Реферат: В. В. Калініченко доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Харківського національного университету ім. В. Н. Каразіна

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


КРАЄЗНАВСТВО


Методичні вказівки до вивчення курсу


(для студентів 1 курсу спеціальностей

6.030504 – «Економіка підприємства»,

6.030509 - «Облік і аудит»)





Харків – 2007


КРАЄЗНАВСТВО: Методичні вказівки до вивчення курсу (для студентів 1 курсу спеціальностей 6.030504 – «Економіка підприємства», 6.030509 - «Облік і аудит»). / Укл. Жванко Л.М. – Харків: ХНАМГ, 2007. - 57 с.


Укладач: Л.М. Жванко


Рецензент: В.В.Калініченко - доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Харківського національного университету ім. В.Н.Каразіна



Програма курсу “Краєзнавство” розглядає краєзнавчі студії Слобожанщини як динамічну, нерозривну, відкриту систему, що функціонує у світі тривимірних системних моделей: простір (географічне краєзнавство), час (історичне краєзнавство) і соціум (соціальне краєзнавство). Останнє включає літературне, мистецьке, архітектурне та етнографічне краєзнавство.


Рекомендовано кафедрою історії та культурології,

протокол № 7 від 25 червня 2007 р.

ВСТУП


Слобожанщина дала багато щирих культурних працівників у всіх галузях життя, як- то Каразін, дякуючи котрому виник у Харкові університет, письменників – Артемовського-Гулака, Квітку-Основ'яненка, Щоголіва, Александрова, Олеся, Алчевську, громадських діячів - Гордієнка, Погорілка, вчених – Матушинського, Дм.Міллера, художників-майстрів – Васильківського, Репіна та ін.

Микола Федорович Сумцов


Нові геополітичні реалії, що склалися в Україні після здобуття державної незалежності, активізували процеси духовного відродження. У цій державного значення справі важливе місце належить краєзнавству, яке сьогодні переживає справжній ренесанс.

На сучасному етапі духовного відродження незалежної України, як зазначено у програмі розвитку краєзнавства на період до 2010 року, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2002 р., невід'ємною складовою громадського руху і наукових досліджень є краєзнавство, спрямоване на відродження духовності, історичної пам'яті, формування у громадян і передусім у молоді любові до рідного краю, національного патріотизму, поваги до людини, відповідальності за збереження історико-культурного надбання України.

Саме краєзнавство є безцінною скарбницею збереження історичного досвіду багатьох поколінь, всього того найкращого, що витримало випробування часом у сфері духовної та матеріальної культури. Ця скарбниця є тим своєрідним містком, який зв'язує покоління минулі з поколіннями сучасними й прийдешніми.

В минулому Слобожанщини багато героїчного і багато трагічного, але поза всяким сумнівом Слобожанщина є частиною єдиного українського контексту, її витворили українські переселенці, принісши на Дике Поле українське слово, українську пісню, українську ікону і, нарешті, – український дух!


^ ПРОГРАМА КУРСУ «КРАЄЗНАВСТВО»


Мета: формування системи знань з краєзнавства Харківщини, зокрема з історії Слобожанщини і міста Харкова від давнини до наших часів, традицій краю, етнографічних та літературних студій Слобожанщини в контексті краєзнавства України.


Завдання:

вивчення теоретичних засад з курсу «Краєзнавство»,

висвітлення головних етапів розвитку Слобожанщини в давні часи,

дослідження різних теорій, що виникнення міста Харкова, його головні етапи розвитку, історичні особливості розвитку Слобожанщини в ХІХ – ХХ ст.,

вивчення напрямків етнографічних студій - свята, традиції, народний одяг та побут слобожан,

визначення досягнень літературного процесу на Слобожанщині, його здобутки та втрати,

осмислення історичної ретроспективи розвитку мистецтва краю та освітніх процесів у другій половині ХVІІ-ХХІ ст.

Змістові модулі (ЗМ):


ЗМ 1.1. Процес заселення і формування території краю


1. Вступ до курсу «Краєзнавство».

2. Витоки історії краю.

3. Заселення та розвиток Слобожанщини у другій половині ХVІІ- ХVІІІ ст.

4. Виникнення міста Харкова.

5. Історія Слобожанщини в ХХ ст.


ЗМ 1.2. Розвиток економіки, ремесла, матеріальної та духовної культури краю

1. Традиційні ремесла і розвиток економіки на Харківщині.

