Реферат: Робоча навчальна програма спецкурсу для студентів юридичного факультету осітньо-кваліфікаційного рівня "Спеціаліст права" денної форми навчання. Київ 2009

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Юридичний факультет


Кафедра криміналістики


ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ОКРЕМИХ ВИДІВ ДОСЛІДЖЕНЬ У СФЕРІ СУДОЧИНСТВА


РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА СПЕЦКУРСУ

для студентів юридичного факультету осітньо-кваліфікаційного рівня “Спеціаліст права” денної форми навчання.


Київ – 2009


Робоча навчальна програма спецкурсу “Теорія і практика окремих видів досліджень у сфері судочинства” для студентів юридичного факультету освітньо-кваліфікаційного рівня “Спеціаліст права”.– К.: КНУ, 2009.– 56 с.


Автори і укладачі:

д.ю.н. І.І. Котюк;

к.ю.н. А.М. Лисенко.


Лектори: д.ю.н. Котюк І.І., к.ю.н. Лисенко А.М.


Рецензент – к. ю. н., проф. Біленчук П.Д.


Затверджено:

на засіданні кафедри

Протокол № від 2009 року


Погоджено:

на засіданні науково-методичної ради юридичного факультету

___________________2009 року

________________д.ю.н.Г.І. Балюк


Рекомендована до друку

рішенням Вченої ради факультету

^ Протокол № від 2009 року


Декан юридичного факультету


_______________д.ю.н. І.С. Гриценко


ЗМІСТ

I. ПЕРЕДМОВА……………………………………………………...........................…4.

II. СИСТЕМА КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ……………....................……6

1. Поточний контроль знань……………………………………7

2. Модульний контроль знань …………………………………7

3.Підсумковий контроль знань…………………………………8


ІІІ. НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ... 9

^ ІV. НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА СПЕЦКУРСУ ЗА ТЕМАМИ


Змістовний модуль 1 “Загальнотеоретичні, організаційні та процесуальні аспекти досліджень у сфері судочинства”


Теми та короткий зміст лекцій, практичних занять та самостійної

роботи студентів……………………………………………………..…11

2. Контрольні запитання до змістовного модуля №1………………. 17

3.Типове завдання модульної контрольної роботи за змістовним

модулем №1………………………………………………………..…19

4. Список рекомендованої літератури до змістовного модуля №1.…20


Змістовний модуль 2 “Теорія і практика криміналістичного

дослідження документів”


Теми та короткий зміст лекцій, практичних занять та самостійної

роботи студентів………………………………………………………….28

Контрольні запитання до змістовного модуля №2………………… 54

Типове завдання модульної контрольної роботи за

змістовним модулем №2…………………………………………… 55.


V. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ЗА ЗМІСТОВНИМ МОДУЛЕМ №2….................................................................… . 43


VI. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА ТЕМА ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПО ЗМІСТОВНОМУ МОДУЛЮ №2………................................……45

VII. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ НАПИСАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ РЕФЕРАТІВ ТА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ………......................................................55



VIII. ПИТАННЯ ДЛЯ ЗАЛІКУ………………………………………………

IX. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ…………………………………..

X. ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………


^ I. ПЕРЕДМОВА


Спецкурс “Теорія і практика окремих видів досліджень у сфері судочинства” передбачає розширення та поглиблення знань студентів про теоретичні й практичні аспекти окремих видів криміналістичних (експертних) досліджень речових доказів, що здійснюються у сфері судочинства та формування у студентів практичних навичок процесуального призначення та практичного проведення таких досліджень.

Предметом спецкурсу є: доктринальні підходи, правові джерела, окремі поняття, юридичні категорії, визначення, окремі методики та сучасна практика організації й проведення окремих видів досліджень у сфері судочинства.

Спецкурс “Теорія і практика окремих видів досліджень у сфері судочинства” складається з двох змістовних модулів: №1 - “Загальнотеоретичні, організаційні та процесуальні аспекти досліджень у сфері судочинства”; №2 - “Теорія і практика криміналістичного дослідження документів”. Навчально-методичні матеріали до спецкурсу є спеціальною частиною курсу “Криміналістика” освітньо-професійної програми підготовки студентів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка освітньо-кваліфікаційного рівня – спеціаліст права і викладається студентам в першому семестрі. Змістом навчального спецкурсу є науково-обгрунтований методичний та дидактичний навчальний матеріал, який відповідає вимогам Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №65 від 20.01.1998р. із змінами та доповненнями.

