Реферат: Ий на допомогу бібліотекарям області у плануванні краєзнавчої роботи на 2008 рік І популяризації серед широкого кола читачів літератури до ювілейних дат Сумщини

ПЕРЕДМОВА


Рекомендаційний бібліографічний довідник «Знаменні і пам’ятні дати Сумщини на 2008 рік» призначений на допомогу бібліотекарям області у плануванні краєзнавчої роботи на 2008 рік і популяризації серед широкого кола читачів літератури до ювілейних дат Сумщини.

Довідник містить хронологічний перелік основних знаменних і пам’ятних дат області на 2008 рік. До окремих дат подаються інформаційні довідки і бібліографія (переважно до тих дат, які раніше не включалися в календар). Ці дати у переліку позначені зірочками.

Бібліографію слід доповнювати новою поточною інформацією. Також стануть у нагоді і календарі: «Знаменні і пам’ятні дати Сумщини на 2003 рік», «Знаменні і пам’ятні дати Сумщини на 1998 рік».

Відбір літератури закінчено в травні 2007 року.

Свої доповнення і зауваження просимо надсилати до відділу краєзнавчої літератури і бібліографії Сумської обласної універсальної наукової бібліотеки.


СІЧЕНЬ


- 75 років заснування газети Середино–Будської районної Ради народних депутатів «Знамя труда» (1933).

- 90 років заснування Роменської міськрайонної газети «Вісті Роменщини» (1918).

1 70 років від дня народження В.Г.Кулика (1938), поета, члена Національної спілки письменників України, уродженця с. Миколаївка, тепер с. Жовтневе Білопільського району.

6 110 років від дня народження П.М.Іванченка (1898–1995), художника-живописця, майстра художньої кераміки, уродженця с. Андріяшівка Роменського району.

8 130 років тому в м. Суми прийшов перший поїзд (1878).

12 90 років від дня народження П.П.Бойка (1918–1968), українського актора і режисера, заслуженого артиста УРСР, уродженця с. Улянівка Білопільського району.

15 100 років від дня народження П.Т.Гриценка (1908–1945), Героя Радянського Союзу, уродженця с. Залізняк Сумського  району.

20 70 років від дня народження О.Т.Єрмоленко (1938), художника декоративно-ужиткового мистецтва, члена Спілки художників України (1982), уродженки с. Олексіївка Сумського району.

21 95 років від дня народження Г.А.Нудьги (1913–1994), літературознавця, критика, фольклориста, кандидата філологічних наук, члена Національної спілки письменників України (1963), уродженця с. Артюхівка Роменського району.

22 75 років від дня народження А.Ю.Мокренка (1933), українського співака, народного артиста України, уродженця с. Терни Недригайлівського району.

*28 70 років від дня народження Л. І. Жаботинського (1938), видатного спортсмена, чемпіона, важкоатлета, олімпійського чемпіона, заслуженого майстра спорту СРСР (1964), професора, почесного громадянина м. Запоріжжя, уродженця с. Успенка, нині у складі смт. Краснопілля.

*31 70 років від дня народження Ю. М. Царика (1938), письменника, члена Національної спілки письменників України (1995), лауреата обласної літературної премії ім. М. Хвильового (2000 р.), уродженця м. Чернігів.


ЛЮТИЙ


3 35 років тому прийняв перших пасажирів новий автовокзал в м. Суми (1973).

8 70 років від дня народження А.І.Давидова (1938–2002), письменника, члена НСПУ (1976), лауреата республіканської премії ім. Лесі Українки, уродженця с. Бочечки Конотопського району.

23 95 років від дня народження О.М.Кустенка (1913–1993), письменника, члена НСПУ (1988), уродженця Чернігівської області. Останнє десятиріччя свого життя мешкав у Сумах.

26 50 років від дня народження О.М.Чередниченка (1958), живописця, монументаліста, члена Спілки художників України (1992), уродженця Харківської області. Живе в м.Суми.


БЕРЕЗЕНЬ


8 130 років від дня народження Б.Г.Іваницького (1878–1953), українського лісівника, громадського і просвітнього діяча, уродженця м. Суми.

10 80 років від дня народження Л.Т.Бойко (1928), актриси, народної артистки України, уродженки м. Ромни.

10 80 років від дня народження О.П.Пилєва (1928), художника, скульптора, заслуженого діяча мистецтв (1980), уродженця с. Пилівка Охтирського району.

11 120 років від дня народження В.М.Чечвянського (Губенка) (1888-1937), українського письменника, сатирика-гумориста, уродженця х. Чечва, тепер с. Грунь Охтирського району.

13 120 років від дня народження А.С.Макаренка (1888–1939), педагога, письменника, уродженця м. Білопілля.

16 90 років від дня народження Г.К.Задорожного (1918), Героя Радянського Союзу, уродженця с. Стара Іванівка Охтирського району.

20 60 років від дня народження Л.Г.Мельника (1948), економіста, доктора економічних наук (1990), професора (1991), уродженця м. Суми.


КВІТЕНЬ


2 125 років від дня народження О.В.Грищенка (1883–1977), живописця, мистецтвознавця, уродженця м. Кролевець.

