Реферат: Програма враховує національні музично-педагогічні традиції та сучасні тенденції розвитку музичної культури в Україні та за її межами. Програма ґрунтується на

УВАГА!


Авторські права на текст програми “Художньо-естетичний цикл, 5—11 кл.” належать Міністерству освіти і науки України та авторам програми. Авторське право на видрук програми (враховуючи редагування, коректуру, верстку, художнє оформлення) належить видавництву “Перун” згідно з “Угодою № 17/61-05 на випуск підручників (навчальної літератури) від 15.08.2005 р.” між Міністерством освіти і науки України та видавництвом “Перун”.


МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО
5—8 класи


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Програма з музичного мистецтва для 5—8 класів загальноос­вітніх навчальних закладів розроблена відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти та ґрунту­ється на положеннях Концепції загальної середньої освіти (12-річ­на школа).

Програма враховує національні музично-педагогічні традиції та сучасні тенденції розвитку музичної культури в Україні та за її межами.

Програма ґрунтується на принципах:

1) єдності національного та загальнолюдського аспектів змісту музичної освіти, що забезпечує орієнтацію навчального матеріалу на цінності української національної музичної культури та світову музичну класику;

2) взаємодії компонентів соціального досвіду людини — емо­ційно-ціннісного ставлення, музичних знань, умінь і компетенцій, творчості, спілкування;

3) неперервності й наступності завдань і змісту музичної освіти у початковій та основній школі;

4) варіативності — націленості змісту програми на твор­чість учителя, його професійну компетентність, здатність самостійно застосовувати орієнтовний музичний матеріал і в разі необ­хід­ності змінювати його в межах запропонованої структури;

5) поліхудожності, що реалізується через встановлення об’єк­­тивно існуючих зв’язків між музикою та іншими видами мис­тецтв.

Метою загальної музичної освіти в основній школі є особис­тісний розвиток учня і збагачення його емоційно-естетичного дос­віду під час сприймання та інтерпретації творів музичного мистецтва і музично-практичної діяльності, а також формування цін­нісних орієнтацій, потреби в творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні.

Загальна мета конкретизується в основних завданнях, які спрямовані на формування освітніх компетенцій:

формування культури почуттів, збагачення емоційно-естетичного досвіду, розвиток універсальних якостей творчої особистості (загальнокультурна компетенція);

опанування вокально-хоровими вміннями та навичками — здатністю керуватися набутими музичними знання­ми та вмін­нями у процесі самостійної діяльності та самоосвіти (предметна компетенція та компетенція особис­тіс­ного самовдосконалення);

формування здатності сприймати та інтерпретувати музичні твори, висловлювати особистісне ставлення до них, аргументуючи свої думки, судження, оцінки (комунікативна ком­петенція);

формування уявлень про сутність, види та жанри музичного мистецтва, особливості його інтонаційно-образної мови, засвоєння основних музичних понять та відповідної термінології — пізнання навколишнього світу засобами музичного мистецтва (інформаційна та навчально-пізнавальна компетенції);

виховання ціннісних орієнтацій у сфері музики, музичних інтересів, смаків і потреб; розвиток загальних і музичних здібностей, творчого потенціалу особистості (ціннісно-сенсова компетенція);

розуміння учнями зв’язків музики з іншими видами мистецтва, з природним і культурним середовищем жит­тєдіяль­ності людини (загальнопредметна та загальнокультурна ком­петенції).



Програма реалізує домінантну змістову лінію “Музичне мистецтво” Державного стандарту і включає такі основні змістові блоки:

1) художньо-естетичне сприймання музики українських і зарубіжних композиторів у широкому діапазоні її видів, жанрів і форм (народної та професійної; хорової, симфонічної, вокальної, інструментальної, вокально-інструментальної тощо) та ін­терпретація інтонаційно-образного змісту прослуханих творів у процесі колективних обговорень і дискусій;

2) набуття вокально-хорових навичок у процесі виконання пісень (народних і композиторських, класичних і сучасних); спів із супроводом та без нього;

3) елементи гри на музичних інструментах (ритмічний супровід до пісень тощо);

4) елементи імпровізації (вокальної, інструментальної, рит­мічної, пластичної); застосування музики як засобу комунікації та творчого самовираження особистості;

5) практичне засвоєння основних музичних понять та необхідної музичної термінології, усвідомлення особливостей музичної мови, специфіки вираження художньої інформації в музиці;

6) опанування музики у зв’язках із іншими видами мистецтва для глибшого розуміння специфіки її образної мови та загальних закономірностей художнього відображення дійсності та внутрішнього світу людини у мистецтві.

