Реферат: План психолого-педагогічного семінару для керівників шкіл Місце проведення : нвк «Дзвіночок»

Затверджено


Завідуюча РМК Біла С.В.


План

психолого-педагогічного

семінару для керівників шкіл


Місце проведення : НВК «Дзвіночок»
Дата проведення: 16 жовтня 2009 року


Тема. Формування індивідуального стилю роботи вчителя



Професійна компетентність учителя .

Гончаренко С.В., методист РМК

Знайомство «Карта»

Гончаренко С.В., методист РМК

Вправа «Портрет сучасного вчителя»

Гончаренко С.В., методист РМК

Ієрархічна структура педагогічної спрямованості вчителів

Гончаренко С.В., методист РМК

Вчитель у структурі міжособистісних стосунків

Гончаренко С.В., методист РМК

Індивідуальний стиль діяльності вчителя

Гончаренко С.В., методист РМК

Вправа «Учитель — учень»

Гончаренко С.В., методист РМК

Тест «Самооцінка уроку й ефективність навчання»

Гончаренко С.В., методист РМК

Створення позитивного іміджу вчителя

Гончаренко С.В., методист РМК


Методист РМК С.В.Гончаренко


^ Матеріали до психолого-педагогічного семінару

для керівників шкіл 16 жовтня 2009 року


Особистість педагога є цілісною: про­фесія і «Я» взаємопов'язані. Це від­бувається тому, що,

по-перше, люди­на засвоює необхідні знання тільки в особистісному контексті;

по-друге, оволодіти професійною майстерністю можна лише на індивідуальному творчому рівні.


Специфіка педагогічної діяльності зумов­лює особливу значущість соціально-психо­логічних рис, які сприяють міжособистісній та рольовій взаємодії між педагогом та уч­нем, педагогом і педагогом, педагогом та ад­міністрацією.


^ Психолого-педагогічна компетентність учителя — це поєднання визначених рис особистості з високим рівнем професійної підготовки до педагогічної діяльності і ко­лективною взаємодією з учнями в навчаль­но-виховному процесі.

Основою психолого-педагогічної компе­тентності є активне (дієве) знання законо­мірностей особистісного розвитку людини на різних вікових етапах.


^ Психологічними аспектами педагогічної компетентності є:

- • диференційно-психологічні знання про особливості засвоєння навчального матеріалу конкретними учнями відповідно до індивідуальних та вікових характерис­тик;

• соціально-психологічні знання про особливості навчально-пізнавальної і ко­мунікативної діяльності навчальної групи, конкретного учня в ній, про особливості взаємин учня із класом, закономірності спід-кування;

• аутопсихологічний аспект — знання про преваги та недоліки власної педагогічної діяльності, риси своєї особистості.

Високий рівень психологічних знань до­зволяє педагогу переструктурувати всю сис­тему раніше набутих знань і кодувати нові таким чином, щоб засвоєння цих знань стало засобом розвитку власних здібностей.

Мета тренінгу: підвищення компетент­ності молодих педагогів у спілкуванні (роз­виток комунікативних навичок, творчо­го компоненту у професійній діяльності, уміння розкрити своє сприймання ситуації, формування психологічної спрямованос­ті).


^ ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГА

Мета: ознайомити педагогів з особливостями професійної компетент­ності, сприяти самопізнанню особистісних рис, розвивати навички партнерських сто­сунків і рефлексії.

Час: 2,5 години.

Вступне слово

Шановні педагоги! Ми зібралися, аби поговорити про особливості професійної діяльності вчителів. Зараз у вас проходить пе­ріод адаптації до свого фаху — відбувається «підлаштування» вимог педагогічної професії до ваших реальних сил. Від результативності адаптації залежить зміцнення професійної мо­тивації, подальше професійне зростання й особистісне становлення й самоствердження.

Допомогти успішно пройти період адап­тації — мета нашого постійного семінару-практикуму.

^ Знайомство «Карта»

Мета: познайомити учасників, створити умови для ефективної роботи.

На дошку вивішують заздалегідь намальо­вану карту Новгород-Сіверського району. Учасни­кам роздають стікери у вигляді будиночків, на яких треба записати своє П.І.Б., номер школи, предмет, який викладаєте.

Далі кожен учасник проводить презен­тацію свого будиночка й наклеює його на карту.

^ Вправа «Очікування»

Мета: визначити очікування й одержати зворотний зв'язок.

Учасникам пропонують на стікерах у ви­гляді сердечок кількома словами написа­ти свої очікування від практикуму, а потім по черзі наклеїти їх на плакат із зображен­ням стебла квітки, озвучити свої думки.

Психолог. Я сподіваюся, що ваші очіку­вання справдяться!

^ Вправа «Портрет сучасного вчителя»

Мета; створити портрет сучасного вчи­теля.

Психолог. По черзі назвіть ті риси, які, на ваш погляд, мають бути у сучасного вчи­теля (1 хв на роздуми, демонстрація схе­ми 1).


^ Підбиття підсумків

Отже, сучасний учитель повинен мати такі риси... (перераховують названі риси).

Так само важливо, щоб керівник мав такі риси: доброзичливість, терплячість, тактовність, скромність, енергійність, еруди­ція, оригінальність мислення, обов'язковість, захопленість роботою, креативність, емпатія, гнучкість.

За результатами обговорення група скла­дає таблицю (див. табл. 1).


^ Таблиця І Карта важливих для професії рис характеру

Оптимальні значення

Припустимі значення

Критичні значення

Психологічні риси особистості як індивідуальності

• Сильний урівноважений

тип нервової системи;

• тенденція до лідерства;

• впевненість у собі;

• вимогливість, чуйність;

• гіпертимність;

• емотивність

• Сильний неврівноважений

тип нервової системи;

• владність, самовпевненість»;

• непримиренність;

• недостатня самостійність.

педантичність;

• схильність до «застрягання»

• Слабкий інертний тип

нервової системи;

• деспотизм;

• самозакоханість;

• жорстокість;

• надмірний конформізм;

• збудливість і демонстративність;

• тривожність

Професійні риси особистості викладача

• Широка ерудиція

й вільний виклад матеріалу;

• уміння враховувати

психологічні й вікові

особливості учнів;

• темп мовлення —

120—130 слів на хвилину.

чітка дикція, загальна та

специфічна грамотність;

• елегантний зовнішній

вигляд, виразна міміка й

жести;

• звертання до учнів

по іменах;

• миттєва реакція на

ситуацію, спритність;

• уміння чітко формулювати

конкретну мету;

• уміння (організувати

навчальну роботу всіх учнів

одразу;

• завжди перевіряє ступінь

розуміння навчального

матеріалу

• Знання тільки свого предмета;

• знання вікової й педагогічної

психології учнів;

• стандартний зовнішній

вигляд, відсутність яскравої

міміки й жестів;

• звертання до учнів по

прізвищах;

• трохи уповільнені реакція

та спритність;

• уміння визначати тільки

загальну мету;

• уміння організувати роботу

більшості учнів;

• періодично перевіряє ступінь

розуміння навчального матеріалу;

• темп мовлення нижчий від

120 слів на хвилину, «глухий»

голос;

• окремі застереження з

подальшим виправленням

• Робота тільки по конспекту;

• брак знань із вікової

і педагогічної психології;

• темп мовлення вищий за

150 слів на хвилину, мовлення

нерозбірливе, «ковтає» слова;

• неохайний зовнішній вигляд.

надмірна жестикуляція

й неадекватна міміка;

• постійне безадресне

звертання до учнів;

• брак спритності, слабка

реакція;

• не вміє чітко ставити мету;

• робота тільки 3 окремими

учнями, при пасивності

більшості;

• ніколи не перевіряє ступеня

розуміння навчального

матеріалу під час пояснення

Ієрархічна структура педагогічної спрямованості вчителів:

• спрямованість на дитину (й інших людей), пов'язана з турботою, інтересом, любов'ю, сприянням розвитку особистості іі максимальною самоактуалізацією індиві­дуальності;

• спрямованість на себе, пов'язана з пот­ребою у самовдосконаленні і самореалізації у сфері педагогічної праці;

• спрямованість на предметну сторону про­фесії вчителя (зміст навчального предмета).

