Реферат: Савусін М. П. Гуманізація викладання фізики в школі

Савусін М.П.


Гуманізація викладання фізики в школі.


1. Фізика допомагає розвитку гуманітарного знання й духовності.


Саме шкільне навчання фізиці покликане забезпечити значну долю тих практичних умінь та навичок, які учні винесуть із школи, засвоять заради використання у своїй майбутній спеціальності і, принаймні, у побуті. Попутньо, від такого навчання ми очікуємо також, що осиливши його, по його завершенню, випускник буде володіти широким кругозором, достатньо потужними засобами самостійного пошуку та використання інформації, знання з різних джерел.

Але все це можливо лише за наявності енергійної мотивації для самоосвіти. Відродити таку мотивацію у випускника має нагоду й учитель фізики. Адже сама фізика породжує безліч таких приводів і поштовхів, аби розвивалися і кругозір дитини, і її пізнавальний інтерес, а тим паче, її інтелектуальні здібності.

Та не тільки в цьому цінність шкільного курсу фізики. Тепер стає наявним, що фізика може сприяти і духовному розвитку учня.

Маючи на увазі бажану ідеальну модель випускника школи, хотілось би, щоби молода людина, ще школяр, вже досить активно проявлялась у суспільстві, діяла, орієнтуючись на науковий світогляд, на сучасну фізичну картину Світу . При цьому, школяру треба усвідомити, що сьогодні, через техногенне перевантаження довкілля, поведінка людини повинна бути не тільки гуманною у вузькому сенсі цього слова. Діяльність людства, як ніколи, має стати екологічно безпечною, збалансованою. Нашому життю потрібно гармонійно вписуватись у грандіозний геобіоценоз, у ноосферу [1; 2], а врешті - у Всесвіт. У всякому разі, учню важливо сприймати, розуміти природу як найвищу загальнолюдську цінність [3 - 6].

Історія фізики та її сьогодення можуть гарно прислужитись як зародженню екологічної культури учнів, так і формуванню їхньої моралі, системи їх етичних цінностей. Згадаймо, хоча би повчальні драми й трагедії, які розгортались у душах тих фізиків, біофізиків та біохіміків, котрі відкривали й вивільнювали титанічні енергії атома, потенції генної інженерії, електрохімії мозку… Перед багатьма з них повставало питання «Чи не передчасно буде сповістити своїх колег, людство, про щойно зроблене відкриття? Чи вдасться його втілити тільки на благо людей?».

Широко знайомий нині такий факт. Де-хто з нинішніх нафто-газових королів і з тих магнатів, які, за своєю інерцією, живляться через продаж традиційних енергоресурсів, ці багатії, а разом із ними транснаціональні корпорації, ТНК, усі вони по всьому світі скуповують патенти конкурентних для них винаходів. Винаходів - на використання щодо саме нетрадиційних, чи альтернативних джерел енергії. І тим самим - не дають ці винаходи впроваджувати. Аналогічно, тими же силами, стримуються й дослідження, котрі, згодом, породили би технології, конкурентні для традиційних. Це, взагалі, подекуди, стає схожим на принцип «після нас – хоч потоп!».

Вочевидь, відкриття чи винаходи вдається не втратити для практики лише тоді, коли суспільство морально, духовно дозріває до їх широкої підтримки.

Більше того, тепер стають зрозумілішими стародавні вчення, у яких наголошувалося, що коли людство духовно дозріє, то лише тоді йому стануть доступнними більш глибоке знання й пізнання (вважай, що – й більш могутня наука)…

Уроки фізики здатні закладати у систему цінностей учня розумну і, навіть, морально-етичну мотивацію його поведінки у природному довкіллі. Але, справа не обмежується наукознавчим аспектом фізики.

Фізика весь час наштовхує дослідників, які займаються фундаментальними питаннями фізики, не тільки на філософські, а й на морально-етичні проблеми, вона сприяє росту духовності вченого [6; 7]. А тут якраз слід згадати: в кожному учні криється потенційний дослідник фундаментальних питань Світобудівлі. Тож і його душу фізика також здатна підживити.

Від викладання фізики держава очікує не вузько прагматичної (і тим більше, не технократичної) світопоглядної налаштованості. Образно кажучи, настали такі часи, коли суспільство заохочує вчителів бачити світ фізичних явищ скоріше “очима серця” чи навіть “духовним зором”. Адже матерія, яку вивчає фізика, кінець-кінцем, поєднується з духом у цілісну систему. Налаштованість учня як системовизначальний чинник при вивченні фізичних явищ може визначати і його загальний погляд на життя, а не тільки впливати на інтелект. Бажано, щоби це були налаштованість натхнення, чи настрій натхнення, бо тоді вони приведуть молоду людину до осмислення вищих можливостей; вони примусять її відноситись до життя, як до чогось святого, дивитись на світ крізь призму довершеності і невичерпних можливостей (і своїх, і людства).

