Реферат: Комплексна державна програма енергозбереження україни Перелік виконавців Держкоменергозбереження методологічне керівництво, загальна координація

Комплексна державна програма енергозбереження україни


Перелік виконавців

Держкоменергозбереження - методологічне керівництво, загальна координація;

Інститут проблем енергозбереження НАН України - наукове керівництво та супроводження, розробка розділу 5;

Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки - розробка розділу 2;

Інститут газу НАН України, галузеві науково-дослідні організації - розробка розділів 1, 3, 4.

ЗМІСТ


Вступ.............................................................................................. 7

1. Загальні положення 9

1.1 . Мета та призначення розробки 9

^ 1.2 . Обгрунтування необхідності розробки та місце Програми серед інших державних програм 10

1.3 . Етапи реалізації Програми. Основні техніко - економічні показники 11

^ 1.4 . Економічна, екологічна та соціальна значущість результатів реалізації Програми 18

2. Пpогнозування pозвитку економіки І їЇ енеpгозабезпечення до 2010 pоку 20

2.1 . Аналіз сучасного стану економіки 20

^ 2.2 . Пpогноз основних макpоекономічних показників і пpопоpцій 29

2.3 . Основні напpями pозвитку галузей матеpіального виpобництва та соціальної сфеpи 34

^ 2.4 . Обсяги власного видобутку /виpобництва/ паливно-енеpгетичних pесуpсів 41

2.5 . Потpеба наpодного господаpства в паливно-енеpгетичних pесуpсах 51

2.6 . Оцінка пеpспективних зведених паливно-енеpгетичних балансів 64

^ 3. Потенцiал та прiоритетнi напрямки енергозбереження 72

3.1 . Сучасний стан та перспективи енерго- та електроємностi валового внутрiшнього продукту 72

3.2 . Потенціал енергозбереження 74

^ 3.3 . Оцiнка впливу структури економіки на рівні енергоспоживання 76

3.4 . Оцінка міжгалузевого рівня енергозбереження 79

3.5 . Оцінка максимальних технiчно можливих і економічно ефективних рівнів енергозбереження в галузях економiки 84

3.5.1 . Промисловість 84

3.5.2 . Сільське господарство 99

3.5.3 . Будiвництво 101

3.5.4 . Транспорт 101

3.5.5 . Комунально-побутове господарство 104

3.6 . Оцiнка загального обсягу технічно можливого енергозбереження та його пріоритетних напрямків 105

^ 4. ПРОГРАМА ПЕРШОЧЕРГОВИХ МАЛОВИТРАТНИХ ТА ПЕРСПЕКТИВ­НИХ ЗАХОДІВ З ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ. ЗАВДАННЯ З РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАКТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ 109

^ 4.1 . Оцінки та обсяги практичного потенціалу енергозбереження в основних секторах народного господарства 109

4.2 . Енергозбереження на об’єктах електроенергетики 118

4.3 . Енергозбереження на об’єктах Мінвуглепрому 124

^ 4.4 . Енергозбереження на об’єктах Держнафтогазпрому 130

4.5 . Енергозбереження на об’єктах чорної металургії 137

4.6 . Енергозбереження на об’єктах кольорової металургії 148

^ 4.7 . Енергозбереження на об’єктах машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії 152

4.8 . Енергозбереження на об’єктах хімічної промисловості 159

4.9 . Енергозбереження на об’єктах легкої промисловості 167

^ 4.10 . Енергозбереження на об’єктах Держхарчопрому 172

4.11 . Енергозбереження на об’єктах Держжитлокомунгоспу 177

4.12 . Енергозбереження на об’єктах будівельної індустрії 185

4.13 . Енергозбереження на об’єктах Мінтрансу 192

^ 4.14 . Енергозбереження на об’єктах сільского господарства і продовольства 198

4.15 . Енергозберігаючі заходи міжгалузевого характеру 211

4.16 . Енергозбереження за рахунок використання нетрадиційних та поновлюваних джерел енергії 216

^ 5. МЕХАНIЗМ ТА УМОВИ ПIДВИЩЕННЯ еНЕРГОЕФЕКТИВНОСТI ТА рЕАЛIЗАЦIЇ ПРОГРАМИ 226

5.1 . Система державного управління енергозбереженням 226

5.2 . Нормативно-правова база енергозбереження 232

5.2.1 . Розвиток правових основ функціонування економічного механізму енергозбереження 232

5.2.2 . Створення нормативно-технічної бази енергозбереження 233

^ 5.3 . Формування економічного середовища, сприятливого для енергозбереження 235

5.3.1 Створення загальноекономічних умов активізації енергозберігаючої діяльності 236

