Реферат: Трудове виховання школярів в умовах сільської загальноосвітньої школи

--PAGE_BREAK--Основна школа. Навчання і виховання у ній зосереджується на оволодінні знаннями і практичними і вміннями обробки металу та дерева, основами електроніки, металознавства, графічної грамоти. Формування уявлень про головні галузі народного господарства, вмінь і навичок виготовлення нескладних виробів. Починаючи з 8-го класу, учні працюють у навчально-виробничих бригадах, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, навчальних цехах.
Старша школа. Вона ставить за мету оволодіння уміннями і навичками з наймасовіших професій, які здобувають безпосередньо на виробництві, з урахуванням потреб регіону, наявної навчально-технічної та виробничої бази. На цьому етапі важливо знайомити учнів з основами економічних теорій, підприємницької діяльності, законодавства з питань підприємства, фінансово-кредитних операцій, психолого-педагогічними засадами управління.
На всіх етапах трудового виховання учнів необхідно формувати потребу в праці, творче ставлення до неї, залучати до реальних виробничих відносин і формувати розвинуте, зорієнтоване на особливості ринкового мислення, розвивати загальні (інтелектуальні, психофізіологічні, фізичні та ін.) і спеціальні (художні, технічні, математичні тощо) здібності, відроджувати національні традиції, народні промисли та ремесла, виховувати культуру особистості в усіх її проявах.
Працелюбство не вроджена якість людини, і воно виховується і прививається йому з дитинства. Тому вся система виховання повинна будуватись на прищепленні дитині працелюбства.
Та вивчення основ наук найбільш ефективно допомагає трудовому вихованню школярів, якщо воно тісно пов’язано з працею. Важливою умовою реалізації такого зв’язку виступає політехнічна освіта, озброєння школярів знаннями. Такі знання виступають важливою передумовою формування у школярів бажання працювати, а також розвитку їх творчих сил в процесі роботи.
Озброєння школярів знаннями в процесі вивчення програмного матеріалу навчальних предметів проходить на основі зв’язку з виробництвом і працею. Відсутність зв’язку між навчанням і працею школярів залишає вчителя важливого засобу підвищення якості знань і активності процесу навчання.
На уроках учень оволодіває науковими поняттями, законами, засвоєння яких не можна звести до простого заучування.
При дидактичній обробці зібраного матеріалу слід пам’ятати, що він повинен бути:
а) органічно пов’язаний з питаннями, які вивчаються по програмі;
б) доступний для школярів, враховуючи їх вікові особливості, кругозір;
в) типовим для багатьох виробництв.
В процесі навчання школярів при підготовці до трудової діяльності велику роль відіграє опора на їх особисті спостереження і особистий досвід. При поясненні нового матеріалу і повторенні вивченого вчитель звертається до фактів і явищ, з якими школярів стикаються на практиці, в процесі праці.
Це не тільки допомагає міцному засвоєнню навчального матеріалу і розумінню навчальних основ виробництва, а й розвиває спостережливість, просторові уявлення, уяву як необхідний акт творчості.
Щоб підготовити учнів до засвоєння наукових основ техніки і технології виробництва, багато шкіл практикують завдання загальноосвітнього характеру.
До завдань повинні бути включені відповідні дидактичні вимоги. Але одні ці завдання, навіть складені педагогічно продумано, не можуть забезпечити необхідну підготовку школярів до праці.
В цілях трудового виховання школярів використовуються такі засоби, як екскурсії, знайомство з досягненнями науки і техніки, розв’язування задач розрахунково-практичного характеру.
Навчання основ наук формує у школярів якості особистості, потрібні їм в праці і допомагають правильно зрозуміти свою роль в суспільстві.
Важливий аспект психологічної підготовки підростаючого покоління до праці – формування у нього почуття самовідповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися про себе. Почуття самовідповідальності сприяє розвитку в характері людини таких необхідних для життя і діяльності рис, які підприємливість, ініціативність творчість. Коли ці риси стають характерними для біль­шості людей, то суспільство має шанс досягнути господарського успіху і добробуту.
Трудове виховання учнів здійснюється в усіх видах праці передусім у навчальній праці. К. Ушинський на­голошував, що навчання є найскладнішим і найважчим видом праці.[30] Для багатьох учнів значно легше попрацю­вати фізично, ніж розв'язати математичну задачу або на­писати твір. Навчання формує потрібні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні ознаки праці: свідому постановку мети, осмислення конкретним інди­відом своєї ролі в досягненні поставлених завдань, на­пруження розумових сил, подолання труднощів і переш­код, самоконтроль. Для цього необхідно пробудити в уч­нів бажання вчитися, розвинути в них пізнавальні ін­тереси й дати їм можливість пізнати радість успіху в нав­чанні. Складність розв'язання цього завдання в тому, що школярі не завжди відразу бачать результати навчальної праці.
Зниження ролі трудового виховання і навчання в загальноосвітній школі проявляється і у скороченні навчального і позакласного часу, що відводиться на трудову підготовку, і в розриві педагогічних зв’язків трудової діяльності навчально-виховним процесом, в їх заміні економічними і комерційними намаганнями педагогів і вихованців, і у відсутності педагогічного прогнозування подальшого розвитку ситуації.
Праця виступає як засіб виховання і формування індивідуальності школярів, якщо вона дає можливість проявитися позитивним цілям у намаганням у дітей. Обов’язкові умови – наявність достатньо широкого діапазону об’єктів праці, доступних і привабливих для дітей даного віку, вільний вибір видів трудової діяльності, можливість її зміни. В цих умовах стає реальним розвиток вмінь вихованця до рівня його інтелектуально-практичних і інших здібностей пов’язаних з працею. Мається на увазі все більш повне і досконале оволодіння своїм тілом і засобами праці, уміння застосовувати в роботі знання про об’єкти праці, способи і засоби їх трансформації.
Праця як ланка виховної системи має безпосереднє відношення до такої важливої сторони розвитку особистості як її соціалізація. Заняття конкретною працею допомагає школярам виробляти в собі загальне вміння працювати: визначати ціль передбаченої роботи. Охоплювати подумки весь її об’єм, уявляти і витримувати потрібну послідовність, зосереджувати на них всю увагу і думки, передбачати наслідки помилок і т.д. Значущими самими по собі і важливими для всього процесу виховання ті психофізичні, інтелектуальні і моральні сили, які активно розвиваються завдяки правильно поставленому трудовому вихованню. Трудові заняття збагачують безпосередній, „живий” досвід школярів, який краще всіляких хитрощів будить думку, розвиває пізнавальні потреби. [21]
Існує і інша сторона впливу праці на організацію життя дитячого товариства, де головна мета – пробудити і розвинути інтереси підлітків до певних видів занять. Суспільність підлітків на цьому етапі сприяє інтеграції групових намагань, устремлінь. З цією метою застосовується традиційна методика, що приводить в дію механізми групового трудового „зараження”, взаємного стимулювання.
Відомо також, що праця як виховний засіб, впливає на особистісні структури і новоутворення не напряму, не самим фактом включення в неї вихованця, а в процесі взаємодії між дітьми, учнями і педагогами на базі праці. Характерною особливістю гуманістичної виховної системи виступає суб’єкт — суб’єктна взаємодія учасників трудового процесу. Праця у виховній системі – це спосіб зв’язку особистості зі світом, що встановлюється завдяки суб’єкт- суб’єктній взаємодії педагогів і дітей, що розгортається на основі прямого, безпосереднього і повного втілення власних задумів, проектів в активній діяльності.[21]   
 1.2 Діагностика трудової вихованості сільських школярів
У загальноосвітній школі відчутною є тенденція відчуження від праці, яка зумовлена передусім тотальною економічною кризою, відривом від народних традицій, розмитістю моральних ідеалів. У цьому зв’язку набула гостроти і потреба діагностування трудової вихованості сільських школярів, ставлення їх до трудової діяльності. [11]
У визначенні критеріїв ставлення школярів до праці виходимо з положень про те, що їх трудова діяльність за технологією та засобами має максимально наближатися до умов сучасного виробництва. Зазначимо, що обґрунтування критеріїв трудової вихованості школярів потребує співвіднесення даного поняття з близькими та суміжними поняттями і передусім такими, як „ потреба в праці”, „готовність до праці” та „ працелюбність”. Це, по-перше, обумовлює можливість більш глибокого осмислення відповідального ставлення до праці як морального новоутворення особистості, змісту та характеру взаємозв’язку його елементів. По-друге, дозволяє використати аналізовані поняття як методологічний орієнтир у дослідженні. Співвіднесення поняття „трудова вихованість школярів” з близькими та суміжними показує, що перше є системоутворюючою основою цих понять.
Виходячи з результатів теоретичного аналізу, критерії розвитку морально-трудової підготовки школярів розглядаємо як модель їхньої трудової вихованості. Вона дозволяє представити  відповідальне ставлення в цілому як моральне новоутворення ( якість людини ) і в той же час умовно виділити в ньому окремі компоненти.
При цьому модель трудової вихованості школярів вирізняємо як сукупність компонентів, які розвиваються і взаємодіють, утворюючи при цьому певну цілісність і системну якість, що передбачає мотиваційний, когнітивний та практичний складники.
Мотиваційний компонент виявляється передусім у бажанні школярів трудитися, у почутті задоволення від праці. У свідомості особистості очікуваний і досягнутий результати праці, її процес дедалі тісніше пов’язується з творчим задумом, з потребою у самовизначенні, самореалізації, з ідеєю служіння людям. Мотиви праці учнів повинні пробуджувати прагнення до самореалізації, взаємодопомоги, бажання бути потрібним і корисним людям. У результаті сформованості як зовнішніх, так і внутрішніх мотивів останні не лише включають особистість у трудову діяльність, а й стають її потребою.
Для відповідального ставлення до праці характерне виявлення у школярів як зовнішніх, так і внутрішніх мотивів.
Необхідно відзначити, що у молодшому шкільному віці мотивами трудової діяльності є передусім емоційна привабливість ( безпосередній інтерес ) трудового процесу. Пояснюється це недостатнім життєвим досвідом. Очевидно, спираючись на безпосередній інтерес, важливо у цьому віці формувати інтерес не лише до результатів праці, а й розвивати почуття сумлінності у виконанні обов’язку тощо.
Характерно, що групи мотивів підлітків і старшокласників мають дещо меншу розбіжність за широтою їх виявлення. Суттєвим критерієм трудової вихованості школярів є виявлення внутрішньої мотивації (працелюбність, інтерес до процесу та результатів, творчі мотиви ). Наявність згаданих мотивів характеризує усвідомлення і вияв здатності до трудової діяльності, появу готовності до активних зусиль та певних видів праці, наявність вольових зусиль у переборенні труднощів.
У когнітивному компоненті трудової вихованості школярів основним критерієм є виявлення у них глибоких та міцних суб’єкт-об’єктних знань, рівня осмислення виробничого досвіду та розуміння елементів ринкових відносин (менеджменту, маркетингу, акціонування та ін. ), а також усвідомлення необхідності технологічної дисципліни та комерційних знань. Цей компонент, природно, включає групу суб’єкт-суб’єктних знань, необхідних учневі для оптимального виконання як учбової, так і трудової діяльності. Основним критерієм у їх вимірах є глибина та міцність. [11]
У практичному компоненті ставлення до праці суттєвим є виявлення передусім точних умінь і навичок. Це – суб’єкт — об’єктні вміння, серед яких мають домінувати  загально трудові;  навички економної роботи, вміння, пов’язані з плануванням, регулюванням та контролем  трудової діяльності;  навички самоконтролю;  творчі вміння та навички; комерційні навички ( рахунку вартості, витрат і прибутку і т.д. ).
