Реферат: Міністерство освіти І науки україни тернопільський державний технічний університет імені івана пулюя

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ПУЛЮЯ


Кафедра енергозбереження

та енергетичного менеджменту


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

Для студентів спеціальності 7.000008 „Енергетичний менеджмент”


Тернопіль

2009

ГРАФІК ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

Перед початком виконання дипломного проекту студент повинен розробити календарний план роботи на весь період з зазначенням черговості виконання окремих етапів. Після узгодження з керівником календарний план представляється на затвердження завідуючому випускної кафедри (додаток Б).

Кафедра встановлює строки періодичної звітності студентів по виконанню дипломного проекту. В установлені строки студент звітується перед керівником і завідуючим кафедрою, які фіксують степінь готовності проекту.

За прийняті в дипломному проекті рішення та правильність всіх даних відповідає студент – автор дипломного проекту. Закінчений дипломний проект, підписаний студентом і консультантами, представляється студентом керівнику.

Після перегляду і схвалення дипломного проекту керівник підписує його і разом зі своїм письмовим відгуком представляє завідуючому кафедрою. У відгуку повинна бути приведена характеристика всієї роботи по всім розділам.

Завідуючий кафедрою на підставі цих матеріалів вирішує питання про допуск студента до захисту. Якщо завідуючий кафедрою вважає неможливим допустити студента до захисту дипломного проекту, то це питання розглядається на засіданні кафедри з участю керівника. Протокол засідання затверджується ректором ВНЗ.

При позитивній оцінці дипломного проекту він підписується завідуючим кафедрою і направляється на рецензію ведучім спеціалістам підприємств або науковим співробітникам.

Рецензія в закритому конверті представляється в ДЕК разом з дипломним проектом, відгуком керівника і іншими документами, які б підтверджували практичну або наукову цінність виконаної роботи (копії статей або виступів на конференціях, моделі, стенди, макети і т.ін.).


^ ПОРЯДОК ЗАХИСТУ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

Захист дипломного проекту перед ДЕК проводиться згідно графіка, затвердженого деканом факультету в такій послідовності:

1.Представлення дипломанта секретарем ДЕК, проголошення характеристики і теми проекту.

2.Доклад дипломанта.

3.Відповіді дипломанта на питання голови, членів ДЕК і присутніх.

4.Оголошення відгуку, рецензії і інших документів, які підтверджують цінність роботи.

5.Відповіді дипломанта на зауваження рецензента.

6.Виступ керівника.

Доповідь дипломанта повинна бути стислою (не більше 15 хвилин), конкретною і відображати наступні моменти:

а) актуальність теми, аналіз існуючих шляхів рішення поставленої задачі;

б) сутність запропонованого рішення і його реалізації;

в) конкретні питання, вирішені під час проектування, аналіз отриманих результатів на предмет оптимальності;

г) очікуваний економічний ефект від впровадження у виробництво.

Оцінку якості проекту дає ДЕК на закритому засіданні (після всіх захистів, передбачених графіком в даний день).

При оцінці враховується актуальність проекту, степінь новизни, відповідність сучасному рівню розвитку науки і техніки, якості графічної частини і пояснюючої записки, чіткість доповіді і відповідей на питання, глибина наукової проробки поставленої задачі, відгук керівника проекту і рецензента, практична цінність отриманих результатів і можливість їх впровадження .

Після оголошення головою ДЕК результатів захисту, дипломні проекти і вся документація до них повинні бути передані дипломантами відповідальним особам кафедри і бібліотеки на постійне зберігання.


^ СТРУКТУРА ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ


Перший аркуш дипломного проекту – титульний аркуш (див. Додаток А).