2. Літературне краєзнавство.

3. Мистецтво краю.

4. Розвиток освіти на Харківщині.


З.М 1.3 Етнографічні особливості краю

1. Світоглядні виміри слобожан.

2. Народний одяг і побут Слобожанщини.

3. Видатні дослідники Слобожанщини.


Тема 1. Вступ до курсу "Краєзнавство"

Місце краєзнавчих дисциплін у системі гуманітарних наук. Мета, предмет і завдання курсу. Становлення краєзнавства як науки. Доля краєзнавства та краєзнавців у ХХ ст. Історичне, археологічне, географічне, етнографічне, літературне краєзнавство. Видатні вчені–краєзнавці.


Тема 2. Витоки історії краю

Археологічні культури краю: дніпро–донецька (доба неоліту), ямково–гребінцевої кераміки, середньостогівська (доба енеоліту), катакомбна, багатоваликової кераміки, зрубна, бондарихінська (доба бронзи), черняхівська, пеньківська, роменська (доба заліза). Сіверська земля. Хозарський каганат. Донецьке городище.


Тема 3. Заселення і розвиток Слобожанщини у другій половині ХVІІ–XVIII ст.

Татарські шляхи (сакми): Муравський, Ізюмський, Кальміуський. Слобода. Слобідська Україна. Білгородська захисна лінія. Харківське воєводство. Слобідсько-Українська губернія. Харківська фортеця. Ізюмська оборонна лінія. Українська лінія. Харківське намісництво. Іван Сірко. Слобідські козаки. Слобідські козацькі полки.


Тема 4. Виникнення міста Харкова

Теорії про дату заснування та походження міста. Будівництво Харківської фортеці. Перші вулиці й майдани міста. Еволюція герба міста Харкова. Герби провінційних містечок Харківського намісництва.


Тема 5. Історія Слобожанщини у ХІХ-ХХ ст.

Харківська губернія. Харківщина в роки Першої світової війни. Соціальний розвиток Харківщини у ХІХ ст. Українська революція на Харківщині (1917-1920 рр.). Харківщина у міжвоєнний період. Голодомор 1932-1933 рр. на території Харківщини. Харківська область у роки Великої Вітчизняної війни. Харківщина у 50-ті - початку 90-х років. Сучасний етап розвитку Харківщини.


Тема 6. Традиційні ремесла й розвиток економіки на Харківщині

Перші переселенці та їх заняття. Промисли слобожан – солеваріння, млинарство, броварництво, городництво та ін. Традиційні ремесла – коцарство, римарство, гончарство та ін. Ремісничі цехи. Розвиток торгівлі – ярмарки й базари. Особливості економічного розвитку Слобожанщини.


Тема 7. Літературне краєзнавство.

Витоки літератури Слобожанщини. Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.П.Гулак-Артемовський. Я.І.Щоголев. Літературний процес у 20-ті на початку 30-х років ХХ ст. ГАРТ. ВАПЛІТЕ. М.Хвильовий. С.Пилипенко, М.Йогансен. "Розстріляне відродження" Харківщини. Літературне життя Харківщини у другій половині ХХ ст.


Тема 8. Мистецтво краю

Малярство. Монументальний живопис Слобожанщини (XVII-XVIII ст.). І.Репін. М.Самокиш. С.Васильківський. Іконопис. Народна картина. І.Падалка. М.Бойчук. С.Луньов. М.Кропивницький. Лесь Курбас. Вертеп. "Березіль".

Бандуристи. Кобзарі. К.Шульженко. І.Дунаєвський. Кіномистецтво. Л.Биков. Лесь Сердюк. Л.Гурченко.

Архітектурні стилі Харківщини.


Тема 9. Розвиток освіти на Харківщині

Мандрівні дяки. Недільні школи. Харківський колегіум. Г.С.Сковорода. Харківський університет. В.Н.Каразін. Середня освіта Харківщини. Реальні училища. Б.Д.Грінченко. Х.Д.Алчевська. Освітні процеси на Слобожанщині в роки Української революції. Освіта радянської доби. Сучасна вища школа.


Тема 10. Світоглядні виміри слобожан

Ментальність українського народу. Риси характеру слобожан. Д.І.Багалій і М.Ф.Сумцов про світоглядні особливості слобожан. Любов до праці й землі. Місце родини в системі життєвих цінностей слобожан. Зовнішні впливи на світогляд слобожан. Календарне коло народних свят. Родинні звичаї та обряди.


