Реферат: Подолання у дітей старшого дошкільного віку (5-7років) проблемних форм комунікативних відносин з однолітками: агресивності, сором’язливості, вразливості, демонстративності). Автор: практичний психолог Васильєва Ольга Георгіївна м. Славутич

У К Р А Ї Н А


Відділ освіти

Виконавчий комітет Славутицької міської ради

Міський методичний центр

ДНЗ №4 «Марите» (ясла-садок) компенсуючого (санаторного) типу







Погоджено:

Міською методичною радою

Відділу освіти м. Славутича

Протокол № ______________

Від «___» ____________ __________





Схвалено

Затверджую:

Науково-методичною радою

Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів

Протокол № ______________

Від «___» ____________ __________


Затверджую:

Завідуюча дошкільного навчального закладу (ясел-садка) № 4 «Марите» компенсуючого (санаторного) типу

м. Славутича


__________________ Н.І. Івашко

«____» ___________ _________



Авторська

корекційно – розвивальна програма

^ «СВІТ ДИТЯЧИХ ВІДНОСИН»

(подолання у дітей старшого дошкільного віку (5-7років) проблемних форм комунікативних відносин з однолітками: агресивності, сором’язливості, вразливості, демонстративності).


Автор: практичний психолог

Васильєва Ольга Георгіївна.


м.Славутич

2009-2010н.р.


Зміст


Стор.

1.

Пояснювальна записка ------------------------------------------------------------

3

2.

3.

Зміст програми «Світ дитячих відносин» -------------------------------------

Об’єм програми у годинах на навчальний рік -------------------------------

11

13

4.

Опис очікуваних результатів ----------------------------------------------------

14

5.

Список використаних джерел ---------------------------------------------------

15

6.

Додаткові елементи програми «Світ дитячих відносин»

Допоміжний теоретичний матеріал для користувачів програми --------


17

6.1

Проблемні відношення з однолітками у спілкуванні------------------

17

6.2

Особливості дітей з проблемною поведінкою у спілкуванні ---

24

6.3

Формування доброзичливого ставлення до однолітків --------------------

25

6.4

Опис використаних психодіагностичних методик: «Неіснуюча тварина», «Дім, дерево, людина», «Кінетичний малюнок сім’ї», «Анкета визначення тривожності» ---------------------------------------------



28

6.5

Арт-терепевтичні техніки на допомогу користувачам програми «Світ дитячих відносин» - ізотерапія, данс-терапія, ігротерапія, музико-терапія ----------------------------------------------------------------------



32

6.6

Перелік художніх творів для читання під час роботи над програмою «Світ дитячих відносин» ---------------------------------------------------------


34

7.

Цикл занять -------------------------------------------------------------------------

35


^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Екологічна катастрофа, алкоголізм та соціально-економічні катаклізми, які відбуваються в останні роки в нашому суспільстві, призвели до різкого збільшення надмірного хронічного емоційного напруження у дітей, яке призводить до підвищення тривожності у дитини і яке, в свою чергу, може привести до соматичних, нервових, психічних захворювань і ускладнити міжособистісне спілкування. А. Москальова в статті «Функції та особливості емоційної сфери особистості дитини» [3] вказує на дві групи емоційних станів у дитини. Радість, задоволення, творче натхнення, цілеспрямованість позитивно впливають на дитину. Вразливість, сором’язливість, гнів, агресивність, почуття провини, страх, хронічне емоційне напруження (тривожність, стрес) негативно відображаються на її здоров’ї, а також позначаються на комунікативній сфері дитини, роблячи стосунки з однолітками проблемними. Авторська програма «Світ дитячих відносин» спрямована на корекцію деструктивності у міжособистісних комунікативних стосунках дітей старшого дошкільного віку та учнів початкової школи. Мова йде про такі якості дитини, як вразливість, сором’язливість, агресивність (спричинені надмірним психологічним напруженням, що викликає підвищену тривожність) але, що ще не «закостеніли», не стали характерологічною особливістю дитини, а виникають у процесі спілкування як форма з ускладненням “Я-образу» дитини та з не- сприйманням «Я-образів» інших. Такі форми спілкування використовуються як захист від оточуючих, викликаний нерозумінням позиції співбесідника. Демонстративність, на відміну від інших проблемних форм міжособистісних комунікативних відносин (таких, як сором’язливість, вразливість, агресивність), не вважається проблемною. В наш час деякі особливості, що притаманні демонстративним дітям, є соціально одобрюваними: наполегливість, здоровий егоїзм, здатність домогтися свого, бажання бути знаним, честолюбство вважається запорукою успішної життєвої позиції. Але при цьому не враховується, що протиставлення себе іншому, хвороблива потреба у визнанні та самоствердженні (навіть і частіше за рахунок іншої дитини) є слабким підґрунтям психологічного комфорту, а отже надмірне психологічне напруження викликатиме ту ж тривожність та вірогідність соматичних проблем. Автор вважає за потрібне корегувати всі вище перераховані проблемні форми поведінки, щоб зробити поведінку підростаючого покоління соціально обумовленою.