Сучасна суспільна думка наполягає на тому, щоби будь-які теми з фізики, хоча б опосередковано, пов'язувалися вчителем із динамікою природного середовища, із життям у довкіллі, з наукою про організми навколо нас, із відомостями про природні ресурси, про екосистеми, екобіонти. Але, насамперед – із знанням про людину.

^ Духовно-натхненна налаштованість вчителя фізики дозволяє нагадувати школярам про той взаємозв'язок, який існує за межами грубо-фізичного плану, зв'язок людини і всього іншого. Цей настрій, переданий учням, допомагає також і самим учням бачити ситуацію у більшому масштабі, розглядати далекосяжні можливі наслідки, він сприятиме випускникові досліджувати надані можливості, а потім підсобить їх реалізувати.

У наш час ми покладаємо надію, що фізика забезпечить нам екологічні знання, дасть нам, нашій цивілізації, потужні методи і засоби захисту природи, знаряддя для збереження та відновлення екологічного середовища. Адже, згідно з теоретико-системними закономірностями, те середовище, на яке економіка тисне, те природне середовище, котре єкономіка деформує, слід відновлювати і розвивати такими ж темпами, якими розвивається сама економіка. Інакше, деградуючи, довкілля призвело би до деградації і самого виробництва [8].

В цьому плані, фізика не тільки збагачує наше знання про зв'язки так званих «живої» і «неживої природи». Фізика дає й знаряддя використати такі зв'язки, задіяти їх для збагачення й розквіту нашого життєвого простору.

Тим часом, незважаючи на актуальність фізичного знання, як свідчить недавній наставничий лист міністерства освіти та науки перед останнім навчальним роком [3], рейтинг фізики серед абітурієнтів поки що падає…

Ясно, це явище тимчасове. Уже накопичилось багато свідчень того, що скоро фізику чекає бурхливий розвиток: активізуються так звані точки росту науки на стиках фізики та інших дисциплін. Найскорше, як очікують наукознавці, зростання станеться на межі фізики і біології, фізики й генетики. Також точки росту наукового знання розташовані і на перетині фізики та хімії, знаходимо їх і на межі фізики та психології, на кордонах між фізикою і соціальними науками [9; 10].

Але найбільше вражають своєю евристичністю зони дотику фізики і позанаукового знання. Останній вид знання часто інакше називають паранауковим, чи квазінауковим знанням. Кризові явища навколо точок росту якраз свідчать про скорий розквіт фізики, і саме у згаданих областях. Наприклад, - на зв'язках фізики й теорії біополя, а також на зв'язках фізики й теорії соціального поля, чи соціополя. Ці дисципліни ще тільки формуються як виключно наукові або просто як наукові [7; 11 - 16]. До того ж, ми бачимо, що критерії того, чи є знання науковим, із плином часу, послабились, стали не такими жорсткими, як раніше. Приміром, оскільки існують унікальні системи, - як, скажімо, сам експериментатор, - то вимога повторюваності явищ, які він реєструє прибором, чи вимога відтворювання подій безвідносно до спостерігача, зараз значно пом'якшуються. Ці вимоги, із розвитком науки, все менше обмежують наукове моделювання дійсності, вони припускають все більше варіацій дійсності порівняно з ортодоксальними доктринами.

Особливо, - якщо явища чи події сталися на кордоні сфер знання. Так розгортається значно ширше поле можливостей для дослідження, для наукових відкрить.

Установлення зв'язків фізики і паранауки, як відомо, з евристики, дуже стимулює творчість вченого, його науковий пошук. Те саме стосується й учнів школи, їх інтересу до отримання нового знання. Подібні зв'язки перед школярами потрібно часто ілюструвати. Бажано, зокрема, проводити паралелі між термінами з фізики й поняттями із соціальних наук. І, зрозуміло, - із загальнонаукових дисциплін, із філософських наук. Відкриття внутрішньої спорідненості знань, зовні ніби віддалених, сильно збуджують фантазію дітей. Життя для них раптом висвітлюється під дуже незвичним ракурсом, сухі формули починають вигравати райдугою живих барв. Особливо евристичними є аналогії. Дуже стимулюють творчість і відкриття, аналогії між фізикою і позанауковим знанням про людину, суспільство, цивілізацію й Всесвіт. Паралелі - між фізикою й знанням про те, що не відображається органами відчуття, між фізикою й метафізикою, в її аристотелівському розумінні.

Із другого боку, критерії науковості знання, взяті у системі, збагачуються, в певному плані ускладнюються, розвиваються.

На історичних прикладах, іздавна, ще з часів Аристотеля, ми бачимо, як фізичне знання, у поєднанні з такою квазінаукою, як філософія1), у синтезі з елементами, взятими з інших квазінаук чи паранаук (починаючи, скажімо, з аристотелевської метафізики, з алхімії, астрології, кінезіології [17, с. 29; 20, с. 71 - 74]), як це знання стає більш цілісним, більш органічним, більш адекватним дійсності, емпіричному базису фізики2).

