Реферат: Зміст вступ

ЗМІСТ


ВСТУП............................................................................................................................3


РОЗДІЛ 1.

Теоретичні аспекти фінансового управління на підприємстві…………………

Фінансова складова в системі управління підприємством…………………..10

Сучасні методи фінансового аналізу промислових підприємств……………26

Фінансові ризики в управлінні підприємством……………………………….43

Висновки до розділу 1………………………………………………………………..57


РОЗДІЛ 2.

Методичні основи управління фінансовою складовою на підприємстві……..

Управління та регулювання грошовими потоками на підприємстві………..61

Комплексний аналіз фінансового стану промислового підприємства………74

Можливості прогнозування фінансових потоків сучасного машинобудівного підприємства…………………………………………………………………..103

Висновки до розділу 2……………………………………………………………….134


РОЗДІЛ 3.

Вдосконалення управління фінансовою системою промислового підприємства………………………………………………………………………….

3.1. Пропозиції щодо комплексної оцінки фінансової системи машинобудівного підприємства………………………………………………………………….138

3.2. Управління фінансовими потоками та ризиками на підприємстві………..166

Висновки до розділу 3………………………………………………………………180


ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………185

ДОДАТОК А………………………………………………………………………...189

ДОДАТОК Б…………………………………………………………………...……190

ДОДАТОК В……………………………………………………………………...…191

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ………………….192

ВСТУП


Актуальність теми. В умовах поглиблення ринкових трансформацій і переходу України на інтенсивний шлях розвитку важливими стають питання, які пов'язані з пошуком нових шляхів підвищення ефективності фінансового управління на промисловому підприємстві з метою його стійкого розвитку. На сучасному етапі фінансове управління має реактивну форму, тому виникають суперечності між елементами фінансової рівноваги та рівнем розвитку підприємства, а саме між собівартістю, ліквідністю й рентабельністю, ризиками й фінансовою стійкістю.

Проведені дослідження показали, що велика кількість вітчизняних підприємств, особливо промислових, перебувають у складному фінансовому становищі. Так, прибуток промислових підприємств має тенденцію до зниження, частка збиткових підприємств впродовж 2000-2006 pp. склала в середньому 39,1%, а загальна сума збитків хоч і знизилася в 2005 р. порівняно з попереднім, знову збільшилася в 2006 р. Для промислових підприємств України характерний дуже низький рівень рентабельності операційної діяльності, який у середньому по промисловості склав у 2006 р. 5,8 %. Незважаючи на те, що в 2003-2006 pp. рентабельність дещо збільшилася, вона продовжує залишатися на дуже низькому рівні.

У зв'язку з цим принципово важливого значення набувають питання вдосконалення управлінням грошовими потоками, оскільки останні є основними параметрами оцінки ринкової вартості суб'єкта господарювання, а підходи й методи визначення фінансової стратегії розвитку суб'єкта господарювання в умовах невизначеності ринкового середовища припускають постійне їх коректування для регулювання відтворювальних процесів і збільшення вартості підприємства.

Концептуальні основи управління фінансової складової в системі управління підприємством висвітлюються в роботах вітчизняних і зарубіжних економістів: І. Ансофа, А. Барановського, І. Бланка, В. Бочарова, І. Булєєва,

В. Вітлінського, А. Кінга, В. Ковальова, С. Козьменка, Л. Костирка, А. Крупка,

В. Панкова, Э. Уткіна, Д. Хана, В. Хруцького.

Проте роботи з цієї проблеми не охоплюють весь комплекс питань, які постійно виникають і вимагають нових методів вирішення. Значна частина економічної думки присвячена організаційним питанням, меншою мірою процедурним і визначенню аналітичного базису для управління фінансовою складовою.

Тому вирішення питань управління фінансовою складовою для стійкого розвитку підприємства та формування його фінансової стратегії вимагає подальших досліджень. Такий підхід визначив мету, завдання й зміст дисертаційної роботи.

^ Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано згідно з планами держбюджетних наукових досліджень кафедри економіки підприємства Запорізької державної інженерної академії Міністерства освіти і науки України за темами: «Методологія оцінки ефективності діяльності підприємств з корпоративним управлінням» (номер державної реєстрації 0106U002915), «Методологічні основи збалансованого розвитку економіки промислового регіону на основі методів адаптивного управління» (номер державної реєстрації 0107U001220). У межах зазначених тем за безпосередньою участю дисертанта розв'язано питання щодо управління фінансовою складовою стійкого розвитку промислових підприємств України, досліджено сучасні тенденції та встановлено закономірності подальшого розвитку системи фінансового управління в умовах сьогодення, які мають загальнонаукове значення.

^ Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних положень і розробка рекомендацій щодо вдосконалення управління фінансовою складовою стійкого розвитку промислового підприємства.

Для досягнення цієї мети в дисертаційній роботі вирішені такі завдання:

проаналізовані теоретичні підходи до визначення фінансової складової промислового підприємства та її значущості;

проаналізовані особливості формування та використання фінансових ресурсів на промисловому підприємстві;

обґрунтована класифікація фінансових ресурсів з метою чіткого визначення їх складу та напрямів використання;

обґрунтована необхідність інформаційного забезпечення формування фінансово-економічних показників;

проаналізовані функції фінансового управління та методи фінансового аналізу на промисловому підприємстві;

розроблена система моніторингу та сценарний аналіз витрат підприємства;

проаналізовані фінансові ризики з урахуванням їх відмінних особливостей і охарактеризовані методи управління ними;

запропонований розрахунок фінансових показників машинобудівного заводу на основі маржинального факторного аналізу;

обґрунтована необхідність прогнозування фінансових потоків на промисловому підприємстві;

запропонований комплексний деталізований фінансовий аналіз для виявлення характеру впливу внутрішніх чинників на утворення прибутку;

запропонована методика оцінки фінансових ризиків з використанням поетапного алгоритму для групи індикаторів постійної фінансової діагностики.

Об'єктом дослідження є процеси управління фінансовою діяльністю промислового підприємства.

Предметом дослідження - теоретичні та методичні питання, пов'язані з вдосконаленням управління фінансовою складовою стійкого розвитку машинобудівного підприємства.

^ Методи дослідження. Теоретичною та практичною основою дисертаційної роботи стали праці класиків економічної теорії, монографії сучасних зарубіжних і вітчизняних дослідників з проблем управління фінансовим розвитком підприємства, законодавчі та нормативні акти України, які регламентують діяльність суб'єктів господарювання.

Інформаційну базу дослідження склали офіційні статистичні матеріали, дані звітності промислових підприємств Донецької області.

Отримані результати базувалися на системному підході до рішення розглянутих проблем і використовувалися: методи аналізу й синтезу, індукції та дедукції, кількісного та якісного аналізу для характеристики теоретичних положень управління підприємством з виділенням фінансової складової; теоретичного узагальнення й порівняння - для уточнення наукового визначення ролі фінансової складової та фінансових ризиків; статистичного аналізу – для угрупування оцінки й визначення особливостей грошових потоків на підприємстві; фінансової математики - при розрахунку фінансових потоків і ризиків на основі коефіцієнтів, що характеризують ліквідність, платоспроможність, ділову активність і рентабельність підприємства; експертної оцінки - для оцінки впливу позначених чинників на формування фінансової політики підприємства.

^ Наукова новизна отриманих результатів. Основним науковим результатом дисертаційної роботи є: поглиблення існуючих теоретичних положень управління фінансової складової на промислових підприємствах і розробка методичних підходів за комплексною оцінкою фінансової системи ризиків машинобудівних підприємств.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в такому:

вперше обґрунтована необхідність комплексної оцінки фінансових потоків промислових підприємств з використанням коефіцієнтів ліквідності, платоспроможності, ділової активності та рентабельності. Такий підхід припускає поточний аналіз цієї оцінки, що дозволить збільшувати інформативність фінансової звітності та виділяти центри збитків і прибутку в бюджеті суб'єктів;

