Реферат: Аналіз стану ринку та визначення ринкових перспектив
--PAGE_BREAK--Розрізняють наступні форми еластичності пропозиції:
· еластична пропозиція – величина пропозиції збільшується на більший відсоток, ніж ціна, коли еластичність більше одиниці <shape id="_x0000_i1072" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«39812.files/image089.wmz» o:><img border=«0» width=«72» height=«31» src=«dopb190586.zip» v:shapes="_x0000_i1072">. Ця форма еластичності пропозиції характерна для довгого часового інтервалу, у якому можливості розширення виробництва не обмежені, тому еластичність пропозиції найвища (крива LS) (рис.2.1)
· нееластична пропозиція – величинна пропозиції змінюється на менший відсоток, ніж ціна, коли еластичність менше одиниці <shape id="_x0000_i1073" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«39812.files/image091.wmz» o:><img border=«0» width=«70» height=«31» src=«dopb190587.zip» v:shapes="_x0000_i1073">. Ця форма еластичності пропозиції характерна для короткого часового інтервалу, у якому збільшення об’єму виробництва можливе за рахунок наращення використання змінних ресурсів, обмеженого незмінними розмірами капіталу. Еластичність пропозиції додатна, але при збільшенні росту виробництва наближається до нуля (крива SS).
· абсолютно еластична пропозиція має місце тоді, коли величина пропозиції нескінченно змінюється при незначній зміні ціни <shape id="_x0000_i1074" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«39812.files/image093.wmz» o:><img border=«0» width=«79» height=«31» src=«dopb190588.zip» v:shapes="_x0000_i1074">. Ця форма еластичності пропозиції властива довгому періоду, а крива пропозиції строго горизонтальна;
· абсолютно нееластична пропозиція має місце тоді, коли величина пропозиції дорівноє нулю <shape id="_x0000_i1075" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«39812.files/image095.wmz» o:><img border=«0» width=«74» height=«31» src=«dopb190589.zip» v:shapes="_x0000_i1075">, тобто величина пропозиції не змінюється при зміні ціни. Ця форма властива миттєвому інтервалу (крива IS), у якому збільшення об’єму пропозиції неможливе, оскільки неможливе збільшення об’ємів використання факторів виробництва. У цьому випадку продавець може лише підстроїтися під зміну ринкових цін.
<shape id="_x0000_i1076" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«39812.files/image097.wmz» o:><img border=«0» width=«514» height=«319» src=«dopb190590.zip» v:shapes="_x0000_i1076">
Рисунок 2.1 – Еластичність пропозиції у різних часових інтервалах
Еластичність пропозиції залежить від багатьох факторів:
· можливості довгого зберігання та вартості зберігання. Товар, що не може зберігатися довгий час і його зберігання коштує дорого, має низьку еластичність пропозиції;
· специфіки виробничого процесу. В тому випадку, коли виробник товару може або збільшувати його випуск при підвищенні ціни, чи випускати інший товар при зниженні ціни, пропозиція даного товару буде еластичною;
· фактору часу. Виробник не може швидко реагувати на зміну ціни, оскільки потрібен час для пошуку нових робітників, купівлю засобів виробництва (коли необхідно збільшити випуск), чи скоротити частину робітників, провести розрахунки з банківським кредитом (коли необхідно зменшити випуск). В короткому часовому інтервалі пропозиція може бути збільшена лише за рахунок більш інтенсивного використання виробничих сил. Але подібна інтенсивність може підвищити ринкову пропозицію лише на порівняно невелику величину. Отже в короткому часовому інтервалі пропозиція малоеластична за ціною. В довгому часовому інтервалі підприємці можуть збільшити власні виробничі сили шляхом розширення існуючих можливостей і будівництва фірмами нових підприємств. Таким чином, у довгому часовому інтервалі еластичність пропозиції за ціною достатньо суттєва;
· ціни інших благ, в тому числі ресурсів. В даному випадку мова йде про перехресну еластичність пропозиції;
Таким чином, проаналізувавши отримані коефіцієнти цінової еластичності попиту та пропозиції, можна сказати, що попит на товар А нееластичний, це означає, що збільшення ціни на товар А на 1% приводить до незначного зменшення попиту. У даному випадку виробник може підняти ціну реалізації, а незначне зменшення попиту покриється за рахунок збільшення частки прибутку в цілому. Пропозиція товару А навпаки еластична, це означає, що при збільшенні ціни на 1% пропозиція збільшується більш, ніж на 1%. Тобто виробнику вигідно підняти ціну, щоб збільшити об’єм пропозиції і отримати більше прибутку.
5. Побудуємо криві попиту та пропозиції за одержаними даними. Визначимо ділянки еластичного та нееластичного попиту ( пропозиції)(рис 2.2):
<imagedata src=«39812.files/image099.emz» o:><img border=«0» width=«611» height=«366» src=«dopb190591.zip» v:shapes="_x0000_i1077">
Рисунок 2.2 – Криві попиту та пропозиції
На всій даній ділянці графіку пропозиції, яка відповідає ціновому інтервалу (від 1,15 гр.од. до 4,45 гр.од), пропозиція є еластичною, тобто величина пропозиції збільшується на більший відсоток, ніж ціна, оскільки коефіцієнт еластичності більше одиниці <shape id="_x0000_i1078" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«39812.files/image101.wmz» o:><img border=«0» width=«79» height=«35» src=«dopb190592.zip» v:shapes="_x0000_i1078">. На всій ділянці кривої попиту, яка відповідає ціновому інтервалу (від 1,15 гр.од. до 4,45 гр.од), попит є нееластичним, оскільки коефіцієнт еластичносі на даному ціновому інтервалі менеше одиниці<shape id="_x0000_i1079" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«39812.files/image103.wmz» o:><img border=«0» width=«92» height=«46» src=«dopb190593.zip» v:shapes="_x0000_i1079">.
6. Для розрахунку кількісних значень надлишків продавця та покупця скористаємося графічним методом
<imagedata src=«39812.files/image105.emz» o:><img border=«0» width=«624» height=«427» src=«dopb190594.zip» v:shapes="_x0000_i1080">
Рисунок 2.3 — Графічне представлення вихідної ринкової ситуації
Розмір наждлишку споживача відповідає площі криволінійної фігури ABP0.(рис 2.3). Визначити її площу необхідно на інтервалі від ціни рівноваги(2,3 гр.од) до десятикратного значення цієї ціни(23 гр.од.):
<shape id="_x0000_i1081" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«39812.files/image107.wmz» o:><img border=«0» width=«519» height=«74» src=«dopb190595.zip» v:shapes="_x0000_i1081">
Розмір надлишку виробника відповідає площі трикутника P0BC, в якому:
<shape id="_x0000_i1082" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«39812.files/image109.wmz» o:><img border=«0» width=«406» height=«127» src=«dopb190596.zip» v:shapes="_x0000_i1082">
Оскільки загальний виграш ринку дорівнює сумі розмірів надлишків споживача та виробника, то він становить 69,08+12,155 = 81,235 (гр. од.)
Далі визначимо ознаки, за якими виділяються відповідні надлишки (рис 2.4)
Надлишок споживача – це інтегральна різниця між ціною, котру згоден сплатити покупець за дану одиницю товару, та ціною, встановленою ринком. Тобто ціна попиту на товар (РD) визначається граничною корисністю кожної одиниці товару, а рівноважна ринкова ціна товару- взаємодією попиту та пропозиції. В результаті цієї взаємодії товар продається по ринковій ціні (Рe). Тому споживач виграє, купуючи товар дешевше, чим він міг за нього заплатити. Цей виграш дорівнює площі заштрихованого трикутника РDЕРe. Розміри надлишку споживача характеризують рівень його добробуту. Реалізуїма державою політика податків і дотацій, а також державне регулювання цін впливає на величину надлишку споживача (межанізм впливу буде охарактеризовано далі).
<imagedata src=«39812.files/image111.png» o:><img width=«308» height=«230» src=«dopb190597.zip» v:shapes="_x0000_s1026">
Рисунок 2.4 – Надлишки споживача та виробника
Надлишок виробника- це інтегральна різниця між ціною, по якій згоден реалізувати товар продавець, та ціною ринку. Знання граничних витрат (МС) дозволяє визначити виграш виробника. Справа в тому, що мінімальна ціна, за якою фірма може без втрат продавати одиницю продукції, не повинна бути нижча граничних витрат (МС)(приріст затрат, пов’язаний з виробництвом кожної наступної одиниці продукції). Будь-яке перевищення ринкової ціни одиниці продукції над її МС буде означати ріст прибутку фірми. Таким чином, надлишок споживача ще можна визначити як величину перевищення ціни реалізації (ринкової ціни) над граничними витратами виробництва. Такий надлишок фірма отримує від кожної продаваїмої одиниці товару за ринковою ціною (Ре), що перевищує граничні витрати (МС) виробництва даної одиниці. Таким чином, реалізуючи об’єм товару (Qe) (при різних МС на кожну одиницю продукції від 0 до QЕ) по РЕ, фірма отримує виграш, що дорівнює заштрихованій площі РeЕРS.
Сума надлишків продавця та покупця називається надлишком або вигодою ринку, а об’єм продажів від 0 до (Qe) вважається ефективним сектором ринку; при наявності тільки виграшу однієї зі сторін (продавця чи покупця) сектор ринку вважається неефективним (об’єм продажів, що перевищує (Qe). Роздивляючись ці сектори, можна зробити висновок, що виробник має стимул працювати в ефективному секторі, оскільки саме в ньому фірма отримує виграш, що дорівнює заштрихованій площі РeЕРS. В неефективному секторі у виробника продукції немає стимулу до функціонування, оскільки при обсягах продажів більше (Qe) виграш ринку відсутній,- більше того, якщо ціна в неефективному секторі буде вища за ціну РЕ, на ринку виникне надлишок тавару, який негативно вплине на положення продавця. Якщо ціна буде нижчою за PE, на ринку виникне дефіцит товару, який негативно відобразиться на положенні покупців.
7. Відомо, що ринкова рівновага перебуває під впливом багатьох факторів, які діють у різних напрямках та мають різноманітну природу. Це можуть бути як детермінанти попиту або пропозиції, їх комбінації, так і інструменти державного регулювання.
Ринкова рівновага може бути більш чи менш стійкою. Діагностика стійкості ринкової рівноваги здійснюється за методами Вальраса(для короткого часового інтервалу) та Маршалла(для довгого).
Ринкова рівновага вважається стійкою, якщо, порушуючись, вона відновлюється виключно за допомогою ринкового механізму, без державного втручання в ринкові процеси. Якщо самостійного відновлення рівноваги не відбувається, попередній рівноважний стан ринку вважається нестійким.
Метод Вальраса
Діагностуючи стійкість рівноваги у короткому часовому інтервалі (за методом Вальраса), оберемо по одному значенню ціни вище та нижче рівноважної і, використовуючи відповідні функції, визначимо обсяги попиту та пропозиції, які виникають при даних рівнях цін:
P
1,61
2,99
D
18,63354
10,03344
S
8,27
17,93
<imagedata src=«39812.files/image113.emz» o:><img border=«0» width=«626» height=«427» src=«dopb190598.zip» v:shapes="_x0000_i1083">
Рисунок 2.5 — Аналіз стійкості ринкової рівноваги по Вальрасу
При підвищенні ринкової ціни до P1 (2,99 гр.од.)(рис. 2.5) виникає надлишок тавару S1 – D1, який кількісно дорівнює: 17,93 – 10,03344 = 7,89656 од.товару. Це негативно відображається на положенні продавця. Згідно з Л.Вальрасом, при наявності надлишку виникає конкуренція між продавцями, які для збільшення об’єму попиту починають знижувати ціни. При зниженні ціни об’єм попиту буде збільшуватися, доки не встановиться вихідна рівновага. Тобто можна зробити висновок, що така ринкова рівновага є стійкою, а основною рушійною силою механізму відновлення рівноваги є продавець товару.