Серед факторів, які визначають трудову вихованість школярів, важливим є не лише вплив процесу, його результатів, а й характер між особистісних взаємин учнів з старшими та вчителями.  Це передбачає необхідність суб’єкт — суб’єктних вмінь. Тому важливими також є навички між особистісної взаємодії;  вміння та навички діалогічного спілкування, здорової конкуренції у навчальній групі;  навички самоврядування;  навички колективного обговорення підсумків роботи;  вміння самооцінки та адекватної оцінки праці інших. Серед цементуючих якостей особистості, які об’єднують вищевказані вміння  у системну цілісність, є передусім морально-вольові (наполегливість, організованість, самостійність, ініціатива, підприємливість).
Цікаво, що у діагностуванні параметрів когнітивного та практичного компонентів трудової вихованості школярів, рівня їх виявлення необхідним передусім є врахування взаємо відповідності груп суб’єкт — об’єктних та суб’єкт — суб’єктних знань і вмінь, їх глибини, міцності й точності. Сформовані когнітивний та практичний компоненти відбиваються у потребово-мотиваційній сфері особистості, стаючи мотивами трудової діяльності.
У визначенні трудової вихованості школярів доцільно враховувати, що при цьому характерним є розвиток усіх структурних компонентів: стійке виявлення внутрішніх мотиваційних спонукань, усвідомлення суспільної значущості трудової діяльності, наявність достатніх знань, умінь для її виконання, вміння працювати в колективі. Ось чому я вирішила кожне питання анкети присвятити визначенню певного структурного компоненту трудової вихованості. В основу виміру трудової вихованості покладено аналіз, формалізацію та узагальнення результатів власних досліджень.
Дослідження було проведено у формі анонімного анкетування учнів 9 класу загальноосвітньої школи I-III ступенів с.Дмитрушки.
Для визначення мотиваційного компоненту трудової вихованості школярів перше питання моєї анкети було сформовано таким чином:
1.     Чому Ви відвідуєте уроки трудового навчання?
а) Щоб навчитись робити те, що буде корисним у майбутньому;
б) Для задоволення;
в) Тому, що мені подобається бачити результат своєї праці.
8 учнів з 18 (≈44%) – обрали варіант „а”, — це свідчить про те, що більшість учнів бачить перед собою мету самореалізації та бажання бути корисним у суспільстві;
6 учнів з 18 (≈33%) – обрали варіант „б”,- це свідчить по те, що 33% учнів працюють тому, що просто відчувають задоволення від процесу праці;
4 учнів з 18 (≈22%) – обрали варіант „в”, — це показує, що меншість класу працює заради досягнення результату і почуття радості від отриманого результату.
Питання для визначення когнітивного компоненту:
2.     В яких професіях у майбутньому ви зможете використовувати свої знання, здобуті на уроці трудового навчання?
Учні перелічили майже всі професії, а деякі з них написали, що кожна професія вимагає терплячості і працелюбства, а ці якості розвиваються лише на уроках трудового навчання, — це свідчить про те, що діти мають великий багаж знань з трудового навчання, і знають де і як ці знання потрібно використовувати.
Третє питання стосувалося практичного компоненту:
3.     Що, на Вашу думку, потрібно для швидкого і точного виготовлення певного виробу?
Найчисельнішими були таких три відповіді:
для швидкого і точного виготовлення певного виробу потрібні:
-       попередні тренування(≈28%), — з цього видно, що діти усвідомлюють необхідність наявності певних навичок;
-       точні розрахунки(≈55%), — це показує, що діти мають певні економічні знання і навички, важливі у будь-якому процесі праці;
-       наявність фантазії(≈17%), — отже дітям властивий творчий підхід, що сприяє розвитку будь-якої трудової діяльності.
Важливим компонентом трудової вихованості школярів є вміння вливатися в новий колектив, організовувати здорову конкуренцію, працювати в колективі і з колективом. Ось чому четверте питання моєї анкети стосувалось саме таких умінь.
4.     Чи подобається Вам працювати в колективі?
а) Так, дуже подобається;
б) Лише в знайомому колективі (наприклад разом з класом);
в) Ні, я люблю працювати на самоті
11 учнів з 18 (≈61%) – обрали варіант „а”, — це свідчить про високий рівень комунікативного розвитку класу;
    продолжение
--PAGE_BREAK--