Реферат: Програма курсу Опорний коспект лекцій Завдання для контрольних робіт Тести

Учбово-методичні матеріали з курсу «МАКРОЕКОНОМІКА» для дистанційної форми навчання через

систему ІНТЕРНЕТ


Гончарова Наталія Петрівна, д.е.н.,

проф.- викладач КІІМ


З М І С Т

Програма курсу

Опорний коспект лекцій

Завдання для контрольних робіт

Тести

Питання для підготовки до іспиту

Методичні вказівки до написання курсових робіт

Список літератури
^ ПРОГРАМА КУРСУ


КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА


Кваліфікаційна характеристика визначає фахові знання студента з “Макроекономіки” і кваліфікаційні вимоги


^ ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ. Студент повинен володіти необхідним загальним обсягом знань в економічній, правовій, соціально-психологічній, екологічній, культурній й інших галузях знань. Повинен володіти основними прийомами індивідуальної і колективної роботи, спроможністю до самоосвіти, вивчення накопиченого досвіду у фаховій галузі.

^ СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ суть макроекономіки, її значення в сучасних умовах розвитку економіки України і світу, сфери застосування. Сутність основних понять і категорій, вироблених у макроекономіці, задачі макроекономіки як науки і як навчального курсу.

Історію виникнення і розвитку макроекономіки, що повинно допомогти більш глибокому розумінню її сутності і значення.

Основні макроекономічні показники і їх роль у міжнаціональних порівняннях; основні типи грошових систем і методи державного регулювання грошового обігу; соціально-економічні наслідки інфляції і безробіття і її регулювання; межі пошуку можливостей розробки макроекономічної політики національної економіки, її макроекономічної стратегії і тактики; міжнародні валютні і кредитно-розрахункові відносини, розуміння необхідності і сутності творчості в макроекономічній діяльності

^ СТУДЕНТ ПОВИНЕН ВМІТИ вирішувати макроекономічні задачі, обумовлені переходом країни до ринкових умов господарювання; збирати необхідну інформацію про макроекономічні процеси; розраховувати й оцінювати макроекономічні показники на національному і міжнародному рівнях.

На основі отриманої інформації виробляти пропозиції щодо формування макроекономічної політики для розгляду її на міждержавному рівні: аналізувати існуючі економічні умови української економіки з метою їх трансформації в цивілізований процес.

Відслідковувати інформацію про економічне зростання і визначати, на якому відрізку / рецесії або експансії/ знаходиться національна економіка; на основі міжкраїнової інформації , спостерігати за формуванням і реалізацією макроекономічної політики по основних макроекономічних показниках / ВНП, Національний доход, економічне зростання, рівні інфляції і безробіття, особисті прибутки і прибутки корпорацій й ін./.

Вивчати фінансовий ринок, прогнозувати його кон'юнктуру.


П Р О Г Р А М А


В С Т У П


Предмет курсу. Макроекономічна наука. Макропідход до оцінки економічних об'єктів і процесів. Співвідношення цілого і частини. Економічна теорія і фактичний аналіз, використання кількісних методів у макроекономіці. Місце курсу в системі економічних дисциплін. Основні задачі і структура курсу. Роль курсу в підготовці економіста-менеджера. Роль України в євразійському економічному просторі. Напрямки перетворень в українській економіці з метою забезпечення рівноваги національного ринку і рівноважного розвитку економіки


^ ТЕМА 1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ МАКРОЕКОНОМІКИ. МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ


Економічне мислення. Вимір результатів економічної діяльності. Валовий внутрішній продукт і валовий національний продукт. Прибутки, витрати і їх кругообіг. Принципи розрахунку ВНП. Дефлятор ВНП. Реальні і номінальні перемінні. Індекс цін. Потоки і запаси в макроекономіці. Інвестиції й основний капітал. Заощадження і багатство. Дефіцит бюджету і державний борг. Деякі динамічні аспекти макроекономіки. Роль очікувань.


^ ТЕМА 2. НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХОД: ЙОГО ВИРОБНИЦТВО, РОЗПОДІЛ І ВИКОРИСТАННЯ


Виробництво товарів і послуг. Чинники виробництва. Виробнича функція. Фінансування пропозиції товарів і послуг. Розподіл національного доходу по чинниках виробництва. Проблеми національного доходу і конкуренція. Попит на чинники виробництва. Попит на товари і послуги. Рівноважна ставка відсотка.


