Реферат: Вступ

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ КОРПОРАТИВНИХ ОБЛІГАЦІЙ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ 12

1.1. Сутність, місце та роль корпоративних облігацій у структурі фінансового ринку 12

Висновки до розділу І 20

РОЗДІЛ ІІ. РИНОК КОРПОРАТИВНИХ ОБЛІГАЦІЙ У СТРУКТУРІ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ 24

2.1. Передумови формування та тенденції розвитку ринку корпоративних облігацій в Україні 24

Висновки до розділу ІІ 27

РОЗДІЛ ІІІ. ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ КОРПОРАТИВНИХ ОБЛІГАЦІЙ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ ДО СВІТОВОГО ФІНАНСОВОГО РИНКУ 30

3.1. Основні завдання національного ринку корпоративних облігацій в умовах інтеграції фінансових ринків 30

ВИСНОВКИ 40

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 44

ДОДАТКИ 62




ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

АДР – американська депозитарна розписка

ВЧА – вартість чистих активів

ДКЦПФР – Державна комісія із цінних паперів і фондового ринку

ЄС – Європейський союз

ЗУ – Закон України

ІСІ – інститути спільного інвестування

КІФ – корпоративний інвестиційний фонд

НДУ – Національний депозитарій України

НПФ – недержавні пенсійні фонди

ОВДП – облігації внутрішньої державної позики

ПІФ – пайовий інвестиційний фонд

ПФТС – Перша фондова торгова система

СК – страхова компанія

СНД – Співдружність незалежних держав

ТОВ – товариство з обмеженою відповідальністю


ВСТУП
^ Актуальність теми. Важливою формою акумулювання фінансових ресурсів для інвестування економіки є залучення коштів через механізм фінансового ринку шляхом емісії корпоративних цінних паперів, зокрема – облігацій, за рахунок яких можливо розв’язати проблему довгострокового фінансування підприємств та досягти необхідного рівня концентрації інвестицій у пріоритетних галузях економіки.

Особливо актуальними питання залучення фінансових ресурсів через механізми емісії облігацій постають в умовах світової фінансової кризи, адже, як засвідчив аналіз використання корпоративних облігацій у період фінансових криз (1998-1999 роки, події на світовому фінансовому ринку у 2008 році), облігації продовжують ефективно виконувати роль джерела фінансових ресурсів для емітентів на тлі суттєвого скорочення ринків акцій.

Проблематиці розвитку фінансового ринку та, зокрема, ринку корпоративних облігацій присвячено досить багато праць зарубіжних авторів, таких як Р. Брейлі, Ю. Брігхем, Д. Вайт, Л. Гітман, Е. Зельцер, М. Міллер, Ф. Мишкін, Т. Райс, Р. Уілсон, У. Шарп, Ф. Фабоззі. Серед вітчизняних вчених на особливу увагу заслуговують праці: Л. Алексеєнко, Г. Калач, В. Корнєєва, І. Лютого, В. Міщенка, О. Мозгового, С. Мошенського, С. Науменкової, В. Оскольського, А. Пересади, В. Ходаківської, В. Шапрана, Н. Шелудько та інших. Проблемам становлення ринку корпоративних облігацій присвячено роботи російських вчених: З. Воробйової, Я. Міркіна, С. Лосєва, С. Ляліна, І. Ніконової, Б. Рубцова та інших.

У роботах зазначених авторів досить вичерпно розкриті питання створення ефективної системи державного регулювання та формування національної моделі фінансового ринку взагалі та аналіз становлення та розвитку ринку корпоративних цінних паперів зокрема. Віддаючи належне проведеним дослідженням, варто зауважити, що недостатньо дослідженими залишаються аспекти визначення місця та ролі корпоративних облігацій на фінансовому ринку; визначення факторів впливу на розвиток ринку корпоративних облігацій в Україні у контексті міжнародного досвіду становлення та функціонування таких ринків; визначення шляхів підвищення ефективності використання корпоративних облігацій для залучення фінансових ресурсів у реальний сектор економіки.

Все це актуалізує обрану тематику наукового дослідження.

^ Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя" (шифр: 06 БФ 040-01), підрозділ «Теоретичні основи функціонування фінансових ринків та тенденції глобалізації», в межах якого розкрито специфіку функціонування ринку корпоративних облігацій в Україні.

^ Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в узагальненні теоретичних підходів до визначення сутності корпоративних облігацій і розробці методів досягнення ефективності їх емісії та обігу на сучасному етапі розвитку фінансового ринку України.

Відповідно до поставленої мети дослідження виникла необхідність у вирішенні наступних завдань:

визначити місце та роль корпоративних облігацій у структурі фінансового ринку;

узагальнити існуючі теоретичні підходи щодо визначення сутності корпоративних облігацій, виявити їх особливості як інструмента ефективного використання фінансових ресурсів;

проаналізувати досвід становлення та виявити закономірності розвитку ринку корпоративних облігацій у розвинених країнах та країнах, що розвиваються;

визначити ключові тенденції розвитку ринку корпоративних облігацій в Україні;

дослідити суперечності розвитку ринку корпоративних облігацій в умовах циклічності економічного розвитку;

розробити пропозиції щодо механізму державного впливу на ефективність функціонування ринку корпоративних облігацій в Україні;

розробити механізм управління емісією корпоративних облігацій у контексті підвищення ефективності їх використання на фінансовому ринку України;

запропонувати модель оптимізації параметрів емісії корпоративних облігацій, що дозволить підприємствам задовольнити потреби потенційних інвесторів.

^ Об’єктом дослідження є процеси функціонування ринку корпоративних облігацій як складової сучасного фінансового ринку.

Предметом дослідження є теоретичні основи та практичні аспекти емісії та обігу корпоративних облігацій на фінансовому ринку України.

^ Методи дослідження. У процесі роботи використано наступний комплекс загальнонаукових та спеціальних методів дослідження: метод аналізу та синтезу – при визначенні місця та ролі корпоративних облігацій у структурі фінансового ринку; діалектичний – при розкритті сутності таких понять, як «фінансовий ринок», «ринок корпоративних облігацій», «корпоративні облігації»; системно-структурного аналізу – при дослідженні іноземного та вітчизняного досвіду становлення та використання корпоративних облігацій як інструмента фінансового ринку; економіко-статистичний – при оцінці факторів впливу на розвиток ринку корпоративних облігацій в Україні; економіко-математичний – при вивченні сучасного стану використання корпоративних облігацій на фінансовому ринку України; історико-логічний метод – при визначенні етапів розвитку ринку корпоративних облігацій в Україні; алгоритмічні методи – при розробці механізму управління емісією корпоративних облігацій. Крім того, в процесі дослідження використовувалися методи спеціальних спостережень, метод кількісного та якісного порівняння; метод секторального аналізу та ін.

Інформаційною базою наукового дослідження стали законодавчі й нормативні документи, що визначають умови функціонування фінансового ринку та ринку корпоративних облігацій, зокрема, аналітичні та статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Міністерства фінансів України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Національного банку України та інформаційного агентства “Cbonds”. У роботі широко використовувались інформаційні джерела міжнародних фінансових організацій, наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів, матеріали науково-практичних конференцій, присвячені проблемам становлення та функціонування ринку корпоративних облігацій.

^ Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєвими теоретичними й практичними результатами, які характеризують новизну дослідження й особистий внесок автора в розробку теоретичних та організаційних засад підвищення ефективності ринку корпоративних облігацій в Україні, є наступні положення:

вперше:

ідентифіковано характер взаємозв’язків між купонною ставкою, строком та обсягом емісії корпоративних облігацій підприємств нефінансового сектора економіки на основі розробленої регресійної моделі та сегментації вітчизняного ринку корпоративних облігацій, що дає можливість емітентам корпоративних облігацій оцінювати ефективність залучення фінансових ресурсів шляхом емісії;

удосконалено:

теоретичні засади визначення місця ринку корпоративних облігацій в існуючій структурі фінансового ринку України як складової відкритої економічної системи країни, що дозволило виявити та систематизувати фактори впливу на розвиток ринку корпоративних облігацій;

