Реферат: Специфіка навчання грамоти шестирічних першокласників

--PAGE_BREAK--Де б діти не навчались у свої 6 років, вчитель і вихователь повинні враховувати її вікові особливості. Наприклад, 6-річна дитина швидко втомлюється, виконуючи одноманітну роботу, тому в класі потрібно забезпечити зміну різних видів діяльності. Через те урок має складатися з декількох частин, об’єднаних загальною темою. Не можна давати завдання, типові для традиційного шкільного навчання, що потребують тривалого зосередження погляду на окремому предметі, виконання серії монотонних точних рухів (в першу чергу це стосується нічим не виправданого захоплення письмом на уроках) і т. п. Оскільки дитина прагне все вивчити в наочно-образному і наочно-дійовому планах, велика увага має приділятися практичним діям з предметами, роботі з наочним матеріалом. Відчуваючи велику потребу у грі та напружено-емоційній насиченості всього життя, 6-річна дитина значно краще засвоює програму в ігровій формі, ніж у стандартній ситуації навчального заняття. Тому необхідне постійне введення в урок елементів гри, проведення спеціальних дидактичних та розвивальних ігор.
Не будемо перелічувати всіх особливостей побудови уроку, відзначимо один принципово важливий момент. У 6 років ще існують значні труднощі з довільною поведінкою: у дошкільному віці доцільність лише починає формуватися. Звичайно, дитина вже може якийсь час керувати своєю поведінкою, свідомо прагнути виконання поставленої перед нею мети, але при цьому вона ще легко відволікається від своїх намірів, переключаючись на щось несподіване, нове, привабливе. Більше того, у 6-річних дітей недостатньо сформований механізм регуляції діяльності, яка спирається на соціальні норми та правила. Їхня активність, творча ініціатива не можуть виявлятися в умовах твердих вимог, суворо регламентованого спілкування. І якщо, наприклад, дитину сварять за те, що вона намалювала не червоне, як було потрібно, а зелене сонце з червоними променями – це красиво), у неї замість розуміння шкільних правил виникає здивування, образа, страх помилитися наступного разу. Авторитарний стиль спілкування із 6-річними дітьми не просто не бажаний, він неприпустимий!
Що ж відбувається з дитиною, якщо вона все-таки потрапляє у формалізовану систему шкільного навчання, в якій недостатньо враховують її особливості? Як показали комплексні дослідження, що проводились у школах, за несприятливих умов часто погіршується стан здоров’я дітей: може знижуватися вага, зменшуватися кількість гемоглобіну в крові; знижується гострота зору, з’являються головні болі У зв’язку з погіршенням загального самопочуття дитина починає часто хворіти, знижується її і так невисока працездатність, що негативно позначається на навчанні. В окремих випадках виникають неврози, шкільна дезадаптація.
Цікаве в психологічному плані явище було встановлено науковцями під керівництвом Д.Б.Ельконіна. Виявилося, що в 6-річних дітей в умовах регламентованого спілкування швидше, ніж у дитячому садку, формується вміння підкорятися запропонованим правилам поведінки. Але при цьому переважає не задоволення від виконання цих правил, а острах їх порушити. У дітей підвищується тривожність, знижується рівень емоційного комфорту. У той же час аналогічний стиль спілкування не призводить до подібного ефекту в більшості 7-річних першокласників.
Що стосується початкового етапу пристосування до нового шкільного життя, слід зазначити: всі 6-річні діти переживають труднощі адаптації. Вони напружені не лише фізично, але й психологічно. У деяких з’являються млявість, плаксивість, порушується сон та апетит, інші перезбуджуються, стають дратівливими та запальними. Усі вони стомлюються внаслідок перевантаження, що характерно для кожної школи. А стомлення призводить до зривів у поведінці, до капризування.
За відносно сприятливих умов навчання психологічна напруженість зазвичай починає зменшуватися через 1,5-2 місяці. У більш жорстких умовах вона зберігається, викликаючи подібні ефекти як на психологічному, так і на соматичному рівнях.
Крім цих загальних проблем навчання 6-річних дітей, які були перераховані вище, з’являється ще одна, пов’язана з індивідуальними особливостями кожної дитинни. Врахоуючи зазначені теоретичні позиції, практичний психолог може або вітати навчання з 6 років, або заперечувати його. Але, коли в школу приводять конкретну дитину, в кожному випадку потрібно підходити до цього питання індивідуально. Необхідно конкретно вирішити, чи потрібно цій дитині йти в школу у: років, чи краще почекати ще рік, тому що на шальках терезів не лише майбутні успіхи у навчанні, а й здоров’я та доля людини.
1.2 Особливості методики навчання грамоти шестирічних першокласників
Спостереження свідчать, що 4—5—6-річні діти спроможні опанувати грамоту, якщо цим процесом керує методично підготовлений наставник — педагог або член родини. Тому і в умовах дошкільних закладів, сім’ях в останні десятиріччя підготовка дітей до школи значною мірою полягала в навчанні дітей читати. У зв’язку з цим реформа загальноосвітньої школи, здійснюючи перехід на систематичне навчання дітей з шестирічного віку, дасть можливість спрямувати процес оволодіння дітьми грамотою у педагогічне організоване русло і тим самим приведе до зниження на один рік підготовчої роботи дошкільного навчання, внесе відповідні корективи в зміст і форми її проведення.
Психологічні, фізичні та фізіологічні особливості шестирічних дітей, порівняно з семирічними, вимагають істотних змін у методиці навчання грамоти. Учитель повинен добирати такі методичні прийоми, у яких найповніше враховуються особливості дитячої уваги, сприймання, пам’яті, мислення, які сприяють всебічному розвитку школярів — формуванню в них на відповідному мовному матеріалі прийомів розумової діяльності: аналізу і синтезу, класифікації, узагальнення, вміння робити висновки. Оволодіння грамотою повинно стати для дітей якомога природнішим процесом, який хоча б у загальних рисах був би подібним до засвоєння рідного мовлення в ранньому віці. Цьому значно сприятиме формування і розвиток у дітей внутрішніх мотивів до навчання читати. Дитина повинна усвідомити, що вона досягла такого віку, коли без уміння читати обійтися практично неможливо. Ці вміння допомагають, наприклад, знайти потрібний магазин (“Хліб”», “Молоко”, “Овочі і фрукти”, “Дитячий світ”), орієнтуватися в телепередачах для дітей, розглядати й читати дитячі журнали, книжки.
Позитивні мотиви навчання читання й письма можливо сформувати у шестирічок тільки за умови, якщо на уроках грамоти, за словами К. Д. Ушинського, пануватиме бадьора, оптимістична атмосфера, яка б виключала психічну й фізичну перевтому дитини, пригнічення або приниження її особистості. Особливо це стосується дітей, які дещо відстають від своїх ровесників в оволодінні тими чи іншими навчальними вміннями. Учитель має пам’ятати, що подібні випадки трапляються внаслідок певних об’єктивних причин, які потрібно своєчасно виявити й усунути.
Початковою навичкою читання діти оволодівають разом з такими видами мовленнєвої діяльності, як: розповідь, бесіда, спостереження за явищами живого мовлення, робота над загадками, скоромовками, слухання звукозаписів, інсценізація відомих казок. Основними мовними одиницями є звуки мовлення і букви, якими вони позначаються на письмі, а також слова і пізніше — речення. Цими одиницями й оперує дитина на початкових етапах оволодіння грамотою. Відомо, що українське письмо є звуковим (фонематичним), а тому процес оволодіння початковою навичкою читання й письма полягає в умінні пере-кодовувати букви в позначувані ними звуки і навпаки. Ці процеси грунтуються на чіткому уявленні дітей про співвідношення, що існують між звуками і буквами у рідній мові, на практичному засвоєнні основних графічних принципів письма, які діють у даній мові.
Слід підкреслити, що шестирічних першокласників, як і семирічних, навчають грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом, розробленим К. Д. Ушинським. Відповідно до цього методу ознайомленню дітей з буквами має передувати етап практичного засвоєння звукової системи рідної мови (добукварний період), протягом якого всі учні мають оволодіти надзвичайно важливими вміннями — виконувати звуковий аналіз мовленого слова, а також здійснювати синтез звуків і складів.
Незважаючи на те, що дошкільники досить добре оволоділи усним мовленням, робити звуковий аналіз ви-мовлюваного слова їм практично не доводилось. Потреба в таких уміннях виникає тільки в процесі навчання грамоти. Враховуючи складність спостережень за звуковими явищами мовлення, виконання аналітичних і синтетичних дій з такими особливими матеріальними одиницями, як звуки людського мовлення, у 1-му класі чотирирічної школи на добукварний період відводиться значно більше часу, ніж у трирічній початковій школі. Протягом цього часу діти мають оволодіти важливими уміннями, пов’язаними з аналізом і синтезом мовних одиниць — звуками (голосними і приголосними, твердими і м’якими приголосними), складами, словами, реченнями.