Однією з найважливіших вимог, які ви­суває педагогічна професія до особистості вчителя, є чіткість його соціальної та про­фесійної позиції.

Позиція педагога — це система інтелек­туального й емоційно-оцінного ставлення до світу, педагогічної дійсності й педагогіч­ної діяльності.

Варто підкреслити, що успішна спільна праця неможлива без відповідної організації дій. Напевно, практично кожному з нас доводилося спостерігати таку картину: два зовсім однакові класи, але в одному «усі ходять по струнці», а в іншому навіть і не зрозуміти, «хто є хто»: де вчитель, а де діти.

Із цією проблемою пов'язані різні стилі педагогічного спілкування.


^ Стиль спілкування — певна система ме­тодів і прийомів керівної діяльності. Давайте спробуємо визначити, який стиль спілкуван­ня властивий кожному з вас.

^ Авторитарний стиль керівництва серед педагогів традиційний (чітка батьківська позиція за Е. Берном) і, на перший погляд, найефективніший. Нас самих виховували у школі, у сім'ї, тому тяжіння до таких ме­тодів закладене в нас дуже глибоко. Учитель авторитарний, образно говорячи, застібнутий на всі ґудзики.

Його «Я» — дутої сили, і він про це здо­гадується, але головне — щоб більше ніхто. Йому не можна «розстебнутися»; король голий. Тому, керуючи, він використовує страх. Його влада — в умінні робити бо­ляче, постійно виводячи учня з рівноваги, створюючи навколо себе коло ненависті, стресу, страху, болю. Моє велике «Я» — над. Вони — незначні — внизу. Між нами — про­валля, емоційна холодність, відчуженість. Я — сильний. Ненависть підтримує мене, робить мене сильним.

Людина може й не усвідомлювати того, обираючи такий стиль керівництва. Най­частіше її саму травмували таким стилем у дитинстві, і ми не можемо вийти за йо­го межі. Життя такої людини — постійний стрес, а де стрес, там психічні зриви, хворо­би. Як у нього самого, так і в тих, ким він керує. Ознаки: сльози, розлади сну, істери­ки, аж до погроз кинути школу чи накласти на себе руки.

^ Ліберальний стиль протилежний автори­тарному, хоча в основі його — теж саме — слабкість «я», почуття неповноцінності (дитяча позиція за Е. Берном), але «Я» та­кого вчителя у своїй слабкості агресивне, ліберально-пасивне. Такий учитель не знає себе, його «Я» — сліпе, тому він не вірить собі, боїться себе, боїться бути собою і брати відповідальність, не сформований як осо­бистість. Це дитина серед дітей. Він заробляє

дешеві позитивні емоції від учнів спочатку, але їм швидко набридає, і вони «сідають йому на голову», керують ним, принижу­ють — результати його роботи низькі.

Причому серед цих учителів є розумні, інтелектуально багаті фахівці-предметники, які досягли високого рівня знань, але не здатні зрозуміти психологію дітей, їм бра­кує умінь взаємодії з колективом дітей і з людьми взагалі.

Як почуваються діти при такому керів­ництві? їм неприємно, вони розуміють не­нормальність відносин між ними й дорос­лим. Такого вчителя не поважають. Його внутрішній стан не можна назвати нормаль­ним. Він часто й не підозрює, що, заграю­чи з дітьми, перебуваючи з ними начебто нарівні, не одержує позитивного зворотного зв'язку і стоїть на грані психічного зриву, ненавидить дітей і професію.

Цей стиль — найважчий для корекції, ви­ростити «Я» на слабкому фундаменті — зав­дання не з легких.