Предметом корекційно-розвивальної роботи для заявленої програми будуть проблемні форми відносин з однолітками: агресія, сором’язливість, образливість та демонстративність дітей старшого дошкільного віку (5-7р.)

Об’єктом корегувальної та розвивальної роботи є дитина дошкільного віку від 5 до 7 років.

Запропонована корекційно – розвивальна програма має сенс – чим більше ми знатимемо про проблемні форми відносин між дітьми, тим ефективнішою буде наша допомога дітям, тим успішніше проходитиме соціалізація дитини, зменшиться кількість негативних соматичних проявів.

Програма адресована практичним психологам, працівникам дитячих закладів, вчителям початкової школи. Заявлена програма є логічним продовженням адаптованої програми «Екологія душі» (укладач – Васильєва Ольга Георгіївна). Вона може використовуватись з метою профілактики проблемних форм комунікативних відносин і як корекційна програма зазначених відхилень (агресивність, сором’язливість, демонстративність, вразливість). У блоці «Додаткові елементи програми» буде вміщено опис використаних діагностичних методик, арттерапевтичні техніки, перелік музичних творів для музико-терапії, художніх творів для читання під час реалізації програми, інформація про «Проблемні відношення з однолітками у спілкуванні“, «Особливості дітей з проблемною поведінкою у спілкуванні», «Формування доброзичливого ставлення до однолітків». Наданий короткий довідковий матеріал про вразливість, агресивність, сором’язливість та демонстративність у дітей.

^ Головне завдання програми «Світ дитячих відносин» – формування у дитини умінь та навичок безконфліктності в спілкуванні, єдності дитини з однолітками (як потенціал – з людьми), можливість бачити в інших друзів та партнерів. Почуття «спільності» та здатність «відчути, побачити іншого» як фундамент, на якому будується гуманне відношення з людьми. Важливим моментом автор програми вважає привернення уваги дошкільника до співрозмовника в його різноманітних проявах: зовнішності, настрою, рухах, діях, вчинках. Запропоновані завдання допоможуть дітям пережити почуття єдності один з одним, навчать відмічати здобутки, переживання однолітка та допомагати йому в ігровій і реальній взаємодії.

Програма проста в реалізації – не потребує ніяких спеціальних умов для впровадження. Не потребує спеціального вхідного тестування на визначення агресивності, сором’язливості, вразливості, демонстративності, тому що ці прояви у дітей в програмі розглядаються в площині надмірного емоційного напруження, а саме: агресивність як упереджена думка про те, що вчинками оточуючих керує ворожість та зневага до них; сором’язливість як загострене сприймання та очікування критичної оцінки (як реальної так і надуманої) інших – «я в очах оточуючих»; вразливість як хворобливе переживання ігнорування своєї особистості (найчастіше – надумане); демонстративність як бажання тільки позитивного оцінювання з боку оточуючих за рахунок приниження інших. Мова йде про якості, що ще не «закостеніли» в особистості дитини, а можуть виникати (і виникають) ситуативно та потребують попередження, щоб не стати характерологічною особливістю дитини.

Щоб отримати інформацію про динаміку, що намітилася в поведінкових реакціях дітей під час спілкування після того, як вони пройшли курс за програмою «Світ дитячих відносин», пропоную провести анкетування вихователів. Ціль – отримання інформації від дорослого, який щоденно безпосередньо спілкується з дітьми. Інформація повинна відобразити, ( як ідеальний бажаний результат), ступінь зменшення надмірної емоційної напруги, що повинен привести до зниження тривожності дітей. Анкетування з вихователями проводиться на початку роботи за програмою і після її завершення. Подолання деструктивного сприймання оточуючих під час спілкування повинно знизити тривожність дитини у соціумі і саме на такий результат очікує автор програми. В «Додаткових елементах програми» розміщена анкета для вихователів на визначення тривожності дитини [4].

Роботу з дітьми можуть проводити психологи, вихователі, вчителі. Програма складається з таких блоків:

^ Діагностичний блок: отримання інформації про емоційний стан дитини, її місце у родині, сприймання нею свого місця в сім’ї, душевну рівновагу дошкільника. Знайомство з кабінетом психолога, налагодження позитивних стосунків між дітьми.