підходи до формування комплексного механізму управління емісією облігацій на підприємстві, який містить рекомендації щодо зміни в організаційних структурах, виділяє критерії прийняття ефективних управлінських рішень із визначенням відповідальних виконавців та дозволяє досягти ефективності у процесі залучення фінансових ресурсів шляхом емісії корпоративних облігацій;

набуло подальшого розвитку:

обґрунтування фінансово-економічних параметрів корпоративних облігацій, які сприяють ефективному залученню інвестиційних ресурсів в економіку країни через механізм фінансового ринку, що є особливо актуальним за умов фінансової кризи, а саме: суттєва кореляція між доходністю та ступенем надійності емітентів облігацій; проведення емісії під конкретні інвестиційні проекти; менш спекулятивний характер капіталу, інвестованого в облігації; незначна ймовірність суттєвого скорочення вартості облігації за умови надійного фінансового стану емітента;

визначення етапів формування ринку корпоративних облігацій в Україні на основі виявлених тенденцій, закономірностей та суперечностей його розвитку; виокремлено наступні етапи: етап формування нормативно-правових та інфраструктурних передумов становлення ринку; етап фактичного зародження та становлення організованого ринку облігацій; етап активного формування «закритого» ринку облігацій; етап формування масового ринку корпоративних облігацій та новітній етап «фільтрації» учасників ринку облігацій, що формується під впливом фінансової кризи;

пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування ринку корпоративних облігацій в Україні на основі виявлених тенденцій (гальмування розвитку вторинного ринку через нерозвиненість інфраструктури ринку, неоднорідність випусків, зростання ролі внутрішнього ринку корпоративних облігацій в умовах післякризової активізації) та суб’єктивних складових (зниження об’ємів банківського кредитування, лібералізація фінансових транзакцій) розвитку ринків корпоративних облігацій у розвинених країнах та країнах, що розвиваються.

^ Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційна робота містить науково обґрунтовані висновки та рекомендації, які формують підґрунтя для дослідження й практичного розв’язання питань удосконалення функціонування ринку корпоративних облігацій та можуть бути використані місцевими та державними органами влади та науково-дослідними інститутами при розробці законодавчої бази, а також у практичній діяльності господарюючих суб’єктів, які планують залучати кошти шляхом випуску корпоративних облігацій. Загалом реалізація рекомендацій, що містяться в роботі, сприятиме підвищенню ефективності використання корпоративних облігацій як інструмента перерозподілу фінансових ресурсів.

Наукові висновки та результати, зокрема, рекомендації автора стосовно активізації ринку корпоративних облігацій, були використані Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації при формуванні програми соціально-економічного розвитку міста Києва на 2008 рік (довідка № 049-13/2734 від 31.03.2008 р.).

Розроблена автором модель емісійної політики дозволила провести оптимізацію основних параметрів емісії облігацій ВАТ „Фармак” та сформувати найбільш ефективну модель залучення фінансових ресурсів через облігаційне фінансування (довідка №31/2777 від 05.05.2008 р.).

Основні наукові та практичні результати дисертаційної роботи з актуальних питань випуску та обігу корпоративних облігацій на фінансовому ринку України впроваджені у навчальний процес на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 013/395 від 11.06.2008 р.).

^ Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено новий підхід до розв’язання важливого наукового завдання – підвищення ефективності ринку корпоративних облігацій в Україні. Наукові положення, висновки й рекомендації, які виносяться на захист, є авторським здобутком. Всі публікації, за винятком двох статей та колективної монографії, написані одноосібно.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднені на засіданнях кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та доповідалися на науково-практичних конференціях, зокрема: І Міжнародній науково-практичній конференції „Європейська наука ХХІ століття: стратегії та перспективи розвитку - 2006” (м. Дніпропетровськ, 2006 рік), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (м. Київ, 2006 рік), IV Міжнародній науково-практичній конференції „Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні” (м. Київ, 2006 рік), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України” (м. Київ, 2006 рік), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених „Фінансова політика України: реалії та перспективи розвитку” (м. Хмельницький, 2008 рік); Міжнародній науково-практичні конференції „Соціально-економічний розвиток України та її регіонів: проблеми науки та практики” (м. Харків, 2008 рік); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Становлення і розвиток банківської системи України в умовах ринкових перетворень в економіці” (м. Тернопіль, 2008 рік).

