Реферат: Теоретико-методологічні проблеми обдарованості на різних етапах розвитку обдарованих дошкільників

Теоретико-методологічні проблеми обдарованості на різних етапах розвитку обдарованих дошкільників.


Яценко Т.В.


Раннє виявлення, навчання|вчення| і виховання обдарованих і талановитих дітей складає одне з головних завдань|задач| вдосконалення системи освіти|утворення|. Проте|однак| недостатній психологічний рівень підготовки педагогів для роботи з|із| дітьми, що проявляють|виявляють| нестандартність|нестандартний| в поведінці і мисленні, приводить|призводить| до неадекватної оцінки їх особистісних якостей і всієї їх діяльності. Експерименти, проведені в багатьох країнах світу, переконливо показали, наскільки складно перебудувати|перебудовувати| систему освіти|утворення|, змінити|зраджувати| відношення|ставлення| педагога до обдарованої дитини|дитяти|, зняти бар'єри, що блокують її таланти.

Академік І.В.Дубровіна на II Міжнародній науково-практичній конференції «Робоча концепція обдарованості|обдарування| — в практику освіти|утворення|» у 2004р. назвала|накликала| проблему обдарованості|обдарування| «найяскравішою, таємничою та інтригуючою»|. Вона виразила|виказувала| надію, що, можливо, саме в ці дні вдасться нарешті вирішити|рішати|, чи є|з'являється| кожна дитина|дитя| по-своєму обдарованою, чи ця якість притаманна лише обраним.

Уявлення про обдарованість|обдарування|, викладене в «Робочій концепції обдарованості», в значній мірі|значною мірою| розходиться із|із| звичним уявленням про обдарованість|обдарування| як високий рівень розвитку конкретних (перш за все|передусім| розумових) здібностей дитини|дитяти|: обдарованість|обдарування| трактується як системна якість, що характеризує психіку дитини|дитяти| в цілому|загалом|. При цьому саме особистість|особистість|, її спрямованість, система цінностей ведуть за собою розвиток здібностей і визначають, як буде реалізовано індивідуальне дарування [1].

Отже, як зазначає Д.Б.Богоявленська, дане визначення поняття обдарованості|обдарування| дозволило відійти від життєвого уявлення про обдарованість|обдарування| як кількісний ступінь|міру| вираженості|виказувати| здібностей і перейти до розуміння обдарованості|обдарування| як системної якості [2]. Дослідниця О.Кульчицька також розглядає поняття «обдарованість» як далеко не один інтелектуальний чинник, а насамперед — як наявність творчого потенціалу, який тестами інтелекту вже ніяк не визначається.

Отже, поняття «обдарованість» продовжується формуватись, так як і сама теорія розвитку обдарованості. На конференції у Московському міському психолого - педагогічному| університеті, завідувачка лабораторією «Психологія обдарованих дітей» МГППУ, професор Вікторія Юркевич у своїй доповіді відзначила, що до цих пір немає задовільної системи основних понять теорії розвитку обдарованості|обдарування|, і це вкрай|надто| негативно позначається на загальній|спільній| системі роботи з|із| обдарованими дітьми.

Проблема обдарованості|обдарування| в даний час|нині| стає все більш актуальною. Це перш за все|передусім| пов'язано з потребою суспільства|товариства| в неординарній творчій особистості|особистості|.

Питанням обдарованості|обдарування| дітей займалися зарубіжні і вітчизняні психологи. Відомі дослідження в області психології творчої обдарованості|обдарування| американців Дж.Гілфорда, П.Торренса, Ф.Баррона, К.Тейлора. На основі ідей психологів Дж.Кэррола і Б.Блума їх послідовниками була розроблена методика навчання|вчення| обдарованих дітей. Вивченням особливо обдарованих дітей займався Ж.Брюно. (“Обдаровані діти: психолого-педагогічні| дослідження і практика”).

Проблему обдарованості|обдарування| вивчали вітчизняні психологи: Д.Б.Богоявленська, Н.С.Лейтес, Б.Г.Ананьєв, О.М.Леонтьєв, А.М.Матюшкін Н.Б. Шумакова, Г.Д.Чистякова, В.С.Юркевич, В.О.Моляко, О.І.Кульчицька, Я.О.Пономарьов, Р.О.Пономарьова-Семенова та ін.

Термін “обдарованість” був вперше вжитий А.Треєм у 1839 р. у розумінні слова “геній”. При вивченні цього явища виділяють дві точки зору: соціальну і генетичну. Перша - соціальна: більшість людей від народження однаково наділені розумом і різниця у рівні їх здібностей зумовлена різницею життєвих умов (Дж.Локк, К.А.Гельвецій), і обдарованість поширене явище. Друга — генетична: обдарованість — вроджене досить рідкісне явище, що успадковується від батьків і навіть через покоління (Ф.Гальтон, Р.Стернберг). Суперечність цих поглядів зникає, якщо вважати, що потенційна обдарованість по відношенню до різних видів діяльності притаманна багатьом дітям, тоді, як актуальна обдарованість демонструє лише незначна частина дітей [3, ст.278].

Дослідження обдарованості мають порівняно недавню історію. Розуміння терміну «обдарований» зазнало значні зміни впродовж XX сторіччя. Спочатку це поняття відносилося тільки до дорослих, досягнення яких вважалися за видатні. Потім його стали застосовувати до дітей, маючи на увазі їх інтелектуальний розвиток, виняткові успіхи в навчанні.

Отже, перші спроби визначення природи обдарованості|обдарування| були зроблені^ Л. Термено