2 60 років від дня народження Д.І. Кулиняка (1948), письменника, історика, поета, уродженця Львівської області. У 70-х роках працював науковим співробітником Роменського краєзнавчого музею, автор праць про П.Калнишевського.

3 75 років заснування Сумського театру драми і музичної комедії ім. М.С.Щепкіна (1933).

6 60 років від дня народження Г.П.Сільванської (1948–2003), вихователя будинку сімейного типу в м. Суми, нагородженої орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2003).

12 65 років від дня народження Н.П.Багатої (1943), поетеси, члена Національної спілки письменників України (1998), уродженки с. Високе Охтирського району.

14 100 років від дня народження Г.М.Леньова (19081979), Героя Радянського Союзу, уродженця с. Процівка, тепер у межах м. Ромни.

14 120 років від дня народження В.І.Нарбута (1888–1944 (1938?)), поета, журналіста, книговидавця, уродженця с. Нарбутівка Глухівського району.

21 80 років від дня народження М.Я.Бута (1928), російського живописця і графіка, народного художника РРФСР (1980), лауреата Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка, уродженця с. Погожа Криниця Роменського району.

23 130 років від дня народження Г.П.Ващенка (1878–1967), педагога, психолога, письменника, уродженця м. Ромни.


ТРАВЕНЬ


*- 90 років від дня народження Ф.І.Сахна (1918–1988), краєзнавця, художника, книголюба, уродженця с. Сміле Роменського району.

1 60 років від дня народження Л.М.Овдієнко (1948), української поетеси, члена Національної спілки письменників України (1979), уродженки с. Нова Гребля Роменського району.

1 100 років від дня народження О.С.Барабаша (1908–1997), полковника, Героя Рад. Союзу (1944), уродженця с. Процівка, нині в межах м. Ромни.

1 110 років від дня народження Є.Х.Мовчана (1898–1968), українського кобзаря, уродженця смт. Велика Писарівка.

9 75 років від дня народження В.В.Дубравіна (1933–1995), музикознавця, кандидата мистецтвознавства (1967), композитора, члена Спілки композиторів УРСР, уродженця м. Київ. Працював у Сумському музичному училищі, СДПІ ім. А.С.Макаренка.

14 70 років від дня народження С.П.Реп’яха (1938), поета, прозаїка, члена Національної спілки письменників України (1970), лауреата премії ім. В. Сосюри, уродженця м. Глухів.

17 90 років заснування Путивльського краєзнавчого музею (1918).

23 70 років від дня народження Б.Б.Данченка (1938), художника, педагога, уродженця м. Охтирка.

25 75 років від дня народження М.Й.Ігнатовського (1933), колекціонера, філокартиста, краєзнавця, уродженця м. Суми.

28 60 років від дня народження А.П.Гризуна (1948), поета, члена НСПУ (1984), лауреата літературної премії ім. В. Мисика, доцента СДПУ ім. А. С. Макаренка, уродженця с. Жовтневе Конотопського району.

28 90 років від дня народження К.М.Бобошка (1918), Героя Радянського Союзу, уродженця с. Великі Будки Недригайлівського району.


ЧЕРВЕНЬ


9 65 років від дня народження В.М.Довжика (Должикова) (1943), поета, прозаїка, члена НСПУ (1980), лауреата премій ім. О.Копиленка (1985), ім. Лесі Українки (1999), уродженця с. Пристайлове Лебединського району.

10 100 років від дня народження О.Г.Свидерського (1908–1944), Героя Радянського Союзу, уродженця с. Карабутове Конотопського району.

11 55 років від дня народження В.В.Білоножка (1953), співака, заслуженого артиста УРСР, народного артиста України, уродженця с. Слобода Буринського району.

23 100 років від дня народження Р.А.Шкурка (1908–1979), Героя Радянського Союзу, уродженця с. Велика Рибиця Краснопільського району.


ЛИПЕНЬ


2 70 років від дня народження Н.І.Вергун (1938), українського живописця, заслуженого художника України (1991), народного художника України (1997), уродженки м. Охтирка.

11 60 років від дня народження Л.Ф.Приходько (1948), заслуженого майстра спорту СРСР (1978), чемпіонки світу з вертолітного спорту, уродженки м. Суми.

28 90 років від дня народження А.С.Мачуленка (1918), Героя Радянського Союзу, уродженця с. Юнаківка Сумського району.

28 100 років від дня народження П.А.Тесленка (1908–1945), Героя Радянського Союзу, уродженця с. Басівка Сумського району.


СЕРПЕНЬ


3 90 років від дня народження Ф.Г.Компанійця (1918–1976), Героя Радянського Союзу, уродженця с. Мефодівка Середино-Будського району.

*3 180 років від дня народження С.І.Пономарьова (1828–1913), бібліографа, книгознавця, видавця, літературознавця, педагога, члена-кореспондента Петербурзької АН, уродженця м. Конотоп.

15 50 років від дня народження В.В.Вечерського (1958), кандидата архітектури, заслуженого працівника культури України, лауреата Державної премії України, уродженця м. Київ.