Напевно, подібно до того, як збалансовано функціонують обидві півкулі нашого мозку, права й ліва, фізика, у синтезі з духовністю суспільства мають утворити біль цілісну, більш органічну систему. І, ясно, - систему більш істинну й практтично ефективну, корисну.

Зону знань поза наукою, немов би «нічийну землю» (наприклад - уфологію), намагається обживати, освоювати і релігія. На основі релігії часто критикують ті позанаукові знання, їх емпіричний базис, котрі сама релігійна доктрина не може задовільно пояснити. Такі позанаукові концепції тоді оцінюються як домисли, міфи, забобони, марновірство, чи суєвір'я тощо. А іноді – як бісівство (як це траплялося з уфологією).

Тим не менше, від віри в Бога нині ми очікуємо дуже багато3). Спеціалісти кажуть, що 85 відсотків людей на цій планеті дотримуються тої чи іншої системи вірувань, котра займається пошуками Бога. Майже всі дюди на Землі займаються пошуками Бога, кожний по-своєму! Навіть, - частіше визнаючи, що у Бога немає певних фізичних властивостей [20, с. 93 – 94, 205].

В Україні, в школі поступово вводяться не просто етика й релігієзнавство, а основи релігійної етики. Але ж де взяти методику того, як синтезувати релігію і шкільний курс наукових дисциплін? Це дуже потрібно, аби, незважаючи на погану стиковку нинішньої науки та релігії, світопогляд випускника був цілісним.

Про потребу в такій методиці, разом із проханням до Міністерства освіти і науки України напрацювати її, опублікував, у своїх підсумках, Х-й Міжнародний фестиваль «Педагогіка ХХ1 століття» в Одесі у 2006 році. Поволі зачатки такої методики доводиться виробляти й самим учителям. І далеко не завжди вони можуть обмежитись просто маніфестацією двох точок зору—науки, з одного боку, і релігії, з іншого…

Наприклад, для того, щоби різко загострити інтерес учнів до пізнання, з евристичних міркувань, вчитель може сказати: «Діти, погляньте, адже навколо нас усе живе! Не тільки трава, а навіть – каміння!»… Ясно, це твердження поки що не можна вважати науково доведеним чи науково обґрунтованим. Скоріше,

______

1) Тут філософію визначено як систему передумов, що стосуються кожної області знань [18].

2) Короткий опис однієї з сучасних систем метафізичних вірувань, близьких до всесвітнього філософського руху Нью-Ейдж, дано в [19, с. 132 – 154; 20].

3) До речі, існують серйозні статистичні аргументи на користь того, що релігійність видовжує життя [21, p.359; 14; 22, с. 431-433].

у воді, повітрі та й у гірських породах дійсно існує життя. Напевно!.. Але й тепер уже ми маємо свідоцтва того, що кристали поводять себе так, ніби вони живі [23, с. 201 - 203]

Проте, знання того, що все є просякнуте духом, що у всьому розлиті, - принаймні, якщо не свідомість, то Божий Дух, чи Божа любов, - це знання, ці відомості, свято зберігає релігія. Про це свідчить, либонь, кожна віра.

Але тут, за допомогою віри в Духа, вчитель може підштовхнути учнів і до наукового пізнання. Звісно, категорія «Бог» до фізики не входить, але на стиках фізики й релігії, віри в Бога, тобто на відношеннях між фізикою й релігією маємо багато точок росту фізики й, взагалі, науки. Хоча декотрих мислителів, учених (особливо, філософів) віра в Бога може сковувати, сильно обмежувати їх вільне пізнання, але, як широко відомо, така віра і допомагала багатьом видатним ученим. Вона сприяла їм також у вирішенні фундаментальних проблем фізики і може ефективно використовуватись у вихованні4).

Філософське й емоційне підґрунтя духовно-піднесеної налаштованості вчителя фізики сприятиме й науковому розумінню учнями духовної природи людини також. Крім того, таке бачення фізичних законів додасть учню почуття особистої єдності з вищими планами існування, підсилить його прагнення до наукової довершеності у своєму світопогляді.

Для пізнання живих істот, багатства живого, фізика може запропонувати свої моделі, іноді достатньо влучні, ефективні. Здавна моделі, що успішно спрацювали у фізиці, вчені намагались застосувати й в інших сферах знань. Особливо - у тих, які щойно формуються, і, де зручних моделей дуже бракує. Дослідник використовував аналогію між моделлю й прототипом. Такий фізикалізм, на перших етапах розвитку новостворюваних теорій, зрештою, є виправданим. Згодом фізичні моделі ставали більше довершеними, переходили у більш загальні, абстрактні. Часто - у нефізичні, бувало й у загальнонаукові.

Надалі, звісно, переносячи знання про ту систему, яка є моделлю об'єкта, на цей об'єкт як її прототип, треба прагнути якомога більш достовірних висновків, висновків за аналогією. Слід підвищувати їх достовірність.