^ Реконструктивно-формуючий блок:

Перший етап. Основне завдання - формувати уміння розуміти іншого. Діти повторюють дії або слова партнера. Вчаться підмічати найнезначніші деталі рухів, міміки, інтонації своїх ровесників (ігри за типом «Зіпсований телефон», «Дзеркало»).

^ Другий етап. Відпрацьовується здатність до узгоджених дій, орієнтація на дії іншої дитини, пристосування до них, завдання на формування узгодженості у діях (наприклад: «Прогуляйтесь, як сороконіжка»), увага до однолітка, уміння діяти з урахуванням потреб та можливостей ровесника.

^ Третій етап. Формування у дітей спільних переживань ( як радісних, так і тривожних), почуття спільної загрози, створене в ігрових ситуаціях, об’єднує дошкільників, переорієнтовує увагу зі своєї персони на співбесідника.

^ Четвертий етап. Формувати емпатійність. Вводяться рольові ігри, в яких діти надають один одному допомогу у складних ігрових ситуаціях. Наприклад, потрібно допомогти хворому, перевести бабусю через дорогу тощо.


^ Закріплюючий блок:

П’ятий етап. Формування уміння висловлювати своє відношення до однолітка, що, за правилами гри, повинно бути тільки позитивним (компліменти, добрі побажання, підкреслювання досягнення іншого тощо).

^ Шостий етап. Проводиться практична робота, під час якої діти реально щось виготовляють один для одного ( листівки, оригамі, спільне малювання).

Заняття за програмою спрямовано на формування у дітей емоційної зрілості та розкутості, розуміння значущості однолітка, «себе серед подібних», зменшенню тривожності та деструктивних реакцій у поведінці, зменшення проблемності в комунікативних стосунках з однолітками та дорослими.

^ Методичні форми та прийоми організації роботи підібрані з метою допомогти формуванню особистості гуманної, духовної, доброї стосовно себе і всіх оточуючих, з розумінням людської «спів’єдності».

Методи, використані у роботі, допомагають прищепити дітям людяність, чутливість через сформоване розуміння того, що «я один з них», «світ не ворожий для мене». Співпереживання емоцій радості, горя, успіху, задоволення відкривають дитині світ «іншого».

Форми та методи роботи, що сприяють виконанню програми:

1. Роздуми (бесіди) над етичними проблемами.

2. Драмотерапія (рольове програвання ситуацій).

3. Вправи на самопізнання та пізнання однолітків - «ми з тобою однієї крові».

4.Психогімнастика (етюди, пантоміма, міміка) для відтворення окремих (проблемних) форм відносин з однолітками .

5. Графічні тести.

6. Тематичне та вільне малювання.

7. Оригамі.

8. Рухлива ігрова терапія.

9. Психогімнастика.

10. Хвилинки відпочинку.


Організація занять

Заняття проводяться з підгрупою дітей (до семи осіб) 1 раз на тиждень. Термін проведення : вересень – лютий.

Заняття проводяться в першій половині дня.

Тривалість заняття -25 – 30 хвилин.

В окремих випадках заняття можуть продовжуватись до академічної години, якщо вони включають творчу діяльність, яку не бажано регламентувати рамками часу. Тривалість заняття залежить від уваги дітей. За психологом (вихователем, вчителем) залишається право на зміну, послідовність вивчення тем, їх розширення чи ущільнення з врахуванням рівня підготовленості, індивідуальних потреб і можливостей дітей.

Діти під час занять розташовуються обличчям один до одного.

Включення в активний рух чергується з статикою. Дорослий повинен бути поряд, а не «над» дитиною.


^ Структура занять має такий вигляд:


Вітання.

Психомоторна розминка ( з метою – забезпечення психоемоційного входження дітей у корекційно-розвивальну роботу, створення відчуття групової взаємодії, ситуації емпатійності до однолітка).

^ Бесіда, роздуми на етичні теми спрямовані на усвідомлення себе в соціумі, ролі оточуючих, безпечність у взаємодії, товариськість, розвиток комунікативної складової та емоційний позитив у сприйманні один одного.

^ Заключна частина (рефлексія) включає в себе вправи та ігри на зняття напруги, психоемоційного збудження, самоаналіз «чого я навчився на…», повторення слогану.

У заключній частині доцільно використовувати тактильні прийоми на об’єднання групи (діти вітають один одного з успіхами, висловлюють задоволення від спільної роботи. Можуть поплескати один одного по спині, дружньо потиснути руку тощо). Таке спільне переживання сприяє згуртуванню колективу, з’являється альтернатива «Я» - «МИ».