Структурними особливостями програми є розподіл змісту на теми розділів і семестрів. Передбачено впровадження монотематичних уроків, присвячених творчості окремого видатного композитора або його відомого твору.


^ Тематична структура програми


Тематика

Кількість годин

5 клас

Музика та інші види мистецтва

35 (з них 4 год — ре­зервний час)

Тема 1. Музика і мистецтво слова

16

Тема 2. Музика та візуальні образи

19

6 клас

Музика і духовний світ людини

35 (з них 4 год — ре­зервний час)

Тема 1. Музика як мова почуттів

16

Тема 2. Я і музика

19

7 клас

Палітра музичних образів

35 (з них 4 год — ре­зервний час)

Тема 1. Образний зміст музики

16

Тема 2. Композиція музичного твору

19

8 клас

Музичне мистецтво і сучасність

35 (з них 4 год — ре­зервний час)

Тема 1. Відлуння епох в музичному мис­тецтві

16

Тема 2. Музика в діалозі з сучас­ніс­тю

19

Примітка. Години резервного часу можуть використовуватися на розсуд учителя, у тому числі на узагальнення тематичного матеріалу, проведення тематичного оцінювання, уроків-концертів тощо.


У змісті програми 5-го класу зроблено акцент на зв’язках музики з мистецтвом слова і візуальним мистецтвом, понятті синтезу мистецтв (у храмі, театрі, кінематографі), особливостях вокальної та інструментальної, програмної й непрограмної музики на прикладі творів різних жанрів (пісня, кантата, опера, балет, симфонія, соната тощо). Зіставлення і порівняння музичних, літературних і візуальних образів сприяє розвитку асоціативного мислення учнів, поліхудожнього виховання.

Зміст програми 6-го класу розкриває духовний світ людини, багатство її почуттів та емоцій, відображених у музичних образах, на прикладі творів різних жанрів поліфонічної та гомофонно-гармонічної музики; надає учням можливість спостереження за власними думками, переживаннями, від­чуттями у процесі сприймання і виконання музичних тво­рів, осмислення своїх інтересів, духовних потреб, світосприйняття.

Зміст програми 7-го класу розкриває зв’язки музики з життям через опанування інтонаційного-образного змісту музичних творів та усвідомлення понять “стиль, драматургія, композиція, форма”.

Зміст програми 8-го класу розкриває соціокультурне значення музичного мистецтва в різні епохи, роль музики в сучасній культурі.


Музичне мистецтво має стати відкритою інтонаційно-образною моделлю входження людини у світ культури не лише завдяки його пізнанню, але й індивідуальному емоційному переживанню. Щоб зняти існуючі бар’єри у спілкуванні учнів з музикою, поряд із оновленням змісту освіти необхідно змінити педагогічні технології з інформативних на діалогічні, спрямовані на підвищення духовно-творчого потенціалу навчально-виховного процесу. Пріоритетною має стати діалогова стратегія педагогічної взаємодії (діалог з митцем, внутрішній діалог), забарвлена позитивними емоційно-естетичними переживаннями, за­хопленням музичною діяльністю.

Інтерпретація музичних творів передбачає пошук учнями в музиці особистісно значущих смислів, співзвучних власному духовному світові.

Таким чином, організаційно-методична система викладання музичного мистецтва в загальноосвітній школі має спрямовуватися на розвиток таких якостей учнів, як самостійність, твор­чість, критичність, толерантність, забезпечувати умови для самореалізації та духовно-естетичного самовдосконалення, нейтралізовувати зовнішні антихудожні впливи середовища.

Під час опанування музичного мистецтва активізується потенціал внутрішньої предметної інтеграції елементів змісту, а також зв’язки музики з усіма предметами й курсами, які входять до освітньої галузі “Естетична культура”, та споріднених гуманітарних освітніх галузей (мова, література, історія, етика тощо).

