Реферат: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Біологія

ПРОГРАМА


для загальноосвітніх навчальних закладів


Біологія


10–12 класи


Академічний рівень


Пояснювальна записка


Вступ. Програма призначена для навчання біології на академічному рівні у класах універсального, спортивного, хіміко-технологічного, агрохімічного та інших профілів.

Мета навчального курсу цього рівні полягає у забезпеченні загальноосвітньої підготовки школярів з біології, формування наукової картини живої природи, екологічної культури, зміцнення духовного і фізичного здоровя, формування ключових компетентностей, яких потребує сучасне життя.

Досягнення зазначеної мети забезпечується виконанням таких завдань:

засвоєння учнями знань про структуру і функціонування живих систем на різних ріянях організації живого; історію розвитку сучасних уявлень про живу природу; роль біологічних наук у формуванні сучасної природничонаукової картини світу; методи наукового пізнання; місце біології серед інших наук; значення біологічного різноманіття; зв'язок між природними і суспільними процесами;

формування умінь використовувати набуті знання для оцінки наслідків своєї діяльності по відношенню до навколишнього середовища, здоров'я інших людей, власного здоров'я, обґрунтування та дотримання заходів профілактики захворювань, правил поведінки у природі;

формування умінь користуватися різними джерелами інформації та оцінювати достовірність біологічної інформації;

розвиток інтелектуальних і творчих здібностей;

виховання переконаності у можливості пізнання живої природи, необхідності дбайливого ставлення до оточуючого середовища, власного здоров'я.

У змісті навчальної програми на академічному рівні особлива увага приділяється питанням застосування теоретичних знань у практичній діяльності людини, мотивації здорового способу життя.

У навчанні біології може додатково використовуватись варіативна складова навчального плану, що передбачає вивчення курсів за вибором, факультативів орієнтованих, залежно від профілю, на посилення міжпредметних зв’язків біології з медициною, хімією чи технологіями.

Зміст курсу є логічним продовженням навчальних курсів основної школи, розподіляється за роками навчання таким чином:

10 клас. Розділ І „Молекулярний рівень організації життя”, Розділ ІІ „Клітинний рівень організації життя”.

11 клас. Розділ ІІІ „Організмовий рівень організації життя”.

12 клас. Розділ IІІ. „Організмовий рівень організації життя” (продовження), Розділ IV „Надорганізмові рівні організації життя” Розділ V „Історичний розвиток органічного світу”.

В основу навчального змісту курсу біології 10-12-х класів покладено вивчення рівнів організації життя (молекулярний, клітинний, організмовий, популяційний, екосистемний, біосферний). На рівні кожної системи простежуються їх основні ознаки: обмін речовин і енергії, цілісність живих систем, біорізноманіття. Провідними змістовими елементами навчальних тем є теоретичні узагальнення біологічної науки: клітинна, хромосомна, еволюційна теорії, біологічні закони - Г.Менделя, Т.Моргана та біологічні ідеї: рівні організації живої природи, зв'язок будови і функцій організмів, історичний розвиток органічного світу, різноманітність організмів, екологічні закономірності, цілісність і саморегуляція живих систем, зв'язок живих систем і неживої природи, зв’язок людини і природи, що становлять важливу компоненту загальнолюдської культури.

У розділі „Рівні організації життя" вивчається хімічний склад організмів, особливості біохімічних реакцій, закономірності функціонування живих систем на клітинному, тканинному, організменому рівнях. Знання про принципи функціонування клітини складають основу для розуміння закономірностей спадковості і мінливості. Водночас, вивчення цитологічних та генетичних закономірностей утворює підґрунтя для вивчення індивідуального розвитку та поведінки організмів. Екологічні закономірності вивчаються в темах „Організми і середовище”, „Популяції та екосистеми”, "Біосфера". Завершується вивчення курсу розділом „Історичний розвиток органічного світу”, яким передбачено вивчення основ еволюційних гіпотез та формування великих таксонів органічного світу в процесі історичного розвитку. Програма побудована на основі сучасних досягнень біології, принципів інтегративності та системності.

