Реферат: Планування та форми методичної роботи

Планування та форми методичної роботи

з молодими спеціалістами загальноосвітніх навчальних закладів Комінтернівського району


Молодий спеціаліст стає хорошим учителем, перш за все, завдяки обстановці творчої праці...

В. Сухомлинський

Вступ

Сучасний учитель — це людина з високим ступенем соціальної активності й громадянської відповідальності за якість і результатив­ність власної роботи. Їй притаманні професіоналізм, висока науково-теоретична і методична, психолого-педагогічна, теоретична і прак­тична підготовка.

Переступаючи поріг школи, молодий спеціаліст сподівається реалізуватися в ній як фахівець. Чи підготовлений він до роботи з учня­ми? Як зорієнтуватися в школі? Що робити для вдосконалення на­вчально-виховного процесу? Врешті-решт, у кого про що запитати? Молодий педагог відчуває протиріччя між зростаючими вимогами до профе­сійної майстерності педагогів та недостатнім рів­нем власної кваліфікації. Тому вчитель-початківець потребує особливої уваги з боку адміністра­ції, педагогічного колективу, методичної служби.

Робота з молодими педагогами починається вже під час їхньої першої зустрічі з адміністрацією закладу освіти. Під час цієї зустрічі педагоги-початківці в бесіді з директором та його заступниками мають отримати інформацію про школу, традиції колективу, Статут та Правила внутрішньошкільного розпорядку школи. У бесіді з молодими вчителями потрібно з'ясувати їхні нахили, бажання, інтереси, намагатися вже з цієї бесіди зробити висновок, якої допомоги потребує кожен з них, як найраціональніше використати їхні можливості.

Випускники педагогічних ВНЗ здебільшого ма­ють непогану фахову підготовку, але їм бракує знань і досвіду в питаннях методичної підготовки, діяльності учнівського колективу, ведення шкіль­ної документації, у роботі з батьками. Успішна педагогічна діяльність молодого вчителя зале­жить не тільки від його професійної підготовки і особис­тих якостей, а й від того, у який колектив він потрапить, які умови праці й побуту йому створять, яку нададуть методичну допомогу, як стимулюватимуть його ініціа­тивність і творчість.


^ РОБОТА З МОЛОДИМИ СПЕЦІАЛІСТАМИ - пріоритетна ланка методичної роботи

В умовах реформування національної системи освіти в Україні винятково важливого значення набуває систематична робота з молодими педагогічними працівниками. Реалізується вона різними шляхами, але основним є організація і проведення на належному рівні методичної роботи.

Методична робота здійснюється практично постійно і найбільш повно враховує запити та потреби педагогічних працівників, більш динамічно реагує на потреби педагогічної практики, її зміст визначається як загальними цілями побудови української національної школи, так і конкретними знаннями, які витікають з реального стану професійної діяльності педагогічних працівників.

На кожному етапі роботи педагога методична служба надає практичну допомогу вчителям у поліпшенні вивченні основ наук, підвищенні фахового рівня і педагогічної майстерності, вивчає і аналізує стан навчально-виховного процесу в школі, її результативність, сприяє участі їх у різних формах методичної роботи, координує самостійну роботу; ініціює організацію та проведення роботи з молодими спеціалістами, випускниками педагогічних ВНЗ, з метою визначення рівня практичної і морально-особистісної підготовки випускників та надання їм методичної допомоги.

Успішна педагогічна діяльність молодого вчителя залежить не тільки від його професійної підготовки і особистих якостей, а й від того, у який колектив він потрапить, які умови праці й побуту йому створять, яку нададуть методичну допомогу, як стимулюватимуть його ініціативність і творчість.

Випускники педагогічних ВНЗ здебільшого мають непогану фахову підготовку, але їм бракує знань і досвіду в питаннях методичної підготовки, діяльності учнівського колективу, ведення шкільної документації, у роботі з батьками.

Професійне становлення та зростання молодого педагога можна умовно поділити на три етапи адаптації:

Перший етап — ознайомлення з вимогами до професії, його включення в самостійну професійну діяльність, зіставлення рівня готовності до роботи з вимогами навчально-виховного закладу.

Другий етап — процес подолання труднощів у навчальній діяльності і початок формування майстерності.

Третій етап — етап високої адаптованості, яка склалася як результат ефективної діяльності вчителя на попередньому етапі. Молодий педагог характеризується високим рівнем самостійності, творчим підходом до навчальної діяльності.

