Реферат: Єкологічне виховання студентів вищих технічних навчальних закладів

--PAGE_BREAK--Напрацьовані та перевірені результати дослідження можуть бути використані у факультативній роботі загальноосвітніх шкіл, позашкільних навчальних закладах, на заняттях у вищому навчальному закладі з освітньо-екологічної тематики, а також у системі післядипломної освіти, при розробці навчально-методичної літератури та стати базою для подальших досліджень.
Матеріали дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Херсонського національного технічного університету (довідка № 23/24 від 27 грудня 2006 р.), Харківського національного автомобільно-дорожного університету (довідка № 24/42 від 17 січня 2007 р.), Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (довідка № 01-23/86 від 26 лютого 2007 р.), Українського державного морського технічного університету імені адмірала Макарова (довідка № 01 – 8/41 від 02 березня 2007 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні результати і теоретичні положення дисертації обговорювалися на звітних науково-практичних конференціях, семінарах і засіданнях кафедри цивільної оборони Херсонського національного технічного університету та кафедри педагогіки і психології Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (м. Херсон), а також міжвузівській науково-практичній конференції «Проблеми підготовки фахівців на новому етапі розбудови Української держави» (м. Херсон, 2002); всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Виховання дітей і молоді в контексті громадянського суспільства» (м. Київ, 2003); «Національна програма виховання дітей і молоді в Україні: стан та перспективи» (м. Херсон, 2003); «Адекватна самооцінка як фактор самореалізації особистості» (м. Херсон, 2006); «Розвиток громадянської освіти в Україні» (м. Херсон, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Формування ціннісних орієнтацій школярів у Європейському контексті» (м. Херсон, 2004); ІІ-х Міжнародних педагогічних читаннях «Підготовка фахівців освіти в контексті вимог Болонської угоди» (м. Херсон, 2006); науково-методичній конференції з міжнародною участю «Безпека життя і діяльності людини – освіта, наука, практика (м. Харків, 2006).
Публікації. Основні теоретичні положення та практичні результати дослідження викладено у 9 публікаціях автора (4 з них у фахових виданнях, затверджених ВАК України).
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (339 найменувань) і 14 додатків. Повний обсяг дисертації 248 сторінок машинописного тексту, із них основного тексту – 187 сторінок. Робота містить 3 таблиці (на 1 сторінці), 8 рисунків (на 4 сторінках).
основний зміст дисертації
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу, обґрунтовано методологічні основи та методи дослідження, викладено новизну, теоретичне та практичне значення; наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження в практику, публікації автора та структуру дисертації.
Перший розділ «Формування екологічної культури як педагогічна проблема» присвячено викладу результатів аналізу сутності і змісту екологічної культури, висвітленню структури означеного особистісного новоутворення студентів вищих технічних навчальних закладів; обґрунтовано механізм діагностики рівнів їхньої екологічної культури та визначено стан її сформованості в майбутніх фахівців сфери виробництва.
У роботі підкреслюється, що екологічне виховання сучасної людини в умовах неблагополучного стану планети є однією з актуальних проблем. Не зважаючи на значні позитивні зміни у сфері екологічної освіти, рівень екологічної культури населення, у тому числі й студентів вищих технічних навчальних закладів, залишається низьким. Доводиться, що саме формування екологічної культури є пріоритетним напрямом реформування загальноосвітньої та вищої школи в умовах нової освітньої парадигми. Це вимагає розгляду екологічної освіти випускників вищих технічних навчальних закладів, безпосередньо пов’язаних із проблемами навколишнього середовища, як складової їхньої професійної підготовки.
Результати критичного аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження засвідчують, що екологічну культуру необхідно розглядати як інтегративне особистісне новоутворення, яке має складну динамічну структуру: потреби, мотиви, інтереси, ціннісні орієнтації, спеціальні знання, уміння й навички, здатність до рефлексії і професійного самовдосконалення.