Розробив історико-архітектурні плани та зони охорони пам’яток всіх історичних міст Сумщини, сприяв створенню історико-архітектурного заповідника у Глухові, дослідив понад 300 пам’яток архітектури Сумщини.


ВЕРЕСЕНЬ


* 270 років від дня заснування Глухівської музичної школи (1738 р.).

* 65 років визволення м. Суми від німецько-фашистських загарбників (1943 р.).

9 90 років від дня народження П.О.Брайка (1918), Героя Радянського Союзу, активного учасника партизанського руху на Україні під час Великої Вітчизняної війни, командира 4-го батальйону в з’єднанні С.А.Ковпака, уродженця Чернігівської області.

*18 125 років від дня народження Р.С.Арраго (1883–1949), артиста оригінального жанру, великого математика, уродженця м. Конотоп.

19 60 років від дня народження М.І.Фоменка (1948), заслуженого майстра спорту, бронзового призера Олімпійських ігор (1976 р.), учасника матчів чемпіонатів світу і Європи, тренера харківського «Металіста» (футбол), уродженця с. Мала Рибиця Краснопільського району.

23 90 років від дня народження І.О.Єременка (1918), Героя Радянського Союзу, уродженця с. Битиця Сумського району.

27 90 років від дня народження І.А.Лесика (1918–1964), Героя Радянського Союзу, уродженця с. Дубовичі Кролевецького району.

28 100 років від дня народження Г.М.Калиниченка (1908–1984), Героя Радянського Союзу, уродженця м. Лебедин.

29 100 років від дня народження М.І.Олійника (1908), Героя Радянського Союзу, уродженця с. Заруцьке Глухівського району.


ЖОВТЕНЬ


1 80 років заснування Сумського технікуму харчової промисловості Київського Національного університету харчових технологій (1928).

3 175 років від дня народження П.Я.Литвинової-Бартош (1833–1904), фольклориста, педагога, уродженки с. Землянка, нині Глухівського району.

20 120 років від дня народження Я.А.Мамонтова (1888–1940), українського письменника, драматурга, театрознавця, уродженця с. Шапошникове Сумського району.

24 130 років від дня народження М.П.Арцибашева (1878 –1927), письменника, уродженця х. Доброславівка Охтирського району.


ЛИСТОПАД


5 185 років від дня народження Я.І.Щоголіва (1823–1898), поета, уродженця м. Охтирка.

6 60 років від дня народження Г.Л.Єлишевича (1948), поета-гумориста, члена НСПУ (1994 р.), уродженця с. В. Чернеччина Сумського району.

*6 300-річчя проголошення Глухова столицею Лівобережної України (1708 р.).

24 95 років від дня народження П.І.Киселенка (1913–1995), педагога, краєзнавця, засновника краєзнавчого музею в с. Уланове Глухівського району, уродженця х. Калюжного Глухівського району.

27 50 років від дня народження О.В.Вертіля (1958), поета, члена Національної спілки письменників України (1992), голови Сумської організації НСПУ, лауреата обласної комсомольської премії імені П. Рудя, Всеукраїнської літературної премії імені О.Олеся (2005), журналіста, уродженця, с. Жовтневе Білопільського району.


ГРУДЕНЬ


1 90 років від дня заснування Сумського інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького при СумДУ (1918)

1 120 років від дня народження Г.Я.Базими (1888-1970), начальника штабу партизанського з’єднання С.А.Ковпака, уродженця с. Дич Буринського району.

5 130 років від дня народження О.І.Олеся (Кандиби) (1878-1944), поета, уродженця м. Білопілля.

13 95 років від дня народження А.П.Носачова (1913-1990), народного артиста УРСР, актора театру імені М.Щепкіна, уродженця Одеської області.

15 90 років від дня народження А.Л.Титенка (1918), Героя Радянського Союзу, уродженця с. Жихове Середино-Будського району.

19 90 років від дня народження М.Й.Охріменка (1918-1978), Героя Радянського Союзу, уродженця с. Юнаківка Сумського району.

22 90 років від дня народження Є.В.Петренка (1918-1976), Героя Радянського Союзу, уродженця м. Шостка.

23 130 років від дня народження С.П.Тимошенка (1878-1972), вченого в галузі механіки, уродженця с. Шпотівка Конотопського району.

26 110 років від дня народження В.Д.Юркевича (1898-1939), історика, археолога, вихідця з старовинного козацького роду с. Таборище Середино-Будського району.


***


- 40 років відкриття музею А.С.Макаренка в м. Білопілля (1968).

- 65 років заснування центральної бібліотеки імені Л.Толстого Шосткинської міської ЦБС (1943).

- 65 років Сумській станції швидкої допомоги (1943 рік).

- 75 років вагонному депо Ворожба (1933).

- 80 років заповіднику республіканського значення «Михайлівська цілина», с. Жовтневе Лебединського району (1928).

- 80 років заснування центральної бібліотеки Буринської районної ЦБС (1928).

- 80 років створення села Василівка Роменського району (1928 рік).

- 85 років заснування центральної бібліотеки Великописарівської ЦБС (1923).

- 90 років від дня народження Ф.І.Коровая (1918-1994), відомого сумського скульптора і хореографа.