Учитель має пам’ятати, що процес навчання грамоти для шестирічних першокласників являє собою поступовий перехід від ігрової діяльності, яка в дошкільному віці є провідною до початкових форм навчальної діяльності. Шестирічки успішніше оволодівають складними аналі-тико-синтетичними діями, якщо їх організувати у формі гри. Як наголошують науковці і практики, що навчально-виховна робота з рідної мови для дітей-шестирічок повинна грунтуватися на принципі гра-навчання, гра-виховання, оскільки в цьому віці гра для дітей — серйозна діяльність.
У вітчизняній методиці навчання грамоти ще в 50-х роках стали активно застосовуватися запропоновані Д. Б. Ельконіним умовні позначення звуків, складів, слів, що сприяють активізації пізнавальної діяльності дітей у добукварний період. На жаль, у роботі методистів немає поки що єдиних підходів до застосування умовних позначень звуків, різних за артикуляційно-акустичними ознаками. Основним розрізнювальним засобом, який застосовується для того, щоб допомогти дітям умовно позначати голосні і приголосні звуки, тверді і м’які приголосні, є колір: голосні звуки здебільшого позначають рожевим кружечком, квадратом або трикутником; тверді приголосні — чорним або синім; м’які — синім, зеленим чи жовтим. Такий різнобій умовних позначень нерідко вносить плутанину, а головне, що ці умовні позначення жодною мірою не відображають істотних артикуляційно-акустичних ознак різних типів звуків, тобто позначення ці формальні, чисто символічні.
У букварях, створених у нашій республіці для шестирічних школярів, використано такі умовні позначення звуків, які характеризують диференційні ознаки звуків, а саме: кружечок, яким позначаються голосні, асоціюється в свідомості дитини з вільним проходженням струменя повітря через ротову порожнину, тобто з відсутністю перешкод на його шляху; смужка означає перешкоду на шляху видихуваного повітря, що створюється артикуляційними органами; дві смужки символізують посилену перешкоду на шляху струменя повітря під час вимовляння м’яких приголосних.
Усі ці умовні позначення вводяться в навчальний процес під час спостережень за способами творення відповідних звуків. Застосування прийому спостережень за роботою мовних органів під час вимовляння окремих звуків дають можливість навчати дітей не тільки чути, а й усвідомлювати істотні артикуляційно-акустичні ознаки, і в разі потреби коригувати дитячу вимову.
Звуковий аналіз слів розпочинається з часткового — виділення початкового та кінцевого звуків, які стоять за межами злиття типу “приголосний + голосний”, тому відносно сусіднього звука вони найавтономніші, наприклад: смола, ліс, степ, лось, сніг. Звуки, виділені з таких вигідних для аналізу позицій, учні легко впізнають в інших звукосполученнях: солома, сіно, коса, росте, посіяли, що також є елементом звукового аналізу, який розвиває фонематичний слух.
Основою читання і грамотного письма є усвідомлення дитиною звукового складу злиття приголосного з голосним, що трапляються в двох варіантах: приголосний + голосний, м’який приголосний + голосний “ПГ”, “ПТ”, наприклад: [на], [н'а]; [ту], [т'у]; [ли], [л'і]. Уміння почути і виділити окремі звуки у такому злитті і навпаки — утворити подібні злиття з розрізнених звуків е найважливішим ключем до оволодіння навичкою читання і грамотного письма. Тому, незважаючи на складність аналітичних і синтетичних звукових дій, в основі яких злиття “ПГ”, “ПТ”, учні повинні оволодіти ними у добукварний період.
Звукові моделі злиття приголосних звуків з голосними мають такий вигляд:
— 0
= 0
Уміння побудувати звукову модель складу типу злиття і назвати звуки у заданому злитті є основою для переходу до аналізу слів складнішої структури. Нарощування труднощів має здійснюватися поступово, воно може бути проілюстровано схемою (див. схему).
Аналітико-синтетичні вправи цього рівня слід застосовувати в прямому та оберненому варіантах: побудова звуко-складових моделей заданих учителем слів і навпаки — добір різних слів до поданої моделі.
Під час виконання звукових вправ у добукварний період учитель повинен вимагати від кожного учня:
а) правильно вимовляти окремі звуки в словах, не замінюючи звука правильними чи спотвореними назвами букв, не додаючи призвуків голосних звуків (наприклад: [л1], [зи], [к е]);
б) не порушувати послідовності звуків у слові.
Особливістю навчання грамоти за новими підручниками є те, що з самого початку оволодіння навичкою читання учні оперують зі злиттями обох типів — “ПГ” і “П’Г”. Це дає можливість формувати правильне уявлення про взаємоз’язки між звуками і буквами української мови у системі приголосних, забезпечити практичне засвоєння складового принципу українського письма, а це має надзвичайно важливе значення для вироблення в учнів правильного способу читання. Вчителеві треба мати на увазі, що початкова навичка читання у шестирічних першокласників має грунтуватися на сприйнятті не окремих літер у складі чи слові, а цілісної одиниці — злиття приголосного з голосним. Важливим е те, що в багатьох випадках ця одиниця читання повністю збігається зі складоподілом у словах, наприклад: лі-то, ли-па, ло-ви-ли, ко-си-ти. Але й у складах іншої структури вона також залишається своєрідним опорним центром, навколо якого групуються інші приголосні звуки, наприклад: рак, гра, лист, клас, грім.
Уміння побачити і виділити у такій складовій структурі злиття “ПГ” є запорукою правильного прочитування і всього складу (слова). Це означає, що на початковому етапі оволодіння навичками читання шестирічний учень може читати слова у такий спосіб: ма-к, лі-с, лі-с-ни-к, Ми-ко-л-ка. Можна легко пересвідчитися, що читання слова не по складах, а по більш роздрібнених одиницях дуже нагадує уповільнене вимовляння, яке і є характерним для починаючого читача. Практика показала, що в повторному кількаразовому читанні тих самих слів інтервали між звуками у межах одного складу поступово скорочуються, дитина без особливих утруднень переходить до читання по складах. Таким чином, постає проблема допомогти учневі на перших порах “просвітити” слово, побачити в ньому доступні для сприйняття та відтворювання складові частини. У нових виданнях букваря для шестирічних першокласників це зроблено так: окремі злиття у слові підкреслено тонкою рисочкою, наприклад:
вінліскалина
вівлісоккалинова
вивів лісникОксанка
Такі виділення основних одиниць учитель робить олівцем в процесі індивідуальної роботи з окремими учнями. Практика показала, що описаний спосіб виділення в словах злиття значно полегшує синтетичну діяльність дитини на початку оволодіння навичкою читання. Крім цього, він знімає, по суті, проблему поступового введення складів з урахуванням їх графічної (відповідно і фонетичної) структури “ПГ”, “П’Г”) з кожною новою літерою. Тому перед тим як читати окремі, навіть найпростіші слова з виучуваною буквою, учні спочатку повинні оволодіти (навіть до автоматизму) читанням прямих складів. З цією метою застосовують різноманітні складові таблиці, у яких склади будуються по горизонталі і по вертикалі, а також променевидні таблиці.
Пропущені в таблиці склади учні відновлюють самостійно, практично засвоюючи сам принцип побудови такої таблиці і виконуючи одночасно ускладнену синтетичну вправу на утворення складів з розрізнених літер. Читати склади у такій таблиці можна по горизонталі, по вертикалі і вибірково, за вказівкою вчителя. Промене-видна таблиця першого виду застосовується для вироблення в учнів уміння читати склади на голосний звук, а таблиця другого виду сприяє закріпленню звукового значення вивчених літер, що позначають приголосні звуки.
Робота з таблицями, як правило, здійснюється у фронтальній формі, біля дошки, причому на будь-якому уроці — як під час вивчення нової букви, так і на уроках закріплення, удосконалення навички читання.
    продолжение
--PAGE_BREAK--а
о
и
і
у
о
и
а
і
у
В ва
во
ви
ві
ву
Л
ло
ли
ла
лі
лу
С
со
си
са
сі
су
а
и
у
і
о
В ва
ви
ву
ві
С
са
су
со
Н
на
ни
ну
ні
Л
ла
ли
лу
ло
Р
ри
ру
рі
ро
З переходом до букварного періоду учні продовжують виконувати й аналітико-синтетичні вправи, але тепер предметом аналізу й синтезу, поряд зі звуками, виступають букви.
Досвід навчання шестирічних дітей у школах нашої республіки дає всі підстави твердити, що за правильної організації роботи в добукварний і букварний періоди протягом навчального року вдається сформувати правильні уявлення про звуки і букви та існуючі реальні співвідношення між ними. Враховуючи те, що шестирічні школярі оволодівають грамотою протягом цілого навчального року, ми вважали за необхідне формувати в них правильне уявлення про букви і звуки з опорою на алфавітні назви літер, якими можуть позначатися різні звуки. Наприклад, буквою “ел” позначаються звуки [л] і [л']. Адже якщо першокласники протягом навчального року даватимуть звукам і буквам однакову назву (наприклад, звук і буква н), то в наступній роботі над розділом “фонетика і графіка” неминучими будуть стійкі помилки у вживанні цих взаємозв’язаних, але принципово різних понять.