^ ТЕМА 3. ІНВЕСТИЦІЇ


Різновиди капіталу й інвестицій. Базова теорія інвестицій. Розвиток базової теорії. Інвестиції в основні фонди підприємств. Інвестиції в житлове будівництво. Накопичення запасів. Інвестиції в запаси. Причини створення запасів. Чинники, що визначають розмір інвестицій. Податки й інвестиції. Емпіричний аналіз інвестиційних витрат. Модель акселератора інвестиційного процесу. Теорії. засновані на раціонуванні кредитів. Заощадження, інвестиції і рахунок поточних операцій.


^ ТЕМА 4. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ


Моделі росту. Джерела економічного росту. Модель росту Солоу. Накопичення капіталу. Рівень капіталоозброєності і Золоте правило. Ріст населення. Технологічний процес. Нові підходи до визначення економічного росту. Економічние зростання у відкритій економіці. Економічние зростання і міжнародні потоки капіталу. Торгівля й економічние зростання Відкрита економіка й економічна конвергенція. Заощадження, ріст і економічна політика. Види макроекономічної політики, що сприяють економічному росту. Методи розрахунку джерел економічного росту.


^ ТЕМА 5. БЕЗРОБІТТЯ


Втрата роботи, пошук роботи і природний рівень безробіття. Інститути ринку праці і динаміка сукупної пропозиції. Чинники, що визначають рівень природного безробіття: міграційні і демографічні; мінімальний рівень заробітної плати; страхування на випадок безробіття; впливовість профспілок; роль податків. Види безробіття: фрикційне, циклічне, структурне. Витрати безробіття. Показники безробіття. Тривалість безробіття. Розходження рівнів безробіття серед різноманітних демографічних груп. Тенденції до підвищення рівня безробіття. Вступ у ринок праці і відхід із нього.


^ ТЕМА 6. ІНФЛЯЦІЯ


Що таке гроші, їх функції, види. Показники кількості грошей в обігу. Кількісна теорія грошей. Дефіцити державних бюджетів і інфляція.

«Сеньйораж»: прибуток від випуску грошей. Інфляція і ставки відсотка. Ефект Фішера. Типи інфляції. Суспільні витрати й інфляція. Прогнозована, непрогнозована і очікувана інфляція. Інфляція і різка зміна пропозиції. Дилема «інфляція - безробіття». Механізм формування очікувань і крива Філліпса. Історія дуже високих інфляцій і гіперінфляцій. Економічна динаміка гіперінфляції. Стабілізаційна політика припинення гіперінфляції. Стабілізація інфляції в Східної Європі. Державне регулювання інфляційних процесів.


^ ТЕМА 7. СУКУПНИЙ ПОПИТ


Ринок товарів і крива IS. Криві сукупного попиту. Зсуви кривих сукупного попиту. Визначення рівня сукупного попиту. Рівновага сукупного попиту. Сукупний попит і мультиплікатор Кейнса. Модель IS-LM як теорія сукупного попиту. Вплив макроекономічної політики на сукупний попит. Використання IS-LM при розробці стабілізаційної політики.


^ ТЕМА 8. СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ


Макроекономіка як наука про економічні коливання. Визначення рівня сукупної пропозиції. Класичний підхід до сукупної пропозиції. Кейнсіанский підхід до сукупної пропозиції. Моделі сукупної пропозиції. Крива Філліпса. Нові розробки: сучасні кейнсіанці. Міжнародні розходження в кривій сукупної пропозиції.


^ ТЕМА 9. ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА


Прибутки і витрати держави. Еквівалентність Рікардо. Причини надмірних державних витрат. Сутність дискреційного фіскальної політики. Наслідки впливу держави на рівень витрат, виробництва і податків. Сутність фіскальної вмонтованої політики. Зв'язок між податками і рівнем виробництва при різноманітних бюджетних умовах. Збалансований бюджет, дефіцитний бюджет, бюджет із надлишком. Фіскальна політика і проблема збалансованого бюджету. Стимулююча й обмежувальна фіскальна політика як засіб антициклічного регулювання економіки. Збалансування бюджету. Державний борг і методи фінансування бюджетного дефіциту.


^ ТЕМА 10. ЕКОНОМІЧНІ ЦИКЛИ


Загальна характеристика економічних циклів. Виділення

трендів і циклів. Імпульсно-розподільний підхід до бізнесів-циклів. Інвестиційні цикли і кейнсіанська теорія бізнесу-циклу. Політичні шоки як джерело імпульсів циклів. Циклічний економічний ріст. Природа економічних циклів. Принципи акселератора. Характеристика циклів Кітчина, Жугляра, Кондратьєва. Моделі реального економічного циклу. Дискусійні питання теорії реального економічного циклу.


