Реферат: Робоча навчальна програма на 2011-2012 навчальний рік кримінальне право (загальна частина)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, молоді та спорту УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ КОРМПЛЕКС

НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»


Кафедра кримінально-правових дисциплін


„ЗАТВЕРДЖУЮ”

Директор ________ П.М.Шапірко

„______” __________ 2011 р.


РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

на 2011-2012 навчальний рік


КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО (загальна частина)



Для спеціальності 6.030401 „Право”


Денна форма навчання

Прокурорсько-слідча спеціалізація



Розробив:


Ст. викладач Крецул В.І.


Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри

протокол № __ від ___________ 2011 р.


Миколаїв – 2011
^ Навчальний план курсу





Форма навчання

Курс

Семестр

Кількість кредитів ЕСТS

Кількість модульних контролів

Форми контролю

Лекції

Практичні (семінарські)

Всього ауд. год.

Курсові роботи

Контрол. роботи

Самостійна робота

Всього годин

Іспит

Залік

Денна форма навчання

Прокурорсько-слідча спеціалізація

2

3

4

2

1-МК;

2-МК

32

32

64

-

-

70

134

-

-

2



4

4

2


3-МК;

4-МК

38

38

76

*

-

78

154

-

-

3

5

4

2

5-МК;

6-МК

26

28

54







60

114

*

-

Всього







12

6

1,2,3,4 МК

96

98

194

*

-

208

402

*

-


^ 2. ЗАГАЛЬНі ПОЛОЖЕННЯ


Навчальна дисципліна «Кримінальне право. Загальна частина» є необхідним важливим компонентом загальнотеоретичної професійної підготовки юриста. Здійснюючи охоронні, попереджувальні та виховні функції, су­час­не кримінальне пра­во сприяє кон­тро­лю й об­ме­жен­ню злочинності, сприяє зміцненню сис­те­ми суспільної та особистої без­пе­ки. У цьо­му зв'язку послідовне засвоєння сис­те­ми норм кримінального пра­ва сприяє фор­му­ван­ню професійної правосвідомості юристів, при­дбан­ню сту­ден­та­ми на­ви­чок фахівців в області пра­во­знав­ст­ва.

^ Мета навчальної дисципліни «Кримінальне право» - формування у майбутніх фахівців юридичного профілю системи правових понять і концепцій що стосуються кримінального права, вироблення у студентів навичок застосування кримінально-правових норм при кваліфікаціі злочинів; засвоєння студентами положень, що стосуються кримінальної відповідальності, злочину, складу злочину, обставин, що виключають злочинність діяння; вивчення питань, що стосуються звільнення від кримінальної відповідальност і звільненн від покарання тощо.

^ Зміст навчальної дисципліни «Кримінальне право. Загальна частина» включає завдання Кримінального кодексу України, його дію в часі, просторі і про колу осіб; поняття злочину, його види і стадії; суб’єкт злочину; поняття осудності, неосудності і обмеженної осудності; вини та її форм; обставини, що виключають злочинність діяння; покарання та його види; призначення покарання; поняття судимісті та її правові наслідки; примусові заходи медичного характеру; особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

^ Міжпредметні зв’язки. Кримінальне право належить до циклу юридичних дисциплін тісно пов’язаних з такими галузями права як конституційне, адміністративне, міжнародне, кримінально-виконавче, а також з кримінальним процесом, криміналістикою.

В результаті вивчення Кримінального права студент має знати:

- юридичні концепції та теоретичні положення, що стосуються Загальної частин Кримінального права;

- основні правові поняття та принципи кримінального права;

- основні положення постанов Пленуму Верховного Суду України з питань кримінального законодавства тощо.

^ Форми вивчення навчальної дисципліни: лекції, семінарські заняття, самостійна робота студентів за темами.

Форми поточного контролю знань: опитування, контрольні роботи, тестові завдання,

^ Форми підсумкового контролю знань – іспит у четвертому семестрі (для студентів денної форми навчання цивільно-правової спеціалізаціїї), у пятому семестрі – для студентів прокурорсько-слідчою спеціалізації.


^ Предмет навчальної дисципліни


Предмет: Загально теоретичні засади Загальної частини кримінального права України та методичні засади застосування цих положень при кваліфікації злочинів.


Мета:

ознайомити студентів із Загальною частиною кримінального права України;

вироблення у студентів навичок застосовувати кримінально-правові норми при кваліфікації злочинів;

засвоєння студентами положень, що стосуються кримінальної відповідальності, злочину, складу злочину, обставин, що виключають злочинність діяння;

вивченя питань, що стосуються звільнення від кримінальної відповідальності, судимості, покарання, а також примусових заходів медичного характеру;

зясування особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх тощо.



^ 3. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ



№

Теми

Теми, які входять до модулів

Всього годин

Аудиторні заняття (в год.)

СРС

Форма

СРС

Лекції

Семін.

(практ.)

ІІІ семестр

Модуль 1.

76

20

20

36




1.

По­нят­тя і сис­те­ма кримінального пра­ва. Нау­ка кримінального пра­ва.

16

4

4

8

Завдання

для самостійної роботи, реферат*

2.

За­кон про кримінальну відповідальність.

20

6

6

8

3.

По­нят­тя зло­чи­ну

20

6

6

8

4.

