Реферат: Програма для середньої загальноосвітньої школи затверджено Міністерством освіти І науки України

ПРОГРАМА

ДЛЯ СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ


Затверджено Міністерством освіти і науки України


Лист Міністерства освіти і науки №1/11-3580 від 22.08.2001


ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО

11-й клас


Програма підготовлена авторським колективом у складі: доктор філософських наук, професор, член-кор. АПН України Арцишевський Р.А. (науковий керівник); науковий співробітник лабораторії світоглядної освіти молоді Арцишевська М.Р.; кандидат філософських наук, доцент Возняк С.С.; кандидат педагогічних наук, доцент Дурманенко Є.А.; кандидат політологічних наук, доцент Ковальчук І.А.; кандидат філософських наук, доцент Кондра­тик Л.Й., Провальський С. Р.; кандидат економічних наук, доцент Сищук А.А.; кандидат педагогічних наук Шаповал О.А.

Відповідальна за випуск головний спеціаліст Головного управління змісту освіти Міністерства освіти і науки України Р.І. Євтушенко.


^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Курс «Людина і суспільство» почав викладатися з 1992 року. За цей час він пройшов апробацію у багатьох школах різних регіонів України, отримав схвальну оцінку учнів і вчителів і був удосконалений з урахуванням результатів його експериментальної перевірки у тисячах загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних училищ, а також критичних зауважень і пропозицій педагогічної громадськості.

Необхідність запровадження цього курсу пояснюється декількома причинами. Насамперед - потребою у приведенні змісту шкільної освіти у відповідність до сучасного стану наукового пізнання, у якому все більш вагомого значення набувають соціально-гуманітарні та людинознавчі науки, а інтеграція знань переважає їх диференціацію. Провідні тенденції розвитку сучасної освіти вимагають збагачення її змісту за рахунок включення знань з таких наук, як філософія, соціологія, психологія, економіка, політологія, культурологія, демографія та деяких інших. Однак неможливість включення у шкільні навчальні плани багатьох нових предметів, які б представляли основи цих наук, робить необхідним створення інтегрованого курсу, який би в узагальненому і систематизованому вигляді знайомив учнів з головними поняттями і проблемами таких галузей сучасної науки, як суспільствознавство і людинознавство. Саме на досягнення цієї мети в першу чергу і спрямований пропонований курс «Людина і суспільство», покликаний виробити в учнів цілісне бачення людини і суспільства та їх взаємозв’язків. Науково-теоретичною основою інтеграції цих знань є вищі форми узагальнення змісту згаданих галузей науки: суспільно-наукова картина світу і картина світу людини.

По-друге, запровадження цього курсу обумовлене необхідністю збагачення учнів такими знаннями, ідеями і переконаннями, без яких сьогодні не може обійтися жодна людина, незалежно від її фаху та сфери діяльності. Це насамперед знання про саму людину, без яких не може здійснитися її свідоме самовизначення, та її відносини з іншими людьми, розуміння яких є необхідною передумовою гармонізації цих відносин. Не менш важливе значення мають також знання про суспільство, про різні сфери суспільного життя. Ці знання повинні сприяти не тільки розширенню кругозору учнів, але й їх соціальному самовизначенню, виробленню у них свідомої соціальної позиції, яка б характеризувалася громадянською активністю, соціальною відповідальністю, демократичною і гуманістичною спрямованістю тощо. Це є свідченням того, що запровадження даного курсу здатне збільшити виховний потенціал змісту шкільної освіти і сприятиме більш тісному поєднанню навчання і виховання.

Особливість змісту курсу «Людина і суспільство» полягає у тому, що він узагальнює і систематизує знання учнів, отримані ними з різних шкільних предметів - біології, географії, історії, літератури тощо, пов’язуючи ці знання з основами сучасного людинознавства і суспільствознавства, а також з відомостями, які учні отримують з інших джерел, зокрема із засобів масової інформації та художньої літератури, і з власним життєвим досвідом самих учнів. Проте курс спрямований не тільки на те, щоб розширити коло відомих учням знань, а й на те, щоб сформувати у них особисте ставлення до цих знань, а відповідно - і до об’єктів цих знань - людини і суспільства, взятих у різних формах прояву їх життедіяльності та взаємозв’язках. Це передбачає також, що названі об’єкти повинні розглядатися в інтегрованому курсі в різних аспектах: пізнавальному, оціночному, ідеалізуючому, мотивуючому тощо.