На заняттях доцільно впроваджувати музичний супровід – нейтральну, спокійну, врівноважену мелодію (перелік – «Додаткові елементи програми», «Музикотерапія»).


^ Основні завдання корекційно-розвиваючої роботи:

1. Розвивати у дітей соціальні емоції та мотивувати налагодження міжособистісних стосунків з однолітками та дорослими на основі товариських

відносин.

2. Формувати у дітей позитивне ставлення до оточуючих і себе.


3. Формувати у дітей вміння встановлення позитивних контактів.


4. Сприяти розвиткові комунікабельності дитини, вдосконалювати конструктивні форми поведінки.

5. Створити дітям умови для зняття надмірного емоційного напруження: вразливості, агресивності, демонстративності, сором’язливості.

6. Розвивати вміння розуміти емоційний стан оточуючих та вміння адекватно висловлювати свій.

7. Навчати основам релаксації

^ Зміст програми «Світ дитячих відносин»


Програму можна умовно поділити на 3 блоки:

- Діагностичний блок – 3 заняття.

- Реконструктивно-формуючий блок – 13 занять

- Закріплюючий блок – 8 занять.

Зупинимося детальніше на кожному з вищеозначених блоків.


^ Діагностичний блок програми включає:

- знайомство з навчальним кабінетом, налагодження психологічного контакту з дітьми;

- гру, направлену на налагодження позитивних стосунків між дітьми, на виховання уважного ставлення до оточуючих, рівноцінності кожного учасника;

- роботу з проективними діагностичними методиками.


^ Реконструктивно-формуючий блок включає:

- ритуалізацію правил групової взаємодії;

- налагодження емоційного позитиву;

- формування навичок самоконтролю, самооцінки;

-формування усвідомлення дітьми своєї відповідальності за комунікативний позитив та розуміння «вартості іншого, а не тільки себе».


^ Закріплюючий блок включає:

- сприяння переносу набутих морально-етичних навичок у соціум;

- ігрову корекційно-розвивальну роботу з негативними проявами в поведінці дитини;

- закріплення навичок розуміння емоційного стану ближнього;

- виховування дружелюбності, доброзичливості, бажання допомагати, робити оточуючим приємність.

Заняття закріплюючого блоку мають узагальнюючий та закріплюючий характер і містять у собі завдання на повторення та підведення підсумків проведеної роботи.


^ Об’єм програми у годинах на навчальний рік


Місяць

Тема місяця

Назва заняття

Кількість

годин


Всього

занять


^ ДІАГНОСТИЧНИЙ БЛОК

ВЕРЕСЕНЬ

ПІЗНАЮ СЕБЕ

«Неіснуюча тварина»

«Дім, дерево, людина»

«Кінетичний малюнок сім’ї”

1

1


1




^ РЕКОНСТРУКТИВНО-ФОРМУЮЧИЙ БЛОК

ЖОВТЕНЬ

З ЦІКАВІСТЮ ДО ТОВАРИША

«Будь уважним до мене»

«Чемні артисти»

«Цікаві личка»

«Вправні дітки»

1

1

1

1




ЛИСТОПАД

^ ДИВЛЮСЬ В ТЕБЕ, ЯК В ДЗЕРКАЛО

«Чарівні ниточки»

«Казкарі»

«Ти моє дзеркало»

«Ми прийдемо на допомогу»

1

1

1


1




ГРУДЕНЬ

^ РОЗДІЛИМО СВОЇ ПЕРЕЖИВАННЯ

«Твоя радість - моя радість»

«Мрійники»

«Швидка допомога»

«Невидимий зв’язок”

1

1

1

1

1




^ ЗАКРІПЛЮЮЧИЙ БЛОК

СІЧЕНЬ

ПЕРЕД ТОБОЮ З’ЯВИЛАСЬ Я

«Світ без тебе став би біднішим – 1»

«Світ без тебе став би біднішим – 2»

«Світ без тебе став би біднішим – 3»

«Світ без тебе став би біднішим – оформлення Дерева».


1


1


1


1




ЛЮТИЙ

^ ВІД УСІЄЇ ДУШІ

«Свято Тебе»

«Оригамі для товариша»

«Я і мої товариші»

«Свято нашої дружби»

1

1

1

1



24



^ Опис очікуваних результатів


1. Дитина повинна мати позитивну самооцінку та позитивне відношення до однолітків.

2. Дитина повинна мати свій різнобарвний багаж внутрішніх переживань та розуміти, що оточуючі діти теж багаті своїм внутрішнім світом.

3. Дитина повинна з довірою та повагою відноситися до оточуючих та до себе – розуміти свою соціальну відповідальність у партнерських стосунках з однолітками.

4. Дитина повинна бути здатна будувати морально-етичні взаємовідносини з однолітками.