вдосконалено:

підходи до оцінки фінансової складової в системі управління підприємством, в основі якої лежить визначення критичного об'єму виробництва для виявлення впливу внутрішніх чинників, що також впливає на структуру виробництва. Критичний об'єм при цьому розраховується виходячи з особливостей розрахунку маржинального доходу й суми умовно-постійних витрат;

методичні підходи до розрахунку коефіцієнта стійкого економічного розвитку підприємства, які припускають виявлення доцільності співвідношення фінансових ресурсів, а саме: дивідендів і чистого прибутку; рентабельності продажів і фондовіддачі; виявлення залежності підприємства від зовнішніх фінансових ресурсів. Такий підхід дозволяє оцінити вплив різних чинників на розвиток виробництва кількісно, тобто виявити дію чинників на стійкість економічної системи промислового підприємства;

інструментарій факторного аналізу, який модифікований з урахуванням виділення внутрішніх чинників, що впливають на розвиток виробничої та фінансової складових у системі управління підприємством. Для цього в політиці обліку витрат собівартості продукції підприємства запропоновано розподіл і аналіз умовно-змінних і умовно-постійних витрат як постійний поточний, враховуючи, що базою розподілу умовно-постійних витрат є середня величина маржинального доходу продукції. Це дозволяє своєчасно виділяти межі фінансових ризиків;

набули подальшого розвитку науково-методичні підходи до оцінки фінансового ризику, в основі чого лежить методика маржинального факторного аналізу. Така методика припускає розрахунок величини операційного левериджа за видами продукції, виходячи із зміни виробничої програми підприємства, маржинального доходу й ціни продукції. Для кожного виду продукції ведеться аналітичний облік умовно-змінних і умовно-постійних витрат для формування виробничої та повної собівартості, що необхідно погоджувати з політикою обліку витрат і ціноутворення;

методичний підхід до формування укрупненого бюджету грошових потоків з урахуванням позитивної та негативної тенденцій накопичення ресурсів, що дозволить представити наочо й підсилити інформативність при структуризації грошової маси;

оцінка фінансових ризиків на підставі поетапного алгоритму комплексного аналізу фінансових і матеріальних потоків підприємства, з виділенням групи індикаторів постійної поточної фінансової діагностики, що сприятиме здійсненню кількісної оцінки фінансових ризиків.

^ Практичне значення одержаних результатів. Розроблені та запропоновані в дисертаційній роботі підходи, визначені сучасні інструменти фінансового управління та отримані результати дозволяють своєчасно виявити рівень кризового стану на підприємстві, визначити його причини, обрати мету та визначити в цих умовах стратегію підприємства, сформувати та реалізувати управління фінансовими потоками з урахуванням можливостей підприємства. Застосування зазначених методик забезпечує стабільність діяльності підприємств та можливість їх швидкої адаптації до змін в існуючому середовищі, а також сприятиме підвищенню наукової обґрунтованості управлінських рішень та переведенню відповідних управлінських рішень переважно до сфери превентивного управління, що істотно підвищить їх ефективність.

Основні результати дослідження впроваджені на машинобудівних підприємствах ВАТ «Запоріжтрансформатор» (довідка №8/25 від 21.05.2008р.) – додаток А і ЗАТ «Запоріжкран» (довідка №3/26 від 18.04.2008р.) – додаток Б та використовуються в навчальному процесі Запорізької державної інженерної академії Міністерства освіти і науки України (довідка №5/77 від 20.01.2009р.) – додаток В.

Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, отримані в процесі дослідження, розроблено здобувачем самостійно. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, особистий внесок здобувача конкретизовано в списку публікацій.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у підготовлених та оприлюднених доповідях на науково-практичних конференціях: ІI Регіональній науково-практичній конференції «Стратегічна реструктуризація регіональної економіки та соціальної сфери» (м. Вінниця, 2006), ХІ Науково-технічній конференції студентів, магістрантів, аспірантів і викладачів Запорізької державної інженерної академії (м. Запоріжжя, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції «Формування концепції сталого економічного розвитку як основи нової якості та стандартів життя в контексті євроінтеграції» (м. Запоріжжя, 2007).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 7 наукових праць, загальним обсягом 2,12 друк. аркушів, з яких особисто здобувачеві належить 1,57 друк. аркушів. З них у наукових фахових виданнях 5 робіт загальним обсягом 1,78 друк. аркушів, з яких особисто здобувачу належить 1,25 друк. аркушів.

^ Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 188 сторінках, списку використаних джерел із 138 найменувань на 10 сторінках і 3 додатків на 3 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 202 сторінки машинописного тексту, у тому числі 39 таблиць та 8 рисунків, що займають 50 сторінок загального обсягу.


РОЗДІЛ 1

^ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ


1.1. Фінансова складова в системі управління підприємством


Центральне місце в системі управління підприємством відводиться управлінню його фінансовою діяльністю. Значущість фінансової складової системи управління підприємством продиктована такими причинами:

зміна основних цілей функціонування підприємств: з виконання адміністративно встановлених планів (для радянських підприємств) на отримання прибутку (для сучасних підприємств);

реформування законодавчої бази, що створює правове поле, в якому діють українські підприємства, підвищення рівня їх самостійності;

трансформація форм власності та зміна на цій основі організаційно-правових форм функціонування суб'єктів господарювання;

зміна структури джерел фінансування підприємств - державні джерела фінансування практично скоротилися й у підприємств з'явилися нові (емісія цінних паперів, банківські кредити), що в свою чергу вимагає проведення аналізу доцільності використання кожного джерела й забезпечення своєчасного виконання зобов'язань.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.


Управління необоротними активами включає аналіз необоротних активів підприємства за попередній період; оптимізацію загального обсягу та складу необоротних активів; забезпечення їх своєчасного оновлення та ефективного використання; формування принципів оптимізації та структури джерел фінансування необоротних активів.

Управління капіталом відбувається за такими напрямками:

управління вартістю капіталу (власного й позикового);

управління структурою капіталу;

управління залученням капіталу.

^ Управління вартістю власного капіталу включає визначення його вартості, визначення вартості нерозподіленого прибутку останнього за звітний період; оцінку вартості акціонерного капіталу, що додатково залучається. Управління вартістю позикового капіталу полягає в оцінці вартості фінансового кредиту (банківського кредиту, фінансового лізингу); визначенні вартості позикового капіталу, що залучається за рахунок емісії облігацій; оцінку вартості товарного кредиту.

^ Управління структурою капіталу зводиться до встановлення оптимальних для даного підприємства пропорцій використання власного й позикового капіталу. Процес оптимізації структури капіталу включає: аналіз капіталу підприємства; визначення загальної потреби в капіталі; оптимізацію його структури за трьома критеріями: максимізації рівня фінансової рентабельності, мінімізації рівня фінансових ризиків, мінімізації за вартістю; формування показника цільової структури капіталу.

^ Управління залученням капіталу здійснюється в двох напрямках: управління залученням власного капіталу (за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел) та управління залученням позикового капіталу (за рахунок внутрішніх і зовнішніх).

Управління залученням власного капіталу за рахунок внутрішніх джерел здійснюється в процесі розподілу прибутку шляхом встановлення рівня її капіталізації. Управління залученням власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел здійснюється шляхом розробки емісійної політики або емісійного плану. На цьому етапі здійснюється дослідження можливостей ефективного розміщення передбачуваної емісії, об'єму емісії, визначення номіналу, видів та якості акцій, що імітуються.

Управління залученням позиковим капіталом за рахунок внутрішніх джерел зводиться переважно до прогнозування приросту суми внутрішньої кредиторської заборгованості нетоварного характеру, за рахунок зовнішніх джерел - з погляду «окремих видів цих джерел (банківський кредит, товарний кредит, емісія облігацій).

^ Управління інвестиціями на підприємстві спрямоване на вибір найбільш ефективних напрямків вкладення засобів у підвищення його конкурентоспроможності [12, 89].