По­нят­тя і підстави кримінальної відповідальності

20

4

4

12

Модуль 2.

58

12

12

34




5.

Склад зло­чи­ну і йо­го оз­на­ки

18

4

4

10

Завдання

для самостійної роботи, реферат*

6.

Об'єкт зло­чи­ну

20

4

4

12

7.

Об'єктивна сто­ро­на зло­чи­ну

20

4

4

12














ІV семестр

Модуль 3.

74

18

18

38




8.

Суб'єкт зло­чи­ну

24

6

6

12

Завдання

для самостійної роботи, реферат*

9.

Суб'єктивна сто­ро­на зло­чи­ну

24

6

6

12

10.

Множинність злочинів

26

6

6

14




Модуль 4.

80

20

20

40

11.

Стадії вчи­нен­ня на­вмис­но­го зло­чи­ну

24

6

6

12




12.

Співучасть у злочині

26

6

6

14

Курсова робота

13.

Об­ста­ви­ни, що вик­лю­ча­ють злочинність діяння

30

8

8

14








^ V семестр

Модуль 5.

54

12

14

28




14.

Звільнення від кримінальної відповідальності

16

4

4

8

Завдання для самостійної роботи, реферат*

15.

По­нят­тя, сис­те­ма і ви­ди по­ка­рань.

20

4

6

10

16.

При­зна­чен­ня по­ка­ран­ня.

18

4

4

10




Модуль 6.

42

14

14

32

17.

Звільнення від покарання і його відбування.

16

4

4

8

18.

По­нят­тя судимості і йо­го кримінально-пра­во­ве зна­чен­ня.

12

2

2

8

19.

Примусові за­хо­ди ме­дич­но­го ха­рак­те­ру

16

4

4

8

20.

Особливості кримінальної відповідальності і по­ка­ран­ня неповнолітніх.

16

4

4

8




^ Підсумковий контроль

іспит




Разом

402

96

98

208





* Протягом року кожен студент має виконати реферат по одній із зазначених тем

** ДКЗ – домашнє контрольне завдання, яке перевіряє викладач
^


3. ЗМІСТ програми за темами лекцій

Те­ма 1. По­нят­тя та сис­те­ма кримінального пра­ва.

Нау­ка кримінального пра­ва

По­нят­тя кримінального пра­ва. Кримінальне пра­во як га­лузь. Специфічні оз­на­ки, властиві галузі кримінального пра­ва. Пред­мет та ме­тод пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня.

Кримінальне пра­во в системі національного пра­ва, йо­го зв'язок з іншими га­лу­зя­ми (конституційним, адміністративним, кримінально-про­це­су­аль­ним, міжнародним пра­вом).

Відмінність кримінального пра­ва від інших га­лу­зей пра­ва.

Сис­те­ма Загальної час­ти­ни кримінального пра­ва.

Задачі кримінального пра­ва. Об'єкти, що бе­руть­ся під охо­ро­ну за до­по­мо­гою норм КК. По­пе­ред­жен­ня злочинів, як од­на з за­дач (функцій) кримінального пра­ва. Ви­хов­на і за­охо­чу­валь­на функції КК.

Прин­ци­пи кримінального пра­ва (законності, рівності гро­ма­дян пе­ред за­ко­ном, невідворотності кримінальної відповідальності, особистої і винної відповідальності, справедливості, де­мо­кра­тиз­му і гуманізму).

Зна­чен­ня кримінального пра­ва як нау­ки. Пред­мет нау­ки кримінального пра­ва.


^ Те­ма 2. За­кон про кримінальну відповідальність:

по­нят­тя, зна­чен­ня, дія


По­нят­тя кримінального за­ко­ну і йо­го сутність. Кримінальний за­кон – єдине дже­ре­ло кримінального пра­ва. За­галь­на й Особ­ли­ва час­ти­ни Кримінального ко­дек­су, їх струк­ту­ра. Гіпотеза, диспозиції і санкції правової нор­ми.

Опи­со­ва, про­ста, блан­кет­на і відсильна диспозиції кримінально-правової нор­ми. Відносно-ви­зна­че­на та аль­тер­на­тив­на санкції.

Тлу­ма­чен­ня кримінального за­ко­ну по суб'єкту. Гра­ма­тич­не, сис­те­ма­тич­не й історичне тлу­ма­чен­ня. Тлу­ма­чен­ня по об­ся­гу (бу­к­валь­не, об­ме­жу­валь­не та по­ши­рю­валь­не).

Чинність кримінального за­ко­ну в просторі. Сутність територіального прин­ци­пу. Прин­цип гро­ма­дян­ст­ва. Космополітичний (універсальний) прин­цип. По­нят­тя «територія України», «гро­ма­дя­нин України», «іноземний гро­ма­дя­нин», «осо­ба без гро­ма­дян­ст­ва».

Чинність кримінального за­ко­ну в часі. По­ря­док всту­пу в си­лу но­во­го за­ко­ну, закріпленого Конституцією України. Зво­рот­на си­ла за­ко­ну.