Перелік творів для сприймання та виконання є орієнтовним. Його можна змінювати, використовуючи варіативний та етнорегіональний матеріал (у межах 10 %).

Під час поурочного розподілу тематичного змісту передбачено резервний час, який може використовуватися для проведення узагальнюючих уроків, зокрема, уроків-концертів, те­матичної атестації тощо.

Основним видом домашніх завдань з предмета мають бути завдання на слухання та інтерпретацію музики в оточуючому культурному середовищі.

З метою реалізації завдань навчальної програми з музичного мистецтва та їх доповнення щодо посилення практичної спрямованості навчально-виховного процесу доцільно організовувати відвідування музичних театрів, філармоній, концертних залів, літературних та художніх музеїв; вивчення і відтворення елементів народних обрядових свят з урахуванням регіональних особливостей, умов та місцевих традицій.


^ Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з музичного мистецтва


Рівні навчальних досягнень учнів

Бали

Критерії оцінювання навчальних
досягнень учнів

І. Початковий

1

Учень сприймає та виконує музичні тво­ри на частковому рівні, небагато­слів­но їх характеризує, демонструє сла­босфор­моване художньо-образне мислен­ня, еле­ментарні навички та вміння у практич­ній музичній діяльності.




2

Учень володіє незначною частиною тематичного матеріалу, має слабосформований рівень сприйняття музичних тво­рів, виявляє певні вміння та навички, володіє незначною частиною спеціальної музичної термінології, словниковий запас дозволяє викласти думку на елемен­тарному рівні.




3

Учень здатний сприймати та виконувати окремі фрагменти музичних творів з конкретним образно-художнім зміс­том, знає незначну частину музичного тематичного матеріалу; послуговуючись обмеженим термінологічним та слов­никовим запасом.

ІІ. Середній

4

Учень здатний сприймати та виконувати музичні твори на репродуктивному рівні, але не розуміє художньо-образної сфери музичних творів; застосування знань та спеціальної музичної термінології на практиці задовільне.




5

Учень володіє навичками й уміннями, які дають змогу проаналізувати чи виконати окремі музичні твори, котрі ма­ють художньо-конкретну словесну, поня­тій­ну основу; але не завжди вміє ін­терпретувати музичні твори, які вимагають аб­страктного художнього мислення; виявляє недостатнє знання спеціальної музичної термінології; словниковий запас небагатий.




6

Учень здатний сприймати і відтворювати значну частину музичного матеріалу, але має слабо сформоване художнє мислення, не завжди послідовно та логічно характеризує музичні твори, його розповідь потребує уточнень і додаткових запитань; учень виявляє знання і розу­міння основних тематичних положень, але не завжди вміє самостійно зробити порівняння, висновок щодо про­слуханої чи виконаної музики.

ІІІ. Достатній

7

Учень здатний сприймати та виконувати музичні твори, але робить непереконливі висновки, непослідовно ви­кладає свої думки, допускає тер­мінологічні помилки; учень знає найважливіший тематичний музичний матеріал, але знання нестійкі; спостерігаються помітні позитивні зміни у музичній діяльності уч­ня.




8

Учень уміє сприймати і виконувати музичні твори, досить повно аналізує ху­дожньо-образний зміст твору, але має стандартне мислення, йому бракує власних висновків, асоціацій, узагальнень, не завжди вміє поєднувати музичні твори та життєві явища; недостатньо володіє спеціальною музичною термі­но­логією при аналізі музичних явищ.




9

Учень виявляє достатнє засвоєння те­матичного музичного матеріалу, але допускає несуттєві неточності у використанні спеціальної музичної тер­мінології, які потребують зауваження чи коригування, трапляються поодинокі недоліки у виконанні музичного твору і художньо-образному оформленні своїх роздумів щодо прослуханої музики; не завжди самостійно систематизує та узагальнює музичний матеріал.

ІV. Високий

10

Учень має міцні знання програмового матеріалу, але, аналізуючи музичні твори, допускає неточність у формулюваннях та спеціальній музичній термінології, не завжди обґрунтовано може довести свою думку щодо музичних явищ, йому важко виконати окремі фрагменти музичного твору. Вказані неточності мо­же виправляти самостійно.