Тема 11. Народний одяг і побут Слобожанщини

Традиційний жіночий, чоловічий і дитячий одяг слобожан. Ритуальний одяг. Повсякденний та святковий одяг. Вплив міської культури на одяг харківців у ХІХ ст. Побут слобожан. Народні страви і напої. Інтер'єр традиційного житла слобожан.


Тема 12. Видатні дослідники Слобожанщини

Дослідники історії Слобожанщини: Дмитро Іванович Багалій, Дмитро Петрович Міллер. Дослідники – археологи: Борис Андрійович Шрамко, Василь Олексійович Городців. Дослідники - етнографи: Микола Федорович Сумцов.

^ ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ


Тема 1. Краєзнавство в системі гуманітарних наук

Мета, предмет, завдання і напрямки краєзнавства.

Становлення краєзнавства як науки.

Доля краєзнавства і краєзнавців у ХХ ст. Видатні вчені–краєзнавці.

Повідомлення:

Діяльність харківських краєзнавців у ХІХ ст.

Репресовані краєзнавці Слобожанщини.


Тема 2. Витоки історії краю

Характеристика археологічних культур на території Харківщини:

а) ареал розселення і доба існування;

б) головні заняття й особливості побуту.

Скіфо-сарматський період на території Харківщини:

а) скіфські стоянки (VI-ІІІ ст. до н.е.).

б) доба сарматів (ІІ ст. до н.е. - IV ст. н.е.).

Перші слов'яни на території Харківщини - Сіверська земля.

Харківщина у складі Хозарського каганату (VIII-X ст.).


Повідомлення:

Стародавнє місто Донець.

Знахідки нумізматики на території Харківщини.


Тема 3. Заселення та розвиток Слобожанщини (ХІІІ - кінець XVIII ст.)

Заняття 1.

Монголо-татарська навала. Дике поле.

Початки заселення Харківщини:

а) причини, етапи, особливості;

б) татарські набіги на територію Харківщини.

Хвилі освоєння Слобідської України у другій половині XVII ст.

Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток Харківщини у другій половині XVII - кінці XVIII ст.

а) адміністративно-територіальні утворення на території Харківщини - воєводство, намісництво, губернія;

б) соціальні стани на території Харківщини.


Повідомлення:

Будівництво оборонних захисних ліній.

Історія Харківських полків.

Процес ліквідації автономії Слобідської України, її причини й наслідки.


Тема 4. Виникнення міста Харкова.

Теорії про походження міста Харкова та його назви.

Харківська фортеця.

а) перші будівлі міста;

б) перші вулиці й майдани міста.

Розширення міста у XVIІI ст.

Еволюція герба міста Харкова і міст Харківського намісництва.


Повідомлення:

Найвизначніші козацькі роди Харкова (XVII-XVIII ст.).

Виникнення назв перших вулиць Харкова.

Архітектурні стилі Харкова.


Тема 5. Історія Слобожанщини у ХІХ-ХХ ст.

Заняття 1.

Адміністративно-територіальний, політичний устрій Харківщини і склад населення у ХІХ ст.:

а) адміністративно-територіальний устрій;

б) органи самоврядування і напрямки їх діяльності;

в) населення Харківщини (станова, соціальна, професійна структура).

Історія Харківщини: від першої російської революції до Української революції (1905-1920 рр.):

а) Російська революція 1905-1907 рр. і події на Харківщині;

б) Харківська губернія в роки Першої світової війни;

в) Українська революція (1917-1920 рр.) на Харківщині.


Повідомлення:

Харківські губернатори й міські голови.

Революційні події на Харківщині 1917 року очима сучасників.

Соціальні процеси на Слобожанщині за доби Української Держави.


Заняття 2.

Харківщина у 20-30-ті роки:

а) впровадження політики НЕПу;

б) українізація на Харківщині;

в) голодомор на Харківщині;

г) репресії 30-х років та їх наслідки.

2. Харків столичний.

3. Наш край у роки Великої Вітчизняної війни.


Повідомлення:

Харківська область Української РСР у 50-ті - на початку 90-х років ХХ ст.

Репресії вчених - харків'ян.

Події Великої Вітчизняної війни в топонімах сучасного Харкова.