На всіх трьох етапах молодий учитель педагог відчуває протиріччя між зростаючими вимогами до професійної майстерності педагогів та недостатнім рівнем власної кваліфікації. Тому вчитель-початківець потребує особливої уваги з боку адміністрації, педагогічного колективу, методичної служби.

Районна школа молодого вчителя створена на базі ІМЦ РУО.

Мета організації районної «Школи молодого вчителя»: допомога молодим фахівцям у їхньому професійному становленні, розв'язанні конкретних проблем методики викладання предмета; сприяння розвитку їх творчого та професійного потенціалу, ознайомленню із сучасними методами і технологіями навчання, ППД і, на цій основі, — виробленню власного педагогічного стилю роботи.


Актуальність організації ШМВ зумовлена:

неготовністю випускників ВНЗ до практичного розв’язання соціально-педагогічних і психологічних проблем з учнями, батьками, громадськістю;

недостатньою орієнтацією у навчальних планах і програмах;

низьким рівнем обізнаності молодих працівників у сфері педагогічних технологій;

неготовністю брати активну участь у загальному функціонуванні навчального закладу;

низькою спроможністю молодих педагогів у формуванні навчальної мотивації у школярів;

низьким рівнем знань та практичних навичок щодо особливостей у роботі з обдарованими, гіперактивними учнями, дітьми з обмеженими можливостями.


Завдання діяльності ШМВ:

формування вмінь застосовувати теоретичні знання, одержані під час навчання у ВНЗ, у конкретній практичній діяльності;

створення умов для швидкої та ефективної адаптації молодих освітян до професійної діяльності в умовах зміни вимог до фахових компетенцій;

набуття молодими та новопризначеними педагогами теорії та практики щодо організації навчально-виховної діяльності у класі;

вивчення молодими педагогами перспективного педагогічного досвіду;

ознайомлення із сучасними методами і прийомами навчання, формами організації навчальної діяльності дітей на уроці, інноваційними педагогічними технологіями;

ознайомлення із сучасними засобами навчання, засвоєння методики їх використання;

ознайомлення із психолого-педагогічними особливостями роботи з обдарованими учнями та дітьми з особливими потребами;

формування позитивних комунікативних якостей;

формування спрямованості особистості молодого педагога на безперервне професійно-педагогічне самовдосконалення.


Основними напрямами роботи школи молодого вчителя є:

здійснення заходів з поглиблення педагогічних знань, методології навчання, вивчення директивних матеріалів, документів Міністерства освіти і науки України;

вивчення теорії, практики та методики виховання, психології, етики, аналіз програмних документів з питань виховної роботи, формування у молодих вчителів посадових умінь і навичок;

поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета та методики його викладання, поповнення знань із суміжних предметів;

науково-методична робота з вивчення узагальненого передового педагогічного досвіду (на місцевому, районному рівнях), визначення шляхів творчого його використання;

здійснення заходів щодо підвищення освітнього, науково-методичного та культурного рівня молодого педагога.


Работа районної «Школи молодого вчителя» регламентована законами України та основними нормативними документами в галузі освіти: «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Указами Президента: «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні», Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті та іншими діючими документами.


Напрями, за якими здійснюється підвищення кваліфікації молодих педагогічних працівників в ШМВ:

вчителі всіх спеціальностей (початкового навчання, української мови і літератури, іноземних мов, російської мови і літератури, зарубіжної літератури, історії і основ правознавства, музики, образотворчого мистецтва, біології, хімії, фізики, географії, трудового навчання, інформатики, фізичної культури, захисту Вітчизни та ін.).

Організація роботи з молодими вчителями передбачає дотримання принципів науковості, доступності, варіативності, новизни, зворотного зв'язку за інтересами педагогів.


характеристика Форм методичної роботи з молодими спеціалістами


"Через три-п'ять років після

закінчення вузу вчитель повинен знати

в три, у п'ять, у десять разів більше,

ніж знав він у перший рік своєї роботи ".

В. О. Сухомлинський

^ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ СИТУАЦІЙ

Педагогічна ситуація — сукупність умов і обставин, які вимагають швидкого прийняття педагогічно правильного рішення.

Складні педагогічні ситуації виникають часто і мають бути очікувані педагогом. Уміння передбачати ситуацію, готовність впливати на її розв'язок зміцнюють авторитет педагога, стимулюють його творчу активність, карбують педагогічну майстерність.

Педагогічна ситуація може перетворитися на проблему або задачу. У педагогічній ситуації центральним елементом є суб'єкт, у задачі — знакова модель, а в проблемі — суперечності.