Реалізація чинної програми потребує діяльності вчителя, спрямованої на розвиток творчої особистості школяра, формування життєвих і соціальних компетенцій, емоційно-ціннісного ставлення до природи і передбачає вибір оптимальних методів та форм навчання. Учитель має практикувати різні форми навчальної діяльності: групову, фронтальну, індивідуальну, які мають здійснюватись в умовах колективної діяльності. Добираючи методи навчання, які б забезпечували реалізацію цілей біологічної освіти, віддавати перевагу методам самостійного здобуття знань, методам, що спрямовані на реалізацію принципу активності навчання.

Формуванню навичок самостійної роботи, вмінь пошуку необхідної інформації у додаткових літературних джерелах слугують семінарські заняття, які є доцільною формою роботи у старшій школі. Семінарські заняття є обов’язковою формою навчання в умовах лекційно-семінарської системи навчання. На семінарських заняттях учні, використовуючи матеріали лекції учителя, додаткову літературу, шкільний підручник, виконують лабораторні роботи, опрацьовують навчальний матеріал. За іншою методикою семінарського заняття (на зразок вузівського), учні самостійно опрацьовують додаткову літературу, готують реферати та повідомляють їх на занятті. Семінарські заняття учитель може планувати, враховуючи навчальні можливості учнів та доступ їх до науково-популярної літератури.

Практичну частину програми становлять лабораторні та практичні роботи, які є важливою складовою уроку біології і, залежно від змісту матеріалу, що вивчається, рівня підготовки учнів, навчально-матеріальної бази, можуть виконуватися різними способами: демонстраційно, фронтально, групою або індивідуально. Мета проведення цих робіт: організація самостійного засвоєння учнями системи знань, формування спеціальних та практичних умінь з різною мірою допомоги учителя. Лабораторні та практичні роботи, позначені в програмі зірочкою, виконуються учнями за вибором учителя з урахуванням навчально-матеріальної бази школи. За відсутності відповідних умов, вони можуть бути замінені демонструванням.

Програма дає право вчителю творчо підходити до реалізації її змісту, добирати об'єкти для вивчення та включати в зміст освіти приклади зі свого регіону, змінювати послідовність вивчення окремих питань у межах теми. Кількість годин на вивчення теми є орієнтовною і може бути змінена в межах визначених годин. Резервні години можуть бути використані для повторення, систематизації, узагальнення навчального матеріалу, контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів.

По закінченню вивчення навчальної теми учень має знати навчальний матеріал, та виявляти його у різних видах навчальної діяльності (інтелектуальних, практичних тощо): називати, наводити приклади, пояснювати, характеризувати, порівнювати, аналізувати та оцінювати, знаходити інформацію про біологічні обєкти у різних джерелах, застосовувати набуті знання й уміння у практичній діяльності та повсякденному житті, робити висновки.

10 клас

52 год. (1,5 год. на тиждень, 5 год. резервні)

№ п/п

 к-т

г-н

 Зміст теми

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів




3

Вступ

Система біологічних наук. Зв'язок біологічних наук з іншими науками.

Завдання сучасної біології.

 Методи біологічних досліджень.

Основні властивості живого.

Рівні організації життя.

Значення досягнень біологічної науки в житті людини і суспільства

Учень (учениця):

називає:

- основні властивості живого; рівні організації життя;

наводить приклади:

- значення біологічної науки в житті людини і суспільства;

- застосування різних методів у вивченні живої природи;

описує:

- методи біологічних досліджень (описовий, порівняльний, експериментальний, статистичний, моделювання);

пояснює:

- зв’язок біології з іншими природничими і гуманітарними науками;

робить висновок:

- про значення досягнень біологічної науки в житті людини і суспільства.







^ Розділ І. Молекулярний рівень організації життя




 4

 Тема 1. Неорганічні речовини.

Елементний склад організмів.

Неорганічні речовини (вода, кисень, оксиди, кислоти, луги і мінеральні солі) у життєдіяльності організмів.

Біологічна роль йонів.