5.3.2 . Нормативно-правові умови 237

5.3.3 . Iнституцiональнi та органiзацiйно-технiчнi умови 238

5.3.4 . Фiнансово-інвестиційні умови та механiзми 241

5.3.5 . Регiональнi механiзми та програми енергозбереження 244

^ 5.4 . Метрологічна база енергозбереження та інформаційне забезпечення 246

5.4.1 Метрологічна база енергозбереження 246

5.4.2 Інформаційно-аналітична підтримка реалізації Державної Програми енергозбереження 250

^ 5.5 . Механізм фінансування та інвестиції в енергозбереження 252

5.6 . Популяризація, освіта та навчання у сфері енергозбереження 259

5.7 . Науково-методичні та організаційні основи супроводження Програми, зв’язок її з Національною енергетичною програмою та іншими програмами державного рівня 262

^ 5.8 . Соціально-економічна та екологічна ефективність Програми 266

5.9 . Напрямки міжнародного співробітництва у сфері енергозбереження 269

5.10 Першочергові заходи з реалізації державної політики енергозбереження 272



Висновки.........................................................................................................................216


Список прийнятих скорочень



АПК

- агропромисловий комплекс

АСКЕР

- автоматизована система контролю, обліку споживання та керування витратами енергоносіїв

БВД

- білково-вітамінні добавки

ВВП

- валовий внутрішній продукт

ВЕР

- вторинні енергетичні ресурси

ВРХ

- велика рогата худоба

ГПА

- газоперекачуючий агрегат

ГРП

- газорозподільний пункт

ГРС

- газорозподільна станція

ГТК

- газотранспортний комплекс

ДРЕС

- державна районна електростанція

ЕЗЗ

- енергозберігаючі заходи

ІАСУ

- інтегрована автоматизована система управління

КДПЕ

- Комплексна державна програма енергозбереження

КПП

- котельно-пічне паливо

КС

- компресорна станція

НПДЕ

- нетрадиційні та поновлювані джерела енергії

НДДКР

- науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи

ПГУ

- парогазова установка

ПЕБ

- паливно-енергетичний баланс

ПЕР

- паливно-енергетичні ресурси

ПСГ

- підземне сховище газу

СЕД

- суб’єкт економічної діяльності

СІАП

- система інформаційно-аналітичної підтримки

ЦКШ

- циркулюючий киплячий шар


Вступ

Україна відноситься до енергодефіцитних країн, яка задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах (ПЕР) за рахунок власного їх видобутку менш, ніж на 50 %.

Видобуток власних ПЕР проводиться в таких гірничо-геологічних умовах, які роблять їх неконкурентоздатними з імпортованими ПЕР. Це перш за все відноситься до видобутку нафти і газу. Не краща сучасна ситуація і у вугільній промисловості, де більшість шахт мають низькі економічні показники. Хоча Україна має великі поклади вугілля, якого вистачило б на сотні років, однак для їх розробки необхідні великі капітальні вкладення, яких в умовах економічної кризи держава не може забезпечити.

Поряд з цим ефективність використання ПЕР в економіці України та соціальній сфері дуже низька. Енергоємність валового внутрішнього продукту в Україні на сьогодні більш, ніж вдвічі вища за енергоємність промислово розвинутих країн Західної Європи і продовжує зростати.

Потенціал енергозбереження в Україні становив в докризовий період 40-45% від енергоспоживання, а за часи кризи він ще виріс.

Для енергозбереження характерна висока економічна ефективність. Витрати на тонну умовного палива, отриманого за рахунок енергозбереження, в декілька разів менші за витрати на його видобуток чи купівлю. Тому в умовах України підвищення енергоефективності та енергозбереження стає стратегічною лінією розвитку економіки та соціальної сфери на найближчу та подальшу перспективу.

Саме по такому шляху пішли промислово розвинуті країни, а кращих успіхів в підвищенні ефективності досягли найбільш енергодефіцитні з них (Японія, Італія та ін.).

Основні стратегічні напрямки підвищення енергоефективності та реалізації потенціалу енергозбереження полягають в структурно-технологічній перебудові економіки країни та в створенні адміністративних, нормативно-правових та економічних механізмів, що сприяють підвищенню енергоефективності та енергозбереженню.

Структурно-технологічна перебудова економіки країни в цілому, її окремих галузей, підприємств та технологічних процесів передбачає виведення з роботи морально застарілого та фізично зношеного устаткування, припинення випуску неефективної (з точки зору енерговикористання) продукції і впровадження новітніх технологій, обладнання та побутових приладів.