Щодня перед педагогами постають проблеми. Як їх вирішувати? Кожний це робить по-своєму, виходячи з власного досвіду, знань та умінь. Є певні закономірності, врахування яких може сприяти більш раціональному вирішенню педагогічних ситуацій, заощадженню часу, коштів і здоров'я.

Рецепту для кожної окремої педагогічної ситуації не існує, але їх розв'язанню могли б сприяти такі заходи:

практикуми вчителів-предметників для молодих спеціалістів щодо визначення способу розв'язання педагогічної ситуації;

засідання малих педрад з участю молодих спеціалістів, моделювання педагогічних ситуацій, де педагоги і психологи могли б проаналізувати педагогічні ситуації, накреслити програму дій;

індивідуальна корекційна робота психолога з молодим педагогом;

створення психологічного комфорту для педагогічного й учнів­ського колективів.


Алгоритм розв'язання педагогічних ситуацій

Зберіть і запишіть інформацію (уявіть, що збираєте її не для себе — такий прийом стримує емоції, які заставляє діяти розумно).

Чітко визначте проблему.

Сформулюйте ситуацію (проблема, її учасники; стежте за змінами в ситуації, бо вони можуть змінити і навіть стимулювати проблему).

Зрозумійте причину.

Зберіть інформацію про учасників педагогічної ситуації (кого це стосується? які в кого ролі?).

Чітко уявіть кінцеву мету (чого бажаєте в результаті ви та інші?).

Розберіться, чи потрібна допомога (підтримка).

Визначтесь із прийнятною для вас, тактикою і технікою дій.

Обміркуйте якомога більше варіантів розв 'язання ситуації.

Проаналізуйте всі варіанти розв'язання ситуації (плюси, мінуси).

Оберіть основний варіант.

Оберіть запасні варіанти.

Уявіть найгірший результат, який реально може бути за умови невдачі в усіх варіантах.

Вибравши основний шлях розв'язання ситуації, забудьте про всі інші.

Складіть план дій (з термінами).

Заохочуйте, мотивуйте, налаштовуйте себе.

Починайте рішуче діяти за планом.

Перевіряйте правильність дій (щоб за потреби змінити їх тактику чи техніку).

Пам'ятайте, що маєте справу з особистостями

Поважайте свої і чужі дії.




ППЧ - професійно-педагогічні читання

Мають на меті допомогти виробити навички розв’язання педагогічних задач та психолого-педагогічних ситуацій через читання та обговорення літературних педагогічних ситуацій.

Пропонуємо матеріали до проведення засідань професійно-педагогічних читань:

^ Хто винен?

У біолога Зінаїди Миколаївни в сьомому класі стався конфлікт. Дівчата, за повідомленням учителя, не захотіли йти на урок.

— Я їх запитала: "Чули дзвінок?". Вони нахабно відповіли: "Ні, не чули".

Після уроків завуч Василь Семенович вирішив дізнатися в дітей, в чому справа.

Вона зла й груба. Ми її не любимо.

Не любите? Чому?

Виявляється, на минулому уроці Зінаїда Миколаївна опитувала сором'язливу, з ледь чутним голосом Ніну Гончарук. Та чудово знала матеріал, але дуже тихо розповідала. Вчителька роздратовано вимагала, щоб Ніна говорила голосніше. Дівчинка здригнулася й зовсім замовкла. Діти почали переконувати вчительку.

Ніна голосніше не може говорити. Вона вісім разів перенесла запалення легень.

Не може? Тоді їй нічого тут робити. Хай іде в школу для глухонімих.

Пояснюючи новий матеріал, Зінаїда Миколаївна зазначила:

—І я говоритиму так само тихо, як дівчинка, що вісім разів перенесла запалення легень...

Ви покарали винуватих, Василю Сидоровичу? — запитала Зінаїда Миколаївна завуча, зустрівши його згодом.

Винуватих? — здивувався той. — Ви хочете сказати: винувату?

Зінаїда Миколаївна почервоніла й попрямувала до вчительської.


Завдання:

Проаналізуйте ситуацію й поясніть причини конфлікту.

Яка роль мікроклімату уроку в його оптимізації, які шляхи встановлення правильних взаємин вихователя і вихованців у навчальному процесі?


Як мені бути?

Учителька звернулася до редакції газети зі своїми роздумами. Ось що вона пише: «Третій рік я класний керівник. Мої десятикласники — чудові діти. Ідуть до мене і з горем, і з радістю.