- 160 років заснування Шосткинського казенного заводу «Імпульс» (1848 рік).

- 330 років заснування села Бишкінь Лебединського району (1678).

- 330 років заснування с. Дептівка Конотопського району (1678 рік).

- 330 років тому засноване село Ямне Великописарівського району (1678).

- 365 років заснування села Терни Недригайлівського району (1643 рік).

- 380 років тому засноване село Пожня Великописарівського району (1628 рік).

- 1020 років заснування міста Путивль (988 рік).


28 січня

70 років від дня народження

Л.І. Жаботинського (1938)

Леонід Іванович Жаботинський – заслужений майстер спорту, дворазовий олімпійський чемпіон (1964, 1968), дворазовий чемпіон світу і Європи, п’ятиразовий чемпіон СРСР. Прапороносець команди СРСР на відкритті Олімпійських ігор 1968 року і на закритті 1964 й 1968 роках. Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора (1965, 1968). Почесний громадянин Запоріжжя.

Л.Жаботинський народився в с. Успенка, яке тепер входить до складу смт. Краснопілля.

Спортом Леонід став займатися змалку. Серед однокласників він виділявся зростом і тому вчитель фізкультури готував його у спортсмени. Л.Жаботинський не раз згадував добрим словом вчителя за те, що змалку допоміг засвоїти навички з різних видів спорту.

Л.Жаботинський розпочав кар’єру у спортивній секції Харківського тракторного заводу, де вслід за батьком навчався токарній справі, а далі й працював та здобував знання у вечірній школі. Спершу він захоплювався боксом і легкою атлетикою, але кращі успіхи мав у штовханні ядра. І тільки згодом, випадково потрапивши до затишного важкоатлетичного залу, захопився штангою. Тренер Михайло Світличний виховав у нього всебічну вправність, що зумовила стрімке зростання майстерності Леоніда в важкоатлетичній збірній.

Спорт захопив юнака по-справжньому. Він вдало виступив на змаганні Харківського «Торпедо» в грудні 1953 року, але невдача виступу на чемпіонаті СРСР серед юнаків його дещо шокувала. Треба було багато працювати. Разом з тим він навчався на факультеті фізичного виховання Харківського педінституту (1957-1964).

Весною 1958 року двадцятилітній Леонід їде в м. Донецьк на чемпіонат країни по штанзі. Виконав норму майстра спорту. Незабаром юний штангіст став кандидатом у збірну СРСР.

На Спартакіаді народів СРСР в 1963  р. наш земляк побив світовий рекорд у ривку – 165 кілограмів.

На Олімпіаду – 64 Л. Жаботинський хоча їхав і світовим рекордсменом, але другим номером збірної після тріумфатора Рима – 60 Юрія Власова. Їхню боротьбу на помості в Токіо, яка тривала майже сім годин, назвали найяскравішою сторінкою ХУІІІ Олімпіади. Потім у Японії говорили, що той, хто не бачив змагання суперважкоатлетів, той не бачив Олімпіади. Л.Жаботинський в останній спробі опанував більшу вагу й переміг іменитого москвича Ю.Власова, став олімпійським чемпіоном.

Після Олімпіади – 65 ще не раз звучав гімн на честь його перемог. Тегеран і Берлін, Софія і Мехіко – пам’ятні етапи на шляху українського богатиря. У столицях Ірану і НДР він став чемпіоном світу, а в Софії на товариській зустрічі штангістів трьох країн установив чотири світових рекорди, набравши в сумі триборства феноменальну для того часу вагу – 590 кг; у Мехіко виграв другу золоту олімпійську медаль.

Майже десять років поспіль шлях Жаботинського був безперервним сходженням угору, а протягом п’яти років він володів титулом найсильнішої людини на планеті. Йому залишався один крок до того, щоб стати першим у світі спортсменом, який набере у сумі триборства 600 кг. Але Леонід зазнає поразки на чемпіонаті світу, йому відверто не пощастило через хворобу. Довелося робити складну операцію.

В його повернення вже ніхто не вірив, адже у важкій атлетиці таких прикладів взагалі не було. Тим більше, на той час Л.Жаботинському було за 35. Минуло вже майже чотири роки з того часу, коли він останній раз брав участь у великих змаганнях, і два з половиною – після операції.

І ось у 1973 р. в Чехословакії Л.Жаботинський вийшов на поміст. Болільники тепло вітали повернення у великий спорт дворазового олімпійського чемпіона. Л. Жаботинський встановив новий рекорд СРСР у ривку 180,5 кг. Так відбулося друге народження спортсмена. А через кілька місяців на розиграші кубка СРСР у ривку він встановлює світовий рекорд – 183,5 кг. Два світових і один всесоюзний рекорди за півроку. І це в 36 років! Інакше як спортивним подвигом цього не назвеш.

Великий спорт Л.Жаботинський залишив в середині 1970-х років.

Довгий час був головним тренером збірної Збройних Сил СРСР. В 1987-1991 рр. працював на Мадагаскарі, де готував збірну цієї країни, яка добре виступила на Африканських іграх.

Тепер Л.Жаботинський живе в Москві.