Спираючись на дослідження Б. Ананьєва, В. Бондаря, Л. Кондрашової, О. Мороза, К. Платонова, С. Рубінштейна, Р. Сеульського, Д. Узнадзе, процес підготовки особистості до практичної діяльності визначається як система послідовних та цілеспрямованих змін у мотиваційній, вольовій та її професійній сферах. Звідси екологічна культура студента вищого технічного навчального закладу розуміється нами як інтегрована категорія, що включає комплекс його психолого-педагогічних якостей, які знаходяться у відповідному співвідношенні й реалізуються через аксіологічні переконання в активну природоохоронну діяльність. У роботі доведена доцільність визначення мотиваційно-ціннісного, змістово-функціонального та особистісно-психологічного компонентів екологічної культури.
Обґрунтований в дисертації механізм діагностики сформованості екологічної культури студента вищого технічного навчального закладу передбачає відповідну систему критеріїв (екологічна спрямованість; культура сприйняття природи; екологічний досвід; мотиваційно-вольова готовність до активної екологозберігаючої діяльності; здатність до рефлексії), ситуації їх прояву та комплекс методів визначення їх кількісно-якісних характеристик. З цією метою було створено комплексну методику, яка передбачала використання адаптованих до завдань дослідження опитувальників «Я і природа», експрес-діагностика В. Ясвіна, опитувальник інтересів старшокласників І. Лаптєва, асоціативну методику «Езоп» і «Натурофіл» (С. Дерябо, В. Ясвін), а також низку тестів і анкет, пристосованих до умов вищої технічної школи.
Відповідно до інтенсивності вияву показників екологічної культури в дисертації обґрунтовано рівні її сформованості в студентів: високий (творчовідбудовчий), середній (зберігаючий) і низький (пасивно-споживацький), визначено їх змістове наповнення.
Результати констатувального експерименту засвідчили, що домінуючими рівнями сформованості екологічної культури першокурсників вищих технічних навчальних закладів як у контрольних, так і в експериментальних групах є низький та середній (відповідно 66,5 і 65,8%; 30,7 і 30,9%). З огляду на це в роботі робиться висновок про існуючі суперечності між об’єктивною необхідністю підвищення ефективності формування екологічної культури студентів вищих технічних навчальних закладів і відсутністю науково обґрунтованої технології її організації, недостатньою розробленістю умов її впровадження.
У другому розділі «Оптимізація процесу формування екологічної культури студентів вищого технічного навчального закладу» розкрито концептуальні вихідні положення та обґрунтовано технологію формування екологічної культури студентів вищих технічних навчальних закладів на аксіологічних засадах, проаналізовано хід, узагальнено та інтерпретовано результати експериментальної перевірки теоретичних положень даного дослідження.
На основі аналізу науково-педагогічної літератури з’ясовано, що одним із можливих шляхів розв’язання екологічних проблем, оптимізації взаємин між суспільством і природою є наявність належним чином організованої технології формування екологічної культури на засадах аксіології. Ефективність її функціонування забезпечується наявністю відповідного концептуально-методологічного підґрунтя, що передбачає реалізацію принаймні таких керівних умов, як:
–                   забезпечення єдиного режиму формування екологічної культури в освітньому просторі вищої технічної школи, де означене новоутворення розглядається як іманентний складник духовної культури особистості і наповнюється її ціннісним, інформаційним, ставленнєвим і діяльнісним змістом у ході різновидів навчально-виховної діяльності студентів;
–                   процес формування феномену, що досліджується, базується на ієрархічній системі як філософських категорій і законів пізнання об’єктивної педагогічної дійсності, так і загальнопедагогічних (діяльнісно-особистісний характер розвитку, орієнтація на активне навчання і мислення, цілеспрямованість і комплексність педагогічних впливів, інтегральний підхід до організації навчально-виховного процесу) і дидактичних (науковість, системність, природовідповідність, доступність, індивідуалізація, зв’язок теорії з практикою та ін.) вихідних положеннях;
–                   свідоме оволодіння студентами екологічними ціннісними орієнтаціями більш високого морального ґатунку забезпечується реалізацією сукупності аксіологічних принципів (демократичність, гуманістична спрямованість, альтернативність, толерантність, самовизначення), а виявлення й активізація ціннісних пріоритетів у системі цілеспрямованого розвитку взаємин внутрішнього світу студентів із зовнішнім середовищем створює базу для розробки й використання відповідних важелів впливу на формування в них прогнозованих якісних характеристик.