11

Учень володіє тематичним музичним матеріалом у межах програми, вміє використовувати набуті знання, уміння і здібності у нових музичних завданнях, демонструє знання спеціальної музичної термінології, їх усвідомлення та міцність, уміння систематизувати, узагальнювати, інтерпретувати музичні твори, асоціювати їх з творами інших мистецтв та життєвими явищами, застосовувати здобуті знання у музичній діяльності.




12

Учень має ґрунтовні знання тематичного музичного матеріалу у межах програми, здатний узагальнювати, сприймати та виконувати музичні твори, застосовувати асоціативні зв’язки між музичними творами, творами ін­ших мистецтв та життєвими явищами; свідомо використовувати спеціальну му­зичну тер­мінологію у роздумах, висновках та узагальненнях щодо прослуханого чи виконаного твору, пропонує нетипові, цікаві художньо-творчі уявлення; рівень світосприйняття і світо­відчуття мистецького мислення достатньо високий; самостійно використовує набуті знання, уміння та здібності в музичній діяль­ності.



^ МУЗИКА ТА ІНШІ ВИДИ МИСТЕЦТВА

5-й клас

(35 год, 1 год на тиждень, із них 4 год — резервний час)

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

16


1


19


1


Тема 1.^ Музика і мистецтво слов


^ ПАЛІТРА МУЗИЧНИХ ОБРАЗІВ

7-й клас

(35 год, 1 год на тиждень, із них 4 год — резервний час)

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

16


1


19


1

Тема 1.^ Образний зміст музик
^ ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ

5-й клас

(35 год, 1 год на тиждень, із них 4 год — резервний час)


К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

16


8


8


2


19


8


11


2

Розділ І. ^ Мова образотворчого мистецтва


Тема 1. Асоціативно-образна мова

Розвиток чуттєво-емоційного сприйняття, асо­ціативно-образного мислення.


Тема 2. ^ Асоціативно-образна форма

Розвиток естетичного сприймання і цілісного бачення предметів та явищ навколишнього світу, вміння виділити основне у явищах буття.

^ Навчальні завдання

Емоційно-образні художні засоби:

Живопис: колір (ахроматичний, хроматичний), тон, колорит, пляма, мазок; емоційне співвідношення кольорових і музичних контрастів, настроїв та характерів.

Графіка: точка, лінія, штрих, пляма, силует, фактура; виявлення виразності та асоціативності (різна товщина ліній, фактура ліній, плям тощо).

Скульптура: об’єм, пластика форми, фактура; виявлення асоціативності пластики та фактури форми (рельєф, кругла скульптура).

^ Декоративне мистецтво: візерунок, орнамент; декоративно-прикладне мистецтво (взає- мо­зв’язок декору з формою).

Композиційні засоби і прийоми

Організація зображення в композиції:

— вибір формату аркуша паперу (квадрат, прямокутник вертикальний, горизонтальний);

— виявлення головного і другорядного у композиції;

— цілісність форми, композиційний центр, си­метрія, асиметрія, рівновага, ритм, статика, динаміка, колір як акцент.

^ Орієн­товні тематичні завдання:

— кольорові асоціації (сум—радість, спокій— напруження, на основі сприй­няття музичних і літературних творів, стану природи тощо);

— різний характер ліній (ніжні, колючі то­що), контраст, виявлення головного у ком­позиції;

— кольорові сполучення (утворення кольору різними засобами, змішування та накладання фарб тощо), кольоровий контраст, нюанс;

— ритм ліній та плям (музичні й природні асо­ціації), композиційний центр, статика, дина­міка;

— асоціативність різних художніх технік (паперопластика, акварель по-мокрому, монотипія, штампування тощо);

— об’ємна пластика, фактура (рельєф, кругла скульптура);

— асоціативна композиція та колорит (“Свя­то”, “Музика”, “Настрій” тощо);

— асоціативність та образність природних форм у поєднанні з технікою виконання (дерев, тварин, птахів, комах тощо), силует, контурна лінія;

— символічність форм (“Дерево життя”), си­метрія;

— асоціативність декору і зв’язок з формою, асиметрія, рівновага (візерунок, фактура, пластика форм);

— композиція “Новорічне свято” (декоративна, сюжетна, абстрактна за настроєм).


Узагальнення


Матеріали і техніка виконання

Олівці, ручки (кулькові, гелеві), туш, перо, фломастери, акварель, гуаш, пластилін (глина), пластика, солоне тісто. Монотипія, кляксо­гра­фія, гратографія, набризки, штампування, ко­лаж, аплікація, орігамі, паперопластика.