Головним фактором технологічної перебудови економіки на сьогодні є припинення випуску неконкурентоздатної продукції, виведення з роботи неефективного обладнання та технологій.

Впровадження новітніх енергоефективних технологій, машин, обладнання та побутових приладів потребує значних інвестицій, і в достатніх обсягах це буде можливим в період після 2000 р. при умові подолання економічної кризи в країні.

При обмеженості інвестиційних ресурсів модернізацію та структурно-технологічну перебудову необхідно проводити в першу чергу в галузях, що забезпечують нагальні потреби суспільства - в паливно-енергетичному комплексі, сільському господарстві, легкій та харчовій промисловості, а також у галузях, що випускають конкурентоздатну продукцію для зовнішнього ринку (для забезпечення критичного експорту) - в чорній та кольоровій металургії, хімічній промисловості, окремих галузях машинобудування.

Важлива частина технологічних заходів пов'язана з поліпшенням використання енергоресурсів за рахунок підвищення рівня експлуатації існуючого енергетичного господарства споживачів, модернізації технологічних процесів, перш за все за рахунок маловитратних заходів, спрямованих на підвищення комплексності використання ПЕР, зменшення втрат, оптимізацію режимів роботи.

Створення сприятливих умов для розробки, виробництва та впровадження енергоефективних технологій, машин та устаткування для реалізації заходів з енергозбереження необхідно здійснювати на основі проведення ефективної цінової, податкової та амортизаційної політики, пільгового кредитування відповідних програм та проектів за рахунок державних коштів, державного фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) у сфері енергозбереження та підвищення ефективності використання енергоресурсів і цільового фінансування окремих проектів.

Принциповою умовою підвищення енергоефективності є створення такої законодавчої та нормативної бази вимог до енергоспоживаючих технологій, машин та устаткування, яка зробила б неможливою експлуатацію в країні енергетично неефективних технологій, машин та устаткування, що не відповідають світовому рівню. При розробці такої правової бази необхідно враховувати існуючий стан економіки країни та велику інерційність оновлення основних фондів. Тому створення і впровадження в життя правової бази енергозбереження повинно проходити в кілька етапів.

Перш за все необхідно забезпечити неможливість розвитку окремих підприємств за рахунок впровадження енергетично неефективних, застарілих технологій та устаткування, а також продаж населенню побутової техніки з низькою ефективністю використання енергоресурсів.

В подальшій перспективі планується створити умови, при яких використання застарілих, енерговитратних технологій стає неможливим за рахунок економічних санкцій та законодавчо визначених обмежень.

Важливим фактором підвищення енергоефективності є забезпечення інформаційно-аналітичної підтримки всіх суб’єктів економічної діяльності при вирішенні питань енергоспоживання та енергозбереження.

Реалізація наведених заходів має пріоритетний характер, і від успішності створення ефективної системи державного регулювання енергоспоживання в значній мірі буде залежати можливість проведення належної політики енергозбереження.

В методологічному та змістовному плані КДПЕ вирішує всі наведені проблеми.

Структурно Комплексна державна програма енергозбереження (КДПЕ) складається з п’яти розділів.

Перший розділ містить загальні положення і основні техніко-економічні показники Програми.

Другий розділ присвячений аналізу сучасного стану, прогнозуванню розвитку економіки та її енергозабезпечення. Цей розділ використовує основні положення і показники “Національної енергетичної програми України до 2010 р.” стосовно вирішення проблем енергоефективності та енергозбереження.

Третій розділ містить аналіз загального потенціалу енергозбереження, його технологічної частини та міжгалузевого потенціалу енергозбереження в основних галузях та по напрямках енергоспоживання.

Четвертий розділ містить результати розробок, які фактично утворюють програму першочергових маловитратних та перспективних заходів з енергозбереження. У ньому досліджуються найбільш ефективні заходи, які можуть дати відчутний результат в найближчій перспективі. Крім того, в цьому розділі наведено результати розробок заходів з енергозбереження на весь прогнозований період до 2010 р., реалізація яких економічно виправдана та технічно обгрунтована. Цей розділ розроблений на основі галузевих пропозицій з енергозбереження та з залученням галузевих фахівців.

У п’ятому розділі розроблені механізми та умови підвищення енергоефективності. Представлені структура державного управління енергозбереженням, основи його нормативно-правової бази, формування економічного середовища, сприятливого для енергозбереження і вирішено цілий ряд інших важливих проблем, що мають великий вплив на підвищення енергоефективності.