З цього приводу, вивчення фізики дуже освіжали би відомі ілюстрації з

біоніки, із теорії винахідництва й раціоналізаторства. Ті, - де ,копіюючи поведінку чи елементи будови тварин, інженери розробляли машини й механізми, подібні у чомусь до живих систем.

Надзвичайно вражають уяву аналогії між фізичними законами як відношеннями «грубої матерії» і відношеннями чи відносинами живих істот.

Що тут мається на увазі? Наприклад, хоча би на науково-популярному

_________

4) Хоча існування Бога науці, напевно, ніколи не довести, суворо не довести. «…У всякому разі, – можливо, станеться довести не більше, ніж існування любові. Але досить і того, що людина зможе лише відчувати Його і переживати на більш високому рівні. Навіть, коли Людина кінець–кінцем усвідомить, що, можливо, вона знайшла Бога, у неї, все одно, не буде доказів. Але, зате в неї буде рішення» [17, с. 83].

рівні, доречним буде встановлювати паралелі між поняттями й закономірностями, взятими з таких областей: теорія електромагнітного поля, теорія гравітаційного поля, теорія семантичного поля, теорія соціального поля, теорія біополя, тощо.

У закономірностях взаємодій між електричними зарядами або - між їх аналогами для магнітного поля, у законах гравітаційної взаємодії мас, можна знайти немало схожого із закономірностями взаємодії живих об'єктів, соціумів. Наприклад, соціально-культурних цінностей, живих організмів в екосистемі (екобіонтів) і т. д. Такі аналогії сильно інтригують.

Багато зі слушних аналогій вже широко відомо. ^ Птахи й китоподібні при свох міграціях поводяться, в магнітному полі Землі як маленькі магніти. Дуже малі дози ліків при гомеопатичному лікуванні, несуть організму значну інформацію, подібну до негентропії, тобто знімають ентропію, подібну до термодінамічної ентропії. Сонячний вітер також несе інформацію для Землі тощо.

Дуже оживляють викладання фізики, а головне, і зацікавлюють у ній ті заходи, коли вчитель пояснює учням, які він бачить способи використання фундаментального знання в прикладних цілях, і саме в гуманітарній сфері. Узагалі, тут ми поступово стаємо свідками того, що роль фізики як рушійної сили у розвитку суспільства підсилюється.

Колись фізика допоможе пояснити й досі незрозумілі так звані «лемурійські технології». Зокрема наприклад, - лозоходство, використання рамок та маятників при біолокації, кінезіологію (при віднайденні підземних водотоків, родовищ корисних копалин, нафти і т. д.[19; 20, с. 71 - 74]), та хоча би й ту ж саму гомеопатію а також іридодіагностику.

Зупинімося врешті на свідченнях того, що значимість фізики зростає навіть для духовного розвитку людини…

Згадаймо, у руслі гуманізації науки, щонайменше, про низку гучних фактів, наведених у наступних рядках.


^ 2. Очищувальна сила структурованої води, зокрема, - надто іонізованої води.


Звичайнісінька вода виявляється для нас зовсім не знайомою!.. Відомо, що зцілювальні, живильні, властивості води зростають після її намагнічування. Вона особливим чином структурується .

Вода, пропущена через певну низку металів, стає також структурованою, живильною. Та інформація, яку вона в собі містить, розповсюджуючись, допомагає очищенню атмосфери й ґрунту (Slim Spurling) [24; 25]. Зараз відкрито вже багато видів води, яка має надзвичайні властивості.

Кластерна вода під мікроскопом має вигляд сніжинок. Вона міститься у всіх молодих організмах.

^ Надто іонізована, чи надіонізована вода або так звана “суфійська” вода (суфійську воду відкрив світу семидесятирічний суфій Айхан Доюк) очищують водойми й ґрунти просто фантастично. Залляйте її у забруднене водоймище чи вилийте на забруднений ґрунт. І що побачите? Бруд, який випаде в осад, а потім виділений з водойму чи ґрунту, стає добривом(див. [24; 25; 15, с. 190 - 219]).

До того ж, надіонізована вода діє подібно тому, як діє заряджений електричний акумулятор! Суфійська вода гасить такі складні пожежі, які іншими засобами загасити дуже важко. Вона також позитивно діє на радіоактивні відходи.

Порівняно недавно відкрито кристалічні (або – квазікристалічні) форми рідкої (не замерзлої!) води. Такою є, наприклад, «клатратна вода».

^ Клатратна вода – це вода, де є молекули звичайної води, що утворили багатогранники, скажімо, додекаедры. Клатраты – це об'єднання молекул води в багатогранники, що нагадують за формою футбольний м'яч, порожні або заповнені речовинами. Властивості деяких зі вказаних таких різновидів води (чи навіть, модифікацій води, вироджених випадків води) змінюються в ході її намагнічування [25; 26, с. 67].