На поглиблене вивчення спецкурсу робочою програмою відводиться: для вивчення навчального матеріалу по змістовному модулую №1– ; по змістовному модлую №2 – 36 годин, з них лекцій – 18 годин, семінарських занять – 12 годин. Форма підсумкового контролю – залік. Основною метою та завданням навчального спецкурсу є поглиблене вивчення можливостей окремих видів досліджень речових доказів у сфері судочинства, криміналістичного дослідження документів та їх реквізитів, необхідних для виконання професійних обов'язків підвищеного рівня складності, відповідно до обраної спеціалізації.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є: Конституція України; Закон України “Про судову експертизу”; відповідні норми Кримінального процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Адміністративного процесуального кодексу України, Митного кодексу України та інші нормативно-правові акти.

^ Вимоги до знань та умінь студентів. Студенти повинні знати: основні положення Конституції України (п.14 ст.92); норми чинного процесуального законодавства щодо обов’язкового призначення експертизи у кримінальному та цивільному процесі; права й обов’язки експерта; права підозрюваного, обвинуваченого; особливості процесуального призначення експертизи та експерта; проведення додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи на досудовому слідстві та в суді; допит експерта та інше.

Студенти повинні вміти: підготувати матеріали для призначення відповідної криміналістичної експертизи; правильно застосовувати норми процесуального законодавства при призначенні та проведенні експертизи на досудовому слідстві та в суді; уміти правильно оцінювати висновки експертів; пред’являти матеріали експертизи підозрюваному та обвинуваченому; виносити постанови про призначення додаткової або повторної експертизи та інше.

Місце навчальної програми спецкурсу в структурно-логічній схемі серед інших правових дисциплін освітньо-професійної підготовки спеціалістів та магістрів юридичного факультету. Робоча програма спецкурсу “Теорія і практика окремих видів досліджень у сфері судочинства” є складовою частиною курсу “Криміналістика” та органічно поєднується з відповідними її розділами: криміналістичною технікою, криміналістичною тактикою, методикою розслідування окремих видів злочинів та з іншими нормативно-правовими дисциплінами, а саме: кримінальним, цивільним, адміністративним, митним правом та відповідним процесуальним законодавством.

Актуальність вивчення спецкурсу “Теорія і практика окремих видів досліджень у сфері судочинства” зумовлена тим, що на цей час криміналістика вже вийшла за межі традиційного розслідування злочинів та кримінального судочинства, а натомість почала все більш активно втручатись в регулювання різноманітних суспільно-правових відносин. Цей процес є закономірним, оскільки сучасна криміналістика стала “…єдиним науковим утворенням, через яке природничо-наукові і технічні досягнення трансформуються і використовуватись для встановлення юридично- значущих фактів у найрізноманітніших галузях науки і практичної діяльності” (Гончаренко В.Г. Методологічні проблеми вчення про предмет криміналістики // Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали міжнарод. наук.-практ. конф. (Харків) 25-26 вересня 2003 р. – Х.:Гриф, 2003. – С.11-13.) . Така практика здійснюється завдяки розширенню меж судово-експертної діяльності та використання судових експертиз, як одного з найбільш ефективних способів встановлення істини з питань, що розглядаються в цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських справах. Майбутнім слідчим, суддям такі знання будуть корисними і необхідними в їхній повсякденній професійній діяльності.