^ ТЕМА 11. БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ І ДЕРЖАВНИЙ БОРГ


Причини державного дефіциту і державного боргу. Канали державного боргу. Роль держави у виникненні бюджетного дефіциту і державного боргу. Наслідки державного боргу. Джерела покриття бюджетного дефіциту. Чи небезпечний державний борг?


^ ТЕМА 12. РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


Фіаско /дефекти/ ринку, політика і регулювання. Регулювання на практику: економічне, соціальне. Зовнішні ефекти. Інформація і запобігання збитку. Інформація, альтернативи і патерналізм. Дефекти регулювання. Прямування за дерегулювання. Наслідки дерегулювання.


^ ТЕМА 13. НЕДОСКОНАЛА КОНКУРЕНЦІЯ: МОНОПОЛІЯ


Недосконало конкурентні ринки. Монополія і монопольна влада. Монополістична конкуренція. Олігополія. Змова і суперництво в олігополії. Розмаїтість форм олігополістичного поводження. Граничний прибуток і монопольний випуск. Оптимальний випуск для монополії. Монопольні прибутки. Еластичність попиту. Порівняння монополії конкуренції. Природна монополія. Найважливіші ресурси і державна політика. Узагальнення базової моделі монополії. Цінова дискримінація. Домінантні фірми. Монополія і прогрес.


^ ТЕМА 14. ЧИННИКИ ВИРОБНИЦТВА


Ринки чинників виробництва. Гранична прибутковість чинника. Оптимальний розмір попиту на чинник. Види чинників виробництва: земля, праця, капітал, підприємництво. Основне правило попиту на чинники. Пропозиція праці в масштабах економіки в цілому. Ефекти прибутку і заміщення. Земельна рента і ціни на землю. Пропозиція капіталу. Довгострокова пропозиція капіталу. Рівновага на ринку капіталу. Капітал і норма віддачі в економіці.


^ ТЕМА 15. ЕКОНОМІКА І ГРОШІ


Попит на гроші, рівень цін. Попит на гроші і реальні прибутки. Розрахунок масштабів попиту. Попит на гроші і процентні ставки. Грошова маса і процентна ставка в стані рівноваги. Процентна ставка і попит на інвестиції. Інвестиції й очікувані прибутки. Гроші, процентні ставки і сукупний попит. Ефекти гальмування. Фіскальна експансія і процентні ставки. Субсидування інвестицій. Кейнсіанска теорія і державний активізм.


^ ТЕМА 16. ГРОШІ І БАНКІВСЬКА СПРАВА


Гроші і їх функції. Різноманітні види грошей. Банківська справа. Потенціал банків. Резерви. Банківські операції. Грошова маса. Сучасна банківська справа. Баланс рахунків банківської системи. Банки і їхня роль фінансових посередників. Комерційні банки і грошова маса. Гроші і майже гроші. Кількість грошей в обігу і грошовий мультиплікатор.


^ ТЕМА 17. ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ І ГРОШОВА СИСТЕМА


Грошова політика. Функції Федеральної резервної системи. Баланс Федеральної резервної системи. Операції на відкритому ринку. Fed і кількість грошей в обігу. Федеральна корпорація страхових депозитів. Банківська паніка і роль кредитора. Fed і казначейство: дефіцит фінансування. Золотий стандарт. Грошово-кредитне регулювання економіки. Монетарна політика держави. Вплив грошової пропозиції на обсяг національного виробництва. Грошово-кредитна політика банків у довгостроковому і короткостроковому періоді.


^ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН

Назва теми

Усього

Кількість годин в тому числі самостійна робота

Вступ

2

2

ТЕМА 1.Основні поняття макроекономіки.Макроекономічні показники

2

2

ТЕМА 2. Національний доход: його виробництво, розподіл і використання

4

4

ТЕМА 3. Інвестиції

4

4

ТЕМА 4. Економічне зростання

4

4

ТЕМА 5. Безробіття

2

2

ТЕМА 6. Інфляція

2

2

ТЕМА 7. Сукупний попит

2

2

ТЕМА 8. Сукупна пропозиція

2

2

ТЕМА 9. Фіскальна політика

4

4

ТЕМА 10. Економічні цикли

4

4

ТЕМА 11. Бюджетний дефіцит і державний борг

4

4

ТЕМА 12. Регулювання економічної діяльності

4

4

ТЕМА 13. Недосконала конкуренція: монополія

4

4

ТЕМА 14. Чинники виробництва

4

4

ТЕМА 15. Економіка і гроші

4

4

ТЕМА 16. Гроші і банківська справа

4

4

ТЕМА 17. Центральні банки і грошова система

4

4

Разом

Консультації

Іспит

Всього

60

4 години

4 години

68 годин

60



^ ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ


Анотація

У даному конспекті лекцій по курсу «Макроекономіка» розглядаються макроекономічні показники, визначення і вимірювання національного доходу, сукупний попит і сукупна пропозиція, нецінові чинники сукупного попиту і сукупної пропозиції, рівноважні стани в макроекономіці.