Такі, як вищезазначені, нещодавно виявлені форми води, мають, серед інших чудодійних атрибутів, і очищувальні, і цілительні якості. Така вода має свою “пам’ять”. Всі кристалічні гратки, чи кристалічні решітки, як відомо науці, оскільки вони мають так званий “далекий порядок”, то мають і певну “пам’ять” [20, с. 137].

Про емоційну взаємодію людей з водою широко відомі кілька чудових книг доктора Эмото [27 - 29] та фільмів нацю ж тему. Він у своїх експериментах попросив людей направити свої думки про любов на воду, і ми бачили наочний доказ того, що вода перетерпіла фізичні зміни.

Вода демонструє той факт, що емоція любові має дуже сильне енергетичне поле впливу. Природньо думати - біополе. Таке поле може змінити хімічні процеси, що відбуваються усередині людини. Це - поле, яке відчувають тварини, що живуть на планеті. Природа навіть відповідає на нього [31, с. 226].

Складається таке враження, що вода відгукується на наміри людини, на людські прагнення [14 –15; 32 - 43].

І деякі види рослин, і вода, котра міститься в них, здатні (в тій чи іншій мірі) екранувати шкідливі (якщо вони довготривалі) електромагнітні випромінювання; певні рослини й вода здатні знешкодити той магнетизм, який електрика породжує. Яким чином це їм “удається”? Це почала вивчати на базі фізики така наука, як радіоніка [17, c. 130].

Іще не раз, напевно, прийдеться нам дивуватися, коли наука почне відкривати нові, різнопланові і майже неймовірні, за звичними уявленнями, форми життя в воді. Та й - у повітрі, не кажучи вже про грунт, і, тим більше, про рослини, тощо [17, с. 93 –94; 23, с. 330].


^ 3. Слабке випромінювання очищує атмосферу.


Відомо, що електромагнітне випромінювання, яке несе певну, особливим чином зібрану екологічну інформацію, навіть дуже слабке випромінювання, очищує атмосферу [14-15; 43]. Ця екологічна інформація є притаманною такому стану атмосфери, який є природно чистим. Образно кажучи, вона ніби нагадує атмосфері, який стан для атмосфери є “рідним”, первісним, споконвічним.


^ 4. Бактерії й рослини, які живляться радіацією.


Віднайдено види таких бактерій, які поїдають радіоактивні відходи [44, с. 387-392; 45, с. 241 - 243; 16, с. 254-256; 46, с. 358-359] (див. також [35 – 43]). Серед таких бактерій найвідоміша deinococcus radiodurans [44, с. 391-392].

Відомо також, що і деякі рослини очищують ґрунт від радіації. Наприклад, коло Чорнобиля, на водоймищах, забруднених відходами, на плотах висаджуються соняшники. Їх коріння, опускаючись у воду, вбирає в себе радіоактивний бруд і перетворює небезпечні речовини в безпечні й корисні[46, с. 359; 47]. Тут ми маємо справу з так званим “холодним” термоядерним синтезом, який проводить жива клітина, але який іще не підкоряється фізичній машині [16; 7]. Наприклад, у ґрунті, де проростає кукурудза, може не бути такого мікроелемента як золото. Але живі клітини кукурудзи його самі собі синтезують і накопичують в оболонці зерна, в своєму початкові.

До того ж стає відомо все більше, про те, що не тільки рослини, а й тварини очищують довкілля від забруднення, зокрема, - від енергетичного забруднення й викривлення біополів [23, с. 254-255].

Із позиції філософів руху Нью-Ейдж [19; 20], якщо наука задіє духовні сили людини, то можна буде повністю нейтралізувати всі атомні відходи [19, с. 19].


^ 5. Елементарні частинки-близнюки.


У липні 1997 р. у Швейцарії відкрито такі пари (двійки) елементарних частинок, «частинок-близнюків», зв'язок між якими здійснюється зі швидкістю, що перевершує швидкість світла. «Близнюки» – це двійка частин атома, які завжди пов'язані один з одним і завжди знаходяться у спарованості. При правильній вдії, при особливому впливі на них, вони завжди рухаються разом, спаровано [46, c. 367-368; 45, с. 239-240]. Коли ви, заради експерименту, розносите їх на відстань, вони продовжують рухатись абсолютно синхронно. Якщо енергія однієї з цих частинок змінює свій знак, із другою відбувається те ж саме. Частинки-«близнюки» є випадком системи, структура якої – це відношення типу взаємного зв'язку чи залежності між частинками.

Наприклад, в Женевському університеті досліджувались фотони-близнюки, які утворилися при розпаді фотона, були розділені і пролетіли багато кілометрів ідентичними траєкторіями. Вважалось, що орієнтація кожного з цих фотонів у кінці шляху (яка визначалась за допомогою інтерферометрів, що встановлені в кінцевій точці) буде різною, оскільки вона є результатом незалежних випадкових процесів. Але, на практиці виявилося, що фотони-близнюки вели себе зовсім однаково, немов би кожний з них звідкись узнавав про орієнтацію другого в рамках якоїсь цілісної системи.

Про перспективи використання цього феномена в області криптографії та теорії кодування сповіщалось у науковому розділі “Нью-Йорк таймс”[45, с. 239-240].

Феномен частинок-близнюків змушує нас докорінно переглянути наші уявлення про час і простір. Бо при цьому явищі не виконується «вимога граничної швидкості» передачі зв'язку чи взаємодії, тобто – швидкості світла.

Тут об’єктивний зв’язок переміщується швидше, ніж ми можемо це виміряти.

Уявімо собі, що одна з частинок-близнюків відповідає за процеси в нашому комп’ютері, або в мозку. Друга частинка-близнюк (“напарниця” попередньої), також відповідає за аналогічні процеси у другої людини чи в її комп’ютері. Але ці люди знаходяться на відстані 12 мільярдів світових років. Тим не менше, вони разом спілкуються моментально, саме через таких частинок-близнюків. Виходить, ніби так, що моментальне спілкування між “частинками-близнюками” є основою спілкування між усіма духовними істотами у Всесвіті! Ніби – саме такий моментальний зв'язок відповідає формі Всесвіту.


^ 6. Електромагнітні властивості геному людини.


Наука визнає вдію на організм людини фізичних полів, наприклад, магнітних. Яскравий спалах інтересу до магнітних впливів на людське тіло, до магнітотерапії, з'явився у кінці 80-х, середині 90-х років ХХ століття. Широко, особливо за кордоном, стали відомими праці доктора Тодда Овокайтіса [48], де використовується вдія магнітного поля на клонування тварин. Т.Овокайтіс вважає, що він омолоджує ДНК за рахунок магнітного перепрограмування клітин [46, с. 374 - 379 ]. Особливо перспективним у медицині виявилося використання слабких динамічних магнітних полів, результатів взаємного накладання багатьох магнітних полів, точок екстремумів їх індукції [17, c. 157].

Узагалі, на сьогодні виявилося, що гени організму, по суті, містять код життя 5). У молекулі ДНК, що визначає спадкоємність, є не тільки біологічні, але й магнітні, електромагнітні, складові. Ці магнітні складові (МС) містять у собі програми для біологічних компонент ДНК. Тобто, тут через магнітний чинник природа керує і біологічним аспектом. І згадані (МС) є частиною електромеханічної та хімічної структури людського тіла [22, с. 403-418].

Дослідникам іще не вдалося чітко роздивитись магнітну компоненту ДНК. Але вони зуміли зареєструвати, немов би, її «тінь», дуже складну, ажурно-візерунчасту. За допомогою електромагнітних імпульсів, засобами «ядерного перепрограмування», вчені змогли омолоджувати клітини організму, відроджувати їх до життя [49; 46, с. 378].

^ Молекула ДНК виявилась також електричним колом, петлею, у якій здатен наводитись електричний струм шляхом індукції. Причому, при деяких умовах ДНК веде себе як напівпровідник із надзвичайними властивостями. А за деяких обставин, вона може бути навіть надпровідником, схоже, ще й - провідником із напрочуд швидким переносом енергії [50 – 53; 22, с. 415 -417]! Вона проявляє і квантові властивості, а з часом, з розвитком свідомості людини, вона активується і радикально змінює людину в цілому [20, C. 177 - 181].

Зрозуміло, що на магнітну підсистему у ДНК народжуваної людини діють магнітні поля Землі у місці народження, магнітні поля Місяця, багатьох

_______

5 )Існують прогнози, що приблизно через 15 років в ДНК буде відкрито давно шуканий так званий Лемурійський код. Див.: [20, c. 184 - 186].

планет, а також Сонця і т. д. Діють не тільки магнітні бурі на Землі, не тільки «земне відлуння сонячних буревіїв», як довів іще А. Чижевський [59].

Подібні факти підкріплюють, до речі, й астрологію, яка із сивих здавен намагається будуватися як наука, але її ще офіційно не визнано і вона досі відноситься до позанаукових премудростей [22, c.405; 44, с. 485-486; 16, с. 266-273; 27, с. 150 – 153; 20, с.173 - 174].

До того ж, з’явилися разючі наукові дослідження, щодо захворювань, які викликаються магнітними полями навколо нас, і щодо того, як запобігати такій

біді 6). Доведено, що змінне магнітне поле, діюче на організм, запускає виділення ряду ензимів, що у свою чергу служить сигналами для живих клітин. Ця система зв’язку на малих відстанях послуговує засобом, за допомогою якого клітини можуть передавати робочі команди своїм ДНК. В магнітних полях, зокрема, клітини швидко розростаються 7). Електромагнітні генератори вже зараз лікують людей. [54 – 58; 22, с. 408-412; 33, с. 192, 193].

Виявляється навіть, що музика впливає на ДНК, а ДНК сама, вібруючи, спричиняє певний аналог музики [17 c. 177 - 178].

Очікується також наукове підтвердження наступної інформації: “ДНК дуже чутливий магнітний механізм, сприймаючий магнітні впливи ззовні; йому можна передавати магнітні команди, пробуджуючи приховані в ньому потенціали”. А ці потенціали «затаїлись і покояться» там, готові до активації.

Можливо, що шляхом магнітного перепрограмування вдасться знешкодити й вірус імунної хвороби, СНІДу [19, c. 24 - 28].

Додаймо, що магнітне поле Землі , «^ Магнітна гратка» Землі, дуже щільно пов’язані з магнітним полем ДНК [22, c.402 - 441; 44, с. 421 – 432; 54 – 58; 17, с. 28].

Магнітні поля Землі, інших планет, Сонця, - всі вони впливають на наші ДНК [19, с. 43 - 46]. Це ще помітніше підштовхує нас до подиву: “Якою ж усе-таки нескінченною загальнолюдською цінністю є Природа!”

Багато є свідоцтв і того, що в нашій ДНК не дві спіралі, а 12 спіралей. Просто інші частини ДНК є не хімічними, а магнітними! Крім того, нші спіралі знаходяться у багатомірному світі, де 12 вимірів, а не широко відомих чотири (три просторових і один вимір часу – див нижче розд. 13 – 14, 16) [27, с. 150 – 151; 33, с. 192, 193; 20, с. 184 - 185].

Іще вимагає свого пояснення той факт, яким чином магнітне поле вказує шлях міграції птахам, китам. Фізика повинна долучитися й до пояснення того факту, що найбільш розвинені соціуми, цивілізації, географічно розташовуються не ближче до магнітних або географічних полюсів Землі, чи до відповідного екватора, а, навпаки, - у “середніх широтах” [17, с. 135-156]. Там знаходяться найнестабільніші та найбільш незбалансовані, у плані різних енергій, місця [17, c. 201, 135 – 136, 327, 330].

_______

6) Див. праці Девіда А. Савітца і А. Састре, США, “Американський журнал епідеміології” (American Journal of Epidemiology, 15 січня 1999 р.). Див. також [19, с. 24 - 28].

7) «Сайенс ньюс», Л.Сивитц, 23 вересня 2000 р.


^ 7. Анізотропія Космосу та енергія Космічної Ґратки.


З'являються серйозні аргументи на користь того, що у Космосі не всі напрями рівноправні [22, с. 418 - 428; 46, c.372 - 382]. Є свої сторони світу [5; 60 - 62]. Матерія розподілена і розподілюється із часом як не однорідна. Розповсюджується вона також не ізотропно, не однаково у всіх напрямах. У цьому сенсі, Космос більше схожий на кристал, аніж на газ чи плазму. Існує надія, що вагомі свідчення цьому вчені отримають, коли розташують свої телескопи на дуже великій відстані один від одного. Тоді зони так званої «темної матерії» (між галактиками і на фоні їх) повинні виглядати об'ємно з причин стереоскопічного ефекту. Уявімо собі, що ми побачили дещо на кшталт об'ємної кристалічної ґратки, чи решітки! А саме так, здається, воно і має бути 8).

По цій кристалічній гратці, немов по павутині, здатні і миттєво передаватися сигнали і перетікати енергія. Про таку енергію здогадувався іще А. Ейнштейн.

Очікується, що, використовуючи квантові властивості Всесвіту, врешті ми зможемо до цієї енергії (до енергії «^ Космічних Ґрат») підключитися, якщо вивести з рівноваги окрему, ізольовану від інших, ячейку, чи осередок, ґратки. Таке джерело дійсно було б «невичерпним» [64; 22, с. 177; 44, с. 394- 491; 60 – 61; 46, с. 372; 20, с. 28; 20, с. 38, 29, 30].

___

8)Тут можна було би навіть згадати, що «очі людини розташовано на певній відстані одне від одного саме заради об'ємного бачення» [44, с. 399 - 400].


^ 8. Енергія біополя всередині атома?


Ученим відомо, що всередині атома, між ядром і електронним шаром чи вихором (інакше - електронною хмарою) існує не пустота, і навіть не просто вакуум. Цей простір насичений енергією. Там вирує так званий «енергетичний суп», чи «енергетичний бульйон». Але тепер стає все більше обґрунтованим знання, згідно з яким, той вакуум (між ядром і електроном) заповнено саме енергією біополя [46, с. 48 – 56, с.379 – 382; 20, С. 14]. Що це означає? Якщо все так, якщо подібне знання є істинним, то тоді на атом може впливати своїм біополем людина. Причому впливати – безпосередньо!..