^ II. СИСТЕМА КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Система поточного, модульного та підсумкового контролю знань та умови складання заліку з спецкурсу включає поточний, модульний та підсумковий семестровий контроль знань за модульно-рейтинговою системою, яка складається з двох модулів. Оцінювання знань студентів спрямоване на реалізацію таких завдань:

– підвищення їх мотивації до системного навчання впродовж семестру та навчального року, переорієнтація їх завдань з отримання позитивної оцінки на формування системних, стійких знань, умінь та навичок;

– відповідність переліку, форм та змісту контрольних заходів вимогам КМСОНП;

– відкритість контролю, яка базується на ознайомленні студентів на початку вивчення спецкурсу з переліком, формами та змістом контрольних завдань, критеріями та порядком їх оцінювання;

– подолання елементів суб’єктивізму при оцінюванні знань, що забезпечується виконанням індивідуальних завдань із застосуванням модульної системи оцінювання та заліку;

– розширення можливостей для всебічного розкриття здібностей студентів, розвитку їх творчого мислення та підвищення ефективності навчального процесу.

Спецкурс “Теорія і практика окремих видів досліджень у сфері судочинства” викладається протягом одного семестру.

По завершенню курсу студенти складають залік, на який виносяться питання, що потребують творчої відповіді та вміння синтезувати отримані знання і застосовувати їх при вирішення практичних завдань.

Оцінювання знань студентів здійснюється шляхом виконання індивідуальних завдань, які включають поточний (модульний – ЗМ1, ЗМ2), підсумковий (КПМ) та семестровий (СК) контроль.

Результати контрольних завдань оцінюються за 100–бальною системою.

Під час викладання лекційного матеріалу по змістовному модулю №1 лектор може здійснювати контрольні опитування студентів. Результати навчальної діяльності студентів оцінюються за 100-бальною шкалою. Підсумкова оцінка визначається як сума балів, набраних студентом за змістовні модулі та поточні відповіді (60 балів) та кількості балів, отриманих на заліку чи іспиті (40 балів).



Модулі

Змістовні модулі №1 та №2

Залік


Підсумкова оцінка

Максимальна кількість балів

30+30

40

60+40=100



Якщо за результатами модульного контролю студент отримав за модулі №1 та №2 та поточні відповіді менш ніж по 30 балів, то студент не допускається до заліку і вважається таким, що не виконав усіх видів робіт, які передбачаються навчальним планом за семестр. Максимальна кількість балів, які може отримати студент за змістовні модулі №1 та №2 становить 60 балів.

Форми поточного контролю знань студентів:
- усне опитування: відповідь – 3 балів, доповнення відповіді –2 бали; експрес опитування – 2 бали;
- самостійна робота –3 бали;
реферат – 5 балів;
тестування –5 балів;

модульна контрольна робота – 20 балів.

У разі відсутності студента на лекції або практичному занятті він зобов’язаний відпрацювати їх шляхом усного опитування в поза аудиторний час (час консультацій викладача) або написання реферату на тему, задану викладачем. Невідпрацьовані лекції вважаються пропусками і за них не нараховується оцінка в балах. За 10 днів до початку сесії викладач припиняє приймати відпрацювання.

Якщо ж студент пропустив більше третини від загальної кількості лекцій та практичних занять, то він ні до відпрацювання, ні до заліку не допускається.


Модульний котроль знань студентів.

Модульний контроль знань студентів проводяться на відповідному практичному занятті після вивчення тем відповідного модуля. Максимальна сума балів за модульну контрольну роботу становить 20 балів, але загальна оцінка за змістовні модулі №1 та №2 буде визначатись як сума балів, отриманих студентом внаслідок поточного контролю знань за відповідний період. Максимальна оцінка може складати загалом 60 балів відповідно по 30 балів за кожний модуль. Протягом семестру студенти виконують по одній модульній контрольній роботі і відповідно можуть набрати по 30 балів за кожну, достатніх для отримання заліку за вказаною сумою балів.

Підсумковий семестровий контроль.

Підсумковий семестровий контроль у формі заліку передбачає, що підсумкова оцінка за вивчення спецкурсу “Теорія і практика окремих видів досліджень у сфері судочинства” визначається як сума оцінок поточного контролю знань студентів, оцінки за змістовні модулі та оцінки, отриманої на заліку. У підсумку студентом може бути отримано максимально 100 балів.

Оцінені за 100–бальною системою знання студента фіксуються у заліковій книжці, за шкалою оцінювання, що наведена нижче.

Підсумкова оцінка з дисципліни в балах (шкала Київського національного університету імені Тараса Шевченка) переводиться у чотирибальну (національну) шкалу.


