Реферат: Розробка виробничої структури підприємства

--PAGE_BREAK--



    продолжение
--PAGE_BREAK--Організація ремонту і обслуговування обладнання спирається на систему планово-попереджувального ремонту, зміст якої заклечається в проведенні міжремонтного обслуговування малих, середніх капітальних ремонтів з певною послідовністю і періодичністю.
В залежності від розмірів і серійності основного виробничого складу та особливостей обладнання ремонтне господарство може функціонувати за централізованою, децентралізованою чи рухомою формою організації.
Централізована форма – зосереджує в одному спеціалізованому підрозділі (ремонтний цех) всі види ремонтів, застосовується для невеликих підприємств з кількістю обладнання до 600 одиниць.
Децентралізована форма – передбачає створення в кожному виробничому підрозділі ремонтного господарства, яке виконує всі види ремонту обладнання тільки певного виробничого підрозділу. Застосовується в умовах специфічного виробництва чи у випадках суттєвих відмінностей технологічних процесів виробничих підрозділів.
Рухома форма – пов’язана із виїздом згідно встановлених строків чи місця ремонту, а планування, підготовка, облік ремонтних робіт і виготовлення запасних частин здійснюється централізованим підрозділом. Застосування такої форми доцільне на підприємстві, де виробничі підрозділи значно віддалені один від одного.

Таблиця 10.
Об’єми ремонтних робіт.
3.2. Організація інструментального господарства Організація інструментального господарства призначена для забезпечення основного виробництва інструментами, приладами, технікою. Необхідність створення інструментального господарства на кожному підприємстві, хоча його роль в галузях промисловості різна, в залежності від характеру використання інструменту. До виробничих функцій інструментального господарства входять:
·         проектування і виготовлення інструменту;
·         отримання готового стандартного інструменту;
·         зберігання і видача інструменту у виробництво;
·         ремонт і виготовлення інструменту;
·         заточка ріжучого інструменту.
Для виконання задач і ефективного забезпечення основного виробництва інструментальне господарство складається з підрозділів:
·         інструментальна група;
·         конструкторське бюро;
·         інструментальний склад;
·         інструментальний цех;
·         цехові спеціалізовані склади;
·         цехові інструментальні роздаточні контори.
Висновок: доцільним буде організувати централізовану форму виробництва на період становлення підприємства з подальшим переходом до децентралізованої форми виробництва. Таким чином, можливим буде уникнути фатальних помилок на етапі становлення підприємства, в подальшому при переході до децентралізованої форми виробництва керівники вже матимуть певний досвід роботи, що дозволить при цьому значно підвищити ефективність виробництва і дозволить підприємству розвиватися відповідно поставленим перед ним задачам та цілям.
 
РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУЮЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ   4.1. Організація енергетичного господарства Енергетичне господарство призначене для забезпечення основного виробництва необхідними видами енергії в достатніх об’ємах і в певні проміжки часу. Задачею енергетичного господарства є:
·         підбір енергоносія для повного задоволення потреб та дотримання економічних норм та вимог;
·         створення енергетичного балансу;
·         безперебійне постачання внутрішніх споживачів підприємства;
·         економічне функціонування енергетичного обладнання;
·         систематична економія енергоресурсів.
До складу енергогосподарства підприємства входять:
·         силове господарство (котельні, парові та повітряні мережі, водопостачання та каналізація);
·         газове господарство (газові мережі, кисневі та ацетиленові станції, холодильні установки, промислова вентиляція);
·         електросилове господарство (підстанції, електромережі, акумуляторні дільниці, трансформаторні дільниці);
·         електроремонтні майстерні;
·         зв'язок (АТС, телефонні мережі, диспетчерський зв'язок).
Остаточно склад енергетичного господарства встановлюють виходячи з питомих витрат різних видів енергії та виробничої програми підприємства.

Таблиця 11.
Розрахунок енерговитрат на виробничу програму.
Вид прод.
В-ча програма
Питомі витрати
Загальні витрати
Пара,
кКал
Ел. енер,
тис. кВт
Вода,
м3
Пара,
кКал
Ел. енер,
тис. кВт
Вода,
м3
А
43
0,22
8,3
0,3
9,46
356,9
12,9
В
58
0,38
15,2
0,1
22,04
881,6
5,8
С
49
0,13
11,4
5,6
6,37
558,6
274,4
D
75
0,11
7,3
4,7
8,25
547,5
352,5
Е
69
0,28
12,3
1,8
19,32
848,7
124,2
∑
-
-
-
-
65,44
3193,3
769,8
Висновок: як видно із таблиці енерговитрати для різних видів продукції різні. Це залежить від кількості виготовленої продукції та від виду продукції.
4.2. Організація транспортного господарства Транспортне господарство – призначене для перебійного постачання вантажів до складів зберігання вантажів під час транспортування, а також переміщення сировини і матеріалів до робочого місця.
В процесі функціонування транспортного господарство передбачає вирішення таких задач:
1.           Створення чіткої системи внутрішнього транспортування вантажів відповідно до організаційного рівня виробничого процесу.
2.           Визначення потреб ресурсів для запланованого функціонування внутрішнього транспорту.
3.           Погодження виробничих і транспортних задач.
4.           Транспорт за призначенням поділяється на зовнішній, міжцеховий, внутрішньо цеховий.
Види зовнішнього транспорту проводять на основі техніко – економічних розрахунків. Для цього порівнюють варіанти зовнішніх перевезень існуючими видами транспорту і вибирають той де приведені витрати мінімальні.
Se + Eн * К → мін.
Se – сумарні щорічні експертні витрати по варіантах.
Eн – нормативний коефіцієнт капіталовкладень.
К – сумарні капіталовкладення по варіантах.
Міжцеховим транспортом у більшості випадків виступає автомобільний та електротранспорт. Сфери застосування окремих видів транспорту наведені у таблиці.
Таблиця 11.
Сфери застосування автомобільних і енергетичних транспортних засобів.
Вид транспортного засобу
Данні з транспортування
(відстань)
Універсальні автомобілі, автомобілі-самоск.
Автомобілі тягачі, електро – тягачі
Автонавантажувачі, електронавантажувачі
Понад 2000м
400…. 2000м
150….400м
Використовуючи дані таблиці і конкретні умови виробництва вибираємо вид міжцехового транспорту і розраховуємо кількість транспортних засобів для забезпечення вимог виробництва.
Для нашого прикладу підбираємо автонавантажувачі і електронавантажувачі.
Розрахунок їх кількості для річного обсягу перевезень знаходимо у такій послідовності:
·         визначаємо час руху протягом одного рейсу:
t рух. =<shape id="_x0000_i1048" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«49030.files/image057.wmz» o:><img width=«63» height=«41» src=«dopb232863.zip» v:shapes="_x0000_i1048">
t рух. =<shape id="_x0000_i1049" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«49030.files/image059.wmz» o:><img width=«156» height=«45» src=«dopb232864.zip» v:shapes="_x0000_i1049">» 3 хв
е – дальність транспортування (230 км);
V – швидкість транспортування, м/год;
·         визначаємо тривалість рейсу:
tрейсу = tрух + tвант – розв.
tрейсу = 3 + 25 = 28 хв.
tвант – розв. – тривалість вантажно – розвантажувальних робіт, хв.
·         визначаємо кількість рейсів, які може зробити вантажник за одну робочу зміну:
<shape id="_x0000_i1050" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«49030.files/image061.wmz» o:><img width=«103» height=«48» src=«dopb232865.zip» v:shapes="_x0000_i1050">
<shape id="_x0000_i1051" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«49030.files/image063.wmz» o:><img width=«219» height=«41» src=«dopb232866.zip» v:shapes="_x0000_i1051">
Фт – фактичний час роботи протягом зміни.
·         визначаємо обсяг продукції, що перевезе один погружчик:
Qод = Кр ∙ q
q = 130 кг.
Qод = 130 ∙ 17 = 2210 кг.
q – середня вантажопідйомність за один рейс, кг.
·         визначаємо загальну кількість вантажопідйомників:
Qзм = <shape id="_x0000_i1052" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«49030.files/image065.wmz» o:><img width=«159» height=«48» src=«dopb232867.zip» v:shapes="_x0000_i1052">
К = <shape id="_x0000_i1053" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«49030.files/image067.wmz» o:><img width=«108» height=«47» src=«dopb232868.zip» v:shapes="_x0000_i1053">
Qзм – обсяг перевезень за одну робочу зміну;
К – кількість погружчиків на виробничу програму;
Фк – корисний фонд робочого часу (199 зм).
Таблиця 12.
Розрахунок обсягу перевезень міжцеховим транспортом.
Складові виробів
Загальна кількість на виробничу програму
Питома вага, кг.
Річний обсяг перевезень, кг
Qр
Деталі кріплення
98941
0,8
79152,8
Симетричні деталі
31384
2,3
72183,2
Корпусні деталі
294
250
73500
Площинні деталі
23167
13
301171
Фігурні деталі
9981
27
269487
Всього
795494
Висновок: проаналізувавши організацію транспортного господарства для підприємства визначили, що для забезпечення вимог виробництва нам необхідні автонавантажувачі і електронавантажувачі, річний обсяг перевезень якими становить 795494 кг.
4.3. Організація складського господарства Складське господарство призначене для прийому, переробки, зберігання і видачі матеріалів та готових виробів.
Площа складського господарства залежить від масштабів і організації виробництва, рівня спеціалізації і кооперування, номенклатури матеріалів і виробів, умов МТП.
Складське господарство в загальному вигляді утворюється:
·         склади матеріально – технічного забезпечення (центральний матеріальний склад, склад інструментів, хімікатів, обладнання, склад паливно – мастильних матеріалів);
·         склади основного технічного призначення (склад сировини, матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, склад виробів і готової продукції);
·         спеціалізовані склади – склади матеріалів, які потребують спеціальних умов зберігання (ядохімікати, карбід кальцію, аміак кисню і вибухові речовини).
Доцільність функціонування складу певного призначення обґрунтовується розрахунком площі необхідної для зберігання протягом певного періоду необхідного об’єму матеріалів.
Розраховуємо площу складу готової продукції (для всієї виробничої програми):
Fск = <shape id="_x0000_i1054" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«49030.files/image069.wmz» o:><img width=«56» height=«55» src=«dopb232869.zip» v:shapes="_x0000_i1054">
Fк = (G * Hз * β * α) / T * Hв
Fск – загальна площа складу, м2;
Fк – корисна площа складу, м2;
γ – коефіцієнт, що враховує проходи;
G – виробнича програма, од;
Hз – норма запасу, днів;
T – термін реалізації продукції, днів;
Hв – норма вкладання, од/м2;
α – коефіцієнт нерівності надходження;
β – коефіцієнт нерівності реалізації.
Таблиця 13.
Розрахунок загальної площі складу готової продукції.
Асорт.
вирбів
G
T
Hз
α
β
Hв
Fк
γ
Fск
А
43
40
10
1,1
1,3
0,8
19,22
0,5
38
В
58
12
10
1,1
1,3
0,5
138,23
0,5
276
С
49
20
10
1,1
1,3
0,4
87,59
0,5
175
D
75
20
10
1,1
1,3
1,0
53,63
0,5
107
Е
69
10
10
1,1
1,3
0,6
164,45
0,5
329
всього
463,11
926
Висновок: так як складське господарство призначене для прийому, переробки, зберігання і видачі матеріалів та готових виробів, то розраховуємо площу складу готової продукції (для всієї виробничої програми), яка становить 926 м2; та корисну площу складу, яка дорівнює
463,11 м2.