Тема 6. Традиційні ремесла й розвиток економіки на Харківщині

Заняття перших переселенців: промисли і ремесла.

2. Розвиток торгівлі – ярмарки і базари.

3. Особливості економічного розвитку Слобожанщини у ХІХ ст.

4. Пореформена економіка Слобожанщини: промисловість, торгівля, транспорт.


Повідомлення:

Торгівля на Слобожанщині за «Топографічним описом Харківського намісництва».

Вплив промислового перевороту на економіку Слобожанщини.


Тема 7. Літературне краєзнавство

1. Розвиток літератури на Харківщині (XVIII-ХІХ ст.):

2. Літературний процес на Харківщині у 20-ті роки ХХ ст.

3. «Розстріляне відродження» Харківського краю.

4. Сучасна література Харківщини.


Повідомлення:

Поети Харкова - жертви сталінських репресій.

Літератори Харкова - наші сучасники.


Тема 8. Мистецтво краю

Розвиток живопису:

а) народне малярство;

б) видатні художники Харківщини.

Розвиток театрального мистецтва.

Музичне та кіномистецтво:

а) бандуристи й кобзарі;

б) творчість видатних співаків і композиторів;

в) кіномитці Харківщини.

Архітектурні стилі краю.


Повідомлення:

Театр "Березіль" Леся Курбаса.

Іконопис Слобожанщини.

О.Бекетов - видатний архітектор краю.


Тема 9. Розвиток освіти на Харківщині.

1. Освітній рівень слобожан у XVIII ст.

2. Навчальні заклади краю у ХІХ ст.:

а) заклади початкової освіти;

б) стан середньої освіти;

в) вищі навчальні заклади.

Освітні процеси на Слобожанщині в роки Української революції.

Розвиток освіти радянської доби.

Сучасний розвиток освіти на Харківщині.


Повідомлення:

Заснування першого університету.

Недільні школи Харківщини.

Просвіти на Харківщині у 1917-1920 рр.


Тема 10. Світоглядні виміри слобожан

1. Риси характеру слобожан. Особливості світосприйняття слобожанами.

2. Місце родини в системі життєвих цінностей слобожан.

3. Календарне коло народних свят.

4. Родинні звичаї і обряди.


Повідомлення:

Д.І.Багалій про світогляд слобожан.

Забобони в житті слобожан.

Стосунки жінки та чоловіка на Слобожанщині у XVIII ст.

Слобожанське весілля.


Тема 11. Народний одяг і побут Слобожанщини.

1. Традиційний одяг слобожан:

а) жіночий, чоловічий і дитячий одяг слобожан;

б) ритуальний одяг;

в) повсякденний і святковий одяг.

2. Вплив міської культури на одяг харківців у ХІХ ст.

3. Побут слобожан.

4. Народні страви і напої.

5. Інтер'єр традиційного житла слобожан.


Повідомлення:

Образ хати в народній творчості слобожан.

Одяг козацької старшини Слобідських полків.

Ставлення слобожан до напоїв.


Тема 12. Видатні дослідники Слобожанщини

Дослідники історії Слобожанщини.

Дослідники – археологи.

Дослідники - етнографи.


Підсумкове тестування


^ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

Краєзнавство України: теоретичні засади.

Діяльність Українського комітету краєзнавців (1925 – поч. 30-х років).

Репресовані краєзнавці Харківщини.

Микола Сумцов - історик та етнограф Слобідської України.

Дмитро Багалій - дослідник історії Слобідської України.

Степан Рудницький - батько української географії. Харківський період життя (1926-1933 рр.).

Олександр Потебня - всесвітньовідомий вчений-мовознавець.

Територія Харківщини первісної доби.

Доба сарматів і Харківська земля.

Сіверська земля у VIII-Х ст.

Донецьке городище.

Заселення Слобідської України.

Перші переселенці на Слобідську Україну.

Теорії про виникнення Харкова та його назву.

Харківська фортеця (друга пол. XVII-XVIII ст.).

Історія вулиць Харкова.

Герб міста Харкова: історія виникнення.

Геральдика населених пунктів Харківщини.

Історія слобідських полків.

Іван Сірко - легендарний кошовий отаман.

Харківські губернатори.

Економічні процеси в Харківській губернії у ХІХ ст.

Харківська губернія у роки Першої світової війни.

Харківщина у роки Української революції (1917-1920 рр.).