Шкала оцінювання:

Студент отримує залік, якщо сума балів, яку він набрав протягом семестру, є рівною або більшою за встановлений мінімум залікових балів, а саме:
За 100-бальною шкалою
оцінювання знань
Оцінка за національною шкалою оцінювання знань студентів 90-100 (відмінно) 5 відмінно зараховано 85-89 (дуже добре) 4 добре зараховано 75-84 (добре) 65-74 (достатньо) 3 задовільно зараховано 60-64 (задовільно) 35-59 (повторне складання) 2 незадовільно не зараховано 1-34 (повторне вивчення) Якщо студент набрав достатню кількість балів для заліку, але хоче мати 90-100 балів, він може складати залік, або ж задовольнись тією кількістю балів, яка достатня для одержання заліку без додаткового складання самого заліку.
Спецкурс викладається за кредитно-модульною системою організації навчального процесу (КМСОНП), яка запроваджується з метою удосконалення системи контролю якості знань студентів, сприяння формуванню системних знань, ритмічної самостійної роботи студентів впродовж семестру, підвищення об’єктивності оцінювання знань студентів викладачами та адаптації до вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (ECTS).

З найбільш важливих тем проводяться практичні заняття, на яких використовуються такі форми та методи контролю знань студентів, як: наукова доповідь, експрес-опитування, доповнення відповіді студентів, вільна дискусія, співбесіда, обговорення реферативних повідомлень, розв’язання казусів, виконання самостійних і контрольних робіт, індивідуальні завдання тощо.

Рівень підготовленості студентів, знань, ерудиції та активності студентів на практичних заняттях оцінюється викладачем самостійно.

Завершується вивчення спецкурсу проведенням заліку. До заліку допускаються ті студенти, які відпрацювали всі пропущені заняття, виправили незадовільні оцінки, отримані на семінарських заняттях, набрали мінімальну кількість білів і успішно склали змістовні модулі.



^ III. НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ СПЕЦКУРСУ Навчальною програмою спецкурсу “Теорія і практика окремих видів досліджень у сфері судочинства” передбачено вивчення студентами таких основних тем, які перераховані в таблиці №1.

Таблиця №1.
Навчально-тематичний план лекцій і семінарських занять
№

п\п


^ Назва лекцій та практичних занять

Кількість годин

лекції

семінари, лаборат., практичні

самості-йна робота

інші форми контр.

^ Змістовий модуль 1. “Загальнотеоретичні, організаційні та процесуальні аспекти досліджень у сфері судочинства”


1.
^ Актуальні проблеми організаційного, процесуального і методологічного забезпечення пізнавальних процесів у сфері сучасного судочинства
2

–

1




2.

Загальнотеоретичні аспекти пізнання та доказування


2

1

3




3.

Поняття і види досліджень у сфері судочинства, їх загальна характеристика та фактичні і процесуальні підстави.


3


2

5




4.

Суб’єкти досліджень у сфері судочинства, їхня гносеологічна та процесуальна компетенція

1

1

2




5.

Об’єкти досліджень у сфері судочинства


1

1

2




6.

Структура досліджень у сфері судочинства


1

1

2




7.

Трасологічні дослідження


2

1

3




8.

Дослідження документів, письма та почерку


1

1

2




9.

Авторознавчі дослідження


1

1

2




10

Дослідження зброї, боєприпасів та слідів їх використання


1

1

2




11

Дослідження особистості


2

2

4




12

Інші види досліджень у сфері судочинства


1

1

2




13

Особливості фіксації ходу та результатів криміналістичних досліджень у сфері судочинства та їх використання в процесі доказування



1


1


2




14

Модульний контроль (тест, контрольна робота, колоквіум)













15

^ Разом по змістовному модулю №1

18

14

32






Змістовний модуль №2“Теорія і практика криміналістичного дослідження документів”.












1.
^ Предмет, об'єкти, завдання, методи криміналістичного дослідження почерку.
2

-

-




2.

Психофізіологічний механізм формування письмово-рухової навички.

2

-

2




3.

Закономірності формування індивідуального почерку і підписів та основні властивості, необхідні для їх криміналістичного дослідження.

-

-

2

Самос-тійна робота

4.

Поняття ознаки почерку як носія інформації про властивості почерку. Систематизація ознак почерку.

2

2

1




5.
^ Загальні положення методики ідентифікаційного дослідження рукописних текстів та підписів.
2

2

1




6.

Судово-авторознавча експертиза: предмет, об’єкти, завдання, методи, ознаки письмової мови.

2

2

1




7.

Методичні основи судово-авторознавчого ідентифікаційного дослідження текстів.

2

2

1




8.

Предмет, об'єкти, завдання, методи техніко-криміналістичного дослідження документів.

2

-

-




9.

Основні способи захисту докуменітв від підробки.

2

2

1




10

Основні способи підробки докуменітв та техніко-криміналістичне їх дослідження.

2

2

1




Модульна контрольна робота №1 (тест, контрольна робота, колоквіум)
















Залік
















^ Разом по змістовному модулю №2

18

12

10





Загальний обсяг 72 год., в тому числі: лекцій – 36 год., семінарських занять – 26 год., самостійна робота студентів – 10 год.


*Самостійна робота студентів з курсу – не менше 20 % від загальної кількості годин, згідно з наказом ректора №266-32 від 18.04.2003 р.


^ IV. НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА СПЕЦКУРСУ ЗА ТЕМАМИ

Змістовний модуль №1 “Загальнотеоретичні, організаційні та процесуальні аспекти досліджень у сфері судочинства”.


Тема №1. Актуальні проблеми організаційного, процесуального і методологічного забезпечення пізнавальних процесів у сфері сучасного судочинства


Питання, які виносяться на лекцію:

1. Поняття і загальна характеристика правовідносин.

2. Юридичні факти як підстава виникнення, зміни і припинення правовідносин.

3. Проблема пізнання юридичного факту та обставин його вчинення.

4. Поняття і загальна характеристика правосуддя та судочинства.

5. Завдання судочинства і його організаційні, гносеологічні, аксіологічні, праксеологічні та процесуальні аспекти.

6. Проблемні аспекти організаційного, процесуального та гносеологічного забезпечення пізнавальних процесів у сфері сучасного судочинства.


Тема №2. Загальнотеоретичні аспекти пізнання та доказування в судочинстві


Питання, які виносяться на лекцію:

1. Поняття і загальна характеристика пізнання (мета, завдання, суб’єкти, об’єкти). Пізнання як відображення: поняття відображення, об’єкти відображення та їх властивості і ознаки. Зміст та форми відображення.

2. Психофізіологічні аспекти пізнання та проблеми адекватності пізнавального відображення.

3. Поняття і загальна характеристика засобів наукового пізнання та проблема їх класифікації.

4. Види пізнання. Особливості пізнання у сфері судочинства: зміст, мета і завдання. Суб’єкти пізнання у сфері судочинства. Особливості процедури пізнання у сфері судочинства. Досудове розслідування злочинів і судовий розгляд справ як різновид пізнавальної діяльності. Пізнання і доказування. Пізнання, дослідження та доказування.

5. Засоби пізнання і доказування у сфері судочинства.

Поняття та проблема формування доказів і їх процесуальних джерел та особливості їх використання в ході доказування.



Тема №3. Поняття і види досліджень у сфері судочинства,

їх загальна характеристика та фактичні і процесуальні підстави їх проведення


Питання, які виносяться на лекцію:

1.Поняття, мета, завдання і види досліджень у сфері судочинства, їх класифікація та фактичні і процесуальні підстави.

2.Поняття ідентифікації та загальна характеристика криміналістичної ідентифікації як засобу розв’язання пізнавальних завдань у сфері судочинства. Етимологічні аспекти понять “ідентифікація” та “ототожнення” та співвідношення понять “тотожність”, “ідентичність”, “схожість”, “подібність” та “групова (родова, видова) належність”. Ідентифікаційні ознаки та поля. Онтологічний зміст понять “ідентичність” і “тотожність”. Діалектичний характер тотожності і поняття ідентифікаційного періоду.