Тепер про головне. У цьому році директор заборонив нам влаштовувати класні вечори. Збираємося тільки на загально шкільні. Недавно мої учні попрохали мене допомогти їм влаштувати вечір відпочинку — такий, на якому б можна було і пограти, і поспівати, і потанцювати. Я пообіцяла поговорити з директором. Та він і слухати про вечір не захотів.

—Урочистий ранок — будь-ласка, а вечір — ні, школа не клуб...

Тоді учні вирішили зібратися поза школою. Довідавшись про це, директор категорично заборонив мені йти на це "збіговисько".

—Там можуть бути п'яні, може статися бійка.

Я дуже образилася. Запитала в колег, як бути. Не піти? Чи піти з учнями? Мене підтримала тільки одна вчителька (її син у моєму класі), а інші промовчали. Тоді я вирішила піти.

...Веселилися від душі. Співали, грали, танцювали, читали вірші Чаювали. І тут до нас з'явився директор з двома вчителями. Оглянули "застілля" й мовчки пішли. Очевидно, сподівалися побачити інше...

Мої дівчатка й хлопчики були задоволені, що так чудово пройшов вечір. Я була щаслива. Але через день у книзі наказів з'явилося попередження мені — за порушення шкільної дисципліни.

Тепер іти на вечір, якщо учні влаштовують його, мені не можна — буде догана. А що, коли без мене станеться те, чого так боїться директор? Як мені бути?


Завдання:

Що б ви відповіли класному керівникові?

Розіграйте діалог сторін.

Якою має бути позиція директора школи?

До чого може призвести такий стиль керівництва педагогічним колективом?

Як би ви вчинили в подібній ситуації?


А. Кузнецова


Конфлікт

— Ти плутаєш, Наталко, розум і недосвідченість педагога. Вона просто дуже молода, Світлана Іванівна, не знає ще, як підійти до вас, їй самій лячно, от вона й кричить. Почекай, років через п'ять з неї може вийти відмінний учитель.

— Не вийде, Миколо Михайловичу. Вчителем, мені здається, треба народитися. Це, як раніше говорили, — від Бога. Талант потрібен.

І Микола Михайлович Грозний кинувся в бій за правду.

Спокійний, але з такими самими палаючими очима, як у Наталки, він після уроків підійшов до вчительки англійської мови й попросив її затриматися.

Їй було лише 23 роки, і вона, закінчивши інститут, лише перший рік працювала в школі

На вигляд вона здавалася ще зовсім дівчиськом, із збитим темно-рудим волоссям, з округлими, нерухомими очима, в яких не видно було її почуттів і думок. У неї були повні й вологі губи, тому що за звичкою вона щоразу облизувала їх Була вона малесенька на зріст, з маленькими ніжками і ручками. Трималася завжди гордовито, самовпевнено, і Микола Михайлович не раз намагався зрозуміти: чи характер у неї такий, чи вона все це напускає на себе, щоб приховати свою недосвідченість і страх перед новою справою.

— Світлано Іванівно. Чому ви мені не сказали, що вже місяць у вас конфлікт з Наталкою Ковригіною? — запитав її Микола Михайлович, коли вони сіли в учительській за стіл один проти одного.

— Я хотіла ліквідувати цей конфлікт без втручання класного керівника, — знітившись і червоніючи, як школярка, сказала вона. — Як розповіла вам Ковригіна про те, що трапилося?

Прошу. Наприкінці уроку ви оголосили, що затримаєте учнів на наступний, сьомий, додатковий урок. Ковригіна підвелася і із звичайною своєю прямотою й різкістю сказала, що додаткові уроки загалом заборонені і вчитель має право проводити їх лише за згодою самих учнів. Сказала це вона, мабуть, грубо, що властиве дітям її віку. До речі, стосовно додаткових уроків, Світлано Іванівно, учениця таки має рацію. Потім Наталія сказала, що не може залишитися на додатковий урок, оскільки ще вранці домовилася з мамою - зустрітися в місті. Ви сказали: "Ой, як важливо — чекає мама. Матусина донечка". Перед класом ви її висміяли за те, що вона в п'ятнадцять років мала мужність у присутності класу й учителя показати свою повагу до матері. І з тих пір майже місяць неодмінно кидаєте репліки в її адресу, що, мовляв, є серед нас "матусині донечки", "а що скаже мама?" — Микола Михайлович підвівся і, заклавши руки за спину, сказав, дивлячись прямо у вічі вчительці:

Чи знаєте ви, що один з найперших заповітів школи — виховувати в учня любов і повагу до батьків?

Ні, не було цього, — випроставшись і червоніючи, сказала вчителька. — Ковригіна все набрехала.