Голодомор на Харківщині (1932-1933 рр.)

Харків -- українська радянська столиця.

Окупаційний режим на Харківщині (1941-1943 рр.)

Трагедія Дробицького яру.

Обрядовість Слобідського краю.

Традиційні ремесла й промисли Слобожанщини.

Народний костюм Слобожанщини.

Прикладне мистецтво Харківщини.

Харківське літературне відродження 20-х – поч. 30-х років ХХ ст.

Репресоване письменство Харкова.

Майк Йогансен – поет-футурист.

С.Пилипенко – голова « Плугу».

Микола Хвильовий - публіцист, лірик, патріот.

Образ Харкова у творчості різних письменників.

Архітектура Харкова ХІХ ст.

О.М.Бекетов - видатний архітектор.

Розвиток науки на Харківщині у ХІХ ст.

Видатні художники Харківщини.

Ілля Рєпін – співець козацької слави.

Сергій Васильківський.

Микола Самокиш - засновник українського батального малярства.

Розвиток кіномистецтва.

Харків і театр "Березіль" Леся Курбаса.

Розвиток початкової освіти на Харківщині у ХVІІІ – ХІХ ст.

Харківський колегіум - центр освіти Слобідської України.

Студенти й викладачі Харківського колегіуму.

Харківський університет − перший вищий навчальний заклад України.

Освітні процеси на Слобожанщині у роки Української революції ( 1917 – 1920 рр.).

Освіта радянської Харківщини.

Г.С.Сковорода - просвітитель і педагог.

В.Н.Каразін – видатний діяч і патріот.

Борис Грінченко – видатний фольклорист-мовознавець.

Христина Алчевська та її внесок у розвиток народної освіти.

Гнат Хоткевич - науковець та громадський діяч.

Відомі жінки Харківщини.

Соціальні процеси на Слобожанщині в роки Першої світової війни.

Преса Харківщини у роки Першої світової війни.

Повсякденність харків'ян у 20-ті рр. ХХ ст.

Харків першої третини ХХ ст. очима зарубіжних громадян.

Історія мого міста ( села).

Історія мого роду - частина історії моєї Батьківщини.


^ МЕТОДИКА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З ВИВЧЕННЯ КУРСУ «КРАЄЗНАВСТВО»


Методика самостійної роботи: загальні зауваження


Самостійна робота студентів (СРС) - органічна і невід'ємна частина навчального процесу, значення якої полягає в тому, що вона:

формує потребу і навички систематичного та обґрунтованого вивчення документів;

дозволяє напрацювати навички наукового пошуку;

створює сприятливі умови для повного використання індивідуальних особливостей людини у навчанні;

найважливішою умовою формування світоглядних засад;

сприяє набуттю таких якостей, як наполегливість та системність у виконанні роботи.

Велике значення самостійної роботи у підготовці сучасних фахівців підтверджується багатою практикою вищої школи. Сьогодні СРС приділяється особливе місце в організацію навчання у вищій школі. Кількість обов'язкових аудиторних занять скорочується, посилюється акцент на організації самостійної роботи, що розвиває індивідуальні форми навчання і виховання. Уміння творчо мислити, орієнтуватися в потоці наукової інформації, самостійно ставити й вирішувати принципово нові завдання – вимога постіндустріального суспільства. Сьогодні процес навчання у вищому закладі освіти все більше спирається на самостійну, близьку до дослідної роботу студента.

Без самостійної роботи важко набути поглиблених знань. Оволодіння навичками самостійної роботи дає студенту змогу виконувати необхідну роботу якісно і в мінімальний термін. Вища школа покликана навчити студентів працювати в повну міру їх можливостей і здібностей, розвивати в них смак до творчого пошуку, виховувати в майбутніх фахівців прагнення до постійного збагачення і поновлення набутих знань. У підсумку СРС має сформувати у студентів знання і вміння, що дозволять їм самостійно вирішувати професійні завдання і проблеми.

У поняття "самостійна робота" входить не тільки робота, яку студенти виконують під час самопідготовки, але і самостійна діяльність у процесі навчання. Таким чином, СРС складається як з аудиторної роботи на лекціях та семінарах, так і з поза аудиторних занять.

У широкому значенні зміст самостійної роботи з краєзнавства включає:

слухання і конспектування лекцій;

роботу на семінарських заняттях;

вивчення рекомендованої літератури, джерел та їх конспектування;

підготовку рефератів;

підготовку наукових доповідей та повідомлень на студентські науково-практичні конференції;

підготовку до заліку.

