Реферат: Кинематический и силовой расчёт механизма. Определение осевого момента инерции маховика. Проекти
--PAGE_BREAK--1.1 Вихідні данні. Транспортер (мал. 1) Таблиця №1Довжина ланок
ω1
Маса ланок
О1А
О2В
ВС
О1А
пол.А
ВА
ВС
пол.С
мм
мм
мм
1/с
кг
кг
кг
кг
кг
45
50
160
80
0,22
0,21
0,42
0,85
1,3
<img width=«524» height=«349» src=«ref-1_485368272-7890.coolpic» v:shapes="_x0000_s1127 _x0000_s1026 _x0000_s1027 _x0000_s1028 _x0000_s1029 _x0000_s1030 _x0000_s1031 _x0000_s1032 _x0000_s1033 _x0000_s1034 _x0000_s1035 _x0000_s1036 _x0000_s1037 _x0000_s1038 _x0000_s1039 _x0000_s1040 _x0000_s1041 _x0000_s1042 _x0000_s1043 _x0000_s1044 _x0000_s1045 _x0000_s1046 _x0000_s1047 _x0000_s1048 _x0000_s1049 _x0000_s1050 _x0000_s1051 _x0000_s1052 _x0000_s1053 _x0000_s1054">
ω1
А
О1
Y1
Y2
О2
Q5
C
В
мал. 1).
<img width=«377» height=«263» src=«ref-1_485376162-6311.coolpic» v:shapes="_x0000_s1055 _x0000_s1056 _x0000_s1057 _x0000_s1058 _x0000_s1059 _x0000_s1060 _x0000_s1061 _x0000_s1062 _x0000_s1063 _x0000_s1064 _x0000_s1065 _x0000_s1066 _x0000_s1067 _x0000_s1068 _x0000_s1069 _x0000_s1070 _x0000_s1071 _x0000_s1072 _x0000_s1073 _x0000_s1074 _x0000_s1075 _x0000_s1076 _x0000_s1077 _x0000_s1078 _x0000_s1079 _x0000_s1080 _x0000_s1081 _x0000_s1082 _x0000_s1083 _x0000_s1084 _x0000_s1085 _x0000_s1086 _x0000_s1087">
1 2
3
6
5
5 6
4
мал. 2).
1.2 Структурний аналіз механізму.
Виконуємо аналіз кінематичного ланцюгу (мал. 2):
1-6 – обертальна кінематична пара 5-го класу;
1-2 — обертальна кінематична пара 5-го класу;
3-6 — обертальна кінематична пара 5-го класу;
3-4 — обертальна кінематична пара 5-го класу;
4-5 — обертальна кінематична пара 5-го класу;
2-3 — поступальна кінематична пара 5-го класу;
5-4 — поступальна кінематична пара 5-го клас.
Проаналізуємо кінематичні ланки (мал. 2):
1 – кривошип;
2 – куліса;
3 – коромисло;
4 – шатун;
5 – повзун;
6 – стояк.
Визначаємо рухомість механізму (мал.1) за формулою Чебишева:
<img width=«244» height=«24» src=«ref-1_485382473-429.coolpic» v:shapes="_x0000_i1025">
де: n — кількість ланок;
Р5 – кількість кінематичних пар 5-го класу;
Р4 – кількість кінематичних пар 4-го класу.
Визначаємо клас механізму, який дорівнює найвищому класу групи Ассура входячої до складу механізму.
<img width=«346» height=«69» src=«ref-1_485382902-1685.coolpic» v:shapes="_x0000_s1088 _x0000_s1089 _x0000_s1090 _x0000_s1091 _x0000_s1092 _x0000_s1093 _x0000_s1094 _x0000_s1095"> 5
4 діада 2-го класу
<img width=«339» height=«147» src=«ref-1_485384587-4427.coolpic» v:shapes="_x0000_s1105 _x0000_s1106 _x0000_s1107 _x0000_s1108 _x0000_s1109 _x0000_s1110 _x0000_s1111 _x0000_s1112 _x0000_s1113 _x0000_s1114 _x0000_s1115 _x0000_s1116 _x0000_s1117 _x0000_s1118 _x0000_s1119 _x0000_s1120 _x0000_s1121 _x0000_s1122"> 2-го виду
2
діада 2-го класу
2-го виду
3
<img width=«203» height=«51» src=«ref-1_485389014-1303.coolpic» v:shapes="_x0000_s1096 _x0000_s1097 _x0000_s1098 _x0000_s1099 _x0000_s1100 _x0000_s1101 _x0000_s1102 _x0000_s1103 _x0000_s1104"> 1 механізм 1-го класу
(мал. 3)
Висновок: даний механізм згідно проведеного аналізу відноситься до механізму 2-го класу з рухомістю рівній одиниці. Це означає те, що нам достатньо виконати ведучою лише одну ланку.
1.3 Побудова положень механізму.
На кресленні № 1 довільно вибираємо точку О1. За розмірами відкладаємо точку О2. Навколо точки О1 проводимо коло радіусом О1А. З точки О2 проводимо дугу радіуса О2В. До кола О1А з дуги, через точку О2 проведемо дотичні, і добудуємо інші точки і ланки методом насічок. Ці положення і є крайніми положеннями механізму. Кожен із отриманих двох кутів поділимо на чотири рівні кути. І добудуємо інші положення механізму методом насічок. Ми отримаємо вісім положень механізму.
1.4 Визначаємо швидкість точок і кутову швидкість ланок.
Знайдемо швидкість точок і швидкість ланок для першого положення механізму.
Визначаємо швидкість точки А
<img width=«265» height=«32» src=«ref-1_485390317-522.coolpic» v:shapes="_x0000_i1026">
На кресленні № 1 довільно вибираємо полюс P і перпендикулярно ланці О1А1 довжиною 50 мм провидимо відрізок, який і є графічним аналогом швидкості.
Визначаємо масштабний коефіцієнт:
<img width=«228» height=«41» src=«ref-1_485390839-526.coolpic» v:shapes="_x0000_i1027">
Швидкість точки А2 дорівнює швидкості точки А1, так як куліса 2 і ланка 1 рухається разом.
Визначаємо швидкість точки А3 графічно, враховуючи систему:
<img width=«155» height=«109» src=«ref-1_485391365-628.coolpic» v:shapes="_x0000_i1028">
де: VA2 ,VO2 – переносні швидкості точки А3 ,
VA3A2 ,VA3O2 – відносні швидкості точки А3 .
На плані з точки О2 проводимо паралельну до А3О2, а з полюса P проводимо перпендикулярну до А3О2. Точка їх перетину і буде точкою О3. з’єднуємо її з полюсом і отримуємо швидкість точки А3 .
