Реферат: Дранікова Галина Андріївна

Дранікова Галина Андріївна

Петропавлівська ЗОШ I – III ступенів,

учитель російської мови і світової літератури, учитель – методист


УДК 821.163.41’06-31.09

ВІД ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ ДО ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ МОДЕЛІ ВИПУСКНИКА СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ


Анотація

Ключові слова:

особистісно-орієнтована модель випускника сільської школи, особистісно-орієнтоване навчання, індивідуальний підхід, індивідуальність, особистість, індивід, різнорівневий підхід, диференційований підхід, суб’єктно-особистісний підхід.

Проблема особистісно-орієнтованої моделі випускника сільської школи придбала особливу актуальність. У суспільстві на перше місце висувається питання про самовизначення й самоствердження українського народу, а для розв'язування цього питання школа повинна виховувати у своєму випускнику особистість.

У статті автор пише про те, що модель випускника сільської школи слід розглядати як узагальнене соціальне замовлення.


Аннотация

Ключевые слова:

личностно-ориентированная модель выпускника школы, личностно-ориентированное обучение, индивидуальный подход, индивидуальность, личность, индивид, разноуровневый подход, дифференцированный подход, субъектно-личный подход.

Проблема личностно-ориентированной модели выпускника сельской школы приобрела особую актуальность. В обществе на первое место выдвигается вопрос о самоопределении и самоутверждении украинского народа, а для решения этого вопроса школа должна воспитывать в своем выпускнике личность.

В статье автор пишет о том, что модель выпускника сельской школы следует рассматривать как обобщенный социальный заказ.

Перш, ніж підійти до питання щодо моделі випускника сільської школи, необхідно визначити, кого вважати таким.

Випускником вважається соціально-орієнтована й здатна до самореалізації особистість, до якостей якої відноситься сформованість позитивних ціннісних відносин до самого себе, суспільства, навчання, праці, людей, суспільних норм, законів.

У «Дидактиці» й інших повчальних працях Яна Амоса Коменського зберіглося безліч натхненних думок про те, як треба вчити й виховувати людину з малих років. Важко втриматися, щоб не привести такі слова Коменського, які видаються нам досить сучасними. Він говорив, що юнацтво повинне отримувати освіту не поверхневу, а дійсну, ґрунтовну, тобто щоб розумна істота – людина привчалася керуватися не чужим розумом, а своїм власним, не тільки вичитувати із книг і розуміти чужі думки про речі або навіть заучувати й відтворювати їх у цитатах, але розвивати в собі здатність проникати в корінь речей і виробляти дійсне розуміння їх і вживання їх. Потрібно також прагнути до ґрунтовного засвоєння моральності. [15, с. 75]

Працюючи над створенням особистісно-орієнтованої моделі випускника Петропавлівської школи, педколлектив визначив для себе головну проблему школи – «Розвиток творчих здібностей учнів на основі використання нестандартних форм організації навчально-виховної діяльності».

^ Актуальність проблеми. На сучасному етапі освіта і виховання спрямовані не тільки на раціонально-інтелектуальний розвиток випускника, що володіє прагматичним мисленням, але й на духовне збагачення особистості.

Завдання – цілеспрямовано зміцнювати вміння й навички випускників, розвивати себе як особистість, створювати індивідуально-орієнтовану модель випускника Петропавлівської загальноосвітньої школи I – III ступенів.

^ Методи роботи. У процесі роботи використовувалися методи опису, аналізу й синтезу.

Зміст освіти з метою виховання особистості – одна з постійних проблем у педагогіці.

Поняття «індивідуально-орієнтована модель випускника школи» з'явилося після виникнення поняття «індивідуально-орієнтоване навчання», яке увійшло в педагогічний арсенал, і яке може бути визначене при розгляді таких категорій, як: індивід, індивідуальність (індивідуальний підхід), особистість. При цьому в конкретних історичних умовах педагогіка й психологія ці поняття використовувала з різним значенням, часто змішуючи й вживаючи їх як синоніми. Поняття «індивідуальний підхід» ввійшло в педагогіку раніше трактування таких понять, як «індивідуальність» і «особистість». У педагогічній системі Я. А. Коменського позначені положення про те, що процес навчання й виховання необхідно будувати з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей дітей, використовуючи при цьому систему педагогічних спостережень [15, с. 25 - 31].