Рекомендації з самоорганізації СР. Багато залежить від самого студента, від його ставлення до навчання, до виконання своїх обов'язків. Щоб навчитися самостійно засвоювати краєзнавчий матеріал, він повинен проявити силу волі, наполегливість і цілеспрямованість, виховувати в собі тверду самодисципліну, виробляти й дотримуватися розумного режиму навчання і відпочинку. Навчати їх у всьому поводитися самостійно - мислити, обмірковувати, планувати свою роботу, тобто цінувати свій час й уміти розподіляти його, бачити перспективу в роботі, передбачати можливі труднощі тощо.

^ Роль лекції в організації самостійної роботи студентів

Перш за все зазначимо, що термін „лекція” латинською мовою означає „читання”, тобто це системне, цілісне, аргументоване викладення навчального матеріалу. Одначе курс лекцій не може дати вичерпних знань з краєзнавства Харківщини.

Найголовнішим їх завданням є викладення основ краєзнавчої дисципліни, ознайомлення з новітніми науковими досягненнями у даній царині, озброєння студентів методологією предмета та самостійної роботи над ним. Подальшу роботу студент повинен виконувати самостійно.

Якість засвоєння змісту лекції значною мірою зумовлена особистою увагою студентів, зацікавленістю, прагненням опанувати лекційний матеріал. Саме на лекції студент одержує перший поштовх до закладання основ самостійної роботи. Слухання лекції – це творчий процес, напружена розумова праця, яка супроводжується особливою психологічною підготовкою до активного сприйняття інформації.

Правильне слухання передбачає проникнення у смисл кожної думки, кожного вислову викладача. Слухаючи лекцію, студент сприймає матеріал, осмислює і прагне його зрозуміти. Тому основою глибокого засвоєння змісту лекції є увага студентів, тобто їх мимовільна чи довільна зосередженість на певному об'єкті діяльності, в даному випадку на конспектуванні лекції.

Лекцію необхідно не тільки уважно слухати, а й обов'язково записувати. За правильної організації роботи одночасне конспектування та слухання лекції не послаблює, а, навпаки, посилює увагу студента. Вміло написаний конспект (з латинської – „огляд”) дає змогу легко згадати лекцію, вільно орієнтуватися в її змісті. Не варто записувати виклад матеріалу „слово в слово”, оскільки часу для цього обмаль. Необхідно виділяти в розповіді викладача найголовніше.

Щоб виділити в лекції найсуттєвіше для конспектування, студентам необхідно стежити за характером викладу матеріалу. Тоді неважко помітити, що найважливіші думки виділяються лектором різними прийомами – темпом мови, інтонацією, повторами, безпосереднім підкресленням тощо.

Суттєву роль відіграють форма й техніка конспектування лекції. Записи мають бути зручними для їх подальшого використання і економними за технікою виконання. Зошит для запису має містити великі поля, куди вносяться доповнення, власні думки при подальшій самостійній роботі.

З метою прискорення конспектування, звільнення часу для розумового сприйняття змісту лекції застосовуються скорочення окремих слів. При цьому доцільно виробити власну систему скорочень, яка поступово буде вдосконалюватися. Найзручніше спочатку подати термін або словосполучення повністю, а потім а дужках його скорочений варіант для подальшого використання з метою уникнення незрозумілих скорочень.


^ Особливості самостійної підготовки до семінарських занять


Участь у семінарських заняттях має бути спрямована не просто на набуття певної суми знань, а головним чином на вироблення уміння і навичок за допомогою отриманих знань самостійно розбиратися у складних процесах суспільного розвитку. Одним з ефективних засобів активізації студентів на семінарських заняттях є проблемне навчання, що сприяє розвитку творчої думки і процесу пізнання.

Семінарські заняття в умовах проблемного навчання можуть набувати різних організаційних форм - "круглий стіл", ділова гра, диспут, прес-конференція, конкурс на краще знання першоджерел та ін. У їх основі - інтенсифікація навчального процесу через змагальність, поглиблення якісної підготовки, підвищення відповідальності за ефективне вирішення питань семінару, вироблення вміння відстоювати власні переконання, вести творчі дискусії, набувати навичок організаторської роботи.