^ Те­ма 3. По­нят­тя зло­чи­ну та класифікація злочинів


По­нят­тя зло­чи­ну. Суспільна не­без­пе­ка, кримінальна протиправність, винність і караність – обов'язкові оз­на­ки зло­чи­ну. Зміст цих оз­нак. Вчи­нен­ня діяння, що не є суспільно не­без­печ­ним. Зна­чен­ня ч. 2 ст. ІІ КК для з'ясування по­нят­тя зло­чи­ну.

Класифікація злочинів у залежності від фор­ми ви­ни та стадії за­вер­шен­ня злочинної діяльності. Класифікація злочинів по ха­рак­те­ру їхньої не­без­пе­ки. Зна­чен­ня такої класифікації.

Відмінність злочинів від інших пра­во­по­ру­шень. Відмінність зло­чи­ну від дисциплінарного чи адміністративного про­ступ­ку. За­галь­не між зло­чи­ном і адміністративним пра­во­по­ру­шен­ням. По­нят­тя «злісне по­ру­шен­ня» у кримінальному праві та адміністративному законодавстві.


^ Те­ма 4. По­нят­тя та підстави кримінальної відповідальності


По­нят­тя кримінальної відповідальності, її пра­во­ва при­ро­да. Кримінальна відповідальність – разновид юридичної відповідальності. Родові оз­на­ки кримінальної відповідальності.

Стадії кримінальної відповідальності. Мо­мент ви­ник­нен­ня кримінально-пра­во­во­го відношення і кримінальної відповідальності.

Форми кримінальної відповідальності. Підстави виділення окремих форм кримінальної відповідальності, що передбачені КК України (покарання, звільнення від покарання та його відбування).

При­пи­нен­ня кримінально-пра­во­во­го відношення.

Підстава кримінальної відповідальності. Філософський і юри­дич­ний ас­пек­ти в питанні про підставу кримінальної відповідальності. Визначення підстави кримінальної відповідальності в КК України. Проблеми визначення підстав кримінальної відповідальності в науці кримінального права.


^ Те­ма 5. Склад зло­чи­ну та йо­го оз­на­ки


По­нят­тя скла­ду зло­чи­ну. Значення складу злочину. Співвідношення по­нять са­мо­го зло­чи­ну і скла­ду зло­чи­ну. Еле­мен­ти скла­ду зло­чи­ну, йо­го обов'язкові і факультативні оз­на­ки.

Ви­ди складів злочинів. Класифікації злочинів за сту­пе­ню суспільної не­без­пе­ки, за ха­рак­те­ром струк­ту­ри складів злочинів та за конструкцією.

Поняття кваліфікація злочинів. Кваліфікація злочинів як стадія застосування кримінального закону. Загальний механізм кваліфікації злочинів.


^ Те­ма 6. Об’єкт зло­чи­ну


По­нят­тя об'єкта зло­чи­ну. Спірні питання щодо обєкта складу злочину в науці кримінального права. Пред­мет суспільних відносин, охо­ро­ню­ва­них кримінальним за­ко­ном, суб'єкти цих відносин. Соціальний зв'язок як зміст са­мих суспільних відносин.

Класифікація (ви­ди) об'єктів зло­чи­ну. Підстави класифікації обєктів злочинів. По­нят­тя за­галь­но­го, ро­до­во­го і без­по­се­ред­нь­о­го об'єкта. Двуобъектні зло­чи­ни.

Ос­нов­ний і до­дат­ко­вий безпосередній об'єкт.

Об'єкт і пред­мет зло­чи­ну. Зна­чен­ня пред­мет­них злочинів для кваліфікації. Зна­ряд­дя і за­со­би зло­чи­ну і їхня відмінність від пред­ме­та зло­чи­ну.


^ Те­ма 7. Об’єктивна сторона зло­чи­ну


По­нят­тя і зна­чен­ня об'єктивної сто­ро­ни зло­чи­ну. Ха­рак­те­ри­сти­ка об'єктивної сто­ро­ни в рам­ках скла­ду зло­чи­ну. Обов'язкові оз­на­ки об'єктивної сто­ро­ни.

Суспільно не­без­печ­не діяння (дія чи бездіяльність). По­нят­тя і фор­ми. Дві оз­на­ки діяння – суспільна не­без­пе­ка і протиправність.

Суспільно небезпечні наслідки. По­нят­тя і ви­ди. Матеріальні і нематеріальні діяння. Зло­чи­ну з матеріальним, фор­маль­ним, усіченим скла­дом, фор­маль­но-матеріальні, матеріально-формальні скла­ди злочинів.

При­чин­ний зв'язок між діянням (дією або бездіяльністю) і суспільно не­без­печ­ни­ми наслідками.

Місце, час, спосіб, за­со­би, об­ста­нов­ка вчи­нен­ня зло­чи­ну як факультативні оз­на­ки об'єктивної сто­ро­ни. Зна­чен­ня фа­куль­та­тив­них оз­нак об'єктивної сто­ро­ни.


Те­ма 8. Суб’єкт зло­чи­ну

По­нят­тя суб'єкта зло­чи­ну за кримінальним правом України і йо­го ос­нов­них оз­нак. Ви­ди суб'єктів злочинів.

По­нят­тя осудності і її критерії. Психологічний (юри­дич­ний) і ме­дич­ний оз­на­ки, що ха­рак­те­ри­зу­ють не­осуд­ну осо­бу. Об­ме­же­на осудність за Кримінальним кодексом України.