Я знаю Ковригшу з п'ятого класу. Вона може бути нестриманою, може бути грубоватою. Але вона ніколи не брехала. За що й користується повагою класу, вчителів школи. А ви порівняли її з вуличним хуліганом. Ви кричали на неї, примусили стояти весь урок Зрозумійте, це ж екзекуція.

Бачили б ви, як нахабно вона дивилася на мене.

А як же, чим же їй захищатися від несправедливості? Тільки поглядом. Сказати їй нічого не можна: правий буде все одно вчитель. А кричати? Кричати — це значить розписуватись у власному безсиллі Коли вчитель кричить, він сам принижує свій авторитет. Так не виховують, а калічать.

Ви підриваєте авторитет учителя, — крикнула Світлана Іванівна, готова розридатися.

Якщо діяти таким чином, то авторитету у вас ніколи не буде. Я припускаю, що це від вашої недосвідченості. Досвідчений педагог такий конфлікт вичерпав би за дві години. А у вас він тягнеться другий місяць. Ви змучили ученицю, знервувалися самі. На уроці ви не помічаєте Ковригіну, не опитуєте її.

Неправда, я перевірила диктант і навіть поставила їй п'ятірку.

— Ще б пак. Вона відмінно знає англійську. Вона четвертий рік, виявляється, бере уроки в доцента кафедри англійської мови. Він виявив у неї чудове обдарування. Відмінно знає вона й німецьку. Так що залишатися на додатковий урок їй справді не треба було. Послухайте, Світлано Іванівно, мене, вчителя з чималим досвідом. Я вам тільки добра бажаю. Коли у вас виникне конфлікт з учнем, ніколи не намагайтеся залагодити його в присутності класу. Поговоріть наодинці, і ви завжди знайдете правильний підхід. Ніколи не
кричіть на учнів, будьте гранично справедливі до них, іноді навіть жертвуючи своїм самолюбством. У цьому віці всі шукають правду. З однієї крайності впадають в іншу. І будь-яка неправда, будь-яка несправедливість, взявши верх, примушує їх думати: "Раз так, значить, треба підлещуватися, треба пристосовуватися, треба ненавидіти вчителя, але мовчати; треба брехати". Несправедливістю вчительодразу може перекреслити все краще в юній душі, а потім її вже не очистиш. Пам'ятайте про це щохвилини. Коли ж не можете, краще йдіть із школи.

Він помовчав і сказав, знову стримуючи себе, щоб здаватися спокійним:

Раджу вам одразу ж покликати сюди Ковригіну й сьогодні ж вичерпати цей конфлікт. Запевняю вас, що Наталка — дуже хороша людина.


Завдання:

Що призвело до конфлікту вчителя з ученицею?

Як ви оцінюєте дії вчителя Миколи Михайловича Грозного? Чи не підривають вони авторитет учительки?

Чи погоджуєтеся ви з рекомендаціями Миколи Михайловича про вихід із конфлікту? Запропонуйте свій варіант.

^ Відтворіть діалог за ролями, використовуючи опорні слова й вислови з тексту.



^ Наслідки гарячковості

Юрій Сергійович — молодий учитель-початківець. Він дуже ретельно готується до кожного уроку, настроюється, як артист перед виходом на сцену, і дуже любить свої уроки.

Цього злощасного дня в нього був урок у восьмому класі. За задумом учителя, урок мав бути дуже цікавим: тема — "Історія відкриття періодичного закону Д. І. Менделєєва".

Тільки-но Юрій Сергійович, сповнений натхнення, почав пояснення, як у двері постукали: "Завуч збирає дані про відсутніх. Кого немає в класі?" З'ясували, кого немає.

Учитель почав спочатку, та його розповідь перервав черговий стук у двері: "Скільки в класі тих, хто харчується гарячими сніданками?".

Після чергового початку — черговий стук у двері, що викликав сміх у дітей. Цього разу з оголошенням прийшла медсестра...

Юрій Сергійович замкнув двері ключем і встиг дещо розповісти дітям, але у двері вже стукали: старша піонервожата повідомляла про збирання макулатури. Це вже викликало регіт.

Після того як вона пішла, Юрій Сергійович хвилинку дивився на двері, а потім знов-таки почав пояснення, правду вже без того натхнення, з яким прийшов на урок. І от вже без стуку ввійшла директор. Усі підвелися. Вона нічого не говорила, тільки пильно оглянула кожного (це називалося "рейд-огляд зовнішнього вигляду"). За десять хвилин до закінчення уроку ввійшла завуч прочитати зміни в розкладі. Після того як вона пішла, Юрій Сергійович поспіхом закінчував пояснення.