Публікації. За результатами дисертаційної роботи опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 4,65 друкованих аркуші, з них: розділ у колективній монографії обсягом 2,04 д.а. та 5 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,15 д.а.

^ Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків. Основний зміст дисертації викладено на 180 сторінках комп’ютерного тексту. Дисертація містить 30 таблиць, 37 рисунків, список використаних джерел, що включає 197 найменувань, і 16 додатків.

^ РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ КОРПОРАТИВНИХ ОБЛІГАЦІЙ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ 1.1. Сутність, місце та роль корпоративних облігацій у структурі фінансового ринку
Розвинутий фінансовий ринок країни є неодмінною передумовою ефективного функціонування економіки загалом, насамперед завдяки акумулюванню й ефективному розміщенню заощаджень в економіці, стан якої, у свою чергу, значною мірою залежить від ефективності переливанню інвестиційних коштів від тих, хто має заощадження, до тих, хто на сьогодні має потребу у фінансових ресурсах [122,с. 32]. Іншими словами, фінансовий ринок забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів із метою їх ефективного використання в економіці.

Поняття "фінансовий ринок" є дуже широким, оскільки охоплює не тільки фінансові зв'язки, але й значну кількість форм відносин власності і їх перерозподілу (трансформації). Неоднозначність в об'єктивності оцінки фінансового ринку і його структурної організації базується на тому, що "фінансовий ринок" намагаються замінити в літературі поняттям "грошового" або "кредитного ринку" [159, с. 26]. Крім того, у сучасній фінансовій науці досі не досягнуто єдності в підходах до визначення основних складових елементів фінансового ринку.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.



важливою перевагою є те, що в підприємства немає обов'язкової необхідності забезпечувати облігації заставою, як того вимагає банківський кредит. Це зберігає можливості одержання і додаткового банківського кредиту для підприємства [119].

Російський дослідник А.О. Краєв зауважує, що головна перевага випуску облігацій – одержання в борг середньо- або довгострокових коштів за більш низькою відсотковою ставкою, ніж за банківськими кредитами. Корпоративні облігації також мають більший строк обігу, ніж строк користування банківськими кредитами [75].

На думку С.Н. Кирилова, головною перевагою облігаційних позик є те, що облігації забезпечують емітентів більш-менш передбачуваним капіталом, тобто таким джерелом фінансування, яке допомагає компаніям зменшити обтяжливу залежність від короткострокових банківських кредитів (на кредитному ринку практично немає середньо- і довгострокових ресурсів із фіксованими ставками). Завдяки корпоративним облігаціям, на відміну від банківських кредитів, можна залучати на підприємство додаткові кошти без виокремлення застави [67].

Вітчизняний дослідник В.В Оскольський зазначає, що активізація використання облігаційних позик для фінансування інвестиційних проектів українськими підприємствами зумовлена тим, що емісія облігацій забезпечує отримання підприємством таких основних переваг порівняно з іншими схемами фінансування:

найчастіше це можливість залучити додаткові кошти під ставку, нижчу за кредитну ставку банку (більш низька ставка за облігаціями порівняно з банківськими кредитами зумовлена тим, що до емітентів облігацій висуваються досить жорсткі вимоги; вони проходять відповідні процедури перевірки на предмет фінансової надійності та платоспроможності, а тому інвестиції в облігації, по суті, менш ризиковані, ніж видача кредитів);

існує можливість визначення умовами емісії фіксованої відсоткової ставки (при одержанні кредиту в банку вона може змінюватися залежно від ринкової ситуації на ринку позикових капіталів). Крім того, є можливість зменшити обсяг виплат при достроковому викупі облігацій емітентами на вторинному ринку за їхньою ринковою вартістю;