Учень (учениця):

називає:

- органогенні елементи;

-гідрофобні, гідрофільні, амфіфільні речовини;

описує:

- роль найважливіших для організму людини хімічних елементів;

- роль води, кисню, оксидів, кислот, лугів і мінеральних солей в існуванні живих систем різного рівня;

- вміст води в клітинах різних організмів, тканин;

- вікові зміни кількості води в клітинах;

пояснює:

- причини ендемічних та екологічних хвороб людини;

- необхідність контролю хімічного складу води та їжі людини;

- норми вживання води людиною в різних умовах оточуючого середовища;

- необхідність квотування промислових викидів країнами світу;

робить висновки:

- про єдність елементного складу тіл живої і неживої природи;

- про відмінності між живою та неживою природою, які пов’язані з різним кількісним співвідношенням хімічних елементів;

застосовує знання:

- для профілактики захворювань людини, що виникли через нестачу або надлишок деяких хімічних елементів.









Практичні роботи

№1 Визначення вмісту води у власному організмі.




12

^ Тема 2. Органічні речовини

Органічні речовини, їх різноманітність та значення в існуванні живих істот. Історія вивчення. Малі органічні молекули: ліпіди, моноcахариди, амінокислоти, нуклеотиди, їх будова, властивості, роль в життєдіяльності організмів.

Макромолекули (біополімери): полісахариди, білки, нуклеїнові кислоти, їх будова, властивості, роль в життєдіяльності організмів.

Ферменти, вітаміни, гормони, фактори росту, їх роль у життєдіяльності організмів.


Узагальнення Єдність хімічного складу організмів.



Учень (учениця):

називає:

- органічні речовини, що входять до складу живих організмів;

-чинники, які впливають на зміну конформації макромолекул;

наводить приклади:

-вітамінів, ферментів, гормонів, факторів росту;

- застосування ферментів в господарстві;

характеризує:

- молекулярний рівень організації життя;

-будову, властивості та функції амінокислот і нуклеотидів;

-будову, властивості та функції ліпідів ( жирні кислоти, жири, фосфоліпіди, стероїди);

-будову, властивості та функції моно - та дисахаридів;

-будову, властивості та функції полісахаридів, білків і нуклеїнових кислот;

- структурні рівні організації білків і нуклеїнових кислот;

пояснює:

- роль акумуляторів енергії ( АТФ) в життєдіяльності організмів;

- значення конформації біополімерів в їх функціонуванні;

спостерігає та описує:

- властивості органічних молекул;

- дію ферментів;

обґрунтовує:

- взаємозв’язок будови органічних речовин з їх функціями;

- роль нуклеїнових кислот у спадковості та мінливості організмів;

- роль вітамінів у життєдіяльності організмів;

- роль гормонів та факторів росту у життєдіяльності організмів;

- хімічну сталість організмів;

розв’язує:

- елементарні вправи з молекулярної біології (визначення довжини, маси, нуклеотидного складу молекул нуклеїнових кислот; моделювання реплікації, транскрипції);

дотримується правил:

- раціонального харчування;

- техніки безпеки при виконанні лабораторних і практичних робіт;

- використання різних хімічних речовин, які можуть впливати на життєдіяльність людини в побуті, у виробничий діяльності;

робить висновок:

- про єдність хімічного складу живої і неживої природи.







Лабораторні роботи:

№1. Визначення деяких органічних речовин та їх властивостей.

№2. Вивчення властивостей ферментів.

Практичні роботи:

№ 2. Розв'язання елементарних вправ з молекулярної біології.

№ 3. Ознайомлення з інструкціями з використання окремих хімічних речовин як медичних препаратів, засобів побутової хімії тощо та оцінка їхньої небезпеки.
№ 4. Оцінка продуктів харчування за їх хімічним складом.







^ Розділ ІІ. Клітинний рівень організації життя




8

Тема 1. Клітина

Історія вивчення клітини. Методи цитологічних досліджень.

Загальний план будови клітин. Будова клітин прокаріотів і еукаріотів.

Клітинні мембрани: хімічний склад, будова і функції. Транспорт речовин через мембрани.

Поверхневий апарат клітини, його функції та особливості будови.

Ядро. Будова і функції ядра клітин еукаріотів. Нуклеоїд прокаріотичних клітин, його функції.