Знаючи, що кожен стук у двері викликає сміх у класі, хтось постукав об стіл. Учитель замовк і подивився на двері, чекаючи, що хтось увійде. Через хвилину стук повторився. Зрозумівши, що учні підсміюються з нього, він Почав шукати порушника.

При черговому стукові Юрій Сергійович наказав Павлові встати й вилив на нього увесь свій гнів. Учитель кричав, принижуючи гідність учня, і врешті закінчив: "Я не дозволю тобі відвідувати мої уроки".

Павло нічого не сказав у відповідь, взяв сумку й вийшов з класу.

Через два тижні, побачивши Юрія Сергійовича в коридорі, Павло зупинив його.

Юрію Сергійовичу, вибачте мені, будь ласка, але я не знаю за що.

Тобто як не знаєш? — спаленів учитель.

Не я стукав тоді об стіл.

Як не ти? А хто ж?

Цього я не можу сказати, з'ясовуйте самі.

Так чому ж ти два тижні страждаєш за чужі гріхи?

— А я хочу подивитися, скільки совісті в того, хто стукав.
Відчувши свою неправоту, вчитель вибачився перед Павлом.
Наступного дня, увійшовши в клас, учитель повторив вибачення

в присутності дітей. Він обернувся до дошки і почав писати завдання, але в цей час у класі почувся якийсь рух. Обернувшись до класу, Юрій Сергійович побачив, що в центрі під недобрими поглядами дітей стоїть справжній винуватець.

Вибачте мені, це я стукав.

Ти ще перед однією людиною завинив.

Вибач мені, Павле, — пробурмотів хлопець.

Через рік Юрій Сергійович одержав дуже бешкетливий , неспокійний клас, який з першого ж уроку вирішив перевірити хіміка на "герметичність". Коли Юрій Сергійович зайшов у кабінет, з одного кутка почулось: "ку-ку". Потім, як тільки він починав говорити, звідкись знову лунало: "ку-ку". Тоді Юрій Сергійович теж обізвався: "ку-ку" — і всі засміялися. Урок пройшов спокійно.


Завдання:

Ваша думка про ставлення до навчального процесу в цій школі.

Які особистісні якості потрібні вчителю?

Ваш варіант виходу з ситуацій, коли переривають урок стуком У двері.

Що б ви зробили у відповідь на "ку-ку"?

Складіть план тексту у формі запитань. Перекажіть текст від першої особи.



^ Відчувати кожного

Завуч школи, відвідавши уроки молодої вчительки Людмили Іванівни, порадила їй більше уваги приділити індивідуальній роботі з дітьми на уроці і з цією метою вивчити досвід вчительки математики Юлії Данилівни.

Людмила Іванівна відвідала кілька уроків Юлії Данилівни і не могла зрозуміти, чому завуч рекомендувала їй цю вчительку як майстра індивідуальної роботи з дітьми. Про це вона й сказала вчительці:

— Пробачте, Юліє Данилівно, мою відвертість, але мені здається, що ви зовсім не помічаєте учнів. Так, у 5-А я сиділа за останньою партою з учнем, а він не виконав домашнього завдання. Ви проглядали всі зошити і не могли не помітити, проте йому нічого не сказали; у 5-Г один учень кілька разів дуже несміливо піднімав руку, а потім опускав, а ви його жодного разу не викликали; у 8-А класі, коли ви ввійшли на початку уроку, один учень відвернувся до вікна і не привітався з вами, а у 8-Б два учні на початку уроку щось вовтузили на підлозі біля парти, і ви теж їх не помітили і не зробилиїм зауваження.

Юлія Данилівна замислилась лише на хвилинку:

Справді, ви правильно підмітили, що в 5-А класі Юра Демченко не виконав домашнього завдання. Мене це і здивувало, і схвилювало. Це вперше він не виконав, і цьому була якась причина.

Я не знала причини, а при всіх не хотіла його розпитувати, якщо він сам не сказав. Потім я дізналася, що вчора в нього дуже тяжко захворіла бабуся, кілька разів викликали лікаря, і йому було не до завдань. А у 5-Г руку несміливо підіймав Діма Костенко, він багато хворів, пропустив заняття і ми з ним домовились, що коли він чогось не розуміє, то підіймає руку, я ще раз пояснюю. Щодо учня у 8-А, що не хотів привітатися зі мною, то це Вітя Феленко, він на перерві організовував ігри з дітьми 3-го класу і не встиг поснідати, вже перед дзвінком забіг до шкільного буфету і купив булку, не встиг прожувати і відвернувся, щоб доїсти, а зі мною він вітався на перерві. У 8-Б хлопці просто не закінчили грати на перерві партію у шахи. Обидва — затяті шахісти. Не хотіли зрушити фігури і обережно поставили шахову дошку біля вікна, щоб закінчити партію на наступній перерві.