Розділ ІІ. ^ Природні форми та образи в обра­зотворчому мис­тецт­ві


Тема 1. Природні форми

Розвиток спостереження, зорової пам’яті, логічного мислення, вміння сприймати красу і відтворювати її на площині та в об’ємі.


Тема 2. ^ Художні образи і композиції в різних видах образотворчого мистецтва

Розвиток творчої уяви, композиційного мислення, вміння створювати композиції в різних жанрах образотворчого мистецтва.


^ Навчальні завдання

Засоби виявлення характеру, будови природних форм: лінія, штрих, силует, тон, колір, кольорова гама, фактура, декор, текстура, пластика форми.

Художні прийоми виявлення характеру й образності природних форм: загальні пропорції (єдність та співвідношення частин до цілого), подібність, співрозмірність, контраст, нюанс, особливості форм в стані спокою та русі (характерні виразні рухи, узагальнення та загострення характерних рис в емоційному стані), масштаб тощо.

^ Композиційні засоби і прийоми

Пейзажний жанр: освоєння глибини (плановості) простору.

Анімалістичний жанр: статика й динаміка.

Декоративна композиція: організація елементів композиції (замкнена і відкрита) в колі, квадраті, прямокутнику.

^ Розробка об’ємної форми: лаконічність, декор, фактура.

Сюжетна композиція, ілюстрація, анімація: образна інтерпретація казкового, літературного героя (виявлення характеру).

^ Орієнтовні тематичні завдання:

— будова різних природних форм (листя, дерева, птахи тощо);

— силует (пропорції різних природних форм);

— колір природної форми (кольорова гама різних форм, контраст, нюанс);

— візерунок, фактура, текстура природних форм і предметів (зв’язок із характером форми);

— природні форми та явища в статиці та динаміці;

— колір як засіб виявлення характеру форм та стану природних явищ;

— створення образів на основі вивчення природних форм і явищ, використовуючи різ­ні художні засоби декоративно-прикладного мис­тецтва, скульптури, гра­фi­ки, живопису то­що;

— декоративна, книжкова, сюжетна композиції;

— створення книжки-іграшки, персонажів і декорацій лялькового театру тощо (колективна робота).


Узагальнення


Матеріали і техніка виконання

Олівець, туш, вугіль, пастель, воскові та акварельні олівці, акварель, гуаш, (глина), пластика. Монотипія, гратографія, розпис (розпис на склі), колаж, аплікація, орігамі, паперопластика (рельєф), скульптура з подальшим розфарбуванням.


Учень:

розпізнає:

— природні форми та явища у певному емоційному стані;

— види образотворчого мистецтва;

— предметне та безпредметне (абстрактне) мистецтво;


спостерігає:

— за природними формами навколишнього середовища;


порівнює:

— характер ліній, кольори й кольорові сполучення та чуттєво-емоційне забарвлення;

— характер природних форм;


характеризує:

— види образотворчого мистецтва та їх специфіку;


уміє:

— використовувати засоби художньої виразності різних видів мистецтва;

— створювати асоціативні образи;

— виявляти свої почуття, естетичні переживання образо­- твор­чими засобами;

— передавати настрій, емоційний характер форм, стан природи засобами живопису, графіки, скульптури тощо;

— утворювати та відрізняти відтінки одного кольору (різна насиченість та світлота);

— утворювати відтінки різних кольорів і відповідних ко­льо­рових сполучень для створення композицій;

— виконувати творчі композиції в різних техніках як одноосібно, так і в групах;


висловлює судження про:

— площинні та об’ємні форми мистецтва;

— художню виразність форм (емоційний характер);

— засоби і прийоми організації композиції у певному форматі (ритм, рівновагу, цілісність форми, композиційний центр, симетрію, асиметрію, колір як акцент);

наводить приклади:

— творів реалістичного і декоративного, первісного і сучасного мистецтва;


аналізує:

— свої почуття і власне бачення художнього твору;

— за допомогою вчителя результати власної роботи, досягнення та недоліки, визначає шляхи вдосконалення;


дотримується правил:

— техніки безпеки при роботі з різними художніми мате­ріалами та інструментами.