Аналіз праць педагогів і суспільних діячів дозволяє відзначити, що, у принципі, вони випередили розробку теоретико-педагогічних положень про індивідуальний підхід до дітей. У роботах Л. М. Толстого [8, с. 315], М. О. Добролюбова [14, с. 256] можна відзначити важливу для досліджуваної проблеми постановку питання про розвиток індивідуальності людину, його задатків, про виховання певних якостей особистості.

А. С. Макаренко не тільки обґрунтував необхідність індивідуального підходу до дітей, а й здійснив його на практиці, показуючи в такий спосіб взаємозв'язок індивідуального підходу із загальними цілями виховання [5, с. 136].

Починаючи з 30-х років, у психології під керівництвом Л. С. Виготського почалася розробка концептуальних підходів розвиваючого навчання, де основною метою висувався розвиток особистості [11, с. 125]. На першому плані у вивченні індивідуальності перебували не стільки існуючі властивості дитини, скільки ті, які ще відсутні.

Важливим кроком на шляху осмислення ролі учня в навчанні й вихованні, а також у розв'язанні досліджуваного нами завдання стала концепція оптимізації навчального процесу Ю. К. Бабанського, де учень є метою й елементом системи. Активізація навчального процесу реалізується в розвитку програмованого й проблемного навчання. Програмоване навчання припускає індивідуалізоване навчання з високою часткою самостійності учня, а проблемне - самостійність пошуку розв'язань [7, с. 154].

У своїй роботі педколлектив нашої школи використовує педагогіку співробітництва й співдружності вчителів і учнів, впроваджує в життя ідеали гуманізму й демократії. За духом організації ці відносини ми розглядаємо як індивідуально-орієнтовані. Також був накопичений досвід мікротехнологій і прийомів роботи вчителя з обліку індивідуальних особливостей дитини в процесі навчання й розвитку, становлення особистості.

^ Відмітний принцип особистісно–орієнтованої моделі випускника – це принцип індивідуально-особистісного підходу, який визначає положення дитини у виховному процесі й означає визнання його активним суб'єктом освітньо-виховних процесів. Індивідуально-особистісний підхід виходить із того, що кожна особистість унікальна, і головним завданням педагогічної роботи є формування її індивідуальності, створення умов для розвитку її творчого потенціалу.

У старшому шкільному віці важливого значення набувають процеси духовно-моральної автономізації особистості, фізичного й морального самовдосконалення, входження в життя суспільства, життєвого самовизначення, соціально-психологічної адаптації. Механізми особистісного розвитку суттєво міняються: на перший план виступає теоретична підготовка у сфері гуманітарних наук, діалог з культурою, інтеграція знань у цілісну картину світу, культурна рефлексія, саморегуляція, прийняття рішень у ситуаціях вибору, життєтворчість, саморозвиток.

Пріоритетне значення в системі культурологічної індивідуально-орієнтованої освіти в старшому шкільному віці – технології рефлексивно-творчого навчання.

^ Учень - головна діюча фігура всього освітнього процесу – це і є індивідуально-орієнтована педагогіка.

Для вибудовування індивідуально-орієнтованої моделі випускника необхідно розрізняти наступні поняття:

різнорівневий підхід – орієнтація на різний рівень складності програмного матеріалу, який доступний учневі;

диференційований підхід – виділення груп дітей на основі зовнішньої диференціації;

індивідуальний підхід – розподіл дітей по однорідних групах;

суб’єктно-особистісний підхід – відношення до кожної дитини, як до унікальності, несхожості, неповторності.


Індивідуально-орієнтована модель освіти

Ціль

Розвиток особистості, індивідуальних пізнавальних здатностей, когнітивного стилю.

Засоби

Елективна диференціація, виявлення стратегій пізнання, вивчення й розвиток когнітивного стилю учня й навчального стилю вчителя, зміна ролі й функцій учителя, створення технологій «навчання навчанню», рефлексія різноманітності стратегій навчання, обмін стратегіями між учнями.

Критерії оцінки

Якісні. Просування по персональній траєкторії.


У нашім розумінні індивідуально-орієнтована модель суттєво відрізняється від інших існуючих моделей і педагогічних систем. Це такий тип освітнього процесу, метою якого є розвиток особистості дитини, її індивідуальності й неповторності.