Титульний аркуш повинен містити :

а) найменування міністерства;

б) найменування вищого навчального закладу, де виконана робота;

в) назву профілюючої кафедри ;

г) назву роботи;

д) шифр групи, прізвище, ім’я, по батькові автора

е) науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника і (або) консультанта;

ж) назви обов’язкових розділів;

з) наукові ступіні, вчені звання, прізвища і ініціали консультантів;

і) науковий ступінь, вчене звання прізвище і ініціали завідувача кафедрою;

к) число, місяць рік.


^ Другий аркуш – це завдання до дипломного проекту з календарним планом його виконання (див. Додаток Б).


Третій аркуш – це реферат обсягом не більше 500 слів. Він повинен містити:

а) дані про об’єм звіту - кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість використаних першоджерел;

б) текст реферату - який повинен відображати:

1) об’єкт дослідження або розробки;

2) мету роботи;

3) метод дослідження і апаратуру;

4) отримані результати і їх новизну;

5) основні конструктивні, технологічні і техніко-експлуатаційні характеристики;

6) ступінь впровадження;

7) рекомендації по впровадженню або підсумки впровадження результатів НДР;

8) галузь застосування;

9) економічну ефективність або значимість роботи;

10) прогнозні припущення про розвиток об’єкту дослідження.

в) перелік ключових слів - який повинен включати від 5 до 15 слів або словосполучень із тексту звіту, які в найбільшій мірі характеризують його зміст і забезпечують можливість інформаційного пошуку. Ключові слова подаються в називному відмінку і друкуються великими буквами в лінійку через коми.

Якщо звіт не містить даних з перелічених структурних частин реферату, то в тексті реферату вона опускається, при цьому послідовність викладення зберігається.

^ Четвертий аркуш – це зміст (1-2 сторінки).

Зміст подають на початку роботи з найменуваннями та номерами початкових сторінок усіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури та ін.


^ П’ятий аркуш – це перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності).

Якщо в роботі вжито специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у роботі окремим списком, який розміщують перед вступом.

Перелік друкують двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа - їх детальну розшифровку.

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.


^ Шостий аркуш – це вступ (2-3 сторінки).

Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми (задачі) та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

Далі у вступі подають загальну характеристику роботи в рекомендованій нижче послідовності.

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми чітко, аргументовано обґрунтовують актуальність і доцільність проведення роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України.

Мета і завдання дослідження. Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно вирішити для її досягнення. Не слід формулювати мету як „Дослідження...”, „Вивчення...”, тому що ці слова вказують на засіб досягнення , а не на неї саму. Мета роботи звичайно тісно переплітається з назвою роботи і повинна чітко вказувати, що саме вирішується.

Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження або досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Практичне значення отриманих результатів. У роботі, котра має теоретичне значення, подають відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в роботі з прикладним значенням - висвітлюють результати практичного застосування отриманих результатів або рекомендації щодо їх використання.

Особистий внесок дипломанта. Коротко викладають нові наукові положення (рішення), запропоновані дипломантом особисто. Необхідно показати відмінність отриманих результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (уперше отримано, удосконалено, дістало подальший розвиток).


Додаток А

^ Міністерство освіти і науки України
Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя


Кафедра енергозбереження

та енергетичного менеджменту


^ ПОЯСНЮЮЧА ЗАПИСКА

ДО ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ НА ТЕМУ:

Розробка схем живлення люмінесцентних ламп, працюючих при

низьких температурах навколишнього середовища




















Студент групи ЕМ - 51 Петренко Богдан Романович


Керівник проекту к.т.н., доц. Тарасенко Микола Григорович


КОНСУЛЬТАНТИ:

Охорона праці і ТБ доц. Яриш М.К.




Охорона навкол. середов. доц. Куц В.П.

Техн. економ. частина доц. Борзов А.П.

Екологія доц. Петришин А.І.

Рецензент директор ІЦ Рой Р.Н.

Нормоконтроль ас. Нікулін Р.А.