Інвестиції: різновиди капіталу й інвестицій, базова теорія інвестицій, інвестиції в основні фонди, податки й інвестиції, інвестиції в житлове будівництво, інвестиції в запаси, модель акселератора запасів.

Фіскальна політика: дискреційна фіскальна політика, фіскальна політика в ході економічного циклу, фінансування дефіциту або засоби позбавлення від бюджетних надлишків, варіанти політики: урядові витрати або податки, інструменти фіскальної політики, межа фінансово-бюджетної політики, політичні проблеми фіскальної політики, фіскальна політика у відкритій економіці.

Макроекономічні труднощі і бюджетна політика: бюджетний дефіцит, державний борг й інфляція, внутрішній і зовнішній державний борг, обслуговування боргу, бюджетний дефіцит і економічне зростання, експансіоністська бюджетна політика.

Грошова політика і банківська система: роль центрального банку і грошовий контроль, комерційні банки і пропозиція грошей, попит на гроші і грошовий контроль. Ставка відсотка і сукупний попит: вплив ставки відсотка на споживання й інвестиції, IS-LM аналіз, грошова політика і IS-LM аналіз.

Безробіття й інфляція, грошова політика при фіксованих плаваючих курсах.

Теоретичні проблеми світового господарства: інтернаціоналізація господарського життя, макроекономіка відкритої економічної системи, світовий ринок і теорії міжнародної торгівлі, зовнішня торгівля, зовнішньоторговельний мультиплікатор, валютний курс, торговий і платіжний баланс.

У конспекті звертається увага на національні особливості макроекономіки в Україні.


В С Т У П
Макроекономіка - наука, що вивчає економіку в цілому, намагається відповісти на питання: чому в наш час прибутки вищі, ніж у 50-ті роки ХХ століття, чому в 50-ті роки вони були вищими, ніж на рубежі нашого століття? Чому в деяких країнах спостерігається високий темп інфляції, а в інших - ціни стабільні? Які причини викликають депресії і спади, і яка політика може допомогти їх уникнути ?
Макроекономіка - це наука про агреговану поведінку в економіці, у той час як економічне життя країни формується з мільйонів індивідуальних дій, що започатковуються фірмами, споживачами, працівниками, державними чиновниками. Макроекономіка концентрується на глобальних наслідках цих дій.

Проблеми макроекономіки займають головне місце в політичних дебатах. У 70-і роки Р.Ніксон, Д.Форд і Д.Картер робили безуспішні спроби боротьби з прискоренням інфляції. У 80-і роки президенти Р.Рейган і Д. Буш зіткнулися з проблемами значного дефіциту федерального бюджету.

Популярність кожного президента зростає в часи економічних підйомів і падає в часи спадів. Виборці добре інформовані про події в галузі макроекономіки, а політики рівною мірою усвідомлюють важливість макроекономічної політики.

Макроекономічні проблеми також грають найважливішу роль у міжнародних відносинах. Протягом 50-х 60-х років більшість промислово розвинениих країн зберігали фіксовані курси обміну національної валюти на валюту інших країн. На початку 70-х років система фіксованих обмінних курсів відійшла в минуле, і почалася ера гнучких і дуже рухливих обмінних курсів. У 80-і роки США імпортували набагато більше товарів, чим експортували, і фінансували цей імпорт за рахунок значних позик на світових фінансових ринках. Сьогодні світ змінився, й економіка стала глобальною.

Макроекономісти займаються аналізом розвитку економіки як єдиного цілого. Вони збирають дані про прибутки, ціни, безробіття і багато інших показників, що відносяться до різних країн і різних періодів. Потім вони намагаються сформулювати загальний теоретичний підхід до пояснення цих даних.

Відзначені проблеми привертають увагу вчених, політиків, преси, і саме їх ми асоціюємо з урядовою макроекономічною політикою. Інфляція, безробіття, гроші, зростання виробництва, урядові витрати і прибутки, розміри конкуренції - найактуальнійші з проблем, яких торкається макроекономіка.


1. ^ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ


Найкращим показником стану економіки більшість аналітиків вважають валовий національний продукт /ВНП/. Більш детально ВНП можна уявити як:

- сукупний прибуток всіх економічних агентів;

- загальний обсяг витрат уряду на виробництво товарів і послуг.