^ Управління грошовим потоком. Фінансове управління підприємством з позиції управління грошовим потоком відображає динамічний процес функціонування оперативної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства й дозволяє контролювати фінансову стійкість підприємства та забезпечити його економічне зростання. Процес управління грошовим потоком здійснюється в таких напрямках: обґрунтування мінімально необхідного об'єму грошових коштів, які повинні бути в обігу підприємства для забезпечення всіх видів діяльності; раціональне використання грошових коштів; вирівнювання платежів з метою уникнення надмірних коливань грошового потоку; здійснення контролю за створенням і використанням платіжних засобів.

^ Управління фінансовим ризиком передбачає дії зі зниження витрат, пов'язаних з ризиком. Фінансові ризики виражаються у вірогідності збитку за результатами здійснення окремих фінансових операцій (кредитування, фінансові інвестиції, емісія цінних паперів). Втрати й заходи щодо їх попередження оцінюються в грошовому вираженні. Завдання фінансового менеджменту - врівноважити ці два види витрат і спланувати процес укладення нових угод з мінімальним ризиком. Процес управління фінансовим ризиком може бути розбитий на шість послідовних стадій: визначення мети; з'ясування ризику; оцінка ризику: вибір методів управління ризиком: їх здійснення та оцінка результатів [96, 6-7].

^ Антикризове управління є сукупністю форм і методів реалізації антикризових процедур щодо конкретного підприємства - боржника. Антикризове управління є категорією мікроекономічною і відображає виробничі відносини, які складаються на рівні підприємства при його оздоровленні або ліквідації [104,35]. У процесі антикризового управління проводиться аналіз його фінансово-економічного стану, розробляються стратегії у сфері маркетингу, інвестицій та управління ризиком, фінансування. Система антикризового управління містить у собі також підсистеми виробничого менеджменту, контролінгу податкової політики та підсистему забезпечення безпеки, що особливо важливо в умовах конкуренції.

Таким чином, на підприємстві необхідно формувати таку систему управління фінансовою діяльністю, при якій домінуюча роль відводиться перспективним фінансовим рішенням у динаміці, а на основі попередньої аналітичної оцінки фінансового потенціалу суб'єкта господарювання можна оцінити ефективність ухвалених у минулому фінансових рішень і здійснити вибір фінансової стратегії з урахуванням зовнішнього середовища, що постійно змінюється.

Основою для достовірної та об'єктивної інформації про стан системи управління фінансами є оцінка його фінансового стану. Поняття «фінансовий стан» виражається у вигляді системи показників. Існує безліч оцінок фінансового стану підприємства. Тому подальше дослідження необхідно продовжити розглядом існуючих методів оцінки фінансового стану.


^ 1.2 Сучасні методи фінансового аналізу промислових підприємств


Фінансовий аналіз є складовою частиною комплексного дослідження господарської діяльності суб'єктів у сфері фінансів і ефективності досягнення результативних показників суб'єкта. Численні дослідження фінансової діяльності підприємств підтверджують багатогранність і складність суті грошових потоків, що циркулюють усередині виробничої системи. Діяльність будь-якого підприємства можна розглядати як систему надходжень грошових потоків у вигляді власного та позикового капіталу й розподіл цих потоків за напрямками використання з метою безперервної роботи підприємства. На підставі результатів фінансового аналізу розробляються управлінські рішення. Тому ефективність управлінських рішень багато в чому залежить від ефективності управління грошовими потоками; обліку та контролю за фінансовою діяльністю підприємства, що можливо при застосуванні цілеспрямованих на відповідну проблему фінансових методів.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.

У сучасних умовах розвитку підприємств можна використовувати матричну модель фінансового аналізу з програмним забезпеченням для комп’ютерних мереж. В цьому випадку баланс підприємства уявляється у формі матриці, де ряди - це статті активу балансу; графи - статті пасиву балансу [56, 78]

Сучасним є підхід оцінки вартості бізнесу на підставі величини грошового потоку підприємства [89, 42]. Панков В. розглядає три методи визначення вартості підприємства (бізнесу) - витратний або майновий, прибутковий і порівняльний, які є частиною системи фінансового аналізу підприємств.