Сучасна методика радить застосовувати різноманітні аналітико-синтетичні вправи, спрямовані на засвоєння правильних уявлень про букви і звуки. Крім вправ, наведених у книжці “Навчання грамоти в 1 класі” (Автор М.С.Вашуленко, К.,1986), цьому сприяє також робота з “лінійкою літер”, яка періодично подається на розворотах сторінок букваря, а також різноманітні звуко-буквені перетворення в словах, здійснювані за допомогою літер розрізної азбуки. Наприклад, за вказівкою вчителя діти будують з літер розрізної азбуки (на дошці та на партах) такі ланцюжки слів:
ніс-> ліс -> лис — > лин — > лан -> лани -> сани;
рак — > рік — > ріка — > ріки — > роки -> руки;
липа — > липка — > лапка — > ланка — > банка — > байка;
коса — > косар — > косарі — > косарки.
У ході виконання кожної маніпуляції зі словом учні називають букви, якими вони оперують, змінюючи значення слова і звуки, що позначаються даними буквами. Можливі також запитання-відповіді узагальнюючого характеру, наприклад:
— У яких словах буква “ер” позначає твердий звук [р], а в яких — м’який [р’]. Які букви найчастіше вживалися у словах цього ланцюжка?
Важливо в процесі переходу до букварного періоду вчити дітей правильно будувати словосполучення з різною характеристикою звуків і букв.
Учні поступово мають усвідомити, що звук може бути голосний і приголосний, твердий і м’який, дзвінкий і глухий, наголошений і ненаголошений, а буква — велика, мала, каліграфічна, друкована, рукописна. Характерні ознаки звуків не можна переносити на букви, навіть для “зручності” користування терміном. Паралельно з висловлюваннями “буква, що позначає голосний звук”, “буква, що позначає приголосний звук”, користуються простішими — “буква голосного звука”, “буква приголосного звука”. Крім цього, слід пам’ятати, що алфавітні назви літер є іменниками середнього роду, тому прийнято говорити: “рядкове, мале о, велике “ен” і т. п.”.
Перехідним етапом до роботи над реченнями і текстом є читання учнями слів, розрізнених і згрупованих у колонки. Треба мати на увазі, що слова, подані колонками в букварі або підготовлені на дошці, таблиці, можна згрупувати за різними принципами і з різною метою: для формування у першокласників способу читання із застосуванням різноманітних синтетичних прийомів; для ознайомлення зі словами ускладненої структури; для виконання різноманітних логічних вправ з фонетичними, граматичними і лексичними завданнями. Ці додаткові завдання, як правило, пов’язані з читанням, що носить вибірковий характер. Наприклад:
1. Прочитайте слова з одним складом (з двома, трьома).
2. Прочитайте слова, у яких наголошений перший склад (другий, третій).
3. Прочитайте слова, в яких нова буква стоїть на початку (у середині, в кінці).
4. Прочитайте слова, в яких нова буква позначає твердий (м’який) звук.
5. Прочитайте імена людей (клички тварин, назви міст).
6. Прочитайте слова, до яких можна поставити запитання хто? (що?).
Вибіркове прочитування слів за вказаною ознакою вимагає попереднього уважного читання всіх інших слів, поданих у колонках, що позитивно впливає на вироблення у дітей таких важливих якостей читання, як швидкість і усвідомленість.
Увагу до лексичного значення слів у взаємозв’язку з їх графічною (фонетичною) будовою посилюють також різноманітні ігри зі словами. У процесі гри учні мають помітити зміни, внесені Буратіно, Барвінком, Незнайком, Совою у графічну форму слова, і елементарно пояснити, як змінилося значення слова. Прикладом такої гри може бути “Ніч і день”. Учитель виставляє на дошці, наприклад, слово місто. Учні мовчки читають. Потім дається сигнал “Ніч”, на який учні швидко закривають долонями очі і нахиляють голови, а в цей час до викладеного слова додається буква к…
За сигналом “День” учні читають нове слово, пояснюють, що до попереднього слова місто додано букву “ка” і утворилося слово місток.
Проблема усвідомленості читання особливо гостро виникає на початку букварного періоду, коли тексти для читання, пропоновані букварем, обмежені за обсягом. Учні зі слабо сформованою навичкою читання швидко запам’ятовують на слух такі тексти і відтворюють їх, імітуючи читання. Тому, щоб підвищити увагу учнів до змісту тексту, виробляти навички усвідомленого читання слід пропонувати їм час від часу варіанти текстів, поданих у букварі,— із зміною порядку слів у реченнях, часу дієслівних форм, імен дійових осіб, вставленням окремих слів. Зацікавлюють першокласників пропоновані для читання речення з порушеними лексико-логічними зв’язками, наприклад: На сосні росли сливи. Сова носила лісові горіхи.
Учень не тільки повинен правильно прочитати такі речення, а й помітити відсутність логічного зв’язку.
На етапі переходу до читання речень і зв’язних текстів слід звернути увагу на графічні елементи, характерні для оформлення писемного мовлення. Маємо на увазі розділові знаки: крапку, знак оклику, знак питання, кому, тире, риску, двокрапку, лапки. Не можна забувати, що з усіма цими звичними для дорослого читача знаками першокласники зустрічаються вперше. Тому в кожному випадку необхідно просто й дохідливо пояснити, що той чи інший графічний елемент означає, як, читаючи речення, потрібно реагувати на них силою голосу чи відповідними паузами. В основі пояснень завжди має бути зразок, пода ний учителем. Крім цього, слід взяти до уваги ще одну особливість перших букварних текстів: слова, у записі яких довелося б ужити ще не вивчені літери, можна позначити в реченнях за допомогою горизонтальних рисок (як це робилось у добукварний період) або замінити предметними малюнками. Такий спосіб зображення речень вимагає обов’язкового колективного читання-аналізу з відтворюванням у структурі речень умовно позначених слів.
Ще одна важлива проблема. Формування у шестирічних першокласників навички читання вимагає більшої, порівняно з семирічками, індивідуальної уваги. Зважаючи на те, що урок у 1-му класі з шестирічками триває 35 хв, а кількість годин, відведених на читання, всього 3,5 у першому півріччі і 2,5 у другому, виникає необхідність у додатковій роботі з читання (звичайно у другій половині дня). Вдома читанням керують батьки під методичним керівництвом учителя. Уже в II чверті, коли учні на уроках опанували спосіб читання по складах, можна дозволяти (не вимагати) читати вдома вголос для членів сім’ї. Таке читання не повинно перевищувати 10—15 хв. Найкраще організувати його в ігровій формі. Дитина має відчути щиру зацікавленість слухача її вмінням читати. Ні в якому разі цю роботу не можна розглядати як свого роду примусове виконання домашнього завдання.
Увага до нового вміння дитини, доброзичливі поради і зауваження старших підбадьорюють її, заохочують до самостійного читання.
Отже, вивчення мови шестирічних першокласників починаєтьс з навчання грамоти. Процес навчання шесирічних першокласників чвляє собою поступовий перехід від ігрової діяльності до початкових форм навчальної діяльності.Навчання грамоти шестирічок проводиться за звуковим аналітико-синтетиним методом (освоположником був К.Д.Ушинський). Переваги звукового аналітико-синтетичного методу полягають не тільки в його раціональній системі навчання читання і письма, а й в тому, що завдяки йому діти з перших кроків вивчення рідної мови, мають можливість оволодіти всіма відомими розумовими операціями: аналізом, синтезом, абстрагуванням, класифікацією, узагальненням, умовиводом. Провідний принцип звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти полягає у тому, що у формуванні в дітей початкових умінь читати й писати слід іти від звука до букви.
Процес навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом поділяється на періоди: добукварний період та букварний період. Специфіка навчання грамоти в ці періди полягає в тому, що коли в добукарний період основною мовною одиницею, з якою учні виконували аналітико-синтетичні вправи, бкв звук, то в букварний період до нього підключається і буква. Загальна структура основної частини уроку на опрацювання нової букви має відповідати сформульваній темі, тобто в ній має відображатися провідний принцип звукового-аналітико-синтетичного методу навчання грамоти — від звука до букви.

Розділ 2. Перевірка ефективності експериментального дослідження окресленої проблеми
2.1 Організація і зміст експериментального дослідження
Робота з Букварем (навчання грамоти). Уроки
Для шестирічних першокласників процес навчання грамоти триває усього навчального року. Тому робота з букварем є для них основним джерелом формування навички читання і закладання снов грамотного письма. Знання, уміння й навички з рідної мови, здобуті шестирічними першокласниками у період оволодіння грамотою, стають основоположними для них в усьому подальшому навчанні. Подаємо розробки деяких уроків навчання грамоти шестирічних першокласників, які використовуються у нашій педагогічній практиці.