Учень (учениця):

називає:

- методи вивчення клітин ( світлова і електронна мікроскопія; авторадіографія, культура клітин);

-типи організації клітин;

-функції поверхневого апарату клітин;

-складові ядра;

-функції ядра;

наводить приклади:

-про-та еукаріотичних організмів;

розпізнає:

- клітини прокаріотів і еукаріотів на фотографіях, малюнках і схемах;

- структури ядра клітин на схемах, електронних мікрофотографіях;

характеризує:

- клітинну теорію Т. Шванна і її роль в обґрунтуванні єдності органічного світу;

-будову клітини прокаріотів і еукаріотів;

-особливості будови і функції клітинних мембран;

-транспорт речовин через мембрани;

-поверхневий апарат клітини, його функції;

- будову і функції складових ядра ( ядерна оболонка, нуклеоплазма, ядерний матрикс, хроматин, ядерце);

- нуклеоїд прокаріотів;

пояснює:

-значення цитологічних методів у діагностуванні хвороб людини;

- бар`єрно – транспортну, сигнальну функції плазмолеми;

- роль електричних явищ у житті клітини;

- зв'язок хімічного складу і структури хроматину,

- роль матриксу ядра у впорядкованому розташуванні його складових;

- роль ядерної оболонки в ядерно - цитоплазматичному обміні;

- керівну роль спадкової програми у життєдіяльності клітин;

порівнює:

- два типи організації клітин;

- поверхневий апарат клітин бактерій, грибів, рослин і тварин;

- будову клітин рослин і тварин;

обґрунтовує:

- взаємозв'язок клітини із зовнішнім середовищем;

- зв’язок будови мембран клітини з виконуваними функціями;

застосовує знання:

- про будову клітин для доказу єдності органічного світу;

- про поверхневий апарат клітин для обґрунтування небезпеки тютюнокуріння і вживання алкоголю і наркотичних речовин;

дотримується правил:

- виготовлення деяких мікропрепаратів.












Лабораторні роботи:

№ 3. Будова клітин прокаріотів.

№ 4. Будова клітин еукаріотів.

№ 5 Спостереження явища плазмолізу та деплазмолізу в клітинах рослин.

№ 6 Мікроскопічна та ультрамікроскопічна будова ядра




8

^ Тема 2. Цитоплазма, її компоненти.

Цитозоль (гіалоплазма), органели, включення.

Реакції проміжного обміну речовин на прикладі гліколізу.

Цитоскелет. Клітинний центр.

Рибосоми: хімічний склад, будова і функції. Синтез білка.

Одномембранні органели
( гранулярна і гладенька ендоплазматичні сітки, апарат Гольджі, лізосоми, вакуолі), їх функції та будова.

Двомембранні органели: мітохондрії, ї функції та будова. Клітинне дихання.

Пластиди, їх функції та будова. Фотосинтез. Значення фотосинтезу.



Учень (учениця):

називає:

- складові цитоплазми;

- органели і включення клітини;

-процеси, які відбуваються в цитоплазмі клітини;

наводить приклади:

- рухів клітин;

розпізнає:

- компоненти клітин на схемах, електронних мікрофотографіях;

описує:

- гіпотези походження органел еукаріотичних клітин;

характеризує:

складові цитоскелету, їх роль в організації рухів в клітині і клітин;

- функціональне значення цитозолю;

- генетичний код та його властивості;

- процеси біосинтезу білка, фотосинтезу; аеробного і анаеробного дихання в клітинах про - та еукаріотів;

пояснює:

- роль клітинного центра в організації цитоскелету;

- значення двомембранних органел в енергетичному обміні;

- значення гліколізу;

- значення процесів анаеробного і аеробного дихання;

- значення позаядерної спадковості;

- значення фотосинтезу, його планетарну та космічну роль;

порівнює:

- гіпотези походження органел еукаріотичних клітин;

-процеси, які відбуваються в цитоплазмі про - і еукаріотів;

спостерігає та описує:

- рух цитоплазми у клітинах рослин;

розв’язує:

- елементарні вправи з трансляції;

застосовує знання:

- про вплив факторів зовнішнього середовища на клітини для профілактики захворювань людини;







Лабораторні роботи:

№ 7.Вивчення будови одномембранних органел.

№ 8. Вивчення будови двомембранних органел.