5. Дитина повинна виявляти активний пізнавальний інтерес до оточуючого світу, себе та інших в цьому світі.

6. Дитина повинна усвідомлювати свої переживання та розуміти, що оточуючі теж мають рівень своїх переживань.

7. Дитина повинна активно цікавиться відношенням оточуючих до себе, сама відкривати для себе «іншого», адекватно сприймати співрозмовника.

8. Дитина не повинна самостверджуватися за рахунок оточуючих.

9. У дитини захист свого «Я» перестає бути самоціллю при спілкуванні.

10. Дитина повинна досягти визнання інших та впевненості в групі однолітків.


Список використаних джерел


Добрович А.Б.Воспитателю о психологии и психогигиене общения: книга

для учителя и родителя/А.Б.Добрович.-1-ше вид.,-М.: «Просвещение»,1987.- 2004с.

Кочерга О. В. Психофізіологія дітей 4-5 років: практичний посібник / Олександр Васильович Кочерга.-1-ше вид., К.: «Шкільний світ», 2007.-127с.

Емоційний розвиток дитини: психологічний інструментарій / упорядники: С.Максименко, Г.Максименко, О.Главник. -К. : «ГЛАВНИК», 2004.-112с.

Лаврентьєва Г.П. Практична психологія для вихователя / Г.П.Лаврентьєва, Т.М. Титаренко - К.: ВІПОЛ, 1993.- 38ст.

Клименко В.В. Психічний розвиток дитини: родинне виховання: монографія / В.В.Клименко - К.: Інститут психології ім. Г.С. Костюка, 1994. - 81с.

Цуканова Е.В. Влияние межличностных отношений на процесс общения в условиях совместной деятельности: практ.пособ. / Е.В.Цуканова. - 1-е изд., -М.: «Генезис», 1981.-216с.

Любин Л.М. Психология воспитания : пособие для воспитателей / Л.М.Любин. - 1-е изд., - М.: «Просвещение», 1991. – 189 с.

Психологічні заняття з дошкільнятами: навчально-методичний посібник. / упорядник Т.Червона. - К.: «Шкільний світ», 2008.-127с.

Киреева Л.А. Психолого-педагогическая помощь: уч. пособие / Л.А.Киреева. - 1-е изд., -М.: «Просвещение», 1990.- 225с.

Лендрет Г.Л. Игровая терапия: искусство отношений: учебное пособие / Г.Л. Лендрет.- 1-е изд., М.: Международная педагогическая академия, 1994.-365с.

Фопель К. Как научить детей сотрудничать?: практическое пособие для педагогов и психологов / К.Фопель.-1-е изд., М: «Генезис». -1998. -148с.

Соколов Д. Сказки и сказкотерапия: практическое пособие для психологов / Д.Соколов., - М: Независимая фирма «Класс».-1998.- 120с.

Смирнова Е.О. Общение дошкольников со сверстниками: практ. пособие / Е.О.Смирнова .-1-е изд., -М.: « Прогресс», 1991.- 270с.

Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. / К.Рудестам. - второе издание., -М.: изд. группа «Прогресс», «УНИВЕРС», 1993.-355с.

Особина М.В.Секретный мир детей в пространстве общения: учебное пособие / М.В.Особина. -1-е изд., -С.Петербург: «Питер», 1999. – 135 с.

Обухова Л.Ф. Детская психология: теории, факты, проблемы: учебное пособие для психологов / Л.Ф. Обухова. -1-е изд., М.: «Просвещение», 1989. -178с.

Чистякова М.И Психогимнастика: методика развития и коррекции психики детей / М.И.Чистякова. -1-е изд., -М.: «Просвещение», 1990.- 126с.

Проективные графические методики: практическое пособие для психологов / методические рекомендации составлены кандидатом психологических наук Е.В. Романовой и Т.И Сытько. -Санкт-Петербург, 1992. -79с.

Психодиагностика цветопредпочтением: руководство практическому психологу по использованию цветового теста М.Люшера/ за ред.Тимофеева В.И., Филимоненко Ю.И. - Ленинград, 1990. - 44с.

Додаткові елементи програми «Світ дитячих відносин»

Допоміжний теоретичний матеріал для користувачів програми:

Проблемні відношенння з однолітками у спілкуванні: агресивність, сором’язливість, вразливість, демонстративність


^ Агресивні діти

Підвищена агресивність дітей являється однією з найбільш поширених проблем в дитячому колективі. Вона тривожить не тільки педагогів, але й батьків. Ті чи інші форми агресії характерні для більшості дошкільників. Практично всі діти сваряться, б’ються, обзиваються і т.д. Зазвичай, з засвоєнням правил та норм поведінки такі безпосередні прояви дитячої агресивності поступаються місцем більш миролюбним формам поведінки. Але в певній категорії дітей агресія, як стійка форма поведінки, не тільки зберігається, але й розвивається, трансформується в стійку якість особистості.