3.Мета ідентифікаційних досліджень. Значення процесуальної форми ідентифікаційних досліджень, правова регламентація їх організації і проведення та фактичні і процесуальні підстави. Поняття і особливості процесуальних і непроцесуальних ідентифікаційних досліджень та ідентифікаційних дій. Умови допустимості результатів ідентифікаційних досліджень у сфері судочинства.

4.Методи ідентифікаційного дослідження. Проблема використання в ідентифікаційних дослідженнях наукових засобів. Криміналістичні ідентифікаційні дослідження в системі загальнонаукових та прикладних ідентифікаційних досліджень.

5. Поняття і загальна характеристика неідентифікаційних досліджень та їх співвідношення з ідентифікаційними дослідженнями. Проблема класифікації неідентифікаційних досліджень. Загальна характеристика окремих неідентифікаційних досліджень.

6.Процесуальні особливості організації і проведення досліджень у сфері судочинства та використання їх результатів у суді.


Тема №4. Суб’єкти досліджень у сфері судочинства, їхня гносеологічна та процесуальна компетенція


Питання, які виносяться на лекцію:

1.Поняття та загальна характеристика суб’єктів досліджень у сфері судочинства. Особливості дослідження обставин злочину та формування доказів. Структура процесуальної діяльності, її суб’єкти та їх процесуальний статус. Суб’єкти доказування та їх функції в організації та здійсненні ідентифікаційних досліджень. Фактофіксуюча функція слідчого. Принцип недопустимості суміщення повноважень слідчого з виконанням функцій інших учасників процесу.

2. Процесуальні і непроцесуальні форми досліджень речових доказів у сфері судочинства.

3. Форми використання спеціальних знань у здійсненні досліджень у сфері судочинства. Поняття “спеціаліст” та “експерт”, їх процесуальний статус, функції та процесуальне значення їх діяльності.

4. Поняття, види і завдання експертних досліджень у сфері судочинства. Процесуальна регламентація їх організації і проведення, фактичні і процесуальні підстави. Судові експертизи та експертні дослідження.

5. Питання, що виносяться на розв’язання експерта. Вибір експерта. Особливості взаємодії слідчого (суду) і експерта.

6. Особливості підготовки матеріалів на експертне дослідження.

Особливості експертного дослідження та фіксації його ходу і результатів. Загальна характеристика наукових методів, експертних методик та спеціальних технічних засобів, що використовуються в експертних дослідженнях.

7. Поняття та види висновків експерта, їх оцінка та особливості їх використання у доказуванні.

Особливості експертних досліджень окремих об’єктів.

Особливості участі в дослідженнях інших учасників судочинства.

8. Суди як суб’єкти досліджень. Умови процесуальної діяльності суду та можливості здійснення досліджень при дослідженні окремих обставин і речових доказів у ході судового розгляду справ. Форми досліджень при здійсненні судового слідства. Судові дії. Особливості використання спеціальних знань у здійсненні судових досліджень.


^ Тема №5. Об’єкти досліджень у сфері судочинства.


Питання, які виносяться на лекцію:

1. Генезис уявлень про об’єкти досліджень у сфері судочинства та поняття просторового і якісного їх розуміння. Проблема операціонального визначення поняття “об’єкт дослідження”, “об’єкти ідентифікаційних та неідентифікаційних досліджень”.

2. Поняття та діалектичний характер взаємодії об’єкта і суб’єкта пізнання.

Об’єктивна дійсність як об’єкт пізнання. Матеріальні та ідеальні об’єкти. Індивідуальна визначеність об’єкта. Поняття і форми руху матерії. Агрегатні стани матеріальних систем. Простір і час як явища та об’єкти пізнання.

Тотожність як стан об’єктивної дійсності, її діалектичний характер.

3. Сутність і явище. Та, що сприймається органами чуття і та, що осягається розумом сторони об’єктів. “Річ в собі”. Якісна сутність об’єкта. Властивості та ознаки об’єкта. Групові та індивідуальні ознаки і їх кількісні характеристики.

4. Принцип взаємозв’язку і взаємозумовленості явищ об’єктивної дійсності. Поняття відображення. Причина і наслідок. Види відображень. Поняття “сліди” в широкому і вузькому значеннях. Види слідів. Поняття ототожнюваних і ототожнюючих об’єктів.