З усіх розглянутих підходів найбільш перспективним і новоутворюючим ми вважаємо суб’єктно-особистісний підхід побудови індивідуально-орієнтованої моделі випускника.

У побудові індивідуально-орієнтованої моделі випускника слід розрізняти наступні терміни:

- індивід - людина як представник роду;

- індивідуальність - ( від лат. - «особа») неповторна своєрідність кожної людину;

- особистість – людина як носій соціальних відносин [13, с. 202, 264].

^ Модель випускника школи є орієнтиром для побудови навчально-виховного процесу узгодження діяльності різних ланок і структур школи, проектування індивідуальних освітніх маршрутів, розгортання контрольно-оцінних і моніторингових комплексів.

^ Нами був визначений психолого-педагогічний портрет випускника сільської школи: теоретична свідомість, інтелектуальна зрілість, самостійність у прийнятті рішень, оволодіння своїми пізнавальними процесами, аргументація й доказ суджень, критичність мислення, здатність до пізнання загальних законів природи, спілкування, творча активність, рефлексія.

^ Модель випускника сільської школи ми розглядаємо як узагальнене соціальне замовлення.

Випускник, що одержав середню (повну) загальну освіту, - це людина, яка:

освоїла всі освітні програми з предметів шкільного навчального плану;

опанувала основи комп'ютерної грамотності, програмування;

уміє адаптуватися до мінливих соціально-економічних відносин;

знає свої цивільні права й уміє їх реалізовувати;

готова до форм і методів навчання, які застосовуються в закладах вищої професійної освіти;

уміє осмислено й відповідально здійснювати вибір власних дій і діяльності, контролювати й аналізувати їх;

володіє культурою життєвого самовизначення й самореалізації;

поважає свою й чужу гідність;

поважає власну працю й працю інших людей;

має почуття соціальної відповідальності;

веде здоровий спосіб життя.

Особистісні якості випускника сільської школи: соціальна зрілість, критичне відношення до себе, професійне орієнтування, самовизначення, усвідомлення своєї індивідуальної цілісності, соціальні й моральні переконання, моральне самовизначення.


^ Особистісно-орієнтована модель випускника сільської школи




Література

1. Виховання чи навчання: що важливіше? / «Директор школи» № 27 – 28, 2011 р. / С.Тедєєва – К., Шкільний світ. – с. 14.

2. В об’єктиві – творча особистість/ «Директор школи» № 23, 2011 р. / Т.Ляшенко – К., Шкільний світ. – с. 13.

3. Воспоминания об обучении в Новгород - Северской гимназии/ Педагогические сочинения. Т. 1./ К.Д.Ушинский – М.: Педагогика, 1987 г. – с. 303.

4. Избранное/ И.Гете – М.: Просвещение, 1991 г. – с. 135.

5. Нравственное внушение в деле воспитания/ А.С.Макаренко – М.: Просвещение, 1988 г. – с. 136.

6. О взаимоотношении и воспитании ребенка/ Антология педагогической мысли Украинской ССР/ Г.С.Костюк – М.: Просвещение, 1988 г. – с. 515.

7. Оптимизация процесса обучения/ Ю.К.Бабанский – М.: Просвещение, 1977 г. – с. 154 – 158.

8. Полное собрание сочинений. Т. 62/ Л.Н.Толстой – М.: Педагогика, 1953 г. – с. 315.

9. Преподавание математики при политехническом обучении/ А.М.Астряб – М.: Педагогика, 1986 г. – с. 145.

10. Проблемы воспитания всесторонне развитой личности/ В.А.Сухомлинский – М.: Педагогика, 1987 г. – с. 165.

11. Психология/ Б.М.Теплов – М.: Учпедгиз, 1959 г. – с. 125 – 126.

12. Путями перестройки/ Антология педагогической мысли Украинской ССР/ Н.А.Скрытник – М.: Педагогика, 1988 г. – с. 336.

13. Словарь русского языка/ С.И.Ожегов – М.: Русский язык, 1987 г., – с. 202, 264.

14. Собрание сочинений. Т. 8/ Н.А.Добролюбов – М.: Просвещение, 1964 г. – с. 256 – 257.

15. Собрание сочинений. Т. 1/ Я.А.Коменский – М.: Педагогика, 1986 г. – с. 75.

16. Учим творчеству/ Педагогический поиск/ И.П.Волков – М.: Педагогика, 1987 г. – с. 110.