Як результат, знижується продуктивний потенціал дитини, звужується потенціал спілкування, деформується особистісний розвиток. Агресивна дитина приносить масу проблем не тільки оточуючим, але й самій собі.

У психологічних дослідженнях описуються рівні агресивної поведінки та впливаючі на неї фактори [1]. Серед цих факторів виділяються:

- особливості сімейного виховання;

- взірці агресивної поведінки, які дитина спостерігає на телеекрані або з боку однолітків, дорослих;

- рівень емоційної напруги, викликаний екологічними катастрофами, алкоголізмом та соціально-економічними катаклізмами тощо.

Звичайно, що всі ці фактори викликають агресивну поведінку, яка в подальшому стане характерологічною рисою далеко не у всіх дітей, а тільки певної частини. В одній і тій же сім`ї в однакових умовах виховання виростають різні за ступенем агресивності діти. Дослідження науковців свідчать [1], що агресивність, яка зароджувалась і не отримувала корекційного впливу в дитинстві, залишається стійкою рисою та зберігається протягом подальшого життя людини. Уже в дошкільному віці складаються певні внутрішні передумови, що впливають на появу агресивності. Діти, які схильні до насилля, суттєво відрізняються від своїх позитивно налаштованих, але «захищаючих свої території» однолітків не тільки за своєю зовнішньою поведінкою, але й за своїми психологічними характеристиками.

Агресивна поведінка дошкільника приймає різноманітні форми. Це може бути:

вербальна агресія (дурень, жир-трест);

сварка із-за цікавої іграшки, або головної ролі в грі;

невербальна агресія – стусани, ізоляція, ігнорування .

У той же час в деяких дітей спостерігаються агресивні дії, що не мають якої-небудь цілі під собою, а направлені виключно для нанесенням шкоди іншому (хлопчик штовхає дівчинку в калюжу та сміється над її сльозами). Фізичний біль, або приниження однолітка викликають у таких дітей задоволення, а агресія виступає при цьому як самоціль. Подібна поведінка є свідченням схильності дитини до ворожості та жорстокості, що викликає тривогу. Але є тривожно налаштовані діти, які можуть, на перший погляд, виглядати як «агресори», хоча їхня агресивність спричинена надмірним емоційним напруженням і покликана скоріше захистити свою територію, свої інтереси, ніж викликана бажанням дошкулити іншому. Це агресія, що виникла внаслідок «нерозуміння» мотивації, що керує вчинками інших. Тривожна дитина упереджено бачить у вчинках інших ворожість до себе, а тому готується до захисту територій, на які ніхто не посягає насправді.

Такі діти практично не відрізняються від своїх пацифіських однолітків за рівнем розвитку інтелекту. Основна проблема цих дітей знаходиться у сфері комунікативних відношень з однолітками. У дошкільному віці ще не пізно прийняти своєчасні міри для зупинення розвитку агресивних тенденцій. Ці міри повинні бути направлені не на емоційний катарсис, не на підвищення самооцінки, не на розвиток комунікативних навичок або ігрову діяльність, а на подолання внутрішньої ізоляції, на формування здатності бачити і розуміти інших.

^ Вразливі діти

Серед проблемних форм міжособистісних відносин особливе місце займає таке переживання, як образа на когось. Вразливість отруює життя і самій дитині і її близьким. Задавнені образи порушують дружбу, призводять до накопичення як явних, так і прихованих конфліктів, і в кінцевому результаті деформують особистість дитини.

