Реферат: Вплив сімейного фактора на індивідуальні відмінності

--PAGE_BREAK--2. Роль матері у розвитку людини


Нормальний розвиток дитини і формування успішно діючих захисних механізмів можливо лише при гарному пристосуванні до соціального середовища. Ізоляція від батьків і побратимів, навіть у приматів, робить неможливим формування почуття любові, веде до появи стійкого страху та агресивності, стає перешкодою для соціалізації. Народжена дитина, майже не маючи ніякої самостійністю, в той же час є частиною діади. Інша частина діади — мати, основна умова життєдіяльності дитини та її розвитку. Мати формує його як майбутню особистість, здатну протистояти змін середовища і боротися зі стресами. У цьому основну роль відіграє прихильність або почуття любові, що виникає між дитиною та її матір'ю. Сформований емоційний зв'язок між матір'ю і дитиною спонукає його шукати у батька захисту при будь-якому прояві небезпеки, освоювати під її керівництвом всі необхідні навички, без яких у нього не розвинеться необхідне для життя почуття безпеки і впевненості у своїх можливостях.

Процес розвитку прихильності заснований на ряді вроджених здібностей дитини, з якими він вже народжується. Новонароджений підготовлений до того, щоб з ним спілкувалися, всі його почуття функціонують, хоча і розвинені в різному ступені. Проте сильна прихильність зможе виникнути лише, якщо мати буде ефективно реагувати на плач дитини від болю, голоду чи нудьги. Розвитку позитивних емоцій, важливих для виникнення любові з одного боку і зміцнення життєвого тонусу з іншого сприяють ігри з дитиною. Діти, яких матері швидко заспокоюють, плачуть набагато менше тих, до кого не підходять. Таким чином, сила прихильності дитини, тобто переживання своєї захищеності і, значною мірою, впевненості, визначається двома необхідними якостями матері. По-перше, готовністю негайно допомогти дитині, коли він тривожиться (плаче). По-друге, активністю материнської взаємодії з дитиною і здатністю до спілкування з ним (Чистович Л.А., Кожевникова Е.).

Багато авторів вказують на значну взаємозв'язок між подразниками, що виходять від матері, і одночасним розвитком дитини. Чотири фактори материнського догляду мають високий ступінь кореляції з результатами тестів розвитку: стимуляція розвитку, адаптація до подразників, масштаби фізичного контакту.

Здатність протистояти стресу (реакції дитини в моменти розлади та його характерні реакції на звичайні йому неприємні моменти повсякденного життя) в значній мірі залежить від того, наскільки мати може пристосувати зовнішнє середовище дитини до її індивідуальних особливостей. У ранньому дитинстві повторно виникаючі ситуації, що приводять до занепокоєння або напруги, не роблять дитину здатною протистояти стресам. Дитина, яка рідко піддається випробуванням труднощами, краще переносить стреси, ніж той, який неодноразово випробував напругу негативних емоцій. Стабілізації психічного стану, що зменшує ризик несприятливих наслідків при виникненні важких життєвих обставин у дітей, сприяють батьківські принципи догляду і незмінний «образ матері».

Психоаналітична теорія пояснює взаємини мати-дитя залежністю дитини від матері. Етологічної концепція на передній план виводить формування міцного емоційного зв'язку, що є вродженою мотиваційною системою. Відповідно до цього розумінням і мати і дитина прагнуть до тісного фізичного спілкування. Один з механізмів об'єднання дитинча і його матері — імпрітінг (вроджена здатність тварин слідувати за об'єктом).

Існує цілий ряд передумов психічного здоров'я особистості:

·                   Здорові відносини між матір'ю і дитиною;

·                   Якісні відносини між матір'ю і дитиною, що приводять до благополучного фізичного, пізнавального й емоційного розвитку;

·                   Позитивні відносини між матір'ю і дитиною, навчальні здатності довіряти і звертатися до інших;

·                   Забезпечення батьками можливостей для оптимального розвитку своїх дітей.

Ознаки стійкої прихильності матері до дитини:

·                   Шукає і підтримує очний контакт;

·                   Вимовляє слова з особливими інтонаціями;

·                   Доторкається до дитини, пестить його;

·                   Часто тримає на руках;

·                   Відчуває позитивні почуття.

Нажаль, існують перешкоди, які можуть перешкодити матері так виховувати дитину. Встановлення глибокого емоційного зв'язку всередині діади між матір'ю і дитиною може затруднюватись незрілістю почуттів і характеру матері, її неврівноваженістю. Перешкодою може бути юний (до 18років) вік матері. Природно, що соціальна та психологічна непідготовленість до здійснення обов'язки матері не дозволяє жінці створити позитивну емоційну середу, необхідну для формування глибокої прихильності між матір'ю і дитиною (Орел В.І.). На заваді виникненню сприятливих відносин у системі «мати-дитя» може бути нерозвинена гестаційна домінанта, тобто недостатня готовність і рішучість стати матір'ю. (Добряков І.В.) Нелюба або небажана дитина не викликає до себе позитивних емоцій, які так необхідні для формування прихильності, почуття безпеки, впевненості у своєму благополуччя і подальшого розвитку. Багато існує доказів на користь того, що недостатня емоційна та сенсорна стимуляція дитини раннього віку, особливо при відділенні від батьків, обов'язково викличе серйозні порушення в його емоційному і, в кінцевому підсумку, в загальному психічному розвитку особистості.
    продолжение
--PAGE_BREAK--