Працює на спортивній кафедрі Московського державного університету комерції. В 1994 р. одержав звання доцента, через рік став професором.

Дворазовий олімпійський чемпіон заснував Фонд Жаботинського для організації в Запоріжжі, де він довго жив, міжнародного турніру важкоатлетів «Зірки Сили».

За свою спортивну кар’єру Леонід Жаботинський встановив 19 світових рекордів. Його прізвище назавжди вписано золотими літерами в історію Олімпійських ігор і колишнього Радянського Союзу.

Твори. Інтерв’ю

Жаботинський Л. Сталь і серце. К.: Здоров’я, – 1969. – 175 с.

«Я всегда побеждал честно»: Інтерв’ю // Труд. – 2000. – 9 февр. – С. 8.

«У мене брав автограф молодий Шварценеггер» // День. – 1998. – 11 верес. – С.22.

Леонид Жаботинский: не казакам силу занимать // Деловая Украина. – 1998. – 17 апр.

«Один из мировых рекордов я установил по просьбе Тодора Живкова»: Інтерв’ю // Киев. ведомости. – 1998. – 17 февр. – С. 19.

«Я всю жизнь состоял только в одной партии – спортсменов, из которой до сих пор не вышел»: Інтерв’ю // Всеукр. ведомости. – 1998. – 4февр. – С.12-13.

«Перед японским императором знамя не преклонил»: Інтерв’ю // Наша республіка. – 1997. – №9. – С.12; Всеукр. ведомости. – 1996. – 19окт. – С.12.

«Мой главный тренер – жена»: Інтерв’ю // Семья. – 1994. – №27. – 4-10 июля. – С. 20.

«Вірте у власні сили…»: Інтерв’ю // Спортивна газ. – 1990. – 19 лип.

Штанга поважчала // Наука і суспільство. – 1980. – №7. – С. 9-10.


Про нього

Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. – Суми, 2003. – С. 156.

Малов В. Сто великих олимпийских чемпионов. – М., 2006. – С. 258-262.

Спортсмены: Краткий биографический словарь. – М, 2001. – С. 192-193.

Золоті сторінки олімпійського спорту України. 1894-2000 / За ред. І. Федоренка.– К.: Олімпійська література, 2000. – С. 84-86, 162, 163.

Спортивні висоти України: Фотоальбом. – К., 1980. – С. 32.

На олімпійських вершинах.– К., 1977. – С. 104-118.

Заседа І. Олімпійці. – К.: Молодь, 1975. – С. 116-122.

Герої спортивного року. Вип. V. – К., 1974. – С.11-20.


Періодика

Про славного богатиря Жаботинського // Перемога. – 2004. – 1 груд. – С. 4.

Динец П. Без побед Жаботинского мир не увидел бы Терминатора // Комс. правда в Украине. – 2004. – 17 апр. – С. 15.

Про дружбу Л. Жаботинского з А. Шварценеггером.

Заседа І. Україна олімпійська: 1952-2004. Леонід Жаботинський // Голос України. – 2003. – 29 листоп. – С. 7.

Драга Е. Тренер двократного олимпийского чемпиона Леонида Жаботинского Ефим Айзенштадт: «Запорожцем» Леня управлял, расположившись на заднем сиденье. Переднее пришлось снять» // Факты. – 2003. – 7 февр. – С. 27.

Шехтман С. Жаботинський – його гордість і шана // Народна армія. – 2001. – 8 груд. – С. 6.

Тренер Л. Жаботинського Ю. Айзенштадт розповідає про свого вихованця.

Гончарук О. Десять спортивних миттєвостей століття // Президентський вісник. – 2001. – 6 січ. – С. 30.


Про Л.Жаботинського

Исаев Ю. Владимир Жаботинский: Леонид никогда не помогал мне в продвижении по службе // Комс. правда. – 1999. – 3 дек. – С. 20.

Про сім’ю Л.Жаботинського.

Рева Г. Усмішка Жаботинського // Сумщина – 1998. – 31 січ. – С. 5.

Воробйов Л. Перші кроки до п’єдесталів Токіо і Мехіко він робив по Краснопільщині // Спас. – 1998. – №4-5 (лют.). – С.16.

31 січня

70 років від дня народження

Ю.М.Царика (1938)




Ти думаєш, пам’ять

зів’яне

Як квітка в осіннім гаї,

Як білий туман розтане

І зникне, як сонце зникає?


Ти думаєш…Тільки квіти

Весною встають

барвисто,

Спалахують білим цвітом

Тумани густі, імлисті.


А сонце в безкраїм житі

Затим лиш лягає спати,

Щоб ранком росою

вмитись

І яскравішим стати.


Юрій Царик.