№ 9. Рух цитоплазми в клітинах рослин.*

Практичні роботи:

№ 5. Розв’язання елементарних вправ з трансляції




7

Тема 3. Клітина як цілісна система.

Ділення прокаріотичних клітин.

Хромосоми. Каріотип.

Клітинний цикл еукаріотичних клітин. Механізми відтворення і загибелі клітин. Мітоз. Мейоз. Обмін речовин і енергії в клітині – енергетичний і пластичний обмін.

Сучасна клітинна теорія.

Цитотехнології – можливості та перспективи використання.

Узагальнення. Клітина – елементарна цілісна жива система.


Учень (учениця):

називає:

- положення сучасної клітинної теорії;

- фази мітозу і мейозу;

наводить приклади:

-клітин, що не діляться;

- застосування цитотехнологій для лікування хвороб людини;

розпізнає:

-аутосоми і статеві хромосоми, структурні компоненти хромосом,

- фази мітозу і мейозу на схемах і електронних мікрофотографіях;

характеризує:

- будову і функції хромосом;

- стадії клітинного циклу;

- причини і способи загибелі клітин;

- процеси мітозу та мейозу;

- клітину як цілісну систему;

- сучасну клітинну теорію;

описує:

- можливості цитотехнологій;

- принципи штучного вирощування рослин на поживних середовищах;

пояснює:

- регуляцію клітинного циклу;

- значення вивчення каріотипу організмів різних видів;

- значення вивчення каріотипу для діагностування і профілактики спадкових хвороб людини;

- значення функціональних змін у діяльності клітин та їх загибелі у виникненні хвороб людини;

- причини і наслідки швидкого розмноження бактерій;

порівнює:

- мітоз і мейоз;

- обмін речовин і енергії в клітинах автотрофних і гетеротрофних, аеробних і анаеробних організмів;

- клітинну теорію Т. Шванна з сучасною клітинною теорією;

обґрунтовує:

- подібність і відмінності в будові клітин організмів різних царств у зв’язку з способом їхнього життя;

- значення вивчення каріотипу організмів різних царств;

- значення видової сталості каріотипу;

- зв’язок пластичного і енергетичного обміну в клітині;

застосовує знання:

- про процеси життєдіяльності клітини для збереження здоров’я;

- для підтвердження ідеї матеріальної єдності світу;








Лабораторні роботи:

№10. Будова хромосом.

№11. Мітотичний поділ клітин.

Практичні роботи

№ 6. Порівняння мітозу і мейозу.




4


Тема 4. Взаємодія клітин. Тканини.

Стовбурові клітини. Взаємодія клітин. Утворення тканин тварин. Будова і функції тканин тварин, здатність до регенерації.

Гістотехнології – можливості та перспективи використання.

Тканини рослин: утворення, будова і функції, здатність до регенерації.


 


Учень (учениця):

називає:

- тканини тварин і рослин;

наводить приклади:

- застосування гістотехнологій для лікування різних хвороб людини;

характеризує:

- тканинний рівень життя;

- типи тканин рослин і тварин;

пояснює:

- значення стовбурових клітин багатоклітинних організмів;

порівнює:

- тканини рослин;

- тканини тварин;

обґрунтовує:

- взаємозв’язок будови і функції тканин;

- значення процесу диференціювання клітин, утворення тканин і органів;

застосовує знання:

- для оцінки етичних аспектів досліджень в галузі цитотехнологій і гістотехнологій.







Лабораторні роботи:

№12. Будова тканин тваринного організму.

№13. Будова тканин рослинного організму.




1

Узагальнення. Принципи організації і функціонування молекулярного, клітинного і тканинного рівнів життя.




11 клас

^ 70 год. (2 год. на тиждень, з них  5 год. резервні )

 







^ Розділ ІІІ. Організмовий рівень організації життя

 




 




 4

^ Тема 1. Неклітинні форми життя

Віруси, пріони. Будова, життєві цикли.

Роль у природі й житті людини. Небезпечні вірусні хвороби людини. Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу, гепатитів та інших вірусних хвороб людини.


Учень (учениця):

називає:

- неклітинні форми життя;

наводить приклади:

- хвороб людини, збудниками яких є віруси і пріони;

розпізнає:

- віруси і бактеріофаги на малюнках, схемах;

характеризує:

- будову та життєвий цикл вірусів;

-білки, які входять до складу вірусів, пріонів;
- нуклеїнові кислоти, що входять до складу вірусів;

- особливості вірусів і пріонів, їх роль в природі і житті людини;

- механізми проникнення вірусів в клітини людини, тварин, рослин, бактерій;

описує:

- гіпотези походження неклітинних форм життя;

- шляхи розповсюдження вірусних хвороб людини;

пояснює:

- засади профілактики вірусних хвороб людини, зокрема ВІЛ-інфекції/СНІДу;

обґрунтовує:

- значення вірусів у природі і житті людини;

- способи боротьби з вірусними захворюваннями;

застосовує знання:

- про процеси життєдіяльності вірусів для профілактики вірусних хвороб людини, тварин, рослин;

дотримується правил:

- поведінки в місцях, де можливе зараження вірусами.

 




 




   8

^ Тема 2. Одноклітинні

організми

Особливості організації и життєдіяльності прокаріотів - еубактерій і архебактерій.

Обмін речовин, енергії і інформації у прокаріотів. Різноманітність бактерій, їх роль у природі та в житті людини. Профілактика бактеріальних хвороб людини.

Особливості організації и життєдіяльності одноклітинних еукаріотів.

Статеве і нестатеве розмноження одноклітинних еукаріотів.

Організація колоній одноклітинними еукаріотами.

Поведінка одноклітинних організмів. Роль одноклітинних організмів у природі та житті людини. Профілактика хвороб людини, які спричинюються паразитичними одноклітинними еукаріотами.



Учень (учениця):

називає:

- одноклітинні організми;

наводить приклади:

- одноклітинних прокаріотичних організмів;

- одноклітинних рослин, тварин, грибів;

характеризує:

- особливості одноклітинних організмів;

- особливості прокаріотичних організмів;

- спосіб життя і стратегію бактерій;

-бактерії: автотрофні, сапротрофні, паразитичні, симбіотичні, аеробні та анаеробні;

- обмін речовин у прокаріотів;

- явище колоніальності у одноклітинних організмів;

- роль деяких найпростіших у виникненні хвороб людини;

- роль одноклітинних грибів у природі і господарстві людини;

пояснює:

- роль бактерій в екосистемах;

- значення бактерій у господарський діяльності людини;

- значення мікробіологічної промисловості;

- шляхи розповсюдження бактеріальних хвороб людини;

- засади профілактики бактеріальних хвороб людини;

- застосування антибіотиків у лікуванні бактеріальних хвороб;

порівнює:

- одноклітинні еукаріотичні організми і клітини багатоклітинних організмів;

застосовує знання:

- про процеси життєдіяльності бактерій для профілактики інфекційних хвороб, у господарській діяльності людини;

дотримується правил:

- поведінки в місцях, де можливе зараження бактеріями.

 




 

8

  9

^ Тема 3. Багатоклітинні організми 

Особливості організації і життєдіяльності багатоклітинних організмів.

Обмін речовин, енергії й інформації у багатоклітинних організмів .

Статеве і нестатеве розмноження багатоклітинних організмів. Будова* і утворення статевих клітин.

 Регуляція* функцій у багатоклітинних організмів.

Взаємодія регуляторних систем в організмі людини.

 



Учень (учениця):

називає:

- багатоклітинні організми;

- способи розмноження організмів;

- органи рослин і тварин;

- системи органів тварин;

- процеси життєдіяльності багатоклітинних організмів;

наводить приклади:

- вегетативного розмноження у тварин і рослин;

характеризує:

 -органний, організмовий рівні організації життя;

- принципи організації і функціонування багатоклітинних організмів;

- обмін речовин у автотрофних багатоклітинних організмів;

- обмін речовин у гетеротрофних багатоклітинних організмів;

- принципи регуляції функцій у рослин і тварин;

- регуляторні системи організму людини: нервову, ендокринну, імунну;

- види регуляції в організмі людини;

- нестатеве і статеве розмноження організмів;

- будову статевих клітин;

- біологічні і соціальні аспекти регуляції розмноження у людини;

пояснює:

- шляхи отримання і збереження інформації людиною;

- взаємодію систем регуляції у людини;

- регуляцію функцій організму рослин і тварин;

- значення статевих клітин в забезпеченні безперервності життя виду;

- біологічне значення нестатевого розмноження;

порівнює:

- статеве і нестатеве розмноження;

- природне нестатеве розмноження та штучне клонування;

застосовує знання:

- про регуляцію функцій організму людини для збереження власного здоров’я, свідомої поведінки в природі та колективах;

робить висновок:

- організм – цілісна система, здатна до саморегуляції.