Людмила Іванівна була дещо спантеличена, але не здавалась:

— А записка? Ви ж не могли її не помітити, коли в 9-А хлопець
кинув її дівчині, що сиділа на першій парті, а вона не долетіла і
впала на підлогу саме на проході.

Юлія Данилівна посміхнулася:

Щаслива це пора, записки. Звісно, я бачила цю записку і дуже хотіла, щоб дівчина, якій вона була адресована, її взяла. Але вона не взяла. Ь підняв Володя, він же її і писав. Це була б гарна пара. Він давно закоханий у Таню, але вона, теж дуже гарна, розумна дівчина, не відповідає йому взаємністю...

Ви Що, Юліє Данилівно, схвалюєте записки і т.п.7

Ні, не завжди. Треба знати, хто адресат, і хто пише, і чому пише...

Ви що, читаєте ці записки?

Ніколи. Адже вони не мені адресовані Інколи я їх повертаю тому, хто пише. Але це дуже делікатна тема...


Завдання:

Чому Людмила Іванівна поведінці учнів дала зовсім іншу оцінку? Яких знань їй бракувало?

Чи відрізняються поняття "індивідуальний підхід" і "педаго­гічний такт"?

У чому ви вбачаєте педагогічну мудрість Завуча?



"Найголовніше прищепити смак і любов до науки: інакше ми виховаємо просто віслюків, навантажених книжною премудрістю".

М. Монтень


ДИСКУСІЯ

Дискусія — з лат. означає дослідження, колективне обговорення спірного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками.

Мета дискусії— виявити відмінності в розумінні питання і в товариській суперечці встановити істину, прийти до спільної точки зору. Дискусії можуть бути вільними і керованими. Дискусія є доцільною і ефективною тоді, коли вона виникає на базі знань учасників з теми, яка розглядається.


Завдання дискусії:

поглиблювати знання слухачів з теми, що розглядається;

виявити заплутані питання;

розвивати вміння аргументовано відстоювати свою точку зору, уважно й зважено вислуховувати думки опонентів;

• формувати й розвивати культуру обговорення спірних питань.


Головні правила ведення дискусії:

сперечатися по суті, пам'ятаючи, що головне в дискусії — аргументи, факти, логіка, доказовість;

не допускати образливих реплік, не давати виступам оцінку, не нав'язувати свою думку, поважати погляди опонентів, прагнути, перш ніж критикувати, спробувати їх зрозуміти;

виявляти стриманість у суперечках, чітко формулювати власні думки;

намагатися встановити істину, а не демонструвати своє красномовство;

виявляти самокритичність, уміння з гідністю визнати недостатність своєї аргументації;

постійно пам'ятати, що головна мета дискусії — не довести перевагу своєї ідеї, а відкинути помилкові судження і переконання, визнати істину.


Дискусія належить до групи проблемних методів і має кілька різновидів:

дискусія, пов'язана з поясненням нового матеріалу;

дискусія групова;

дискусія оглядова (загальна);

мозкова атака тощо.



Дискусія передбачає організований обмін думками і поглядами учасників групи з приводу даної теми, а також розвиває мислення, допомагає формувати погляди і переконання, виробляє вміння формулювати думки і висловлювати їх, вчить оцінювати пропозиції інших людей, критично підходити до власних поглядів, зважувати їх істинність.


^ Дискусію можна розподілити на такі етапи:

Вступ. Формулювання проблеми, визначення її актуальності, спрямування виступів у потрібне русло.

Власне дискусія, суть якої — підвести учасників до розв'язання проблеми.

Заключне слово методиста (підсумки).




^ ТВОРЧИЙ ПОРТРЕТ МОЛОДОГО СПЕЦІАЛІСТА

Ця форма методичної роботи спрямована на формування творчої активності, розвиток ініціативи молодого педагога, узагальнення і поширення його першого досвіду, зростання авторитету серед колег.


^ Технологія проведення:

Підготовча робота (вивчення першого досвіду роботи вчителя, відвідування уроків, позакласних заходів).

Ознайомлення з виставкою творчого доробку молодого педагога. Презентація вчителя, його творчих здобутків адміністрацією школи, колегами по роботі, вихованцями, батьками. Експрес-інтерв'ю з педагогом.

Педагогічна вітальня, в ході якої колеги, учні виконують пісні про школу, вчителя, рідний край, де панує гумор, фантазія.


Технологія має варіативний характер і може змінюватися. Цей захід сприяє згуртуванню педагогічного колективу, утвердженню в ньому духу професіонального суперництва, творчого пошуку, толерантного ставлення до молодих колег.


^ РОБОТА НАД ІНДИВІДУАЛЬНОЮ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЮ ТЕМОЮ (ПРОБЛЕМОЮ)


Індивідуальна науково-методична робота — усвідомлена, ціле­спрямована, планомірна та безперервна праця молодих педагогів щодо вдоско­налення їхньої теоретичної і практичної підготовки, необхідної для практичної діяльності.

Науково-методична тема (проблема) — питання чи комплекс питань, які об'єктивно виникають в організації навчально-виховного процесу і розв'язок яких передбачає суттєвий практичний і теоретичний інтерес.

Працюючи над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою), вчитель поглиблено і цілеспрямовано аналізує всі джерела науково-методичної інформації, особливо отриманої в ході курсової перепідготовки, участі в роботі семінарів, у процесі консультацій, шляхом читання психолого-педагогічної літератури з проблеми, ознайомлення з ППД. При цьому вчитель набуває навичок аналізу змісту публікацій та педагогічної практики, навчається прийомів науково-дослідної діяльності, вчиться оформляти і подавати результати індивідуальної роботи над темою (проблемою).


Алгоритм роботи педагога над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) :

Вибір теми (проблеми) індивідуальної науково-методичної роботи:

ознайомлення з літературою;

ознайомлення з нормативними документами;

вивчення ППД з проблеми дослідження.

2. Детальне ознайомлення з проблемою за допомогою літератур­
них джерел:

складання картотеки літературних джерел;

виписки з літературних джерел.

3. Уточнення теми і розробка попереднього варіанту плану індивідуальної науково-методичної роботи:

обгрунтування вибору теми;

актуальність і новизна;

добір адекватних методів та засобів пошукової діяльності;

формулювання мети та завдань роботи:

розробка календарного плану індивідуальної роботи.

Формулювання припущень, добір та розробка моделей, іннова­ційних технологій педагогічної діяльності.

Впровадження інновацій у практику власної педагогічної діяль­ності.

Аналіз та оцінка результатів роботи над індивідуальною на­уково-методичною темою, формулювання висновків та пропозицій.

Літературне оформлення роботи, звіт про отримані результа­ти перед колегами.

Роботу над індивідуальною науково-методичною темою (пробле­мою) доцільно розподілити принаймні на два етапи.

^ На першому етапі вчитель має всебічно ознайомитися з вирішен­ням обраної ним теми (проблеми) в науці, зіставити особистий досвід із досвідом колег чи висвітленим у літературі.

На основі аналізу різних точок зору на вирішення конкретної проб­леми педагог визначає особисту позицію, а зіставлення власного досві­ду викладання з нагромадженими в науково-педагогічній і методичній літературі ідеями, методами та прийомами дасть йому можливість ви­значити, що він вже знає і може робити з даної проблеми, що принци­пово нове міститься в його досвіді роботи, в чому він може піти да­лі зафіксованого в книгах і статтях і, врешті, що він не освоїв у своїй практичній роботі.

Другий етап — конструювання нового досвіду на основі кращих досягнень науки і практики викладання, а також перевірка його ефек­тивності, аналіз отриманих результатів викладання.

Результативність роботи педагога над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) може оцінюватися на основі таких показників:

розвиток навичок навчально-пошукової діяльності (забезпечення науковості методичної роботи; удосконалення наукової організації праці; використання довідкової, енциклопедичної літератури, науково-інформаційних джерел; розроблення програми діяльності, цілей);

інформаційні підходи до практичної індивідуальної діяльності (проведення пошукової роботи з питань удосконалення змісту, методів роботи; вироблення вмінь аналізувати, осмислювати чужий і власний досвід; нестандартне, оригінальне розв'язання завдань);

організація роботи над обраною науково-методичною темою (розроблення теми, її апробація та впровадження, прогнозування можливих
результатів; оновлення змісту, форм та методів навчально-виховної діяльності;).




звіт з використанням різних джерел

Це одна з форм письмового представлення результатів індивідуальної роботи вчителя над обраною науково-методичною темою (проблемою).

Найчастіше звіт готують за результатами опрацювання літературних джерел з проблеми дослідження. У даному випадку він містить короткий виклад змісту одного ч