5. Процесуальні вимоги до об’єктів досліджень у сфері судочинства. Поняття і види речових доказів. Процесуальні та криміналістичні правила прилучення речових доказів до кримінальної справи та роботи з ними.

6. Види об’єктів досліджень у сфері судочинства та проблема їх класифікації. Ознаки, що використовуються при встановленні тотожності, групової належності та спільності джерела походження досліджуваних об’єктів. Особливості ототожнення ідеальних об’єктів. Поняття ідентифікаційної сукупності ознак та ідентифікаційного поля. Поняття та обставини, що детермінують особливості ідентифікаційного періоду.

7. Межі криміналістичного дослідження окремих груп об’єктів при розв’язанні питання про тотожність, групову належність і спільність джерела походження та вирішенні інших завдань.


Тема №6. Структура криміналістичних досліджень у сфері судочинства.


Питання, які виносяться на лекцію:

1. Поняття і генезис уявлень про структуру криміналістичних досліджень. Загальна характеристика структури досліджень у сфері судочинства. Особливості структури непроцесуальних та процесуальних досліджень.

2. Особливості структури ідентифікаційних та неідентифікаційних досліджень.

3. Особливості структури експертного дослідження. Особливості структури досліджень, що здійснюються в формі інших процесуальних дій.

4. Особливості структури комісійних та комплексних досліджень.


Тема №7. Трасологічні дослідження.


Питання, які виносяться на лекцію:

1. Поняття, об’єкти, завдання і можливості трасологічних досліджень.

Способи і особливості непроцесуальних трасологічних досліджень.

2. Поняття, завдання і види трасологічних експертиз, особливості їх призначення та організації. Типові питання, що виносяться на трасологічну експертизу.

3. Особливості підготовки матеріалів на трасологічну експертизу слідів рук, ніг, транспортних засобів, знарядь зламу тощо.

4. Методики експертних трасологічних досліджень. Види висновків експерта, їх оцінка та використання у доказуванні.


Тема №8. Дослідження документів, письма та почерку.


Питання, які виносяться на лекцію:

1. Поняття, завдання і можливості дослідження письма, почерку та документів. Об’єкти дослідження.

2. Способи і особливості непроцесуальних та процесуальних досліджень письма, почерку і документів.

3. Поняття, види та завдання експертного дослідження письма, почерку і документів. Типові питання, що виносяться на розв’язання експертів. Особливості підготовки матеріалів на експертне дослідження.

4. Методики експертних досліджень письма, почерку і документів. Види висновків експерта, їх оцінка і використання у доказуванні.


Тема №9. Авторознавчі дослідження у сфері судочинства.


Питання, які виносяться на лекцію:

1. Поняття, завдання та можливості авторознавчих досліджень.

2. Способи і особливості непроцесуальних та процесуальних авторознавчих досліджень.

3. Поняття, види та завдання експертних авторознавчих досліджень

Особливості організації авторознавчих досліджень. Типові питання, що виносяться на розв’язання експертів.

4. Методики експертних авторознавчих досліджень. Види висновків експерта та особливості їх використання в доказуванні.


Тема №10. Дослідження зброї, боєприпасів та слідів їх використання.


Питання, які виносяться на лекцію:

1. Зброя та сліди її використання як об’єкти досліджень у сфері судочинства, їх можливості та завдання.

2. Способи і особливості непроцесуальних та процесуальних досліджень вогнепальної зброї та слідів її використання.

3. Особливості призначення і організації експертних досліджень вогнепальної зброї та слідів її використання. Типові питання, що виносяться на розв’язання експертів. Особливості підготовки матеріалів для експертних досліджень.

4. Методики дослідження вогнепальної зброї та слідів її використання і особливості використання у них комп’ютерних технологій.

5. Особливості призначення і організації експертних досліджень холодної зброї та слідів її використання.

6. Види висновків експерта, особливості їх оцінки та використання у доказуванні.


Тема №11. Дослідження особистості.


Питання, які виносяться на лекцію:

1. Поняття і завдання і види досліджень особистості у сфері судочинства.