Знаходимо дійсну швидкість точки А3:
<img width=«265» height=«24» src=«ref-1_485391993-489.coolpic» v:shapes="_x0000_i1029">
Визначаємо швидкість точки В за теоремою подібності (чергування букв, як на механізмові так і на планові повинно співпадати при одному і тому ж напрямку обходу):
<img width=«363» height=«47» src=«ref-1_485392482-723.coolpic» v:shapes="_x0000_i1030">
Знаходимо дійсну швидкість точки В:
<img width=«249» height=«32» src=«ref-1_485393205-476.coolpic» v:shapes="_x0000_i1031">
продолжение
--PAGE_BREAK--Визначаємо швидкість точки С, вирішуючи графічно:
<img width=«124» height=«44» src=«ref-1_485393681-388.coolpic» v:shapes="_x0000_i1032">
де: VВ – переносні швидкості точки С,
VСВ – відносні швидкості точки С.
З точки b проводимо перпендикуляр до ланки ВС і на перетині його з горизонталлю, ми отримуємо точку С і з’єднавши її з полюсом ми отримуємо графічний аналог швидкості точки С.
Знаходимо дійсну швидкість точки С:
<img width=«257» height=«32» src=«ref-1_485394069-504.coolpic» v:shapes="_x0000_i1033">
Кутову швидкість ланки 3 знаходимо, як відношення відповідної відносної швидкості до її довжини:
<img width=«221» height=«47» src=«ref-1_485394573-571.coolpic» v:shapes="_x0000_i1034">
Аналогічно знаходимо кутову швидкість і для ланки 4:
<img width=«208» height=«44» src=«ref-1_485395144-548.coolpic» v:shapes="_x0000_i1035">
Для інших положень механізму розрахунки ведемо аналогічно, а результати заносимо в таблицю № 2.
Таблиця № 2
0,8
1
2
3
4
5
6
7
V
A
1
=V
A
2
м\с
3,6
3,6
3,6
3,6
3,6
3,6
3,6
3,6
V
A
3
=V
A
3
O
2
м\с
2,88
2,988
2,304
3,528
3,456
2,232
V
B
м\с
1,44
1,584
0,72
1,008
1,008
0,792
V
C
м\с
1,368
1,584
0,72
1,008
0,936
0,72
V
A
3
A
2
м\с
3,6
2,124
2,016
3,6
2,738
1,008
1,08
2,808
VCB
м\с
0,3168
0,288
0,218
0,108
0,144
0,252
ω3
1\с
28,8
31,68
14,4
20,16
20,16
15,84
ω4
1\с
1,98
1,8
1,35
0,675
0,9
1,575
Так як куліса рухається поступально, то ω2 не буде.
1.5 Визначення прискорення точок та кутове прискорення ланок.
Розглянемо прискорення точок та кутове прискорення ланок на прикладі першого положення.
Визначаємо прискорення точки А:
<img width=«296» height=«33» src=«ref-1_485395692-561.coolpic» v:shapes="_x0000_i1036">
продолжение
--PAGE_BREAK--На кресленні № 1 довільно вибираємо полюс точку π і проводимо відрізок πα, довжиною 100 мм і паралельно О1А, це і є графічний аналог прискорення точки А. Визначаємо масштабний коефіцієнт:
<img width=«235» height=«43» src=«ref-1_485396253-551.coolpic» v:shapes="_x0000_i1037">
Прискорення точки А2 дорівнює прискорення точки А1, так як вони рухаються разом.
Визначаємо прискорення точки А3 графічно вирішуючи систему:
<img width=«233» height=«115» src=«ref-1_485396804-1008.coolpic» v:shapes="_x0000_i1038">
де: αA3A2K– відносне каріолісове прискорення точки А3
αА3А2τ, αА3О2τ– відносне тангенціальне прискорення точки А3
<img width=«395» height=«33» src=«ref-1_485397812-674.coolpic» v:shapes="_x0000_i1039">
Перераховуємо в графічний аналог:
<img width=«256» height=«49» src=«ref-1_485398486-603.coolpic» v:shapes="_x0000_i1040">
Порахуємо відносне нормальне прискорення точки А3:
<img width=«359» height=«36» src=«ref-1_485399089-670.coolpic» v:shapes="_x0000_i1041">
Перераховуємо в графічний аналог:
<img width=«257» height=«53» src=«ref-1_485399759-593.coolpic» v:shapes="_x0000_i1042">
На плані (креслення №1) з точки α3 відкладаємо перпендикулярно ланці АО2 відрізок α2α3’ і з кінця якого проводимо паралельно до АО2 промінь. З полюса паралельно АО2 відкладаємо відрізок πα3’’, з кінця якого проводимо перпендикуляр до АО2 і на перетині променя проведеного з точки α3’ і з точки α3’’ ми отримуємо точку α3, з’єднавши її з полюсом ми отримаємо графічний аналог прискорення точки А3.
Знаходимо дійсне прискорення точки А3:
<img width=«284» height=«33» src=«ref-1_485400352-555.coolpic» v:shapes="_x0000_i1043">
Визначаємо прискорення точки В за теоремою подібності:
<img width=«369» height=«47» src=«ref-1_485400907-763.coolpic» v:shapes="_x0000_i1044">
Знаходимо дійсне прискорення точки В:
<img width=«255» height=«33» src=«ref-1_485401670-508.coolpic» v:shapes="_x0000_i1045">
Визначаємо прискорення точки С вирішуючи рівняння графічно:
<img width=«171» height=«75» src=«ref-1_485402178-521.coolpic» v:shapes="_x0000_i1046">
де: αСВn – відносне нормальне прискорення точки С
αСВτ – відносне тангенціальне прискорення точки С
Знайдемо відносне нормальне прискорення точки С:
<img width=«300» height=«33» src=«ref-1_485402699-577.coolpic» v:shapes="_x0000_i1047">
Перерахуємо в графічний аналог:
<img width=«205» height=«53» src=«ref-1_485403276-509.coolpic» v:shapes="_x0000_i1048">
З точки В відкладаємо відрізок ВС’ паралельно до ланки ВС. З кінця якого проводимо перпендикуляр до перетину з горизонталлю. Точка їх перетину і буде точкою С, з’єднавши її з полюсом ми отримаємо графічний аналог прискорення точки С.
Знайдемо дійсне прискорення точки С:
<img width=«259» height=«33» src=«ref-1_485403785-511.coolpic» v:shapes="_x0000_i1049">
Кутове прискорення третьої ланки знаходимо як відношення відповідного відносного тангенціального прискорення до його довжини:
<img width=«269» height=«53» src=«ref-1_485404296-689.coolpic» v:shapes="_x0000_i1050">
Аналогічно розраховуємо кутове прискорення для четвертої ланки
<img width=«229» height=«52» src=«ref-1_485404985-599.coolpic» v:shapes="_x0000_i1051">
Аналогічно розраховуємо все і для нульового положення механізму.
1.6 Силовий розрахунок.
Силовий розрахунок розглянемо на прикладі першого положення механізму.
Розрахуємо моменти інерції:
<img width=«477» height=«45» src=«ref-1_485405584-803.coolpic» v:shapes="_x0000_i1052">
<img width=«461» height=«45» src=«ref-1_485406387-798.coolpic» v:shapes="_x0000_i1053">
де: JS3 , JS4– осьовий момент інерції.