Головними методичними засадами створення і викладання даного курсу, які виражають його специфіку, є:

- цілісність і системність, тобто відтворення об’єктів вивчення - людини і суспільства через їх цілісне бачення та у їх взаємозв’язках;

- гуманоцентризм, який передбачає, що головним предметом курсу є сама людина, і що під час вивчення усіх тем курсу їх зміст повинен пов’язуватися з людиною (її потребами, інтересами, цілями, ідеалами тощо);

- синтетичність, тобто поєднання у змісті і в процесі викладання курсу різних форм практичного і духовного освоєння дійсності та різних джерел інформації (навчальні предмети, художня література, засоби масової інформації, життєвий досвід вчителя і учнів тощо);

- розвиток особистості, тобто спрямованість курсу на формування не лише знань, вмінь і навичок, але й особистісних якостей учнів (громадянських, інтелектуальних, моральних, вольових тощо), їхніх переконань, установок, мотивів, ціннісних орієнтацій та інших особистісних характеристик. Особлива увага повинна приділятися розвиткові критичного і творчого мислення учнів;

- відкритість, яка включає в себе також полікультурність і плюралізм,і спрямована на вироблення антидогматичного мислення, здатного сприймати будь-яку нову інформацію і без упереджень та з розумінням ставитися до різних точок зору і поглядів, а також до цінностей, що репрезентують різні світогляди та культури;

- органічне поєднання локального і глобального, яке передбачає взаємозв’язок індивідуального і родового, регіонального і загальнонаціонального, національного і загальнолюдського тощо;

- гармонізація відносин, згідно з якою вивчення курсу повинне сприяти виробленню толерантності у людських взаєминах, прагнення і вмінь будувати на розумних і морально-правових засадах свої взаємовідносини з оточуючим середовищем та іншими людьми.

Необхідно також, щоб у викладанні курсу переважаючою стала діалогічна форма викладення матеріалу, яка дозволяє порівнювати різні підходи і точки зору і виробляти в учнів уміння вести дискусію, аргументовано відстоювати свої погляди і переконання. Останнє передбачає також використання й інших інтерактивних форм і методів навчання та їх вміле поєднання з традиційними методами навчання.

Завдання курсу полягає не тільки в тому, щоб дати учням певну сукупність знань про людину і суспільство, але й систематизувати ці знання і на їх основі виробити розуміння різних проявів людської життєдіяльності та суспільних явищ, сформувати до них особистісне ставлення учнів, навчити їх критично аналізувати, пояснювати та об’єктивно оцінювати суспільні відносини, явища та процеси, застосовуючи при цьому науково обґрунтовані критерії та принципи. Не менш важливо, щоб, спираючись на отримані знання, учні вміли застосовувати їх у процесі мотивації своїх рішень, вчинків і дій, свідомо керуватися принципами гуманізму, демократизму, патріотизму, плюралізму, толерантності тощо у своєму ставленні до інших людей, соціальних інститутів і цінностей.

У змісті програми після кожної теми даються основні поняття і очікувані результати пізнавально-навчальної діяльності учнів, які повинні бути досягнуті при вивченні даної теми. В кінці кожного розділу програми сформульовані головні ціннісні орієнтації та відносини, на формування яких спрямований зміст цього розділу. Тут також подається перелік орієнтовних тем рефератів і учнівських проектів, виконання яких націлене на поглиблене самостійне опрацювання учнями окремих питань курсу та на формування їхніх інтелектуальних і практичних вмінь та навичок. Передбачається, що кожен учень протягом навчального року повинен написати один реферат і взяти участь у колективному виконанні одного з запропонованих проектів.