Комплексна державна програма енергозбереження України базується на основних положеннях, викладених в Національній Енергетичній програмі України до 2010 року.
^ 1. Загальні положення 1.1. Мета та призначення розробки
Комплексна державна програма енергозбереження України має метою на основі аналізу існуючого стану та прогнозів розвитку економіки розробити основні напрямки державної політики енергозбереження, що передбачає створення нормативно-правової бази енергозбереження, формування сприятливого економіч­ного середовища, створення цілісної та ефективної системи державного управління енергозбереженням.

Стратегічною метою державної політики енергозбереження є вихід України в перспективі на рівень передових держав з ринковою економікою щодо енерго­єм­нос­ті як валового внутрішнього продукту, так і окремих видів продукції, робіт та послуг. Досягнення цієї мети забезпечить зростання конкурентоспроможності української економіки на світовому ринку та її динамічний розвиток, а також зменшення до мінімально можливого рівня імпорту енергоресурсів.

Головними завданнями КДПЕ є визначення загального існуючого та перспективного потенціалу енергозбереження, розробка основних напрямків його реалізації в матеріальному виробництві та сфері послуг, створення програми першочергових та перспективних заходів і завдань з підвищення енергоефективності та освоєння практичного потенціалу енергозбереження.

Важливим результатом цієї розробки є визначення джерел, механізмів фінансування та інвестицій в енергоефективність і енергозбереження.

В Програмі сформульовані і висвітлені також проблеми освіти, популяризації та навчання в сфері енергоефективності, а також наукові та методологічні основи її супроводження, зв`язок КДПЕ з іншими національними та державними програмами.

КДПЕ є цільовою програмою, що призначена для практичного використання на підприємствах, в господарствах, на місцевому, галузевому та державному рівнях. Вона містить конкретні, найважливіші енергозберігаючі заходи, котрі дають значний енергозберігаючий та народногосподарський ефект.

Програма цих заходів створена на основі пропозицій міністерств, відомств та регіонів, яким на стадії підготовки матеріалів Програми було запропоновано підготувати галузеві та регіональні розробки для включення їх до КДПЕ. До розробки КДПЕ досить широко були залучені галузеві фахівці. Тому КДПЕ фактично є узгодженою програмою практичних дій та заходів у сфері енергоефективності та енергозбереження, котрі відповідають інтересам більшості підприємств та господарств, усіх галузей та держави в цілому.

КДПЕ доведена до такого рівня конкретності та деталізації, коли її розробки можуть бути використані на всіх ієрархічних рівнях /підприємство - галузь - країна/ для практичної діяльності як в найближчій, так і в подальшій перспективі.

Розробки по створенню системи державного управління енергозбереженням, його нормативно-правової бази, по формуванню економічного середовища, сприятливого для підвищення енергоефективності та енергозбереження, фактично створюють підгрунтя і формують основи економічних механізмів в цій новій, важливій області.

Ці розробки виконані таким чином, що на їх основі можуть бути створені та сформульовані серії відповідних законів та підзаконних актів, в тому числі й такі, що необхідні для реалізації та функціонування Закону про енергозбереження.

КДПЕ закладає основи освіти, навчання та підготовки кадрів з енергоефективності та енергозбереження, популяризації знань в цій області.
^ 1.2. Обгрунтування необхідності розробки та місце Програми серед інших державних програм
Для економіки України характерні високі рівні енергоємності валового внутрішнього продукту на всіх періодах її розвитку. Вони були обумовлені недосконалою структурою національної економіки, застарілістю та недосконалістю технологій, що використовуються, відсутністю економічних стимулів ефективного використання енергоресурсів. Як наслідок, енергоємність валового внутрішнього продукту (ВВП) у 1990 р. була в Україні майже в 2 рази вища, ніж у промислово розвинених країнах Західної Європи. За роки економічної кризи енергоємність ВВП значно збільшилась, у 1995р. вона становила 134% по відношенню до енергоємності за 1990 р. , а електроємність - 147%.

Логічним поясненням зростання енергоємності ВВП є та особливість, що при скороченні обсягів випуску продукції практично незмінними залишаються витрати енергії та палива на загальні потреби підприємств: опалення та освітлення будівель і територій, вентиляцію, роботу внутрішнього транспорту, ліфтів, складів і таке інше.

Виходячи з аналізу динаміки енерго- та електроємності інших країн, що переходять від централізованої до ринкової економіки, зростання цих показників є загальною закономірністю.

Таким чином, Україна має великий невикористаний потенціал енергозбереження, який становить 42-48 % від рівня енергоспоживання 1990 р. і досягає 145-170 млн.т у.п.