^ Демократичний стиль — це стиль сильної, впевненої в собі особистості (позиція «Дорос­лий — Дорослий» за Е. Берном), яка любить і поважає себе й дітей, наближається до них і розуміє. Такий учитель будує своє спілку­вання з дітьми, не занадто опускаючись до їхнього рівня й не вивищуючись над ними. Він намагається підняти їх до спілкування на рівних — наскільки це можливо для віку й індивідуальності учня. Це складно, і щасли­вий той учитель, який уміє так керувати, який досяг щюго свідомо або має природний дар. «Я» такого вчителя по-справжньому силь­не, а тому — відкрите.

Обговорення

— Який стиль керівництва найбільш ефективний?

— Чому?

Ше існує унікального стилю, кожний учитель виробляє свій, індивідуальний, що поєднує в собі елементи кожного стилю педагогічного спілкування (див. схему 2, таблиця 4).

Таблиця 4 Викладач у структурі міжособистісних стосунків

^ Оптимальні значення

Припустимі значення

Критичні значення

• Перевага демократичного

стилю спілкування;

• Тільки конструктивні

конфлікти у принципових

питаннях;

• прагнення до співпраці;

• нормальна самооцінка;

• рівень ізоляції у колективі дорівнює 0 %

• Перевага авторитарного

стилю спілкування;

• повна відсутність конфліктів з учнями й колегами;

• прагнення до суперництва

з колегами;

• занижена самооцінка;

• рівень ізоляції в межах 10 %

• Перевага ліберального стилю спілкування;

• постійна деструктивна

конфліктність із більшості

питань;

• постійні пристосування

й компроміси з колегами;

• завищена самооцінка;

• рівень ізоляції в колективі більший від 10 %



Індивідуальний стиль діяльності вчителя — сукупність загальних та індивідуальних спо­собів роботи, що дозволяють максимально використовувати цінні риси людини й ком­пенсувати її недоліки. До стилю належать:

• здібності;

• загальні риси особистості;

• кваліфікація;

• спрямованість особистості;

• індивідуально-психологічні риси: тем­перамент, характер.


^ ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ Методи навчання

Розмаїтість застосовуваних учителем на уроці методів навчання робить його творчим і дозволяє багатопланово впливати на учня (див. табл. 5).

^ Процентне відношення засвоєння


Лекція

5%

Читання -

10%

Аудіовізуальні засоби

20%

Наочні приладдя

30%

Обговорення у групах

50%

Навчання практикою дії

70%

Виступ учня у ролі вчителя

90%

^ Лекція (5 % засвоєння) — це структурно організований спосіб викладу матеріалу з конкретної теми. Є швидким способом подачі необхідної інформації. Лекція ста­вить учнів у положення пасивних слухачів. Тому лекцію необхідно використовувати у поєднанні з іншими способами навчан­ня.

^ Читання (10 % засвоєння): індивідуальне або колективне читання, безумовно, є необ­хідним методом навчання, але воно корисні­ше у поєднанні з іншими методами.

^ Аудіовізуальні засоби (20 % засвоєння): якщо є технічні засоби для демонстрації фільмів, вони можуть допомогти вчителеві у подачі інформації.

Використання наочних засобів (ЗО % за­своєння): у процесі пізнання учень покла­дається на свої органи чуттів. Деякі учні за­своюють матеріал на слух, інші — візуально, треті — на дотик. Використовуючи наочні приладдя, учитель може допомогти учням у кожному з видів сприйняття.

^ Обговорення у групах (50 % засвоєння): усний обмін думками. Обговорення дозволяє учням поділитися своїми думками, вражен­нями й відчуттями в рамках певної теми; мислити практично, докладно розповісти про свої висновки й вислухати інакші думки однокласників.

^ Навчання практикою (70 % засвоєння):

рольові ігри або програвання ситуацій. Учні виступають у різних ролях, залежно від си­туації. Рольові іфи або навчання практикою розраховані на те, щоб допомогти учням проаналізувати свої почуття, думки й дії в некритичній обстановці.

^ Виступ у ролі вчятеля (90 % засвоєння): учень, який викладає матеріал іншим, сам засвоює 90 % того, про що розказує. Кон­сультант однокласників або учитель для однолітків — це один із найефективніших способів привернути увагу учнів.


