяльність (ст.20 Закону України "Про об'єднання

громадян"). В зв'язку з цим, суб'єктом підприємницької діяльності

може бути лише та юридична особа, котра створена для такої мети

в одній з передбачених законом організаційно-правовій формі. Юридичними

особами, що є суб'єктами підприємницькоїдіяльності, є, насамперед,

підприємства тл їх об'єднання. Інші юридичні особи можуть здійснювати

підприємницькудіяльність пише у випадках не заборонених законом.


!!9


Висновки.

1. Підприємницька діяльність здійснюється у двох організаційно-правових формах:

а) підприємницька діяльність фізичних осіб:

б) підприємницька діяльність юридичних осіб.

2. Юридичні особи створюються і діють у певній організаційно-правовій формі.

3. Елементами організаційно-правової форми юридичної особи є:

а) мета юридичної особи;

б) умови створення юридичної особи;

в) порядок формування майна юридичної особи та його правовий режим;

г) система органів управління;

д) майнові та організаційні права засновників;

е) умови відповідальності юридичної особи та відповідальність засновників

юридичної особи перед третіми особами у випадку недостатності її

майна для задоволення законних вимог кредиторів.

^ 1.2. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПІДПРИЄМСТВ

Нормативне визначення поняття підприємства міститься у ст.1 Закону

України лПро підприємства в Україні» від 27.03.1991р.: підприємство

- самостійний господарюючий статутний суб'єкт, що має права юридичної

особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність

з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Отже, однією з

ознак підприємства є наявність статусу юридичної особи. Не кожна

юридична особа є підприємством, натомість, кожне підприємство є

юридичною особою.

Відповідно до ст.2 Закону України лПро підприємства в Україні» в

Україні можуть діяти підприємства наступних видів:

1) приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

2) колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

3) господарське товариство;

4) підприємство, засноване на власності об'єднання громадян;

5) комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

6) державне підприємство, засноване на державній власності, в тому

числі казенне підприємство.

Для кожного виду підприємства існують специфічні ознаки, що визначають

порядок його створення, умови формування майна, об'єм відповідальності

засновників, їх права у відношенні до підприємства, організацію

управління. Нижче подається коротка характеристика підприємств за цими ознаками.


!!10


^ 1.2.1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ ПІДПРИЄМСТВ

1.2.1.1. ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО

A) Порядок створення. Визначальною ознакою приватного підприємства

за законодавством України є така, що воно може бути створене однією

дієздатною фізичною особою. Такою фізичною особою може бути громадянин

України, іноземний громадянин або особа без громадянства, незалежно

від місця проживання.

Б) Умови формування майна. Для приватних підприємств не встановлено

вимог щодо мінімального розміру статутного фонду та порядку його

формування. Тому засновник має право визначити його на власний розсуд.

Державна реєстрація не ставиться в залежність від внесення засновником

певної частини внеску (як, наприклад, для товариств з обмеженою

відповідальністю). Статутний фонд приватних підприємств визначає

об'єм відповідальності засновника за зобов'язання підприємства.

Так, якщо оголошений статутний фонд приватного підприємства становить

10000 гривень, а фактичних внесків не робилося, на вимогу кредиторів

приватного підприємства засновник може бути притягнутий до субсидіарної

(додаткової) відповідальності за зобов'язання підприємства у розмірі 10000 гривень.

Майно, що передане підприємству як внесок в статутний фонд, належить

йому на праві власності. Власник приватного підприємства не може

закріпити майно за приватним підприємством на правах повного господарського

відання, оскільки це специфічний правовий режим майна, притаманний

лише державним підприємствам.

B) Об'єм відповідальності засновника. Поширеною помилкою е уявлення

про те, що засновник приватного підприємства несе майнову відповідальність

за зобов'язання підприємства усім своїм майном. Насправді, це не

так. В силу загальної норми ст.6 Закону України "Про власність"

засновник не несе відповідальності за зобов'язання створених підприємств,

а вони не несуть відповідальності за зобов'язання засновника. Самостійна

майнова відповідальність є однією з визначальних ознак будь-якої

юридичної особи. Винятки можуть бути встановлені лише законом. Такими

винятками є повне і командитне товариство.

Г) Організація управління. Засновник є вищим органом приватного

підприємства. Він призначає директора підприємства. Зрештою, функції

виконавчого органу може виконувати і сам засновник. В цьому випадку він є посадовою особою приватного підприємства і може бути суб'єктом

адміністративного правопорушення (проступку) або посадового злочину,

існування контрольних органів (як-от ревізійна комісія) у приватному

підприємстві не передбачено.

Д) Права засновника. Засновник приватного підприємства має право

на управління цим підприємством та отримання прибутку.

Установчим документом приватного підприємства е лише статут. Крім

загальних вимог, що ставляться до установчих документів, у статуті

приватного підприємства рекомендуємо чітко визначати компетенцію

вищого органу підприємства -засновника і виконавчого органу (директора).

Організаційно-правова форма приватного підприємства не притаманна


!!11


законодавству іноземних країн. Як правило, найбільш розповсюдженою

є організаційно-правова форма товариства з обмеженою відповідальністю,

котре може бути створене й однією особою. Не передбачено приватного

підприємства і у проекті Цивільного кодексу України. Ймовірно, що

з його прийняттям організаційно-правова форма приватного підприємства

буде скасована.

Позитивними сторонами цього виду підприємства є повний контроль

за підприємством з боку засновника, відсутність регламентації розміру

статутного фонду, відносна простота створення. Приватне підприємство,

поряд з товариством з обмеженою відповідальністю, є найпоширенішою

формою організації підприємницької діяльності в Україні.

^ 1.2.1.2. КОЛЕКТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО

A) Порядок створення. Колективне підприємство засновується на власності

трудового колективу підприємства. Відповідно до ст.15 Закону України

лПро підприємства в Україні» трудовий колектив підприємства становлять

усі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності

на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм,

що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Трудовий

колектив-це щонайменше дві фізичні особи. Трудовий колектив колективного

підприємства не може існувати до створення цього підприємства. Громадяни,

що бажають створити колективне підприємство не становлять собою

трудового колективу. Тому, вважаємо, що таке підприємство може бути

створене лише трудовим колективом іншого підприємства.

Б) Умови формування майна. Є ще одна суттєва обставина, яка робить

проблематичним використання форми колективного підприємства. Відповідно

до ст.3 Закону України лПро власність» суб'єктами права власності

в Україні визнаються:

народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Як бачимо,

трудовий колектив як суб'єкт права власності не згадується. Але

всупереч наведеній статті, ст.20 цього ж Закону до суб'єктів права

колективної власності відносить трудові колективи державних підприємств,

колективи орендарів, колективні підприємства, .... громадські об'єднання,

релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Спів-ставлення

ст.3 і ст.20 Закону України лПро власність» не дає однозначної відповіді

на питання чи є трудовий колектив суб'єктом права власності. Цивільне

законодавство, зокрема Цивільний кодекс України не визнає трудовий

колектив суб'єктом цивільних правовідносин, а отже суб'єктом права

власності. Враховуючи це, вважаємо, що немає підстав визнавати трудовий

колектив суб'єктом права власності.

Законом не встановлені вимоги щодо мінімального розміру статутного

фонду колективного підприємства.

B) Об'єм відповідальності засновників. Засновники (члени) колективного

підприємства несуть обмежену відповідальність за зобов'язання підприємства

-лише в межах паєнакопичення.

П Організація управління. Відповідно до п.4 ст.14 Закону України

"Про підприємства в Україні" вищим керівним органом колективного

підприємства є загаль