Реферат: Я обираю приз: Огляд ключових премій в галузі культури // Культура І життя, 2011.№5 С

http://www.uaculture.info/index.php?option=com_content&view=article&id=419:ya-obirayu-priz&catid=29:reporter&Itemid=114

Я обираю приз: Огляд ключових премій в галузі культури // Культура і життя, 2011. -№ 5/7. - С. 1, 8-9


Напередодні вручення головної національної премії Т.Шевченка- "КіЖ" підготував огляд ключових українських премій в галузі культури

НАЦІОНАЛЬНА ПРЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Найпрестижніша премія в галузі культури та мистецтва була заснована 20 травня 1961 року. Цю нагороду можна отримати тільки раз у житті, як Нобелівську. Для цього потрібно здійснити «видатні досягнення в галузі літератури і мистецтва, публіцистики та журналістики і вагомий внесок у розвиток культури».

Грошовий розмір Премії щорічно визначається Указом Президента. Цьогоріч гонорарний фонд залишився незмінним - один мільйон триста тисяч гривень. Але премія кожному лауреатові збільшилася до 260 тис. гривень. Минулого року Комітет з присудження Шевченківської премії очолив Борис Олійник (замість Миколи Жулинського), з колишніх членів шанованого органу свої посади зберегли лише шестеро.

«Шевченківську» вже давно звинувачують у заангажованості та надмірному офіціозі. А кілька років тому, внаслідок тривалої суспільної дискусії стосовно принципів та навіть доцільності самого її існування, премія отримала свого двійника, «Народну Шевченківську премію» (без грошового еквіваленту). Альтернативну премію почали вручати 9 березня біля пам'ятника Шевченку в Києві користувачі Інтернету, оскільки но-мінували та визначали лауреатів загальним голосуванням на спеціально створеному сайті.

 

^ ПРЕМІЯ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТУСА

Чи не єдиною не скомпрометованою вважається недержавна Премія імені Василя Стуса. Не така відома як Шевченківська, але в колі творчої інтелігенції котується високо, як такий собі «орден для інтелігентних українців». Премія вперше вручалася у Львові 1989 року, серед її засновників - Українська асоціація незалежної творчої інтелігенції, зокрема, Євген Сверстюк. З 1990 року нагородження лауреатів було перенесено до Києва.

Серед лауреатів: художники Опанас Заливаха, Валерій Франчук, художниця-іконописець і громадський діяч Іванна Крип'якевич, письменник та літературний критик Іван Світличний, поет та громадський діяч Микола Горбаль, письменниця Раїса Лиша, співачка Марія Бурмака, художник, бард Ігор Жук, письменник та музикант Кость Москалець, літературознавець і філолог Михайлина Коцюбинська, поет і перекладач Мойсей Фішбейн, громадський діяч Василь Овсієнко, правозахисник, релігієзнавець Мирослав Маринович, режисер Володимир Кучинський та інші.

Цього року нових «стусівських» лауреатів вітали у столичному Будинку вчителя у день Святого Василя 14 січня. Відзнаки дісталися просвітянці і видавцеві Марії Овдієнко, журналістці Ярославі Музиченко та рок-гурту «САД».

 

^ ДЕРЖАВНА ПРЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА

Заснована 10 вересня 1994 року указом Президента України з нагоди 100-річчя з дня народження ви-датного митця. Премія присуджується за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва раз на рік, лауреатами ж можуть стати як окремі представники кінематографічної сфери, так і творчі колективи, щоправда, до п'яти осіб. Отримати її можуть не тільки громадяни України, а й інших держав, а також ті кіномитці, що не мають громадянства. Повторно отримати премію також можливо, проте тільки через п'ять років після отримання попередньої. Окремі ж твори можуть лише раз подаватися на здобуття Премії.

Загальний розмір грошової винагороди щорічно встановлюється Президентом України (2009 року вона дорівнювала 100 тис. грн). Із 1 994 року «довженківцями» стали Кіра Муратова, Кость Степанков, Наталя Андрейченко, Броніслав Брондуков, Сергій Тримбач, Олександр Коваль, Микола Засєєв-Руденко, Олесь Санін, Маргарита Криніцина, Леонід Осика, Михайло Іллєнко та інші «знакові» особистості, переважно, національного кінематографа.

2010 року премію мав отримати учень Олександра Довженка Рол-лан Сергієнко за фільм «Освідчення в коханні» 1966 року. Проте указу Президента про її присудження і досі немає.