Учень:

розпізнає:

— природні форми у певному емоційному стані, спокою та русі;


спостерігає:

— різноманітність природних форм, контрасти форм, їх пропорції, розташування та взаємозв’язок частин;

— гармонійне існування природних форм та їх пристосування до середовища;


порівнює:

— зміни природних явищ, кольорове розмаїття навколишнього середовища;

— будову різних природних форм;

— реалістичні, казкові, фантастичні образи;


характеризує:

— природні форми та явища (відмічає характерні особливості);


уміє:

— виявляти характер, настрій форм;

— зображувати природні форми в статиці та динаміці (з натури, з уяви, по пам’яті);

— збагачувати силуетну форму декором (природну і предмета);

— створювати художні образи на основі природних форм;

— створювати різні композиції (сюжетну, декоративну, ілюстрацію);


висловлює судження про:

— основні пропорції природних форм (птахів, тварин то­що);

— зображення природних форм і явищ у різних видах мистецтва;

— специфіку образів пейзажного жанру, анімації, книжкової графіки тощо;

— прийоми організації декоративної композиції (в колі, квадраті, прямокутнику тощо);


наводить приклади:

— композицій (декоративна, сюжетна, ілюстрація);

— творів художників-пейзажистів;


аналізує:

— свої почуття і власне бачення художніх образів;


дотримується правил:

— техніки безпеки при роботі з різними художніми матеріалами та інструментами;


виявляє готовність:

— до використання набутих предметних компетенцій у процесі творчої самореалізації.




^ ДУХОВНИЙ ТА ПРЕДМЕТНИЙ СВІТ ЛЮДИНИ

6-й клас

(35 год, 1 год на тиждень, із них 4 год — резервний час)

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

14


8


6


2


17


8


9


2

Розділ І. ^ Форма в образотворчому мистецтві


Тема 1. Форма (площина, конструкція, об’єм)

Розвиток логічного мислення, вміння узагальнювати, спрощувати, виявляти конст­рук­цію, об’єм форми.


Тема 2. Світлотінь

Розвиток мистецького бачення, використання світлотіні як засобу художньої виразності та виявлення форми.

^ Навчальні завдання

Засоби виявлення об’ємно-пластичних якостей форми: крапка, лінія, штрих, фактура, тон, колір, лінійна перспектива (як засіб виявлення об’ємної форми); світлотінь (як засіб художньої виразності та виявлення форми): світло, тінь, півтінь, рефлекс, відблиск, власна тінь та падаюча тінь.

Відтворення реальної форми предметів: про­порції загальної форми та її елементів, фактури, текстури, конструкції, об’ємної пластики.

Кольорознавство (вплив світла на колір); засоби живопису для виявлення об’єму форм, матеріалу предметів.

^ Композиційні засоби і прийоми

Натюрморт (специфіка реалістичного і декоративного вирішення). Композиції з використанням світлотіні як засібу виразності. Пейзажний живопис (вплив світла на колір, кольоро-повітряна перспектива).

^ Орієнтовні тематичні завдання:

— геометрична подібність зображення природних форм, предметів (силуетне, тональне, фактурне виявлення форми та її основних пропорцій);

— локальний колір і форма у декоративному вирішенні натюрморту та декоративній композиції (колорит, холодна, тепла гами, колірна гармонія);

— виявлення форми пластичними засобами рельєфу (фактура, випуклий, заглиблений візерунок тощо);

— лінійна перспектива (куб, циліндр);

— об’ємна геометрична форма (розгортка куба, циліндра, призми тощо);

— вплив світла на колір у пейзажному живописі;

— графічні засоби виявлення об’ємної форми, фактури, матеріалу предметів (лінія, штрих, світлотінь, падаюча тінь);

— виявлення зумовленого кольору куба (бi­лий куб у різному кольоровому оточенні);

— засоби живопису виявлення об’єму форм, матеріалу предметів, настрою;

— новорічне і Різдвяне свята (карнавал, маски тощо).


Узагальнення

Матеріали і техніка виконання

Олівець, графіт, соус, туш, перо, вугіль, гуаш, акварель (глина). Гратографія, гризайль, техніка накладання тонкого шару прозорих фарб на просохлі фарби, техніка мазками, крапкування (дрібні мазки правильної форми), рельєф, змішані техніки, паперопластика.