Розраховуємо сили інерції ланок і ваги:
<img width=«257» height=«29» src=«ref-1_485407185-468.coolpic» v:shapes="_x0000_i1054">
<img width=«280» height=«29» src=«ref-1_485407653-499.coolpic» v:shapes="_x0000_i1055">
<img width=«253» height=«31» src=«ref-1_485408152-480.coolpic» v:shapes="_x0000_i1056">
<img width=«279» height=«29» src=«ref-1_485408632-503.coolpic» v:shapes="_x0000_i1057">
<img width=«265» height=«31» src=«ref-1_485409135-491.coolpic» v:shapes="_x0000_i1058">
<img width=«255» height=«31» src=«ref-1_485409626-465.coolpic» v:shapes="_x0000_i1059">
<img width=«239» height=«23» src=«ref-1_485410091-444.coolpic» v:shapes="_x0000_i1060">
<img width=«232» height=«23» src=«ref-1_485410535-432.coolpic» v:shapes="_x0000_i1061">
<img width=«232» height=«24» src=«ref-1_485410967-434.coolpic» v:shapes="_x0000_i1062">
<img width=«232» height=«23» src=«ref-1_485411401-429.coolpic» v:shapes="_x0000_i1063">
<img width=«239» height=«24» src=«ref-1_485411830-438.coolpic» v:shapes="_x0000_i1064">
Визначимо масштабний коефіцієнт:
<img width=«247» height=«49» src=«ref-1_485412268-583.coolpic» v:shapes="_x0000_i1065">
Перерахуємо сили в графічний аналог
<img width=«212» height=«53» src=«ref-1_485412851-563.coolpic» v:shapes="_x0000_i1066">
<img width=«215» height=«53» src=«ref-1_485413414-577.coolpic» v:shapes="_x0000_i1067">
<img width=«213» height=«53» src=«ref-1_485413991-579.coolpic» v:shapes="_x0000_i1068">
<img width=«220» height=«53» src=«ref-1_485414570-585.coolpic» v:shapes="_x0000_i1069">
<img width=«233» height=«53» src=«ref-1_485415155-617.coolpic» v:shapes="_x0000_i1070">
<img width=«213» height=«45» src=«ref-1_485415772-530.coolpic» v:shapes="_x0000_i1071">
Перерахуємо вагу в графічний аналог:
<img width=«216» height=«47» src=«ref-1_485416302-555.coolpic» v:shapes="_x0000_i1072">
<img width=«217» height=«47» src=«ref-1_485416857-551.coolpic» v:shapes="_x0000_i1073">
<img width=«217» height=«47» src=«ref-1_485417408-550.coolpic» v:shapes="_x0000_i1074">
<img width=«217» height=«47» src=«ref-1_485417958-551.coolpic» v:shapes="_x0000_i1075">
<img width=«217» height=«47» src=«ref-1_485418509-563.coolpic» v:shapes="_x0000_i1076">
Вилучаємо з механізму ланку 4-5. Складаємо суму моментів відносно точки В і знаходимо реакцію R65.
<img width=«616» height=«43» src=«ref-1_485419072-957.coolpic» v:shapes="_x0000_i1077">
<img width=«484» height=«65» src=«ref-1_485420029-904.coolpic» v:shapes="_x0000_i1078">
<img width=«549» height=«109» src=«ref-1_485420933-1189.coolpic» v:shapes="_x0000_i1079">
Перерахуємо реакцію R65 в графічний аналог:
<img width=«212» height=«47» src=«ref-1_485422122-535.coolpic» v:shapes="_x0000_i1080">
Складемо векторне рівняння суми всіх сил діючих на ланку 4-5:
<img width=«324» height=«29» src=«ref-1_485422657-483.coolpic» v:shapes="_x0000_i1081">
Будуємо силовий многокутник, з якого знаходимо реакцію R34:
<img width=«127» height=«27» src=«ref-1_485423140-346.coolpic» v:shapes="_x0000_i1082">
Знаходимо дійсну реакцію R34:
<img width=«321» height=«27» src=«ref-1_485423486-580.coolpic» v:shapes="_x0000_i1083">
Вилучаємо з механізму ланку 3.
Складемо суму моментів відносно точки О2 і знайдемо реакцію R23:
<img width=«521» height=«33» src=«ref-1_485424066-816.coolpic» v:shapes="_x0000_i1084">
<img width=«546» height=«97» src=«ref-1_485424882-1291.coolpic» v:shapes="_x0000_i1085">
Перерахуємо реакцію R23 в графічний аналог:
<img width=«249» height=«47» src=«ref-1_485426173-608.coolpic» v:shapes="_x0000_i1086">
Складемо векторну суму всіх сил діючих на ланку:
<img width=«261» height=«29» src=«ref-1_485426781-447.coolpic» v:shapes="_x0000_i1087">
Будуємо силовий многокутник і знаходимо реакцію R63:
<img width=«127» height=«27» src=«ref-1_485427228-345.coolpic» v:shapes="_x0000_i1088">
Знайдемо дійсне значення реакції R63:
<img width=«321» height=«27» src=«ref-1_485427573-578.coolpic» v:shapes="_x0000_i1089">
Вилучаємо з механізму ланку 2 і складаємо векторне рівняння:
<img width=«221» height=«29» src=«ref-1_485428151-412.coolpic» v:shapes="_x0000_i1090">
Будуємо силовий многокутник і знаходимо реакцію R12:
<img width=«124» height=«27» src=«ref-1_485428563-330.coolpic» v:shapes="_x0000_i1091">
Знайдемо дійсне значення реакції R12:
<img width=«319» height=«27» src=«ref-1_485428893-558.coolpic» v:shapes="_x0000_i1092">
Вилучаємо з механізму ланку 1
Складаємо суму моментів відносно точки О, і знаходимо зрівноважуючий момент:
<img width=«324» height=«29» src=«ref-1_485429451-581.coolpic» v:shapes="_x0000_i1093">
<img width=«542» height=«24» src=«ref-1_485430032-777.coolpic» v:shapes="_x0000_i1094">
продолжение
--PAGE_BREAK--Складемо векторне рівняння усіх сил діючих на ланку:
<img width=«219» height=«29» src=«ref-1_485430809-404.coolpic» v:shapes="_x0000_i1095">
Будуємо силовий многокутник і знаходимо реакцію R61:
<img width=«124» height=«27» src=«ref-1_485431213-337.coolpic» v:shapes="_x0000_i1096">
Знаходимо дійсне значення реакції R61:
<img width=«319» height=«27» src=«ref-1_485431550-560.coolpic» v:shapes="_x0000_i1097">
1.7 Важіль Жуковського.
Візьмемо план швидкості для першого положення і повернемо його на 90°. Знесемо на нього усі зовнішні сили. Сума моментів відносно полюса дасть нам зрівноважуючий момент.
<img width=«553» height=«71» src=«ref-1_485432110-1369.coolpic» v:shapes="_x0000_i1098">
<img width=«586» height=«229» src=«ref-1_485433479-2674.coolpic» v:shapes="_x0000_i1099">
<img width=«383» height=«25» src=«ref-1_485436153-632.coolpic» v:shapes="_x0000_i1100">
Розрахуємо похибку між моментом отриманим з силового розрахунку і моментом отриманим з важеля
<img width=«488» height=«47» src=«ref-1_485436785-834.coolpic» v:shapes="_x0000_i1101">
що задовольняє розрахункам.
1.8 Графіки.
На осі ординат відкладаємо переміщення повзуна, а на осі абсцис кут повороту кривошипу.
Визначимо масштабний коефіцієнт
<img width=«245» height=«41» src=«ref-1_485437619-563.coolpic» v:shapes="_x0000_i1102">
де: Х– відрізок на осі абсцис.
<img width=«305» height=«47» src=«ref-1_485438182-616.coolpic» v:shapes="_x0000_i1103">
де: С0С3 – відстань між мертвими положеннями;
Y3 — відстань на осі ординат на графіку, відповідаючи відстані між мертвими положеннями.
Кути повороту отримані при побудові положень механізму, перераховуємо за формулою у довжині
<img width=«60» height=«47» src=«ref-1_485438798-298.coolpic» v:shapes="_x0000_i1104">
<img width=«227» height=«23» src=«ref-1_485439096-377.coolpic» v:shapes="_x0000_i1105">
<img width=«228» height=«23» src=«ref-1_485439473-399.coolpic» v:shapes="_x0000_i1106">
<img width=«227» height=«24» src=«ref-1_485439872-358.coolpic» v:shapes="_x0000_i1107">
<img width=«233» height=«23» src=«ref-1_485440230-367.coolpic» v:shapes="_x0000_i1108">
<img width=«235» height=«24» src=«ref-1_485440597-381.coolpic» v:shapes="_x0000_i1109">
<img width=«235» height=«24» src=«ref-1_485440978-371.coolpic» v:shapes="_x0000_i1110">
<img width=«235» height=«23» src=«ref-1_485441349-370.coolpic» v:shapes="_x0000_i1111">
<img width=«236» height=«24» src=«ref-1_485441719-367.coolpic» v:shapes="_x0000_i1112">
Перераховуємо переміщення повзуна:
<img width=«216» height=«47» src=«ref-1_485442086-535.coolpic» v:shapes="_x0000_i1113">
<img width=«219» height=«47» src=«ref-1_485442621-556.coolpic» v:shapes="_x0000_i1114">
<img width=«225» height=«47» src=«ref-1_485443177-553.coolpic» v:shapes="_x0000_i1115">
<img width=«219» height=«47» src=«ref-1_485443730-548.coolpic» v:shapes="_x0000_i1116">
<img width=«219» height=«47» src=«ref-1_485444278-553.coolpic» v:shapes="_x0000_i1117">
<img width=«219» height=«47» src=«ref-1_485444831-534.coolpic» v:shapes="_x0000_i1118">
<img width=«211» height=«47» src=«ref-1_485445365-540.coolpic» v:shapes="_x0000_i1119">
<img width=«211» height=«47» src=«ref-1_485445905-524.coolpic» v:shapes="_x0000_i1120">
На графіку на осі абсцис відкладаємо довжини ℓi.. З отриманих точок проводимо промені. На відповідних променях відкладаємо відповідні довжини Si.. З’єднавши отримані точки отримаємо графік переміщень
<img width=«57» height=«23» src=«ref-1_485446429-263.coolpic» v:shapes="_x0000_i1121">
Графічно диференціюючи цей графік ми отримаємо “аналог швидкостей” в масштабі:
<img width=«312» height=«59» src=«ref-1_485446692-660.coolpic» v:shapes="_x0000_i1122">
де: Нi – відстань від осі ординат до полюса Р1.
Графічно диференціюючи графік “аналог швидкостей”, ми отримаємо графік “аналог прискорення” в масштабі:
<img width=«331» height=«88» src=«ref-1_485447352-751.coolpic» v:shapes="_x0000_i1123">
де: Н2 – відстань від осі ординат до полюса Р2.
2.дВизначення осьового моменту інерції маховика.
2.1 Вихідні данні.
Вихідними даними є данні креслення № 1, крім того додається закон зміни сили Q та коефіцієнт нерівномірності руху δ.
Qs
<img width=«212» height=«135» src=«ref-1_485448103-787.coolpic» v:shapes="_x0000_s1123 _x0000_s1124 _x0000_s1125 _x0000_s1126">
Sc (мал. 4)
Закон зміни сили Q
Коефіцієнт нерівномірності руху - <img width=«49» height=«41» src=«ref-1_485448890-247.coolpic» v:shapes="_x0000_i1124">
2.2 Визначення сили Q.
На кресленні № 1, на вісь переміщення повзуна наносимо закон зміни сили Q і з точок робочого ходу проводимо відрізки. Це є граничні аналоги сил Q для положень робочого ходу, для холостого ходу сили Q приймаємо рівними нулю, так як закон зміни сили Q прямокутник.
Тому:
<img width=«219» height=«24» src=«ref-1_485449137-404.coolpic» v:shapes="_x0000_i1125">
<img width=«164» height=«24» src=«ref-1_485449541-338.coolpic» v:shapes="_x0000_i1126">
<img width=«443» height=«263» src=«ref-1_485449879-5451.coolpic» v:shapes="_x0000_s1173 _x0000_s1163 _x0000_s1161 _x0000_s1129 _x0000_s1130 _x0000_s1131 _x0000_s1132 _x0000_s1133 _x0000_s1134 _x0000_s1135 _x0000_s1136 _x0000_s1137 _x0000_s1138 _x0000_s1139 _x0000_s1140 _x0000_s1141 _x0000_s1142 _x0000_s1143 _x0000_s1144 _x0000_s1145 _x0000_s1146 _x0000_s1147 _x0000_s1148 _x0000_s1149 _x0000_s1150 _x0000_s1151 _x0000_s1152 _x0000_s1162 _x0000_s1172 _x0000_s1164 _x0000_s1165 _x0000_s1166 _x0000_s1167 _x0000_s1168 _x0000_s1170 _x0000_s1171">
С1 С2 С3 С4 С5 С6 С7 С8
(мал. 5)
2.3 Визначення привідного моменту.
Визначаємо привідний момент сили Q для кожного положення механізму:
<img width=«113» height=«47» src=«ref-1_485455330-351.coolpic» v:shapes="_x0000_i1127">
де: Vci – швидкість повзуна в i-тому положенні механізму.
<img width=«331» height=«47» src=«ref-1_485455681-651.coolpic» v:shapes="_x0000_i1128">
<img width=«333» height=«47» src=«ref-1_485456332-653.coolpic» v:shapes="_x0000_i1129">
<img width=«348» height=«24» src=«ref-1_485456985-344.coolpic» v:shapes="_x0000_i1130">
2.4 Побудова графіків Мпр=ƒ(φ), AQ= ƒ(φ), Ap= ƒ(φ), ΔE= ƒ(φ).