Завідувач кафедрою к.т.н., доц. Ямко Мирон Петрович

^ 15 червня 2009 року

Додаток Б

^ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. Івана Пулюя


Факультет Електромеханічний


Кафедра Енергозбереження та енергетичного менеджменту


Спеціальність 7.000008 Енергетичний менеджмент


ЗАТВЕРДЖУЮ:

Зав. кафедрою к.т.н., доц. Ямко М.П.

____________________

25 січня 2004 року

ЗАВДАННЯ
на дипломний проект студентові
^ Петренку Богдану Романовичу

1.Тема проекту (роботи) Розробка схем живлення люмінесцентних ламп, працюючих при низьких температурах навколишнього середовища

затверджена наказом по університету від 05 лютого 2004 року №_27__


2.Термін здачі студентом закінченого проекту (роботи) ________10 червня 2004 р.


3.Вихідні дані до проекту (роботи): Розробити конструкцію запалюючої провідної смуги, схему живлення і запалювання люмінесцентних ламп потужністю 20,30,40(18,36,58) Вт для надійної роботи в інтервалі температур – 20...+50 оС . Напруга мережі 220 В, частота 50 Гц, напруга запалювання 170...700 В, напруга попереднього підігріву не більше 10,5 В, струм попереднього підігріву (0,9...2,0) від номінального струму ламп.__________________________________________________


4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, що їх належить розробити).

а) аналіз літературних даних і постановка задач дипломного проектування._______

б) розробка конструкції запалюючої провідної смуги та її виготовлення;___________

в) розробка схеми живлення і запалювання люмінесцентних ламп;________________

г)електричний і конструктивний розрахунок трансформатора для підігріву електродів люмінесцентних ламп;_____________________________________________

д)експериментальні дослідження ефективності застосування розробленої конструкції запалюючої провідної смуги;_______________________________________

е) техніко-економічне обгрунтування проекту;_______________________________

ж) розробка заходів з екології навколишнього середовища;________________________
^ з) розробка заходів з охорони праці.

5.Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень)____

а) конструкція запалюючої провідної смуги (заг. вигляд, деталі) - 2 л. ф.А1__

б) конструкція трансформатора розжарювання(заг. вигляд, деталі) - 3 л. ф.А1___

г) електричні схеми включення з розробленим запалюючим пристроєм - 2 л. ф.А1___

д) результати експеримент. досліджень (таблиці, графіки, формули) - 3 л. ф.А1__

6. Консультанти з проекту (роботи) з зазначенням розділів проекту, що їх стосуються



Розділ




Консультант

Підпис, дата

Завдання

видав

Завдання

прийняв

т.-економ. част

доц. Борзов А.П.







охор. навк. серед.

доц. Куц В.П.







охор.праці і ТБ

доц. Яриш М.К.





















7. Дата видачі завдання ______________20 грудня 2003 року_________________________

Керівник _____________________

(підпис)

Завдання прийняв до виконання ______________________

(підпис)
^ КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
Пор.

№

Назва етапів дипломного

проект(роботи)

Термін виконання

етапів проекту

(роботи)

Приміт-

ки

1.

Аналіз літературних даних і постановка










задач на дипломне проектування

15.01.04...29.01.04




2.

Розробка конструкції запалюючого при -










строю

01.03.04...15.03.04




3.

Виготовлення дослідних взірців запалюю -










чих пристроїв

10.03.04...25.03.04




4.

Розробка схем живлення і запалювання










люмінесцентних ламп

25.03.04...10.04.04




5.

Проведення експериментальних дослід -










жень

11.04.04...25.04.04




6.

Розрахунок розжарювального трансформа










тора на ЕОМ

11.04.04...16.04.04




7.

Техніко- економічне обґрунтування проек-










ту

17.04.04...30.04.04




8.

Розробка заходів з екології навколишнього










середовища

30.04.04...10.05.04




9.

Розробка заходів з охорони навколишньо -










го середовища

11.05.04...20.05.04




10.
Оформлення дипломного проекту
21.05.04...10.06.04






Студент-дипломник ________________________

(підпис)
Керівник проекту ________________________
(підпис)

РОЗДІЛИ


Перший розділ – це суть роботи, основна її частина.

Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожен розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом обраного напрямку й обґрунтуванням застосованих методів досліджень. Наприкінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від незначних подробиць.

^ У розділах основної частини подають:

- огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень (5 – 10 сторінок);

обґрунтування вибраного напрямку роботи (1 – 2 сторінки);

призначення та область застосування виробу, який проектується (3 – 7 сторінок);

розрахунок вибраної конструкції (електричний, конструкторський, технологічний) (25 – 50 сторінок).

^ Другий розділ – це науково – дослідна частини, яка повинна включати в себе:

1) виклад загальної методики і основних методів досліджень (5 – 15 сторінок);

2) експериментальну частину і методику досліджень (10 – 25 сторінок);

3) проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження (10 – 25 сторінок);

4) аналіз і узагальнення результатів досліджень (3 – 10 сторінок)

техніко – економічне обґрунтування проекту (10 – 15 сторінок).

^ Третій розділ – економічний ефект який повинен включати в себе: економію всіх виробничих ресурсів (живої праці, матеріалів, капітальних вкладень), отримувану в господарській діяльності, яка виявляється у підвищенні продуктивності суспільної праці і зростанні національного прибутку.

^ Четвертий розділ – це розробка заходів з охорони праці (10 – 15 сторінок).

П’ятий розділ – це розробка заходів з екології та охорони навколишнього середовища (5 – 8 сторінок).


Висновки

У висновках (2 – 3 сторінки) наводять оцінку одержаних результатів роботи або її окремого етапу (негативних також) з урахуванням світових тенденцій вирішення поставленої задачі; можливі галузі використання результатів роботи; народно - господарську, наукову, соціальну значущість роботи.


^ Список використаних джерел

Слід укладати в порядку згадування їх у тексті за наскрізною нумерацією.

У разі потреби для повноти сприйняття роботи до додатків можна включити допоміжний матеріал:

- протоколи і акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту;

- інструкції і методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, розроблені в процесі виконання дипломної роботи;

- ілюстрації допоміжного характеру.


^ ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ


Дипломну роботу друкують на комп’ютері або пишуть від руки з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) з рамками, можна також подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату АЗ, через півтора міжрядкових інтервали (до тридцяти рядків на сторінці).

Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. ^ Обсяг дипломного проекту 90 -120 сторінок.

Зазначений вище обсяг розрахований на використання при його оформленні звичайних (не портативних) друкарських машинок при друкуванні через 2 інтервали на папері формату А4 або комп’ютерів з використанням шрифтів тестового редактора Times New Roman розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. При рукописному виконанні дипломної роботи об’єм зростає в 1,3 рази.

Текст дипломної роботи друкують(пишуть), залишаючи поля таких розмірів:

ліве - не менше 20 мм;

праве - не менше 10 мм;

верхнє - не менше 20 мм;

нижнє - не менше 20 мм.

При оформленні текстової частини на листах з рамкою, відступи від тексту до рамки: зліва і справа – не менше 5 мм, зверху і знизу – не менше 10 мм. Шрифт друку повинен бути чітким з однаковою щільністю тексту, стрічка (паста кулькової ручки) - чорного кольору середньої жирності.

Вписувати в текст дипломного проекту окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Надруковані на ЕОМ програмні документи мають відповідати формату А4 (при необхідності розрізують), їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, в додатках.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин роботи “РЕФЕРАТ”, “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “РОЗРОБКА ЗАХОДІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ”, “РОЗРОБКА ЗАХОДІВ З ЕКОЛОГІЇ НАВКАЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА”,”ВИСНОВКИ”, “ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів - маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці таким чином надрукованого заголовка ставиться крапка. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3 - 4 інтервалам (один рядок шрифту №14 ).