Розділ ІІ. ^ Взаємозв’язок форми й змісту в образотворчому мистецтві


Тема 1. Форма і зміст

Виявлення змісту форми. Символіка та сти­лізація форм. Композиційні закономірності та прийоми в різних видах та жанрах образотворчого мистецтва.


Тема 2. ^ Людина та предметний світ

Розширення уявлень про духовну й мате­ріальну культурну спадщину, національні особ­ливості мистецтва, праці та побуту.

^ Навчальні завдання

Засоби виразності виявлення характеру, суті форми: символіка форми, кольору, символіка орнаменту.

Умовність у відображенні реального об’єкта (природної форми): узагальнення (виявлення головної ознаки), стилізація (декоративна трансформація природних форм за допомогою різних прийомів).

^ Композиційні засоби і прийоми

Портрет як жанр (види). Виявлення пропорцій постаті людини (залежно від віку, зросту, образу), особливості пропорцій елементів голови людини. Колір як засіб виявлення образу (літературний герой), характеру, настрою людини; костюм (історичний, національний).

Сюжетно-тематичний натюрморт (з предметів, що визначають епоху); сюжетна композиція (побутовий, історичний жанри); прикладна графіка (плакат).

Дизайн (проектування предметів побуту). Трансформація природної форми, моделювання одягу та виявлення функціональних і конструктивних зв’язків.

^ Орієнтовні тематичні завдання:

— узагальнення та стилізація природних форм;

— створення орнаментованої композиції (сим­воліка орнаментів і кольору);

— форма та орнаментація предметів побуту;

— творчий натюрморт (з предметів, що визначають епоху);

— пропорції постаті людини (залежно від віку, зросту, образу);

— портрет у живопису, графіці, скульптурі (особливості будови постаті та елементів голови людини);

— колір і форма у створенні сценічних і літературних образів, шаржів, карикатури;

— сюжетна композиція (побутовий, історичний жанри);

— плакат (шрифтовий), шрифтова композиція (листівка);

— проектування предметів побуту (транс­формація природних форм);

— моделювання (ескізи) одягу.


Узагальнення


Матеріали і техніка виконання

Олівець, графіт, туш, перо, вугіль, гуаш, акварель (глина), пластик, тканина. Аплікація, колаж, розпис, імітація вишивки, змішані тех­ніки, паперопластика.


Учень:

розпізнає:

— форми (реалістичні, декоративні), їх специфіку;


спостерігає:

— за впливом світла на зміну кольорів у природному середовищі;


порівнює:

— природне і штучне світло, локальний і зумовлений кольори;


характеризує:

— колір природних форм відповідно до змін часу доби та пори року (день—вечір—ніч, осінь—зима тощо);


уміє:

— зображувати геометричну форму та спрощувати форму предметів до геометричної подібності;

— використовувати лінійну перспективу та виразні засоби для виявлення форми, її конструкції;

— використовувати світлотінь як засіб виразності та виявлення форми;

— бачити тональні, кольорові співвідношення, відтворювати об’ємну форму та колорит;

— робити розгортку куба (призми та інших геометричних форм);

— виконувати замальовки, начерки, фіксувати основні задуми композиції в ескізній формі;

— творчо використовувати різні техніки (змішані), свідомо застосовувати інструменти та матеріали;


висловлює судження про:

— взаємозв’язок кольору і світла, кольору і форми;

— натюрморт як жанр образотворчого мистецтва;

— засоби виразності об’ємної пластики, роль світла і тіні у рельєфі;


наводить приклади:

— творів різних видів та жанрів мистецтва;

аналізує:

— свої почуття, власне бачення художніх творів і власної роботи з оцінками інших учнів;


дотримується правил:

— техніки безпеки при роботі з різними художніми матеріалами та інструментами.