 




 







Лабораторна робота:

№ 1. Будова статевих клітин.

№ 2. Форми розмноження організмів.


* Розглядається на прикладі людини.

 





2

10

^ Тема 4. Закономірності спадковості

Генетична термінологія і символіка.

Методи генетичних досліджень.

Закони Г. Менделя, їх статистичний характер і цитологічні основи. Хромосомна теорія спадковості. Зчеплене успадкування.

Позаядерна спадковість. Епігенетична спадковість.

.

Учень (учениця):

називає:

- основні терміни генетики;

наводить приклади:

- методів вивчення спадковості людини;

характеризує:

- закони Г.Менделя;

- основні положення хромосомної теорії спадковості;

- зчеплене успадкування;

формулює означення:

-ген, регуляторний і структурний ген, генотип, фенотип, домінантні і рецесивні стани ознак, алельні гени, гетерозиготи, гомозиготи;

пояснює:

- механізми визначення статі;

- значення позаядерної спадковості;

- значення епігенетичної спадковості;

обґрунтовує:

- роль спадковості в еволюції;

- значення законів спадковості для практичної діяльності людства;

порівнює:

-гомозиготи і гетерозиготи;

застосовує знання:

- законів генетики для складання схем схрещування, розв'язання генетичних задач;

- для побудови родоводу;

- для оцінки спадкових ознак в родині і планування родини.










Практичні роботи:

№ 1. Розв'язання типових задач з генетики. Моногібридне схрещування.

№ 2. Розв'язання типових задач з генетики. Дигібридне схрещування.

№ 3. Розв'язання типових задач з генетики. Хромосомна теорія спадковості.

№ 4. Складання родоводів.




3

6

Тема 5.

Закономірності мінливості

Комбінативна мінливість.

Мутаційна мінливість.

Види мутацій. Мутагени.

 Модифікаційна мінливість.



Учень (учениця):

називає:

- мутагенні фактори;

наводить приклади:

- спадкової мінливості;

-неспадкової мінливості

характеризує:

- закономірності мінливості;

- причини модифікаційної мінливості;

- норму реакції;

- мутаційну мінливість, види мутацій;

- мутагенні фактори;

пояснює:

- значення спадкової мінливості;

- значення неспадкової мінливості;

- адаптивний характер модифікаційних змін;

- значення комбінативної мінливості;

обґрунтовує:

- роль мутацій в еволюції;

порівнює:

- модифікаційну та мутаційну мінливість;

застосовує знання:

- про мутагени для обґрунтування заходів захисту від впливу мутагенних факторів.










Лабораторні роботи:

№ 3. Спостереження нормальних та мутантних форм дрозофіл, їх порівняння.

№ 4. Вивчення мінливості у рослин. Побудова варіаційного ряду і варіаційної кривої.

Практична робота

 № 5. Розв'язання типових задач на визначення виду мутацій.




4

4


^ Тема 6. Генотип як цілісна система

Основні закономірності функціонування генів у про - та еукаріотів. Взаємодія генів. Регулювання роботи генів.

Диференціація клітин.

Роль генотипу і середовища у формуванні фенотипу.



Учень (учениця):

наводить приклади:

- впливу чинників різного походження на онтогенез;

характеризує:

- принципи взаємодії алельних і неалельних генів;

- функції генів;

- структурні гени;

- регуляторні гени;

- мобільні гени;

принципи регуляції генної активності;

значення генотипу і умов середовища для формування фенотипу;

- відносну сталість диференційованого стану клітин;

пояснює:

- значення диференціювання клітин;

- сучасне уявлення про ген;

- роль регуляції генної активності у диференціації клітин;

- взаємодію ядерного і позаядерного геному;

обґрунтовує:

- епігенетичну спадковість;

порівнює:

- різні механізмі передачі спадкової інформації.