Кожну структурну частину роботи починають з нової сторінки. При оформленні текстової частини на листах з рамкою розміри рамок для основних частин мають відповідати формі 2, а для наступних листів – формі 2а (див. Додаток С). До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів підлягають нумерації на загальних засадах.


Додаток С

Форма 1

Кутова рамка для креслень і схем

















(2)















































(1)

(4)

Літ.

Маса

Масш.

Зм

Листт

№ докум.

Підпис

Дата











(5)


(6)

Розроб.










Перевір.










Консульт.










Лист (7)

Листів (8)

Зав. каф.

(11)

(12)

(13)


(3)


(9)

Н. контр.










Реценз.











Форма 2

Основний напис для текстових конструкторських документів

(перший або заголовний листок)








































(2)




Зм.

Лист

№ докум.

Підпис

Дата




Розроб.











(4)

(1)


Літ.

Лист.

Листів.

Перевір.



















(7)

(8)

Консульт.



(11)

(12)

(13)




Зав. каф.










(9)

Н. контр.

















Форма 2а

Основний напис для креслень(схем) та текстових

конструкторських документів(наступні листи)



















Лист
















(2)







Зм.

Лист

№ докум.

Підпис

Дата




(7)
^ НУМЕРАЦІЯ СТОРІНОК

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №..

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи не проставляючи його номера. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

При виконанні текстової частини на листах з рамкою, номер сторінки проставляють у відповідній графі рамки. При цьому на першій сторінці кожного розділу поміщають кутовий штамп за формою 2, розміри і правила заповнення якого регламентовані ГОСТ 2.104-68. Графу 8 на цих листах не заповнюють, а в графі 7 показують порядковий номер листа, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок.

Такі структурні частини роботи, як “РЕФЕРАТ”, “ЗМІСТ” , “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ” , “ВСТУП” , ВИСНОВКИ , “ПЕРЕЛІЕ ПОСИЛАНЬ” не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «І. ВСТУП» або „6. ВИСНОВКИ”. Розділи нумерують наступним чином: ставлять номер, крапку і вказують назву розділу. Наприклад: 4. РОЗРОБКА ЗАХОДІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ (крапки в кінці назви розділу не ставлять).

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.»(другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: „Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).Назва таблиці пишеться в новому рядку з центруванням. Наприклад:


Таблиця 1.2

Характеристики лампи








Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова „Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: „Продовження табл. 1.2”.

Формули в роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери пишуть біля правого берега аркуша в одному рядку з відповідною формулою в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1.Потужність вказана в кіловатах.

2. Дані таблиці відповідають температурі повітря 200С.

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку Після передруку рукопис дипломного проекту треба ретельно вичитати. Навіть найдосвідченіші й грамотні друкарі можуть допустити помилки (особливо це стосується правил бібліографічного опису літературних джерел).

Всі помилки і описки необхідно виправити. Кількість виправлень повинна бути мінімальною: на одній сторінці не більше двох виправлень від руки чорним чорнилом.


^ ПОДАННЯ ТЕКСТОВОГО МАТЕРІАЛУ


Текстовий матеріал наукового значення різноманітний. До нього (окрім розглянутих вище елементів) належать складні числівники, літерні позначення, цитати, посилання, перерахування і т. ін., тобто те, що при оформленні роботи потребує знання особливих техніко-орфографічних правил.

^ У роботах гуманітарного та соціального напрямків використовується, як правило, цифрова та словесно-цифрова форма запису інформації. Розглянемо спочатку правила запису кількісних числівників.

Прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць виміру, пишуться словами. Наприклад, п'яти верстатів (не: 5 верстатів), на трьох зразках (не: на 3 зразках).

Складні кількісні числівники пишуться цифрами, за винятком тих, якими починається абзац (такі числівники пишуться словами). Числа із скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами. Наприклад, 7 л, 24 кг. Після скорочення «л», «кг» і т.ін. крапка не ставиться При перерахуванні однорідних чисел (величин і відношень) скорочена назва одиниці виміру ставиться тільки після останньої цифри. Наприклад, 3, 14 та 25 кг.