Образу можна сприймати як хворобливе переживання людиною свого ігнорування з боку партнерів у спілкуванні. Почуття образи виникає уже в дошкільному віці. Діти трьох-чотирьох років можуть засмучуватися із-за негативної оцінки дорослого, вимагати уваги до себе, жалітися на однолітків. Всі ці форми дитячої образи носять безпосередній ситуативний характер – діти «не застрягають» на цих переживаннях і швидко забувають їх. Феномени образи у всій повноті починають проявлятися після п`яти років у зв`язку з появою в цьому віці потреби у визнанні та повазі. Тому головним предметом образи виступає одноліток, а не дорослий. Образа проявляється в тих випадках коли дитина гостро переживає утиск свого «Я», свою невизнаність, обмеженість уваги до себе. У випадку образи дитина не виявляє прямої або опосередкованої фізичної агресії (вона не б`ється, не нападає, не мститься). Для виявлення незадоволення характерна підкреслена демонстрація своєї «ображеності». Дитина всією своєю поведінкою показує, хто винен і кому потрібно просити вибачення. Вона відвертається, перестає розмовляти, демонстративно показує «свої страждання». З одного боку, ця поведінка носить явно демонстративний характер і направлена на привернення уваги до себе, а з іншого боку – діти відмовляються від спілкування з кривдниками. Відмова від спілкування використовується як засіб привернення уваги до себе, бажання викликати відчуття провини у того, хто образив. У тій чи іншій мірі в певних ситуаціях почуття образи переживає кожна людина. Але «поріг» образливості у всіх різний. У одних і тих же ситуаціях (наприклад, ситуація успіху товариша або програшу ) одні діти почувають себе вразливими, ображеними, а інші не мають таких переживань. Образа може виникати і в так званих нейтральних ситуаціях (дівчинка не йде гратися, але злиться, що діти граються без неї). Очевидно, що в цій ситуації дитина приписує іншим неповагу до себе, бачить те, чого немає.

Адекватним можна вважати такий привід для образи, коли є місце свідомого уникання партнера у спілкуванні, його ігнорування або неповажне відношення. Більш всього ображаються на значимих людей. Привід, в якому партнер зовсім не демонструє неповаги, можна вважати неадекватним для образи. В цьому випадку дитина реагує не на реальне відношення, а на особисті невиправдані очікування на те, що сама приписує оточуючим. Неадекватність джерела образи і є той критерій, за яким слід розрізняти образу як стійку та деструктивну рису особистості. Уже в дошкільному віці можна виділити дітей, схильних до образ. Характерною особливістю образливих дітей є установка на те, що їх оцінюють, постійне очікування позитивної оцінки, відсутність якої сприймається як відчудження себе. Вразливі діти ніби не помічають оточуючих. Вони вигадують неіснуючих друзів та історії, не звертаючи уваги на своїх реальних партнерів. Особисті фантазії, в яких дитина володіє всіма чеснотами (сила, краса, хоробрість), закривають від неї реальність та замінюють дійсне відношення з боку товаришів. Оточуючі дитину реальні однолітки сприймаються як джерело негативного відношення. У вразливих дітей існує явне відчуття своєї «недооціненності». Але це відчуття не відповідає реальності. Дослідження показують, що вразливі діти, не дивлячись на їх конфліктність, не належать до числа непопулярних. З одного боку такі діти явно орієнтуються на позитивне відношення до себе з боку однолітків, а з іншого – постійно чекають негативної оцінки себе. В окремих випадках вони самі ініціюють ситуації, в яких вони могли б відчути себе ображеними, та отримують від цього певне задоволення.

В основі підвищеної вразливості лежить хворобливе відношення дитини до себе та оцінка себе, що породжує гостру та ненаситну потребу у визнанні та повазі. Дитині необхідне безперервне підтвердження особистої цінності. Дитина постійно дивиться на себе очима інших та оцінює себе цими очима. Все це приносить дитині гострі хворобливі переживання та не дає нормального розвитку особистості. Тому підвищену вразливість можна розглядати як одну з конфліктних форм міжособистісних стосунків.


^ Сором`язливі діти

Сором`язливість є однією з розповсюджених проблем міжособистісних відносин. Вона породжує проблему знайомства з новими людьми, негативний емоційний стан під час спілкування, труднощі у висловлюванні власної думки, надмірну стриманість, невмілу презентацію себе, скутість у присутності інших і т.д. коріння цієї проблеми - в дитинстві. Сором`язливість спостерігається уже у дітей трьох-чотирьох річного віку і може зберігатися протягом всього дошкільного дитинства. Практично всі діти, які вели себе сором`язливо в три роки, зберегли цю якість до семирічного віку. Сором`язливість змінюється протягом дошкільного періоду. Найслабшою вона є у молодшому дошкільному віці, різко збільшується на п`ятому році життя і зменшується до семи років. Сором`язливість, що виникла у п`ятирічному віці, часто залишається стійкою рисою характеру особистості, що багато в чому ускладнює життя людини. Тому важливо вчасно розпізнати цю рису та зупинити її розвиток.