На підставі проведеного дослідження методів фінансового аналізу можна стверджувати, що всі методи фінансового аналізу слід розглядати як розрахунково-аналітичні методи, оскільки суть горизонтального, вертикального, трендового, порівняльного (просторового), факторного аналізу, методу фінансових коефіцієнтів полягає в проведенні поглибленого аналізу фактичних даних, виявленні чинників, що впливають на відповідні розрахунки й встановлення взаємозв'язку. Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства вимірюється абсолютними та відносними показниками.

Для управління й прогнозування фінансових потоків на підприємстві необхідно використовувати кібернетично - синергетичний підхід; моделі Баумола та Міллера-Орра, евристичні методи розробки управлінських рішень; аналіз беззбитковості.

Для регулятивного менеджменту на підприємстві необхідно ефективно використовувати існуючі методики фінансового аналізу, обліку й контролю; удосконалити аналіз беззбитковості, систему прогнозування фінансових потоків з урахуванням коефіцієнтів, що визначають ризик. Цьому може сприяти процесна модель системи бюджетування доходів і витрат на підприємстві; оцінка вірогідності майбутнього стану справ підприємства; довершена організаційна структура фінансової служби з професійним кадровим складом, орієнтованим на розв’язання кратко - та довгострокових завдань.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.


^ 1.3. Фінансові ризики в управлінні підприємством


Більшість управлінських рішень, пов'язаних з фінансовою діяльністю підприємства, приймаються в умовах невизначеності. Це обумовлено багатьма причинами, що виникають у процесі функціонування суб’єкта господарювання. У зв'язку з цим проблема оцінки та обліку ризиків набуває важливого значення як складова частина теорії та практики управління підприємством.

Категорія «ризик» знайшла своє відображення в працях багатьох вчених-економістів і практиків. У підручнику під редакцією Стоянової Е.С. ризик визначається як дія, «яка здійснюється, сподіваючись на щасливий результат за принципом «вдасться - не вдасться» [117, 98].

Таке визначення спочатку заперечує можливість управління ризиком, тоді як існують різні варіанти впливу на ризик.

Вітлінський В.В. пропонує таке визначення цієї економічної категорії: «ризик - це характерні особливості сприйняття зацікавленими суб'єктами економічних відносин невизначеності та конфліктності, що об'єктивно склалися, властивих процесам цілепокладання, управління, ухвалення рішень, оцінки, що ускладнені можливими загрозами та невикористаними можливостями» [26, 7]. Особливістю такого визначення є виділення можливих наслідків невизначеності.

У роботі Серьогіна Є.В. під ризиком розуміють «діяльність суб’єктів господарського життя, яка пов'язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, в процесі якого є можливість оцінити вірогідність досягнення бажаного результату, невдачі, відхилення від мети, що містяться у вибраних альтернативах» [97, 9]. Це визначення відрізняється від інших тим, що в ньому ризик розуміють як «діяльність суб’єктів», проте не завжди ризик на практиці можна визначити через форму активного ставлення людини до зовнішнього середовища.

Інші російські учені відзначають, що «ризик - це можливість таких наслідків схвалюваних стратегічних рішень, при яких поставлені цілі (генеральна мета підприємства або стратегічні цілі) частково або повністю не досягаються» [62, 185]. Це визначення можна вважати найбільш точним, оскільки воно вказує на наявність мети у підприємства, а ризик розглядається, як можливість її не досягнення внаслідок існуючих невизначеностей.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.

Таким чином, у системі управління ризиками беруть участь всі функції фінансового менеджменту – від планування до контролю. У зв’язку з розширенням переліку ризиків, якими можна й потрібно управляти, зростає і роль менеджменту ризику. Ризик – менеджмент стає одним із найважливіших складових корпоративного управління. При цьому особливо важливий зв’язок між управлінням ризиком і фінансовим менеджментом великих підприємств. Сьогодні важливим є не тільки управління ризиком як самостійним процесом, але й коректне впровадження процедур менеджменту ризику в фінансовий менеджмент компанії.