У зв'язку з теорією біополя, філософи по-новому переосмислюють визначення категорії «матерія», за дефініцією П. Гольбаха, переформульованою В. Леніним. Тепер, здається, об'єктивна реальність може, в деякому відношенні залежати від свідомості 9). Як писав колись іще ранній Ф. Енгельс, «свідомість не тільки відображує Світ, але й творить його".10)

Доктор Емото [27 - 29] підкрепив (а то й – довів?) ту думку, що емоції любові притаманне сильне поле впливу. Очевидно, - біополе. Воно впливає на воду. Воно може змінювати хімічні процеси, котрі протікають усередині людини. Це поле, яке відчувають тварини на Планеті. Природа навіть відповідає на нього [30, c. 226; 46, с. 48 - 49]: рослини краще ростуть, плодоносять; кристали його запам’ятовують і т. д… По всій видимості, біополе впливає на фізичні поля, воно, в певній мірі, може їх регулювати, може ними керувати.

Більше десяти років тому в Принстонському університеті (проект “Глобальна свідомість”) відкрито принцип дії датчиків, які реагують на активність Людської свідомості. Оскільки Людська свідомість багатомірна, датчики спрацьовують іще до того, як можлива подя відбудеться! Та подія, що відповідає певному процесу в свідомості. Можна сказати, що вони, ці датчики, здатні фіксувати ступінь імовірності тої чи іншої події.

Особливо яскраво вчені помітили подібне щодо процесів у глобальній свідомості, у свідомості тисяч людей, саме перед подіями, які не залишають рівнодушними чи безучасними людей у всьому світі [20, с. 216 - 218].

________

9) Щось подібне стверджувалося, знову ж таки, іще в стародавньому (нині ми би сказали – позанаукоому чи паранауковому) знанні: «все пронизано духом, енергією любові й тому відгукується на любов»[45,с. 48-49]. Свідомість безпосередньо змінює Світ [25,с. 276-278]. Наші думки можуть змінювати нашу ДНК! [31, с. 190 - 192].

10) Якщо не торкатися гносеологічної сторони в дефініціях матерії, то, з боку онтології, матерія – це об'єктивна реальність, що не залежить від свідомості. Від свідомості «узагалі як такої» (тобто, - від якої б то не було свідомості, від будь-якої свідомості)… Але тепер вже філософи замислюються: «чи може бути хоча б яка-небудь об'єктивна реальність ізольованою від довільної свідомості?». Може, вона (крайньою мірою, деяка об'єктивна реальність) іноді бува й залежить від надсвідомості? Чи, можливо, знайдеться така об’єктивна реальність, яка залежить, крайньою мірою, від свідомості надзвичайної. Від такої, - яка буває, скажімо, в екстрасенсів?.

Принаймні, з одного боку, можна виділити так звану «грубу» (чи відносно-грубу) матерію, котра не залежить від якоїсь конкретної свідомості. А з другого боку, - «тонку» матерію (чи відносно-тонку), яка саме залежить від цієї ж свідомості.


^ 9. Незбагненні спалахи гамма-випромінювання на Землі й народження Індиго-дітей.


Починаючи з 1994 р. астрономи багатьох країн реєструють надзвичайно потужні викиди енергії у Всесвіті («Сайенс Ньюз», том 14, 5 лютого 1994 р. «Гранд Рапідз Пресс», 15 лютого 1994 г.). Спалахують об’єкти в мільярд мільярдів разів яскравіші, ніж Сонце. До нас доходять -випромінювання від об’єктів, що знаходяться на самому краю того Космосу, який спостерігається, десь за 12 мільярдів світових років від Сонця. Такі джерела променів ведуть себе дуже дивно, вони не віддалюються від нас, як зазвичай розбігаються галактики. Червоного зміщення у спектрі їх променів немає. Знайдене 28 лютого 1997 р. джерело GRB 970228 спалаху гамма-випромінювання виявилося зовсім не зрозумілим із позиції науки [45, с.66, 76, 226, 248; 70; 71; 46, c.364-367; 44, с. 152; 16, с. 256].

Як відомо, десь із початку 80-х років ХХ ст., народжується багато обдарованих дітей, дітей з надзвичайними здібностями. Це – так звані “Індиго-діти” і така їхня особлива модифікація, як «Кристальні Діти». Існують аргументи (і не тільки у філософів) на те, що цей феномен пов’язаний як із інтенсивним космічним випромінюванням, так і з тим, що наша Сонячна система, рухаючись по еліпсу, зараз наближується до центру галактики, до центру Чумацького Шляху. Тому, як кажуть, ми переходимо із “задвірків”, чи з “передмістя”, Галактики - до її “густіше населених районів”, ми входимо в той шар галактичного біополя, де воно має більшу напруженність. Це біополе незвичним чином впливає на гени, на ДНК організмів, що народжуються.[46; 47; 72 - 76; 40; 59 – 61; 17, с. 117, 154, 220, 221, 264, 265; 30, с. 356; 33, с. 181 – 193; 19, с. 66, 67, 106 – 108; 63 – 69].

У цьому зв'язку, ідеологи сучасного всесвітнього філософського руху Нью Эйдж (див., наприклад, [20; 30 – 43]), і навіть учені, звертають