При зниженні ринкової ціни до P2 (1,61 гр.од.) на ринку виникає дефіцит товару D2 – S2, який кількісно дорівнює: 18,63354 – 8,27 = 10,36354 од.товару. Між покупцями починається конкуренція за дефіцитний товар. Вони починають пропонувати продавцям більш високу ціну, що дозволяє збільшити пропозицію. При підвищенні ціни пропозиція збільшується, цей процес продовжується до моменту повернення ціни до вихідного рівноважного рівня P0. Тобто можна зробити висновок, що така ринкова рівновага є стійкою, а основною рушійною силою механізму відновлення рівноваги є споживачі товару.
Таким чином, за версією Вальраса, в умовах дефіциту активною стороною ринку є покупці, а в умовах надлишку – продавці товару.
Метод Маршалла
В довгому часовому інтервалі головним фактором, визначаючим стан ринку є кількість продукції на ринку, яка в свою чергу визначається об’ємом її виробництва.
При підвищенні ринкової ціни до P1 (2,99 гр.од.)(рис. 2.6) спочатку визначаємо об’єм пропозиції товару на ринку, тобто QS = 17,93 од. товару. В цьому випадку ціна, яку згоден заплатити покупець за кожну одиницю товару буде дорівнювати:
<shape id="_x0000_i1084" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«39812.files/image115.wmz» o:><img border=«0» width=«197» height=«45» src=«dopb190599.zip» v:shapes="_x0000_i1084">
Очевидно, що ціна виробника P1= 2,99 гр.од. вища за ціну споживача PD= 1,67 гр.од., що ліквідує стимул до розширення виробництва продавцем. Продавець скорочує виробництво, товар стає все більш цінним для споживача, ціна виробника падає, ціна споживача зростає, — рівновага відновлюється. Тобто ринкова рівновага в цьому випадку є стійкою.
<imagedata src=«39812.files/image117.emz» o:><img border=«0» width=«620» height=«407» src=«dopb190600.zip» v:shapes="_x0000_i1085">
Рисунок 2.6 — Аналіз стійкості ринкової рівноваги по Маршалу
При зниженні ціни до P2 = 1,61 гр.од.(рис. 2.7) визначаємо об’єм пропозиції товару на ринку, тобто QS = 8,27 од. товару. Цей обсяг пропозиції споживачі згодні придбати за ціною:
<shape id="_x0000_i1086" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«39812.files/image119.wmz» o:><img border=«0» width=«192» height=«45» src=«dopb190601.zip» v:shapes="_x0000_i1086">
Очевидно, що PD = 3,63 гр.од. більша ніж ціна P2 = 1,61 гр.од., тобто у виробника існує стимул до розширення виробництва. Збільшення виробництва сприймається споживачем як зниження цінності товару. Споживач погоджується сплачувати меншу ціну і ринок повертається у стан рівноваги. Тобто ринкова рівновага в цьому випадку є стійкою.
<imagedata src=«39812.files/image121.emz» o:><img border=«0» width=«618» height=«419» src=«dopb190602.zip» v:shapes="_x0000_i1087">
Рисунок 2.7 — Аналіз стійкості ринкової рівноваги по Маршалу
Таким чином, згідно версії Маршалла, основною рушійною силою механізму відновлення рівноваги в довгому часовому інтервалі завжди являються виробники товару.
Отже, ринкова рівновага є стійкою, тому що, порушуючись, вона відновлюється виключно за допомогою ринкового механізму, без державного втручання в ринкові процеси.
Два застосованих варіанта діагностики стійкості ринкової рівновани призводять до однакового результату лише у випадку додатного нахилу кривої пропозиції та від’ємного нахилу кривої попиту. Коли ці криві не знаходяться в свїих «нормальних» положеннях, оцінки стійкості рівноважних станів ринку по Вальрасу і Маршаллу не співпадають.
Так, якщо обидві криві мають від’ємний нахил (Рис. 2.8), рівноважна комбінація Р1Q1 по Вальрасу являється нестійкою. Якщо ціна блага підвищится до Р2, то на ринку виникає дефіцит у розмірі (Qd-Qs), що викличе подальше підвищення ціни. Якщо ціна опуститься до Р0, пропозиція перевищить попит, що по Вальрасу повинно призвести до подальшого зниження ціни.
<shape id="_x0000_i1088" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«39812.files/image123.wmz» o:><img border=«0» width=«467» height=«311» src=«dopb190603.zip» v:shapes="_x0000_i1088">
Рисунок 2.8 — Діагноз стійкості рівноваги ринку при нестандартних кривих попиту та пропозиції
По Маршаллу вказаний рівноважний стан ринку являється стійким. При меншій, ніж Q1 пропозиції ціна попиту стане вище за ціну пропозиції, а це стимулює збільшення випуску. У випадку перевищення Q1 ціна попиту стане нижчою за ціну пропозиції і пропозиція скоротиться.
Використовуючи наведену логіку, можна визначити ступінь стійкості рівноваги з точки зору кожного з названих дослідників. Розходження між Л. Вальрасом і А. Маршаллом при описі механізму функціонування ринку витікають з того, що, на думку першого, ринкові ціни повністю гнучкі і миттєво реагують на будь-які зміни кон’юнктури, а на думку другого, ціни недостатньо гнучкі, і в результаті при виникненні диспропорції між попитом та пропозицією об’єми ринкових угод швидше реагують на цю диспропорцію, ніж ціны. Облік цих розходжень дозволив використати ці дві моделі, однак, процес встановлення рівноваги в короткому періоді краще описується за допомогою підходу Вальраса, а в довгому – за допомогою моделі Маршалла.
Аналіз стійкості рівновани стає можливим лише в тому випадку, коли ринкова рівновага порушена під впливом певного зовнішнього (екзогенного) фактора. Характеристика таких факторів буде наведена далі.
8. Стійкість ринкової рівноваги – властивість ринкової рівноваги відновлюватись після порушення самостійно, лише в результаті дії ринкових сил. Порушення ринкової рівноваги може бути викликано різними факторами як ринкового, так і неринкового характеру. До таких факторів можна віднести наступні:
· зміна ринкових параметрів;
· встановлення державою граничних рівнів цін (максимальних – «потолка» та мінальних – «пола» цін);
· встановлення розмірів податків та дотацій;
· здійснення імпорту продукції, що виробляється і в середині країни;
· встановлення імпортної пошлини та ін.
Тепер детальніше охарактеризуємо дію кожного з факторів.
8.1. Стан ринку може піддаватися впливам ринкового і неринкового характеру. До впливу неринкового характеру відносяться:
— зміна детермінант попиту чи пропозиції;
До детермінантів попиту відносять:
<shapetype id="_x0000_t87" coordsize=«21600,21600» o:spt=«87» adj=«1800,10800» path=«m21600,qx10800@0l10800@2qy0@11,10800@3l10800@1qy21600,21600e» filled=«f»><path arrowok=«t» o:connecttype=«custom» o:connectlocs=«21600,0;0,10800;21600,21600» textboxrect=«13963,@4,21600,@5»><img width=«11» height=«97» src=«dopb190604.zip» v:shapes="_x0000_s1027">1. ринкову ціну товару;
<shapetype id="_x0000_t202" coordsize=«21600,21600» o:spt=«202» path=«m,l,21600r21600,l21600,xe»><path gradientshapeok=«t» o:connecttype=«rect»> 2. кількість покупців на ринку;
3. смаки і переваги покупців;
4. доходи споживачів;
5. рівень цін на сполучені товари.
До детермінантів пропозиції відносяться:
1. ринкова ціна товару;
2. продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
еще рефераты
Еще работы по мировой экономике
Реферат по мировой экономике
Види акредитивів
3 Сентября 2013
Реферат по мировой экономике
Основи проектного аналізу та його використання на практиці
3 Сентября 2013
Реферат по мировой экономике
Шляхи підвищення ефективності виробництва
3 Сентября 2013
Реферат по мировой экономике
Виробничі запаси прибутковість підприємства
3 Сентября 2013