Тема. Звуки [д], [д']. Позначення їх буквою Д д (“де”)
Мета: навчити впізнавати звуки [д], [д'] в словах та позначати їх буквою д, читати слова з буквою д, чітко вимовляючи звук перед глухими приголосними та в кінці слова; розвивати фонематичний слух, порівнюючи вимову парних дзвінких і глухих приголосних [д] — [т], [д'] — [т']; розширити лексичний запас учнів з теми “Інформація і зв’язок”.
Підготовка до вивчення нового матеріалу.
Учитель просить учнів послухати скоромовки й почути новий звук, який є майже в кожному слові (можна прочитати їх двічі). Скоромовки
Добре дині уродили —
господарю догодили.
Одну диню, дві дині
дав господар господині.
— Диво дивне, а не дині! —
дивувалась господиня. О.Катрин
Дятел дітям збудував
дім в дуплі у дубі. О.Катрин
Звуковий аналіз та моделювання слів дати — дятел', диня — діти. Виділення звуків [д], [д']. Виділення злиття із звуком [д] або [д'] та приголосного звука в ньому із слів: видавати, виділяти, годувати, дарувати, дякувати, ділити (на яке питання відповідають ці слова?); дитинство, дозвілля, завдання, сніданок (на яке питання відповідають слова?); рідний, добрий, дужий, рудий (поставте питання до слів).
Спостереження за вимовою звуків [Д]> [Д'], місцем творення та артикуляцією: зуби розтулені, кінчик язика добре притиснутий до верхніх зубів біля піднебіння, з голосом вимовляємо звук [д], визначаємо його твердість і дзвінкість.
—А тепер приготуємося вимовляти звук [д], але вимовимо його без голосу. Який звук почули? /от/ Яка між ними різниця? ([д] — дзвінкий приголосний, [т] — глухий приголосний.)
—Вимовляємо звук [д'], спостерігаємо: губи розтягнуті, зуби розтулені, кінчик язика міцно притиснутий до нижніх зубів, середня частина язика піднімається до верхнього піднебіння. З голосом видихаємо струмінь повітря, який натрапляє на перешкоду біля зубів. Визначаємо: звук [д'] — приголосний, м’який, дзвінкий. Вимовимо цей звук без голосу. Чим відрізняються звуки [д'] — [т']?
Такі звуки називаються парними дзвінкими та глухими приголосними.
Робота за Букварем.
Ознайомлення з буквою “де” (Д д) — великою і малою.
Порівняння звукового й буквеного складу слів дим — дім.
Читання злиття, складів із збігом приголосних та закритих складів, доповнення їх до цілого слова.
Читання слів учнями пошепки та колективне тлумачення їх значення. З метою формування навички усвідомленого читання пропонуємо завдання:
Прочитайте слово в стовпчику, написане з великої букви, та поясніть його правопис.
Прочитайте чотирискладові слова та визначте в них наголос.
Прочитайте трискладові слова.
— Розгляньте малюнки й прочитайте речення. Знайдіть слова в реченні, близькі за будовою та змістом (дрімав, дрімота).
— Як їх можна назвати? Тепер працюємо за текстом.
Його спочатку може прочитати вчитель, а потім учні. Треба звернути увагу на читання діалогу в тексті та розділові знаки в спонукальних реченнях. Запитаємо:
— Який звук чуємо на місці пропущеної букви? Прочитайте слово із цим звуком.
Що подарували Данилкові? Для чого потрібне йому відерце? Чому Данилкові не дозволили самому йти до води? (Мабуть, Данилко був ще малий.) З чого можна дійти висновку, що Данилко ще малий?
Після читання букв у кольорових рамках (с. 76), що позначають голосні та приголосні звуки, учні висловлюють свою думку, чому в таблиці буква Ія стоїть під буквою д, а потім знайомляться зі словами в стовпчиках на с. 77.
Матеріал на с. 77 передбачає формування вміння читати слова з буквою д та збагачення словникового запасу учнів з теми “Інформація і зв’язок”.
Порівнявши написання та значення слів у кожному стовпчику, діти знаходять спільне й відмінне між ними, вчаться розрізняти за змістом такі слова, як адресат і адресант; листи і листівки (звернути увагу на ненаголо-шений склад ли-), та правильно вживати їх.
Текст читають учитель і учні. Після повторного читання речень учимо дітей ставити запитання до кожного з них.
Перше формулює вчитель, а потім заохочує учнів до співпраці. Наприклад:
Куди пішли ми з Данилком? Яке ще запитання можна поставити до цього речення?
Хто пішов на пошту? Як звали маму? Як звали тата? Ким працює мама? Що вона робить? Що несе мама адресатам? Хто несе адресатам листи й листівки? Де пишуть адресу? Що є на конверті? Що зробили Денис і Дмитрик? Хто передплатив журнал? Який журнал передплатили хлопчики?
Запитання в кінці тексту «А ти?» спонукає дітей до розповіді, до бесіди. Тут доречно запропонувати дітям розповісти про своїх маму й тата: як їх звати, чим вони займаються, яка в них професія.
Рукописний текст (речення) допоможе залучити дітей до розмови про значення листування з рідними й близькими людьми, особливо із старенькими, які завжди чекають доброго, теплого слова від онуків.
Підсумок уроку.
— Яку нову букву вивчили на уроці? Які звуки вона позначає? Що треба знати про ці звуки? Які парні глухі відповідають цим звукам?
Тема. Звуки [з], [з']. Позначення їх буквою З з (“зе”)
Мета: навчити впізнавати звуки [з], [з'] в мовленому та почутому слові та позначати їх буквою з, читати слова з новою буквою, чітко вимовляти звуки перед глухими приголосними та в кінці слова; розвивати спостережливість, увагу, логічне мислення, уміння зіставляти, порівнювати звуко-буквений склад слів та їх значення.
Підготовка до вивчення нового матеріалу.
Загадки
В синім небі світлячки ваблять наші очі, світять нам щоночі?.. Як їх звати?.. (Зірочки) О.Катрич
Хто вночі укрив нам поле, ліс і річку, все навколо білим полотном широким? (Зима.) О.Катрич
— Виділіть злиття із звуками [з], [з']. Назвіть послідовно всі звуки в словах: зима, зірка. Запишіть звукову модель слів зима, зірка. Назвіть перший звук у кожному слові.
—   Діти, послухайте речення:
—   Закувала зозуленька в зеленому лузі.
— Назвіть слова, в яких є звуки [3], [З'].
    продолжение
--PAGE_BREAK--Пропонуємо виконати завдання:
Самостійно пригадайте і назвіть слова, в яких були б звуки [з], [з'].
Виділіть звуки [з], [з'] і вкажіть їх місце в поданих словах: земля, зерно, зілля, азбука, березень, візерунок, в’яз, віз, гімназія.
Зробіть звуковий аналіз і запишіть звукову модель слів: зерно, зірка.
Назвіть перший звук у цих словах. Чим відрізняються ці звуки? (Вимовою.)
Вимовте кожен із цих звуків по черзі і спробуйте пояснити, як вони вимовляються, ([з] — кінчик язика впирається в ясна біля коренів нижніх зубів і язик трохи прогинається вгору, а верхні й нижні зуби при цьому зближаються. При вимові звука [з'] більш напружена середня частина язика, а губи розтягуються. Струмінь повітря в обох випадках виходить з голосом і натрапляє на перешкоду — зуби.) Отже, звуки [з]> [з’]— приголосні, дзвінкі.
— Пригадайте, які звуки вимовляються так само, але без голосу? (Звуки [с], [с'] — це глухі приголосні.)
Спробуємо вимовити їх попарно: [з] — [с], [з'] — [с'].
Як називають такі приголосні, які відрізняються голосом дзвінкістю-глухістю? (Парні дзвінкі та глухі приголосні.)
Які парні дзвінкі та глухі приголосні ви вже знаєте?
Робота за Букварем.
Ознайомлення з буквою “зе” (3 з) — великою і малою.
Читання букви в підручнику та злиття з буквою 3.
Розгляд предметних малюнків, читання звукових моделей та слів під ними.
Зверніть увагу, чим відрізняються ці слова. (Наголосом.)
Що змінилося від зміни наголосу? (Значення слова.)
Читання складів — закритих та із збігом приголосних.
Визначення, які з них складають слово, а які можна доповнити до цілого слова.
Читання слів парами в стовпчиках, порівняння їх за вимовою і написанням.
Читання слів, які відрізняються однією буквою; одним складом.
Читання скоромовок. Заучування їх напам’ять. Виділення слів, які відрізняються однією буквою; зміна значення слів.
— Прочитайте букви в кольорових рамках, що позначають голосні та приголосні звуки. Прочитайте букви, що позначають парні дзвінкі та глухі приголосні (с. 78).
Матеріал на с. 79 сприятиме закріпленню вивченого на попередніх уроках. З цією метою виконуються такі завдання.
Прочитайте у стовпчикахтрискладові слова. Знайдіть серед них ті, що називають ознаки, дії. Складіть з цими словами речення. Знайдіть і прочитайте “слова- родичі”.
Розгляньте сюжетний малюнок і розкажіть, що на ньому зображено; що можна було б ще намалювати, щоб доповнити зимовий пейзаж.
Читання тексту.
Перед тим як читатиме вчитель, діти ознайомляться з текстом, прочитавши його пошепки. Учитель може запитати: “Діти, чи зрозуміли ви, що зробили плазуни? Як ви гадаєте, чому вони заснули? Хто прочитав слова з пропущеними буквами? Які звуки чуєте на місці пропущених букв? Послухайте, як треба читати текст: голосно, виразно, чітко вимовляти кожне слово”.
Учні читають текст за різними варіантами: в цілому, ланцюжком, по рядах тощо.
— Прочитайте речення, які складаються з одного слова; з трьох слів.
— Яку пору року описано в тексті? Що ще можна було написати
про зиму?
— Звертаємо увагу на ненаголошений [й] та добираємо споріднене слово, де цей звук чітко вимовляється.
Розгляд малюнків — ілюстрацій до казок (с. 80). Діти знаходять помилки, яких “не помітив” художник.
Читання тексту під малюнками. Останнє речення спонукає дітей розповісти зміст казки, щоб дати відповідь на запитання.
Утворення слів за променевими таблицями на с. 80.
Виконання творчих вправ.
Прочитайте слова справа. Що означає слово прикраси! Які прикраси ви можете назвати? Для чого вони потрібні?
А що означають слова розділові знаки!
Де їх треба ставити? Як ви гадаєте, для чого ставимо розділові знаки в реченні?
— Прочитаємо й розгадаємо ре-чення-загадку.
— Порівняємо слова лапки — лапки. Від чого змінилося значення слова?
— Прочитайте рукописний текст. Які слова написано з великої букви? Чому?
Матеріал на с. 81 — це повторення про позначення звуків [а, у] буквами а, я, у, ю; порівняння вимови й написання приголосних і голосних у парних звукосполученнях; закріплення знань про тверді й м’які приголосні та позначення м’якості приголосних буквами я, ж.
Порівнюючи слова красоля і квасоля, запитайте в учнів, чи це споріднені слова, яка буква зміняла значення слова, що означає кожне слово.
Нагадуємо, що словниковій роботі велику увагу треба приділяти на кожному уроці, користуючись словником, щоб діти змалку привчалися до цієї важливої роботи. Жодне слово не повинне залишитися поза увагою вчителя. Адже те, що здається нам відомим і давно знайомим, дітям треба нагадати, повторити, ввести в речення. Тільки тоді кожне слово ввійде до активного словникового запасу учнів.
Розгляд малюнків про тварин і бесіда за сюжетом. Читання речень.
У дітей виникає запитання:
— Як називаються малята в корови, свині, вівці?
Цей перелік можна продовжити усно, наприклад: у собаки, зайця, кішки? (Цуценята, зайчата і зайченята, кошенята.)
Читання слів у стовпчиках, тлумачення їх, зокрема:
урюк — дрібні сушені плоди абрикоса з кісточками;
рюкзак — речовий мішок із спеціальними ремінцями, за допомогою яких він закріплюється за плечима;
тюлень — морська тварина.
Чи є щось спільне між словами клунок і рюкзак? Що таке урюк і остюки? До яких слів є малюнки в підручнику? Коли ми кажемо кошеня, а коли — кошенятко! У людини руки, а в тюленя —...?
Щонайбільше запитань до кожного слова, до кожного малюнка — і тоді урок буде багатим і повноцінним.
Тема. Буква ь (м'який знак). Позначення м’яким знаком м’якості приголосних
Мета: сформувати поняття в учнів про букву “м’який знак” як таку, що вказує на м'якість приголосного, але не позначає звука; навчити порівнювати звукову й бук-вену моделі слів з м’яким знаком, з буквосполученням ьо; дати поняття один — багато; формувати навичку достатньо швидкого правильного читання слів і текстів; виховувати почуття любові та дбайливого ставлення до навколишньої краси, яку дарує людям природа.
Підготовка до вивчення нового матеріалу.
Загадка
І великі, і красиві.
Як біжать — то в’ється грива.
Копитами — туп-туп-туп,
по камінню — цок-цок-цок.
Хвости у всіх довгі-довгі,
хвіст і грива — мов шовкові. (Коні.)
Звуко-буквений аналіз слова коні: діти називають склади, звуки в кожному складі, позначаючи їх у звуковій моделі, а потім записують слово. Звертаємо увагу, як вимовляється звук [н'] і як ми позначили м’якість приголосного на письмі (буквою і).
З’ясовуємо, коли ми говоримо коні. (Холи тварин багато.)
— Як сказати, коли тварина одна? (Юнь.) Скільки складів у цьому слові? Назвіть звуки в слові та запишіть його звукову модель.
— А тепер спробуємо записати слово кінь за допомогою розрізної азбуки.
Діти, які не вміють читати, звичайно, викладуть слово кін. Нехай вони його прочитають так, як виклали. Виявиться, що [н] у такому варіанті вимовляється твердо, а ми в слові кінь чуємо м’який звук [н'].
— Твердий і м’який звук позначається однаковою буквою. Як же показати на письмі, що звук вимовляється м’яко? Очевидно, потрібний ще якийсь значок, який вказував би на м’яку вимову звука [н']. Це і є буква ь, що сама по собі ніякого звука не позначає. Та якщо м’який знак поставити поряд з іншою буквою, він і покаже, що приголосний перед ним треба вимовляти м’яко.
Ознайомлення з буквою “м’який знак” і визначення її місця в касі букв.
Робота за Букварем. Читання злиття м’яких приголосних з і.
— Яка буква вказує на м’якість попереднього приголосного в кожному злитті? Який звук вона позначає?
— Прочитайте букви в другому рядку. Як ми вимовляли приголосні звуки? Яка буква вказує на м’якість приголосного? Який звук вона позначає? (Ніякого. Буква “м ’який знак” позначає лише м ’якість приголосного.)
Розгляд предметних малюнків на с. 86. (Це карасі.)
Прочитайте слова під малюнками, визначте кількість звуків і букв у кожному слові, кількість складів. З’ясуйте, чому в словах різна кількість складів.
Скільки звуків у слові карась? А скільки букв у цьому слові? Чому букв більше, ніж звуків?
Читання слів у лівому стовпчику.
Прочитайте слова, які означають багато предметів. Назвіть у кожному слові букву, що позначає м’який приголосний. Якою буквою позначили м’якість приголосного?
Прочитайте слова, що називають один предмет. Назвіть м’який приголосний у кожному слові. Як позначили м’якість приголосного на письмі? Порівняйте кількість звуків і букв у словах лосі — лось.Чому в другому слові звуків менше, ніж букв?
Розгляд малюнка, бесіда за малюнком.
— Де стоять тато і хлопчик? (Біля тину.) Як називається місце, де можна переступити через тин? Як ви думаєте, що каже тато хлопчикові? Уважно прочитаємо речення. Які слова відрізняються лише однією буквою? Якою? Що позначає м’який знак?
Бесіда про квіти.
— Які квіти ви знаєте? Де можуть рости квіти? У кого є квіти вдома? Хто і як доглядає квіти? Яку користь приносять квіти? (Квіти не лише милують око своєю красою, їх краса зцілює душу людини, діє заспокійливо на нервову систему. Більшість квітів мають цілющі властивості: наприклад, любисток, чорнобривці, нагідки, ромашка лікарська, конвалія, первоцвіт тощо.Деякі квіти вживають як приправу: листя, квіти і навіть насіння красолі; мелісу; лофант тощо.)
Читання речень про квіти. Відповіді на запитання.
— Коли сіють чи висаджують квіти? Коли починають цвісти квіти і скільки вони цвітуть? Які ще є пори року?
Подивіться, на яку пору року вказують предмети, зображені на малюнку.
— Прочитайте слова ліворуч і подумайте, що вони можуть означати. (Діти читають спочатку мовчки, а потім голосно назви місяців і колективно визначають, яка пора року їх о’'єднує. Доповнюють текст назвами зимових місяців.)
Читаємо пари слів, записаних на дошці: зима — зими, весна — весни. Учитель подає зразок правильної вимови слів з ненаголошеними голосними.
— Чому ми написали в слові зима букву й, а не еі. Прочитаємо слово зими. Назвіть наголошений склад (зи-).
В українській мові прийнято писати в ненаголошеному складі таку саму букву, яку пишемо в наголошеному.