Реалізація цього потенціалу повинна стати вищим пріоритетом енергетичної політики України, оскільки скорочення енергоспоживання за рахунок енергозбереження еквівалентно скороченню імпорту паливних ресурсів. Витрати на використання потенціалу енергозбереження в кілька разів нижчі від вартості поставок імпортованого палива, що обумовлює великий економічний ефект від підвищення енергоефективності та енергозбереження.

Частина потенціалу енергозбереження за рахунок впровадження короткострокових маловитратних заходів може бути реалізована досить швидко навіть в кризових економічних умовах. Так, на рівні 2000 р. за рахунок цих заходів планується заощаджувати до 35,9 млн.т у.п. щорічно, що зберігає біля 2.5 млрд.дол. США.

В подальшій перспективі з появою можливості збільшення інвестицій в енергозбереження обсяги енергозбереження повинні зростати і на рівні 2010р. досягатимуть 108.8 млн.т у.п. на рік.

Про масштабність та значимість цього показника говорить той факт, що він значно перевищує обсяги всього вугілля, нафти та газу, що були видобуті в Україні в 1995р. Енергозбереження справді стає потужним джерелом енергозабезпечення, яке практично подвоює паливні можливості України.

Підвищення енергоефективності та енергозбереження пов’язано також з економічною ефективністю і повинно стати стратегічною лінією в розвитку енергетичного господарства України.

Виходячи з існуючого стану енергозабезпечення та рівня ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів в економіці та соціальній сфері, в квітні 1995 р. Президент України та Кабінет Міністрів України прийняли рішення про заходи щодо розробки Комплексної державної програми енергозбереження України. Розпорядженням Президента України від 15 квітня 1995р. №74/95-рп було створено робочу групу по розробці КДПЕ, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 квітня 1995 р. № 243 прийнято рішення щодо першочергових заходів з розробки КДПЕ, а Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1995 р. № 911 Державному Комітету України з питань енергозбереження разом з Мінекономіки доручено розробити Комплексну державну програму з енергозбереження України.

КДПЕ розроблена на період до 2010 року з урахуванням та сприйняттям Програми діяльності Кабінету Міністрів України на 1995-1996рр., головних положень та на основних засадах, прийнятих в “Національній енергетичній програмі України до 2010 р.” , “Глобальній стратегії енергозбереження для України”, “Програмі структурної перебудови економіки України”, “Державній програмі розвитку гірничо-металургійного комплексу України”, Національній програмі “Нафта і газ України до 2010р.”, програмах розвитку галузей промисловості, інших секторів економіки та соціальної сфери, а також концептуального варіанту Комплексної програми енергозбереження.

КДПЕ узагальнює та об’єднує галузеві програми і розробки з підвищення енергоефективності та енергозбереження. Відносно галузевих програм енергозбереження КДПЕ є програмою верхнього рівня.
^ 1.3. Етапи реалізації Програми. Основні техніко - економічні показники
Відповідно до конкретних економічних умов, що прогнозуються в Україні, плануються три етапи реалізації Програми.

^ Перший ета^ 1.4. Економічна, екологічна та соціальна значущість результатів реалізації Програми

Внаслідок реалізації Програми очікуються значні економічні результати як в найближчій (до 1998 - 2000 рр.), так і в подальшій перспективі. Економічна значущість Програми обумовлена можливістю в умовах дефіциту ПЕР в значній мірі задовольнити потребу в них за рахунок підвищення енергоефективності. При цьому загальні витрати на підвищення енергоефективності значно менші за витрати, потрібні для видобутку відповідної кількості палива.

В кінцевому результаті це забезпечує значне скорочення обсягу імпорту паливних ресурсів, перш за все природного газу і нафти. Розрахунки показують, що завдяки реалізації сукупності практичних заходів з енергозбереження в галузях економіки та соціальній сфері можливі обсяги імпорту цих паливних ресурсів скорочуються майже вдвічі. Це дуже великий внесок в економічну та енергетичну незалежність країни.

Завдяки виконанню програми першочергових маловитратних та перспективних енергозберігаючих заходів обсяги економії ПЕР вже у 2000 р. повинні становити 35,91 млн.т у.п., у 2005 р. - 68.66 млн.т у.п. та в 2010 р. - 108.8 млн.т у.п.

Здійснення цієї програми дозволить, крім того, одержати значну економію капітальних витрат у порівнянні з їх витратами у відповідне збільшення видобутку палива: в період до 2000 р. - 29,60 млрд.грн. (ціни 1995 р.), в інтервалі 2000 - 2005 рр. - 23,60 млрд.грн. та за весь період 1996-2010 рр. 80,28 млрд.грн., що еквівалентно 44 млрд.дол. США.

Завдяки реалізації програми практичних заходів з енергозбереження значно підвищується енергоефективність суспільного виробництва та соціальної сфери. Якщо на рівні 1990р. енергоефективність української економіки була приблизно вдвічі нижчою, ніж енергоефективність промислово розвинутих країн Західної Європи, то завдяки реалізації КДПЕ в 2010р. ці показники повинні відрізнятися лише на 15-20%.

Цілком реальною є перспектива практично повного використання загального потенціалу енергозбереження та доведення рівня енергоефективності матеріального виробництва та сфери послуг в Україні до рівня промислово розвинутих країн Європи в 2014-2016 рр.

Реалізація програми має велику екологічну ефективність. Знижуються обсяги шкідливих викидів та забруднення навколишнього середовища за рахунок зменшення кількості палива, що споживається.

За рахунок зменшення обсягів спалювання органічного палива викиди шкідливих газів зменшаться по окислах сірки на 1.17 млн.т, по окислах азоту - на 338 тис.т, по тепличних газах - на 130 млн.т.

Відвернені збитки від ліквідації забруднення навколишнього середовища в 2010р. оцінюються в 28,64 млрд.грн.

Впровадження енергозберігаючих заходів в умовах України є найбільш ефективним засобом виконання ряду ратифікованих міжнародних договорів, і перш за все “Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані” (від 13.05.80), “Протоколу про скорочення викидів сірки на 30%”(від 12.08.86) та “Протоколу про обмеження викидів азоту або їх трансграничних потоків” (від 03.06.89).

Екологічний ефект від виконання завдань Програми має виключно важливе значення з точки зору значного пом’якшення екологічно небезпечної ситуації в ряді промислових районів України в результаті їх високого техногенного навантаження.

Реалізація КДПЕ дає суттєвий позитивний соціальний ефект. Проведення в країні енергозберігаючої політики призведе до залучення до цієї діяльності додаткових трудових ресурсів, тобто до створення нових робочих місць. Будуть створені нові робочі місця та збільшиться зайнятість в машинобудуванні, де розмістяться замовлення на енергозберігаюче устаткування, прилади обліку споживання ПЕР та ін.

Потребує створення нових робочих місць система управління, обліку та контролю енергоспоживання та енергозбереження, відповідні служби з ефективного використання ПЕР на енергоємних підприємствах.

Реалізація Програми за рахунок збільшення зайнятості в машинобудуванні та інших галузях економіки забезпечує підвищення загальної зайнятості населення України на 230-250 тис.чоловік, що в нових економічних умовах є одним з головних показників її соціальної ефективності. Крім того, розгортання робіт, передбачених КДПЕ, дає можливість поліпшити структуру соціальної сфери населення, що працевлаштоване у відповідних галузях та регіонах, підвищити рівень сімейних доходів, поліпшити обслуговування населення у відповідних регіонах та ін.
^ 2.Пpогнозування pозвитку економіки І їЇ енеpгозабезпечення до 2010 pоку


2.1. Аналіз сучасного стану економіки

Економічне становище Укpаїни в останні pоки хаpактеpизувалося великою кількістю пpоблем, пов”язаних з подовженням кpизових явищ. Це пpоявилося в скоpоченні виpобництва, падінні pівня життя, зниженні внутpішнього попиту на товаpи і послуги на тлі нестабільності та соціальної напpуги.

У той же час в 1995 pоці пpоявилися певні ознаки покpащання економічної ситуації. Головними позитивними зpушеннями є здійснення заходів у напpямі лібеpалізації економіки і зовнішньоекономічної діяльності, стpуктуpної пеpебудови галузей наpодного господаpства, системи соціального захисту населення тощо. Активізувався в кінці pоку пpоцес пpиватизації. Пpодовжувалося фоpмування національної гpошово-кpедитної, банківської, фінансової, цінової та митної систем, становлення конкуpентоздатних підпpиємницьких стpуктуp, в основному завеpшено пpоцес лібеpалізації цін. У межах наявних коштів і можливостей деpжава почала виконувати зовнішні платіжні зобов”язання.

Позитивні pезультати мають місце і в частині посилення віддачі від деpжавного pегулювання економічного і соціального pозвитку Укpаїни. Пpоте ці позитивні зpушення ще були нестійкими, бо мав місце значний дефіцит внутpішніх фінансових pесуpсів, платіжного і тоpговельного балансів. Не всі заходи, які пеpедбачалися Пpогpамою діяльності Кабінету Міністpів Укpаїни, вдалося здійснити в повному обсязі.

Валовий внутpішній пpодукт у 1995 pоці скоpотився на 11,8 % пpоти 5,7 % за пpогнозом /табл.2.1/. Відбулося помітне пpизупинення падіння валової доданої ваpтості /пеpвинні доходи/ галузей виpобничої сфеpи, хоча в будівництві темпи зниження ще значні.

У галузевій стpуктуpі валової доданої ваpтості за останні чотиpи pоки спостеpігалося стійке зменшення питомої ваги галузей матеpіального виpобництва і зpостання вкладу невиpобничої сфеpи. Однак у 1995 p. чеpез деяке збільшення частки будівництва, тpанспоpту і зв”язку та інших змін пpопоpція між матеpіальним виpобництвом і нематеpіальною сфеpою змінилася на коpисть матеpіального виpобництва: його частка у валовій доданій ваpтості зpосла з 74,2% у 1994 pоці до 77,9 % у 1995 p., що вплинуло на динаміку енеpгоємності ВВП (табл.2.1, рис. 2.1-2.2).

Бюджетна політика Укpаїни у 1995 pоці була спpямована на ствоpення умов для макpоекономічної стабілізації та спpияння стабілізації виpобництва, впpовадження стpуктуpних зpушень, послаблення інфляційних пpоцесів, подолання платіжної кpизи тощо.



Рис.2.1 Показники енергоефективності народного господарства України в 1990-1995 рр.



Рис. 2.2 Валовий внутрішній продукт та основні показники енергоспоживання народного господарства України в 1990-1995 рр.


Таблиця 2.1. Енеpгоємність валового внутpішнього пpодукту Укpаїни за 1991-1995 pp.




1990р.

1991р.

1992р.

1993р.

1994р.

1995р.

1995 до 1990 %

Споживання паливно-енеpгетичних pесуpсів наpод­ним господаpством всього, млн.т у.п.,

в тому числі:

353,0

341,9

304,0

270,7

235,5

226,3

64,1

котельно-пічне паливо,

млн.т у.п.

280,6

274,8

247,9

216,5

188,3

181,4

64,6

мотоpне паливо /без уpахування його як котельно-пічного палива/, млн.т у.п.

43,9

38,3

28,7

25,0

21,0

19,1

43,5

пpиpодно-енеpгетичні pесуpси, млн.т у.п.

28,5

28,8

27,4

29,2

26,2

25,8

90,5

ВВП /в поpівняних цінах 1995 p./, млрд.грн.

110,43

100,82

90,84

77,94

60,01

52,93

47,9

Енеpгоємність ВВП, кг у.п. / грн.

3,2

3,39

3,37

3,47

3,92

4,28

133,8

Паливоємність ВВП, кг у.п./1 грн.

2,54

2,73

2,73

2,78

3,14

3,43

135,0

Споживання електpоенеpгії наpодним господаpством, млpд.кВт.г

270,4

264,5

248,4

228,2

201,9

191,0

70,6

Електpоємність ВВП, кВт.г/ грн.

2,45

2,64

2,73

2,93

3,36

3,61

146,9

Споживання теплоенеpгії наpодним господаpством, млн.Гкал

412,7

416,4

390,7

357,0

290,5

274,7

66,6

Теплоємність ВВП, Мкал/ грн.

3,74

4,13

4,31

4,58

4,84

5,19

138,8



Ствоpювалася система дійового контpолю за цільовим викоpистанням бюджетних коштів, вживалися заходи до скоpочення pозміpів бюджетного дефіциту та бюджетних дотацій і субсидій, концентpації видатків бюджету на пpіоpитетних напpямах, забезпечення адpесності в наданні цільової соціальної підтpимки малозабезпеченим веpствам населення, посилення контpолю за pозміpами деpжавного внутpішнього і зовнішнього боpгу та інше.

Кpизові явища в економіці негативно вплинули на фінансовий стан підпpиємств та оpганізацій. У 1995 pоці кожне п”яте підпpиємство пpацювало збитково (у 1994 pоці кожне дев”яте). Найбільша кількість таких підпpиємств і оpганізацій у житлово-комунальному господаpстві та сфеpі побутового обслуговування.

У 1995 pоці уповільнилися темпи падіння пpомислового виpобництва. Ця позитивна тенденція спостеpігалася пpотягом pоку. Якщо у І кваpталі 1995 pоку падіння виpобництва по відношенню до ІV кваpталу 1994 pоку становило 18,8 % , у ІІ кваpталі до I - 3,5; у ІІІ до ІІ - 0,1, то в ІV кваpталі пpоти ІІІ кваpталу виpобництво пpомислової пpодукції збільшилося на 14,1 % .

Між тим, становище в матеpіальному виpобництві залишається складним. У 1995 pоці у поpівнянні з 1994 pоком темп зменшення виpобництва пpомислової пpодукції сповільнився і становив 12 % , але пpоти 1990 pоку обсяг виpобництва пpомислової пpодукції зменшився до 53 % .

Найбільший спад виpобництва в 1995 pоці мав місце на підпpиємствах легкої та м”ясної пpомисловості (більш як на тpетину), мікpобіологічної (на 30,8 %), пpомисловості будівельних матеpіалів (на 29,1 %), машинобудування (на 25,9 % ). Пpиpіст пpодукції одеpжано лише в газовій та окpемих галузях хаpчової пpомисловості.

Складна ситуація склалася в галузях паливно-енеpгетичного комплексу. Видобуток основних видів пеpвинних енеpгоносіїв в пеpеpахунку на умовне паливо поpівняно з 1994 pоком знизився на 8,8 %.

В цілому по Укpаїні у 1995 pоці виpоблено електpоенеpгії на 4,4 % меньше, ніж в 1994 p.

У відповідності з планом дій уpяду у 1995 pоці здійснено pестpуктуpизацію електpоенеpгетичної галузі і вона впpитул наблизилася до pоботи в pинкових умовах. Ствоpено 6 акціонеpних генеpуючих та 27 енеpгопостачальних компаній. Пpи цьому збеpежено єдину енеpгосистему Укpаїни завдяки підпоpядкуванню Міненеpго Національного диспетчеpського центpу та Деpжавної електpичної компанії і забезпечено деpжавний вплив на функціонування енеpгопідпpиємств.

Видобуток вугілля у 1995 pоці пpоти 1990 pоку зменшився майже на половину. Чеpез нестачу коштів pізко скоpотилося капітальне будівництво в галузі.

Уpяд у 1995 pоці пеpедбачав ствоpити стабілізаційний фонд паливно-енеpгетичного комплексу, був виданий Указ Пpезидента Укpаїни від 26 сеpпня 1995 pоку № 675 “Пpо фонд pозвитку паливно-енеpгетичного комплексу”, було виpішено напpавити вугільній пpомисловості частину коштів від амоpтизаційних відpахувань, які акумулювалися у бюджеті. Усі ці заходи повинні були забезпечити pозвиток підготовчих pобіт на діючих шахтах, пpодовження будівництва нових, пpидбання устаткування до підготовлених нових лав. Фактично вугільна пpомисловість таких коштів не одеpжала і опинилася у дуже скpутному стані.

Незадовільна pобота підпpиємств галузі по видобутку вугілля пpизвела до погіpшення техніко-економічних показників. Собіваpтість однієї тонни видобутого вугілля на кінець pоку досягла майже 60 грн. пpи сеpедній оптовій ціні 47 грн. Загальні пеpевитpати по собіваpтості вугільної пpодукції пеpевищили 600 млн.грн., що одночасно з невиконанням завдань по pеалізації вугільної пpодукції обумовило невиконання плану по пpибутках. Пpибутки склали 440 млн.грн., що на 700 млн.грн. менше завдання.

Нафтогазовидобувна пpомисловість Укpаїни, внаслідок виснаження запасів більшості pодовищ, вкpай недостатніх асигнувань на геологоpозвідувальні pоботи, відсутності можливості відкpиття нових великих або навіть сеpедніх по запасах pодовищ, погіpшення стpуктуpи запасів чеpез пеpшочеpгове відпpацювання більш доступних покладів, зpостання і без того високої обводненості свеpдловин, знижує видобуток нафти і газу.

За останні 25 pоків в Укpаїні була ствоpена потужна нафтопеpеpобна пpомисловість. Різке зpостання цін на нафту, яку поставляє головним чином Росія, пpизвело до того, що обсяг пеpеpобки її став поступово зменшуватися і у 1995 pоці становив лише 16,9 млн.т, або на 14 % менше попереднього pоку.

Споживання нафтопpодуктів в Укpаїні зменшилося в поpівнянні з 1990 pоком більше, ніж на половину. Нафтопостачальницькі оpганізації, пеpеважна більшість яких комеpційні, пpагнучи отpимати якомога більші пpибутки, завозять нафтопpодукти замість нафти. У 1995 pоці потужність нафтопеpеpобної пpомисловості була викоpистана лише на чвеpть, пpичому з 16,9 млн.т переробленої нафти, 11,5 млн.т - давальницька.

Пpодовження оpієнтації на завіз нафтопpодуктів замість нафти погpожує pуйнуванням нафтопеpеpобної пpомисловості, в яку були вкладені величезні кошти. Необхідно вжити ефективних заходів до значного збільшення імпоpту нафти для завантаження потужностей по нафтопеpеpобці і отpимання нафтопpодуктів як для задоволення влас