Сором`язливих дітей відрізняє підвищена чуттєвість до оцінки дорослого (як реальної так і очікуваної). Успіх надихає та заспокоює їх, але найменше зауваження викликає невпевненість, підвищує тривожність. Сором`язливість проявляється в тому, що дитина, з одного боку, хоче привернути увагу дорослого, а з іншого – боїться виділитися з групи ровесників, опинитися в центрі уваги. Основною проблемою спілкування сором`язливої дитини з іншими людьми є відношення до себе і сприймання відношення оточуючих. Очікування дитиною критичного відношення до себе з боку дорослого та однолітка викликає в неї невпевненість. Не наважуючись отримати підтримку дорослого, діти інколи використовують засіб посилення Я: приносять на заняття улюблену іграшку, пригортають до себе, коли відчувають себе невпевнено. За рівнем розумового розвитку, успішності в предметній діяльності ці діти не відстають ^ Музична терапія

Перелік деяких класичних творів, що допомагають при виникненні


збудженості, агресивності, озлоблення – емоційної диструктивності:


Йоганес Брамс – «Колискова», Скерцо.


Фредерік Шопен – Мазурки, прелюдії, «Ноктюрн ре –мінор».


І.С. Бах – «Італ’янський концерт», «Концерт ре –мінор» для скрипки.


Ф. Шуберт – «Соната», «Аве Марія», «Свет луни».


Бетховен – «Сьома соната».


П.І. Чайковський – «Вальс квітів», дует Лізи та Поліни з опери «Пікова дама», «Колискова».


В.А. Моцарт – «Маленькі нічні серенади» 2ч.


Вівальді – «Пори року» – «Зима».


^ Для зняття синдрому пригніченості, тривожності дітям можна запропонувати:

Музику в темпі алегро та алегро модерато Моцарта, Шуберта, Гайдна. Вальси з балетів П. І. Чайковського, «На тройке» із «Пори року» того ж П.І. Чайковського, маршеві мелодії, «Весна» із «Пори року» Вівальді.

Окрім класичної музики можна використовувати етнічну музику та сучасні інструментальні твори, що не мають агресивної складової.

^ Перелік художніх творів для читання під час роботи над програмою «Світ дитячих емоцій»:


В.А. Сухомлинський – «Дві матері», «Склянка води», «Важко бути людиною», «Саме важливе – заставити себе відчувати», «Кожна людина повинна», «Посміялись над бабцею»», «Суниці для Наташі», «Велике відро», «Жорстокість», «Крапля води», «Я більше не буду», «70 раз 7», «Боягуз», «Лісова хатинка», «Мій жайворонок у віконце полетів», «Покаяння».


В. Осєєва – «Синє листя», «До першого дощу».


А. Мідта – «Кулька у віконці».


^ Ю. Дорофєєв – «Мураха та голубка».


В. Катаєв – «Квіточка - семицвітка».


В. Дьяченко – «Тайна».


Н. Калініна – «Про добрих товаришів».


Л. Толстой – «Лев і собачка»


В. Драгунский – «Товариш дитинства»



Цикл занять

І ДІАГНОСТИЧНИЙ БЛОК

Отримання інформації про емоційний стан дитини, її місце у родині, сприймання нею свого місця в сім’ї, душевну рівновагу дошкільника. Знайомство з кабінетом психолога, налагодження позитивних стосунків між дітьми.


Заняття 1

1. Розминка. Гра «Цікаві перетворення»

Мета: налагодити позитивні стосунки між дітьми, розкутість. Працювати над пластикою тіла. Розвивати вміння уважного ставлення до однолітка – бачити його особливість, неповторність.


Хід гри:

Дорослий показує, а діти повторюють рухи. Він звертає увагу дітей на те, як однотипні завдання отримують різноманітну інтерпретацію у виконанні (кожен – вартий уваги. Всі - значущі). Дорослий: «Щоб літак полетів – його треба завести (відповідні рухи). Людина, яка стоїть – схожа на вимкнений літак (мотоцикл, автомобіль тощо). Кожен з нас – господар свого тіла. Ви можете його «завести», та «вимкнути». Давайте порадіємо цій можливості:

«Ви - кошенята, що пробуджуються. Потягніться спинкою, лапочками, шийкою. Випустіть кігтики, похитайте голівкою. А зараз – ви цуценята, що чешуться спинками об дерево. Ви крадетеся лісом, як тигри. Літаєте як листочки, що відірвалися від дерева, як повітряні кульки. Стрибаєте, як веселі м’ячики, кенгуру.

Заспокоюємо наші ноги, руки і сідаємо на свої робочі місця».


^ 2. Проективна методика «Неіснуюча тварина»

Хід тестування: дивись «Опис використаних діагностичних методик»


3. Заключна вправа. Гра «Дискотека горобчиків»

Мета: Формувати емпатійність. Включення в активний рух. Розвивати пластику, емоційний позитив.

Хід гри:

Дорослий пропонує дітям перетворитися на веселих горобчиків. Звучить весела ритмічна музика. Горобчики високо підстрибують, згинають лапки, розправляють крильця, запрошують до танцю, посилають