2. Поняття та особливості дослідження особистості за зовнішніми ознаками. Класифікація зовнішніх ознак і правила побудови словесного портрета. Способи ототожнення за зовнішніми ознаками. Особливості використання даних ототожнення за зовнішніми ознаками у сфері судочинства.

3. Поняття, завдання, об’єкти та види пред’явлення для впізнання, особливості його підготовки і проведення. Процесуальна регламентація його організації і проведення.

Тактичні особливості організації і проведення пред’явлення для впізнання окремих об’єктів.

4. Психологічні аспекти пред’явлення для впізнання. Проблеми аналітичного і синтетичного впізнання. Особливості пред’явлення для впізнання особистості, трупа, предметів і документів, тварин, приміщень і ділянок місцевості.

Особливості фіксації ходу і результатів пред’явлення для впізнання та використання їх у доказуванні. Обстеження (освідування) особистості: поняття, завдання, особливості.

5. Судово-медичні, судово-психологічні, судово-психіатричні та інші види досліджень особистості: поняття, завдання, особливості.


Тема №12. Інші види досліджень у сфері судочинства.


Питання, які виносяться на лекцію:

1. Поняття, завдання та можливості інших видів досліджень у сфері судочинства. Проблема класифікації інших видів досліджень. Об’єкти інших видів досліджень.

2. Поняття та загальна характеристика ґрунтознавчих, біологічних, екологічних, інженерно-технічних, економічних, товарознавчих, авто товарознавчих, оціночних, мистецтвознавчих експертиз та експертних досліджень.

3. Методики інших видів досліджень.


Тема №13. Особливості фіксації ходу та результатів досліджень у сфері судочинства та їх використання в процесі доказування.


Питання, які виносяться на лекцію:

1. Поняття, значення та способи фіксації ходу та результатів досліджень у сфері судочинства. Поняття процесуальних і технічних способів фіксації ходу і результатів досліджень у сфері судочинства.

2. Протокол слідчої дії як засіб фіксації її ходу і результатів. Процесуальні і технічні вимоги до складання протоколу.

3. Висновок експерта як спосіб фіксації ходу і результатів експертного дослідження: поняття, структура, види, процесуальні і технічні вимоги.

Особливості і зміст складових висновку експерта. Особливості ілюстративної частини висновку експерта. Технічні способи фіксації ходу та результатів процесуальних дій: поняття, види, особливості.

4. Особливості використання результатів окремих видів досліджень в доказуванні.


Модульний контроль по змістовному модулю №1.

Питання, які виносяться на модульний контроль знань


1. Розкрийте сутність:

- пізнання як відображення об’єктів та їх властивостей на місці події;

- психофізіологічні аспекти пізнання та проблеми адекватності пізнавального відображення.

2. Які види пізнання у сфері судочинства Ви знаєте?

3. Суб’єкти пізнання у сфері судочинства. Особливості процедури пізнання у сфері судочинства.

4. Досудове розслідування злочинів і судовий розгляд справ як різновид пізнавальної діяльності.

5. Розкрийте сутність: пізнання і доказування; пізнання, дослідження та доказування.

6. Які засоби пізнання і доказування у сфері судочинства Ви знаєте?

7. Перерахуйте види досліджень у сфері судочинства.

8. Розкрийте сутність ідентифікації як засобу розв’язання пізнавальних завдань у сфері судочинства.

9. Розкрийте етимологічні аспекти понять “ідентифікація” і “ототожнення”, та співвідношення понять “тотожність”, “ідентичність”, “схожість”, “подібність” і “групова (родова, видова) належність”.

10. Розкрийте онтологічний зміст понять “ідентичність” і “тотожність”.

11. Розкрийте поняття діалектичного характеру тотожності та ідентифікаційного періоду.

12. Яка основна мета і значення процесуальної форми ідентифікаційних досліджень, правова регламентація їх організації і проведення та фактичні і процесуальні підстави?

13. Яка сутність процесуальних і непроцесуальних ідентифікаційні досліджень та ідентифікаційних дій. Умови допустимості результатів ідентифікаційних досліджень у сфері судочинства.

14. Які методи ідентифікаційних досліджень