Визначаємо масштабний коефіцієнт
<img width=«285» height=«52» src=«ref-1_485457329-621.coolpic» v:shapes="_x0000_i1131">
де: Y2 – відстань на осі ординат, відповідна даному приведеному моменту.
Будуємо вісь координат. По осі абсцис відкладаємо кут повороту механізму, та прораховуємо аналогічно як в пункті 1.8. З отриманих точок проводимо промені, на яких відкладаємо приведений момент перерахований в графічний аналог:
<img width=«256» height=«47» src=«ref-1_485457950-622.coolpic» v:shapes="_x0000_i1132">
<img width=«265» height=«47» src=«ref-1_485458572-621.coolpic» v:shapes="_x0000_i1133">
З’єднавши отримані точки ми отримуємо графік приведеного моменту від сил Q, МQ= ƒ(φ).
Методом графічного інтегрування графіка приведеного моменту, отримуємо графік робіт сил Q, AQ= ƒ(φ). З’єднавши початок і кінець останнього, отримуємо графік робіт рушійних сил Aр= ƒ(φ). Графічно диференціюючи графік Aр= ƒ(φ), отримуємо графік моментів рушійних сил Мр= ƒ(φ).
Згідно з формулою кінетична енергія дорівнює різниці робіт сил Q і рушійних сил, тобто:
<img width=«97» height=«25» src=«ref-1_485459193-311.coolpic» v:shapes="_x0000_i1134">
На графіку робіт заміряємо різницю між графіками AQ= ƒ(φ) та Aр= ƒ(φ). Цю різницю наносимо на відповідні промені системи координат. З’єднавши отримані точки отримуємо графік зміни кінетичної енергії ΔE= ƒ(φ).
2.5 Побудова графіка Jпр=ƒ(φ).
Проведемо розрахунок для першого положення механізму.
Визначаємо осьовий момент інерції ланок
<img width=«331» height=«45» src=«ref-1_485459504-617.coolpic» v:shapes="_x0000_i1135">
<img width=«95» height=«45» src=«ref-1_485460121-327.coolpic» v:shapes="_x0000_i1136">, так як довжина ℓ3 змінюється, тому для кожного положення його розраховуємо окремо, а результати заносимо в таблицю № 4.
<img width=«327» height=«45» src=«ref-1_485460448-623.coolpic» v:shapes="_x0000_i1137">
Визначаємо швидкість центрів мас ланок:
<img width=«269» height=«32» src=«ref-1_485461071-521.coolpic» v:shapes="_x0000_i1138">
<img width=«265» height=«32» src=«ref-1_485461592-523.coolpic» v:shapes="_x0000_i1139">
Аналогічно швидкість центрів мас ланок рахуємо і для інших положень механізму, результати зараховуємо в таблицю № 3.
Таблиця №3
Од. вимір.
Положення механізму
0,8
1
2
3
4
5
6
7
Vs3
м/с
0,72
1,44
0,792
1,224
1,224
0,792
Vs4
м/с
0,72
1,44
0,72
1,008
1,008
0,72
Визначаємо кінетичну енергію механізму:
<img width=«203» height=«24» src=«ref-1_485462115-376.coolpic» v:shapes="_x0000_i1140">
де: Е1 – кінетична енергія ланки №1;
Е2 – кінетична енергія ланки №2;
Е3 – кінетична енергія ланки №3;
Е4 – кінетична енергія ланки №4;
Е5 – кінетична енергія ланки №5.
<img width=«299» height=«45» src=«ref-1_485462491-577.coolpic» v:shapes="_x0000_i1141">
<img width=«283» height=«45» src=«ref-1_485463068-597.coolpic» v:shapes="_x0000_i1142">
<img width=«484» height=«45» src=«ref-1_485463665-889.coolpic» v:shapes="_x0000_i1143">
<img width=«497» height=«45» src=«ref-1_485464554-883.coolpic» v:shapes="_x0000_i1144">
<img width=«305» height=«45» src=«ref-1_485465437-632.coolpic» v:shapes="_x0000_i1145">
<img width=«464» height=«24» src=«ref-1_485466069-724.coolpic» v:shapes="_x0000_i1146">
Визначаємо приведений осьовий момент інерції:
<img width=«325» height=«47» src=«ref-1_485466793-654.coolpic» v:shapes="_x0000_i1147">
Результати розрахунків для інших положень механізму проводимо аналогічно, а результати заносимо в таблицю №4.
Таблиця №4
Од. вимір
Положення механізму
0,8
1
2
3
4
5
6
7
J3
кг·м2
0,4752
0,,4752
0,4752
0,4752
0,4752
0,4752
0,4752
0,4752
E1
Дж
1,4256
1,4256
1,4256
1,4256
1,4256
1,4256
1,4256
1,4256
E2
Дж
1,34639
1,51323
0,74287
1,7936
1,7936
0,876
E3
Дж
0,88483
0,88422
0,22197
0,43224
0,37308
0,22257
E4
Дж
1,211096
1,630886
0,33696
0,66044
0,56946
0,33696
E5
Дж
1,9008
5,342626
5,929136
1,9008
3,2026
4,78208
4,63694
1,91073
Eмех
Дж
0,000594
0,001669
0,001853
0,000594
0,001008
0,001496
0,001449
0,000597
Jпр
кг·м2
64
180
200
64
109
161
161
64
(Jпр)гр
мм
0,004386
0,002984
0,002984
0,004386
0,006115
0,007278
0,007278
0,006115
Визначаємо масштабний коефіцієнт:
<img width=«320» height=«48» src=«ref-1_485467447-636.coolpic» v:shapes="_x0000_i1148">
де: Y2 – відстань на осі абсцис відповідаюча даному осьовому моменту.
Перераховуємо усі отримані осьові моменти інерції в графічні аналоги:
<img width=«112» height=«47» src=«ref-1_485468083-353.coolpic» v:shapes="_x0000_i1149">
Будуємо систему координат. По осі ординат відмічаємо кут повороту механізму, а по осі абсцис на променях проведених з точок кута повороту проводимо графічні аналоги приведеного осьового моменту. З’єднуємо отримані точки і отримуємо графік приведеного моменту Jпр=ƒ(φ).
2.6 Побудова діаграми енергомас.
Будуємо вісь координат. До цієї вісі проводимо промені з графіка приведеного осьового моменту Jпр=ƒ(φ) і зміни кінетичної енергії ΔЕ=ƒ(φ). На перетині відповідних променів отримуємо точки з’єднавши які, отримуємо діаграму енергомас (петля Віттенбауера).
3. Проектування профілю кулачкового механізму.
3.1 Вихідні данні.
<img width=«81» height=«233» src=«ref-1_485468436-2696.coolpic» v:shapes="_x0000_s1175 _x0000_s1176 _x0000_s1177 _x0000_s1178 _x0000_s1179 _x0000_s1180 _x0000_s1181 _x0000_s1182 _x0000_s1183 _x0000_s1184 _x0000_s1185 _x0000_s1186 _x0000_s1187 _x0000_s1188 _x0000_s1189 _x0000_s1190 _x0000_s1191 _x0000_s1192">Схема кулачкового механізму (мал. 4)
<img width=«48» height=«51» src=«ref-1_485471132-588.coolpic» v:shapes="_x0000_s1193"> ω
мал. 6).
