Реферат: Украина на международном рынке ценных бумаг

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра міжнародних економічнихвідносин

Україна на міжнародному ринкуцінних паперів

Курсова робота

Студента III курсу 4 групи

Інституту міжнародних відносин

Спеціальність:

Міжнародні економічні відносини

&&&&&&&&&&&&&&

&&&&&&&&&&

Науковий керівник:

к.е.н., доцент &&&&&&&&&. &.

Київ2007

Зміст

Вступ

Розділ 1. Організаційно-правові засадиформування та функціонування ринку цінних паперів в Україні

1.1

. Нормативно-правова база функціонуваннявітчизняного ринку цінних паперів.

1.2

. Динаміка фондової торгівлі в Україні.

Розділ 2. Місце України на світовомуринку цінних паперів.

2.1. Україна на світовому ринку прав (титулів)власності.

2.2. Україна на ринку боргових цінних паперів

Розділ 3. Перспективи подальшоїінтеграції України в міжнародні ринки цінних паперів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Основною тенденцією сучасного фінансового розвитку є зменшення ролібанківського сектора як механізму перерозподілу фінансових ресурсів нанаціональному й міжнародному рівнях і відповідне посилення інвестиційної тапозичкової діяльності на ринках цінних паперів. Через це останніми роками середосновних сегментів світового фінансового ринку провідне місце посіли міжнародніринки цінних паперів. Завдяки стрімким перетворенням на ринках цінних паперівсаме вони почали відігравати і роль головного структуроутворювального чинникарозвитку світових фінансів.

Становлення ринкових відносин, що на сучасному етапі виступає головнимфактором стабілізації та піднесення економіки незалежної України, передбачає якпершочерговий захід оздоровлення фінансової системи. Одним з шляхів досягненняцієї мети є створення ринку цінних паперів. Дійовий фондовий ринок виконуєфункції переміщення капіталу від інвесторів до виробництва, визначенняефективності використання фінансових ресурсів в окремих секторах економіки, перебігу капіталу зоднієї галузі в інші тощо.

У такому плані формування та розвиток ринку цінних паперів являє собоюоб'єктивний процес. Наскільки успішно він буде здійснюватись, наскількистабільно складатиметься інфраструктура фондового ринку, настільки можнасподіватися на розширення ринкових відносин взагалі, зростання виробництва,покращання добробуту народу.

Не менш важливим є застосування передового досвіду країн з розвинутоюринковою економікою стосовно регулювання фінансового ринку. Оскільки обігцінних паперів у країнах із соціально орієнтованою ринковою економікою маєрозвинуте правове регулювання. Так, наприклад, у США діють федеральні законипро цінні папери ще з 1933 року. У всіх штатах існує закон, який встановлюєдержавний контроль за обігом цінних паперів, – він отримав назву " законголубого неба ". І ним захищаються права власника від спекуляцій, колипокупцеві не пропонують ніякої реальної цінності. Окрім того держава створюєспеціальні органи, які контролюють обіг цінних паперів. Якщо ж поглянути настан справ в Україні, то стає зрозумілим, що інвестори, які б хотіли оперуватина ринку цінних паперів, не можуть цьогозробити внаслідок недосконалості законодавчих нормативів, які регулюютьфінансовий ринок.

Метою курсової роботи є дослідження ринку цінних паперів,з’ясування проблем, тенденцій на фондових біржах та перспектив розвитку.

Завдання

·

Розкрити сутність ринку цінних паперів.

·

Проаналізувати структуру міжнародного ринку ціннихпаперів.

·

Розкрити сутність, розвиток, становлення ринку цінних паперів України

·

З’ясувати основні проблеми України на міжнародних ринках цінних паперів.

Об’єктом є світовий ринок цінних паперів.

Предметом є визначення місця України на міжнародних ринкахцінних паперів, тенденції та проблеми розвитку.

Емпіричнабаза дослідження міжнародного ринку цінних парерів.

Розділ I.Організаційно-правові засади формування та функціонування ринку цінних паперівв Україні

1.1.

Нормативно-правова база функціонуваннявітчизняного ринку цінних паперів

Розвиток економіки будь-якої держави обов'язково вимагає, щоб були забезпеченіможливості мобілізації, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, капіталів,часто в крупних і дуже крупних об'ємах. В умовах планової економіки цю роль відімені держави виконували його різні органи управління, планування і навітьпартійні. У країнах з ринковою економікою більшість господарюючих суб'єктів самостійна або через відповіднихфінансових посередників знаходять грошові і матеріальні ресурси на фінансовихринках в необхідних їм об'ємах.

Аналогічно підприємства і фірми, фізичніособи, що мають вільні грошові ресурси, передають їх на відповідний секторфінансового ринку. В результаті фінансові ресурси перетворюються на особливийтовар, який можна купувати і продавати на ринкових умовах.

Цей процес перерозподілу і перерозподілуфінансових ресурсів, капіталів здійснюється на фінансовому ринку, на фондовомуринку. Це складна система ринків, на яких концентрується попит і пропозиція нарізні платіжні засоби.

Засоби на ці ринки поступають іпритягуються у зв'язку з тим, що в економіці з одного боку виникає надлишокгрошових накопичень, а з другого боку існує постійна потреба залученнядодаткових грошових коштів для інвестування, причому на різні терміни.

В результаті тимчасово вільні фінансовікошти поступають на фінансові ринки, які забезпечують можливість їхперерозподілу в різних формах.

Фінансовий ринок

Грошовий ринок

Ринок капіталу

Обліковий

ринок

Міжбанківський ринок

Валютний ринок

Ринок

середньо — і довгострокових банківських кредитів

Ринок боргових інструментів

Ринок інструментів власності

Ринок похідних

інструментів

Рис. 1. Структура фінансового ринку

Джерело:Citigroup

Таким чином, принципово важливопідкреслити, що ринок цінних паперів не є якимсь абсолютно самостійнимінститутом ринкової економіки, а є частиною фінансового ринку, що включає такожбанківські і страхові інститути.

Розглянемо основні сектори ринку ціннихпаперів і їх особливості.

У літературі часто зустрічається термін“ринок цінних паперів” (синонімом цього терміну є “фондовий ринок”), проте їхпояснення і закріплення на законодавчому рівні відсутнє. Єдине визначенняміститься в Концепції формування і розвитку фондового ринку України. У нійсказано: “ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяєакумуляції капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сферу, структурнійперебудові економіки, позитивній динаміці соціальній структурі суспільства,підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння і вільного розповсюдженняцінними паперами, готовності населення до ринкових відносин”.

Ринок цінних паперів охоплює частковокредитні відносини шляхом включення в свою сферу ринку боргових інструментів (ринок облігацій), так і відносиниспівволодіння, виникаючі на ринкуінструментів власності (ринку акцій). Ці відносини виражаються черезвипуск спеціальних документів – цінних паперів, які мають власну вартість іможуть продаватися, купуватися (відчужуватися) і погашатися.

Цінний папір – це така форма фіксаціїфінансово-правових відносин між учасниками ринку, яка сама стала об'єктом такихвідносин .

Офіційне визначення: “цінний папір –грошовий документ, який підтверджує право володіння або боргові відносини міжособою, який їх випустив, і їх власником і визначає, як правило, виплату доходуу вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових абоінших прав, які витікають з цих документів, іншим особам .

Ринок, на якому звертаються похідні ціннихпаперів (опціони і ф'ючерси) називається ринкомпохідних інструментів (деривативів).

Деривати – це стандартні документи, що засвідчуютьправо і зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальніактиви, а також грошові кошти на визначених ними умовах в майбутньому.

Найвідомішими фінансовими інструментами єф'ючерсні контракти, форвардні контракти, опціони, свопи і варанти. Існуютьтакож гібридні інструменти, які складно однозначно віднести до якої-небудьоднієї категорії, оскільки вони грунтуються на властивостях більш ніж однієїкатегорії цінних паперів.

Слід додати, що у нас однозначно невирішене питання, чи є деривати цінними паперами і це ще потребує законодавчоговизначення.

Таким чином, ринок цінних паперів єчастиною фінансового ринку, який охоплює відносини пов'язані з ціннимипаперами, але в Україні він ще знаходиться на стадії свого розвитку.

Професійна діяльністьна ринку цінних паперів – цепідприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогоюцінних паперів і організаційному, інформаційному, технічному, консультативномуі іншому обслуговуванню випуску і обігу цінних паперів, яка є, як правило,винятковим або переважним видом діяльності.

У нашій країні, в умовах не доскональноїпроцедури ухвалення законодавчих рішень і порядку вступу їх у силу, можливостірозробки високоякісних нормативних документів істотно звужуються.

Оновлення законодавства, пов'язаного зринком цінним паперів, наша держава повинна починати практично з нуля. Заразвже немає можливості забезпечити спадковість прийнятих актів і законодавства,яке існувало в Російській імперії (у тому числі і в Україні) до 1917г. Цяобставина не може не викликати розчарування, оскільки до революції ми малирозвинену як на той час, правову базу регулювання фондового ринку. Вже в 1836р.у Росії було затверджене “Положення про компанії і акції”. В ухваленні такогоправового документа, яке регламентував діяльність акціонерних суспільств, мивипереджали Пруссію на 6 років, Англію – на 7 років, Францію – на 19 років.

На жаль розвиток правової бази, пов'язаноїз ринком цінних паперів, після подій, які відбулися в жовтні 1917г.,припинилося.

У Україні після ухвалення Верховною Радою16 липня 1990г. “Декларації про державний суверенітет” почався процесформування правової бази для створення і функціонування ринку цінних паперів.

До групи законодавчих актів першогопокоління, які сьогодні регулюють відносини на українському фондовому ринку, впершу чергу слід віднести Закони України “Про власність”, “Про цінні папери іфондовий ринок”, “Про господарські суспільства”, “Про приватизаційні папери”,“Про банки і банківську діяльність” і інші.

Аналіз цих документів дозволяє стверджувати про великий їх вплив нарозвиток фондового ринку.

Проте необхідно сказати, що розробка цих документів проходила, не дужедетально, і створення таких необхідних інститутів фондового ринку, яксаморегулюючих організацій, незалежних реєсторів, депозитарію іклиринго-розрахункових організацій, не передбачалося зовсім.

Подальший розвиток українського ринку цінних паперів, збільшення йогоактивів і об'ємів, вказало на необхідність оперативного закриття дір взаконодавстві. Це виробило до розробки і ухваленні в 1992-1995гг. великоїкількості підзаконних актів. До цієї групи підзаконних актів відносяться: УказиПрезидента “Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії”, “Про електрономобігу цінних паперів і Національному депозитарії” і ін.

На жаль, перше покоління нормативно-правових актів у сфері фондового ринкуне завжди відповідало вимогам, які ставилися перед фондовим ринком. Головнимипричинами були, швидкість ухвалення цих правових документів, і відсутністьєдиної концепції розвитку ринку цінних паперів. Більш того, деякі положенняприйнятих правових документів, гальмували подальші розвиток інфрастуктурифондовогоринку.

Системніша і цілеспрямована робота у напрямі розвитку законодавства Україниу сфері цінних паперів почалося після ухвалення Указу Президента України від 12червня 1995г. “Про державну комісію по цінних паперах і фондовому ринку”. Вонабула створена з метою реалізації єдиної державної концепції розвитку фондовогоринку.

Наступним важливим кроком стало ухвалення Верховною Радою постанови від 25вересня 1995г. “Про концепцію розвитку і функціонування фондового ринкуУкраїни”.

Протягом 1996г. законодавча база ринку цінних паперів України була значнорозширена і допрацьована.

Основною подією, що значно вплинула на фондовий ринок, стало ухваленняЗакону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

Важливим подія на фондовому ринку України стала внесення змін в 1996г. уЗакон України “Про цінні папери і фондовий ринок”.

Все вище перераховані правові документи, на сьогоднішній день складаютьправову базу ринку цінних паперів в Україні.

В період 1997-2001рр. було прийнято ряд законів, указів і ухвал, якіістотно доповнили існуючий фондовий ринок, проте тільки після ухвалення новоїредакції Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок”, можна будеговорити про остаточне створення другого покоління національного законодавствапро цінні папери (що украй необхідне нашій державі).

На початок 2000р. діяльність на фондовому ринку України здійснювали:

·

129інвестиційних фондів;

·

100інвестиційних компаній з 182 взаємними фондами;

·

827торговців цінними паперами (зокрема комерційні банки);

·

352реєстратори;

·

82хранителі;

·

одиндепозитарій;

·

6 бірж;

·

2торгово-інформаційні системи;

·

10саморегулюючих організацій.

У Україні зареєстровано більше 35800емітентів цінних паперів і в тому, числі 11840 відкритих акціонернихсуспільств. Переважаюча частка акцій випущена підприємствами, щоприватизовуються (близько 80% від всієї суми емітованих цінних паперів).

Всього професійних учасників ринку цінних паперів більше 1500.

Але, подальше становлення фондового ринку України, його розвиток іфункціонування багато в чому залежить від законодавчого регулювання.

Ринок цінних паперів на відміну від інших організованих ринків звичайно єодним з найжорсткіше регульованих і регламентуються державними органами ринком.Причина цього полягає в особливому значенні для держави і для всьогосуспільства надійності і стабільності системи руху капіталів, якийзабезпечується обігом різних видів цінних паперів і їх похідних, в тісномузв'язку цього ринку із законодавчою базою і системою правовідносин власності,яка склалася в державі.

Роль і функції держави врегулюванні ринку цінних паперів звичайно зводиться до наступного:

·

ідеологічна і законодавча функції;

·

концентрація ресурсів;

·

встановлення правил гри;

·

контроль над фінансовою стійкістю і безпекою ринку;

·

створення ефективного ринку;

·

створення системи інформації;

·

формування системи захисту інвесторів від втрат;

·

запобігання негативній дії на фондовий ринок інших видівдержавного регулювання [2].

Регулювання ринку ціннихпаперів має ряд аспектів:

1)

загальний аспект – державоювстановлюється правила і стандарти, обов'язкові для всіх учасників ринку ізокрема для державних органів;

2)

конкретний аспект – встановлюютьсяправила, обов'язкові для певних учасників ринку, наприклад, для фондових біржабо для торговців.

Існує дві основні моделірозвитку ринку цінних паперів:

·

регулювання ринку здійснюється переважно державнимиорганами, і лише невелика частина повноважень по нагляду, контролю, навчаннюучасників передається так званим саморегульованим організаціям (Франція).

·

максимально можливий об'єм повноважень передаєтьсясаморегульованим організаціям, але держава зберігає за собою основні контрольніпозиції і в необхідних випадках має широку нагоду втручатися в систему регулюванняі саморегулювання (Великобританія).

Україна вибрала французьку модель розвиткунаціонального фондового ринку. Оскільки, тим паче, що особливо активну рольповинна виконувати держава на початкових етапах становлення ринку ціннихпаперів.

Вважається, що основнимпринципом державного регулювання фондового ринку України є, перш за все,реалізація загальнодержавних інтересів, забезпечення гарантій і певної безпекиінвестиційної діяльності в нашій країні і зокрема захисту прийнятих в світіправ інвесторів.

У основі системи державногорегулювання ринку цінних паперів в Україні знаходиться Конституція України.

Важливе місце в становленнісистеми державного регулювання ринку цінних паперів в Україні займає прийнятийв жовтні 1996 р. Закон “Про державне регулюванняринку цінних паперів в Україні”.

Важливо місце в цьому законізаймає визначення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Правове регулювання ринкуцінних паперів здійснюватися: державними органами (державно-правоверегулювання) в особі Державної Комісією по цінних паперах і фондовій біржі іокремими інститутами (інституційно-правове регулювання) в особісаморегульованих організацій.

Державно-правове регулюванняздійснюється в особі Державної комісією по цінних паперах і фондовій біржі.

Функціїі обов'язки Комісії визначені Законом України «Про державне регулюванняринку цінних паперів» і Положенням про комісію, затвердженим УказомПрезидента від 14 лютого 1997 року.

Комісія по цінних паперах і фондовому ринку підлеглаПрезиденту України і підзвітна Верховній Раді України. Цим забезпечується їїнезалежне положення. Комісія створюється у складі Голови Комісії і шести членівКомісії. Всі вони призначаються і звільняються Президентом України. Термінповноважень Голови і членів Комісії — сім років. Одне і теж обличчя не можебути членом Комісії більше двох термінів підряд.

Увідповідності даним положенням Комісія виконує наступні основні функції:

1. Встановлює вимоги щодо випуску і обігу ціннихпаперів і їх похідних, встановлює порядок реєстрації випуску і інформації провипуск.

2. Встановлює за узгодженням з НБУ додаткові вимогищодо випуску цінних паперів комерційними банками.

3. Комісія і її територіальні органи здійснюютьреєстрацію випусків і веде реєстр випусків цінних паперів.

4. Реєструє правила функціонування організаційнооформлених ринків цінних паперів.

5. Встановлює порядок і видає дозволи на здійсненнядіяльності по випуску і обігу цінних паперів (ліцензування).

6. Встановлює порядок звітності учасників ринкуцінних паперів і зокрема емітентів.

7. Виробляє реєстрацію бірж і позабіржовихторгово-інформаційних систем (ТІС), контролює їх діяльність.

8. Виробляє реєстрацію саморегульованих організацій,створюваних особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку ціннихпаперів.

9. Встановлює вимоги і стандарти щодо обов'язковогорозкриття інформації емітентами.

10. Координує роботу по підготовці фахівців з питаньфондового ринку, встановлює кваліфікаційні вимоги і проводить сертифікаціюфахівців і т.д.

Державна комісія має основні права, які закріплені законодавчо.

В цілях забезпечення прозорості українського ринкуцінних паперів Комісією створений Центр суспільної інформації (ЦСІ). Основна задача ЦСІ полягає вобнародуванні інформації, що подається емітентами в Комісію, — річні і піврічнізвіти будь-яких емітентів, по переліку, встановлюваному Комісією.

Закон «Про державне регулювання ринку ціннихпаперів в Україні» відкриває великі можливості для подальшоговдосконалення нормативної бази по різних сторонах діяльності на ринку цінних паперіві ведеться активна робота по вдосконаленню діючих і розробці нових законів. Уцій частині слід зазначити проекти нових редакцій Закону «Про цінні папериі фондовий ринок». Закон «Про інститути сумісного інвестування»(прийнятий в 2001 році), які різко відрізняються від чинного ранішезаконодавства.

Комісією створена консультант-експертна радаДержавної комісії з цінних паперів, який активно працює над вдосконаленнямчинного законодавства, дає свої рекомендації з багатьох важливих питань роботиринку.

Територіальні органи Комісії діють на підставіположення про територіальні органи Державної комісії по цінних паперах іфондовому ринку (рішення №9 від 14 травня 1998 року). Також Комісія ухвалиларішення про передачу ряду повноважень територіальним управлінням і в першучергу з питань реєстрації випуску акцій.

Інституційно-правове регулювання є допоміжним повідношенню до державно-правового регулювання, здійснюється на підставі норм,встановлених державою, в особі саморегульованих організацій.

Саморегульована організація — цедобровільне об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів, яке не маєна меті отримання прибутку, утворено з метою захисту інтересів своїх членів,інтересів власників цінних паперів і інших учасників ринку цінних паперів і зареєстрованоДержавною комісією по цінних паперах і фондовому ринку.

Проте, недивлячись на добровільність цієї організації, було встановлено, що коженпрофесійний учасник ринку обов'язково повинен бути учасником однієї зсаморегульованих організацій.

На початковому етапі саморегульовані організаціїзаймаються в основному проблемами освіти, організацією обміну досвідом,наданням консультацій державним і приватним структурам і лобіюванням в нихінтересів своїх учасників. Всі рішення цих організацій носять рекомендаційнийхарактер, проте, їх значення часто виходить за внутрішні рамки цих організацій.

Контроль за саморегульованими організаціямиздійснюють відповідний державний орган.

На наступному етапі розвитку СРОрішення їхорганів управління часто стають обов'язковими для всіх членів організації. Уцьому можуть бути зацікавлені всі учасники ринку цінних паперів, оскільки такасистема сприяє упровадженню світового досвіду діяльності на ринку,цивілізованим відносинам між всіма суб'єктами ринку.

У жовтні 1997 р. організації ПАРД, ПФТС і УАІБодержали перші тимчасові свідоцтва на здійснення діяльності як СРО. Всього застаном на початок 2000 року на фондовому ринку України статус СРОмають десятьтаких організацій: ПАРД, ПФТС, УАІБ, Миколаївська ТІС, КМФБ, УФБ, УМВБ і інші.Стоїть задача на добровільній основі скоротити їх кількість.

Обов'язок виконання розпоряджень СРОбудується наугоді з членом організації, підкріпленим вимогами законодавства. Санкції,вживані СРО, частоне менш строгі і дієві, ніж санкції державних органів. Наприклад, бойкот з бокуучасників ринку відносно фірми, виключеної з СРО, веде, як правило, допозбавлення ліцензії і до ліквідації фірми. У Україні ведеться активна роботапо становленню відповідних саморегульованих організацій (УАІБПФТС, ПАРД), проте їх функції дуже обмежені. Існує думкакерівників Комісії, що СРО не дуже вдала структура в процесі регулювання ринкуцінних паперів і для нових ринків вона може виконувати тільки обмежені функції.

Аналізуючи організаційно-правові засади ринку ціннихпаперів України з точки зору їх зрілості і визначеності, можна сказати, що вонипоки що далеко не досконалі. Але з часу набуття Україною незалежності і досьогоднішніх днів ринок цінних паперів України розвивається досить прогресивноі набуває досвіду країн з розвинутою ринковою економікою.

1.2.Динаміка фондової торгівлі в Україні

За даними Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР),станом на 1 січня 2005 р. в Україні зареєстровано 33387 АТ, з них 11556 —відкритих (34,6%), 21831 — закритих (65,4%) [2]. Випуски цінних паперівзареєстрували 23821 АТ (71,4%), у 2003 р. — 21594 АТ (63%). У 2004 р. обсягзареєстрованих цінних паперів був на 11,14 млрд гривень більший, ніж у 2003 р.Серед випущених цінних паперів переважають акції (81,5%), частка облігаційпідприємств і банків становить 11,8%

Докладніший аналіз показників фондового ринку дає можливість виявити певніусталені характеристики і тенденції його розвитку.

Акції поки що нестали інструментом залучення капіталу до реального сектору економіки. У 2004 р.(порівняно з 2003 р.) частка акцій, зареєстрованих у зв’язку зі створеннямвідкритих АТ з державних підприємств під час приватизації та корпоратизації,зросла з 2,84% до 23,06%, частка акцій, зареєстрованих під час реорганізаціїтовариств, — з 19,98% до 20,5%. Водночас вартість зареєстрованих у 2004 р.випусків акцій з метою залучення коштів відкритими та закритими АТ становила15,19 млрд гривень (51,5 % від обсягу зареєстрованих випусків), тобтозменшилася на 8,04% (порівняно з 2003 р.). Отже, потенціал цінних паперів якінструменту мобілізації фінансових ресурсів належним чином не розкрито, майжеполовина емісій акцій не пов’язана з розв’язанням проблеми залученняінвестицій.

Зменшується випуск облігацій підприємствами і банками. У 2004 р. такихвипусків зареєстровано на 4,106 млрд гривень, що на 3% менше, ніж у 2003 р.Випуски облігацій банків зменшилися на 34%, підприємств — на 0,6%.

Тенденціяпов’язана з відсутністю великих випусків у 2004 р., тоді як у 2003 р. випущенооблігації ВАТ «Укртелеком», «Південно-Західної залізниці», концерну«Галнафтогаз» обсягом 2 млрд гривень. У 2004 р. знизилася зацікавленістьемітентів на внутрішньому ринку запозичень, де напередодні президентськихвиборів відбувся стрибок відсоткових ставок на позикові ресурси. Помітнимизапозиченнями 2004 р. стали облігації ТОВ «Метален» (200 млн гривень), ДАК«Чорноморнафтогаз» (60 млн гривень), як емітенти на ринок вийшли банки —випустили облігацій на 217,93 млн гривень. Невелика частка емітованих облігаційпояснюється тим, що більшість корпорацій мають застаріле технологічнеустаткування, слабку матеріально-технічну базу, високий рівень кредиторськоїзаборгованості.

Простежується тенденція до залучення коштів до місцевих бюджетів шляхомвипуску облігацій місцевих позик. У 1996 — 2003 рр. зареєстровано 2 випускиоблігацій місцевої позики (Бровари і Київ), у 2004 р. — випуски облігаційЗапорізької міської ради (25 млн гривень) та Донецької міської ради (20 млнгривень). Поки що зацікавленість нерезидентів сфокусувалася на облігаціяхКиєва. Особливістю таких облігацій є заздалегідь встановлена ставка і порядоквиплати доходу на весь термін обігу облігації (дохід за облігаціями Донецькастановить 14% річних і виплачується щоквартально, Запоріжжя — 15,4% річних івиплачується кожні півроку). Інвестиції у ці облігації є менш ризикованими, ніжінвестиції у корпоративні облігації. Зацікавленість такими облігаціямипідвищується завдяки міжнародним рейтингам. Наприклад, Київ має рейтинг В зпрогнозом «позитивний» від агентства Standard & Poor’s та В 2 з прогнозом«стабільний» від агентства Moody’s.