Лабораторні роботи

№ 5. Значення генотипу і умов середовища для формування фенотипу.

Практичні роботи:

№ 5. Розв'язання типових задач з генетики. Взаємодія генів.







7

^ Тема 7. Генетика в житті і діяльності людини.

Основи генетики людини, методи дослідження.

Генетичні основи селекції організмів.

Принципи генної інженерії та її застосування у медицині, сільськогосподарській діяльності.

Трансгенні організми.

Проблеми, які пов'язані з генетично модифікованими організмами і застосуванням отриманих від них продуктів.


Учень (учениця):

називає:

- методи селекції;

наводить приклади:

- домінантних і рецесивних ознак людини;

- речовин (продукції), які одержують методами генної інженерії;

характеризує:

- типи успадкування у людини( домінантне і рецесивне, множинне, полігенне, зчеплене зі статтю)

- принципи і перспективи генної інженерії;

- принципи і перспективи генної терапії;

- генетичні основи поведінки;

пояснює:

- значення картування генома людини;

- практичне значення медико-генетичного консультування;

- можливості профілактики спадкових хвороб людини;

- перспективи використання трансгенних організмів;

обґрунтовує:

- небажаність шлюбів між кровними родичами;

- необхідні засоби безпеки під час створення та застосування генетично модифікованих організмів;

застосовує знання:

- для оцінки можливих позитивних і негативних наслідків застосування сучасних біотехнологій.




5

 10

^ Тема 8. Індивідуальний розвиток організмів

Запліднення. Онтогенез. Періоди онтогенезу у багатоклітинних організмів: ембріогенез і постембріональний розвиток. Особливості постембріонального розвитку у тварин.

 Вплив генотипу та факторів зовнішнього середовища на розвиток організму.

 Діагностування вад розвитку людини та їх корекція.

Механізми регенерації.

Ріст організмів, його регуляція.

 Життєвий цикл у рослин і тварин.

Ембріотехнології. Химерні організми. Клонування організмів – можливості та перспективи використання.



Учень (учениця):

називає:

- періоди онтогенезу у багатоклітинних організмів;

наводить приклади:

- застосування ембріотехнологій людиною;

характеризує:

- запліднення у тварин і рослин;

- етапи онтогенезу у рослин і тварин;

- ембріогенез хордових тварин;

- постембріональний розвиток тварин;

- типи росту та його регуляцію;

- регенерацію у рослин і тварин;

- можливості корекції вад розвитку людини;

- можливості регенерації у людини;

- процеси старіння;

- характеризує способи проблеми безпліддя у людини;

- життєві цикли організмів різних царств;

пояснює:

- значення штучного запліднення;

- біологічні основи контрацепції;

- вплив зовнішніх умов на формування та розвиток організму;

- взаємодію частин організму під час розвитку;

- чергування поколінь у життєвому циклі організмів;

порівнює:

- видову тривалість життя організмів різних царств;

- тривалість життя людини в різних країнах світу;

- гіпотези старіння людини;

аналізує та оцінює:

- значення сучасних технологій клонування людини й інших організмів і пов’язаних з ними біологічних та етичних проблем;

- можливість застосування стовбурових клітин для лікування хвороб людини;

застосовує знання:

- про вплив умов життя матері і батька на розвиток зародка і плода для підготовки до народження дитини;

робить висновок:

- про роль спадковості і факторів зовнішнього середовища в онтогенезі.










Лабораторні роботи:

№6. Ембріогенез хордових




6

   7

^ Тема 9. Поведінка організмів.

Поведінка тварин у природі та методи її вивчення.

Генетично детерміновані форми поведінки.   

Основні мотиваційні системи.   Інстинкт.  Біологічне значення інстинкту і научіння.  Структура поведінкового акту.

Розвиток поведінки.

Формування цілеспрямованої поведінки. Вроджене і набуте в індивідуальному розвитку поведінки. Закарбування.

Чуттєві і критичні періоди в розвитку поведінки. 

Видова  схильність до деяких фор