Реферат: Уки Логіка потрібна скрізь, де постає потреба приводити в певний порядок розрізнені емпіричні факти І знання, систематизувати їх І визначити точну суть поняття

Логіка


1. Прикладне значення логіки як науки

Логіка потрібна скрізь, де постає потреба приводити в певний порядок розрізнені емпіричні факти і знання, систематизувати їх і визначити точну суть поняття. Особливо важливе значення во­на має:

а) для наукової діяльності, розвитку творчого мислення;

б) у галузі філософії, бо в ній більше, ніж в інших галузях знань,займаються побудовою абстрактно-логічних конструкцій, понять гранично загального характеру;

в) у наукових суперечках, диспутах, дискусіях, в умінні вести полеміку;

г) в юриспруденції, практиці судової діяльності (обвинувачення,захист тощо);

д) в конкретних економічних науках, коли потрібно здійснити необхідний формалізований аналіз економічної інформації, спрограмувати цю інформацію для ПЕОМ;

є) для точного вираження думок в усній та письмовій мові; є) у парламентській, політичній діяльності.

^ 2.Мислення, мова, мовлення. Мислення з психологічної та логічної точок зору.
Формальний та змістовний аспекти мислення Логіка — це наука, яка вивчає мислення людини.Проте мислення - це вища форма відображення дійсності. І як таке воно вивчається різними науками, як-от: психологія, фізіологія, кібернетика, еволюційне вчення, філософія (гносеологія, теорія пізнання), мовознавство тощо. У кожних з цих наук є свій підхід і свої засоби вивчення мислення, його суті та виявлення. Логіка вивчає мислення на його найвищому рівні і в найбільш важливому значенні. Вона намагається дослідити і утвердити мислення як форму вірного/істиного осягнення (постижения) дійсності і в адекватному висловлюванні цієї істини. Мислення й свідомість взагалі є функцією мозку і відобра­жають процеси та явища об'єктивного світу. ) мислення є опосередкованим і узагальненим відображенням дійсності й здійснюється в логічних фор­ми понять, суджень, умовиводів. ) За допомогою мислення осягають такі сторони реального світу, які не можуть бути розкриті за допомогою тільки чуттєвих форм іч зображення дійсності, — відчуттів, сприйнять, уявлень. Мислення не може існувати без мови, поза мовою. Без ви­раження думки у звукових, письмових або інших знаках, символах її
пі можливо передати, а отже, довідатись про її існування. Всі науки користуються засобами природної мови, застосовуючи водночас засоби штучної мови. формальна логіка — наука про формальні мови, а не про мислення. У мисленні формальна логіка вивчає логічні форми й формально-логічні закони по­будови думки. . Наша мова служить духовною формою закріплення та передачі накопичених знань. Але оскільки наші уявлення відображують оточуючі предмети та явища, то мова наша повинна пов’язувати слова так, як пов’язані в дійсності предмети і явища, що закріплені в слові. Таким чином виникає можливість відтворювати і пізнавати дійсність за допомогою слів, за допомогою мови: з одних достовірних знань виводити достовірність нових знань. А це вже відбувається не за допомогою відчуттів, а за допомогою розуму. Логіка якраз і вивчає те, яким чином за допомогою розуму, за допомогою раціонального (розумового) мислення слід достовірно фіксувати і достовірно доводити істинність наших знань. Фундаментальним поняттям формальної логіки є логічна фор­ма мислення. її можна визначити як форму взаємозв'язку частин мислимого змісту.

^ 3.Закони логіки.

З поняттям логічної форми тісно пов'язане поняття формальнологічного закону.

Довільний формально-логічний закон є не що інше, як відно­шення між логічними формами думки. Формально-логічні закони не залежать від полі людей, вони не можуть бути порушені без завдання шкоди пізнанню істини.За своїм змістом думки бувають істинними або неістинними, тобто такими, що відповідають або не відповідають дійсності. Нобхідною умовою істинності довільної думки є її логічна правиль­ність, тобто відповідність логічним законам. Але одна тільки логічна правильність ще не гарантує істинності думки.


^ 4.Знаки: синтаксис, семантика, прагматика. Іменя як знаки.

Знак – це матеріальний об’єкт, що зв’язаний із іншим об’єктом та заміщує його (реферує). Кожен знак має 2 складові: 1) ті об’єкти, на які вони показують. 2) смисл об’єкту (десігнат).

Мова також є знаковою системою. Мислення без мови не буває. І предмет, і комунікативний аспект мови єоднаковими. Мовлення відображає сукупний культурний досвід спільнот, а предмет – більше індивідуальний.

Різновиди знаків:

Індекси (прикметники). Вони є породженням об’єкту (слід людини на піску)

Знаки-образи імітують певний об’єкт (хтось, з кого створена тінь)

Знак-символ Слово є символом.

Симантика – дисципліна, що вивчає природу знаків.

Синтаксис – описує зв’язки знаків

Симантичний зв’язок - зв’язок знака із тим, що він означає

Прагматика - зв’язок знака із комунікативним сигналом

^ 5.Поняття як форма мислення (загальна характеристика).

Поняття — одна з форм мислення, з допомогою якої пізна­ють сутність явищ, процесів, узагальнюютьх істотні ознаки. У по­няттях предмети і явища дійсності відобркаються в узагальненій абстрактній формі. Поняття – це думка, в якій відображуються загальні, і до того ж – суттєві, ознаки (властивості) предметів і явищ. Вони, поняття, утворюються внаслідок двох раціональних дій: а) виділення загального (спільного) в ряду подібних ознак тих чи інших предметів і явищ; і б)абстрагування (відсторонення) від інших, в кожному конкретному випадку – другорядних, ознак. Риси, що виражають подібність або відмнність предметів, нази­вають їхніми ознаками.

Ознаки, що належать багатьом предметам (класові предмети), називаються загальними. Ознаки, притмаанні тільки окремому предметові, називаються відмітними.Ознаки предметів поділяють на основні і похідні, необхідні і випадкові. залежно від кількості істотних ознак предметів, що фіксуються поняттями, останні поділяються на прості і складні. Поняття, які мають за своїм змістом більше одного елемента, розчленовуються на прості або менш прості, або, що те саме, на більш складні і ме нш складні.

^ 6.Зміст та обсяг поняття, їх співвідношення. Фактичний та логічний обсяг поняття.
Відношення обсягів порівнюваних понять

.Змістом будь-якого складного поняття є синтез елементів, їх єдність. Особливість цієї єдності характеризує структуру поняття, у якій істотним є різниця між родовою ознакою (головною частиною) змісту поняття і видовою ознакою (побічною частиною змісту поняття). Головна частина відповідає на запитання: «хто?» або «що?», а побіічна частина — «який?». Побічна частина може бути близькою.або віддаленою, залежно від того, як приєднуються відповідні знаки. до головної частини змісту поняття — безпосередньо чи за допомсгою інших ознак. Зміст поняття становлять усі його елементи, які можуть бути виділені у вигляді окремих понять. Обсяг поняття — це всі інші по­няття, для яких воно служить ознакою, головною їх частиною. Об­сяг поняття А схематично можна подати так:Аа, Ав, Ас, Асі, Ае... ,Між обсягом і змістом існує таке співвід­ношення: якщо зміст поняття А знаходиться в змісті поняття В, то це останнє знаходиться в обсязі першого, і навпаки, якщо поняття В міститься в обсязі поняття А, то останнє становить частину змісту першого. Тобто зміст і обсяг поняття перебувають в оберненому відношенні. У цьому суть закону оберненого відношення між обся­гом і змістом понять. Якщо складові обсягу поняття не можуть бути частинами змісту інших понять, то вони називаються індивідуумами, а в протилежно­му випадку -— видами.

^ 7. Класифікація понять. Поняття та категорії

Загальні поняття називаються категоріями. У них найбільший обсяг і найменший зміст. Приклади категорій: «річ», «властивість», «буття», «простір», «час», «рух». У рамках філософії категорії менш загальної філософської теорії можуть бути видовими відносно категорій більш загальної філософської теорії. Наприклад, буття і суспільне буття, свідомість і суспільна свідомість.


^ 8. Визначення змісту поняття.

Поняття – це думка, в якій відображуються загальні, і до того ж – суттєві, ознаки (властивості) предметів і явищ. Вони, поняття, утворюються внаслідок двох раціональних дій: а) виділення загального (спільного) в ряду подібних ознак тих чи інших предметів і явищ; і б)абстрагування (відсторонення) від інших, в кожному конкретному випадку – другорядних, ознак.

Поняття виражаються словами, але в логічному мисленні слова завжди наповнюються узагальненим і абстрактним змістом. Цим слова-поняття, з якими має справу Логіка, відрізняються від буденних уявлень-слів, якими позначаються конкретні речі. Логіка мислить поняттями. Логічне, раціональне, мислення оперує не уявленнями (не представлениями), а поняттями. В цьому розуміння Логіка стоїть на точці зору тих філософів (наприклад, Декарт, Гоббс, Лейбніц, Гегель), що кажуть: “Істина – дочка розуму, а не відчуттів”. Зміст поняття становлять всі його елементи, що можуть бутивиділені у вигляді окремих понять.

^ 9.Узагальненя ті обмеження поняття. Поділ поняття.

Узагальнення і обмеження понять допомагає нам уточнити логічний предмет нашої думки, зробити наше мислення більш чітким і послідовним.

Логічне обмеження і узагальнення поняття відбувається згідно закону про співвідношення об’єму і змісту цього поняття. Таким чином:

А. Узагальнити поняття – це означає перейти від поняття з меншим обсягом до поняття з більшим обсягом, але з меншим змістом (Не забувати, що зміст поняття визначається його ознаками). Так, якщо ми візьмемо національне поняття “Українець”, то його узагальненням буде племінне поняття “Слав’янин”. Узагальнення поняття “Слав’янин» буде расове поняття«Біла раса”, а потім: “Людина” -“Ссавець” - “Примат” - “Теплокровний“... – “Живий організм” – “Матерія”. Поняття найвищого узагальнення називаються категоріями.

Б. Обмеження поняття – це обернений до узагальнення логічний процес, внаслідок якого збільшується зміст поняття і зменшується його обсяг (зменшуються, губляться його ознаки).

Узагальнення і обмеження понять лише тоді мають смисл, уточняють нашу думку, роблять наше мислення чітким і послідовним, збагачують нас знаннями, коли вони – узагальнення і обмеження – здійснюються згідно строгим логічним правилам.

^ Логічне узагальнення повинно відбуватися так, щоб:

1.В понятті (послідовних поняттях) більшому за обсягом має повністю залишився обсяг вихідного поняття. Наприклад: “Кішка – Домашня тварина – Хижак”; але не “Кішка – Домашня іграшка – атракціон – колеса».

2.Наступне, більше за обсягом, поняттям має бути найближчим, першим зі всіх, загальних щодо вихідного, понять

3.Послідовні формально-логічні узагальнення не можуть продовжуватись нескінченно. Як правило, вони зупиняються на Категоріях, які вже є формами філософського діалектичного мислення. Гегель казав, що лише філософія рухом категорій показує необхідність становлення всієї дійсності.

1. ^ Логічне обмеження не є дзеркально оберненим повторенням логічного узагальнення. Логічні обмеження завжди цілеспрямовані, задаються людиною, яка здійснює це обмеження. А тому, починаючи обмежувати, наприклад, поняття “Матерія” ми можемо дійти до всього, що нам заманеться.

2.Логічне обмеження відбувається шляхом послідовного добавлення до Поняття нових, реально можливих (бажаних, уявних) ознак. Збільшення ознак приводить, згідно закону співвідношення обсягу та змісту понять, до поняття більш багатого змістом і в той же час меншого за лбсягом.

3.Логічне обмеження не може продовжуватися нескінчено. Його кінцева межа – тривіальна і доходить до конкретного уявлення, до конкретно-відчуттєвого предмета, який має своє ім’я (назву), що в логіці називається денотат.

^ Поділ понять. Правила поділ