φп – 90˚ (фаза підьому штовхача);
φс – 30˚ (фаза далекого стояння);
φо — 160˚ (фаза спускання);
ω – 85 1/С (кутова швидкість);
δ — 35˚ (кут тиску);
h – 30 мм (хід штовхача).
<img width=«36» height=«48» src=«ref-1_485471720-285.coolpic» v:shapes="_x0000_s1210">
Аналог прискорення <img width=«77» height=«48» src=«ref-1_485472005-349.coolpic» v:shapes="_x0000_i1150"> руху штовхача (мал. 7).
<img width=«443» height=«159» src=«ref-1_485472354-4202.coolpic» v:shapes="_x0000_s1194 _x0000_s1195 _x0000_s1196 _x0000_s1197 _x0000_s1198 _x0000_s1199 _x0000_s1200 _x0000_s1201 _x0000_s1202 _x0000_s1203 _x0000_s1204 _x0000_s1205 _x0000_s1206 _x0000_s1207 _x0000_s1208 _x0000_s1209">
φ
φп φс φо
мал. 7).
3.2 Визначення закону руху штовхача.
Будуємо графічний аналог прискорення штовхача <img width=«79» height=«48» src=«ref-1_485476556-348.coolpic» v:shapes="_x0000_i1151">. По осі ординат відкладаємо аналог прискорення <img width=«35» height=«48» src=«ref-1_485476904-288.coolpic» v:shapes="_x0000_i1152">, а по вісі абсцис кут повороту φ.
Визначаємо масштабний коефіцієнт по вісі абсцис:
<img width=«275» height=«43» src=«ref-1_485477192-670.coolpic» v:shapes="_x0000_i1153">
де: Х– довільний відрізок вздовж вісі абсцис.
Цей відрізок розбиваємо на три ділянки Хп, Хста Хо, пропорційно кутам повороту φп, φс, φо. Відрізки Хпта Хорозбиваємо на вісім рівних частин. На відрізку Хп , задаємося амплітудою Yп=95 мм.
Визначаємо амплітуду на відрізку Хn:
<img width=«265» height=«55» src=«ref-1_485477862-612.coolpic» v:shapes="_x0000_i1154">
Згідно вихідних даних будуємо графічний аналог прискорення <img width=«79» height=«48» src=«ref-1_485476556-348.coolpic» v:shapes="_x0000_i1155">.
Визначаємо міжполюсну відстань:
<img width=«193» height=«45» src=«ref-1_485478822-404.coolpic» v:shapes="_x0000_i1156">
Методом графічного інтегрування графічного аналога прискорень отримуємо графічний аналог швидкості.
<img width=«71» height=«44» src=«ref-1_485479226-323.coolpic» v:shapes="_x0000_i1157"> графічний аналог швидкості.
Методом графічного інтегрування графічного аналога швидкості отримуємо графічний аналог переміщень <img width=«57» height=«21» src=«ref-1_485479549-272.coolpic» v:shapes="_x0000_i1158">.
Визначаємо масштабний коефіцієнт:
<img width=«236» height=«45» src=«ref-1_485479821-542.coolpic» v:shapes="_x0000_i1159">
Визначаємо дійсні значення переміщень штовхача:
<img width=«232» height=«27» src=«ref-1_485480363-453.coolpic» v:shapes="_x0000_i1160">
<img width=«229» height=«27» src=«ref-1_485480816-460.coolpic» v:shapes="_x0000_i1161">
<img width=«232» height=«27» src=«ref-1_485481276-466.coolpic» v:shapes="_x0000_i1162">
<img width=«240» height=«27» src=«ref-1_485481742-469.coolpic» v:shapes="_x0000_i1163">
<img width=«248» height=«27» src=«ref-1_485482211-492.coolpic» v:shapes="_x0000_i1164">
<img width=«249» height=«27» src=«ref-1_485482703-493.coolpic» v:shapes="_x0000_i1165">
<img width=«272» height=«27» src=«ref-1_485483196-519.coolpic» v:shapes="_x0000_i1166">
<img width=«249» height=«27» src=«ref-1_485483715-487.coolpic» v:shapes="_x0000_i1167">
<img width=«249» height=«27» src=«ref-1_485484202-489.coolpic» v:shapes="_x0000_i1168">
<img width=«249» height=«27» src=«ref-1_485484691-491.coolpic» v:shapes="_x0000_i1169">
<img width=«257» height=«27» src=«ref-1_485485182-499.coolpic» v:shapes="_x0000_i1170">
<img width=«257» height=«27» src=«ref-1_485485681-495.coolpic» v:shapes="_x0000_i1171">
<img width=«257» height=«27» src=«ref-1_485486176-499.coolpic» v:shapes="_x0000_i1172">
<img width=«256» height=«27» src=«ref-1_485486675-494.coolpic» v:shapes="_x0000_i1173">
<img width=«248» height=«27» src=«ref-1_485487169-482.coolpic» v:shapes="_x0000_i1174">
<img width=«241» height=«27» src=«ref-1_485487651-478.coolpic» v:shapes="_x0000_i1175">
<img width=«240» height=«27» src=«ref-1_485488129-465.coolpic» v:shapes="_x0000_i1176">
<img width=«241» height=«27» src=«ref-1_485488594-463.coolpic» v:shapes="_x0000_i1177">
де: Sі – переміщення штовхача.
3.3 Знаходження мінімального радіуса кулачка.
Будуємо залежність аналога швидкості від переміщення штовхача <img width=«71» height=«44» src=«ref-1_485479226-323.coolpic» v:shapes="_x0000_i1178">.