Учень:

розпізнає:

— національний одяг, побут людей різних країн;


спостерігає:

— красу форми, її пропорції, силует, пластику, об’єм (єдність зовнішньої форми та внутрішнього змісту);


порівнює:

— особливості характеру людей, їхніх професій, захоплень, одягу, предметного світу тощо;

характеризує:

— відмінності декоративно-прикладного мистецтва різних культур (одяг, предмети побуту, прикраси тощо);


уміє:

— стилізувати реальні форми у декоративні, умовно- графічні;

— створювати орнаменти різних видів;

— створювати образ людини з урахуванням власного бачення, одягу та предметного оточення;

— створювати творчий натюрморт (передавати образ епохи, специфіку предметів національних культур);

— створювати сюжетну композицію;

— використовувати художньо-виразні засоби прикладної графіки (шрифт, орнамент);

— трансформувати та моделювати форми предметів на основі природних форм;

— використовувати конструктивні зв’язки форми та матеріалів;


висловлює судження про:

— національні та культурні особливості мистецтва, праці та побуту;

— етнографічні особливості в декоративно-прикладному мистецтві та дизайні (національний та індивідуальний сти­лі);

— види орнаментів, символіку кольору;

— основні пропорції постаті людини (залежно від віку, зросту, образу);

— особливості портретного жанру (засоби виявлення характеру, емоційного стану людини);

— особливості побутового та історичного жанрів;

— види прикладної графіки;

— види шрифтів (єдність форми та змісту);


наводить приклади:

— творів побутового, історичного та портретного жанрів;

аналізує:

— результати власної роботи, досягнення та недоліки, визначає шляхи вдосконалення;

дотримується правил:

— техніки безпеки при користуванні інструментами, матеріалами;


виявляє готовність:

— до використання набутих предметних компетенцій у процесі творчої самореалізації.












^ КУЛЬТУРНЕ ТА ПРОСТОРОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЛЮДИНИ

7-й клас

(35 год, 1 год на тиждень, із них 4 год — резервний час)

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

14


6


8


2


17


8


9


2

Розділ І. ^ Простір і об’ємно-просторова форма


Тема 1. Художні засоби зображення простору

Розвиток просторового та абстрактного мис­лення, навичок моделювання простору та об’єм­но-просторових форм.

Тема 2. ^ Об’ємно-просторова форма. Архi­тектура і місто

Розвиток образних і функціональних зв’яз­ків (єдності краси, корисності та міцності). Взаємозв’язок внутрішнього і зовнішнього простору.

^ Навчальні завдання

Художньо-виразні засоби зображення простору та об’ємно-просторової форми: ритм лi­ній і плям, колір (оптичні властивості); по­вітряна перспектива (в графіці та живопису): лінія горизонту, точка зору, точки сходження.

Об’ємно-просторова форма: пропорції, деталізація, масштаб, тектоніка; конструктивні й функціональні зв’язки форми і матеріалу.

Архітектура (вид мистецтва, стилі); архi­тек­турний образ, архітектурна композиція (ар­хi­тек­тура в гармонії з природним середовищем).

Використання кольору (ілюзії) в архітектурі та інтер’єрі; монументальне мистецтво (взаємо­зв’язок з архітектурою та інтер’єром).

Дизайн як вид діяльності, взаємозв’язок з образотворчим мистецтвом, архітектурою (моделювання, макетування).

^ Орієнтовні тематичні завдання:

— передача умовного простору (ритм ліній, плям, оптичні властивості кольору: віддалення, наближення);

— повітряна перспектива у графіці, живопису;

— об’ємна форма у відкритому просторі та в інтер’єрі (геометрична форма, паркова скуль­птура, дрібна пластика, колір у виявленні форми);

— композиція “Простір” (умовно-графічне або ілюзорно-просторове зображення);

— архітектура (архітектурний образ);

— перспектива вулиць (повітряна перспектива засобами графіки);

— архітектура історичного міста, гармонія з природним середовищем (кольорова гармо­нія);

— інтер’єр, екстер’єр історичний або сучасний, сценічний простір (фронтальна перспектива);

— монументальне мистецтво (імітація віт­ражу тощо);

— новорічний карнавал, Різдвяний вертеп.

Узагальнення


Матеріали і техніка виконання

Олівець, гра­фіт, соус, туш, перо, вугіль, гуаш, акварель (глина). Гратографія, гризайль, розмивка, тех­ніка мазками, крапкування (пуантилізм), ре­льєф (карбування), змішані техніки, паперопластика.


Розділ ІІ. ^ Культурно-просторове середовище


Тема 1. Природне і культурне середовище людини

Гармонія в природному середовищі, взаємо­зв’язок людини з природою, еколог