Люди віддають перевагу великим прибуткам відносно менших. Аналогічно, чим вище обсяг виробництва товарів і послуг, тим вище ступінь задоволення особистих, виробничих і державних потреб. У такий спосіб ВНП характеризує стан економіки.

ВНП вимірює одночасно і прибуток в економіці, і обсяг витрат на виробництво, оскільки в кінцевому рахунку в цілому для економіки обсяг прибутків повинен рівнятися обсягу витрат. Щоб переконатися в цьому, ми повинні вивчити національне рахівництво, статистичну систему виміру ВНП і ряд інших, пов'язаних із цим показників.



Уявімо собі економіку, у якій виробляється єдиний вид товару - хліб, за допомогою єдиного виду витрат - праці. Всі економічні угоди між домашніми господарствами і фірмами покажемо на малюнку 1.

Мал. 1. Економічні угоди між домашніми господарствами і фірмами

Внутрішнє коло показує потік праці і хліба: домашні господарства продають працю фірмам, а фірми продають вироблений ними хліб домашнім господарствам. Зовнішнє коло показує потік грошей: домашні господарства сплачують фірмам за хліб, а фірми сплачують домашнім господарствам зарплату і прибуток. У такій економіці ВНП - це і загальний обсяг витрат на хліб, і сукупний прибуток від виробництва хліба.

Таким чином, праця рухається від домашніх господарств до фірм, а хліб рухається від фірм до домашніх господарств. Так, ВНП характеризує потік грошей в економіці.

Ми можемо розрахувати його двома способами. ВНП - це сукупний прибуток від виробництва хліба, що дорівнює сумі заробітної плати і прибутку - верхня половина схеми кругообігу грошей. У той же час, ВНП - це загальний обсяг витрат на покупку хліба - нижня половина схеми кругообігу грошей. Таким чином, ми можемо взяти або потік грошей від фірм до домашніх господарств, або потік грошей від домашніх господарств до фірм.

Рівність прибутків і витрат випливає з правила обліку: усі витрати на придбання продуктів є прибутком виробників цих продуктів. Відповідно до цього правила, у результаті будь-якої угоди, у ході якої відбувається зміна обсягу витрат, відбувається і зміна прибутку, і в результаті кожної угоди, що веде до зміни прибутку, відбувається і зміна обсягу витрат.

При визначенні розміру ВНП варто мати на увазі, що виробництво багатьох товарів проходить декілька етапів: на одній фірмі сировина перетворюється в проміжні товари і потім продається іншій фірмі для виробництва готової продукції. Як ми повинні враховувати такі товари при підрахунку ВНП? Відповідь на це питання буде такою: у ВНП включається тільки вартість кінцевої продукції /тільки пирога, але не м'яса!/ Причина цього полягає в тому, що вартість проміжної продукції уже включена у вартість кінцевої продукції. Додавання вартості проміжної продукції до вартості кінцевої призведе до подвійного рахунку. Таким чином, ВНП - це загальна вартість кінцевої продукції і послуг.

Оскільки, як випливає з визначення, - ВНП - це ринкова вартість вироблених товарів і послуг за рік, вимірюється у вартісному вираженні, на нього впливає ціновий чинник. Тому необхідно вміти розраховувати реальний і номінальний ВНП із використанням прийомів инфлювання і дефлювання, що дозволяють очистити ВНП від інфляційного ефекту.

Ми так детально зупинилися на природі ВНП з тим, щоб показати важливість і деяку унікальність макроекономічного показника - ВНП, а так само для того, щоб використовувати його для розрахунку інших макроекономічних показників. Так, щоб одержати чистий національний продукт /ЧНП/, віднімемо вартість зносу основного капіталу, тобто амортизацію. Звідси одержимо:


ЧНП = ВНП - вартість зносу основного капіталу.


А макроекономічний показник - національний доход одержимо на основі ЧНП. Для цього скорегуємо його на суму непрямих податків:

^ Національний доход = ЧНП - непрямі податки.


За допомогою ряду коригувань можна перейти від національного доходу до такого макроекономічного показника – як особистий прибуток. Найважливіші з цих коригувань три. По-перше, треба відняти від національного доходу частину прибутку корпорацій, що вони лишають на сплату податків державі. По-друге, до розміру національного доходу необхідно додати чисту суму трансфертних платежів. По-третє, замість процентних платежів підприємств треба включити процентні надходження домашніх господарств; це коригування здійснюється шляхом додатку особистого прибутку, отриманого у вигляді відсотків і відрахування розміру чистого відсотка. Таким чином,




Потім, віднявши суму особистого прибуткового податку і деякі неподаткові платежі державі /наприклад, плата за проїзд у суспільному транспорті/, одержимо розмір особистого прибутку, яким володіють:




Стан економіки характеризується також тим, наскільки ефективно використовуються наявні ресурси. Оскільки основним ресурсом економіки є робоча сила, підтримка зайнятості - найважливіша мета економічної політики. Рівень безробіття - це статистичний показник частки не маючих роботи в загальній чисельності бажаючих працювати /у %%/. Інформацію для розрахунку рівня безробіття одержують за даними обстеження приблизно 60 тис. домашніх господарств, у результаті якого кожну людину відносять до однієї з трьох категорій: зайнятий, безробітний, той, що не включається до складу робочої сили.


Звідси,

^ РОБОЧА СИЛА = кількість зайнятих + кількість безробітних,


а



Оскільки зайняті беруть участь у виробництві товарів і послуг, а безробітні - ні, можна припустити, що збільшення рівня безробіття повинно супроводжуватися зниженням реального обсягу ВНП. Цю залежність виражає Закон ОУКЕНА.

Кількісне вираження Закону Оукена свідчить, що: зміна реального обсягу ВНП, наприклад, на 2 % може бути викликана зміною рівня безробіття на 1% / при зростанні рівня безробіття на 1% ВНП знижується на 2-2,5%/ .

Розглянуті макроекономічні показники дозволяють кількісно оцінювати стан економіки. Ці показники використовуються в процесі прийняття рішень як приватними особами, так і державою для оцінки стану економіки і розробки відповідної економічної політики.

^ 2. Сукупний попит і сукупна пропозиція

Ключова роль даної теми полягає в тому, щоб ознайомити Вас з основними методами, що допоможуть упорядкувати Ваші уявлення про макроекономічні теорії і спірні питання. Розглянемо коротко суть сукупного попиту і сукупної пропозиції.

Сукупний попит - це модель, подана у вигляді кривої, що показує різноманітні обсяги товарів і послуг, тобто реальний обсяг національного виробництва, який споживачі, підприємства й уряд готові купити при будь-якому можливому рівні цін. Як бачимо, крива сукупного попиту відхиляється вниз і праворуч. Чому?

Характер кривої сукупного попиту визначається трьома чинниками: а) ефектом процентної ставки; б) ефектом матеріальних цінностей або реальних касових залишків;

в) ефектом імпортних закупівель.

Кількісна зміна зазначених чинників викликає відповідний зсув кривої.

Далі, як відомо, зміни в рівні цін призводять до зміни рівня витрат і реального обсягу національного виробництва. Це значить, що підвищення рівня цін, за інших рівних умов, призведе до зменшення попиту на реальний обсяг виробництва. І навпаки. Це співвідношення подане на мал.3. як прямування від однієї точки до іншої по стабільній кривій сукупного попиту.

Проте, якщо одне або декілька "інших умов" змінюється, то зміщається вся крива сукупного попиту. Ці "інші умови" ми назвемо неціновими чинниками сукупного попиту. Збільшення сукупного попиту показує відхилення кривої праворуч - від АД2 до АД1

Це показує, що при різноманітних рівнях цін обсяг товарів і послуг зростає. І навпаки, зменшення сукупного попиту показаний як зсув кривої ліворуч від АД1 до АД2.







Мал. 2. Зсуви кривої сукупного попиту


Цей зсув говорить про те, що люди будуть купувати менший обсяг продукту, ніж раніше, при різноманітних рівнях цін.

Нецінові чинники, що зрушують сукупний попит:


^ 1. ЗМІНИ У СПОЖИВЧИХ ВИТРАТАХ

а) добробут споживачів

б) очікування споживачів

в) заборгованість споживачів

г) податки


2. ЗМІНИ В ІНВЕСТИЦІЙНИХ ВИТРАТАХ

а) процентні ставки

б) очікувані прибутки від інвестицій

в) податки з підприємств

г) технології

д) надлишкові потужності


^ 3. ЗМІНИ У ДЕРЖАВНИХ ВИТРАТАХ


4. ЗМІНИ У ВИТРАТАХ НА ЧИСТИЙ ОБСЯГ ЕКСПОРТУ

а) національний доход у закордонних країнах

б) валютні курси

Сукупна пропозиція - це модель, подана у вигляді кривої, що показує рівень наявного реального обсягу виробництва при кожному можливому рівні цін. Більш високі рівні цін створюють стимули для виробництва додаткової кількості товарів і пропозиції їх для продажу. Залежність між рівнем цін і обсягом національного продукту пряма або обернена.

У процесі нашого макроекономічного аналізу ми дізнаємося, що існують великі розбіжності з приводу природи і форми кривої сукупної пропозиції. Для нас важливо встановити, що ця крива складається з трьох визначених відрізків. Вони визначаються як:

1) кейнсіанський /горизонтальний/

2) проміжний

3) класичний /вертикальний/ відрізки (мал.3).






Мал. 3. Крива сукупного попиту


Характер поданих на мал. 3 кривих досить чітко описує залежність між змінами реального обсягу виробництва і рівнем цін.

Слід зазначити, що і сукупна пропозиція піддається впливу "інших умов", так званих нецінових чинників, якими є:

^ 1. ЗМІНИ ЦІН НА РЕСУРСИ

а) наявність внутрішніх ресурсів

б) ціни на імпортні ресурси

в) панування на ринку

2. ЗМІНИ У ПРОДУКТИВНОСТІ

3. ЗМІНИ ПРАВОВИХ НОРМ

а)податки з підприємств і субсидії

б) державне регулювання


Виділивши перемінні, що переміщають криву сукупного попиту, а також викликають коливання національного доходу, ми тим самим можемо проаналізувати ті засоби, котрі державні діячі можуть використовувати для впливу на сукупний попит.

Для цього розглянемо модель сукупного попиту, що називають моделлю IS-LM, що є в даний час пануючою інтепретацією теорії Кейнса. У моделі IS-LM рівень цін береться в якості екзогенного параметра, і потім показується, які чинники визначають рівень національного доходу. Можна трактувати її як модель, яка розкриває, що викликає зміна прибутку в короткостроковому періоді при фіксованому рівні цін. Можна розглядати модель IS-LM і в якості моделі, що показує, що призводить до зсуву кривої сукупного попиту. Ці два способи трактування змісту моделі еквівалентні, оскільки, як видно з мал. 3, зміна в рівні прибутку при фіксованому рівні цін зміщає криву сукупного попиту.



Одна з частин моделі - IS означає "інвестиції" і "заощадження". Крива IS відбиває ситуацію на ринку товарів і послуг. LM означає "ліквідність" і "гроші". Крива LM відбиває попит на запаси коштів і пропозицію грошей. Тому що ставка відсотка впливає як на інвестиції, так і на попит на гроші, саме ця перемінна зв'язує дві частини моделі IS-LM.


Розглянемо моделі сукупної пропозиції. Згрупуємо їх відповідно до двох характеристик: перша - чи будуються моделі на припущенні, що ринки досягають рівноваги; друга - який ринок - праці або товарний є недосконалим.




Мал.4. Рівновага в моделі IS-LM.


Незважаючи на те, що моделі сукупної пропозиції різняться своїми посилками й акцентами, висновки, що можна зробити з них, однакові. Основну ідею можна виразити таким рівнянням:




Це рівняння, проілюстроване на мал.4, зв'язує відхилення розміру випуску від природного рівня з відхиленнями цін від очікуваних.

Альтернативним варіантом уявлення сукупної пропозиції є крива Філліпса, що враховує співвідношення між інфляцією і безробіттям. Крива Філліпса корисна для розробки економічної політики регулювання сукупного попиту, допомагаючи здійснити усвідомлений вибір між інфляцією і безробіттям, умови якого задані кривою сукупної пропозиції.




Мал. 5. Крива сукупної пропозиції в короткостроковому періоді


Крива Філліпса підтверджує, що рівень інфляції залежить від трьох чинників:

- очікуваної інфляції /Ієн/;

- відхилення безробіття від природного рівня в /Цн - Це /;

- шокових змін пропозиції /п/.

Три чинники можна подати в такому рівнянні:





Крива Філліпса корисна для аналізу економічної політики, спрямованої на управління сукупним попитом.

Мал. 6. Проблема вибору між інфляцією і безробіттям



На мал. 6. зображено альтернативу між інфляцією і безробіттям, виражену рівнянням кривої Філліпса. Можна маніпулювати сукупним попитом для вибору визначеної комбінації показників безробіття й інфляції.


Мал. 7. Зміна умов вибору


На мал. 7 показано, як цей вибір залежить від очікуваної інфляції.

3. Інвестиції
У тісному взаємозв'язку з наведеними вище міркуваннями знаходиться проблема інвестицій, один із найважливіших і мінливих компонентів ВНП. Коли під час спаду відбувається скорочення витрат на товари і послуги, велика частина цього скорочення викликана падінням обсягу інвестиційних витрат. Макроекономіка вивчає інвестиції для кращого розуміння природи змін розміру випуску товарів і послуг.

Відповідно до макроекономічної теорії інвестиції - це потік готової продукції за визначений період, що використовується для підтримки або збільшення фондів в економіці. Збільшення основних фондів шляхом інвестицій забезпечує зростання виробничих можливостей у майбутньому. Таким чином, подібно теорії споживання, теорія інвестицій повинна бути динамічною, тобто зв'язувати теперішнє з майбутнім, тому що стимулювання інвестицій сьогодні означає приріст виробничих можливостей завтра.

Інвестиційні рішення фірм і домашніх господарств заслуговують вивчення по ряду істотних причин. По-перше, теорія інвестицій розширює наші уявлення про те, яким чином обсяг випуску даного періоду розподіляється між поточним споживанням і майбутнім. По-друге, коливання інвестиційної активності фірм відіграють важливу роль при визначенні рівнів виробництва і безробіття в економіці. По-третє, інвестиції значно впливають на довгострокове економічне зростання.

^ РІЗНОВИДИ КАПІТАЛУ І ІНВЕСТИЦІЙ

Капітал існує в економіці в різних формах, тому чисельні і форми інвестиційних витрат. В макроекономічних розрахунках розрізняють три основні типи інвестиційних витрат.

Перший - це інвестиції фірм в основний капітал, що являють собою інвестиції підприємств в основні виробничі фонди (фізичні об'єкти типу фабрики або адміністративного будинку) і устаткування (машини і транспортні засоби).

Другий - інвестиції в створення запасів. Запаси - це резерви сировини, напівфабрикатів на стадії незавершеного виробництва або готових виробів, що належать фірмам. Інвестиції в створення запасів означають їх зміну за даний період, при цьому збільшення запасів свідчить про позитивні інвестиції, а їхнє скорочення - про негативні інвестиції.

Третій - це інвестиції в житловий фонд; до них належать витрати на підтримку житлового фонду і будівництво нового житла, /при покупці побудованого будинку інвестиції не мають місця/.

Ключовою ознакою, по якій всі різновиди інвестицій діляться на дві групи, є різниця між валовими і чистими інвестиціями. Капітал зношується й, нарешті, перетворюється в брухт. Економісти називають цей процес амортизацією або зносом капіталу. Частина сукупних інвестицій в економіку використовується для заміни зношеного капіталу, інша частина - для збільшення наявного капіталу. Загальний рівень інвестицій визначається як рівень валових інвестицій. Та їх частина, що збільшує наявний капітал, являє собою чисті інвестиції. Таким чином, ми одержуємо просту залежність: валові інвестиції дорівнюють сумі чистих інвестицій і амортизації капіталу.

Інвестиції в основні фонди підприємств, запаси і житлове будівництво є трьома основними категоріями інвестицій, що відображаються в рахунках національного доходу, але ними не вичерпуються всі різновиди інвестицій, тому що в істинно економічному розумінні до них належать і витрати на товари тривалого користування, що збільшують виробничі можливості економіки в перспективі. Такі споживчі товари тривалого користування, як автомобілі, холодильники, посудомийні машини забезпечують надання споживчих послуг протягом довгого часу в майбутньому. Тому витрати на них варто було б вважати різновидом інвестиційних витрат, а сукупні запаси цих товарів частиною основного капіталу. Проте, як правило, у рахунках національного доходу ці витрати враховуються як споживчі, а не інвестиційні. Державні витрати на будівництво автодоріг і розвиток інших об'єктів інфраструктури також є формою інвестиційних витрат , але в рахунках національного доходу, наприклад США, вони реєструються як споживчі.

Капітал згаданих видів називають відтвореним, оскільки його розмір може бути збільшений за рахунок нового виробництва: фірми можуть інвестувати кошти в нові підприємства й устаткування, люди будувати нові будинки і т.п.

Капітал іншого різновиду, до складу якого входять земля і мінеральні ресурси, є невідтворюваним у тому розумінні, що він не може бути збільшений у процесі виробництва. Мінеральні ресурси не тільки невідтворювані, але ще й обмежені, тобто згодом вони вичерпуються. У економічному розумінні видобуток нафти або мінеральних ресурсів є різновидом негативних інвестицій, оскільки запаси ресурсів зменшуються в міру їх видобування з надр.

Проте в рахунках національного доходу такі форми, як негативні інвестиції, звичайно не враховуються.

В офіційній статистиці не приймаються також до розрахунку багато інших різновидів нематеріального капіталу, які варто було б додавати до основного капіталу. Висококваліфікована робоча сила являє собою різновид людського капіталу, оскільки кваліфіковані робітники підвищують продуктивність робочої сили. Проте, як і у випадку витрат на споживчі товари тривалого користування, інвестиції в підвищення рівня навчання і освіти враховуються в рахунках національного доходу як споживчі, а не інвестиційні витрати. Витрати на наукові дослідження і розробки - ще один різновид інвестицій у нематеріальний о