Послухайте, як я читаю слово весна, а ви прочитайте слово поруч із ним. Чому в слові весна в ненаголошеному складі написали еі (Бо в наголошеному складі вимовляємо звук [е].)
Читання у кольорових рамках букв, що позначають голосні звуки (с. 86). Запитуємо, чому букву я записали під буквою а, ю — під у? (Обидві букви можуть позначати звук [а], [у].)
Звертаємо увагу учнів на те, що в кольорових рамках ь стоїть окремо від інших букв. А чому? Нехай діти запропонують свої відповіді.
Тема. Закріплення вживання м’якого знака на письмі. Буквос-получення ьо
Мета: закріпити вміння робити звуко-буквений аналіз мовлених слів із м’яким знаком, записувати звукову модель слів з позначенням м’якості приголосного перед о, друкувати й читати слова з буквою ь, буквосполученнями йо, ьо; розвивати вміння римувати слова, складати речення за поданою схемою.
Підготовка до вивчення нового матеріалу.
Скоромовка
Лом зламали, льон зв’язали.
Учимося спочатку повільно, а потім швидко промовляти скоромовку. Пропонуємо: назвати слова, в яких є звуки [л], [л']; серед них знайти односкладові слова і зробити їх повний звуко-буквений аналіз, записати ці слова та їх звукові моделі.
— Як позначимо м’якість приголосного в слові льоні Скільки букв у словах льон, ломі А звуків? Що позначає буква “м’який знак”?
Робота за Букварем.
Читання злиття з твердими й м’якими приголосними та о.
Читання слів з парними твердими й м’якими приголосними, з’ясування їх значення через тлумачення (лоно — відкритий простір на свіжому повітрі) або складання речень із словом.
Бесіда.
— Поміркуймо разом: як називаються люди, які вирощують льон? Для чого вирощують льон? Що виготовляють з льону? Як складають льон у полі?
Підсумовуючи, учитель звертає увагу, що вирощування й обробка льону — це складна й важка праця; з льону виготовляють не тільки красивий, а й зручний, приємний для тіла одяг.
Читання тексту та бесіда за прочитаним.
Читання слів у стовпчиках. Звертаємо увагу на правопис слів з м’яким знаком, буквосполученнями йо та ьо, з ненаголошеними голосними (синіти — синій). Спонукаємо учнів поставити питання до слів кожного стовпчика та визначити, що вони називають.
Складання речення за схемою. (Синій льон росте у полі. Веселі діти стали в коло. Білобока сорока сіла на дерево).
Читання рукописного тексту. Звернути увагу на правопис слів із буквосполученням ьо.
Якщо залишиться час, можна запропонувати дітям вивчити вірш зі слів учителя.
Через річечку місток — кольорове диво.
Ми по ньому у лісок з лялькою ходили. В.Басюк
— Назвіть слова з м’яким знаком.
На наступному уроці вірш можна надрукувати на дошці й запропонувати прочитати слова з м’якими приголосними та пояснити спосіб їх позначення.
Підсумок уроку.
— Чим відрізняється буква ь від інших вивчених букв?
— Що позначає на письмі буква ь? Коли ми пишемо ь?
Тема. Буква Є є. Позначення буквою Є є м’якості приголосних і звука [е] та злиття звуків [йе]
Мета: навчити на слух порівнювати тверду та м’яку вимову парних твердих і м’яких приголосних перед [е] та відповідно позначати на письмі м'якість приголосного буквою е, навчити виділяти на слух злиття звуків [йе], визначати їх місце в слові — на початку слова, складу, після голосного — та позначати злиття буквою с, допомагати дітям зрозуміти, як важливо розвивати свої здібності до будь-якої роботи.
Підготовка до вивчення нового матеріалу.
— Діти, наша казка про звуки й букви має продовження.
Тож послухайте, що ще відбулося в палаці Азбуки.
Коли всі звуки і букви трохи заспокоїлися, вгорі щось зашелестіло і легенький вітерець тихенько опустив на землю букву Е. Вона дуже любила подорожувати і часто літала з лелеками, лебедями на озера, а то й далеко за море.
“Е-е-е, — промовила буква Е, — тут діється щось цікаве. А де ж була я, де?” Вона піднялася на ґанок, де відпочивав звук [й], і тихенько присіла біля нього, зітхнувши: “Е-е-е!”
Звук [й] почув знайоме зітхання, прокинувся і промовив:
-Як добре зазвучало — [е]! Зі мною разом так це буде: [йе]. Ми подаруємо Азбуці ще одну букву! Ти, букво Е, зніми, будь ласка, з обличчя свою вуаль!
Буква Е не забарилася це зробити, і всі побачили чудову букву Є є (учитель показує букву — велику й малу).
— Віднині там, де поруч разом звучатимуть два звуки [й, е], там буква Є запише слово Є!
Це гарне слово, бо як Є — то Є: добробут, щастя — і усе твоє. Ще буде складом Є у нашій мові: є-нот і Є-ва — [йе] звучить у слові — Таку промову виголосив [й]. Тут приголосні стали в ряд, і як завжди — найближче всі м’які. Торкнулася їх буква Є, та не до всіх дістала. Найближче “єн”, і “те”, і “ел” стояли, і буква Є усім їм так сказала:
— На м’якість звуків ваших я вкажу. Сама ж звучатиму, як [е] —після м’якого.
Сподобалася всім така промова. А сонечко сховалось вже за гаєм.
— І ми, здається, теж відпочиваєм, — сказали букви Е та Є.
Усе затихло. Мир і благодать. Старенький місяць виглянув з-за хмар.
— Є — буква, і на мене чимось схожа, — промовив тихо й покотився далі. Багато ще було у нього справ. О. Катрин
— Нас із вами теж Буквар уже чекає. Сподобалася вам казка? Про що ви дізналися з неї сьогодні? Мабуть, стомилися трохи й ви. Послухайте смішинку-скоромовку й відпочиньте.
Євген горіхи роздає:
Оце моє, оце твоє…
А це чиє?
Це теж моє!
Ти ж бач — горіхів не стає…
А в вас такий Євгенко є,
що так горіхи роздає? Л.Пшенична
Діти кілька разів промовляють скоромовку за вчителем, а потім самостійно. Учитель запитує:
— У яких словах скоромовки разом вимовляємо звуки [й], [е]? Якою буквою позначимо їх на письмі в цих словах? (Буквою є.)
Робота за Букварем.
Читання букви Є є ти підпису під малюнком на с. 94.
— Запишемо букву є Є — малу й велику, а із словом є придумаємо речення.
Наприклад.
Є у мене мама,
є у мене тато,
є у мене ще бабуся,
є дідусь і братик.
Сад і хата в мене є,
є подвір’я, котик є.
Є у мене… є, є, є…
Та не все воно моє.
Є для всіх, на всю сім’ю,
а я дуже всіх люблю! О.Катрич
Отже, буква Є є може бути й окремим словом. Пригадайте, які ще букви можуть бути окремим словом? (І, у, я, а.)
Заучування вірша зі слів учителя.
Ясне сонце в небі сяє,
тепло літнє посилає.
Справжнє літечко прийшло!
Скільки дива принесло! О.Катрич
Звуко-буквений аналіз слів ясне, літнє. Виділення в злитті -не, -не звуків [н], [н'], позначення на письмі м’якості звука [н'] буквою е.
Читання злиття з твердими та м’якими приголосними перед [е] та позначення звука [е] буквами е, є (с. 94).
    продолжение
--PAGE_BREAK--Читання слів Букваря із злиттям не, не (с. 94). Пояснення значення слів, складання речень з деякими з них за вибором учнів. Пошук серед них слів з протилежним значенням.
Читання вірша на с. 94 учителем, а потім учнями. Добір заголовка до вірша з поданих: Синь. Синє все… Художник. Учитель спонукає дітей до обгрунтування свого вибору. Ставить запитання:
Яким ви уявляєте художника: добрим чи сердитим, веселим чи сумним, дуже серйозним чи жартівником, щедрим чи скупим, щасливим чи нещасливим? (Ці слова вчитель може надрукувати на дошці парами, користуючись квадратиком для позначення букв, яких діти не вивчали.)
Тільки добра, весела, щаслива, щедра душею людина, яка любить людей, природу і хоче про все розказати, поділитися своєю радістю з іншими, може все в природі побачити, відчути простір і велич навколишнього світу і намалювати все це фарбами, словами вірша або просто поділитися своїми думками, — так підсумує вчитель те, що скажуть діти.
— Прочитайте ще раз вірш і скажіть, що малював художник? (Небо, море, мабуть, поле, бо в полі синій льон цвіте; дитину з синіми очима; і дні, і ночі — все у нього було синє, бо художник був щасливий.) Так скажуть діти, а вчитель допоможе, узагальнить їхні думки і продовжить:
— Давайте порівняємо малюнок із текстом. Чи є щось схоже в художника й поета? Що саме? (У художника — на морі корабель; синє небо, птахи в небі. Поет не знав, як це все описати. Від щастя слів не вистачило в нього. Та й нам він дав можливість поміркувати.)
Повторення,
Розгляд променевих таблиць на с. 94.
— Якими буквами позначаються голосні звуки після твердих приголосних?
— Якими буквами позначається м’якість приголосних на письмі? (Буквами я, ю, є, і, ь.) Які з них можуть позначати два звуки? Яка буква не позначає звука? Яка буква позначає завжди два звуки?
Читання в кольорових рамках букв, що позначають голосні звуки. Учитель запитує:
—Які букви в рамці можуть позначати два звуки? Які з них, крім
цього, позначають ще й м’якість приголосних?
Читання слів із буквою є на с. 95.
Після того як діти прочитали кілька разів слова пошепки і вголос, учитель пропонує:
Прочитайте імена людей; імена хлопчиків; імена дівчаток; слова, що називають дії.
На яке питання відповідають слова, що називають дії предметів?
Перед тим як читати вірш “У зоопарку”, учитель пояснить значення слова вольєр. (Це майданчик для утримання тварин, загороджений металевою сіткою.)
Діти під керівництвом учителя ознайомлюються з текстом і відгадують слова: єхидна, заєць, дуже, жарко, п’є. Текст читає вчитель, а потім — учні. У бесіді про зоопарк і тварин, які живуть у ньому, доречно буде нагадати про правила поведінки скрізь, де можна зустріти тварин, про дотримання гігієни (аби не зашкодити своєму здоров’ю і здоров’ю тварин) і тиші, особливо влітку (щоб не турбувати малечу).
Відгадування загадки. За допомогою малюнків діти добирають варіанти відповіді.
Рушаймо, діти, далі дорогою пізнання. Читаємо запитання внизу зліва й відповіді, що поруч із ними. Тож хто чи що може бути веселим і сумним, широким і вузьким, великим і малим? Про кого можна так сказати: метка, моторна? (Господиня, дівчинка, сестричка.) А пишна, запашна? (Троянда, квітка, хлібина, паляниця.)
Які ознаки до цих предметів можна ще дібрати? (Якщо в учителя є предметні малюнки, добре було б їх показати.)
Завдання. Доповнити потрібними словами третє речення; до слів — назв ознак дібрати відповідні слова — назви предметів.
2.2 Перевірка ефективності запропонованої методики формування навички письма
Відомо, що різка зміна умов життя дитини може призвести до порушень нервової діяльності, втрати рівноваги у поведінці. Тому, щоб допомогти першокласникам подолати труднощі переходу від життя дошкільника, заповненого ігровою діяльністю, розвагами, до чіткого режиму і серйозної праці в умовах школи, намагаюсь у навчанні чергувати працю з ігровими й розважальними елементами. Гра допомагає дітям оволодівати необхідними знаннями, зосереджувати увагу, привчає слухати пояснення, формує вміння самостійно застосовувати засвоєне на практиці. Крім того, охоче виконуючи завдання й пропозиції вчителя, діти привчаються до дисципліни.
Для ігор на перших уроках з першокласниками широко ми використовуюємо набори цифр, лічильні палички, сигнальні картки, планшети, різноманітні ляльки — персонажі лялькового театру та ін. Вдаємось і до технічних засобів: кодоскопа, діапроектора тощо.
Назвемо деякі ігри, які допомагають мені навчати дітей грамоти з перших днів перебування їх у школі.
Вже у добукварний період, формуючи поняття про речення, проводимо гру “Хто найуважніши й?”. Читаю невеличкий текст. Діти прийшли до школи. У світлому класі їх чекає вчителька. Вона роздало дітям букварі. (Інший варіант: Павлик і Леся чергують у класі. Павлик поливає квіти. Леся роздає олівці). Діти слухають, а потім на запитайня вчителя піднімають стільки лічильних паличок, скільки було речень а тексті. Той, хто найменше помилився дістає нагороду (щось із учнівського приладдя).
Добираючи тексти, вводжу такі слова, що розширюють кругозір дитини, поповнюють словниковий запас: навчання, навчальне приладдя, підручник, директор, розпорядок, дисципліна, дисциплінований, колектив, учні, учнівський колектив, чемний, чемність, стриманий та ін.
Ось іще один зразок тексту для такої гри: Діти прийшли до школи вчитися. Звечора вони підготувалися до праці, склали у портфелі все, що потрібно для навчання. Перед уроком учні кладуть на парти підручник, зошит, ручку, олівець, лінійку.
В аналогічній грі діти вчаться розчленовувати речення на слова, визначати в них кількість складів чи звуків.
У грі “С к л а д и р е ч е н н я” оперуємо дитячими іграшками, персонажами лялькового театру. Одягаємо, наприклад, на руку ляльку і виконую різну роботу. Учні спостерігають, потім розповідають, що бачили: Буратіно розглядав у книзі малюнки. Дівчинка Катруся розставляє посуд. Лисичка шукає здобич. Зайчик їсть моркву тощо.
Щоб діти зуміли скласти невеличке оповідання, персонаж виконує кілька взаємопов’язаних видів роботи, внаслідок чого виходить розповідь з 3—4 речень: У лісі гуляв зайчик. Під кущем він помітив лисицю. Зайчик злякався і втік. Іноді сюжет розповіді підказує дітям не лялька, а однокласник: Оленка пише на дошці. Віталій роздає зошити. Катя і Сергійко розмовляють тощо.
Вчителі-практики знають, як важливо розвинути у дітей увагу, навчити їх прислухатися до слів. Для цього за зразком гри Т. Ю. Гор-бунцової “Злови п’ять слів” (див. Горбунцова Т. Ю. Цікаві ігри та вправи на уроках української мови у початкових класах. К., 1976) ми розробили аналогічні.
Називаємо, наприклад, 4—5 слів і пропонуємо учням сплесками “пій-мати” їх, коли прозвучать у реченнях, які буду проказувати.
“Навантажте машину”. Називаємо овочі: капуста, помідори картопля, цибуля, буряки. Учні слухають і сплескують у долоні, почувши назване слово у тексті: Прийшла золота осінь. Скрізь побувала чарівниця. Завітала і до нашого городу. Пригріла останнім теплом картоплю. Додала солодощів у буряки. Наказала до морозів зібрати цибулю і помідори. Бризнула краплинками роси на качаниї капусти. Після гри про-поную дітям узагальнити: Як назвати одним словом усе, чим ми навантажили машину? (Овочі).
“Приготуйтесь до уроків” (портфель, зошити, книги, гумка, олівець): Не носи у школу нічого зайвого. Портфель тримай у чистоті. Книги обгортай і бери чистими руками. Всі зошити складай у папку. Гумку, авторучку, олівець завжди носи у пеналі.
Подібні вправи сприяють розвиткові дитячої пам'яті.
Щоб спонукати учнів уважніше прислухатися, точно виконувати розпорядження вчителя, переможців нагороджуємо.
Тільки-но діти почали ознайомлюватися зі звуками й буквами, пропоную гру для розвитку їхнього фонематичного слуху.
“Злови спільний з в у к”. У кожного учня — крейда і планшет або каса букв. Називаю слова: шум, мак, мир, дим. Учні слухають, “друкують” на планшетах чи знаходять у касі букву, що позначає вивчений спільний звук [м], і показують учителеві.
Ознайомивши дітей з новим звуком, проводимо гру “Злови новий звук [с]”. У кожного учня — лічильні палички. Називаю слова: пасіка, рама, сон, звір, тин, Першокласники паличками показують, що новий звук е у І й III словах. Аналогічно практикуємо гру для виділення нового, ще не відомого дітям звука.
Щоб першокласники усвідомили, що таке звук, а що — буква, про-понуємо замружити очі й прочитати букву, якою позначений на дошці.
— Чи можете ви це зробити? (Ні). Чому? (Ми не бачимо). Що ж таке буква? (Значок, який ми бачимо).
Пропоную знову замружити очі і промовляю звук.
— А тепер вам відомо, про який звук ідеться? (Так). Як ви дізналися? (Почули). То що таке звук? (Це те, що ми чуємо). Зараз давайте влаштуємо гру “Навпаки”. Сьогодні у нас в гостях пес Бровко. Він називатиме звук, а ви напишіть букву, якою він позначається. І навпаки, коли Бровко покаже букву, хором називайте звук.
Одягаємо на руку ляльку, і за ширмою з’являється песик. Діти охоче працюють. Роботу з часом ускладнюємо, переходячи до складів, односкладових слів і т. д.
До вподоби нашим вихованцям і гра “Вчитель”. Пропонуючи визначити, скільки звуків і букв у словах, проказуємо їх, а половина учнів класу перевіряє і виправляє своїх сусідів, які з допомогою набору цифр показують їх кількість. Наступного разу діти міняються ролями. Потім і проказують слова, і перевіряють усі по черзі.