РОЗДІЛ 5. РОЗРАХУНОК ЧИСЕЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ Розрахунок кількісного складу працівників підприємства проводиться згідно функціонального розподілу праці за такими критеріями:
·         робітники;
·         інженерно – технічні робітники та службовці;
·         молодший обслуговуючий персонал.
Розрахунок чисельності робітників проведемо окремо для основного, допоміжного і обслуговуючого виробництва:
<shape id="_x0000_i1055" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«49030.files/image071.wmz» o:><img width=«143» height=«48» src=«dopb232870.zip» v:shapes="_x0000_i1055">
Чрм – кількість робочих місць, які обслуговуються даною групою робітників;
Чод – число робочих місць, які обслуговуються даним робітником;
Рн – процент невиходів і втрат робочого часу у відсотках від номінального фонду робочого часу.
Таблиця 14.
Розрахунок чисельності основних робітників.
Найменування
обладнання
К-сть
обладнання
(Чрм)
Норма обслугов.
(Чод)
% втрати роб. часу (Рн)
К-сть робітників (Чо)
Ливарне
34
1
21.7
41
Металоріжуче
20
5
21.7
5
Штамповочне
17
3
21.7
7
Ковальне
23
2
21.7
14
Ел. зварювальн
64
1
21.7
78
Всього
145
Чисельність допоміжних робітників визначаємо діленням загальних потреб (людино-годин) на корисний фонд роботи одного робітника:
<shape id="_x0000_i1056" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«49030.files/image073.wmz» o:><img width=«112» height=«84» src=«dopb232871.zip» v:shapes="_x0000_i1056">
N – кількість випуску виробів;
n – працеємність технологічних операцій;
t — кількість видів робіт;
Фк – корисний фонд робочого часу.
Розрахунок кількості допоміжних робітників:
Чі = 1,5 ∙ Чд = 1,5 ∙ 6 = 9 роб.
Робітників енергетичного і транспортного господарства:
Че = 0,1 ∙ Чо = 0,1*145=15 роб.
Чт = 0,2 ∙ Чо = 145*0,2=29 роб.
<imagedata src=«49030.files/image075.wmz» o:><img width=«172» height=«52» src=«dopb232872.zip» v:shapes="_x0000_s1074">
Загальна чисельність робітників підприємства становитиме:
Ч = Чо + Чр + Чі + Че +Чт = 145+6+9+29+15 = 204 роб.
Висновок: розрахунок чисельності робітників ми проводили окремо для основного, допоміжного і обслуговуючого виробництва. Чисельність основних робітників на даному підприємстві становитиме 145 чол., загальна чисельність працівників організації становитиме 204 робітника.
    продолжение
--PAGE_BREAK--