Визначаємо масштабний коефіцієнт:
<img width=«221» height=«45» src=«ref-1_485489380-542.coolpic» v:shapes="_x0000_i1179">
Перераховуємо дійсне переміщення штовхача в графічний аналог:
<img width=«177» height=«47» src=«ref-1_485489922-462.coolpic» v:shapes="_x0000_i1180">
<img width=«176» height=«47» src=«ref-1_485490384-466.coolpic» v:shapes="_x0000_i1181">
<img width=«177» height=«47» src=«ref-1_485490850-481.coolpic» v:shapes="_x0000_i1182">
<img width=«184» height=«47» src=«ref-1_485491331-486.coolpic» v:shapes="_x0000_i1183">
<img width=«185» height=«47» src=«ref-1_485491817-503.coolpic» v:shapes="_x0000_i1184">
<img width=«184» height=«47» src=«ref-1_485492320-505.coolpic» v:shapes="_x0000_i1185">
<img width=«185» height=«47» src=«ref-1_485492825-522.coolpic» v:shapes="_x0000_i1186">
<img width=«197» height=«47» src=«ref-1_485493347-521.coolpic» v:shapes="_x0000_i1187">
<img width=«185» height=«47» src=«ref-1_485493868-494.coolpic» v:shapes="_x0000_i1188">
<img width=«185» height=«47» src=«ref-1_485494362-498.coolpic» v:shapes="_x0000_i1189">
<img width=«203» height=«47» src=«ref-1_485494860-531.coolpic» v:shapes="_x0000_i1190">
<img width=«203» height=«47» src=«ref-1_485495391-535.coolpic» v:shapes="_x0000_i1191">
<img width=«191» height=«47» src=«ref-1_485495926-504.coolpic» v:shapes="_x0000_i1192">
<img width=«192» height=«47» src=«ref-1_485496430-519.coolpic» v:shapes="_x0000_i1193">
<img width=«191» height=«47» src=«ref-1_485496949-504.coolpic» v:shapes="_x0000_i1194">
<img width=«183» height=«47» src=«ref-1_485497453-495.coolpic» v:shapes="_x0000_i1195">
<img width=«184» height=«47» src=«ref-1_485497948-483.coolpic» v:shapes="_x0000_i1196">
<img width=«184» height=«47» src=«ref-1_485498431-478.coolpic» v:shapes="_x0000_i1197">
На ординаті відкладаємо переміщення штовхача (графічне), а на осі абсцис відкладаємо відрізки Х,які знаходимо за формулою:
<img width=«317» height=«45» src=«ref-1_485498909-652.coolpic» v:shapes="_x0000_i1198"><img width=«331» height=«45» src=«ref-1_485499561-680.coolpic» v:shapes="_x0000_i1199">
<img width=«333» height=«45» src=«ref-1_485500241-692.coolpic» v:shapes="_x0000_i1200"><img width=«333» height=«45» src=«ref-1_485500933-686.coolpic» v:shapes="_x0000_i1201"><img width=«333» height=«45» src=«ref-1_485501619-688.coolpic» v:shapes="_x0000_i1202"><img width=«333» height=«45» src=«ref-1_485502307-681.coolpic» v:shapes="_x0000_i1203"><img width=«333» height=«45» src=«ref-1_485502988-686.coolpic» v:shapes="_x0000_i1204"><img width=«332» height=«45» src=«ref-1_485503674-683.coolpic» v:shapes="_x0000_i1205"><img width=«317» height=«45» src=«ref-1_485504357-654.coolpic» v:shapes="_x0000_i1206"><img width=«317» height=«45» src=«ref-1_485505011-660.coolpic» v:shapes="_x0000_i1207"><img width=«321» height=«45» src=«ref-1_485505671-674.coolpic» v:shapes="_x0000_i1208"><img width=«337» height=«45» src=«ref-1_485506345-690.coolpic» v:shapes="_x0000_i1209"><img width=«337» height=«45» src=«ref-1_485507035-708.coolpic» v:shapes="_x0000_i1210"><img width=«337» height=«45» src=«ref-1_485507743-700.coolpic» v:shapes="_x0000_i1211"><img width=«337» height=«45» src=«ref-1_485508443-708.coolpic» v:shapes="_x0000_i1212"><img width=«337» height=«45» src=«ref-1_485509151-703.coolpic» v:shapes="_x0000_i1213"><img width=«321» height=«45» src=«ref-1_485509854-678.coolpic» v:shapes="_x0000_i1214"><img width=«321» height=«45» src=«ref-1_485510532-655.coolpic» v:shapes="_x0000_i1215">
Об’єднуємо отримані точки кривою, через кінці найбільших відрізків проводимо вертикальні лінії, до них проводимо промені під кутом δ дотичними до графіка ƒ(φ)=dS/dφ
Перетин ліній кутів δ є точка О1 і є центром маси кулачка. Відстань О1О є мінімальним радіусом кулачка.
<img width=«255» height=«24» src=«ref-1_485511187-456.coolpic» v:shapes="_x0000_i1216">
Відстань точки О1 по горизонталі від осі ординат є ексцентриситетом.
<img width=«239» height=«24» src=«ref-1_485511643-447.coolpic» v:shapes="_x0000_i1217">
3.4 Проектування профілю кулачка.
З точки О1 проводимо кола rmin, rmin+іh. На відстані е від точки О1 проводимо вертикаль, на ній відкладаємо відрізки переміщення штовхача. Проводимо вертикаль з точки О1, від якої відкладаємо кути φп,φс,φо, в сторону протилежну ω. Кути φБ і φА ділимо на вісім рівних частин, отримуємо точки 0÷17. З цих точок проводимо промені дотичні до кола радіуса е. З точок 0÷17 відкладених на вертикалі проводимо концентричні кола до перетину з відповідними дотичними точками. На їх перетині отримуємо точки 0’÷17’. Об,єднуємо їх плавною лінією і отримуємо теоретичний профіль кулачка.
Визначаємо радіус ролика кулачка:
<img width=«232» height=«23» src=«ref-1_485512090-443.coolpic» v:shapes="_x0000_i1218">
Використовуючи теоретичний профіль кулачка як геометричне місце точок центрів ролика проводимо рід кіл радіусом rP.
Робочій профіль будуємо дотичною лінією до кіл радіусом rP.
4. Проектування зубчатого зачеплення.
4.1 Вихідні данні.
m — 3 (модуль зачеплення);
Y — 0.6 (коефіцієнт сприйнятого зміщення);
<img width=«51» height=«48» src=«ref-1_485512533-301.coolpic» v:shapes="_x0000_i1219"> (кількість зубців).
4.2 Визначення розмірів геометричних параметрів.
Визначаємо радіуси ділильних кіл:
<img width=«189» height=«41» src=«ref-1_485512834-437.coolpic» v:shapes="_x0000_i1220">
<img width=«203» height=«41» src=«ref-1_485513271-467.coolpic» v:shapes="_x0000_i1221">
Визначаємо крок зачеплення:
<img width=«227» height=«21» src=«ref-1_485513738-436.coolpic» v:shapes="_x0000_i1222">
Визначимо радіуси основних кіл:
<img width=«291» height=«23» src=«ref-1_485514174-489.coolpic» v:shapes="_x0000_i1223">
<img width=«305» height=«23» src=«ref-1_485514663-535.coolpic» v:shapes="_x0000_i1224">
де: α=20°
Визначаємо міжосьову відстань:
<img width=«269» height=«24» src=«ref-1_485515198-459.coolpic» v:shapes="_x0000_i1225">
<img width=«220» height=«23» src=«ref-1_485515657-434.coolpic» v:shapes="_x0000_i1226">
Визначимо кут зачеплення:
<img width=«532» height=«51» src=«ref-1_485516091-990.coolpic» v:shapes="_x0000_i1227">
Визначаємо радіуси початкових кіл:
<img width=«317» height=«47» src=«ref-1_485517081-690.coolpic» v:shapes="_x0000_i1228">
<img width=«320» height=«47» src=«ref-1_485517771-721.coolpic» v:shapes="_x0000_i1229">
Визначаємо коефіцієнт зміщення:
<img width=«556» height=«45» src=«ref-1_485518492-971.coolpic» v:shapes="_x0000_i1230">
<img width=«327» height=«25» src=«ref-1_485519463-541.coolpic» v:shapes="_x0000_i1231">
<img width=«372» height=«27» src=«ref-1_485520004-580.coolpic» v:shapes="_x0000_i1232">
Визначаємо коефіцієнт зміщення інструмента на шестерні:
<img width=«437» height=«51» src=«ref-1_485520584-854.coolpic» v:shapes="_x0000_i1233">
<img width=«328» height=«24» src=«ref-1_485521438-547.coolpic» v:shapes="_x0000_i1234">
Визначаємо радіуси кола западин:
<img width=«511» height=«23» src=«ref-1_485521985-753.coolpic» v:shapes="_x0000_i1235">
<img width=«525» height=«23» src=«ref-1_485522738-790.coolpic» v:shapes="_x0000_i1236">
де: ha*=1; C*=0,25.