Початок 60-х років XX століття


^ Основні дати життя і творчості


31 січня 1938 – народився в м. Чернігові. У Чернігові закінчив 8 класів української школи № 1

1953 – переїзд до Сум

1955 – закінчив школу №1

1956 – 27.06.1961 – студент Сумського державного педагогічного інституту ім. А.С.Макаренка (філфак)

15.08.1961 - 15.08.1963 - робота учителем російської мови, літератури і німецької мови Єлисеївської восьмирічної школи (с. Стрілиця Сумського району)

01.10.1963 – 24.03.1966 – викладач німецької мови СДПІ ім. А.С.Макаренка

24.01.1966 – 24.01.1967 – ув’язненя (с. Перехрестівка Роменського району)

01.06.1967 – 19.07.1976 – робота літпрацівником у Конотопській міській районній газеті «Радянський прапор»

26.07.1976 – 10.12.1999 – робота редактором Сумського обласного телерадіокомітету

26.07.1976 – 03.08.1983 – редактор обласного радіо

03.08.1983 – 10.12.1999 – редактор телебачення облтелерадіокомітету

1988 – нагороджений почесною грамотою Держтелерадіо УРСР

1991 – нагороджений грамотою Союзу журналістів України

1995 – прийнятий до Національної спілки письменників України

2000 – удостоєний обласної літературної премії ім. М.Хвильового


^ Замість автобіографії


Письменник – це гола совість на голих нервах.

(«Поверніться, літа мої…»)


Мої близькі і знайомі сприймали матеріально-зовнішній бік мого життя як мою суть, знаючи про неї не більше, ніж грішники про пекло чи праведники про рай. А все було набагато простіше і складніше.

Народився я 31 січня 1938 року в місті Чернігів. Батько Микола Микитович – інженер, мати Марія Никонівна – домогосподарка, брат Володимир на рік молодший від мене.

Батько пройшов фінську війну і до останніх днів Велику Вітчизняну. Був поранений, контужений. Він – танкіст, тому завжди на передовій. Як, до речі, і в житті цивільному. Працював керівником різних обласних промислових організацій. Нервовий правдолюб, кілька разів був гнаний із своїх посад. Після того, як він запустив чорнилкою у секретаря обкому партії в Чернігові, його, звичайно, звільнили з роботи. Так, здається, 1953-го року ми опинилися в Сумах. Тут 1961 року я закінчив філфак педагогічного інституту ім. А.С.Макаренка. Учився разом з талановитими поетами Віктором Баранкіним і Анатолієм Семенютою, які, боляче про це говорити, уже пішли з життя, не видавши жодної книжки, хоч написали чимало. (Сьогодні з радістю скажу, що 2005-го року – через 26 років по смерті – вийшла книжка віршів А.Семенюти «Борг» зусиллями сумського поета Павла Скорика).

Після закінчення інституту я працював учителем у Єлисеївській восьмирічній школі (с. Стрілиця Сумського району). Звідти мене забрали у 1963 р. на кафедру німецької мови педінституту, аж поки 24 січня 1966 року люди в цивільному біля входу до інституту не посадили мене в міліцейську машину. Привезли в однокімнатну квартиру по вулиці Комсомольській, де я мешкав. Провели обшук. Перегортали кожну книжку на етажерці, столі, підлозі. Забороненої літератури не знайшли, хоч між сторінками деяких книжок залишились непоміченими надруковані на тонесеньких папірцях неопубліковані «крамольні» вірші Василя Симоненка про те, як «дядька у полі спіймали, дядька в контору транспортували: як тобі, дядечку, не ай-я-яй красти у полі свій урожай» і багато інших.

Мабуть, міліцейським «шнирям» бракувало кваліфікації тих «хлопців з КДБ», які замовили цей обшук. Та вони, зрозуміло, не зупинилися на досягнутому. Кілька разів організовували мені допити через міліцію.

- Ти залишав ключа від квартири Анатолію Семенюті, щоб він ночував там зі своєю знайомою! – наступав слідчий, – стаття 210 – надання житла для аморальних дій.

- Нелогічно, – інтелігентно скромно пояснював я. – Толикова знайома має квартиру в центрі міста.

Тоді взялися за Анатолія (мешкав у селі Велика Чернеччина Сумського району). Виявили, що він зі своєю подругою Валентиною (їм було по тридцять років) зайшов до її сусідки зі своїм односельцем, моряком-механіком, що приїхав у відпустку з Далекого Сходу. І моряк той ніби переночував у тої сусідки. Семенюту звинуватили у звідництві. Спецслужби, звичайно, знали, що Толя писав і друкував чесні вірші, а я – прозу, стежили пильно.

Програма політичної профілактики інтелігенції в Україні активно втілювалась у життя. У Львові судили братів Горенів і В’ячеслава Чорновола.

Висмоктавши з правонечистого пальця діло, яке, як кажуть, і виїденого яйця не варте, Анатолія засудили до восьми місяців ув’язнення, мене – до року позбавлення волі (мабуть, тому, що саме на моїй квартирі часто збиралися Анатолій Семенюта, Геннадій Петров, Микола Данько, як правило, для розмов про літературу, творчість, а не про політику, бо то були часи, коли навіть анекдоти розповідали пошепки).

Пригадую, у слідчому ізоляторі красивий майор КДБ спитав:

- Де і з ким ви читали машинопис поеми Сосюри «Мазепа»?

- Невже знає, – подумав я і відповів: – ніде і ні з ким, – бо читав я його наодинці, а дав мені того рукописа без жодного свідка мій друг, порядна і чесна людина, журналіст, енциклопедист Геннадій Петров.

- Чому ви дружите з Даньком, Семенютою, Петровим? – пронизував мене поглядом допитувач.