Спеціальний суб'єкт і йо­го оз­на­ки. Підстави класифікації спеціальних субєктів злочину на основні їх види.

Суб'єкт зло­чи­ну й особистість зло­чин­ця.

Особливості кримінальної відповідаотності за злочини, вчинені у стані спяніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурмаючих речовин.


^ Те­ма 9. Суб’єктивна сторона зло­чи­ну


По­нят­тя і зна­чен­ня суб'єктивної сто­ро­ни зло­чи­ну.

По­нят­тя ви­ни, її зна­чен­ня. Фор­ми ви­ни. Юри­дич­не зна­чен­ня фор­ми ви­ни.

Уми­сел та йо­го ви­ди. По­нят­тя пря­мо­го та не­пря­мо­го умис­лу, їх відмінністі.


Інтелектуальна та воль­о­ва оз­на­ки умис­лу. Спеціальні ви­ди умис­лу (заздалегідь обміркований, та­кий, що рап­то­во ви­ник, афек­то­ва­ний, не­ви­зна­че­ний, ви­зна­че­ний).

Необережність та її ви­ди. По­нят­тя злочинної самовпевненості і злочинної недбалості. Інтелектуальна і воль­о­ва оз­на­ки злочинної самовпевненості. Го­лов­на відмінність злочинної самовпевненості від не­пря­мо­го умис­лу.

Обов'язкові оз­на­ки злочинної самовпевненості.

По­нят­тя ка­зу­су (ви­пад­ку).

Змішана фор­ма ви­ни, її зна­чен­ня.

Мо­тив і ціль зло­чи­ну, їх різне кримінально-пра­во­ве зна­чен­ня.


^ Те­ма 10. Множинність злочинів


По­нят­тя множинності злочинів, її оз­на­ки. Зна­чен­ня множинності злочинів.

Оди­нич­ний зло­чин як струк­тур­ний еле­мент множинності, йо­го по­нят­тя. Ви­ди оди­нич­но­го зло­чи­ну.

Про­стий оди­нич­ний зло­чин.

Уск­лад­не­ний оди­нич­ний зло­чин, йо­го ви­ди. По­нят­тя три­ваю­чо­го зло­чи­ну. Характерні оз­на­ки зло­чи­ну, що продовжується. Склад­ний зло­чин, йо­го оз­на­ки.

Зна­чен­ня оди­нич­них злочинів.

Фор­ми (ви­ди) множинності злочинів.

Сукупність злочинів і її ви­ди. Оз­на­ки сукупності злочинів. Ре­аль­на сукупність і її оз­на­ки. Ідеальна сукупність. Відмінність реальної сукупності від ідеальної.

Ідеальна сукупність і конкуренція норм.

Повторність злочинів, її оз­на­ки. Ви­ди повторності. Ви­ди фактичної повторності (повторності, не зв'язаної з осу­дом за раніше зроблені зло­чи­ни). Повторність то­тож­них, однорідних і різнорідних злочинів.

Зна­чен­ня повторності, як ви­ду множинності.

По­нят­тя ре­ци­ди­ву злочинів, йо­го оз­на­ки. Ви­ди ре­ци­ди­ву. За­галь­ний і склад­ний, про­стий (од­но­крат­ний) і склад­ний (ба­га­то­ра­зо­вий) ре­ци­див.


^ Те­ма ІІ. Стадії зло­чи­ну


По­нят­тя та ви­ди стадій зло­чи­ну.

Ви­яв­лен­ня наміру як по­чат­ко­ва стадія роз­вит­ку зло­чи­ну.

Го­ту­ван­ня до зло­чи­ну – первісна стадія на­вмис­но­го зло­чи­ну, його зміст. Підшукання при­сто­су­ван­ня, зна­рядь для вчинення зло­чи­ну. Інше на­вмис­не ство­рен­ня умов для вчинення зло­чин­но­го діяння. Суб'єктивна сто­ро­на го­ту­ван­ня до зло­чи­ну.


За­мах на зло­чин, йо­го суб'єктивна сто­ро­на. По­нят­тя закінченого і незакінченого за­ма­ху на зло­чин.

При­дат­ний і негідний за­мах. За­мах на негідний (не­на­леж­ний) об'єкт і за­мах з негідними засобами.

Роз­ход­жен­ня між го­ту­ван­ням і за­ма­хом на зло­чин. Мо­мент закінчення зло­чи­ну.

Закінчений зло­чин.

Підстави кримінальної відповідальності за го­ту­ван­ня і за­мах на зло­чин, та їх караність.

Добровільне відмова від вчинення зло­чи­ну, йо­го оз­на­ки. Умо­ви добровільної відмови при закінченому за­ма­ху.


^ Те­ма 12. Співучасть у злочині


По­нят­тя співучасті при умисному злочині. Об'єктивні і суб'єктивні оз­на­ки співучасті.

Фор­ми співучасті. По­нят­тя простої співучасті. Склад­на співучасть (співучасть з розподілом ро­лей).

Три фор­ми співучасті по суб'єктивних оз­на­ках.

Співучасть без попередньої змо­ви. Співучасть по попередній змові, її фор­ми. По­нят­тя організованої гру­пи.

Зло­чин­на організація (зло­чин­не співтовариство).