Основними вміннями та навичками, якими учні повинні оволодівати в процесі вивчення всіх тем курсу та написання рефератів і виконання проектів є:

- вміння творчо застосовувати отримані знання у нестандартних життєвих ситуаціях для розв’язання різноманітних соціальних проблем;

- вміння самостійно знаходити інформацію з різних питань людинознавства та суспільствознавства, володіти простими методами збору такої інформації (анкетування, інтерв’ювання, тестування, конспектування, обробка статистичних даних тощо), працювати з різними джерелами цієї інформації;

- навички групової співпраці у процесі виконання тих чи інших проектів і розв’язання певних соціальних проблем, участі у громадському житті своєї школи, місцевості;

- вміння захищати свої конституційні права і свободи, виконувати загальнолюдські та громадянські обов’язки, оприлюднювати і аргументовано відстоювати власну думку, вести дискусію з представниками інших поглядів чи переконань, йти на розумні компроміси у випадках виникнення конфліктних ситуацій тощо.

Звичайно, що виконання завдань курсу потребує удосконалення методики оцінювання досягнутих результатів. На нашу думку, доцільно, щоб таке оцінювання було комплексним. Так, якщо обсяг і глибина знань учнів можуть оцінюватися традиційними методами класного опитування, написання контрольних робіт і тестування, то сформованість ціннісних орієнтацій, соціальних якостей, вмінь та навичок потребує застосування інших методів. Останні з них (наприклад, активність, відповідальність, вміння користуватися різними джерелами інформації, плідно співпрацювати в групі та інші) можуть оцінюватися з застосуванням рейтингової системи на основі чітко визначених і відомим усім учням критеріїв при підведенні підсумків дискусій, написання рефератів і виконання проектів. При цьому доцільно, щоб у такому оцінюванні, крім вчителя, брали участь і самі учні, а в окремих випадках - також члени учнівських сімей, батьки, вчителі з інших предметів та експерти-професіонали (наприклад, журналісти, соціологи, політологи, члени органів місцевого самоврядування, представники недержавних громадських організацій та інші).

Більш складним є питання про шляхи і методи оцінювання результатів виконання виховних завдань курсу, зокрема сформованості тих чи інших оціночних ставлень та ціннісних орієнтацій. Деякі педагоги небезпідставно вважають, що ці характеристики та переконання учнів взагалі не повинні оцінюватися, оскільки це може призвести до порушення права учнів на свободу своїх переконань. З цим важко не погодитися. Але разом з тим школа і вчитель не можуть не виконувати завдань, які обумовлені суспільними та особистісними цілями суспільствознавчої шкільної освіти, наприклад, не сприяти формуванню в учнів таких рис, як патріотизм і працелюбність, соціальна активність і відповідальність, спрямованість їх позиції на гуманістичні та демократичні цінності. Одним з можливих шляхів виходу з цієї ситуації є застосовуване деякими вчителями-практиками повторне анкетування. Суть його полягає у тому, що на початку навчального року вчитель проводить анкетування учнів, яке дає йому можливість з’ясувати, якими є і на якому рівні сформовані ті чи інші їх ціннісні орієнтації і відповідно до цього спрямувати свою виховну роботу під час вивчення різних тем курсу. Пізніше він повторює таке ж анкетування, наприклад, після першого півріччя і в кінці навчального року, порівнює їхні результати і може побачити, які зміни відбулися в орієнтаціях учнів. Правда, ці результати дають можливість оцінити перш за все досягнення самого вчителя, а не учнів, чому нерідко згадане повторне анкетування проводиться місцевими чи центральними органами управління освітою, що дозволяє також на більш високому рівні узагальнювати результати виховної роботи вчителів-суспільствознавців, поширювати найбільш цінний досвід і удосконалювати методику цієї роботи. Усе це свідчить про складність проблеми оцінювання у процесі викладання курсу «Людина і суспільство» і необхідність її детального висвітлення, що зроблено нами у методичному посібнику для викладачів цього курсу. Крім цього посібника і нового підручника навчально-методичний комплекс з даного курсу включає також хрестоматію, словник і робочі матеріали для учнів.

^ ВСТУП

Проблема самовизначення людини і людства


Чому людей у всі часи хвилювали питання про своє походження, призначення і сутність? Потреба у свідомому самовизначенні - характерна риса людини розумної. Самосвідомість і світогляд як форми самовизначення людини у світі. Співвідношення соціального (родового) та індивідуального самовизначення людини. Роль курсу «Людина і суспільство» у виробленні власної самосвідомості.

^ Основні поняття: самовизначення, самосвідомість, світогляд.

Очікувані результати

Учні повинні знати, що таке самосвідомість і світогляд, розуміти їх значення у житті людини; пояснювати, чому саме свідоме самовизначення є невід’ємною рисою людини розумної; усвідомлювати значення курсу «Людина і суспільство» для власного самовизначення.


Розділ І.

ЛЮДИНА


Тема 1. Сутність і походження людини

Чим відрізняється людина від інших живих істот? Людина як біо-соціальна і тілесно-духовна істота. Співвідношення в людині біологічного і соціального, тілесного та духовного, загальнолюдського та національного, родового та індивідуального. Чи можна вважати людину незмінною за своєю природою?

Міфологія, релігія, наука і філософія про походження людини. Виникнення людини - випадковість чи закономірність?

^ Основні поняття: антропологія, антропосоціогенез, людина, людинознавство.

Очікувані результати

Учні повинні вміти давати визначення основних понять; розуміти і пояснювати відмінність людини від інших живих істот; розкривати співвідношення і взаємозв’язок в людині біологічного і соціального, тілесного і духовного, загальнолюдського та національного, родового та індивідуального; вміти доводити, чи змінюються в часі природа і сутність людини; мати уявлення про основні підходи до тлумачення проблеми антропосоціогенезу; вміти доводити свою точку зору на проблему виникнення людини.


^ Тема 2. Індивідуальне становлення людини

Шлях від зародження до народження і його вплив на подальший розвиток людини. Роль спадковості й середовища у формуванні людини. Задатки і здібності та шляхи їх розвитку.

Особливості становлення людини в дитинстві та юності. Співвідношення фізичного, психічного, інтелектуального і соціального становлення людини на різних етапах її розвитку. Психофізіологічні особливості становлення юнаків і дівчат.

^ Основні поняття: задатки, здібності, обдарованість, онтогенез, самовиховання, самоудосконалення, соціалізація, соціальне середовище, спадковість.

Очікувані результати

Учні повинні вміти охарактеризувати особливості становлення людини від зародження до народження та його значення для подальшого розвитку людини; розуміти співвідношення спадковості і середовища у формуванні людини; знати, що таке задатки та здібності, і які існують шляхи їх розвитку; усвідомлювати особливості становлення людини в дитинстві та юності; пояснювати співвідношення фізичного, психічного, інтелектуального і соціального становлення людини; знати головні відмінності у становленні в підлітковий та юнацький періоди юнаків і дівчат.


^ Тема 3. Життя людини

Життя людини - ланка в існуванні світу. Вікові етапи людського життя (дитинство, отроцтво, юність, зрілість, похилий вік) та їх особливості. Тривалість людського життя і проблема його продовження. Проблема смерті й безсмертя.

Сенс і мета життя. Вибір життєвого шляху. Ставлення до життя. Життєва позиція та спосіб життя.

Право на життя. Цінність життя. Повнота і щастя життя.

^ Основні поняття: безсмертя, дитинство, довгожителі, життя, життєва позиція, любов до життя, марнування життя, мета життя, зрілість, оптимізм, отроцтво, песимізм, похилий вік, право на життя, сенс життя, смерть, спосіб життя, цінність життя, щастя життя, юність, якість життя.

^ Очікувані результати

Учні повинні зрозуміти, що життя окремої людини є лише ланкою в існуванні світу та інших істот; уміти охарактеризувати особливості різних вікових етапів людського життя, їх переваги й недоліки; мати уявлення про те, від чого залежить тривалість людського життя і які існують можливості його продовження; пояснювати, які чинники впливають на життя людини, чим визначається її життєвий шлях; вміти дати визначення способу і стилю життя; мати свої погляди на сенс і мету людського життя; знати, чим визначається право людини на життя; усвідомлювати, що таке смерть, і як вона співвідноситься з народженням і життям; знати різні точки зору щодо проблеми безсмертя людини; розуміти, у чому полягає і чим визначається цінність життя і чому осуджується марнування життя, усвідомлювати свою життєву позицію і своє ставлення до життя.


^ Тема 4. Самореалізація людини

Чи існує людське призначення? Доля людини. Фаталізм і волюнтаризм. Чи може людина бути творцем і господарем свого життя? Об’єктивні та суб’єктивні чинники, якими визначається життя людини. Самопізнання і самовизначення людини. Умови і шляхи самореалізації людини.

^ Основні поняття: волюнтаризм, доля людини, життєве призначення, самовизначення, самопізнання, самореалізація, фаталізм.

Очікувані результати

Учні повинні знати, які точки зору існують на людське призначення; розуміти, які об’єктивні та суб’єктивні чинники впливають на визначеність людського життя, яку роль при цьому відіграють самопізнання та самовизначення людини; усвідомлювати, що необхідне для більш повної реалізації людиною своїх задатків і можливостей.


^ Тема 5. Діяльність людини

Діяльність як спосіб людського буття. Відмінність людської діяльності від поведінки тварин і дій машин. Що лежить в основі людської діяльності? Потреби - рушійні сили людської діяльності. Класифікація потреб.

Різноманітність людської діяльності. Творча і нетворча діяльність. Види діяльності. Трудова і професійна діяльність. Свобода і відповідальність. Співвідношення цілей і засобів їх досягнення. Регуляція і саморегуляція діяльності. Організація людської діяльності.

^ Основні поняття: види діяльності, відповідальність, діяльність, культура діяльності, мета і засоби, наміри і наслідки, наукова організація праці, норми і принципи, потреба, праця, професійна діяльність, саморегуляція діяльності, свобода і необхідність, творча діяльність.

^ Очікувані результати

Учні повинні знати зміст основних понять; розуміти особливості людської діяльності та її головних видів, трудової й професійної діяльності; знати визначення та класифікацію потреб; розрізняти творчу і нетворчу діяльність; розуміти взаємозв’язок свободи і необхідності та свободи і відповідальності; усвідомлювати співвідношення цілей і засобів, намірів і наслідків людської діяльності; вміти пояснювати необхідність підвищення культури діяльності і раціональної організації праці.

^ Тема 6. Духовний світ людини

Людина як духовна істота. Духовний світ людини. Психічні властивості і стани людини. Почуття, емоції, настрої. Культура почуттів. Темперамент і характер. Види темпераменту і риси характеру.

Сутність свідомості. Свідомість і мова. Свідомість і самосвідомість. Пам’ять, уява, мислення. Підсвідомість і надсвідомість.

Пізнання як відображення дійсності. Чуттєве і раціональне пізнання. Форми і методи пізнання. Аналіз і синтез, індукція та дедукція. Пізнання і оцінювання. Цінності та ціннісні орієнтації. Ідеалізація і цілеутворення. Духовність і бездуховність.

^ Основні поняття: аналіз і синтез, відображення дійсності, духовний світ людини, духовність і бездуховність, емоції, ідеал, ідеалізація, індукція та дедукція, істина, логіка, метод пізнання, мислення, мозок, надсвідомість, настрій, оцінювання, пам’ять, підсвідомість, пізнання, почуття, психологія, свідомість, стрес, темперамент, уява, форми пізнання, характер, цілеутворення, ціннісні орієнтації, цінності.

^ Очікувані результати

Учні повинні вміти розкривати зміст основних понять; характеризувати найважливіші психічні характеристики, властивості і стани людини; розуміти сутність людської свідомості та її співвідношення з підсвідомістю і надсвідомістю, розкривати співвідношення і взаємозв’язки пізнання, оцінювання та ідеалізації; пояснювати зміст головних духовних властивостей і чеснот людини; характеризувати найважливіші прояви духовності та бездуховності в людському житті.


^ Тема 7. Людина серед людей

Спілкування та його роль у житті людини. Потреба у спілкуванні та форми її задоволення. Форми і засоби спілкування. Пряме і опосередковане, формальне і неформальне спілкування.

Мова як засіб людського спілкування. Правила і норми спілкування. Культура і мистецтво спілкування. Конфлікт та його розв’язання.

Міжособистісні стосунки. Дружба і кохання як вищі прояви взаємовідносин між людьми. Людина в сім’ї. Проблема батьків і дітей.

^ Основні поняття: група, ділове спілкування, дружба, засоби спілкування, «золоте правило» моралі, конфлікт, культура спілкування, любов, міжособистісні стосунки, мови спілкування, пряме і опосередковане спілкування, сім’я, спілкування, формальне і неформальне спілкування.

^ Очікувані результати

Учні повинні знати і вміти розкривати зміст основних понять; розуміти і пояснювати роль спілкування у житті людини; характеризувати різні форми спілкування; перераховувати засоби спілкування; пояснювати роль мови як універсального засобу людського спілкування; знати головні правила і норми спілкування в різних ситуаціях; розуміти, чим визначаються і від чого залежать культура і мистецтво спілкування; знати причини виникнення та етапи розвитку конфліктів і можливі шляхи уникнення та розв’язання конфліктних ситуацій; розуміти особливості міжособистісних стосунків і вищих їх проявів; називати характерні риси сучасної сім’ї, знати основні норми і правила сімейного спілкування.


^ Тема 8. Цінність і краса людини

Людина як міра всіх речей. Самоцінність людини. Чим визначається і від чого залежить міра людської цінності? Гуманізм і антигуманізм, їх походження і сутність. Чому людина не повинна використовуватися як засіб досягнення чужих цілей? Як може змінюватися цінність конкретної людини протягом її життя? Які якості становлять найбільшу цінність у самій людині?

Що таке краса? Багатоманітність проявів людської краси ( жіноча краса і чоловіча краса, краса природна і набута, духовна і тілесна, краса вчинків, краса материнства тощо). Краса як джерело радості і творчого натхнення, її відображення в літературі та мистецтві. Уміння зберігати і примножувати свою красу.

^ Основні поняття: гуманізм і антигуманізм, гуманність, доброта, краса, мода, мораль, моральність, потворність.

Очікувані результати

Учні повинні вміти пояснювати, чому людина вважається вищою цінністю і чому кожна людина самоцінна сама по собі; розуміти, чим визначається цінність людини, від чого вона залежить; бути переконаними і вміти доводити, що людина не повинна використовуватися як засіб досягнення чужих цілей; розкривати можливі зміни цінності конкретної людини протягом її життя , пояснювати, від яких чинників залежать ці зміни; вміти доводити свою думку про найбільш цінні якості та риси самої людини; розуміти, що таке людська краса і від чого вона залежить; вміти розкривати різноманітні прояви людської краси та пояснювати їх співвідношення; розуміти співвідношення між природною і набутою красою, між красою і модою; наводити приклади зображення людської краси у літературі та мистецтві; знати, яким чином можна зберігати і примножувати людську красу.


^ Тема 9. Ідеал людини

Зміна уявлень про ідеал людини в історії суспільства. Виникнення ідеалу всебічно і гармонійно розвиненої людини в епоху Відродження. Уявлення про ідеал людини в історії та культурі українського народу. Якою ми уявляємо сучасну ідеальну людину? (Чи існують «герої нашого часу»?).

Шляхи до реалізації ідеалу. Роль самоудосконалення у досягненні ідеалу.

^ Основні поняття: всебічно і гармонійно розвинена людина, ідеал, ідеал людини, ідеальна людина, самоудосконалення.

Очікувані результати

Учні повинні знати головні етапи розвитку поглядів на ідеал людини в історії суспільної думки; розуміти і пояснювати залежність уявлень про ідеал людини від соціально-економічних засад суспільного життя та рівня духовного розвитку; вміти наводити приклади уявлень про ідеальну людину, спираючись на твори різьбярства, живопису і художньої літератури; мати своє розуміння «героя нашого часу»; усвідомлювати роль і шляхи самоудосконалення в досягненні ідеалу.


^ Ціннісні орієнтації та ставлення:


- усвідомлення і сприйняття як вищих цінностей людини, людського життя, праці, творчої діяльності, людської свободи, прав людини, людської краси, доброти і милосердя, дружби і любові, толерантності, гуманності, духовності, відповідальності;

- усвідомлене і вмотивоване прагнення учнів до власного самовизначення, самореалізації, самоудосконалення, розвитку своїх задатків і здібностей, здорового способу життя, визначення сенсу і мети життя, визначення життєвого шляху, вибору своєї професійної діяльності, зайняття активної, оптимістичної та відповідальної життєвої позиції, реалізації та захисту прав людини, удосконалення власної діяльності, розвитку своєї духовності, до підвищення культури почуттів, культури мислення і культури спілкування, до налагодження гуманних, дружніх, поважливих, толерантних стосунків з іншими людьми; до збереження і відстоювання своєї свободи, честі та гідності, виконання своїх громадянських і людських обов’язків, до реалізації свого ідеалу;

- позитивне ставлення до курсу «Людина і суспільство», знань про людину, людей різного віку і різної статі; до різних переконань і способів життя, якщо вони не мають антигуманного, антисоціального і протиправного характеру; до людей праці і представників різних професій; до прагнення і вміння людини гармонізувати свої відносини з іншими людьми у процесі спілкування, до різноманітних індивідуалізованих проявів людської краси; до правозахисних організацій, їхніх представників і документів, якими визначаються свободи, права і обов’язки людини; до дій різних людей, спрямованих на захист їхньої свободи, прав, честі та гідності; до різних проявів людської індивідуальності;

- негативне ставлення до проявів антигуманізму, нетерпимості, зневаги до інших людей, до представників різних етно-національних та соціально-культурних спільностей, вікових, статевих та професійних груп; до проявів насильства, ворожості, вседозволеності та упередженості у людських взаємовідносинах; до обмеження і порушення прав і свобод людини; до марнування власного і псування чужого життя; до нехтування своїми обов’язками і безвідповідальності; до шкідливих звичок і антисоціальних способів життя; до бездуховності й аморальності, догматизму і фанатизму, жорстокості й злостивості; до нехтування правилами й нормами спілкування; до цинізму й егоїзму у стосунках між ровесниками та представниками різної статі; до проявів егоїзму, черствості, ворожості у сімейних відносинах; до спроб використання інших людей як засобів досягнення власних цілей; до нівечення і неповаги людської краси; до неповаги людських переконань та ідеалів.

^ Учнівські проекти


Як розвинути свої задатки і здібності (учні проводять порівняльне

дослідження двох груп своїх ровесників - тих, хто якось проявив уже свої здібності, і тих, хто ще не зумів проявити ці здібності чи вважається нездібним; на основі цього дослідження роблять відповідні висновки і складають рекомендації щодо шляхів розвитку і удосконалення здібностей своїх ровесників).

Як змінити своє ставлення до життя

Структура потреб шкільної молоді

Професійні орієнтації старшокласників

Ціннісні орієнтації школярів

Чи вміємо ми спілкуватися

Гуманність і антигуманність у людських взаємовідносинах

Чи вміють наші ровесники бачити і цінувати людську красу

Чи порушуються у нашому місті (селі) права людини

Хто з наших земляків може вважатися «героєм нашого часу»



Розділ ІІ

СУСПІЛЬСТВО


Тема 10. Виникнення і сутність суспільства

Розвиток поглядів на суспільство в історії суспільної думки. Основні підходи (релігійний, натуралістичний, ідеалістичний, науково-матеріалістичний тощо) до розуміння специфіки і сутності суспільства. Суспільство як результат взаємодії людей. Соціальні інститути та суспільні відносини. Суспільство як соціальна система. Головні сфери суспільного життя та їх взаємозв’язок.

Різні точки зору на виникнення суспільства. Чи існувала людина до виникнення суспільства? Що таке антропосоціогенез? Сучасна наука про причини, передумови і час виникнення суспільства (факти і гіпотези).

^ Основні поняття: антропосоціогенез, еволюція соціально-культурна, соціальна система, соціальні інститути, суспільні відносини.

Очікувані результати

Учні повинні знати основні точки зору на сутність і виникнення суспільства та називати їхніх представників, уміти співставляти різні піходи до цієї проблеми; оволодіти знаннями про те, що становить основу суспільного життя та забезпечує його єдність і цілісність; виявляти розуміння суспільства як цілісної системи, особливостей і взаємодії його різних підсистем; характеризувати різні причини і чинники виникнення людини та суспільства.

^ Тема 11. Природні передумови суспільного життя

Єдність і відмінність природи та суспільства. Взаємодія природи і суспільства та зміна взаємовідношення між ними у процесі суспільного розвитку. Географічне середовище та його роль у суспільному житті. Географічний детермінізм та геополітика.

Народонаселення та його роль у суспільному житті. Головні характеристики і демографічна структура населення. Мальтузіанство та неомальтузіанство. Особливості демографічної ситуації в Україні.

^ Основні поняття: географічне середовище, географічний детермінізм, демографія, демографічна політика, демографічна ситуація, мальтузіанство, народонаселення, ноосфера.

^ Очікувані результати

Учні повинні розуміти, яку роль у житті суспільства і суспільному розвиткові відіграють такі природні передумови, як географічне середовище і народонаселення; пояснювати, як і у зв’язку з чим змінювалася роль природних чинників у процесі історичного розвитку; знати сутність і критично аналізувати зміст поглядів представників географічного детермінізму та неомальтузіанства; характеризувати демографічні характеристики народонаселення та особливості демографічної ситуації в Україні.


^ Тема 12. Історичний процес та його етапи

Що таке історія: рух по колу (циклічність), деградація (регрес) чи розвиток (суспільний поступ, прогрес)? Складність і внутрішня суперечливість історичного процесу. Чи існують загальні закони історичного розвитку? Багатоманітність та єдність, неповторність і подібність шляхів історичного розвитку. Співвідношення історії окремих народів (країн) та історії людства. Хто є головним творцем історичного процесу? Видатні українські історики про особливості історичного розвитку українського народу.

Еволюційні та революційні форми суспільного розвитку. Війни та революції в історії суспільства, їх причини та наслідки. Чи можна виправдати роль насильства в історії? Трагічні наслідки насильницького втручання в історію нашого народу. Революції й реформи. Соціальні механізми реформування суспільства. Україна на шляху реформ.

Наявність різних підходів до розуміння шляхів і етапів суспільного розвитку як відображення складності та багатовимірності історичного процесу. Погляди на періодизацію історії в українській соціально-філософській думці.

Чи має історія якийсь сенс і яке майбутнє чекає людство?

^ Основні поняття: війна, доіндустріальне суспільство, еволюція, індустральне суспільство, інформаційне суспільство, історичний процес, історія, постіндустріальне суспільство, прогрес, революція, регрес, реформа, суспільно-економічні формації.

^ Очікувані результати

Учні повинні розкривати зміст різних точок зору на розуміння історії, пояснювати причини складності та внутрішньої суперечливості історичного процесу, співввідношення між всесвітньою історією та історією окремих країн, між прогресом і регресом, еволюційними та революційними змінами в людській історії; розкривати причини і наслідки війн у світовій історії; пояснювати роль реформ у минулому і сучасному людства; розуміти небезпечність і неприпустимість застосування насильства у вирішенні міжнародних і внутрішньонаціональних (міжетнічних) проблем; характеризувати основні підходи до періодизації історичного процесу.


^ Тема 13. Соціальне життя і соціальна структура суспільства

Соціальна сфера суспільного життя, її особливості у порівнянні з іншими сферами суспільного життя. Основні фор