випуск облігацій не стосується управління підприємством і не загрожує втручанням у внутрішні справи підприємства, оскільки облігації не дають інвесторам права на участь в управлінні підприємством;

залучені таким чином кошти не підлягають оподатковуванню;

відсотки і/або дисконт уважаються валовими витратами підприємства;

облігації можуть бути предметом застави для забезпечення фінансових зобов'язань;

більш цікавим є приватне розміщення, яке зазвичай проводиться серед стратегічних інвесторів, що зацікавлені в конкурентному інвестиційному проекті підприємства, під який залучаються кошти, і хочуть викупити весь випуск;

підприємства можуть випускати облігації для стимулювання своїх співробітників і керівників, дохід за ними обкладається меншим податком, ніж заробітна плата [117].

До теперішнього часу банківські кредити були фактично основним джерелом боргового фінансування для вітчизняних підприємств. Це зумовлено тим, що банківський кредит має ряд переваг, серед них порівняна простота технології одержання, можливість одержання кредиту за схемою, яка враховує конкретні потреби підприємства (зокрема підприємство може укласти з банком договір про надання кредитної лінії в певних межах, однак, при цьому підприємство реально буде позичати гроші тільки в міру їх необхідності). Однак і випуск облігацій має низку потенційних переваг, хоча не всі вони є актуальними для українських підприємств:

по-перше, облігаційні позики зазвичай дешевші від банківських кредитів завдяки меншому рівню ризиків;

по-друге, випуск облігаційних позик може дозволити підприємству залучити значно більші ресурси [127].

Сьогодні вітчизняні банки практично не мають у своєму розпорядженні значні кредитні ресурси, здатні задовольнити інвестиційні потреби великих компаній. У свою чергу, саме облігаційні позики дають підприємству перспективу мати в майбутньому порівняно дешеве й істотне джерело позикових коштів.

У Додатку Д наведено порівняльну характеристику окремих джерел зовнішнього фінансування діяльності корпорацій, визначених відповідно до моделі фінансового ринку (рис. 1.2).

Наведена в Додатку Д порівняльна характеристика інструментів залучення зовнішніх фінансових ресурсів дозволяє визначити основні переваги та недоліки корпоративних облігацій (табл. 1.2).

^ Таблиця 1.2

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.




Рис. 1.3. Вподобання інвесторів і чинники, що на них впливають

(Джерело: розроблено автором на основі [151,177,178,179,192])

Ставлення до ризику. Ставлення інвестора до ризику визначається трьома основними чинниками: ступенем схильності до ризику, можливістю інвестора прийняти на себе ризик і толерантністю до ризику, що визначається як інтегрований показник перших двох чинників.

Ступінь схильності до ризику зазвичай різна для інституціональних та індивідуальних інвесторів. Якщо індивідуальні інвестори керуються виключно власними уподобаннями, то інституціональні інвестори є більш залежними від законодавчих обмежень і особливостей регулювання їхньої діяльності. Наприклад, інвестиції пенсійних фондів будуть менш ризикованими порівняно з корпоративним інвестиційним фондом із ризикованою стратегією.

Можливість інвестора прийняти ризик залежить від: (1) рівня поточних витрат інвестора та розміру резервних коштів, необхідних для покриття тимчасових збитків від інвестування; (2) довготермінових цілей інвестора щодо розміру інвестиційного доходу та зобов'язань; (3) фінансової позиції інвестора.

Ступінь схильності інвестора до ризику та можливість інвестора прийняти ризик дозволяє визначити рівень толерантності до ризику (рис. 1.4).


Рис. 1.4. Визначення рівня толерантності інвестора до ризику

Джерело: [177, с. 445]

Толерантність до ризику також має визначатися як несхильність інвестора до ризику (risk aversion), тобто ступінь неможливості та небажання інвестора взяти на себе ризик. Обираючи інструмент інвестування, інвестори виходять зі ступеня несхильності до ризику, або толерантності до ризику.