 

^ «КИЇВСЬКА ПЕКТОРАЛЬ»

Єдина столична премія, яка дає можливість відстежити театральне життя Києва. Премія заснована 1992 року Спілкою театральних діячів України та Головним управлінням культури міста Києва. «Батьки-засновники» охоче підкреслюють, що ця нагорода, яку за традицією вручають в Міжнародний день театру, 27 березня, - найстарша на теренах колишнього СРСР («Золота маска», «Кришталева Турандот» та інші з'явилися пізніше, саме за київським прикладом).

Премія включає 14 номінацій. Церемонія нагородження традиційно відбувається в Театрі імені Івана Франка. 20 провідних київських театрознавців письмово аргументують свій вибір, і за підрахунком голосів оргкомітет виносить вердикт - визначає найкращих. Серед тих, хто отримав «Пектораль» є справжні рекордсмени, наприклад, композитор Юрій Шевченко, сценограф Андрій Александрович-Дочевський, режисер Станіслав Мойсеєв. Театральна нагорода - статуетка у вигляді стилізованої скіфської пекторалі має грошовий еквівалент близько 8 тисячі гривень.

 

ПРЕМІЇ PinchukArtCentre

Премія РіпспикАїїСепІте для молодих українських художників була заснована у 2009 році і на сьогодні це найвпливовіша в Україні премія в галузі сучасного мистецтва. Вручати нагороду (100 тисяч гривень та оплата стажування у провідних художніх майстернях світу), дві спеціальні премії по 25 тисяч гривень (плюс оплата стажування) і Приз громадськості (10 тисяч гривень) обіцяють кожні два роки митцям віком до 35-ти, чиї роботи відзначили зірки актуального мистецтва - члени міжнародної експертної ради.

Перші переможці премії - художники Артем Волокітін, Маша Шубіна та фотограф Олексій Салманов. Вони навчалися в майстернях Деміена Хьорста, Андреаса Гурскі та інших відомих контемпорарі артистів.

Наприкінці минулого року PinchukArtCentre вперше провів міжнародний конкурс для молодих ху-дожників Future Generation Art Prize. Лауреати визначатимуться теж кожні два роки. Нагорода - 60 тисяч доларів призових і грант у 40 тисяч на створення нових художніх проектів отримала відеохудожниця з Бразилії Синтія Марчелле. Зараз триває набір заявок від українських митців. Шорт-лист оголосять у червні, а ім'я переможця стане відоме у грудні.

 

^ ПРЕМІЯ ІМЕНІ КАЗИМІРА МАЛЕВИЧА

Художню відзнаку засновано 2008 року з нагоди 130-річчя від дня народження видатного польського митця, котрий народився в Києві. Ініціатор заснування премії - тодішній директор Польського інституту в Києві Єжи Онух. Кандидатури народжених в Україні художників віком до 40-ка пропонують виключно арт-інституції.

Першим лауреатом став відомий у світі 39-річний художник з Херсону Стас Волязловський, який творить у стилі «арт-шансон» (термін авторський). Художник добре відомий у світі - не так давно його роботи пред-ставляла на ярмарці Art Basel Miami московська галерея «Риджина». Він отримав 3 тисячі євро та два гранти по 5 тисяч євро на створення нових проектів у рамках тримісячного стажування у варшавському Центрі сучасного мистецтва «Уяздовський замок».

Як відомо, в 2010 році подали заявки на премію більше 50 художників. У фінал крім Стаса Волязловского потрапили Іван Базак та добре відомий киянам графітник Гомер. Премія вручається раз на два роки.

 

^ ЛІТЕРАТУРНИЙ ЦЕХ

Чого не бракує в Україні - так це літературних премій. їх близько двох десятків, та ще з'являються нові. Пе-релічимо бодай найвпливовіші.

 

^ УКРАЇНСЬКА КНИЖКА РОКУ

Її вважають наймолодшою, проте у перспективі чи не найважливішою щорічною премією Президента України. Премія започаткована 16 грудня 2009 року, має три номінації. Лауреатам мають виплачувати по 100 тис. грн: 50 відсотків - авторові твору, стільки ж - видавництву або видавничій організації.

 

^ ЛІТЕРАТУРНА ПРЕМІЯ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Заснована ще 1971 року на честь відзначення 100-річчя з дня народження поетеси, залишається головною у державі за найкращі книги для дітей. Переможці отримують дипломи та по 10 тис. грн.

 

^ КОРОНАЦІЯ СЛОВА

Всеукраїнський конкурс романів, кіносценаріїв, п'єс та пісенної лірики заснований у 1999 році компанією «Крафт Фудз Україна». Відрізняється демократичністю: свої неопубліковані твори подають як маститі літератори, так і новачки. Нещодавно преміальний фонд становив 120 тис. грн - дипломанти отримували по тисячі, а переможець номінації «Романи» (Гран-прі) - 20 тис. грн. Відкриттями «Коронації» свого часу стали Марія Матіос, Ірен Роздобудько, Андрій Кокотюха, Василь Шкляр та інші.

 

^ КНИЖКОВИЙ РЕЙТИНГ «КНИЖКА РОКУ»

Започатковано у 2000 році Центром рейтингових досліджень «Еліт-Профі». Наразі «Книжку року» вручають за 7 номінаціями, зокрема й «Видавничий імідж року» та «Книжкова серія», а найкраще, на думку експертів, видання отримує конкурсне «Гран-прі». Проте саме «Книжку року» критики називають н айпередбачуванішою премією. Щоразу її отримують найгучніші імена в світі літератури: Оксана Забужко, Марія Матіос, Ліна Костенко.

Відкриттям рейтингу стала книга Леоніда Ушкалова «Григорій Сковорода. Повна академічна збірка текстів», проте цей твір дуже важко знайти в книгарнях і навіть на книжкових форумах і ярмарках, оскільки наклад становив всього 400 примірників і був досить швидко розкуплений.

 

^ ПРЕМІЯ ВИДАВНИЦТВА «СМОЛОСКИП»

Премією відзначаються молоді науковці та літератори, які спеціалізуються на культурних проблемах ХХ сторіччя, дослідженні рухів опору проти тоталітаризму, ролі молоді у цих процесах. Грошовий еквівалент нагороди - 150-1 тис. грн, також видаються книжки лауреатів. Завдяки «Смолоскипу» було відкрито Павла Коробчука та Богдану Матіяш.

Лауреатами 2010 року стали: І премія - Ірина Шувалова, ІІ премія -Юлія-Ванда Мусаковська та Карина Тумаєва, ІІІ премія - Ольга Вербицька, Дана Кваша, Тарас Жеребецький, Ігор Козаченко, Ганна Костенко, Анна Рибалка, Марія Вакула, Тетяна Рубінська, Максим Волохань, Роксолана Сьома, Дмитро Чистяк.


«ГРАНОСЛОВ»

Премія започаткована 1991 року Держкомітетом у справах сім'ї та молоді і Спілкою письменників України, «преміює» творчу молодь виданням книжок. Лауреат кожної номінації отримує по 5 тис. грн та має можливість видання власної збірки. Знахідкою премії став поет Богдан-Олег Горобчук.

 

^ «ЛІТАКЦЕНТ РОКУ»

Заснований порталом «ЛітАк-цент» спільно з книгарнею «Є» у 2008 році, відзначає літераторів і літературознавців. Автори тих книг, що були видані українською мовою цього року, можуть перемогти у номінаціях «Художня книга» та «Гума-нітаристика» та отримати по 5 тис. грн. Відкриттям премії став дитячий автор Володимир Рутківський.


^ ПАРАД ВИДАВНИЦТВ. КНИГА РОКУ БІ-БІ-СІ

Більш знаним «брендом» є щорічна літературна премія «Книга року Бі-Бі-Сі». Її знають, з нею рахуються. Існує Премія вже більше п'яти років (з 2005 року). Минулорічним її призером стала книга Сергія Жадана «Ворошиловград». Він вже вдруге отримує нагороду Бі-Бі-Сі. У 2006 році перемогла його книга «Капітал». Загалом, за роки існування конкурсу його лауреатами були Із-дрик («ТАКЕ»), Люко Дашвар («Молоко з кров'ю»), Володимир Діброва («Андріївський узвіз»), Юрій Винничук («Весняні ігри в осінніх садах»).

Склад журі щороку змінюється і визначається керівництвом Бі-Бі-Сі. Незмінною залишається Світлана Пиркало, адміністратор премії та продюсер Бі-Бі-Сі Україна. Минулого року до складу журі увійшла Віра Агеєва, професор Києво-Могилянської Академії, Ольга Герасим'юк, телеведуча, депутат, Андрій Куликов, телеведучий та Ірина Славінська, журналіст видання «Українська правда». Приз становить одну тисячу британських фунтів в українських гривнях.

Премія Бі-Бі-Сі у певному сенсі нагадує парад видавництв, бо саме вони висувають кандидатури на здобуття Премії. Кожне видавництво пропонує до трьох найменувань прозових книг. Далі журі складає шорт-лист з п'яти або менше книг. Для того, щоб увійти до цього списку, книжка має мати повну підтримку принаймні одного із членів журі.

Цікавинкою Премії є конкурс рецензій. Читачі надсилають свої рецензії на будь-яку з номінованих на конкурс книжок. Потім знову ж таки журі обере найкращу з рецензій.

Професор НаУКМА Віра Агеєва зазначає: «Список лауреатів цього престижного конкурсу - це вже у певному сенсі проект канону вітчизняної прози першого десятиліття нашого віку».

 

^ ПРЕМІЯ ІМЕНІ ДЖОЗЕФА КОНРАДА

Літературна премія імені Джозефа Конрада є чи не наймолодшою в Україні. Вона була заснована у 2007 році Польським Інститутом в Києві і вручається раз на два роки.

Премія названа в честь письменника-поляка, який народився в Україні, а світові став відомий як англій-ський прозаїк-неоромантик (зокрема, його відомий роман «Серце темряви», за мотивами якого Френсис Форд Коппола зняв свій відомий «Апокаліпсис сьогодні»). Це ім'я скоріш вказує на українсько-польське «коріння» Премії, аніж має безпосереднє відношення до самої нагороди. Вручається вона за критерієм послідовності у реалізації творчого шляху, інновацій-ності форми, ламання стереотипів та універсальності змісту. Премія має віковий ценз - її лауреатами можуть стати письменники до 40 років. Переможець визначається у два етапи -висуненням кандидатів читацькою аудиторією (тут будь-хто може висунути свого кандидата, подавши відповідну заяву до Польського Інституту в Києві) та відбором членами міжнародного журі. Останнє слово залишається за журі, яке визначає переможця шляхом таємного голосування. Ви-нагорода становить три тисячі євро. Також переможець отримує можливість піврічного стажування у Польщі за програмою «GAUDE POLONIA», яка призначена для молодих митців і перекладачів польської літератури з країн Центрально-Східної Європи.

За час свого існування Премія Конрада нових зірок не засвітила, натомість відзначила вже знані імена. Першим лауреатом став Тарас Прохасько, а у 2009 році нагороду отримав Сергій Жадан. Цього року на черзі новий претендент. За умовами відбору, кандидатури колишніх лауреатів не можуть розглядатися.

 

АНТИПРЕМІЇ

Однією з найвідоміших на сьогодні антипремій в Україні є «Золота булька», якою експерти книжкового рейтингу «ЛітАкцент року» відзначають найгіршу книгу року, що минув. 2010 «бульки» вирішили не присуджувати, хоча претенденти були названі. А також є саркастична «Премія Шарикова», якою організатори музичного фестивалю «Червона рута» відзначають окремих співаків. Торік її удостоїлися Ірина Білик та Наталя Могилевська «за відмову від української мови».

 

Коли ти в Індії

Коли повідомили про початок прийому заявок на одержання РinchukArtPrize 2011 - я була в Індії... ^ Коли мене оголосили призеркою попереднього РinchukArtPrize 2009 - я також була в Індії. Цей текст я теж пишу в Індії. Коли йдеться про конкурси й премії, хочу відзначити, що цей процес покликаний організовувати учасника. Так, напередодні подання виникає додатковий привід проаналізувати свою творчість, переоцінити проект. Тут це можливо, але не завжди адекватно. Необхідно тренувати вміння коротко і виразно донести задумане, щоби знайти розуміння або хоча б зацікавити власною психоделікою. У випадку з РinchukArtPrize схема подачі заявок у електронному форматі - це як письмовий іспит. Ти не маєш можливості бурмотіти комісії щось малозрозуміле і підбирати слова у ході розмови. Тут усе просто: зліпив проект і відіслав. Мені, наприклад, дуже шкода, що деякі шановані мною художники на попередній премії виступили не з найкращими проектами. І те, що міжнародне журі не зобов'язане вивчати колишні заслуги авторів, наштовхує на думку про відповідальність у виборі роботи й умінні її донести. Як говорить Борис Михайлов, «успіх - це часто селекція кадру». А одержання призу - це, як мінімум, достобіса приємно, інколи до сліз.

Стосовно стажувань у майстернях метрів: думаю, навчальні програми при коледжах та інституціях були б доречніші й адекватніші. Насамперед, як можливість розкрити власний потенціал на базі кваліфікованих викладачів, а не переймати пройдений шлях окремого автора. Який, до речі, в 70-х також проживав у Індії. Але, як би не було, участь у таких вигадках і можливі перемоги варто сприймати як певну зміну звичного плину речей. Ця лотерея може привести абикуди, дати шанс познайомитися з купою нових людей, допомогти в просуванні себе і своїх проектів. Але може привести й до депресії, зневіри. Головне, сприймати це як певний етап. Нехай він буде дивовижний. І передовсім не завдяки тому, що ми від нього очікуємо, а завдяки появі нового й непередбачуваного у житті.

P.S. Пішла Маша за грибами та ягодами. Але так і повернулася ні з чим. Тому що потрібно ставити перед собою конкретну мету.

 

Маша ШУБІНА,

художниця