- Чоботарі дружать з чоботарями, творчі люди – з творчими, – наївно відповідав я.

На прощання «цивільний майор» усміхнено спитав:

- Де збираєтесь жити після відбуття покарання ?

Був я тоді людиною молодою, щирою і дуже наївною у всяких політичних інтригах, тому спитав здивовано:

- Якого – покарання ?

- Ну, – білозубо усміхнувся майор, – думаю, рік вам дадуть.

Програма збоїв не давала. Працювала вона надійніше комп’ютера. Саме рік і довелося мені відбувати у колонії загального режиму, що містилася у Перехрестівці Роменського району.

Цікаво, що незадовго до того, як мене арештували, моя майбутня дружина, тоді ще студентка, зустріла знайомого хлопця, сина працівника КДБ, він був п’яненький і сказав з емоційним запалом: «Запомни: скоро мы хохлам организуем 37-й год!».

Погрози ті були не такі вже й нетверезі, як ми переконалися.

Тоталітарні жорна чавили мене не лише за гратами і колючим дротом, а й на так званій свободі, де квартиру на Комсомольській відібрали (згідно з законом ?!), бібліотеку розкидали по різних підвалах, прописки не було.

Щоправда, знайшлася добра душа, викладач німецької мови педінституту, інтелігентна людина Ольга Григорівна Чоботарьова. Вона прописала мене у себе, хоч ночував на підлозі (іншого місця не було) у свого сімейного друга Віктора Баранкіна. На роботу ніде не брали. Допоміг незрадливий Микола Данько. Телефоном зв’язався з редактором Конотопської міськрайонної газети «Радянський прапор» Олександром Васильовичем Маленком, колишнім фронтовиком, який навіть у ті часи, коли за кожне «неугодное» слово погрожували відібрати партквиток, відстоював свої незалежні погляди, непоступливу позицію і – ризикуючи! – взяв мене на роботу.

Довго жив, спав і працював я в редакції (згодом дали 8-метрову кімнату).

Дев’ять років відпрацював я в Конотопі кореспондентом. Потім – обласне радіо (з 1976 року), телебачення (Суми).

Але то не було воскресіння з небуття. Впродовж багатьох років творчість моя замовчувалась, був я, як кажуть, «під ковпаком». Лише 1983 року у Харківському видавництві «Прапор» вдалося видати першу збірку «Нетипові типи». Хоч в анотації до неї писалося, що це сатира та гумор, я визначив жанр як «трагірески» – сміх крізь сльози, причому з подвійним дном: зверху сюжет, а смисл – під ним. Шукав форму сказати правду.

Потім знову десять років без друкування. І, нарешті, у муках не стільки творчих, як фінансових, виходять книжки «Пісочний годинник» (оповідання, новели), видавництво «Мрія», 1993 рік; «Кладка над прірвою» (новели, оповідання), видавництво «Собор», 1998 рік; «І німий заговорив…» (новели, етюди, афоризми), видавництво «Козацький вал», 2000 рік; «Рабства світу цього» (притчі), видавництво «Корпункт», 2003 рік; «Поверніться, літа мої…» (спогади про Володимира Затуливітра), видавництво «Мрія-1», 2005 рік.

Написав я також нариси-спогади про Миколу Данька, Геннадія Петрова (там же і про Анатолія Семенюту), а раніше про Павла Ключину (друкувалося тільки в Конотопській міськрайгазеті «Радянський прапор»).

Для мене головне, звичайно, не кількість написаного, а якість. Я ніколи не прагнув писати легко і багато, щоб не зраджувати себе, бо чесність і порядність в собі для мене були незрівнянно вищі, ніж відомість і популярність. Бо, як я люблю повторювати, творчість не естрада, а заповіт. Хочеться бути не сталінським «інженером людських душ», а довіреною особою світового духу.

Коли писав, як правило, я не вигадував, а згадував. Моя творчість – біографія моєї душі. Тому в ній стільки німого болю. Коли я живу – в мені гуляє життєлюб, коли я пишу – в мені молиться священик за всі гріхи людства.

У молодості любить тіло, у старості – душа. Перша любов медова і коротка, як молодість, остання – полинна і безкінечна, як старість, яка не має нічого, крім надії на посмертну вічність.

Істина бреде до нас через радощі і страждання, самовпевненість і сумніви, перемоги і поразки, і шлях той наддовгий, – аж поки крізь тоненьку тріщинку в мурі в’язниці наших страждань не проб’ється промінчик світла, який спалахно відкриє нам еврічну істину, а потім починатиметься все спочатку, до кінця життя, яке, власне, і було нашою єдиною істиною.

В роботі на радіо і телебаченні, як і в газеті, головним жанром був нарис, тобто розповіді про людей, цікавих долею, позицією і т. п. Зрозуміло, що на радіо і на телебаченні вимагали перш за все оперативних репортажів з місця подій. На радіо я працював у сільгоспвідділі – шукав жвавих форм розповіді, аби уникнути традиційної диктатури цифр і радянських стереотипів мислення.