^ Кількісні числівники узгоджуються із іменниками у всіх відмінкових формах, крім називного та знахідного відмінків. Наприклад, від п'ятдесяти гривень (род. відм.), шістдесяти банкам (дав.відм.) і т.ін. У формах називного та знахідного відмінків чисельники керують іменниками. Наприклад, є п'ятдесят (наз.відм.) гривень (род.відм.), одержати п'ятдесят (знах.відм.) гривень (род.відм.).

Кількісні числівники при запису їх арабськими цифрами не мають на письмі відмінкових закінчень, якщо вони супроводжуються іменниками. Наприклад, на 20 сторінках (не: на 20-ти сторінках).

При написанні порядкових числівників треба дотримуватися таких правил. Прості та складні порядкові числівники пишуться словами. Наприклад, третій, тридцять четвертий, двісті шостий. Винятком є випадки, коли написання порядкового номера обумовлено традицією, наприклад, 4-й Український фронт.

Числівники, цю входять до складних слів, у текстах пишуться цифрами. Наприклад, ^ 15-тонна вантажівка, 30-відсотковий розчин. Останніми роками все частіше використовуються форми без нарощування відмінкового закінчення, якщо контекст не припускає ніяких подвійних тлумачень, наприклад, у 3% розчині.

Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, мають відмінкові закінчення. При запису після риски пишуть: а) одну останню літеру, якщо вони закінчуються на голосний (крім «о» та «у») або на приголосний звук; б) дві останні літери, якщо закінчуються на приголосний та голосний «о» чи «у». Наприклад, третя декада - 3-я декада (не: 3-тя), п'ятнадцятий день - 15-й день (не: 15-ий), тридцятих років - 30-х років (не: 30-их), десятого класу -10-го- класу (не: 10-о або 10-ого), у сьомому рядку - у 7-му рядку (не: 7-у або 7-ому).

При перрахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться тільки один раз. Наприклад, товари 1 та 2-го сорту.

Після порядкових числівників, позначених арабськими цифрами, якщо вони стоять після іменника, до якого відносяться, відмінкові закінчення не ставляться. Наприклад, у розділі 3, на рис. 2.

Так само без відмінкових закінчень записуються порядкові числівники римськими цифрами для позначення порядкових номерів століть (віків), кварталів, томів видань. Наприклад, XX століття (не: ХХ-е століття).

У дипломних(курсових) проектах часто зустрічаються скорочення.

Це частина слова, або усічене ціле слово. Такий скорочений запис слів і словосполучень використовується для зменшення обсягу тексту з метою дати максимум інформації.

Для утворення таких слів використовуються три основних способи:1)залишається тільки перша (початкова) літера слова (рік - р.); 2)залишається частина слова, відкидається закінчення та суфікс (рисунок - рис.); 3) пропускається кілька літер у середині слова, замість яких ставиться дефіс (університет - ун-т). Тут треба мати на увазі, що скорочене слово повинне закінчуватися на приголосний, окрім «й».

^ У науковому тексті трапляються такі види скорочень: 1) літерні абревіатури; 2) складноскорочені слова; 3) умовні графічні скорочення за початковими літерами слів; 4) умовні графічні скорочення за частинами слів та початковими літерами.

Літерні абревіатури складаються з перших (початкових) літер повних найменувань і розподіляються на:

а) такі, що читаються за назвами літер (США, ФРН);

в) такі, що читаються за звуками, позначеними відповідними літерами (ВАК - Вища атестаційна комісія, вуз - вищий учбовий заклад).

Крім загально прийнятих літерних абревіатур використовуються запроваджені авторами літерні абревіатури, які скорочено позначають якісь поняття із відповідної галузі знань. При першому згадуванні ці абревіатури вказуються у круглих дужках після повного найменування, надалі вживаються у тексті без розшифровки.