^ Висновки до розділу 1


У процесі управління діяльністю підприємства значна роль відводиться фінансовому менеджменту, спрямованому на формування, розподіл і ефективне використання фінансових ресурсів для забезпечення фінансово-економічної стійкості суб'єкта.

Наголошується, що матеріальним носієм фінансових відносин виступають фінансові ресурси, які предстають у вигляді грошових доходів і надходжень, фондів грошових коштів, частини грошових ресурсів, грошових фондів цільового призначення, всіх грошових ресурсів, що надійшли за певний період. Обмеження фінансових ресурсів тільки грошовими формами утворення є неправомірним, оскільки такий підхід виключає приналежність до фінансових ресурсів деяких елементів оборотних і необоротних активів, тоді як, наприклад, амортизаційні відрахування є похідною частиною від необоротних активів, а вони входять до складу фінансових ресурсів.

Представлена класифікація фінансових ресурсів дозволяє визначити їх склад за ознаками формування та напрямку використання. Для ефективнішого використання пропонується звернути увагу на інформаційну систему як процес безперервного, цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних для аналізу, планування та підготовки управлінських рішень за всіма аспектами фінансової діяльності підприємства.

Реалізація діяльності в напрямку фінансового управління здійснюється службою, управління фінансами на підприємстві. У роботі наголошуються відмінні особливості такої служби порівняно з тими, що раніше існували.

Виходячи з необхідності предмету здійснення таких функцій, останні є управлінням активами, управлінням капіталом, управлінням інвестиціями, управлінням грошовими потоками, управлінням фінансовими ризиками, антикризовим фінансовим управлінням при загрозі банкрутства.

Система управління фінансовою діяльністю на підприємстві спрямована на ухвалення перспективних фінансових рішень у динаміці, а на основі попередньої оцінки фінансового потенціалу оцінюється ефективність прийнятих раніше фінансових рішень і здійснюється вибір фінансової стратегії з урахуванням зовнішнього середовища, що постійно змінюється.

Для досягнення певних результатів і розв’язання стратегічних завдань фінансовій діяльності існують відомі методи, які слід удосконалити, що й доводиться в роботі. Методи фінансового аналізу представлені у вигляді системи теоретико-пізнавальних категорій з використанням наукового інструментарію та регулятивних принципів розгляду фінансової діяльності суб'єкта господарювання. Перші два елементи в такому підході характеризують статичну компоненту, а третій - характеризує динаміку в ньому.

Фінансовий аналіз на підприємстві розглядається з використанням кількісних методів, що дозволило запропонувати модифікацію факторного аналізу з урахуванням фактичної собівартості реалізованої продукції, а також постійних і змінних витрат.

Доводиться, що існуючий спосіб розподілу постійних витрат неефективний, він підвищує ступінь фінансового ризику. Від того, яка методика обліку витрат використовується на підприємстві, залежить ефективність обліку та контролю за формуванням виробничої повної собівартості продукції.

Розвинений підхід до вивчення взаємозв'язку між витратами та доходами за допомогою аналізу беззбитковості або аналізу витрат. Пропонується вдосконалений розподіл постійних і змінних витрат, коли базою для розподілу постійних витрат буде середня величина маржинального доходу одиниці продукції.

Пропонується система моніторингу та сценарний аналіз витрат на підприємстві. Для здійснення ефективного управління фінансовими ресурсами.

Управління грошовими коштами на сучасному підприємстві можливе за умови використання математичних моделей Баумоля та Міллера-Орра, що дозволяє на підприємстві будь-якої форми власності знижувати рівень фінансового та підприємницького ризиків, досягати ефективності в прогнозуванні маси грошових ресурсів.