Ви­ди співучасників. По­нят­тя ви­ко­нав­ця, організатора, підсобника і підбурювача. Відмінність підбурювання від інших видів злочинів, що ма­ють фор­му підбурювання. Фізичне й інтелектуальне підсобництво. Відмінність інтелектуального підсобництва від підбурювання.

Відповідальність співучасників при простій співучасті і при співучасті з розподілом ро­лей (складній співучасті). Відповідальність співучасників, що діють при організованій групі чи злочинній організації.

Добровільна відмова співучасників.


^ Те­ма 13. Об­ста­ви­ни, що вик­лю­ча­ють злочинність діяння


По­нят­тя і ви­ди об­ста­вин, що вик­лю­ча­ють злочинність діяння, їх загальні оз­на­ки.

Необхідна обо­ро­на. Умо­ви правомірності необхідної обо­ро­ни, що на­ле­жать до по­ся­ган­ня. На­вмис­не заподіяння по­ся­гаю­чо­му тяжкої шко­ди, що яв­но неспіврозмірної з небезпечністю по­ся­ган­ня або умов за­хис­ту.

Умо­ви правомірності необхідної обо­ро­ни, що відносяться до за­хис­ту.

По­нят­тя уявної обо­ро­ни.

За­три­ман­ня осо­би, яка вчи­ни­ла зло­чин. Суб'єкти за­три­ман­ня. Умо­ви правомірності за­три­ман­ня зло­чин­ця.


Обов'язок працівників міліції по за­три­ман­ню осо­би, яка вчи­ни­ла зло­чин і підстави на за­сто­су­ван­ня вогнепальної зброї.

Край­ня необхідність як об­ста­ви­на, що виключає протиправність діяння. Умо­ви правомірності крайньої необхідності.

Умо­ви крайньої необхідності, що ха­рак­те­ри­зу­ють за­хист.

Подібності і відмінності необхідної обо­ро­ни та крайньої необхідності.

Відмінності крайньої необхідності від заходів по за­три­ман­ню осо­би, яка вчи­ни­ла зло­чин.

Фізичний чи психічний при­мус.

Ви­ко­нан­ня на­ка­зу чи роз­по­ряд­жен­ня.

Діяння, зв'язане з ри­зи­ком.

Ви­ко­нан­ня спеціального зав­дан­ня по по­пе­ред­жен­ню чи роз­крит­тю злочинної діяльності організованої гру­пи або злочинної організації.


^ Те­ма 14. Звільнення від кримінальної відповідальності


Правові підстави і по­ря­док звільнення від кримінальної відповідальності.

Ви­ди звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені КК.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з діючим ка­ят­тям. Сутність діючого ка­ят­тя. Умо­ви звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з діючим ка­ят­тям.

При­ми­рен­ня вин­но­го з потерпілим як підстава звільнення від кримінальної відповідальності, йо­го особливості. Сукупність умов, що є підставою для цьо­го ви­ду звільнення від кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку з пе­ре­да­чею осо­би на по­ру­ки. Умо­ви та­ко­го звільнення. Відмінність від інших видів звільнення від кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною об­ста­нов­ки,. По­нят­тя зміни об­ста­нов­ки, внаслідок чо­го вчинене осо­бою діяння втра­ти­ло суспільну не­без­пе­ку.

Закінчення термінів давності – підстава звільнення від кримінальної відповідальності. Умо­ви за­сто­су­ван­ня да­но­го ви­ду звільнення від кримінальної відповідальності. По­ча­ток перебігу терміну давності. Особливості перебігу терміну давності у ви­пад­ку вчинення три­ваю­чих злочинів та злочинів, що про­дов­жу­ють­ся. Кінцевий мо­мент перебігу терміну давності.


^ Те­ма 15. По­нят­тя, сис­те­ма та ви­ди по­ка­рань


По­нят­тя по­ка­ран­ня. Роль і зна­чен­ня по­ка­ран­ня в боротьбі зі злочинністю. Дот­ри­ман­ня ос­нов­них напрямків кримінально-правової політики при застосуванні по­ка­ран­ня.

Цілі по­ка­ран­ня.

По­нят­тя сис­те­ми по­ка­ран­ня, її за­галь­но­обов'язковий ха­рак­тер.

Ви­ди по­ка­рань, встановлені за­ко­ном. Класифікація по­ка­рань. Основні і додаткові по­ка­ран­ня. По­ка­ран­ня, що мо­жуть за­сто­со­ву­ва­ти­ся і як основні, і як додаткові.


^ Тема 16. При­зна­чен­ня по­ка­ран­ня


Загальні за­са­ди при­зна­чен­ня по­ка­ран­ня. Прин­ци­пи, на яких ґрунтується при­зна­чен­ня по­ка­ран­ня.

Об­ста­ви­ни, які пом'якшують і об­тя­жу­ють по­ка­ран­ня.

При­зна­чен­ня більш м'якого по­ка­ран­ня, чим пе­ре­дба­че­но за­ко­ном, йо­го ви­ди. Підстави, що обу­мов­лю­ють при­зна­чен­ня більш м'якого по­ка­ран­ня, визначені за­ко­ном.

При­зна­чен­ня покарання за су­куп­но­стю злочинів, йо­го стадії. Прин­ци­пи по­гли­нен­ня, пов­но­го і ча­ст­ко­во­го скла­дан­ня при­зна­че­них по­ка­рань.