Іншим видом скорочень є складноскорочені слова, які складаються із поєднання:

а) усічених та повних слів (профспілка - професійна спілка); б) тільки усічених слів (колгосп - колективне господарство). У наукових текстах крім загальноприйнятих складноскорочених слів використовуються також складноскорочені слова, розраховані на вузьке коло спеціалістів.

Ще один вид скорочень - умовні графічні скорочення за початковими літерами (к.к.д. - коефіцієнт корисної дії) застосовуються переважно в технічних текстах. Від літерних абревіатур вони відрізняються тим, що читаються повністю, скорочуються тільки на письмі і пишуться з крапками на місці скорочення,

І нарешті, в тексті робіт зустрічаються умовні графічні скорочення за частинами і початковими літерами слів. Вони поділяються на:

а) загальноприйняті умовні скорочення;

в) умовні скорочення, прийняті у спеціальній літературі, зокрема в бібліографії. Наведемо кілька загальноприйнятих умовних скорочень, що використовуються) після перерахування (і т.ін. - і таке інше, і т.д. - і так далі, і т.п. - і тому подібне);

г) при посиланнях (див. - дивись, пор. - порівняй);

д) при позначенні цифрами століть і років (ст. - століття, ст.ст. - століття, р. - рік, рр. - роки). Існують також такі загальноприйняті скорочення: т. -том, н.ст. - новий стиль, ст.ст. - старий стиль, н.е. - наша ера, м. - місто, обл. - область, гр. - громадянин, с. - сторінки, акад. - академік, доц. - доцент, проф. -професор).

Слова «та інші», «і таке інше» всередині речення не скорочують. Не допускається скорочення слів «так званий» (т.з.), «наприклад» (напр.), «формула» (ф-ла), «рівняння» (р-ня), «діаметр» (діам.).

У текстах і формулах дуже поширені літерні позначення. Такі позначення повинні відповідати затвердженим стандартам та іншим нормативним документам. В ідеальному випадку у кожній роботі повинна бути створена така система, в якій кожній літері відповідає одна величина, і навпаки, кожна величина репрезентується однією літерою. Іншими словами, ідеальна система не повинна містити багатозначних і синонімічних літерних позначень.

Наукові тексти відзначаються великою кількістю перерахувань (переліків), які складаються як із закінчених, так і незакінчених фраз. Незакінчені фрази пишуться з маленьких літер і позначаються арабськими цифрами або маленькими літерами із напівкруглою дужкою, що закривається. Існують два варіанти оформлення таких фраз.

Перший варіант: перерахування складаються з окремих слів (або невеликих фраз без розділових знаків всередині), які пишуть в підбор з іншим текстом і відокремлюють один від одного комою. Наприклад:

Турбіни розділяються на три види: 1) активні, 2) реактивні і 3) комбіновані.

Другий варіант: перерахування складаються із розгорнутих фраз з власними розділовими знаками. Тут частини перерахування найчастіше пишуться з нового рядка і відокремлюються один від іншого крапкою з комою. Наприклад:

Новий верстат відрізняється від старого:

а) наявністю щита, який є екраном;

б) великою швидкістю обертання свердла;

в) кращою ізоляцією електропроводки, розподільчих щитів і пульта управління.

Коли частини перерахування складаються із закінчених фраз, вони пишуться із абзацними відступами, починаються з великих літер і відокремлюються один від іншого крапкою. Наприклад:

За принципом дії автомобільні і мотоциклетні двигуни поділяються на дві основні групи:

1. Карбюраторні двигуни. До їх числа належать двигуни автомашин і двигуни мотоциклів.

2. Дизельні двигуни. Це насамперед двигуни важких вантажних автомобілів, що працюють на дизельному паливі.

Текст усіх елементів перерахування граматично підпорядковується головній ввідній фразі, котра передує перерахуванню. Основну ввідну фразу не