Для вхідних і вихідних фінансових потоків формують фінансову політику підприємства, обов'язковою умовою якої є облік впливу інфляції на ці процеси. Тому облік тимчасового чинника у формуванні фінансових потоків є неодмінною умовою.

Особливі труднощі управлінні фінансами на підприємстві пов'язані з ризиком, який можна охарактеризувати як наслідок схвалюваних стратегічних рішень, коли поставлені стратегічні цілі частково або повністю не досягаються.

Аналіз фінансових ризиків, зроблений низкою науковців дозволило здійснити їх класифікацію, включивши до їх видів кредитний, процентний, валютний, податковий, інфляційний, інвестиційний, неплатоспроможності та зниження фінансової стійкості. Кожний з видів ризиків має свої відмінні особливості, а вибір рішень з погляду мінімального ризику здійснюється з використанням функції ризику, яка є величиною збитку від обраних рішень, помноженою на рівень упевненості, що будуть допущені помилки при ухваленні цих рішень.

Зона фінансового ризику ,в якій перебуває підприємство, визначається як співвідношення залучених засобів і власного капіталу та характеризується коефіцієнтом фінансового ризику. Високий ступінь фінансового ризику зумовив необхідність вибору методів управління ризиками.

Розглянуті стосовно фінансових ризиків такі методи управління ними, як трансферт, уникнення, лімітація, диверсифікація, страхування, дозволили представити набір методів управління з кожного з видів фінансових ризиків.

Управління процесом ризик-менеждменту припускає його впровадження у всі підрозділи підприємства, моніторинг конкретних дій, звіт про результати й внесення змін у процеси, що відбуваються, виходячи з практичного досвіду.

Зміст розділу відбитий в роботах [39, 122-125; 41, 249-255].


РОЗДІЛ 2.

^ МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СКЛАДОВОЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ


2.1. Управління та регулювання грошовими потоками на підприємстві


Управління фінансами є найважливішою сферою діяльності підприємства, тому в економічній науці величезне значення приділяється дослідженню фінансових потоків. Оскільки термін "фінанси" означає сукупність грошових відносин, у процесі яких здійснюється формування та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, то під "фінансовими потоками" між суб'єктами слід розуміти економічні відносини у сфері фінансів, які виникають у процесі взаємодії цих суб'єктів економічної діяльності, яка виражена певними характеристиками, головна з яких - грошовий потік [47, 138]. Тому найважливішою складовою управління фінансами підприємства є ефективне управління такими потоками грошових коштів. Показники грошового потоку найбільшою мірою відображають фінансову стійкість і платоспроможність як з теоретичної, так і з практичної точок зору. Грошові потоки є основними параметрами оцінки ринкової вартості суб'єкта господарювання, і тому розробка стратегії з максимізації цієї вартості багато в чому базується на ухваленні управлінських рішень по відношенню до них.

Абсолютно очевидно, що і платоспроможність, і ліквідність підприємства залежать від його можливості своєчасно реагувати на обсяги грошових потоків. А це вимагає реалізації системи прогнозування, планування, контролю за грошовими потоками, тобто функцій, визначуваних як управління грошовими потоками. Тому здійснення всіх зазначених заходів дозволяє указувати на необхідність оцінки кожного з них. Питанням суті грошових потоків підприємств, їх оцінці та управлінню присвячені роботи багатьох учених [12, 13, 19, 22, 59, 83].

Під потоком грошових коштів зазвичай розуміють сукупність розподілених у часі тих, що надійшли, та виплачених підприємством грошових коштів [12, 129; 110, 57; 118, 294]. Рух грошових коштів є першоосновою, внаслідок чого виникають фінанси, тобто фінансові відносини, грошові фонди, грошові потоки.

З одного боку, грошовий потік відбиває зміни співвідношень грошових надходжень і грошових відрахувань (відтоків), а не просто дані про операції, відбивані в бухгалтерському обліку (об'єм реалізації, витрати, прибуток, збиток), а з іншого боку - грошовий потік служить індикатором управління ліквідністю суб'єкта господарювання; (через грошові рахунки та рахунки к