Семінар («семінар» латинською мовою означає «розсадник», а в буквальному розумінні – поширення знань шляхом усних виступів і обговорень),на першому курсі найбільш поширена форма – розгорнута бесіда, яка вимагає знання фактичного матеріалу, уміння аргументовано викласти свої знання в усній формі. При підготовці до семінарського заняття треба керуватися такими рекомендаціями:

Докладно ознайомтеся з темою і планом семінарського заняття, кожним із винесених на розгляд питань.

Замовте у бібліотеці відповідні рекомендовані джерела й літературу, насамперед обов'язкову.

Прочитайте документальні джерела й основну літературу до кожного з питань семінару, намагаючись осмислити прочитане.

Законспектуйте необхідний матеріал, випишіть цитати.

Складіть план і текст свого виступу на семінарському занятті з кожного питання.


Рекомендації по роботі з текстом:

Не переписуйте цілі речення чи абзаци; краще виписуйте ключові думки, ідеї.

Затримуйте увагу на наступному реченні кожного абзацу, особливо коли це великі абзаци.

Звертайте обов'язково увагу на так звані слова-сигнали – «отже», «таким чином» та ін., які вживаються з метою акцентувати увагу на чомусь важливому.

Уважно ознайомтеся з висновками автора.

Відразу після прочитаного перевірте, що ви запам'ятали, і відобразіть ключову думку, факти, власні оцінки у вигляді послідовної схеми.

Одним із шляхів запам'ятовування та засвоєння матеріалу є ведення записів прочитаного. Основні форми записів – план, виписки, тези, анотація, резюме і конспект. Конспектувати необхідно цілеспрямовано, заздалегідь уявляючи, які аспекти, положення роботи мають найбільш важливе значення. Дуже важливо робити лаконічні записи, виділяючи й записуючи тільки найсуттєвіше, опускаючи другорядні аргументи, деталі. Дуже роздутий конспект дає мало користі.

Важливе значення має продумане оформлення конспектів, їх акуратне ведення. Записи доцільно вести в загальному зошиті чорнилами, сторінки нумерувати, щоб швидко знайти потрібний матеріал.

Конспект не повинен бути суцільним текстом. Необхідно поділити конспект відповідно до логічного плану книги, її структури. Досягається розчленування шляхом використання запису відступами, коли одне положення відокремлюється від іншого: використовувати абзаци, спеціальне маркування. Оформлення конспекту має бути чітким, наочним, забезпечувати зручність у користуванні ним.

За характером оформлення конспекти поділяються на три види: текстуальний, вільний, змішаний. Під час конспектування джерел з навчальною метою краще користуватися вільним або змішаним конспектом. У вільному конспекті викладання твору ведеться своїми словами, але не виключається використання і авторських фраз. висловів, текстуальних записів. Складаючи вільний конспект, не бажано відступати від авторського плану книги або статті. Помилки припускають ті студенти, які складають конспект відповідно до плану семінару, відступаючи від логічної структури джерела. Вільний конспект надає змогу краще усвідомлювати й закріплювати в пам'яті прослухане, прочитане. Змішаний конспект поєднує позитивну якість не тільки вільного конспекту, але й інших видів запису. У змішаному конспекті допускаються записи і у вигляді плану, цитат, виписок та схем, складених на авторському матеріалі.

Таким чином, запис прочитаного, в якій би формі він не проводився, - результат великої самостійної творчої праці з вивчення та засвоєння джерела, важливий етап самостійної роботи.

Отже, правильна підготовка організації самостійної роботи є важливим чинником підвищення ефективності і якості набуття теоретичних знань.

Одне з найскладніших завдань , яке має виконати студент – підготовка доповіді. Доповідь (повідомлення), яку планується виголосити на семінарі, має відповідати таким вимогам:

Методологічно правильно й повно розкрити зміст вибраного питання ;

Показати самостійну роботу над джерелами та літературою;

Продемонструвати вміння планувати чітко все те, що вивчається і зрозуміло формулювати головні питання виступу.

Для студента-доповідача особливого значення набувають три фактори:

володіння матеріалом;

володіння собою;

володіння аудиторією.


Вимоги й рекомендації до написання реферату

Реферат - одна із форм самостійного опанування студентом певних знань. Для його підготовки підбирається спеціальна література, робляться виписки, які згодом компонують відповідно до поставлених завдань. Кінцевий результат написання реферату - оприлюднення його результатів.