^ Вправа «Учитель — учень»

Мета: дати педагогам встати на позицію учня й учителя і проаналізувати свою діяль­ність, розвивати вербальні навички спілку­вання.

Учасники групи, залишаючись у цих же парах, сідають спинами одне до одного. «Учителеві» дають геометричний малюнок, «учневі» — папір і олівець. Вони не мають дивитися одне одному в малюнки. При цьо­му «учитель» повинен продиктувати геомет­ричний малюнок «учневі», у жодному разі не говорячи, що має вийти. На виконання завдання дається 10 хвилин. Потім педа­гоги у парах міняються ролями і протягом наступних 10 хвилин другий учасник пари малює геометричний малюнок, який диктує йому «учитель».

Наприкінці вправи — виставка малюнків і показ зразків. Учасники групи обговорю­ють отримані результати (табл. 6).

— Що ви відчували, коли були в ролі «учителя» і в ролі «учня»?

— Чи хотілося б вам, щоб вашу роботу оцінив учитель, чому?

^ Тест «Самооцінка уроку й ефективність навчання»

№

Характеристика уроку

Бали

1

Мета уроку представлена




2

Відповідність змісту навчального матеріалу триєдиній дидактичній меті




3

Відповідність методу навчання:

а) змісту навчального матеріалу;

б) триєдиній дидактичній меті;

в) методам індивідуалізації й диференціації навчання;

г) самоконтролю, самостійності роботи




4

Форми пізнавальної діяльності забезпечили:

а) стиль спілкування педагога;

б) активність кожного учня




5

Раціональне використання форм організації уроку




6

Раціональний розподіл часу на уроці




7

Технічне й наочне забезпечення уроку




8

Контроль над виконанням домашнього завдання




9

Раціональні вимоги на уроці




10

Об'єктивність оцінювання рівня досягнень учнів




11

Ефективність уроку:

а) пізнавальний аспект;

б) виховний аспект;

в) розвивальний аспект







^ Максимальна сума балів

34

2 баяв — реалізована повністю, 1 бал — реалізовано частково, 0 балів — не реалізовано.



де 17 — сума балів, виставлених експертом, 34 — максимально можлива сума балів.

Якщо *Е* 85 % — відмінний урок.

65 до 85% — гарний урок.

34 до 64% — задовільний урок.

Менш як 34% — поганий урок.



де Ка,г- коефіцієнт активності,

а — число учнів у класі,

а1 — число учнів, притягнутих до ро­боти.


ПАМ'ЯТКА

^ «СТВОРЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ МОЛОДОГО ВЧИТЕЛЯ»

1. Риси обличчя, фігура, зріст людини існують незалежно від бажання, тому спри­ймайте себе таким, які ви є.

2. Зверніть увагу на свій голос. Грубі, писк­ляві репліки, різкі надривні ноти в розмові дратують людей, свідчать про відсутність навичок культури поведінки.

3. Краса людини передбачає: скромність, тактовність, ввічливість, повагу, відкритість. Невміння стримувати негативні емоції, цинізм, нахабність, гордовитість, навпаки, далекі від поняття «приємна людина».

4. Усміхайтеся. Похмурий настрій або

погана поведінка не; тільки псують ваше обличчя, але й настрій людей навколо.

5. Одягайтеся зі смаком. Кажуть, що «гарний смак перемагає й моду». Головний принцип —виробити індивідуальний стиль в одязі, прикрасах, зачісці. Чистота й охай­ність в одязі дуже важливі.

6. Зачіска — це своєрідна візитівка кож­ної людини, вона підкреслює особливості характеру та способу життя.

7. Стежте за мімікою й жестами. Пси­хологи встановили, що у взаємодії людей 60—80 % інформації передається за раху­нок рухів, міміки, жестів і лише 20—40 % — за рахунок слів, інтонації й голосу.

Попрацюйте над своїм позитивним імі­джем — і він буде працювати на вас (див. табл. 7)!