По­ря­док при­зна­чен­ня по­ка­ран­ня за сукупністю вироків.


^ Те­ма 17. Звільнення від по­ка­ран­ня і йо­го відбування


По­нят­тя і матеріальна підстава звільнення від по­ка­ран­ня і йо­го відбування.

Ви­ди звільнення від по­ка­ран­ня і йо­го відбування, передбачені КК.

Умо­ви і по­ря­док за­сто­су­ван­ня звільнення від по­ка­ран­ня з випробуванням. Обов'язки, покладені на за­суд­же­но­го у ви­пад­ку звільнення йо­го від відбування по­ка­ран­ня з випробуванням.

Звільнення від відбування по­ка­ран­ня із ви­про­бу­ван­ням вагітних жінок і жінок, що ма­ють дітей у віці до се­ми років. Тривалість та­ко­го терміну. Обов'язки, покладені на за­суд­же­ну у ви­пад­ку звільнення від відбування по­ка­ран­ня із ви­про­бу­ван­ням. Умо­ви, при виконанні яких ви­про­бу­ван­ня бу­де вва­жа­ти­ся успішним.

Звільнення від відбування по­ка­ран­ня у зв'язку із закінченням термінів давності ви­ко­нан­ня об­ви­ну­валь­но­го ви­ро­ку. По­нят­тя давності ви­ко­нан­ня об­ви­ну­валь­но­го ви­ро­ку. Загальні умо­ви, при яких осо­ба звільняється від відбування по­ка­ран­ня у зв'язку із закінченням строків давності ви­ко­нан­ня об­ви­ну­валь­но­го ви­ро­ку. Зу­пи­нен­ня перебігу стро­ку давності.

Умов­но-до­ст­ро­ко­ве звільнення від відбування по­ка­ран­ня, умо­ви йо­го за­сто­су­ван­ня.

Заміна не відбутої час­ти­ни по­ка­ран­ня більш м'яким.

Звільнення від відбування по­ка­ран­ня вагітних жінок і жінок, що ма­ють дітей у віці до трьох років. Умо­ви за­сто­су­ван­ня.

Ви­ди звільнення осо­би від по­ка­ран­ня че­рез хво­ро­бу.

По­ря­док за­сто­су­ван­ня звільнення від по­ка­ран­ня на підставі за­ко­ну України про амністію чи ак­та про по­ми­лу­ван­ня.


^ Те­ма 18. По­нят­тя судимості та йо­го кримінально- пра­во­ве зна­чен­ня


По­нят­тя судимості, її істотні оз­на­ки. Підстава ви­ник­нен­ня судимості. Пер­со­наль­ний ха­рак­тер судимості. Об­ме­жен­ня судимості в часі. По­чат­ко­вий мо­мент і закінчення судимості.

Терміни по­га­шен­ня судимості. По­ря­док збігу строків судимості. Правові наслідки вчинення но­во­го зло­чи­ну в період судимості.

Знят­тя судимості. Підстави до­ст­ро­ко­во­го знят­тя судимості. Осо­би, до яких до­ст­ро­ко­ве знят­тя судимості не застосовується.

Ви­мо­ги за­ко­ну у відношенні осо­би, що претендує на по­га­шен­ня судимості.

До­ст­ро­ко­ве знят­тя судимості на основі актів амністії чи по­ми­лу­ван­ня.

Кримінально-правові і за­галь­но-правові наслідки по­га­шен­ня і знят­тя судимості.


^ Те­ма 19. Примусові за­хо­ди ме­дич­но­го ха­рак­те­ру та при­му­со­ве лікування

По­нят­тя і ціль при­му­со­вих заходів ме­дич­но­го ха­рак­те­ру. По­нят­тя амбулаторної психіатричної до­по­мо­ги.

Умо­ви за­сто­су­ван­ня до не­осуд­но­го (об­ме­же­но осуд­но­го) при­му­со­вих заходів ме­дич­но­го ха­рак­те­ру.

Осо­би, до яких за­сто­со­ву­ють­ся примусові за­хо­ди ме­дич­но­го ха­рак­те­ру.

Ви­ди при­му­со­вих заходів ме­дич­но­го ха­рак­те­ру. Критерії, які суд по­ви­нен вра­хо­ву­ва­ти при призначенні ви­зна­че­но­го ви­ду при­му­со­вих заходів ме­дич­но­го ха­рак­те­ру.

Підстави про­дов­жен­ня, зміни чи при­пи­нен­ня за­сто­су­ван­ня при­му­со­вих заходів ме­дич­но­го ха­рак­те­ру.

При­му­со­ве лікування. Роз­ме­жу­ван­ня видів примусу, що за­сто­со­ву­ють­ся до визначеної категорії хво­рих осіб у ви­пад­ку вчинення ни­ми суспільно не­без­печ­но­го діяння. Підстави для за­сто­су­ван­ня при­му­со­во­го лікування.


^ Те­ма 20. Особливості кримінальної відповідальності та по­ка­ран­ня неповнолітніх


Загальні по­ло­жен­ня кримінальної відповідальності і по­ка­ран­ня неповнолітніх. По­си­лен­ня кримінально-пра­во­во­го за­хис­ту неповнолітніх відповідно до ви­мог за­галь­но­прий­ня­тих норм ме­дич­но­го пра­ва.

Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності з за­сто­су­ван­ням при­му­со­вих заходів ви­хов­но­го ха­рак­те­ру, йо­го підстави й умо­ви та­ко­го звільнення. Підстави ска­су­ван­ня при­му­со­вих заходів ви­хов­но­го ха­рак­те­ру і при­тяг­нен­ня неповнолітнього до кримінальної відповідальності.

Ви­ди по­ка­рань, що мо­жуть бу­ти застосовані до неповнолітніх, визнаних вин­ни­ми у вчиненні зло­чи­ну. Специфічні об­ста­ви­ни для при­зна­чен­ня по­ка­ран­ня неповнолітньому. При­зна­чен­ня неповнолітньому по­ка­ран­ня за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків.

Звільнення від по­ка­ран­ня з за­сто­су­ван­ням при­му­со­вих заходів ви­хов­но­го ха­рак­те­ру, як специфічна міра, що застосовується до неповнолітнього.

Особливості й умо­ви звільнення неповнолітніх від відбування по­ка­ран­ня з ви­про­бу­ван­ням, йо­го правові наслідки.

Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності і відбування по­ка­ран­ня в зв'язку з закінченням стро­ку давності.

Умов­но-до­ст­ро­ко­ве звільнення неповнолітніх від відбування по­ка­ран­ня.

По­га­шен­ня і знят­тя судимості. Правові наслідки знят­тя судимості з осіб, що вчи­ни­ли зло­чин до до­сяг­нен­ня ни­ми вісімнадцяти років.


^ 4. РЕ­КО­МЕН­ДО­ВА­НА ЛІТЕРАТУРА І НОР­МА­ТИВ­НИЙ МАТЕРІАЛ до всіх тем кур­су

За­ко­ни України і міжнародно-правові ак­ти


1. Конституція України //Відомості Верховної Ради України — 1996. - №30.

2. Кримінальний Кодекс України 2001 р.(із змінами та доповненнями станом на 1 вересня 2008 р.). — Харків «Одіссей» - 2008.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України (із змінами та доповненнями станом на 15.07.2005 р.) — Харків «Одіссей» 2005.

4. Кодекс України про адміністративні пра­во­по­ру­шен­ня. — Київ, 1993.

5. Закон України від 10 грудня 1991 р. «Про дію міжнародних угод на території України». //Відомості Верховної Ради України, 1992. - №10. – Ст.137.

6. Закон України від 8 жовтня 1991 р. «Про громадянство України» в редакції Закону ВРУ від 18 січня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України, 2001 р.

7. Закон України від 20 грудня 1990 р. «Про міліцію» //Відомості Верховної Ради України, 1991 р.

Закон України від 17 квітня 1991 р. «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» //Відомості Верховної Ради України, 1991 р.

8. Закон України від 12 травня 1991 р.«Про захист прав споживачів» //Відомості Верховної Ради України, 1991. - № 12.

9. Закон України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру України» //Відомості Верховної Ради України. – 1992.

10. Закон України від 18 лютого 1991 р. «Про оперативно-розшукову діяльність» (18.02.92).

11. Закон України від 25 березня 1992 р. «Про службу безпеки України» //Відомості Верховної Ради України. – 1992.

12. Закон України від 19 грудня 1992 р. «Про адвокатуру» //Відомості Верховної Ради України. – 1993.

13. Закон України від 01 жовтня 1996 р. «Про застосування амністії в Україні» //Відмості Верховної Ради України. – 1997.

14. Закон України від 05 липня 2001 р. «Про амністію»

Закон України від 16 липня 1999 р. «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» //Відомості Верховної Ради України. – 1999.

15. Закон України від 30 червня 1993 р. «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» //Відомості Верховної Ради України. – 1993.

16. Європейська конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах (20.04.59).

17. Конвенція про передачу засуджених oci6.(21.03.83).

18. Європейська конвенція про видачу правопорушників (17.03.78).

19. Європейська конвенція з прав людини (04.11.50)


Постанови Пленуму Верховного Суду України


1. Про судову діяльність в умовах загострення в Україні криміногенної ситуації (30.09.94 р.).

2. Про судову практику по справам про необхідну оборону (26.04.2002 р.).

3. Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина (30.05.97 р.).

4. Про стан здійснення правосуддя в 2000 р. та заходи щодо його вдосконалення з метою реалізації положень Конституції України (19.01.2001 р.).

5. Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна (25.09.1981 р.).

6. Про судову практику у в справах про злочини проти життя і здоровя людини (1.04.1994 р.).

7. Про практику призначення судами кримінального покарання (24.09.2003 р.).

8. Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування (3.06.2005 р.).

9. Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості (26.12.2003 р.).

10. Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру (15.05.2006 р.).

11. Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності (23.12.2005 р.).

12. Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності (25.12.1992 р.).

13. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. — Х., Одіссей – 2003.

Література до всіх тем курсу


1. Баг­рий-Шах­ма­тов Л. В. Кримінальна відповідальність і по­ка­ран­ня по ра­дянсь­ко­му кар­но­му пра­ву. — Мінськ: Ви­ща шко­ла, 1975.

2. Бау­лин Ю. В. Об­ста­ви­ни, що вик­лю­ча­ють злочинність діяння.—Харків, 1991.

3. Брайнін Я. М. Кримінальний за­кон і йо­го за­сто­су­ван­ня. — М., 1967.

4. Бородін С. В. Зло­чи­ни про­ти жит­тя. — М.: Юрист, 1999.

5. Бур­чак Ф. Г. Нав­чан­ня про співучасть по ра­дянсь­ко­му кримінальному пра­ву. — К.: На­ук. дум­ка, 1969.

6. Бур­чак Ф. Г. Кваліфікація злочинів. — К.: Політіздат України, 1983.

7. Бур­чак Ф. Г. Співучасть: соціальні, кримінологічні і правові про­бле­ми. — К.: Ви­ща шко­ла, 1986.

8. Вол­ков В. С. Мо­тив і кваліфікація злочинів. — Ка­зань, 1968.

9. Вол­ков В. С. Мо­ти­ви злочинів. — Ка­зань, 1982.

10. Воробей П. А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в провину.—ДО.,1996.

11. Галіакбаров Р. Гру­по­вий зло­чин: постійні і перемінні оз­на­ки. — Сверд­ловськ., 1973.

12. Га­ли­ак­ба­ров Р. Кваліфікація гру­по­вих злочинів. — М., 1980.

13. Гли­стин В. К. Про­бле­ма уго­лов­но-пра­во­вой ох­ра­ны об­ще­ст­вен­ных от­но­ше­ний. — Л.: Изд-во Ле­нингр. ун-та, 1979.

14. Дер­жа­ва й пра­во на рубежі століть (кримінологія, кар­не пра­во, су­до­ве пра­во). — М., 2001.

15. Да­гель П. С., Котів Д. П. Субъ­ек­тив­ная сто­ро­на пре­сту­п­ле­ния и её ус­та­нов­ле­ние.— Во­ро­неж: Изд-во Во­ро­неж. ун-та, 1974. Іб.

16. Емель­я­нов В. П. Пре­ступ­ность не­со­вер­шен­но­лет­них с пси­хи­че­ски­ми ано­ма­лия­ми. — Са­ра­тов: Изд-во Са­ра­товск. ун-та, 1980.

17. Же­реб­кин В. Е. Логічний аналіз по­нять пра­ва. — К.,1992.

18. Зелінський А. Ф. Усвідомлюване і неусвідомлюване в зло­чин­но­му поводженні. — X., 1986.

19. Ино­га­мо­ва-Хе­гай Л. В. Конкуренція норм кар­но­го пра­ва. — М.: Щит-М, 1999.

20. Кар­пець И. И. Кримінальне пра­во й ети­ка. — М.: Юрид. літ, 1985.

21. Кар­пу­шин М. П., Кур­лянд­ский В. И. Кримінальна відповідальність і склад зло­чи­ну. — М., 1974.

22. Кон­д­ра­тюк Л. В. Антропологія зло­чи­ну. — М.: Нор­ма, 2001.

23. Куд­ряв­цев В. Н. За­галь­на теорія кваліфікації злочинів. — М.: Юрид.24. Куд­ряв­цев В. Н. За­галь­на теорія кваліфікації злочинів. — М.: Юрист, 1999.

25. Кривоченков Н. Класифікація злочинів.—Харків: Ви­ща шко­ла,1983.

26. Куз­не­цо­ва Н. Ф. Пре­сту­п­ле­ние и пре­ступ­ность.—М.: Изд-во МГУ, 1969.

27. Ку­ри­нов Б. А. На­уч­ные ос­но­вы ква­ли­фи­ка­ции пре­сту­п­ле­ний. —М-: Изд-во МГУ, 1984.

28. Кор­жан­ский Н. И. Объ­ект и пред­мет уго­лов­но-пра­во­вой ох­ра­ны.. - М.: Изд-во МГУ, 1980.

29. Коржанский М. Й. Кваліфікація злочинів. — К.: Юрінком Інтер, 1998.

30. Коржанський М. Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. — К.: Атіка, 2001.

31. Крецул В.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Учебное пособие. 3-е изд. Николаев. – ООО «Фирма Илион» - 2009.

32. Ко­чои С. М. От­вет­ст­вен­ность за ко­ры­ст­ные пре­сту­п­ле­ния про­тив соб­ст­вен­но­сти. — М.: Юристь, 1998. — 181с.

33. Крош­ко В. П. Теоретичні і практичні про­бле­ми професійного (опе­ра­тив­но­го) ри­зи­ку в діяльності органів внутрішніх справ. —ДО., 1995. — 159 с. — 345 с.

34. Ле­виц­кий Г. А. Ква­ли­фи­ка­ция пре­сту­п­ле­ний. — М.: Юрид. літ., 1981.

35. Лес­ни­ев­ский-Кос­та­ре­ва Т. А. Диф­фе­рен­циа­ция уго­лов­ной отв 35. Маль­цев В. В. Про­бле­ми уго­лов­но-пра­во­вой оцен­ки об­ще­ст­вен­но опас­ных по­след­ст­вий. — Са­ра­тов, 1989.

36. Ма­ро­гу­ло­ва Й. Л. Ам­ни­стия и по­ми­ло­ва­ние в рос­сий­ском за­ко­но­да­тель­ст