У дисертації доводиться, що формування екологічної культури можливе лише за умови її розгляду як складника цілісного процесу підготовки майбутнього фахівця й заломлюється через усі компоненти досліджуваного феномену (екологічний досвід, біологічно обумовлена підструктура, форми відображення, емоційно-вольова й мотиваційна сфери, екологічна спрямованість).
Сутність розробленої в дослідженні технології полягає в забезпеченні планомірного поетапного впливу на свідомість та поведінку студентів з метою формування відповідних екологічно-моральних установок, понять, принципів, орієнтацій від цінностей споживання до цінності заощадження і цінності відновлення. Її структура включає: блок цілепокладання (мета й завдання), відповідним чином трансформований із нормативних державних стандартів вищої освіти; теоретико-методологічні концептуальні вихідні положення (закономірності, принципи, правила); змістово-процесуальний (навчальні дисципліни, спецкурси й факультативи, позааудиторна виховна робота, науково-дослідна студентська діяльність, різновиди практик, самоосвіта й самовиховання), процесуальний (методи, організаційні форми, засоби) блоки та механізми зворотного зв’язку (діагноз, прогноз, план, організація, моніторинг, корекція).
Виховне наповнення змістово-процесуального блоку технології формування екологічної культури характеризується наявністю інформації про екологічні проблеми й оптимальні шляхи їхнього розв’язування. Його ефективність забезпечується збалансованістю всіх видів навчально-виховної діяльності. У розділі розкриваються особливості використання блоків навчальних дисциплін вищого технічного навчального закладу на принципах інтеграції і міжпредметних зв’язків у єдиному режимі формування екологічної культури студентів техніко-технологічних спеціальностей як системоутворюючої якості фахівця виробничої сфери.
У межах окреслених завдань дисертації розкриті виховні можливості науково-дослідної роботи (НДР) студентів, метою якої є не тільки повніше й глибше оволодіння специфікою обраної спеціальності, ознайомлення з методами наукового пошуку, а й уміння організації природно-екологічних досліджень, набуття навичок застосування екологічних знань у розв’язанні конкретних природоохоронних завдань. Визначено, що в підготовці рефератів, курсових, дипломних і магістерських робіт має широко практикуватися тематика професійно-екологічної спрямованості.
За одержаними результатами обґрунтовано педагогічні умови оптимального використання резервів позанавчальної роботи в екологічному вихованні студентів вищого технічного навчального закладу. Саме усвідомлення норм екологічної культури здійснюється безпосередньо через різні форми та методи позанавчальної діяльності, найбільш ефективними серед яких є: бесіди, завдання та доручення; проблемні ситуації; педагогічна вимога та контроль; заслуховування звітів та повідомлень на екологічну тематику; особистий приклад; методи стимулювання; засоби пропаганди та агітації; круглі столи; захисти проектів тощо.
Розроблена в дисертації технологія є розгорнутим у часі педагогічним процесом, побудованим на ідеях ціннісного розвитку особистості на засадах аксіології, що реалізується шляхом оптимального поєднання ефективних педагогічних засобів і природної активності людини до самовдосконалення й самореалізації в освітньому просторі вищого технічного навчального закладу і включає декілька взаємопов’язаних етапів (див. рис. 1).
Завдання першого етапу полягає у визначенні вихідного стану екологічної підготовки студентів, виявлення їхніх психофізичних задатків, рівня розвитку емоційно-вольової і мотиваційної сфери, наявного обсягу екологічних знань і екологічної спрямованості.
На другому етапі цільовою виступає цінність споживання. Основним завданням тут є

<shapetype id="_x0000_t202" coordsize=«21600,21600» o:spt=«202» path=«m,l,21600r21600,l21600,xe»><path gradientshapeok=«t» o:connecttype=«rect»>    продолжение
--PAGE_BREAK--