На телебаченні, крім бойових оперативних репортажів, коротких сюжетів на всі теми життя, виробництва, моралі, вів свої цикли передач «Земляки», «Знайомство зблизька», в яких розповідав про діячів культури, мистецтва, письменників. Були підготовлені, якщо можна сказати, повнометражні передачі (30, 45 хвилин, 1 година) про поета Анатолія Семенюту, журналіста, краєзнавця-енциклопедиста Геннадія Петрова, прозаїка, ветерана обласної письменницької організації Олексія Столбіна, письменника Івана Головченка, поетів Андрія Полякова, Олександра Педяша, Юрія Назаренка, Олександра Вертіля, Тамару Герасименко, Василя Чубура, Дмитра Білоуса, художників Івана Гапоченка, Ірину Проценко, кобзаря Миколу Мошика.

Провів багато прямих ефірів, в яких часто брали участь згадувані митці. Глядачам запам’яталася передача у прямому ефірі, присвячена пам’яті Миколи Данька, в якій взяли участь: краєзнавець Григорій Хвостенко, друг Миколи Данька, голова обласного конгресу української інтелігенції (тоді), журналіст Віктор Казбан, дослідник україно-вірменських зв’язків Вазген Балаян.


Бібліографія

(Див. «Знаменні і пам’ятні дати Сумщини на 2003 рік», С.18-21)


Додаток: публікації після 2002 року


^ Твори

Окремі видання

Рабства світу цього: Притчі. – Суми: Корпункт, 2003. – 96 с.

Поверніться, літа мої…(Спогади, песимізми про життя і творчість). – Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 2005. – 70с.


В книгах

Демони: Оповідання // Слобожанщина: Альманах літераторів Сумщини. Вип. 4. – Суми: ВВП «Мрія – 1» ЛТД, 1999. – С.51-58.

Німі думки: З рукопису майбутньої книги // Слобожанщина. Вип.5. – Суми, 2000. –С.41-44.

Віддзеркалення незримого (Василеві Чубуру): (Проза) // Слобожанщина. Вип.6. – Суми, 2000. – С.64-68.

Номо третього тисячоліття: Притча. З рукопису книжки «Рабства світу цього» // Слобожанщина. Вип. 7. – Суми, 2001. – С.40-42.

Кат-рятівник: З рукопису книжки притч «Рабства світу цього» // Слобожанщина. Вип.8. – Суми, 2002. – С.33-36.

Хижий блиск місяця: Новела // Слобожанщина. Вип. 9. – Суми, 2004. – С. 61-65.

Так минає земна слава: Новела: Пам’яті Миколи Данька // Земляки: Альманах земляцтва в Києві. Вип.1. 2003-2004. – Суми: Собор, 2004. – С.206-210.

Рабства світу цього: Притчі // Вежа: Літ. часопис / Кіровоград. обл. організація НСПУ; Кіровоград. обл. організація Всеукр. т-ва «Просвіта» ім. Т.Шевченка. – 2004. - №16. – С.64-76.

Черепашка: Притча // Слобожанщина. Вип.10. – Суми, 2005. – С.99-102.

Свобода, яка поза часом і словами: (Передмова) // Солтівська Я.М. Піймати мить. Оповідання. – Суми, 2005. – С.3-7.

Червоні лижі: Новела // Письменники Сумщини – 200 / Автор та упоряд. Г.І.Хвостенко. – Суми: ВВП «Мрія -1» ТОВ, 2005. – С.227-230.

Прозріння: Усмішка // Там само. – С.231.

Свічка зеленого раю // Бондар Г.І. Луговеї: Оповідки. – Суми: ВВП «Мрія» ТОВ, 2007. – С.3-4.

Періодика

Хижий блиск місяця // Дзвін. – 2005. – № 8. – С.84-86.

Поверніться, літа мої…: (Пам’яті Володимира Затуливітра) // Сучасність. – 2005. – № 10. – С.86-93.

Опоненти: Політновела з віршами // Ярмарок. – 2005. – 24 листоп. – С.6.

Батьки і діти: (Оповідання) // Ярмарок. – 2006. – 4 трав. – С.3; 11 трав. – С.6.

Соло стражденної душі // Сумщина. – 2006. – 24 трав. – С.3.

До 80–річчя від дня народження М.Данька.

Гномосапієнси : Теленовела // Ярмарок. – 2006. – 14 верес. – С.6.

Хто він, Андрій Панів? // Сумщина. – 2007.– 7лют. – С.3.

Нічниці: Новела // Ярмарок. – 2007. – 22 лют. – С.4.

Подорожні: Новела // Діалог. – 2007. – 26 квіт. – С.4.

Буяння дерева роду // Діалог. – 2007. – 7 черв. – С.2.

Про Ю.М.Царика

Письменники Сумщини: Біобібліографічний довідник / Упоряд. і автор передмови О.П.Столбін.– Суми: Козацький вал, 1999. – С.25.

Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. – 2-е вид., перероб. і доп. – Суми: РВО «АС – Медіа», 2004. – С.502.

Письменники Сумщини – 2005 / Автор та упорядник Г.І.Хвостенко. – Суми: ВВП «Мрія – 1» ТОВ, 2005. – С.222-226.

Сумська організація Націон