Структура реферату: титульний аркуш, зміст, вступ, 2-3 розділи, висновки, список використаної літератури. Загальний обсяг реферату: до 15-20 сторінок, з них до 4 сторінок - вступ, 15-17 сторінок - основний текст, 1 сторінка - висновки. Відлік сторінок починають з титульного аркуша. Проте титульний аркуш і аркуш "зміст" не нумерують, а починають із третьої сторінки - "ВСТУП" - у верхньому правому куті із цифри "3".

У вступі зазначають актуальність теми, особисте ставлення до обраної проблеми, хронологічні й територіальні рамки дослідження. Потім дають аналіз використаної літератури, вказуючи внесок кожного автора в розкриття проблеми. І нарешті - визначають мету та завдання роботи.

Кожен розділ, як правило, розкриває суть одного із завдань, і завершується загальним висновком.

У висновках до реферату підводять загальні підсумки роботи.

Обов'язковою умовою для написання реферату є текстові посилання на використану літературу. У кінці речення ставлять квадратні дужки, в яких зазначають порядковий номер появи в тексті джерела і сторінку, з якої зроблено пряме цитування тексту чи просто передача суті матеріалу, наприклад [4, c. 37].

Список використаної літератури складають в міру появи посилань у тексті. При цьому зазначають загальну кількість сторінок книги чи статті.

^ Зразок складання бібліографічного покажчика:

а) Книга із зазначенням автора:

Бойко О.Д. Історія України. - К.: Академія, 2001. - 675 с.

б) Книга без зазначення автора:

Рідний край: Навч. посібник/За ред. І.Ф.Прокопенка. - Харків: ХДПУ, 1999. - 527 с.

в) Багатотомне видання:

Давня історія України: В 2 т. - К.: Либідь, 1995. - Т. 2. - 220 с.

г) стаття часопису:

Ковтун Ю. Сузір'я Симеренків//Слобожанщина. - 2000. - № 16. - С. 224-240.

Кількість використаної літератури має бути не менше 5 джерел. При цьому, по можливості, бажано використати найновіші видання.

Висока оцінка за виконання реферату залежить від дотримання усіх вищезазначених вимог і успішного захисту. Виступ (до 10 хв.) має передати основні положення реферату. При цьому особливо враховується вільне володіння матеріалом, вміння аргументовано обстоювати свою думку й зацікавити аудиторію.

^ ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ З КУРСУ КРАЄЗНАВСТВА


Археологічна культура – група споріднених пам'яток (поселення, поховання, оборонні споруди та ін.), які належать до однієї історичної епохи, займають певну територію, характеризують життя окремого етносу або етнічної спільності людей.

^ Білгородська захисна лінія – оборонна лінія для захисту південних кордонів Російсь­кої держави від кримських і ногайських татар наприкінці ХVІ-ХVП ст. Будувалася протягом 1635-1658 рр. Проходила по території сучасних Сумської, Білгородської, Воронізької, Липецької і Тамбовської областей. Починалася в Охтирці, йшла в напрямі Білгорода (звідси й назва) — Тамбова, перетинаючи Муравський шлях та Ізюмський шлях. Загальна довжина смуги укріплень 798 км зі сходу на захід. Було побудовано понад 20 міст-фортець: Усмань, Коротояк, Острогозьк, Новий Оскіл, Короча, Хотмизьк, Олешня та і ін. Деякі з них зберегли свій статус, але більшість після заселення Слобідської України поступово перетворилися на селища.

"Березіль" – український театр. Заснований Л.Курбасом у 1922 р. як мистецьке об'єднання "Березіль" навколо групи акторів колишнього "Молодого театру" (створений у 1918 р.). Назва походить від першого місяця весни. Працював у 1922-1926 рр. у Києві, 1926-1933 рр. - у Харкові. Завдання театру "формувати життєві принципи людей у суспільстві". Творчий процес перебував під впливом експресіонізму й конструктивізму. Ставилися п'єси світових і українських драматургів. Особливим успіхом користувалася п'єса М.Куліша "Народний Малахій", "Мина Мазайло". У театрі працювали А.Бучма, Л.Сердюк, Н.Ужвій.

"Березіль" з його національною позицією зазнавав утисків. У 1933 р. Л.Курбаса арештовано, а театр переформовано й перейменовано у Харківський державний драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка