Реферат: Комплексна навчальна програма з курсу "Історія української культури" для студентів Львівського національного університету імені Івана Франка

Міністерство науки і освіти України
Львівський національний університет імені Івана Франка


Комплексна навчальна програма

з курсу “Історія української культури” для студентів
Львівського національного університету імені Івана Франка
(36 год.)


Львів – 2010


Рекомендовано до друку

Вченою радою

філософського факультету

протокол № 120/7 від 19 лютого 2010 року


Уклали: д-р філос. наук, проф. В.П. Мельник; канд. філос. наук, проф. А.В. Яртись; канд. філос. наук, доц. В.І. Стеценко; канд. філос.

наук, доц. Л.М. Пітусь


Комплексна начальна програма з курсу “Історія української культури”


Р е ц е н з е н т и: канд. філос. наук, доц. О.Б. Сінькевич; канд. іст. наук,

доц. А.Ю. Васьків


Відповідальний за випуск: д-р філос. наук, проф. В.П.Мельник


Формат 60х84/16. Умовно друк. арк. 1,7. Тираж 100 пр. Замовл. …..


Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка

79000 Львів, вул. Дорошенка, 41.


В С Т У П


Нормативний курс “Історія української культури”, запроваджений Міністерством науки і освіти України до навчальних планів вузів у 2010 р. як обов’язковий предмет зі складання іспиту наприкінці семестру, схвально оцінений педагогічною громадськістю вищих навчальних закладів. Разом з іншими філософсько-гуманітарними дисциплінами цей курс сприятиме формуванню наукового світогляду студентів, виробленню у них активної життєвої позиції, утвердженню високих моральних принципів та ідеалів.

Історія української культури викладається на першому курсі впродовж першого або другого семестру обсягом 72 год, з яких на лекції відведено – 18 год., семінарські заняття – 18 год., самостійну роботу студентів для вивчення першоджерел – 36 год.

^ Мета і завдання навчальної дисципліни – ознайомити студентів із закономірностями виникнення та джерелами формування української культури, особливостями її розвитку на різних етапах історії України, з’ясувати сутнісні ознаки духовної культури нашого народу, її гуманістичну спрямованість, відкритість перед культурами інших народів, глибокий демократизм, творчий характер. Навчити студентів вільно оперувати сучасними концептами історичної культурології та широким фактологічним матеріалом.

^ Предмет навчальної дисципліни.

Закономірності виникнення та розвиток української культури на різних етапах вітчизняної історії.


Студенти повинні знати:

цивілізаційні витоки і детермінанти української культури;

сутність українських національно-культурних проектів;

світоглядні особливості української культури та їхній зв’язок із національним характером;

основні етапи формування художніх стилів в українській культурі.


Студенти повинні вміти:

аналізувати різноманітні явища української культури;

оцінювати значення культурних досягнень українського народу та внесок у них видатних діячів культури України;

охарактеризувати художні стилі в українській літературі, архітектурі, театрі, образотворчому мистецтві та музичній культурі;

узагальнювати висновки про особливості історичних етапів та головних

тенденцій розвитку української культури.

Наприкінці навчальної програми подані модульні завдання № 1 та № 2, тематика контрольної роботи, що рекомендовані студентам за вибором викладача, одночасно сформульовані теми колоквіуму, які за наявності годин визначають викладачі лекційних курсів з історії української культури.


Структура курсу:


Лекції.

1. Феномен української культури. Джерельна база та методологічні засади її вивчення (2 год)

2. Витоки української культури (2 год)

3. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (2 год)

4. Культура періоду становлення української народності (XIV–XV ст.) (2 год)

5. Український Ренесанс на ниві духовної культури (XVI – перша половина XVII ст.) (2 год)

6. Культура України епохи Бароко та доби Просвітництва (друга половина XVII-XVIII ст.) (2 год)

7. Національно-культурне відродження в Україні кінця XVIII – початку XX ст. Український романтизм (2 год)

8. Духовна культура України ХХ ст. (2 год)

9. Культура України в умовах нової соціально-політичної реальності (90-і роки ХХ – початок ХХІ ст.) (2 год)

18 год


Семінарські заняття:


Феномен української культури. Джерельна база та методологічні засади

вивчення історії культури України (2 год)

2. Історичні передумови виникнення та джерела формування української культури (2 год)

3. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (2 год)

4. Культура українського народу XVI – першої половини XVII ст. Український Ренесанс, його особливості (2 год)

5. Культура України епохи Бароко та доби Просвітництва (друга половина XVII–XVIII ст.) (2 год)

6. Національно-культурне відродження в Україні . Українська культура кінця ХУІІІ – початку ХХ ст. (4 год)

7. Духовна культура України ХХ ст. (2 год)

8. Сучасна українська культура, перспективи її розвитку (2 год)

18 год


Разом 36 год

^ Тема 1.Феномен української культури. Джерельна база та методологічні
засади її вивчення


Джерельна база та методологічні засади вивчення історії української культури

Культура – суспільний і духовний феномен. Взаємодія світової та національної культури

Українська культура як соціокультурний феномен, її особливості, характерні риси й ознаки

Предмет історії української культури, основні етапи на шляху її розвитку


Культура – духовний і суспільний феномен, її сутність та філософський зміст. Взаємодія світової й національної культури, їх особливості та відмінності. Поняття “українська національна культура” як певний тип культури, що відображає систему наукових, філософських, релігійних, естетичних і морально-етичних поглядів, переконань, витворених українським народом упродовж історії. Українська культура в контексті європейської та світової культури.

Предмет історії української культура, головні етапи на шляху її розвитку. Джерельна база й методологічні засади вивчення історії української культури.

Феномен української культури як самобутнє духовне утворення. Історичні та духовні складники української культурної самобутності. Мова і менталітет народу, релігійні вірування, звичаї й обряди, побут – вагомі елементи української духовної культури.


Тема 2. Витоки української культури


Історичні передумови виникнення та джерела формування української культури

Етногенез українського народу як нової історичної спільноти. Міграційна й автохтонна теорії походження предків українців

Матеріальна та духовна культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі


Українська культура – соціокультурний феномен. Духовні риси й ознаки української культури: гуманістична спрямованість, відкритість перед культурами інших народів, глибокий демократизм, творчий характер.

Джерела формування української культури як своєрідний синтез –автохтонних (корінних, місцевих культур) і зовнішніх культурних взаємовпливів. Трипільська культура IV–III тис. до н.е. та кімерійсько-скіфсько-сарматський культурний симбіоз як автохтонні джерела української культури. Контакти з культурами народів Середземномор’я, Близького Сходу й Індії. Вплив античної культури.

Найважливіші ознаки археологічних культур на території України І тис. н.е.: зарубинецької, зубрівської, вельборської, черняхівської, київської, райковецької та інших, що хронологічно передували культурі доби Київської Русі.

Етногенез українського народу. Основні етнічні складові етногенезу українців: слов’яни, скіфо-сармати, тюркські кочові народи південних степів – сармати й еліни, а також причорноморських територій.

Формування українського етносу як нової історичної спільноти. М.Грушевський про появу українського народу як такого (Твори в 10 т. Т.1, –С.18). Перша письмова згадка про Україну (1187 р.).

Матеріальна та духовна культура дохристиянської Русі. Політеїстичні релігійні вірування давніх слов’ян.


^ Тема 3. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства



Вплив християнства на духовну культуру Київської Русі

Розвиток літератури, освіти та письменства

Архітектура й образотворче мистецтво Київської Русі

Матеріальна та духовна культура Галицько-Волинського князівства


Запровадження християнства у Київській Русі, його вплив на духовну культуру. Взаємозв’язок давньоруської культури з культурою Візантії. Розвиток писемності й освіти, утвердження церковнослов’янської мови як літературної мови Київської Русі. Перекладна та паломницька література. Остромирове Євангеліє (1056–1057 рр.) – визначна пам’ятка духовної культури.

Пам’ятки оригінальної літератури Київської Русі. Митрополит Іларіон. Основні ідеї праці “Слово про закон і благодать”. К. Туровський, К. Смолятич, Д. Заточник. Літописець Нестор “Повість временних літ” (1113–1116 рр.). “Слово о полку Ігоревім” (1185–1187 рр.) як шедевр тогочасної світової літератури. Ізборник Святослава (1073 і 1076 рр.) – перший бібліографічний довідник на Русі. Гуманістичні ідеї усної народної творчості. Житійна література. Києво-печерський патерик.

Архітектура й образотворче мистецтво Київської Русі. Мозаїки та фрески. Іконописання. Особливості давньоруського малярства. Ювелірне мистецтво. Музика. Історичне значення культури Київської Русі.

Галицько-Волинська Русь як культурна спадкоємниця культури Київської Русі. Духовна культура. Архітектура. Іконописні традиції. Мініатюри. Декоративне й ужиткове мистецтво. Галицько-Волинський літопис.


Тема 4. Культура періоду становлення української народності (XIV – початку

ХVІ ст.)


Особливості соціокультурної ситуації в Україні у польсько-литовську добу

Етнокультурні процеси в Україні. Престиж і роль української мови. Література. Поява перших перекладів. Усна народна творчість.

Українське передвідродження: відгуки ідей Ренесансу та гуманізму в Україні. Олельковецький ренесанс 40-70-х років XV ст.

Поширення ідей раннього гуманізму в Україні: Юрій Дрогобич (Г. Котермак), Павло Русин, Станіслав Оріховський.


Українська культура в умовах полько-литовського панування. Етнокультурні процеси в Україні. Продовження процесу формування українського етносу, етнічних особливостей, ментальності, традицій і звичаїв українського народу. Розвиток української мови та фольклору. Руська мова (праукраїнська й прабілоруська) як мова державного управління, літературної творчості та спілкування. Виникнення головних культурних осередків України. Друга хвиля південнослов’янського впливу.

Витоки козаччини. Духовна культура українського народу: усна народна творчість, звичаї й обряди народу. Освіта та наука. Особливості релігійного життя. Українське православ’я у складі Константинопольського патріархату. Братства як просвітницькі організації та православні церковні об’єднання.

Розвиток освіти і наукових знань. Навчання представників української молоді за кордоном. Перші українські студенти і професори. Юрій Дрогобич – Георгій Котермак

Українське передвідродження: відгуки ідей Ренесансу і гуманізму в Україні. Олельковецький ренесанс 40–70-х років XV ст. Перекладна література. Перші наукові трактати. Виникнення освітніх закладів. Ранній гуманізм в Україні та його представники: Юрій Дрогобич, Павло Русин з міста Кросно, Лукаш із Нового Міста, Станіслав Оріховський. Іконопис. Архітектура. Малярство. Початок кириличного книгодрукування.


Тема 5. Український Ренесанс на ниві духовної культури

(XVI – перша половина XVII ст.)


Український Ренесанс у духовній культурі, його особливості

Розвиток освіти та наукових знань в Україні. Культурно-просвітницька діяльність братських шкіл

Архітектура і образотворче мистецтво. Золотий вік Львівського архітектурного ренесансу

Музична культура і театральне мистецтво України епохи Ренесансу


Особливості національно-культурного та релігійного життя українського народу в умовах польсько-литовського панування кінця XVI –першої половини XVII ст. Міжконфесійні суперечності. Берестейська та Ужгородська церковні унії. Козацтво як вияв опору чужоземному поневоленню.

Український Ренесанс: передумови виникнення, особливості та періодизація. Культурно-освітні осередки як центри існування ренесансної української культури. Острозька академія – новий тип вищої школи. Вчений гурток Києво-Печерської Лаври. Полемічна література. Іван Вишенський.

Національно-релігійний і культурологічний зміст братського руху. Братські школи, їхня культурно-просвітницька діяльність. Відновлення друкарства та книгодрукування в Україні. Перші граматики і словники. Петро Могила і могилянська доба в українській культурі. Києво-Могилянська колегія як вищий навчальний заклад західноєвропейського типу. Філософія та гуманітарні науки. Поширення наукових знань: Йосип Кононович Горбацький, Інокентій Гізель, Памво Беринда, Мелетій Смотрицький, його граматика старослов’янської мови (1619 р.). Розвиток літературної творчості. Полемічна література. Патріотичні й гуманістичні ідеї в поезіях Касіяна Саковича та Кирила Транквіліона-Ставровецького.

Мистецтво українського Ренесансу Ренесансні новації в українському іконописі: “українізація ікони”. Народна ікона. Львів як центр ренесансних впливів в Україні. Театральне мистецтво. Розвиток української професійної та народної музики. Кобзарство. Історичні пісні й козацькі думи.


Тема 6. Духовна культура України епохи Бароко та доби Просвітництва (друга половина XVII–XVIII ст.)


Культура Козацької держави та її самобутні риси

Розвиток освіти і наукових знань. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії

Українське бароко в літературі, архітектурі та образотворчому мистецтві

Музична культура і театральне мистецтво


Соціокультурна ситуація в Україні в другій половині XVII–XVIII ст. Національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького і поширення демократичних ідей в українській культурі. Козацька держава, її культура. Освіта і шкільництво Гетьманщини та Слобідської України. Самобутні риси культури Запорізької Січі. Побут і звичаї козацтва. Релігійні вірування, музичне і театральне мистецтво (кобзарство, ляльковий народний театр). Львівський університет та його роль у розвитку освіти та науки.

Особливості культури українського бароко. Українське бароко як нове світовідчуття. Козацтво – лицарський ідеал українського бароко. Внесок гетьмана І. Мазепи у розвиток української культури. Києво-Могилянська академія. Розвиток академічної філософії (Т. Прокопович, С. Яворський, Г. Кониський) та історичної науки (“Хроніка” Ф. Сафоновича та “Синопсис” І. Гізеля). Козацька Конституція Пилипа Орлика.

Розвиток барокового мистецтва: архітектура, скульптура, живопис, література, музика. Архітектурне бароко в Україні. Архітектурні шедеври та їх творці:Йоган Шедель, Іван Зарудний, Іван Григорович-Барський, Степан Ковнір, Бернард Меретин. Гетьманські й козацькі церкви. Стиль рококо в українській архітектурі. Шедеври Бартоломео Растреллі. Образотворче мистецтво українського бароко. Європейське значення сакральної дерев’яної скульптури Івана Георгія Пінзеля. Національні особливості барокового живопису в Україні. Жовківський малярський осередок бароко. Іван Руткович, Йов Кондзелевич, Василь Петрахнович. Стиль рококо в Жовківській школі живопису (Лука Долинський).

Українське бароко в літературі. Козацькі літописи Самовидця, Г. Грабянки, С. Величка, П. Симоновського, В.Рубана. “Літописець” Д. Туптала. “Курйозні вірші” І. Величковського. Драматургія Т. Прокоповича і М. Довгалевського. Видання “житійної літератури” (“Четьї-Мінеї” Д. Туптала). Драматургічні твори (“Володимир” Т. Прокоповича). Специфіка українського бароко у театральному мистецтві.

Барокові мотиви у літературній творчості Г. Скороводи.

Розвиток шкільної драми (віршова сатира, інтермедія, історична драма). Кріпацький театр. Музика українського бароко та її творці (Дмитро Бортнянський, Максим Березовський, Артемій Ведель). Пісенно-музична народна творчість.

Своєрідність та особливості українського Просвітництва. Філософія Г. Скороводи. Просвітницька діяльність Я. Козельського, В. Капніста, І. Рубана, М. Мотиніса, С. Десницького, П. Лодія, Г. та І. Полетиків. Василь Каразін, його внесок у розвиток вищої освіти в Україні. Заснування Харківського університету (1805 р.). Класицизм в архітектурі та живопису кінця ХУІІІ ст. Батуринська й Почепська резиденції гетьмана України Кирила Розумовського. Малярство Антона Лосенка, Дмитра Левицького, Володимира Боровиковського.


Тема 7. Національно-культурне відродження в Україні кінця XVIII –

початку XX ст. Український романтизм


Ґенеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні

Дворянський період українського національно-культурного відродження, його особливості

Народницький період національно-культурного відродження. Суспільно-політична діяльність Кирило-Мефодіївського братства

Національно-культурне відродження в Галичині ХІХ ст. Культурно-просвітницька діяльність “Руської Трійці”

Модерністський період національно-культурного відродження, його характерні риси й ознаки


Соціокультурна ситуація в Україні наприкінці ХVІІІ – початку ХХ ст. Сутність національно-культурного відродження. Аналіз різних поглядів на процеси відродження: І.Франко, М.Грушевський, Д.Дорошенко, М. Грох, Р. Шпорлюк, І. Лисяк-Рудницький. Періодизація національно-культурного відродження у новітній історіографії України.

Дворянський (шляхетський) період українського національно-культурного відродження (1780–1840 рр.), його особливості та характерні риси. Провідник відродження – українське дворянство козацького і шляхетського походження. Гасло відродження – повернутися “лицем до козаччини”. Зародження національної ідеї у середовищі українського дворянства. Книга “Історія Русів”, її вплив на формування національної свідомості українців. Літературне відродження. І. Котляревський “Енеїда”. Харківський університет – осередок національного відродження.

Народницький період національно-культурного відродження (1840–1880 р.), його характерні риси та ознаки. Демократична інтелігенція як провідник національного відродження. Микола Гулак, Микола Костомаров, Володимир Білозерський – засновники Кирило-Мефодіївського товариства. Тарас Шевченко – виразник національної ідеї. Програмний документ товариства “Закон Божий”, або “Книга буття українського народу”. Формування ідеї державності України в колі слов’янських республік.

Розвиток національної свідомості українців у 50–60-х роках. Діяльність “хлопоманів”, громадівський рух в Україні (М. Драгоманов, О. Потебня, П.Юркевич, Д.. Антонович та ін.), їхня роль у збереженні української ідентичності. Значення творчості М. Драгоманова для розвитку визвольних ідей в Україні. Павло Чубинський – автор гімну “Ще не вмерла Україна”, музика – Михайла Вербицького.

Феномен українського театрального мистецтва. Театр корифеїв. Тенденції національного відродження в українській професійній музиці. С.Гулак-Артемовський, М. Лисенко, їхній внесок у світову музичну культуру. Шевченкіана у творах українських композиторів (Ф.Колеса, С.Людкевич) Розвиток хорового мистецтво. Архітектура. Реалізм в українському малярстві.

Національно-культурне відродження в Галичині, його характерні особливості та періодизація. Культурно-просвітницька діяльність Руської трійці. М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький. Альманах “Русалка Дністровая”. Ідеї єднання українців Східної та Західної України.

Модерністський період національно-культурного відродження. Українська культура епохи модерну, її характерні риси й ознаки.

Українська філософська та суспільно-політична думка модерністського періоду. Національна ідея у творчій спадщині Ю. Бачинського (“Україна irredenta”) і М. Міхновського (“Самостійна Україна”) (1900 р.). Михайло Грушевський – видатний діяч національно-культурного відродження у Східній та Західній Україні. Іван Франко і Леся Українка, їхнє місце в українському національно-культурному русі кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Модерністські тенденції в літературній творчості М. Коцюбинського, О. Кобилянської, В. Стефаника. Микола Вороний – новатор-модерніст вукраїнській поезії. Роль В. Винниченка у модернізації української драматургії. Духовна музика К. Стеценка, М. Леонтовича. Розвиток української музичної фольклористики (Філарет Колеса). Творчість Соломії Крушельницької, Олександра Мишуги. Модернізм в українському образотворчому мистецтві й архітектурі.


Тема 8. Духовна культура України ХХ ст.


Періодизація української культури ХХ ст., тенденції її розвитку

Здобутки української культури в першій чверті ХХ ст.

“Розстріляне відродження” 20–30 років та його трагічні наслідки для української культури.

Творчість діячів української культури в еміграції


Суспільно-історичні передумови розвитку української культури. Лютнева революція 1917 р. у Росії та спалах національно-політичного життя в Україні: М. Грушевський і процеси державотворення в Україні. Центральна Рада та її універсали. Проголошення повної самостійності Української Народної Республіки. Тенденції розвитку й періодизація духовної культури України ХХ ст. Національно-культурний рух періоду Центральної Ради. Формування української національної школи. Створення української вищої школи. Заснування Української академії наук. В. Вернадський, Д. Багалій, А. Кримський, М. Туган-Барановський. Українізація національного життя у 20-х роках ХХ ст.

Видавнича справа. Преса. Театр. Лесь Курбас – видатний діяч українського театрального мистецтва. Олександр Довженко – основоположник українського кіномистецтва. Діяльність літературних об’єднань “Плуг”, “Гарт”, “ВАПЛІТЕ”, “Молодняк”.

Музична культура. Діяльність музичного товариства ім. Леонтовича. Архітектура й образотворче мистецтво.

Репресивні акції сталінізму та їх трагічні наслідки для української культури. “Розстріляне відродження”. Культурно-просвітницька діяльність М. Хвильового, М. Зерова, О. Довженка. Русифікаторська політика у воєнні й повоєнні роки.

Політична та культурно-просвітницька діяльність шістдесятників. Л.Костенко, І.Драч, І.Дзюба, Д.Павличко, М.Вінграновськикй, Є.Гуцал, В.Дрозд, І.Світличний, В.Симоненко. Рух дисидентів у 60–70-х роках. Поезія В.Стуса. Літературна творчість М.Осадчого і В.Марченка. Літературна критика та публіцистика В.Мороза і В.Чорновола. Самвидав “Гельсинська спілка”. Народний рух України.

Український культурний процес в еміграції. Празька школа української поезії (Є.Маланюк, О.Теліга). Д.Чижевський. М.Семчишин, Д.Дорошенко, Д.Антонович. Скульптурна пластика й “архитектура” О.Архипенка. Розвиток музичної культури.

Національно-культурний рух в Україні у середині 80-х – на початку 90-х років та його особливості. Декларація Верховної Ради України про державний суверенітет України. Акт проголошення незалежності України. Їх значення у формуванні національної самосвідомості українців, розвитку духовної культури. Українська державність як необхідна передумова національно-культурного відродження.


Тема 9. Культура України в умовах нової соціально-політичної реальності

90–ті роки ХХ – початок ХХІ ст.)


Особливості соціокультурних процесів у незалежній Україні

Основні чинники, тенденції та риси сучасної української культури

Художня культура та її особливості. Феномен масової культури


Національно-культурний рух в Україні наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. Українська державність як необхідна передумова розвитку національної культури. Демократизація духовного життя українського народу. Зміст статусу культури, її ролі та функцій у незалежній демократичній державі. Закон Верховної Ради України “Основи законодавства України про культуру” (1992 р.). Курс українського уряду на формування національної ідентичності. Національна культура України як засіб входження України у світовий культурний простір. Новаційні й трансформаційні тенденції у сфері духовної культури. Зростання інтересу до історії національної культури. Особливості соціокультурних процесів у незалежній Україні, їх суперечливий характер. Постмодерн в Україні. Насичення культурного життя національним і постмодерністським змістом. Формування специфічних культурних структур в окремих регіонах України. Структурна мозаїчність української культури, професійна, самодіяльно-художня, традиційно-художня, релігійна.

Особливості художньої культури. Українські художні традиції та сучасність. Естетична досконалість, народність, новаційність і авангардність української художньої культури.

Риси національних традицій у творчості українських письменників: П. Загребельний. Р. Іваничук, Р. Федорів. Творчість Д. Павличка, Л. Костенко, І.Драча, В.Шевчука, М.Вінграновського, Р.Лубківського.

Явище так званої масової культури в українському культурному просторі. Американізація, вестернізація й русифікація масової культури на зламі ХХ-ХХІ ст. Поширення нових вітчизняних і зарубіжних вартостей, поява нових вимірів засвоєння культури: зміна критеріїв, смаків, уподобань в оцінці культурних цінностей.

Нова модерністська генерація в українській літературі: О. Забужко, В. Неборак, Ю. Андрухович, С. Павличко, Ю. Покальчук, О. Ірванець.

Творчість літературних груп і об’єднань “Бу-ба-бу”, “Лугосад”, “Пропала грамота”, “Нова дегенерація”.

Розвиток національних традицій у класичній та естрадній музиці.

Традиції й новації в сучасному українському театральному та кіномистецтві. Здобутки сучасного українського кіномистецтва. “Поетичне кіно”. С. Параджанов. І.Миколайчук, Л.Осика.

Розвиток освіти і науки наприкінці ХХ – початку ХХІ ст.

Християнська церква і духовне оновлення українського народу в умовах розбудови суверенної Української держави.

^ Тематика семінарських занять з історії української культури


Тема 1. Феномен української культури. Джерельна база та методологічні

засади її вивчення


Джерельна база і методологічні засади вивчення історії української культури

Культура як суспільний і духовний феномен. Взаємодія світової та національної культури

Українська культура як соціокультурний феномен, її особливості, характерні риси й ознаки

Предмет історії української культури, основні етапи на шляху її розвитку


^ Тематика наукових рефератів і творчих есе:


Еволюція поглядів на українську культури в історії українознавства.

Зіставлення понять “етнічне”, “національне” в українській культурі.

Предмет історії української культури.

Періодизація української культури.

Методологічні засади вивчення історії української культури.


^ Питання для самостійної роботи:


Який зміст вкладається у поняття “Українська культура”?

Історія походження етноніму “Україна”.

Назвіть духовні складники української культурної самобутності.

Розкрийте зміст понять “етнічна” та “національна” культура. Порівняйте відмінності між ними.

Охарактеризуйте роль мови в українській національній самоідентифікації.


^ Рекомендована література:


Антонович Дм. Українська культура /Дм.Антонович. – К., 1993.

Брюховецька Л. Іван Миколайчу / Л.Брюховецька. – К., 2004.

Дорошевич В. Ментальність України і проблеми її державності /В. Дорошевич // Розбудова держави. – 1993. – № 7.

Історія української культури / за ред. І. Крип’якевича. – К., 1994.

Лекції з історії світової та вітчизняної культури / за ред. проф. А. Яртися, проф. В. Мельника. – Л., 2005. – Розд.1.

Малахов Л.А. Нація в полі культури /Л.А.Малахов/ // Філос. і соціолог. думка. – 1991. – №8.

Попович М. Національна культура наці / М.Попович. – К., 2001.

Попович М.В. Нарис історії культури України /М.В.Попович. – К., 1998.

Теорія та практика формування української національної ідеї. – К., 2008.

Українська культура: лекції / за ред. Дм. Антоновича. – К., 1993.

Шинкарук С.Б. Поняття культури. Філософські аспекти /С.Б.Шинкарук/ // Феномен української культури: методологічні засади осмислення. – К., 1996.

Тема 2. Історичні передумови виникнення та джерела формування української

культури


Українська культура як складова та невід’ємна частина світової культури, її сутність, характерні риси й ознаки

Походження українського народу. Міграційна й автохтонна теорії

Історіософія української культури та її джерела:

а) праслов’янське населення України, його матеріальна та духовна культура;

б) слов’янська доба в історії стародавньої України: від Держави антів до Княжої Русі.

Матеріальна та духовна культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі.


^ Тематика наукових рефератів і творчих есе:


Історичні джерела про походження назви “Україна”.

Автохтонна та міграційна теорії походження предків українців.

Феномен трипільської культури.

Кімерійсько-скіфсько-сарматський культурний симбіоз як одне із автохтонних джерел української культури.

Зарубинецька та черняхівська культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі.


^ Питання для самостійної роботи:


Проаналізуйте процес формування давньоруської народності.

Назвіть основні етапи на шляху етногенезу українського народу.

Язичницькі релігійні вірування дохристиянської Русі – важливе джерело духовної культури українського народу.

Античні (грецькі) колонії-поліси у Північному Причорномор’ї, їхній вплив на стародавню культуру України.

Який зміст вкладається у поняття “ямна”, “зрубна”, “катакомбна” культура?


^ Рекомендована література:


Воропай О. Звичаї нашого народу / О.Воропай. – К., 1993.

Греченко В., Чорний І., Кушнерук В., Режко В. Історія світової та української культури. – К., 2000.

Історія української культури: у 5-ти т. – К., 2000. – Т.1.

Лекції з історії світової та вітчизняної культури / за ред. проф. А. Яртися та проф. В. Мельника. – Л, 2005.

Лозко Г. Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. – К., 1993.

Макарчук С.А. Український етнос: виникнення та історичний розвиток / С.А.Макарчук. – К., 1992.

Наулко В. Культура і побут населення України / В.Наулко. – К., 1997. – Розд.1.

Новиченко Л. Українська національна культура: минуле, сучасне, майбутнє / Л.Новиченко, В.Русанівський, П.Толочко. – К., 1990.

Попович М.В. Нарис історії культури України / М.В.Попович. – К., 1998.

Смолій В.А. Як і коли почала формуватися українська нація /В.А.Смолій, О.І.Гуржій. – К., 1991.

Толочко П.П. Давньоруська народність: міф чи реальність?/ П.П.Толочко/ // Київська старовина. – 2000. – №1.


Тема 3. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства


1. Запровадження християнства та його вплив на культуру Київської Русі

2. Розвиток писемності й освіти, запровадження церковнослов’янської мови як літературної мови Київської Русі

3. Архітектура, образотворче мистецтво й іконопис Київської Русі

4. Галицько-Волинська Русь – спадкоємниця культури Київської Русі, її здобутки в галузі матеріальної та духовної культури


^ Тематика наукових рефератів та творчих есе:


Запровадження християнства та його значення для культурного прогресу Київської Русі.

Остромирове євангеліє – визначна пам’ятка духовної культури.

Визначні пам’ятки архітектури Київської Русі.

Образотворче мистецтво й іконопис Київської Русі.

Літописання Київської Русі в системі духовної культури.

“Слово о полку Ігоревім” – визначна пам’ятка духовної культури Київської Русі.


^ Питання для самостійної роботи:


Назвіть основні пам’ятки писемності та літератури Київської Русі.

Охарактеризуйте короткий зміст “Літопису временних літ”.

Сформулюйте головні ідеї праці Іларіона Київського “Слово про Закон, Благодать і Істину” – першої пам’ятки філософської думки Київської Русі.

“Руська правда” як перша пам’ятка правової думки Київської Русі.

Архітектура й іконопис Галицько-Волинської Русі.

Хто є автором Галицько-Волинського літопису? Назвіть час його написання.

^ Рекомендована література:


Александрович В. Мистецтво Галицько-Волинської Русі /В.Александрович – Л., 1999.

Горський В.І. Нариси з історії філософської культури Київської Русі В.І.Горський. – К., 1991.

Греченко В. Історія світової та української культури / В.Греченко, І.Чорний, В. Кушнерук, В. Режко. – К., 2000.

Іларіон Київський “Слово про закон. Благодать і Істину” (Іларіон Київський) // Україна: філософський спадок століть. Хроніка. – 2000. – К., 2000. – № 39-40.

Історія української культури. у 5 т. – К., 2000. – Т.1.

Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство / І.Крип’якевич. – К., 1989.

Лекції з історії світової та вітчизняної культури / за ред. проф. А. Яртися та проф. В. Мельника. – Л., 2005.

Макарчук С.А. Джерелознавство історії України / С.А. Макарчук. – Л., 2008. – Розд. 2-3.

Митрополит Іларіон (Огієнко І.) Візантійська культура і Україна // Митрополит Іларіон / // Україна: філософський спадок століть. Хроніка – 2000 /Іларіон (Огієнко І.). – К., 2000. – №137-138.

Новиченко Л. Українська національна культура: минуле, сучасне, майбутнє / Л. Новиченко, Русанівський В., Толочко Т. – К., 1990.

Попович М.В. Нарис історії культури України / М.В.Попович. – К., 1998.

Повість временних літ. – К., 1990.

Сінькевич О.Б. Культура Галицько-Волинської Русі /О.Б.Сінькевич. – Л., 2000.

Стебельський Б. Християнство і українська культура (Б.Стебельський) // Україна: філософський спадок століть. Хроніка. – 2000. – №39-40.

Толочко П.П. Київська Русь / П.П.Толочко. – К., 1996.


Тема 4. Духовна культура українського народу XVI – першої половини XVII ст. Український Ренесанс, його особливості


1. Історичні та суспільно-політичні передумови розвитку української культури

Український Ренесанс у духовній культурі, його особливості й періодизація

3. Відгуки ідей Ренесансу і гуманізму в Україні. Олельковецький ренесанс 40– 70-х років XV ст.

4. Розвиток освіти та наукових знань в Україні. Культурно-просвітницька діяльність братських шкі.

5. Архітектура й образотворче мистецтво України епохи Ренесансу.

6. Музична культура та театральне мистецтво.

^ Тематика наукових рефератів і творчих есе:


Поширення ідей раннього гуманізму в Україні: Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський.

Острозька вища школа, її внесок у духовну культуру України.

Діяльність Львівської братської школи на ниві освіти та духовної культури України.

Культурно-просвітницька діяльність Петра Могили.

Золотий вік львівського архітектурного ренесансу.

Жовківська малярська школа та її внесок у духовну культуру України.


^ Питання для самостійної роботи:


Проблеми Відродження в українській культурі XV–XVI ст. у сучасних наукових дослідженнях (М. Кашуба, В. Литвинов, М. Попович).

Роль братств у збереженні національно-культурних традицій українського народу.

Коли була надрукована Острозька Біблія? Яка роль належала їй у розвитку духовної культури?

Роль полемічної літератури в духовному житті українського народу.

Іван Вишенський – видатний представник полемічної літератури.


^ Рекомендована література: