Реферат: Гроші та грошові реформи Росії в період 1895 - 1924 року

Міністерство освіти України

Київський Національний Економічний Університет

Кафедра “ Банківська справа ”

Реферат

на тему :

“Гроші   та грошові реформи  Росії в період 1895 – 1924 року “

Студента 7 групи

4 курсу Фінансово-економічного факультету

спеціальності 0104

Вертелецького Д.Б.

КИЇВ–1998

Грошова реформа 1895 – 1897 буларетельно підготовлена і здійснювалась поступово на протязі 3 років. Для неїбуло створено певні передумови. Основною з них було накопичення в   Росії значних запасів золота. Цепояснюється тим, що Росія приступила до розробок золотих родовищ ранішебільшості провідних країн ( на 35 років раніше ніж Північна Америка, на 37років ніж  Австралія та на 50 років ніжПівденна Африка ). Щорічний добуток складав 34 – 42 тони. На початок реформиза рахунок внутрішніх джерел та зовнішніх операцій Державний банк сформувавзолотий фонд у розмірі 475,2 млн. крб., а на кінець реформи – 1095,5 млн.крб..

На протязі 1896 року проводив роботу фінансовий комітет підпроводом імператора. 2 січня 1897 року було прийнято рішення про запровадженнязолотого монометалізму.

Встановлення золотого стандарту та вільний обмін паперовихгрошей на золото сприяв подальшому укріпленню рубля, та запобіганню коливаньтоварних цін в країні. Після реформи Держбанк продовжив курс на збільшеннязолотого запасу і до початку 1914 року він склав 1688 млн. крб… По кількостідорогоцінного металу Росія займала тоді перше місце у світі. Така політикапризвела до того, що поступово до 1912 року покриття банкнот золотом  було доведено до 108,3% Отже навіть якщо всібанкноти було б пред’явлено в банки для обміну на золото то це було б зробленобез проблем для банку.

Обмін паперових грошей на золоту монету проводився безжодних обмежень. Держбанк заохочував розповсюдження  золотих монет, намагаючись наситити їмигрошовий ринок. Перші роки після реформи всі платежі проводилися банкомвиключно в золотій монеті, щоб привчити до неї населення; кредитні білетивидавалися лише у виключних випадках. Золото надійно увійшло в господарськийобіг. Золотий стандарт став реальним та дійовим фактором. Однак стабільністьгрошової системи мале іще один аспект – співвідношення з валютами інших країн.Валютний паритет ( тобто співвідношення грошових одиниць окремих країн )встановлювався на основі вмісту в них золота.

На передодні другої світової війни котування російськогокарбованця були наступними :

1ам. Долар = 1,943 крб ( зворотній курс 0,514 )

1німецька марка = 0,642 крб ( зворотній курс 2,16 )

1Фр. Франк = 0,374 ( зворотній курс 2,66 )

Але треба зазначити, що валютний паритет в більшостівипадків відрізнявся від валютного курсу ( який називали також вексельним,тому що засобом міжнародних розрахунків слугував в більшості випадківпереказний вексель ). Валютний курс коливався навколо паритету у межах такзваних золотих точок, що позначали таке відхилення від паритету при якомузамість векселя вигідніше переслати реальне золото. Отже відстань від паритетудо золотої точки визначалася видатками на пересилку золота. Але в кризовихвипадках курс інколи виривався за вказані межі.

Як же в дійсності складався курс карбованця в період згрошової реформи Вітте до першої світової війни .

В кінці 19 на початку 20 ст. російський карбованецькотувався відносно франка, марки і фунта стерлінгів. Долар тоді не вважавсясвітовою валютою. На початок реформи карбованець офіціально прирівнювався до 4франків але в дійсності дорівнював 2,5 франків це співвідношення було вирішенозакріпити – карбованець був девальвований і прирівняний до 2 цілих двох третіхфіранку. Цей паритет відповідав золотому вмісту і купівельній цінності двохвалют. Фактично це дало змогу залишити ціни на внутрішньому ринку незмінними іполегшити проходження реформи. Встановлений курс вдалося витримати. До 1913року він коливався у межах 2.57 – 2.69 франку за карбованець. Російськийкарбованець котувався  на всіх  біржах світу.

Найбільше випробовування надбанням реформи мало місце вперіод російсько-японської війни та революційних заворушень 1905 року: булорізко збільшено випуск кредитних білетів ( на 13 % ), почалися масовівилучення вкладів населення, для запобігання краху Держбанк вимушений бувнадати банкам кредит. Це все відбилося на курсі карбованця він різко упав до з2.16 до 2.12 марок. Зважаючи на вищесказане Держбанк прийняв дуже ефективнийзахід, який зараз називається валютною інтервенцією: він продав у 1906 роцііноземної валюти на 324,4 млн. крб ( за наступні 5 років було продано лише 120млн. крб.)

Вже через місяць це призвело до вирівнювання курсукарбованця, а через півроку навіть до зростання. Це підіймало авторитетРосії, але також і підіймало вартість російського експорту, тому Держбанкпочав проводити політику на утримання росту курсу карбованця поступовоскуповуючи розпродану валюту. Так держбанк маневрував чергуючи покупки тапродажу іноземної валюти у відповідності з ситуацією, що формувалася нагрошовому ринку. Карбованець так зміцнів, що вже було необхідно стримуватийого зростання ( за 1 крб давали 2.177 марки замість 2.16 за паритетом .) За1906 – 1911 роки продажу карбованця склали 1180 млн. крб, що превисило продажів 9 разів. Таким чином Держбанк поповнював валютні резерви не підриваючицінність власної валюти. Сильний карбованець надав змогу знизити облікову ставкудо 4.5 %.

Але треба зазначити, що укріплення карбованця, зниженняпроцентних ставок проходило поступово – цим намагалися запобігти значнихколивань в економіці і досягти стабільності. Після деякого відпливу золота збанків в період 1904 – 1905 років в наслідок зростання довіри до карбованцяпочався зворотній процес – населення понесло золото в банки в обмін на кредитнібілети. Це надало змогу скоротити кількість паперових грошей випущених дляпокриття військових витрат на 120 млн. крб. Випуск паперових грошей знаходивсяпід жорстким контролем. Випуск банкнот до 300 млн. повинен був бутизабезпеченим золотом як мінімум на половину, випуск вище 300 млн.забезпечувався золотом на 100 %.

Законодавство Росії по регулюванню грошового обігу булозначно жорсткіше ніж законодавство інших країн. Також треба зазначити, щоДержбанк майже ніколи не використовував своє емісійне право на 100 %. Невикористане емісійне право вимірювалось :

1900– 132,8 %

1901–  93,8 %

1904– 109,2 %

1910– 45,9 %

Навітьу складному 1905 році Держбанк міг випустити іще 17 млн. карбованців, але незробив цього.

Наступним дійовим засобом обмеження маси готівки сталозапровадження безготівкових розрахунків. Для цього в 1898 р. при Петербурзькійконторі Держбанку була відкрита розрахункова палата. До 1912 р. таких палатбуло вже 40 в різних містах Росії. В роботі цих палат приймали участь всі  банки, великі банкірські контори та дома,товариства взаємного кредиту, великі торгово-промислові  фірми. Щорічно через палати проходили платежіна мілліарди крб 70 % з них здійснювалась шляхом заліку взаємних вимог.

Упорядкування грошового господарства позитивно вплинуло назовнішню торгівлю. За період з 1881 по 1913 надходження золота від експортуперевищили видатки по імпорту  на 7751 млн.крб.

Алев 1913 в Европі почали формуватися перші ознаки майбутніх негараздів. У зв’язкуз різким підвищенням облікової ставки в ряді країн Росія теж була вимушенапідвищити її в грудні 1912 р. до 6 %. Стійкість карбованця підтримуваласьколосальними запасами золота і гнучкою дивізною політикою.

Російський карбованець та цінні папери стійко трималися аждо самого початку першої світової війни, чого не можна сказати про валюти іншихкраїн. З початком війни Росія та інші країни Европи припинили обмін паперовихгрошей на золото, однак золоте забезпечення карбованця збереглось ( в 1914 роцігрошова маса склала 3,2 млрд. при золотому запасі 1.6 млрд. ) Це Було менше ніжпередбачено законом 1897р, але набагато більше ніж в довоєнній Німеччині.

В умовах припинення обміну паперових грошей на золото всіочікували обвалу карбованця, однак цього не сталося. За 5 місяців 1914 р крб.Подешевів лише на 16.8 %. Ілюстративними є показники за наступні два роки війни.Якщо прийняти фінансову позицію валют на 1 грудня 1914р. за 100, то середнійвексельний курс дорівнював:

Грудень 1915

Грудень 1916

Росія

76

70

Німеччина

86

74

Австро-Угорщина

74

59

Однак не все було так гарно. З 1914 по 1917 бюджетнийдефіцит зростав з 1.898 млрд до 22.568 млрд. Разом зі зростанням дефіцитузростала емісія грошей, незабезпечений випуск склав після лютневої революції8.4 млрд. Тимчасовий уряд довів емісію до 16 млрд.  ( Радянський урядпісля перемоги жовтневої революції установило норму емісії – 50 млрд ).Склалися всі умови для інфляції та знецінення карбованця. Загальна сумадержавного боргу на березень 1917 склала 35 млрд і витрати на йогообслуговування повинні були скласти 1.8 млрд. Основна проблема держборгуполягала у його структурі: основна частина короткотермінові ( 6 місяців та 1рік ) боргові зобов’язання. Для обслуговування держборгу та фінансуваннядефіциту бюджету був обраний шлях залучення нових позичок шляхом випускудержавних боргових зобов’язань. При чому наголос ставився на внутрішні позички, що давало можливість відтягнути частину готівки з обороту. Але перед цім Урядпровів деякі заходи на фондовому ринку, що мали на меті показати інвесторамготовність держави проводити економічну політику зразка більшостікапіталістичних країн.:

1.<span Times New Roman"">     

Підтвердження відповідальності  по зобов’язанням царського уряду

2.<span Times New Roman"">     

Спрощена процедура створення АТ

3.<span Times New Roman"">     

Полегшені умови допуску іноземнихінвесторів на російський фондовий ринок

Внутрішні інвестори негайно відреагували на ці дії. Вберезні 1917 р. 30 найбільших банків дали згоду на реалізацію першої  довгострокової позички Тимчасового уряду.Однак успіху ця позичка не мала: в умовах інфляції попит на довгострокові ЦПпадає.

В цих умовах було прийнято рішення про проведенняпримусової державної позички. Сума позички повинна була скласти 10 млрд.,термін 20 років, дохідність 5,5 % річних. Облігації можна було продавати таздавати у заставу, доходи по них не обкладалися податками. 

Розміститиоблігації позички  пропонувалось серед :

1.<span Times New Roman"">     

Власників нерухомості, земельнихугідь, ЦП, військових підрядників, банків, СК ( 60 % позички )

2.<span Times New Roman"">     

Платників подоходного податку. Причому сума підписки була пропорційною сумі отримуваного доходу. ( 40 % позички )

В принципі все це створювало достатні умови дляфункціонування повноцінного вторинного ринку облігацій цього займу. Якщо б цюпозичку було б здійснено то фінансове положення країни було б значно покращено:вдалося вилучити 2/3 грошової маси, що припинило зростання цін і укріпило бкарбованець. Крім того країна отримала б значний фінансовий ресурс для фінансуваннявидатків бюджету.

Причиною провалу такої б здавалося гарної акції сталопродовження Росією участі у війні і при чому невдалої участі. Часті поразкивкінець підірвали економіку і призвели до серії криз. Якщо проведення займубуло б здійснення раніше на півроку ( березень 1917 ) коли воєнні дії булотимчасово припинено і намічалася стабілізація, то цілком вірогідно що все булоб навпаки.

Невдалі дії Тимчасового уряду на фондовому ринку призвелидо падіння карбованця: на Лондонській біржі курс фунта по відношенню до карбованця зріс з 12-12 крб за фунт увересні 1914р до 35.5 крб. На передодні Жовтневої революції. Наслідком цьогобуло зникнення  в Росії золота з обороту, воно було тезавровано. На кінець 1917 року грошовий обіг Росії складався лишез паперових грошей без ніякої домішки золота чи срібла.

Таким чином невдала економічна та воєнна політика привели,зміни урядів, економічні кризи сильно підірвали грошову систему. Всього за трироки карбованець знецінився по відношенню до долара США на 50 % і перетворивсяз повноцінного золотого на знецінений паперовий.

Наступним періодом стало правління уряду більшовиків. Однакзміна влади не принесла нічого крім подальшого падіння купівельної спроможностікарбованця 9 за період 1918  -1921 у 188раз )

Назріла необхідність проведення грошової реформи. Їїпроведення було обтяжене господарською розрухою, неврожаєм 1921 р. гостримбюджетним дефіцитом, а також пережитками воєнного комунізму. В наслідоквведення товарного виробництва та дозволу вільної купівлі продажу товарів до кінця 1922 р. були досягненні першіуспіхи у відбудові народного господарства і розвертанні товарообігу. Цесформувало передумови для заміни грошових знаків стійкою валютою – червінцями,що являли собою банкноту Держбанку.

Номіналскладав –1,2,3,5,10,25,50 червінців.

Вже до середини 1922 р. червінці складали 37 % у складівсієї грошової маси, а на 1 жовтня 1923 р. – 74 %. Випуск та становленнячервінця стало першим етапом грошової реформи. Наступним етапом була повназаміна червінцями ден знаків, що були причиною спекуляції та загрожувалиположенню червінця.

Особливароль в завершенні грошової реформи відводилась :

1.<span Times New Roman"">     

відновлення і інтенсифікації с/г,перехід від натуральних до грошових с/г податків

2.<span Times New Roman"">     

Раціоналізація виробництва та зниженняцін на промислову продукцію

3.<span Times New Roman"">     

Розвиток торгівельної мережі

4.<span Times New Roman"">     

Укріплення зовнішньої торгівлі

5.<span Times New Roman"">     

Реформування видатків бюджету

6.<span Times New Roman"">     

Зниження вартості кредиту

Провадження вищеназваних заходів привело до зростаннякупівельної спроможності населення, в першу чергу селян, що в свою чергустало причиною зростання внутрішнього попиту.

Завершення реформи ознаменувалося випуском в обіг в лютому1924р. державних казначейських білетів  в1,3,5 карбованців золотом, розмінних срібних монет ( 10, 15, 20, 50коп  та 1 крб ) та розмінних мідних монет (1,2,3,5 коп. При цьому ден знаки обмінювались на червонці по курсу 50000 дензнаків за 1 червінець.

На 15 лютого 1924 року червінці складали 90 % грошовогообігу. На 1.06.24  обмін ден знаків бувприпинений, що фактично означало завершення реформи. Грошова емісія дляпокриття дефіциту бюджету була заборонена.

Наслідкиреформи :

1.<span Times New Roman"">     

Введення твердої, забезпеченоївалюти ( на 25 % золотом на 75 % короткостроковими векселями та ліквіднимитоварами )

2.<span Times New Roman"">     

Запровадження конвертації валюти (1 долар = 1.95 черв )

3.<span Times New Roman"">     

Стабілізація грошового обороту

4.<span Times New Roman"">     

Ліквідація дефіциту бюджету

5.<span Times New Roman"">     

Оздоровлення товарно-грошовихвідносин

6.<span Times New Roman"">     

Стабілізація господарства в цілому, та ріст ВВП

7.<span Times New Roman"">     

Зростання рівня життя населення

Твердаконвертована червона валюта протрималась до початку 1928 року. В ряді причиндеконвертації та послабленні позицій червінця можна назвати :

1.<span Times New Roman"">     

Невеликі розміри золотого запасу

2.<span Times New Roman"">     

Заготівельні складнощі 1928 – 1929

3.<span Times New Roman"">     

Зниження обсягу с/г експорту

4.<span Times New Roman"">     

Відхід від принципів НЕПу

Тому, як тільки сальдо торгівельного балансу у зв’язку зізривом планових завдань 1925 р. стало від’ємним, золоті запаси зменшились,посилилась інфляція і грошова система країни розшаталась. Держбанк відмінив з 2половини 1926 року вільну купівлю продаж іноземної валюти на внутрішньомуринку, пізніше був заборонений ввіз та вивіз вітчизняної валюти закордон.

Список використаноїлітератури.

Андрюшин С.А Банковская система России.Либеральныереформы и их последствия. Деньги и кредит 1997 № 4Белоусов В.Д.            Преобразования в денежном обращении в 1914 – 1917 годах.Финансы  1995 № 3Добкин Л.З.   Рубль был устойчивой валютой Деньги и кредит 1996 № 8Ильин С. Денежная реформа 1922- 1924 годов. Финансы 1995 № 11Потемкин А.П. Развитие системы госсударственных займов в Росси.Финансы 1997 №  1,7