^ Очікуваний дохід. Рівень очікуваного доходу залежить від ставлення інвестора до ризику. Чим вища ступінь толерантності інвестора до ризику, тим вищий рівень доходу він очікує. Ставлення інвестора до ризику визначає також його граничний рівень очікуваного доходу. Характер зобов'язань інвестора також впливає на рівень очікуваного доходу. Наприклад, індивідуальний інвестор, що має зобов'язання зі сплати страхових внесків щороку, орієнтуватиметься на ті фінансові інструменти, які забезпечать його сталим доходом наприкінці року для сплати необхідних йому платежів. Для інвестиційних інвесторів, особливо банків, НПФ, страхових компаній, досягнення відповідності між розміром і строками інвестицій і наявними зобов'язаннями є одним із першочергових завдань їхньої діяльності.

Обмеження. До основних обмежень, якими керуються інвестори, вибираючи інструмент інвестування, належать: ліквідність, термін погашення, податки та державне регулювання. Потреба в ліквідності визначається як потреба в додаткових коштах понад заплановані надходження у визначений період часу. Наприклад, індивідуальний інвестор, який запланував розпочати будівництво власного будинку за рік, надаватиме перевагу інструментам, які можна буде легко продати на ринку у визначений період часу, або такі, що погашаються за рік [177, с. 448]. Для інституціональних інвесторів потреба в ліквідності виникає у зв'язку з наявними та запланованим зобов'язаннями.

Термін погашення зобов'язання тісно пов'язаний із ліквідністю інструменту. Якщо інструмент можна легко та швидко продати на ринку без утрати його вартості (висока ліквідність), то термін погашення зобов'язання для інвестора не має значення, оскільки він зможе реалізувати своє право на отримання інвестованих ним коштів в будь-який момент часу. При інвестуванні в інструменти з низькою ліквідністю (банківські депозити, внески до пенсійного фонду, акції закритих інвестиційних фондів тощо), інвестор зазвичай виходить зі строків виконання відповідних за розміром зобов'язань.

Розмір ставки податків, за якою оподатковуються доходи інвестора за конкретним інструментом, значно впливають на вибір того чи іншого інструменту. Очевидно, що інвестор бере саме той інструмент, розмір податку за яким буде нижчим за інших рівних умов.

Державне регулювання граничного розміру інвестування для інституціональних інвесторів обмежує бажання інвестора щодо інвестування в той інструмент, граничний розмір інвестування в який уже досягнуто.

Таким чином, можемо зазначити, що інвестори, вибираючи інструменти інвестування, ураховують:

рівень ризику;

рівень дохідності;

періодичність виплати та можливість прогнозування розміру доходу;

ліквідність;

термін до погашення;

оподаткування доходів від інвестування.

У Додатку Ж наведено порівняльну характеристику окремих інструментів інвестування коштів, визначених відповідно до моделі фінансового ринку (рис. 1.2) і відповідно до обраних характеристик.

Наведена в Додатку Ж порівняльна характеристика інструментів інвестування коштів дозволяє визначити основні переваги та недоліки корпоративних облігацій (табл. 1.6)

^ Таблиця 1.6

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.



розвиток внутрішніх інституціональних інвесторів;

розвиток державного сектору облігацій;

розвиток корпоративного управління;

забезпечення прозорості емітентів корпоративних облігацій [105].

Активізація ринку корпоративних облігацій в Україні, збільшення його ліквідності та привабливості для дрібних портфельних інвесторів і фізичних осіб дозволить перетворити цей сегмент фінансового ринку на високоефективний механізм залучення інвестицій підприємствами реального сектору економіки.
^ Висновки до розділу І
Проведення дослідження теоретичних засад корпоративних облігацій як інструменту фінансового ринку дозволило отримати такі результати:

на основі дослідження літератури, присвяченої фінансовому ринку, було запропоновано визначити фінансовий ринок як механізм перерозподілу фінансових ресурсів, який забезпечує реалізацію попиту та пропозиції на них усіх суб'єктів економічних відносин у межах чинного законодавства та за допомогою наявної інфраструктури, з метою досягнення ефективного перерозподілу фінансових ресурсів в економіці;

у роботі розроблено модель фінансового ринку за такою класифікаційною ознакою, як інструмент перерозподілу фінансових ресурсів, що використовується на ринку. За обраного підходу фінансовий ринок має такі елементи: (1) кредитний ринок, представлений банками; (2) ринок фінансових послуг, представлений страховими компаніями, НПФ, ІСІ, кредитними спілками й іншими фінансовими компаніями (факторингові, лізингові компанії); (3) ринок цінних паперів. Розроблена в роботі модель дозволяє визначити місце корпоративних облігацій на фінансовому ринку, а також основні чинники, що впливають на розвиток ринку корпоративних облігацій;

систематизація підходів до визначення сутності "облігації" дозволила виявити, що різниця в підходах до визначення облігації полягає в розумінні її або як інструменту позики, або як інструменту інвестування. У роботі показано, що облігація – це: цінний папір, який об'єднує в собі риси як першого, так і другого. Саме тому в дослідженні запропоновано підхід до визначення облігації через формулювання його основних властивостей: (1) це емісійний цінний папір, який забезпечує його емітента необхідними для проведення його подальшої діяльності фінансовими ресурсами на умовах строковості, платності та поверненості, якщо інше не передбачено умовами розміщення; (2) інвестиційний цінний папір, який є зобов'язанням емітента здійснити зворотну виплату грошової суми та відсотків за нею, якщо інше не передбачено умовами випуску; (3) цінний папір, який забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів із метою їх ефективного використання і визначає відносини позики між власником цінного папера й емітентом, а також умови реалізації цих відносин;

залежно від ролі, яку відіграють облігації, випущені різними групами емітентів, було запропоновано вирізнити такі види облігацій (що відповідає українському законодавству): державні облігації (ОВДП, облігації місцевих позик); облігації фінансових компаній; іпотечні облігації; корпоративні облігації. У дослідженні показано, що основною роллю, яку відіграють корпоративні облігації на фінансовому ринку, є: (1) забезпечення прямого каналу перерозподілу фінансових ресурсі від домогосподарств до виробничого сектору; (2) забезпечення ефективного функціонування інших ринків, які утворюють цілісну економічну систему;

запропоновано таке визначення корпоративної облігації: "Корпоративні облігації – це цінний папір, що емітується підприємствами різних форм власності з метою залучення вільних фінансових ресурсів до виробничого сектору економіки, і є зобов'язанням емітента сплатити інвесторові визначену умовами випуску грошову суму та відсотки за користування нею";

на основі порівняння за аналогічними інструментами фінансового ринку, у роботі досліджено особливості корпоративних облігацій як утілення єдності інструменту позики й інструменту інвестування вільних фінансових ресурсів. При визначенні особливостей корпоративної облігації як інструменту залучення фінансових ресурсів на підприємство визначено їхнє місце в системі джерел залучення зовнішніх фінансових ресурсів і проведено порівняльний аналіз характеристик визначених інструментів. Результати аналізу дозволили з'ясувати, що до основних переваг облігацій як джерела зовнішнього фінансування підприємств, належать: можливість залучити кошти на довгий строк, зазвичай без застави й у великої кількості інвесторів, що знижує ймовірність утрати контролю над підприємством; крім того, облігації як цінний папір із вторинним ринком дозволяють підприємствам здійснювати ефективну боргову політику, викупаючи на ринку частину власних облігацій за наявності надлишкової ліквідності;

дослідження облігацій як інструменту інвестування коштів порівняно з аналогічними інструментами, визначеними на основі побудованої моделі фінансового ринку, дозволило з'ясувати: (1) основні характеристики цінних паперів, що беруться до уваги при прийнятті інвестиційного рішення; (2) основні переваги корпоративних облігацій порівняно з аналогічними інструментами фінансування, до яких, зокрема, належать: ліквідність, більш високий дохід (порівняно з ОВДП і банківським кредитом) за умови прийняття більшого ризику; можливість прогнозування доходів від інвестування; право першочергового отримання інвестованих коштів при ліквідації підприємства; можливість прямого інвестування в економіку країни;

у роботі показано, що ступінь використання суб'єктами фінансового ринку корпоративних облігацій безпосередньо залежить від рівня розвитку ринку, на якому вони функціонують – ринку корпоративних облігацій. Для глибокого дослідження національного ринку корпоративних облігацій проведено аналіз ринків розвинутих країн і країн, що розвиваються. За результатами проведеного аналізу показано, що: (1) суб'єктивними складниками активізації ринку корпоративних облігацій у країнах з ринком, що розвивається, є передумови цього процесу: розвиток місцевих інституціональних інвесторів (країни Латинської Америки), зниження обсягів банківського кредитування в період кризових років (Азія, Мексика), лібералізації фінансових трансакцій (Японія), сприятливі макроекономічні умови (Україна); (2) об'єктивною тенденцією розвитку ринку корпоративних облігацій у таких країнах є те, що становлення ринку корпоративних облігацій ускладнювалося через його нерозвинуту інфраструктуру; (3) до основних кроків з активізації розвитку ринку корпоративних облігацій, що їх використали країни з ринком, що розвивається, належать: створення рейтингових агентств; розвиток внутрішніх інституціональних інвесторів; розвиток державного сектору корпоративних облігацій; розвиток корпоративного управління; забезпечення прозорості емітентів корпоративних облігацій.
^ РОЗДІЛ ІІ. РИНОК КОРПОРАТИВНИХ ОБЛІГАЦІЙ У СТРУКТУРІ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ 2.1. Передумови формування та тенденції розвитку ринку корпоративних облігацій в Україні
Як відомо, основними інструментами залучення коштів внутрішніх інвесторів на розвиток підприємств є банківське кредитування і випуск цінних паперів, при цьому в сучасних умовах найпривабливішими для компаній-реципієнтів є саме корпоративні облігації. Швидкий розвиток економіки України загалом, збільшення випуску традиційних і нових видів продукції, реконструкція старого та зведення нового виробництва вимагають довгострокових інвестицій, – усе це підносить проблему прискорення створення вітчизняного ринку корпоративних облігацій до рівня загальнодержавної [111].

На сьогодні можна виокремити дві головні переваги корпоративних облігацій перед звичайним кредитуванням. Перша: при випуску боргових зобов'язань компанія не повинна надавати банку заставне майно у великих розмірах. Часто корпоративні облігації випускаються без забезпечення, тобто забезпеченням є "добре" ім'я компанії. Іншою перевагою коштів, здобутих за допомогою випуску облігацій є отримання дешевшого ресурсу. Інтерес до ринку корпоративних облігацій пов'язаний насамперед із тими можливостями, які одержує компанія, залучаючи фінансування за допомогою випуску облігацій. Емітуючи облігації, підприємство одержує передусім альтернативне банківському кредиту джерело фінансування. Це дозволяє підприємству більш гнучко керувати фінансами як за вартістю, так і за обсягом залучених ресурсів (маючи можливість викупу своїх паперів на вторинному ринку – самостійно або через уповноваженого торговця). До того ж у цьому разі підприємство не залежить від одного кредитора, оскільки заборгованість за цінними паперами диверсифікується серед певної кількості інвесторів. Ще однією важливою перевагою є те, що в підприємства немає обов'язкової необхідності забезпечувати облігації заставою, як того вимагає банківський кредит. Останнє зберігає можливості одержання і додаткового банківського кредиту для підприємства.

Слід зазначити, що розвиток ринку корпоративних боргових інструментів дозволить вирішити кілька стратегічних завдань у сфері монетарного регулювання в українській економіці, а саме:

усуне протиріччя між переважно короткостроковим характером ресурсів банківської системи України та попитом із боку реального сектору економіки на довгострокові і середньострокові позичення з боку підприємств, що дозволить створити канал трансформації заощаджень, замкнених у банківській системі, в інвестиції;

забезпечить банки й інших інвесторів дохідними й одночасно ліквідними активами, що стане одним із факторів скорочення відтоку капіталу із країни;

розширить інструментарій регулювання монетарною владою грошової пропозиції через операції на відкритому ринку корпо