Визначаємо радіуси кола виступів:
<img width=«471» height=«24» src=«ref-1_485523528-699.coolpic» v:shapes="_x0000_i1237">
<img width=«469» height=«24» src=«ref-1_485524227-681.coolpic» v:shapes="_x0000_i1238">
Визначаємо ширину зубців по ділильному колу:
<img width=«504» height=«41» src=«ref-1_485524908-821.coolpic» v:shapes="_x0000_i1239">
<img width=«507» height=«41» src=«ref-1_485525729-837.coolpic» v:shapes="_x0000_i1240">
Визначаємо висоту ніжки зубця:
<img width=«191» height=«21» src=«ref-1_485526566-379.coolpic» v:shapes="_x0000_i1241">
Визначаємо висоту зубця:
<img width=«375» height=«23» src=«ref-1_485526945-591.coolpic» v:shapes="_x0000_i1242">
Перевірка:
<img width=«81» height=«21» src=«ref-1_485527536-274.coolpic» v:shapes="_x0000_i1243">
<img width=«127» height=«21» src=«ref-1_485527810-356.coolpic» v:shapes="_x0000_i1244">
<img width=«109» height=«21» src=«ref-1_485528166-338.coolpic» v:shapes="_x0000_i1245">
4.3 Проектування зачеплення.
Приймаємо висоту зубця на кресленні №4 – 50 мм.
Визначимо масштабний коефіцієнт:
<img width=«215» height=«43» src=«ref-1_485528504-525.coolpic» v:shapes="_x0000_i1246">
Визначимо графічні розміри геометричних параметрів:
<img width=«197» height=«47» src=«ref-1_485529029-465.coolpic» v:shapes="_x0000_i1247">
<img width=«200» height=«47» src=«ref-1_485529494-510.coolpic» v:shapes="_x0000_i1248">
<img width=«187» height=«45» src=«ref-1_485530004-491.coolpic» v:shapes="_x0000_i1249">
<img width=«215» height=«47» src=«ref-1_485530495-537.coolpic» v:shapes="_x0000_i1250">
<img width=«219» height=«47» src=«ref-1_485531032-576.coolpic» v:shapes="_x0000_i1251">
<img width=«208» height=«47» src=«ref-1_485531608-519.coolpic» v:shapes="_x0000_i1252">
<img width=«220» height=«47» src=«ref-1_485532127-555.coolpic» v:shapes="_x0000_i1253">
<img width=«223» height=«47» src=«ref-1_485532682-583.coolpic» v:shapes="_x0000_i1254">
<img width=«235» height=«47» src=«ref-1_485533265-572.coolpic» v:shapes="_x0000_i1255">
<img width=«237» height=«47» src=«ref-1_485533837-594.coolpic» v:shapes="_x0000_i1256">
<img width=«239» height=«47» src=«ref-1_485534431-571.coolpic» v:shapes="_x0000_i1257">
<img width=«241» height=«47» src=«ref-1_485535002-577.coolpic» v:shapes="_x0000_i1258">
<img width=«204» height=«47» src=«ref-1_485535579-554.coolpic» v:shapes="_x0000_i1259">
<img width=«192» height=«47» src=«ref-1_485536133-535.coolpic» v:shapes="_x0000_i1260">
<img width=«176» height=«45» src=«ref-1_485536668-435.coolpic» v:shapes="_x0000_i1261">
На кресленні №4 проводимо міжосьову відстань <img width=«24» height=«23» src=«ref-1_485537103-205.coolpic» v:shapes="_x0000_i1262"> і отримуємо центри коліс, точки О1 та О2, з яких проводимо кола радіусами <img width=«61» height=«25» src=«ref-1_485537308-260.coolpic» v:shapes="_x0000_i1263">. Проводимо загальну дотичну до основних кіл. Відмічаємо точки дотику А та В. Визначаємо теоретичну лінію зачеплення АВ. Проводимо початкові кола <img width=«68» height=«25» src=«ref-1_485537568-263.coolpic» v:shapes="_x0000_i1264">, вони повинні перетнутися в точці W, точці перетину лінії зачеплення і лінії центрів.
Проводимо кола радіусами <img width=«157» height=«25» src=«ref-1_485537831-377.coolpic» v:shapes="_x0000_i1265">. Відрізок AW ділимо на чотири частини і отримуємо точки 1, 2, 3, 4, які зносимо на коло <img width=«21» height=«24» src=«ref-1_485538208-205.coolpic» v:shapes="_x0000_i1266"> і отримуємо точки 1’,2’,3’,4’, з яких проводимо дотичні до кола і зносимо на відповідні дотичні відрізки W0, W1, W2, W3, W4. З’єднуємо точки і отримуємо профіль зубця. Проводимо вісь симетрії S1/2 і по закону симетрії добудовуємо іншу сторону зубця. Потім округлюємо зубець радіусом округлення ρ. Аналогічно будуємо зубець і для другого колеса. Робимо шаблони і добудовуємо ще по два зубця.
4.4 Визначаємо величини параметрів якості.
Визначаємо коефіцієнт перекриття:
<img width=«607» height=«101» src=«ref-1_485538413-1569.coolpic» v:shapes="_x0000_i1267">
<img width=«341» height=«45» src=«ref-1_485539982-730.coolpic» v:shapes="_x0000_i1268">
де: ab – практична лінія зачеплення
Визначимо коефіцієнти відносного ковзання:
<img width=«401» height=«51» src=«ref-1_485540712-655.coolpic» v:shapes="_x0000_i1269">
де: Х – відстань від точки А до точки зачеплення
U1,2 – передаточне відношення
Визначаємо передаточне відношення:
<img width=«157» height=«47» src=«ref-1_485541367-429.coolpic» v:shapes="_x0000_i1270">
продолжение
--PAGE_BREAK--
еще рефераты
Еще работы по производству
Реферат по производству
Передаточні механізми
2 Сентября 2013
Реферат по производству
Основы технологии сельскохозяйственного производства
2 Сентября 2013
Реферат по производству
Дверезнімальний пристрій коксової печі
2 Сентября 2013
Реферат по производству
Оптические характеристики телескопа
2 Сентября 2013