Працюючи з розрізною азбукою, для глибшого усвідомлення різниці у значенні слів, пов’язаної зі зміною звука, проводимо гру “Хто більше?”. Пропонуємо учням слово кора, вони замінюють, додають або відкидають букву, щоб вийшло нове: пора, кара, кра, пара, нора, гора тощо. Виграє той, хто складе або назве більше слів. У разі потреби пояснюємо значення окремих слів.
Часто поєднуємо мовні ігри з рухами, виконанням певних дій. На приклад, “Злови своє ім’я”. Складаю розповідь на теми шкільного життя, про щасливе дитинство, вводжу в неї імена учнів. чи розповідь, першокласники встають і тихо сідають або виконують різні дії, фізичні вправи тощо — як ми домовилися попередньо. Виграє той, хто вчасно підвівся, почувши ім’я, правильно виконав потрібну дію. Наприклад: Рано встало сонечко й розбудило Галю, Петрика, Наталю Іру, Віту, Яринку. Діти почали швидко збиратися до школи. Не відстають від них Андрусь, Сергійко, Сашко, Оксана, Ігор. Ось Юстинка і Данилко роблять ранкову гімнастику. Надійка й Роман миють посуд після сніданку. Пролунав перший дзвінок, і Таня, Семенко, Наталя, Костикк Владик швидко приготувались до уроку. Ніхто не спізнився.
Часто на дошці “виростають” стовпчики слів, записаних учнями, або в які вони вписують пропущену букву чи стирають зайву, вибігаючи по черзі до дошки і передаючи один одному крейду, як естафетну паличку
Подобається дітям і “виручати з біди” улюблених казкових героїв як-от: “По дорозі з лісової школи Зайчик згубив букви з розрізної азбуки, і тепер не може прочитати викладених слів. Хто відшукає потрібну букву? Ш.ола, к.ас, пар.а,.умка, п.нал,.ошит, к.ига”. Виграє той, хто першим відшукає всі букви. Або такий варіант: “Прийшов Михайлик додому, і ніяк не вдається йому домашнє завдання. Допоможіть хлопчині побудувати слова; п, п, й, й, л; в, в, к, о; о, а, к, з; к, н, і, ь; т, н, й; а, й, м, з”.
Згодом завдання для гри ускладнюються, діти будують зі складів слова, словосполучення, речення. Наприклад: “Похвастався Незнайко, що вміє швидко читати. Відкрив книжку, а хтось усе в ній переплутав. От тепер йому біда — виручайте: ни-си, са-ро, ша-ми, ки-ру, ло-ши, са-ко, ки-ло-ри, силь-ко-ва, тор-трак”. Виграє той, хто першим зуміє підказати Незнайці, як читати слова.
Поширеною серед дітей стала гра “Відгадай”. Ведучий (учень або вчитель) починає: “Це ягода, на ж починається, на а кінчається» (Малина)”. Учень, який відгадав, веде гру далі: “Це навчальне приладдя, відповідає на питання щ о?, на п починається, на ль кінчається. (Портфель)” і т. д. Такі ігри вчать дітей узагальнювати, розвивають логічне мислення.
Перші кроки звуко-буквеного аналізу діти також починають з гри — “Сигнальники”. У кожного — сигнальні картки-схеми. Вчитель називає звуки. Учні за домовленістю показують картку—сигналізують: голосний — картка з кружечком, приголосний — картка з рисочкою. Кращий сигнальник той, хто жодного разу не помилився.
Цю гру доцільно проводити, вивчаючи м’які й тверді приголосні, слова, що відповідають на питання х т о? щ о?, позначають дію предмета тощо — але тоді замість схем використовуються картки тонованого паперу (про значення кожного кольору треба попередньо домовитися). Такі ігри дають змогу вчителеві щоденно, щоуроку фіксувати рівень засвоєння знань, планувати повторення й індивідуальну роботу.
Кожна гра водночас привчає дітей до самостійного прийняття рішень, формує впевненість.
Ось гра “Ч а р і в н й к”. Спочатку роль “чарівника” виконує вчитель — включає кодоскоп чи діапроектор, і на екрані з’являються склади си, со, си, ис, лі, об, ди і т. д. Тепер до роботи беруться діти. Відкриті склади вони “закривають”, а закриті доповнюють, щоб вийшли слова: си(н), со(м), си(р), (р)ис, лі(с), (л)об, ди(м) і т. д. Так, граючись, готуємось до читання слів з закритими складами. А через деякий час “чарівники” перетворять двоскладові слова в односкладові (сини— син, дуби — дуб), трискладові в двоскладові і навпаки (трактори — трактор, футболіст — футбол, космос — космонавт), зробити з одного предмета багато і навпаки тощо.
Добре сприяє розвиткові зорової і слухової пам’яті гра “Потренуємо пам’ять”. Через кодоскоп проектую на екран слова: бетон, весло, депо, ешелон, зерно, океан. Прочитуємо вголос і мовчки. Після виключення кодоскопа учні “друкують” їх з пам’яті або називають. Виграє той, хто назве чи надрукує слова без помилок і в тому ж порядку, як у кодограмі. Для самоперевірки знову включаю кодоскоп. Часто застосовуємо взаємоперевірку. Обов’язково пояснюємо значення слів.
Діти люблять “шифрувати”, давати відповіді на завдання у “зашифрованому” вигляді. Скажімо, на дошці ряд слів: 1. Ліля. 2. Льон. 3. Терен. 4. Дядя. 5. Сіль. 6. Перо. 7. Сине. 8. Рак. 9. Мило. 10. Яблуня. Діти дають «шифровану» відповідь на запитання, у яких словах є тільки м'які приголосні (1, 4, 5); у яких лише тверді приголосні (3, 6, 8, 9), у яких — і м'які, і тверді (2, 7, 10).
Навчаючи першокласників ділити слова на склади, правильно вживати сполучення букв йо, ьо, м’який знак, апостроф тощо, проводимо гру “Естафета”. Готуємо 6 карток (за кількістю варіантів) і вписую в них по 5—6 слів (залежно від кількості учнів у ряду). За командою перший чи останній учень виконує необхідну роботу в першому слові, наступний — у другому і швидко передає картку далі, поки останній учень у ряду не поверне виконану роботу вчителеві. Тут же робота перевіряється, визначаються переможці. Діти радіють спільному успіхові — так зміцнюються почуття співпраці.
Шість варіантів дають змогу проводити гру кілька разів. Ось, наприклад, картки на правопис ьо, йо: 1 — л… н, ра… н,… д, лікт… вий, прац..-витий; 2 — міль… н,… сип, Ст… па,… го, л… х; 3 — Л… ня, ма… р, бо… вий, с… годні, пол… ва; 4 — Вороб… в, л… тчик,… ржі, пен… к, трет… го; 5 — зна… мий, пол… ти, Солов… в, ма… рить, син… го; 6 — га… к, с… мий, д… гогь, баталь… н, сер… зний.
Або — “Встав потрібний прийменник”. На дошці — два варіанти тексту. Речення понумеровані. Учні читають їх, а на картці записують пропущений прийменник. Вчитель має два зразки відповідей, за ними перевіряє клас.
Варіант 1.
1. Діти щодня ходять… школи. 2. Сяє… полями сонце золоте. 3… Катрусі дві ляльки. 4. Учні пишуть… зошитах. 5. Пес сидить… будки. (Відповідь: 1. до; 2. над; 3. У; 4. в; 5. біля).
Варіант 2.
1… яблуні буяє рожевий цвіт. 2. Пили воду… чистої криниці. 3… кущем виріс боровик. 4. Оля і Леся чергують… класі. 5. Стоїть тополя… дорозі., (Відповідь: 1. На; 2. з; 3. під 4. в; 5. при).
“X то зайвий? (Щ о з а й в е)?”.
У кожного учня — набір цифр або планшет. На дошці надруковані слова: 1. Щука. 2. Карась. 3. Лини. 4. Диня. 5. Йоржі. 6. Лижі. 7. Сом. Діти читають (варіант: читає вчитель або замість слів виставляються малюнки) і визначають, хто тут зайвий. Відповідь подається набором цифр: 4, 6. Обов’язково пояснюємо, чому.
Щоб уникнути помилок на велику букву у кличках тварин (їх у букварі дуже мало), проводимо гру “Придумай кличку”. Добираю 5 — 6 зображень коней, телят, корів, кіз, собак та ін. і виставляю їх на дошці. Дітям пояснюю, що клички тваринам дають за певними їх ознаками, особливостями зовнішнього вигляду чи повадки: Білолобий, Пушок, Злюка, Ряба, Пружок. Виграє той, хто перший придумає клички для 5—6 тварин. У процесі виконання цієї вправи закріплюються і від-треновуються вміння виділяти ознаки предметів.
    продолжение
--PAGE_BREAK--