На фінансовому ринку з’явилися ПДВ-облігації. Відповідно до ст. 12 ЗаконуУкраїни «Про Державний бюджет України на 2004 рік», погашення простроченоїбюджетної заборгованості з ПДВ станом на 1 листопада 2003 р., не відшкодованоїна 1 січня 2004 р., здійснюють шляхом її оформлення облігаціями внутрішньоїдержавної позики (ОВДП) на 5 років [3]. Кабінет Міністрів України прийнявПостанову від 25 грудня 2003 р. за № 2014 «Про випуск облігацій внутрішньоїдержавної позики для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податкуна додану вартість», якою затверджено порядок та умови випуску цих ОВДП.Загальна сума емісії становить 1926 млн гривень [4]. Приваблива ставка (120% середньозваженоїставки НБУ) та статус ОВДП зумовлює попит на ці облігації з боку нерезидентів.

Збільшується частка організованого ринку в загальному обсязі торгів. Обсягторгів у 2004 р. становив 321,3 млрд гривень. На організованому ринку укладеноугод на 9,4 млрд гривень (на 5,9 млрд гривень більше, ніж у 2003 р.), або 2,9%загального обсягу

Ліцензію наорганізацію торгів мали 8 бірж та 2 торговельно-інформаційні системи. Лідерсеред організаторів торгів — Перша фондова торговельна система (ПФТС)

У 2004 р. (порівняно з 2003 р.) обсяг торгів цінними паперами зріс у 2,7разу (до 9,4 млрд гривень). Обсяг торгів ПФТС у 2004 р. становив 74,66% відвсього обсягу угод [5], тому ПФТС загалом може характеризувати розвитокорганізаційно оформленого сектору фондового ринку

Обсяг торгівкорпоративними цінними паперами зріс удвічі, муніципальними цінними паперами —у 67 разів, державними цінними паперами — у 1,3 разу. Обсяг торгів акціямистановив 1,08 млрд гривень (197,99% від рівня 2003 р. та 5,46% від обсягуторгів ПФТС). Популярними були акції хімічної (35,72%), металургійної (19,86%),енергетичної (15,22%), нафтогазової (11,17%), телекомунікаційної (9,08%)галузей.

У 2004 р. вартість угод з корпоративними облігаціями перевищила вартістьугод, укладених з іншими цінними паперами, і становила 4,34 млрд гривень(212,85% від рівня 2003 р. та 61,97% обсягу торгів ПФТС). Індекс ПФТС досягісторичного максимуму та зріс у 3,3 разу (порівняно з 2003 роком). Зростанняіндексу ПФТС забезпечило стабільний попит на «блакитні фішки» (акції, щовипускають найпотужніші і солідні корпорації, які завжди стабільно виплачувалидивіденди акціонерам). Вкладання заощаджень у такий спосіб досить безпечне:вони привабливі для консервативних зберігачів, які уникають ризиків [6]. ВУкраїні це — ВАТ «Укртелеком», ВАТ «Укрнафта», ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ«Київенерго», ВАТ «Західенерго», ВАТ «Центренерго», ВАТ «Концерн «Стирол», ВАТ«Дніпроенерго»; ВАТ «Донбасенерго». Тренд індексу формувався під впливоммакроекономічного (високі темпи економічного зростання), політичного такорпоративного (позитивні фінансові результати стратегічних підприємств)чинників.

У 2004 р. відношення торгового обороту організованого ринку до ВВПстановило лише 2,7% (у 2003 р. — 1,3%), відношення біржового ринку до ВВП щеменше — 0,7% (у 2003 р. — 0,1%). Простежується тенденція до збільшення торгівліна організованому ринку, проте її обсяги обмежені.

Об’єктивнеуявлення про стан фондового ринку України дають рейтингові оцінки міжнароднихрейтингових агентств, зокрема Standard & Poor’s. За класифікацією цьогоагентства, Україну віднесено до групи Frontier (Frontier markets — невеликіринки, порівняно з Emerging markets — ринками, щ